—качать реферат (20Kb)
ƒипломатична академ≥¤ при ћ«—
”крањни
–еферат
–озробка
методолог≥њ створенн¤ спри¤тливого ≥м≥джу ”крањни
¬веденн¤
ћи живемо у час
колосальних зм≥н, людська думка п≥дн¤лас¤ до позахмарних висот, промислова,
технолог≥чна революц≥њ зм≥нили сферу людського бутт¤, наповнили њњ новим
зм≥стом. ќсобливий зм≥ст прийн¤ли м≥жнародн≥ в≥дношенн¤. јле незважаючи на вс≥
дос¤гненн¤ прогресу, людина залишаЇтьс¤ ≥стотою, ≥з псих≥кою ¤ка укладалас¤ не
одне тис¤чор≥чч¤. «а цей пройдений шл¤х у њњ гармон≥йно вт≥лилось ≥ прагненн¤
до новий, нев≥домому ≥ консерватизм, в≥дмова в≥д забобон≥в ≥ неуцтво. ” нових
умовах людина боретьс¤ тим часом що њй хочетьс¤ дос¤гти ≥ тим, чого вона
неусв≥домлено боњтьс¤. як показують досл≥дженн¤ в психолог≥њ, сприйн¤тт¤ св≥ту
людиною Ї н≥чим ≥ншим, ¤к сприйн¤тт¤ образу ≥ побудова власноњ модел≥ св≥ту,
зручноњ ≥ сприйманоњ даною людиною. “аким чином, зовн≥шн¤ у¤ва Ч ≥м≥дж, Ї
основою миро- сприйн¤тт¤ людини. ѕон¤тт¤ ≥м≥джу ¤к окремого пол≥тичного л≥дера,
так ≥ крањни в ц≥лому нерозривно пов'¤зано з так називаним пол≥тичним
маркетингом. ƒумають, що пол≥тичний маркетинг з'¤вивс¤ в —Ўј 50 рок≥в тому,
коли ≈йзЇнхауер першим ≥з претендент≥в на посаду президента приб≥г до послуг
рекламного агентства.
ѕол≥тичний
маркетинг†Ч
це не безсистемна аг≥тац≥¤ ≥ пропаганда чи реклама, що не прикрашаЇ. ѕол≥тичний
маркетинг Ч це розумне, коректне ≥ ц≥леспр¤моване ви¤вленн¤, п≥дкресленн¤ ≥
демонстрац≥¤ р≥зноман≥тним соц≥альним ≥ нац≥ональним групам саме тих реальних
¤костей ≥ г≥дностей л≥дера, до ¤ких ц≥ групи пред'¤вл¤ють особливий ≥нтерес.
“обто основною задачею пол≥тичного маркетингу Ї створенн¤ ≥ п≥дтримка ≥м≥джу
об'Їкта.
≤снуЇ множина
наук, що допомагають роз≥братис¤ в досл≥джуван≥й нами проблем≥, основними з них
Ї Ч психолог≥¤, що вивчаЇ мотиви ≥ поводженн¤ людини ≥ соц≥олог≥¤ Ч разгл¤даюча
людину ¤к У≥стоту соц≥альнуФ; а так само теор≥њ систем, комун≥кац≥й ≥ власне
public relation. ƒана робота буде розвита в рамках цих
теор≥й ≥ носити б≥льше концептуальний н≥ж практичний характер.
“еоретичн≥ ≥
методолог≥чн≥ основи
Ћюдина маЇ
розвиту Увнутр≥шню системуФ (псих≥ку), а так само вона спроможна
орган≥зовувати, впливати ≥ н≥велювати Узовн≥шн≥ системиФ, причому можливий
≥стотний вплив зовн≥шньоњ системи на внутр≥шню ≥ навпаки (людина створюЇ реч≥,
реч≥ впливають на людину). Ћюдина ¤к в≥дкрита система†сприймаЇ вплив зовн≥шнього середовища,
субл≥м≥ру¤ цей вплив у в≥дпов≥дну реакц≥ю п≥сл¤ Упереломленн¤Ф у Увнутр≥шн≥й
систем≥Ф. “ому що впливи зовн≥шнього середовища мають занадто велике дл¤
сприйн¤тт¤ к≥льк≥сть елемент≥в, то псих≥ка виробила своЇр≥дн≥ захисн≥ механ≥зми
у вид≥ ранжируванн¤ найб≥льше важливих вплив≥в, под≥ли цих вплив≥в по каналах
сприйн¤тт¤ ≥ наприк≥нц≥ ф≥льтрац≥ю. ћожна назвати цей процес, диференц≥ац≥Їю
д≥йсност≥ ≥ побудови ст≥йких моделей Ч шаблон≥в. ÷е, на м≥й погл¤д, обумовило по¤ву
Уп≥дсв≥домост≥Ф.
“ак само
властив≥стю св≥домост≥ (що маЇ основою Ч лог≥чний метод) Ї визначенн¤ меж
об'Їкт≥в так називаного Ч Уреального
св≥туФ. ¬арто сказати, що вид≥ленн¤ об'Їкта ≥ визначенн¤ його основних
властивостей, обмежують його значенн¤ ≥ часто розривають зв'¤зок з ≥ншими
об'Їктами, що позначаЇтьс¤ ¤кщо не на властивост¤х цього викресленого об'Їкта,
те хоча б на визначенн≥ його сут≥. як сказано у ф≥лософському трактат≥ ƒао де
цз≥н:
Уƒао[1] , що може бути
виражено словами, не Ї пост≥йне ƒао. ≤м'¤, що може бути названо, не Ї пост≥йне
≥м'¤.Ф
ћисленню людини
властива контрастн≥сть, легше сприймати ≥ пор≥внювати УчорнеФ ≥ Уб≥леФ.
У оли ус≥ в ѕ≥днебесноњ д≥знаютьс¤, що добре
Ї добром, виникаЇ ≥ зло. “ому важке ≥ легке створюють один одного, попереднЇ та
наступне випливають друг за другом.Ф
ќсобливост≥
сприйн¤тт¤ й анал≥зу вплив≥в зовн≥шнього середовища породжують таке пон¤тт¤ ¤к тип. ќсновними типами Ї ≥нтровертивний†≥ екстравертивний[2].
÷е загальн≥ типи ≥ вони в≥др≥зн¤ютьс¤ напр¤мком њхнього ≥нтересу, у першому
випадку на внутр≥шню структуру об'Їкта ≥ зв'¤зки, у другому Ч на зовн≥шню форму
≥ процеси. ≤снують ще чотири функц≥ональних типи, але у св≥т≥ њхньоњ
специф≥чност≥ розгл¤датис¤ не будуть. ÷е ≥стотний момент ¤к дл¤ розум≥нн¤
будь-¤коњ под≥њ, так ≥ дл¤ моделюванн¤ бажаноњ реакц≥њ.
Ѕеручи до уваги
те, що людська псих≥ка формувалас¤ довгостроково час, можна припустити, що ≥
псих≥чн≥ процеси ≥ саме сприйн¤тт¤ так само еволюц≥йне зм≥нювалис¤.
ѕ≥дсв≥домий
розвиток розуму в до≥сторичну епоху наших древн≥х пращур≥в, псих≥ка котрих ще
не далеко п≥шла в≥д тварин. УЌезм≥рно
древн¤ псих≥чна матер≥¤ утворить основу нашого розуму. “ак у ньому скреслились
колективн≥ у¤вленн¤, у¤ви ≥ м≥фолог≥чн≥ сюжети.Ф[3]
” такий спос≥б можна ввести ще одне пон¤тт¤ Ч архетип. ¬ажлив≥сть його пол¤гаЇ в тому, що за
час еволюц≥њ у форм≥ архетип≥в формувалис¤ значн≥ (¤к по своЇму зм≥ст≥, так ≥
по пер≥од≥ д≥њ) образи под≥њ, образи значенн¤.
≤стотною
складовою псих≥чних процес≥в Ї символ. —имволи бувають двох тип≥в: природн≥ Ч
вар≥ац≥њ основних архет≥пних у¤в ≥ утворен≥ Ч привнесен≥ культурою.
¬икористанн¤ символ≥в Ї потужним чинником впливу на соц≥альн≥ процеси.
ћетодолог≥¤ побудови модел≥
ƒл¤ дос¤гненн¤
бажаного результату необх≥дно точне плануванн¤, ресурси ≥ методи реал≥зац≥њ
план≥в. Ќижче розгл¤нут≥ складов≥ створенн¤ ≥ реал≥зац≥њ модел≥.
ѕроцес прийн¤тт¤ р≥шень
ƒл¤ побудови
модел≥ в≥зьмемо метод прийн¤тт¤ р≥шень, що складаЇ з таких елемент≥в:
плануванн¤, орган≥зац≥¤, мотивац≥¤, контроль†(див. малюнок 1).
Ќа р≥вн≥ плануванн¤
визначаютьс¤ стратег≥чна†≥ тактичн≥†ц≥л≥, вид≥л¤ютьс¤ необх≥дн≥ процеси,
складаЇтьс¤ бюджет. Ќа цьому р≥вн≥ визначаютьс¤ основн≥
параметри формованоњ системи або процесу, а так само можлив≥ альтернативн≥
р≥шенн¤. ” ¤кост≥ ц≥лей можна вибрати так≥:
q
ƒос¤гненн¤
доброзичливост≥ Ч сюди входить створенн¤ доброзичливого в≥дношенн¤
громадськост≥ до д≥¤льност≥ орган≥зац≥њ або особи з метою забезпеченн¤
нормального функц≥онуванн¤ ≥ розширенн¤ д≥¤льност≥,
q
«бер≥ганн¤
репутац≥њ Ч узгодженн¤ ¤ких-небудь д≥й об'Їкта ≥з сусп≥льними традиц≥¤ми,
п≥двалинами; запоб≥ганн¤ небажаних насл≥дк≥в,
q
¬нутр≥шн≥
в≥дношенн¤ Ч використанн¤ ≥м≥джу дл¤ створенн¤ усередин≥ об'Їкта (у
сп≥вроб≥тник≥в орган≥зац≥њ) почутт¤ в≥дпов≥дальност≥ ≥ зац≥кавленост≥ в справах
кер≥вництва.
ќрган≥зац≥¤ ¤вл¤Ї собою процес ≥мплементац≥њ запланованого ≥
припускаЇ так≥ складов≥: визначен≥ на р≥вн≥ плануванн¤ структури, що повинн≥
вт≥лювати плани (орган≥зац≥њ, асоц≥ац≥њ, ≥нституц≥њ, ком≥тети), реал≥зац≥¤
визначених процес≥в ≥ зв≥сно ж використанн¤ ресурс≥в.
ћотивац≥¤, у даному випадку може бути ¤к бажанн¤ дос¤гти
визначених результат≥в, прагненн¤ до зм≥н, усв≥домленн¤ визначених вигод,
можливих при реал≥зац≥њ проекту.
онтроль Ї важливоњ складовоњ, тому що в≥н Ї елементом
зворотноњ зв'¤зок. ¬≥н необх≥дний дл¤ коректуванн¤ д≥й, дл¤ позначенн¤
небажаних дл¤ даного процесу вплив≥в.
†ћалюнок 1 ћетод прийн¤тт¤ р≥шень.
—творенн¤ образу
—творенн¤ або
точне створенн¤ обТЇкта у¤ви припускаЇ що даний образ буде ун≥кальним, але в
той же час асоц≥йованим ≥з позитивними у¤вами минулого (тобто що д≥знаЇтьс¤).
”¤ва повинна мати визначене Унаповненн¤Ф, Уфарбуванн¤Ф (те, що буде залучати).
–екомендуЇтьс¤ можливим застосувати метод уз¤тий з об'Їктоно- ор≥Їнтованого
програмуванн¤. ќсновн≥ постулати ¤кого:
—падкуванн¤†Ч
властив≥сть, завд¤ки ¤к≥й один об'Їкт передаЇ ≥ншому (породжуЇ) де¤ку
сукупн≥сть властивостей, залишаючись в ≥Їрарх≥њ ¤к попередник (УбатькоФ),
ѕол≥морф≥зм†Ч
можлив≥сть зм≥ни де¤ких властивостей об'Їкта, породженн¤ п≥дтип≥в в≥дм≥нних по
характеристиках в≥д Убатьк≥вськогоФ, початкового об'Їкта,
≤нкапсул¤ц≥¤†Ч
вкладен≥сть у пон¤тт¤ об'Їкт його основних характеристик ≥ ≥манентних зв'¤зк≥в,
що вид≥л¤ють його з р¤ду под≥бних об'Їкт≥в.
ƒосл≥дженн¤
”творюваний ≥м≥дж
повинний базуватис¤ на ≥деалах ≥ чеканн¤х ц≥льових груп, тобто тих суб'Їкт≥в, на ¤ких в≥н
повинний впливати (принцип ринковоњ економ≥ки: попит породжуЇ пропозиц≥ю).
‘ормулюванн¤ обмежень
≥ критер≥њв
¬иход¤чи з того,
що ресурси матер≥ального св≥ту обмежен≥, а потреби ≥ можливост≥ њхн≥й
застосуванн¤ Ч безмежн≥, то необх≥дно враховувати це при постановц≥ ц≥лей ≥ тим
б≥льше при реал≥зац≥њ. Ќеобх≥дно сп≥вв≥дносити витрати (силу на вход≥)†в≥д
результат≥в (сила на виход≥). “ак само, можуть бути й ≥нш≥ обмеженн¤ так≥ ¤к
≥деолог≥чн≥, культурн≥, рел≥г≥йн≥ й ≥сторичн≥ розходженн¤.
¬и¤вленн¤ альтернатив
Ќа стад≥њ
формуванн¤ ≥м≥джу виробл¤Їтьс¤ визначене число р≥шень, що в≥др≥зн¤ютьс¤ по
де¤ких параметрах. ÷е в≥дбуваЇтьс¤ в сл≥дств≥ того, що та сама ц≥ль може
розум≥ти дек≥лька шл¤х≥в њњ дос¤гненн¤. “ак само це необх≥дно дл¤ вибору
найб≥льше привабливого вар≥анта.
ќц≥нка альтернатив
Ќа даному етап≥
отриманий список альтернатив оц≥нюють один з одним. ћожна застосувати
пор≥вн¤льно- типолог≥чний п≥дх≥д. ƒл¤ оц≥нки застосовують наб≥р критер≥њв
у визначен≥й ≥Їрарх≥њ.
¬иб≥р
¬иб≥р Ч перевага одн≥Їњ з альтернатив, що в≥дпов≥даЇ найб≥льше важливим
критер≥¤м.
ѕри створенн≥
≥м≥джу ¤к особистост≥, так ≥ орган≥зац≥њ використовуютьс¤ стандартн≥ прийоми
переконанн¤ ≥ всел¤нн¤ в ≥нформац≥йних процесах. јле Ї ≥ специф≥чн≥, властив≥
саме цей д≥¤льност≥ прийоми:
q
Уприклеюванн¤ ¤рлик≥вФ (н.п. американський стиль житт¤ ≥ т.д.),
q
Ус¤юче узагальненн¤Ф, що складаЇтьс¤ в позначенн≥ об'Їкта
узагальненим ≥м'¤м, що несе позитивне фарбуванн¤ (зах≥дна демократ≥¤,
атлантична сп≥вдружн≥сть),
q
УтрансферФ Ч пол¤гаЇ в спонукуванн≥ до асоц≥ац≥њ
об'Їкта з ≥ншим об'Їктом, що маЇ ¤вну репутац≥ю або престижну ц≥нн≥сть (учасник
коал≥ц≥њ),
q
Усв≥дченн¤Ф Ч Ї приведенн¤м оц≥нного висловленн¤
особистост≥, що волод≥Ї необх≥дною репутац≥Їю стосовно об'Їкта,
q
Уперетасуванн¤Ф Ч доб≥р ≥ тенденц≥йне п≥дношенн¤
аудитор≥њ т≥льки позитивних факт≥в,
q
Уфургон з оркестромФ Ч спонукуванн¤
аудитор≥њ прийн¤ти пропоновану ц≥нн≥сть, оск≥льки н≥бито усе в дан≥й соц≥альн≥й
груп≥ розд≥л¤ють њњ ("в≥с≥м ≥з кожних дес¤тьох процв≥таючих американц≥в...
").
¬иконавц≥
оли визначен≥
ц≥л≥ ≥ методи, тод≥ визначаЇтьс¤ орган≥зац≥¤ Увиконавц≥вФ, тобто п≥д д≥¤льн≥сть
створюЇтьс¤ структура, що спроможна ефективно д≥¤ти (адаптивна структура). ” ¤кост≥ найб≥льше прийн¤тноњ структури
можна вибрати матричну. ” основ≥ матричноњ структури Ч орган керуванн¤, що
створюЇ п≥дпор¤дкован≥ структури по особливих ознаках (проектам). ” такий
спос≥б ц≥л≥ що зм≥нюютьс¤, внос¤ть коригуванн¤ в структуру що отже п≥двищуЇ
ефективн≥сть ≥ можлив≥сть дос¤гненн¤ њх.
÷≥льов≥ групи
÷≥льови групи†в
даному випадку Ч це т≥ групи (сформован≥ по визначених критер≥¤х), на котрих
необх≥дно направити вплив ≥м≥джу, власне дл¤ них ≥м≥дж ≥ створюЇтьс¤. ѕравильне
визначенн¤ ц≥льових груп значно п≥двищуЇ можлив≥сть дос¤гненн¤ ц≥лей ≥ зб≥льшуЇ
Ув≥ддачуФ. ћожна вид≥лити так≥ чинники окресл≥ваючи т≥ або ≥нш≥ ц≥льов≥ групи:
q
—тратег≥чний
чинник†Ч
≥стотно важлив≥ проблеми, р≥шенн¤ котрих можливо т≥льки з визначене ц≥льовою
групою (н.п. питанн¤ безпеки, пол≥тичного й економ≥чного сп≥вроб≥тництва).
q
√еограф≥чний
чинник†Ч
досить великий вплив маЇ цей чинник тому що географ≥чна близьк≥сть (кордони)
маЇ велике значенн¤,
q
—оц≥альний
чинник†важливий у св≥тл≥ теор≥њ стратиф≥кац≥њ ≥
транснац≥ональних в≥дношень,
q
ультурний
чинник†може виступати ¤к об'Їднуючий так ≥ ¤к що
роз'ЇднуЇ,
q
≤сторичний
чинник. «агальна ≥стор≥¤, союзництво або
протисто¤нн¤ в минулому.
омун≥кац≥йн≥ процеси
“ому що ≥м≥дж
результат псих≥чноњ д≥¤льност≥ матер≥альна у¤ва, що прийн¤ла, ≥ нужденний у
переведенн≥ його знову в псих≥чну сферу (доведенн¤ до адресата), те дуже
важливим стають комун≥кац≥йн≥ процеси. ќсновною моделлю комун≥кац≥йного процесу
Ї: формуванн¤ пов≥домленн¤, виб≥р каналу ≥ самого адресата.
¬≥д правильного
вибору й орган≥зац≥њ комун≥кац≥њ залежить дос¤гненн¤ ц≥л≥ взагал≥. Ќеобх≥дно
враховувати ще так≥ чинники ¤к УшумиФ ≥ УперешкодиФ. УЎумиФ - це природн≥ перекручуванн¤ утриманн¤
пов≥домленн¤, част≥ше усього через проблеми семантики або ≥стотних розходжень
сприйн¤тт¤ адресата й адресанта. УѕерешкодиФ - це спр¤мован≥, спец≥ально створен≥
перешкоди (створен≥ супротивниками, конкурентами).
—творенн¤ ≥м≥джу ”крањни
” сучасних
умовах, ≥з проголошенн¤м незалежност≥, перед нашою державою п≥двелас¤ велика
к≥льк≥сть проблем. Ќаш≥й держав≥ прийшлос¤ почати будувати в≥дношенн¤ з ≥ншими
державами ≥з самого початку (не маючи достатнього досв≥ду). ” зв'¤зку з цим,
проблема ≥м≥джу ”крањни маЇ велике значенн¤. ¬≥дсутн≥сть усто¤ного ≥м≥джу маЇ
¤к позитивн≥ так ≥ негативн≥ сторони. ” ¤кост≥ позитивних момент≥в Ч можлив≥сть
конструюванн¤ спри¤тливого ≥ зручного дл¤ держави ≥м≥джу; ”крањна, за часи
перебуванн¤ в склад≥ —–—–, не маЇ негативних в ≥сторичному план≥ д≥й. ƒо
негативних момент≥в можна в≥днести те, що у¤вленн¤ про нашу державу мають
суперечливий ≥ стих≥йний характер.
¬нутр≥шн≥
перем≥нн≥†
ќсновн≥ напр¤мки
зовн≥шньоњ пол≥тики ”крањни. ” декларац≥њ про державний суверен≥тет ”крањни
16.07.1990 проголошуютьс¤ 3 основних принципи:
q
Ѕез'¤деpн≥сть,
q
Ќейтрал≥тет,
q
¬н≥блоков≥сть.
ўо стосуЇтьс¤
без'¤деpн≥сть, те ”крањна уже вивела (1.06.1996) ус≥ ¤дерн≥ боЇголовки на
територ≥ю –ос≥њ, ¤к ≥ передбачало тристоронню угоду ”крањни, –ос≥њ ≥ —Ўј. ÷е Ї
позитивним ≥ можливо ключовим моментом у новому ≥м≥дж≥ ”крањни. ÷им можна
п≥дкреслити миролюбство ≥ пол≥тику в≥дмови в≥д сили.
ўо стосуЇтьс¤
нейтральност≥ ≥ вн≥блоков≥сть, те тут питанн¤ трохи складноњ. —п≥вроб≥тництво з
Ќј“ќ†(У’арт≥¤ про особливе партнерствоФ) не
рахуЇтьс¤ ¤к приналежн≥сть до блока, але у свою чергу така вн≥блоков≥сть
≥стотно впливаЇ на безпеку.
онцептуальн≥
основи зовн≥шньоњ пол≥тики ”крањни викладен≥ в постанов≥ ¬еpховной –ади ”крањни
"про основн≥ напр¤мки зовн≥шньоњ пол≥тики ”крањни" 2.07.93. ќсновн≥
пункти:
”крањна засуджуЇ
в≥йну ¤к знар¤дд¤ зовн≥шньоњ пол≥тики;
”крањна не
пред'¤вл¤Ї територ≥альн≥ претенз≥њ до ≥нших крањн ≥ не визнаЇ територ≥альних
претенз≥й в≥д ≥нших держав;
”крањна виступаЇ
проти присутност≥ ≥ноземних збройних сил на своњй територ≥њ.
ѕр≥оритети
зовн≥шньоњ пол≥тики. ƒвосторонн≥ в≥дношенн¤:
q
ѕрикордонн≥
держави Ч стратег≥чн≥ партнери,
q
ƒом≥нанта
двосторонн≥х в≥дношень ≥з –ос≥Їю,
q
¬≥дношенн¤
з≥ —Ўј (стратег≥чно важлив≥),
q
¬≥дношенн¤
з державами членами ™—.
«овн≥шн≥
перем≥нн≥
—тратег≥чн≥
напр¤мки можна розд≥лити на чотирьох групи:
1.
рањни
™вропейськоњ —п≥вдружност≥,
2.
—Ўј,
3.
–ос≥¤,
4.
ƒержави
колишнього соц. табору.
Ќаше прагненн¤ в
™вропейськ≥ структури п≥дтримуютьс¤ державами учасниками. ¬ажливими чинниками
впливающ≥ми на в≥дношенн¤ цих держав до ”крањн≥ Ї: демократ≥¤, стаб≥льне пол≥тичне положенн¤,
економ≥чний розвиток, розвиток правосв≥домост≥.
¬≥дпов≥дно до
стратег≥њ нац≥ональноњ безпеки†—Ўј можна
вид≥лити так≥ пр≥оритети: демократ≥¤, ринкова економ≥ка, правова держава, права
людини, скороченн¤ ≥ сп≥вроб≥тництво у в≥йськов≥й сфер≥.
Ќижче приведен≥
ключов≥ положенн¤ з допов≥д≥ про стратег≥ю нац≥ональноњ безпеки —Ўј.
У¬с≥ американськ≥
стратег≥чн≥ ц≥л≥ Ч в≥д забезпеченн¤ процв≥танн¤ нац≥њ до подоланн¤ глобальних
погроз наш≥й крањн≥ ззовн≥ служать ≥нтересам розширенн¤ числа демократичних
держав ≥з ринковою економ≥кою. “ому пол≥тика стосовно нових демократичних
держав в ≥нтересах збер≥ганн¤ њх ¤к демократ≥й, прихильних ≥де¤м ринковоњ економ≥ки†≥ дотриманню прав людини, Ї найважлив≥шою частиною стратег≥њ
нац≥ональноњ безпеки.
Ѕ≥льш н≥ж 20
крањн у —х≥дноњ ™вроп≥, що був –ад¤нському —оюз≥, Ћатинськоњ јмериц≥ ≥ —х≥дноњ
јз≥њ за минул≥ 10 рок≥в провели в≥льн≥ вибори ≥ створили демократичне товариство на конституц≥йн≥й основ≥.
ѕершим ≥
найб≥льше важливим елементом нашоњ стратег≥њ в ™вроп≥ повинне бути забезпеченн¤
безпеки шл¤хом п≥дтримки на належному
р≥вн≥ в≥йськового потенц≥алу ≥ зд≥йсненн¤ сп≥вроб≥тництва. ’олодна в≥йна зак≥нчилас¤, але небезпека
в≥йни збер≥гаЇтьс¤.
” той час ¤к ми
проводимо роботу з зм≥цненню нашоњ економ≥ки, ми повинн≥ одночасно розум≥ти,
що, допомагаючи проведенню ринкових реформ у молодих демократичних державах
—х≥дноњ ™вропи, ми спри¤Їмо тим самим нашому власному процв≥танню ≥ безпец≥. ÷е
допоможе послабити етн≥чн≥ протир≥чч¤†≥ буде
спри¤ти становленню нових демократичних режим≥в.
ўе одним
≥мперативом нашоњ пол≥тики безпеки Ї п≥дтримка
демократ≥њ й особистих свобод у –ос≥њ, державах, утворених на територ≥њ
колишнього —–—–, ≥ крањнах —х≥дноњ ™вропи. ”сп≥х цих демократичних перетворень
п≥двищуЇ нашу безпеку. ¬≥н Ї кращою в≥дпов≥ддю агресивному нац≥онал≥зму й
етн≥чноњ ненавист≥, що про¤вилис¤ п≥сл¤ зак≥нченн¤ холодноњ в≥йни. Ќ≥де усп≥х
демократичних перетворень не Ї дл¤ —Ўј б≥льш важливим, чим у цих крањнах.Ф[4]
÷≥льова
у¤ва
Ќа п≥дстав≥
вищезгаданих чекань стратег≥чних партнер≥в ”крањни можна вид≥лити так≥
компоненти ц≥льовоњ у¤ви:
q
—тановленн¤
≥ розвиток демократ≥њ,
q
ѕрагненн¤
до правовоњ держави,
q
ѕ≥двищенн¤
правосв≥домост≥,
q
ƒотриманн¤
прав людини,
q
≈коном≥чн≥
реформи (проходженн¤ принципам ринковоњ економ≥ки),
q
Ѕез'¤дерний
статус,
q
—п≥вроб≥тництво
у в≥йськов≥й област≥,
q
—при¤нн¤
миротворчим пресам (через ќќЌ).
¬иконавц≥
ƒл¤ такоњ
специф≥чноњ д≥¤льност≥ ¤к створенн¤ ≥ керуванн¤ ≥м≥джем держави, необх≥дно
створити в≥дпов≥дну структуру. ¬ажливою характеристикою ¤коњ буде можлив≥сть
прит¤гненн¤ широкого кола спец≥ал≥ст≥в.
÷≥льов≥
групи
” ¤кост≥ ц≥льових
груп впливу можна вид≥лити так≥:
q
”р¤ди,
q
ѕол≥тичн≥
агенти,
q
‘≥нансово-
промислов≥ кола,
q
Ќаселенн¤
(середн≥й клас, б≥льш≥сть).
омун≥кац≥йн≥
процеси
омун≥кац≥йн≥
процеси†можна розд≥лити на:
q
ќриг≥нальн≥
Ч Їдино разов≥ ефективн≥ й ефектн≥ д≥њ (в≥зити на вищому р≥вн≥, за¤ви,
декларац≥њ),
q
“имчасов≥
Ч обмежен≥ за часом ≥ задачами заходу (культурн≥, просв≥тн≥ програми),
q
ѕост≥йн≥
Ч спец≥ально створен≥ ≥нститути (представництва, ком≥тети, товариства, кружки).
ƒо в≥дзначеного
вище потр≥бно додати пер≥одичн≥ пов≥домленн¤ в «ћ≤†у
вид≥ огл¤д≥в, ≥нтерв'ю, репортаж≥в, зам≥ток, а так само роботу через
сп≥втовариство Internet, що одержуЇ особливе значенн¤ в сучасному
св≥т≥.
¬исновки
¬ даний
час Ї широк≥ можливост≥ по створенню ≥ просуванню ≥м≥джу ”крањни. ƒл¤ цього
необх≥дна спец≥альна структура ≥ злагоджена робота спец≥ал≥ст≥в ≥з р≥зних
областей знань. ƒл¤ впровадженн¤ ж необх≥дна узгоджен≥сть д≥й г≥лок влади в ц≥й
област≥. —творенн¤ ≥ просуванн¤ ≥м≥джу†повинно
бути частиною ще б≥льшоњ програми по розвитку ”крањни, потр≥бно не т≥льки
здаватис¤ цив≥л≥зованим ≥ УпозитивнимФ державою але ≥ ринутис¤ њм стати. ”
будь-¤кому випадку подоланн¤ наших хиб т≥льки зм≥цнить наша у¤ва. “ак у св≥тл≥
останн≥х пол≥тичних под≥й можна у¤вити зн¤тт¤ депутатськоњ недоторканност≥ з
екс- премТЇр м≥н≥стра ѕ.».Ћазаренко ¤к дос¤гненн¤ демократ≥њ ≥ рол≥ права, що
п≥двищуЇтьс¤, в ”крањн≥. ѕозитивн≥ насл≥дки спри¤тливого ≥м≥джу не т≥льки
пол≥пшать положенн¤ ”крањни у св≥т≥, але ≥ значно зм≥н¤ть внутр≥шньо положенн¤.
