| главна¤ | добавить реферат | оценить |
| Ќайти: | на: |
1.
¬изначенн¤ тероризму.
2.
ороткий огл¤д ≥стор≥њ тероризму.
3.
„и вважати тероризмом боротьбу за нац≥ональне
визволенн¤.
4.
“ероризм сьогодн≥.
5.
ѕрогнози на майбутнЇ.
6.
Ѕоротьба з тероризмом:
а) досв≥д держав ™вропи та јмерики;
б) перспективи дл¤ ”крањни.
7.†††
¬исновки.
Ќасильство
Ї нев≥дТЇмною складовою сусп≥льно-пол≥тичних в≥дносин.
ј. ƒорошенко.
¬»«Ќј„≈ЌЌя “≈–ќ–»«ћ”
ƒедал≥
б≥льше сучасних досл≥дник≥в обстоюють тезу про потребу пошуку не ун≥версального
(УописовогоФ)† визначенн¤ м≥жнародного
тероризму, а виокремленн¤ та пенал≥зац≥ю окремих його складових.
Ќа
такому п≥дход≥ напол¤гаЇ ≥ один ≥з засновник≥в рос≥йськоњ школи теролог≥њ —.
≈ф≥ров. ¬≥н виходить з тоњ тези, що†
м≥жнародний тероризм, ¤к до реч≥ ≥ корупц≥¤, не Ї складом злочину, а
соц≥альним ≥ пол≥тичним ¤вищем, що ви¤вл¤Ї себе у конкретних дел≥ктах
(захопленн¤ заручник≥в, угони л≥так≥в, п≥дпали тощо), норми в≥дпов≥дальност≥ за
зд≥йсненн¤ ¤ких встановлено в нац≥ональному законодавств≥ та чинному м≥жнародному
прав≥. ¬≥дм≥нн≥стю ж цих злочин≥в в≥д загальнокрим≥нальних Ї пол≥тична
мотивац≥¤ скоЇнн¤ дел≥кт≥в. ѕри цьому, на думку —. ≈ф≥рова ≥з огл¤ду на глибоку
трансформац≥ю сучасноњ м≥жнародноњ системи, Упол≥тизац≥¤Ф тероризму вже не Ї
його обов¢¤зковою складовою. јдже сучасний
м≥жнародний тероризм вм¤вл¤Ї себе не т≥льки в сфер≥ безпосереднього (пол≥тичний
тероризм), а й у царин≥ тероризму крим≥нальних орган≥зац≥й, що не ставл¤ть
перед собою пол≥тичноњ мети, та у своЇр≥дн≥й Упром≥жн≥йФ сфер≥, де пол≥тичне,
крим≥нальне, економ≥чне уособлене в одному ц≥лому.
Ќав≥ть
у новому проект≥ одексу злочин≥в проти миру та безпеки людства, розробленому та прийн¤тому у першому читанн≥ ом≥с≥Їю
м≥жнародного права ќќЌ у 1995 роц≥,
збер≥гс¤ односторонн≥й п≥дх≥д до визначенн¤ м≥жнародного тероризму. ÷е скоЇнн¤,
орган≥зац≥¤, спри¤нн¤ зд≥йсненню, ф≥нансуванню чи заохоченню агентами або представниками одн≥Їњ
держави акт≥в проти ≥ншоњ держави або потуранн¤ з њхнього боку зд≥йсненню таких
акт≥в, ¤к≥ спр¤мован≥ проти ос≥б або власност≥ ≥
¤к≥ за своњм характером мають за мету провокуванн¤ жаху у державних д≥¤ч≥в, груп ос≥б або у населенн¤ взагал≥.(—татт¤ 24).
“аким
чином, за рамки квал≥ф≥кац≥њ був винесений
антиетатистський тероризм,
що орган≥зовуЇтьс¤ та зд≥йснюЇтьс¤ здеб≥льшого на територ≥њ т≥Їњ чи ≥ншоњ
держави громад¤нами даноњ або ≥ншоњ держав.
—л≥д
зазначити, що нав≥ть таке формулюванн¤ було п≥ддане
критиц≥, ≥з посиланн¤м на в≥дсутн≥сть аналог≥чного
визначенн¤ у карних кодексах низки крањн.
≤—“ќ–≤я “≈–ќ–»«ћ”
ѕерший в
≥стор≥њ випадок св≥домого та систематичного використанн¤ терористичноњ практики
було заф≥ксовано на Ѕлизькому —ход≥ у ≤ ст. н.е., коли групи с≥кар≥њв ф≥зично
знищували представник≥в Їврейськоњ знат≥, ¤к≥
сп≥вроб≥тничали з римською адм≥н≥страц≥Їю. “од≥ ж з¢¤вилас¤
секта мусульман-≥смањл≥т≥в п≥д проводом ’асана-≥бн-аль-—абаха,
¤кий перетворив тероризм на головний зас≥б боротьби ≥з пол≥тичною опозиц≥Їю.
–озвиток
тероризму Ц це насл≥док активного розшаруванн¤ населенн¤, його
≥деолог≥чного розмежуванн¤, оформленн¤ пол≥тичних рух≥в, об¢Їднань
парт≥й,
¤к≥ спов≥дували р≥зн≥ пол≥тичн≥ погл¤ди та вели боротьбу за владу.
¬же в к≥нц≥
’≤’ ст. здавалос¤, що
н≥хто не застрахований в≥д терористичного нападу. ¬ 1894 роц≥ ≥тал≥йський
анарх≥ст вбив французького президента —ад≥ арно. ¬ 1897 р. анарх≥сти
смертельно поранили ≥мператрицю ™лизавету јвстр≥йську та вбили ≥спанського прем¢Їр-м≥н≥стра
јнтон≥о† ановаса.† ¬ 1900 р. жертвою терориста став король
≤тал≥њ ”мберто ≤. ј в 1901 р. був вбитий президент —Ўј ”≥ль¤м ћакк≥нл≥.
¬ –ос≥њ в
1902-1907 рр есер≥вськими та ≥ншими терористами було зд≥йснено близько 5.5 тис.
терористичних акт≥в (вбивства м≥н≥стр≥в, депутат≥в
ƒержавноњ думи,
жандарм≥в,
прац≥вник≥в пол≥ц≥њ та прокуратури). [3]
“ероризм
став головною проблемою пол≥тик≥в. оли в 1900 р. зустр≥чалис¤ кер≥вники
найб≥льш ≥ндустр≥ально розвинених держав, то
б≥льш≥сть з них ставили першим на пор¤дку денному питанн¤ про тероризм. Ќа
цьому ж напол¤гав президент л≥нтон п≥д час зустр≥ч≥ великоњ с≥мки,
п≥сл¤ того ¤к в червн≥ 1996 р. ставс¤ напад на американську в≥йськову базу в
ƒахран≥, в
—ауд≥вськ≥й јрав≥њ.
якщо
згадати це все, то
сучасний п≥дйом тероризму видаЇтьс¤ не таким вже й загрозливим,
хоча к≥льк≥сть жертв зростаЇ: за даними ƒерждепартаменту —Ўј в 1994 р. њх було
165, а
в 1995 Ц 314. [4].
јле ц≥ цифри майже н≥ про що не св≥дчать, так ¤к не
враховують специф≥ки зареЇстрованих випадк≥в, а також
випадк≥в, що
залишилис¤ без уваги.
¬ ’’ ст.
мотиви,
стратег≥¤ та збро¤ терорист≥в стали дещо ≥ншими. ћ≥жнародний тероризм був
складовою пол≥тики супердержав та њх сател≥т≥в, ≥нструментом ≥деолог≥чноњ
експанс≥њ, њ ,зрештою, дестаб≥л≥затором системи м≥жнародноњ безпеки. ѕри цьому
крањни-конкуренти завжди виховувалис¤ у дус≥ розпод≥лу сили на УсправедливуФ та
УнесправедливуФ, що у свою чергу обумовлювало Уподв≥йний стандартФ у
пол≥тичн≥й, юридичн≥й та оперативн≥й оц≥нц≥ акт≥в м≥жнародного тероризму.
“ерористичн≥
орган≥зац≥њ в цей пер≥од часто виконували замовленн¤ державних спецслужб. «а
даними часопису УU.S. News and
World ReportФ, ¤к≥ були оприлюднен≥ у листопад≥
1977 року, за пер≥од з 1961 по 1976 роки ÷–” —Ўј було причетне до майже 900
великих таЇмних операц≥й проти окремих УнебажанихФ дл¤ —Ўј ≥ноземних державних,
громадських д≥¤ч≥в та ур¤д≥в.
јктивна
≥нтернац≥онал≥зац≥¤ тероризму розпочалас¤ у 60-70-т≥ роки нашого стол≥тт¤. ѓй
спри¤ли:
І
ѕо-перше, процеси
≥нтернац≥онал≥зац≥њ кап≥талу, структурна перебудова економ≥чних систем, крањн
що розвиваютьс¤, зм≥на њх м≥сц¤ в систем≥ кап≥тал≥стичного господарюванн¤ ¤к
насл≥док процесу деколон≥зац≥њ, що ≥ призвело до вив≥льненн¤ нагромадженого
потенц≥алу соц≥альноњ енерг≥њ у крањнах св≥товоњ перифер≥њ з подальшим
утворенн¤м нац≥онально-визвольних рух≥в, у тому числ≥ терористичного
спр¤муванн¤.
І
ѕо-друге, глобал≥зац≥¤ пол≥тичноњ
та економ≥чноњ д≥¤льност≥ транснац≥ональних компан≥й (“Ќ ), що в окремих
випадках спри¤ла орган≥зац≥њ терористичних груп, ¤к≥, окр≥м ≥ншого,
спец≥ал≥зувалис¤ на обслуговуванн≥ ≥нтерес≥в монопол≥й (наприклад, прот¤гом
70-80-тих рок≥в в јнгол≥ рух ”Ќ≤“ј зд≥йснював таЇмн≥ торговельн≥ операц≥њ з алмазами
за дорученн¤м п≥вденноафриканськоњ “Ќ УDe BierceФ).
І
ѕо-третЇ, нер≥вном≥рн≥сть розвитку
держав св≥ту, ¤ка обумовлювала под≥л крањн на УсильнихФ та УслабкихФ, а з цим Ц
зростанн¤ рол≥ нац≥онал≥зму та рел≥г≥йного фундаментал≥зму у м≥жнародному житт≥.
І
ѕо-четверте, криза ≥дењ сусп≥льства
Фмасового споживанн¤Ф, насл≥дки ¤коњ спри¤ли формуванню у крањнах «ах≥дноњ
™вропи у 70-т≥ роки Упокол≥нн¤ розгн≥ванихФ, представники ¤кого були головною
руш≥йною силою терористичних угрупувань у «ах≥дн≥й ™вроп≥.
„» ¬¬ј∆ј“»
“≈–ќ–»«ћќћ Ѕќ–ќ“№Ѕ” «ј Ќј÷≤ќЌјЋ№Ќ≈ ¬»«¬ќЋ≈ЌЌя?
Ћ≥дер
ќрган≥зац≥њ визволенн¤ ѕалестини (ќ¬ѕ) яс≥р јрафат, в≥дпов≥даючи на
звинуваченн¤ ќ¬ѕ в орган≥зац≥њ акт≥в м≥жнародного тероризму, п≥дкреслив р≥зницю
м≥ж нац≥онально-визвольною боротьбою та тероризмом. Ќа його думку, р≥зниц¤ м≥ж
боротьбою та тероризмом Ї такою ж, ¤к ≥ р≥зниц¤ м≥ж законною збройною
самообороною та актом агрес≥њЕћи використовуЇмо тероризм, бо сам≥ стали
жертвами терору. ∆одна збройна оборона не може засуджуватис¤ та квал≥ф≥куватис¤
¤к м≥жнародний тероризм.[1]
ћ≥ж тим
б≥льш≥сть зах≥дних пол≥толог≥в (дл¤ прикладу, ™. ћ≥кол≥с, –. лайн, ќ.
јлександер) до категор≥њ терористичних в≥днос¤ть ≥ јфриканський Ќац≥ональний
онгрес (јЌ ) ѕј–, ≥ орган≥зац≥ю У–одез≥йських повстанц≥вФ в «≥мбабве, ≥ —¬јѕќ
(Ќародну орган≥зац≥ю ѕ≥вденно-«ах≥дноњ јфрики), ¤ка своЇю д≥¤льн≥стю спри¤ла
незалежност≥ Ќам≥б≥њ (березень 1990 року). “а ≥ сама ќ¬ѕ визнаЇтьс¤ то
повноважним представником народу ѕалестини, то терористичною орган≥зац≥Їю.
якщо
звернутис¤ до нормативних акт≥в, побачимо положенн¤ про право на в≥льне
визначенн¤ народом свого пол≥тичного статусу ( п.2 ст.1 —татуту ќќЌ).
ћ≥жнародн≥
права нац≥њ, ¤ка веде боротьбу, окреслен≥ правом на самовизначенн¤. Ќац≥¤ в
особ≥ пол≥тичного органу боротьби може вступати у в≥дносини з ≥ншими суб¢Їктами
м≥жнародного права, брати участь у створенн≥ м≥жнародних норм права ≥
самост≥йно використовувати њх, вживати у будь-¤ких формах примус проти
держави-колон≥затора або агресораЕ(ƒекларац≥¤
про наданн¤ незалежност≥ колон≥альним крањнам та народам. —хвалено
√енеральною јсамблеЇю ќќЌ 14 грудн¤ 1960 року)
ѕрогресивн≥
на момент деколон≥зац≥њ ц≥ норми стали каменем спотиканн¤ в умовах, коли у
70-тих роках з¢¤вилис¤† орган≥зац≥њ, що п≥д вигл¤дом боротьби за
визволенн¤ своњх народ≥в почали претендувати на представництво на м≥жнародн≥й
арен≥, а також ус≥ма засобами доводити своЇ право на ≥снуванн¤. «деб≥льшого
вони перетворювалис¤ на терористичн≥ угрупуванн¤, хоча продовжували
претендувати на роль визвольних рух≥в.
« огл¤ду на
це, у середовищ≥ юрист≥в-м≥жнародник≥в поширена думка про те, що саме
невикористанн¤ м≥жнародних злочин≥в ¤к засоб≥в у боротьб≥ за нац≥ональне
визволенн¤, маЇ стати одним з головних критер≥њв в≥днесенн¤ або нев≥днесенн¤
орган≥зац≥њ до категор≥њ визвольних.[1]
“≈–ќ–»«ћ —№ќ√ќƒЌ≤
јнал≥зуючи
структуру загроз безпец≥ американських дипломатичних представництв у б≥пол¤рний
пер≥од,
заступник ƒержсекретар¤ —Ўј з питань безпеки ≈нтон≥ вентон (Anthony C.E. Quainton) визначив головними загрозами:
а)
послабленн¤ та розпад державних ≥нституц≥й п≥д впливом масових соц≥альних рух≥в
у ƒругому та “ретьому —в≥т≥;
б) по¤ва
нових, агресивн≥ших форм нац≥ональноњ та етн≥чноњ ≥дентиф≥кац≥њ;
в)
в≥дчуженн¤ де¤ких сегмент≥в мусульманських сусп≥льств в≥д усього сусп≥льства,
нац≥ональних л≥дер≥в та зах≥дних ц≥нностей, що
в≥дбиваЇтьс¤ у р≥зкому зростанн≥ пол≥тичного екстрем≥зму та тероризму;
г) в
останн≥ роки Ц розвиток транснац≥ональноњ орган≥зованоњ злочинност≥.[1]
ќтже,
розвиток сучасного тероризму обумовлений, по-перше,
зм≥цненн¤м рол≥ рел≥г≥њ, ¤к
насл≥дку процесу де≥деолог≥зац≥њ у†
внутр≥шньому життт≥ р¤ду крањн св≥ту та м≥жнародних в≥дносинах;
-
по-друге, розвитком транснац≥ональноњ орган≥зованоњ злочинност≥ та пов¢¤заною
≥з нею нелегальноњ торг≥вл≥ зброЇю, рад≥оактивними матер≥алами тощо;
-
по-третЇ, насл≥дками науково-техн≥чного прогресу та вдосконаленн¤м глобальних
≥нформац≥йних технолог≥й;
- по-четверте,
високими темпами урбан≥зац≥њ в св≥т≥.
«
огл¤ду на в≥дносну вивчен≥сть проблематики ≥сламського фундаментал≥зму (Уmilitant islamФ), особливу увагу привертають практично недосл≥джен≥ та
невисв≥тлен≥ зв¢¤зки
тероризму з транснац≥ональною орган≥зованою злочинн≥стю та з найсучасн≥шими
високими технолог≥¤ми ≥нформац≥йного обм≥ну.
–озпад
б≥пол¤рноњ системи м≥жнародних в≥дносин та обТЇктивне зменшенн¤ глобального
конфл≥ктного потенц≥алу в св≥т≥В в≥дмова багатьох крањн в≥д пол≥тики п≥дтримки
тероризму ¤к ≥нструменту зовн≥шньоњ пол≥тикиВ ≥нш≥ фактори обумовили пошук
профес≥ональними терористами своЇњ Ун≥ш≥Ф у пол≥пол¤рному св≥т≥. потребаВ
насампередВ у ф≥нансуванн≥ терористичноњ д≥¤льност≥ спри¤ла по¤в≥ вкрай
загрозливоњ тенденц≥њ Ц ≥нтеграц≥њ профес≥ональних терористичних орган≥зац≥й з≥
структурами орган≥зованоњ злочинност≥.Ф—п≥вроб≥тництвоФ може в≥дбуватис¤ у
таких напр¤мах:
-терористичн≥
угрупованн¤ виконують замовленн¤ маф≥њ та зд≥йснюють ≥нш≥ види послуг дл¤
крим≥нальних синдикат≥в;
-збер≥гаючи
автономн≥стьВ терористичн≥ групи беруть безпосередню участь у протизаконному
б≥знес≥В використовуючи отриман≥ грош≥ дл¤ ф≥нансуванн¤ своЇњ д≥¤льност≥.
ѕерший
тип про¤вивс¤ у середин≥ 90-их рок≥вВ коли ≥тал≥йськ≥ та колумб≥йськ≥ синдикати
почали використовувати тактику терору проти держави та њњ представник≥вВ
намагаючись перешкодити розсл≥дуванн¤м ≥ впровадженню ур¤дових програм боротьби
≥з орган≥зованою злочинн≥стюВ л≥кв≥дувати активних сп≥вроб≥тник≥в
правоохоронних орган≥в та спецслужбВ змусити судд≥в виносити б≥льш легк≥ вироки
членам маф≥озних утворень. ” цей пер≥од т≥льки в олумб≥њ д≥¤ло майже 140
терористичних орган≥зац≥йВ повТ¤заних ≥з наркокартел¤миВ ≥з загальною к≥льк≥стю
член≥в до 20 тис¤ч ос≥б. « ≥ншого бокуВ терористичн≥ орган≥зац≥њВ зд≥йснюючиВ
наприкладВ охорону наркоплантац≥йВ отримували додаткове джерело ф≥нансуванн¤
своЇњ д≥¤льност≥. ¬ ѕеру в≥доме угрупованн¤ УCendero luminosoФ(У—в≥тлий
шл¤хФ)В захищаючи на контрольован≥й територ≥њ плантац≥њ кокиВ нелегальн≥
лаборатор≥њ з переробки наркотик≥вВ аеродроми та ≥нш≥ обТЇкти наркомаф≥њВ брала
з картел≥в 10% податок з прибутк≥вВ що давало змогу ф≥нансувати њњ кампан≥ю з
поваленн¤ ур¤ду крањни.
ƒедал≥
б≥льша к≥льк≥сть терористичних та екстрем≥стських угруповань р≥зного
пол≥тичного спр¤муванн¤ з метою самоф≥нансуванн¤ бере безпосередню участь у
орган≥зован≥й злочинн≥й д≥¤льност≥. ЌаприкладВ у Ѕ≥рм≥ в середин≥ 90-х рок≥в
сепаратистська група УгенералаФ ун —а (справжнЇ ≥мТ¤ Ц „ан ≥фу) контролювало
до 80% виробництва оп≥уму в У«олотому трикутникуФ(Ѕ≥рмаВ ЋаосВ “а≥ланд). «г≥дно
з даними ≤Ќ“≈–ѕќЋуВ у пер≥од громад¤нськоњ в≥йни в Ћ≥ван≥ (1975-1990 рр.)
загальн≥ прибутки р¤ду палестинських терористичних орган≥зац≥й в≥д нелегальноњ
торг≥вл≥ зброЇю та п≥дробки грошей становили 4 млрд долар≥в —Ўј на р≥к.[1]†
ћ≥жнародний
тероризм зазнав сьогодн≥ ≥ ¤к≥сноњ транформац≥њ: тепер його Уmodus operandiФ Ц високий р≥вень техн≥чного забезпеченн¤ терактуВ
в≥дмова в≥д захопленн¤ заручник≥в (з огл¤ду на в≥дпрацьований спецслужбами
механ≥зм знешкодженн¤)В знищенн¤ важливих дл¤ життЇд≥¤льност≥ сусп≥льства
обТЇкт≥в (банк≥вВ вокзал≥вВ торговельних центр≥в тощо).
ѕ–ќ√Ќќ« Ќј ћј…Ѕ”“Ќ™
≤стор≥¤
показуЇ, що дуже часто тероризм не маЇ великого пол≥тичного ефекту, а ¤кщо в≥н
≥ дос¤гаЇтьс¤, то призводить до протилежних насл≥дк≥в. ¬з¤ти хоча б вбивство
–адж≥ва √анд≥, теракти орган≥зац≥й ’јћј— або ’езбалах. “ерористи спричинили
дестаб≥л≥зац≥ю та економ≥чний спад в ус≥х рег≥онах св≥ту. јле в ≤зрањл≥ та
≤спан≥њ теракти дос≥ не вплинули на економ≥ку цих крањн. Ќав≥ть в јлжир≥, де
найб≥льше постраждалих в≥д тероризму, мусульманськ≥ екстрем≥сти не мали усп≥ху
в боротьб≥ проти непопул¤рного воЇнного режиму[4].
≤
все ж у найближчому майбутньому тероризм залишитьс¤. ѕричини цього трив≥альн≥.
1.
«бро¤ стаЇ все б≥льш доступною. –¤д
держав вже близько ста рок≥в створюють ¤дерну та бактер≥альну зброю, ¤ка
поступово поширюЇтьс¤ у св≥т≥. “е, що отримати њњ можна в≥дносно легко, н≥ в
кого не викликаЇ сумн≥в≥в.(«гадати, хоча б еп≥зод ≥з використанн¤м отруйних
газ≥в в ток≥йському метро терористам з групи Уј”ћ синрикеФ).
2.
—ектантський фанатизм посилюЇтьс¤.
ƒоки ≥снуватиме людство, ≥снуватиме процент людей, У реставрац≥йних еколог≥вФ,
що будуть м≥ркувати приблизно так: ¤кщо знищенн¤ в≥русу оспи порушило
екосистему, то чому б не в≥дновити р≥вновагу, повернувши цей в≥рус? ¬≥д таких
у¤влень неважко перейти й до практичного вт≥ленн¤ теор≥њ в житт¤.
3.
Ќа початку ’’ стол≥тт¤ тероризм
завжди був справою† груповою. ¬ майбутньому
терористами будуть окрем≥ особи, або дуже невелик≥ групи однодумц≥в. ѓх важко
ви¤вити, необх≥дно чекати до тих п≥р, поки вони не зд≥йсн¤ть велику помилку або не будуть
розкрит≥ випадково.
“енденц≥¤ми
розвитку сучасного м≥жнародного тероризму Ї намаганн¤ злочинц≥в отримати доступ
до засоб≥в рад≥оелектронноњ боротьби (–≈Ѕ)В ¤дерноњ зброњ та ≥нших вид≥в зброњ
масового знищенн¤. Ўтатн≥ в≥йськов≥ засоби –≈Ѕ перебувають на озброЇнн≥ кожноњ
крањниВ ¤ка виготовл¤Ї власну зброю. √оловним принципом д≥њ под≥бних установок
Ї випром≥ненн¤ високочастотного ≥мпульсу з метою нейтрал≥зац≥њ в≥йськових
засоб≥в спостереженн¤В звТ¤зку управл≥нн¤ тощо. ѕроте так≥ засоби Ї придатними
≥ дл¤ знищенн¤ цив≥льних обТЇкт≥в: супутник≥в безпосереднього телемовленн¤В
апарат≥в дистанц≥йного рад≥олокац≥йного зондуванн¤ «емл≥В телерад≥оцентр≥вВ
видавничих комплекс≥вВ банк≥вВ б≥рж та ≥нших управл≥нських систем.†† Ќаприклад, сучасний транснац≥ональний б≥знес
не можна у¤вити без системи передач≥ комерц≥йноњ ≥нформац≥њ м≥жнародною
системою зв¢¤зку
типу УINTELSATФ або без
сотового телефонного зв¢¤зку
на основ≥ супутникового об¢Їднанн¤ У≤р≥д≥йФ ф≥рми УMOTOROLA Ф. Ѕез под≥бних супутникових систем не можна у¤вити
сучасну морську нав≥гац≥ю, телебаченн¤, управл≥нн¤ в≥йськовими операц≥¤ми тощо.
¬икористанн¤ ††терористами
засоб≥в –≈Ѕ спроможне завдати ≥стотноњ шкоди цим системам: –≈Ѕ-удар по
Ќью-…оркському торговельному центру перетворив би хмарочос у буд≥влю з мертвими
комп¢ютерами,
порожзн≥ми базами даних та нефункц≥онуючими системами зв¢¤зку та
контролю.
јнал≥тики
÷–” —Ўј вважають, що пр≥оритетною м≥шенню†
тероризму нового покол≥нн¤ Ї д≥лов≥ центри обробки ≥нформац≥њ,
насамперед комп¢ютеризован≥
банк≥вськ≥ установи. –озвиток ринку пластикових кредитних карток дуже звузив
сфери використанн¤ традиц≥йних банкнот. “ерористичний удар засобами –≈Ѕ по
великому банку здатний викликати системну кризу вс≥Їњ ф≥нансовоњ системи
розвинених крањн, оск≥льки в≥н знищуЇ дов≥ру сусп≥льства до сучасних технолог≥й
грошового ринку. Ѕезпосмередн≥м насл≥дком такоњ атаки стане банкрутство др≥бних
та середн≥х ф≥рм, що залежать в≥д швидкост≥ обертанн¤ кошт≥в, а наступним
етапом Ц банкрутство страхових компан≥й. √оловним результатом под≥бноњ акц≥њ
стане в≥дмова в≥д використанн¤ кредитних карток, аж≥отажний попит на гот≥вку, р≥зка
зм≥на св≥товоњ ц≥ни на дорогоц≥нн≥ метали.
ѕродумана
кампан≥¤ дез≥нформац≥њ, що супроводжувала б такий теракт, здатна продукувати
системну кризу всього цив≥л≥зованого св≥ту, п≥дриваючи базов≥ ≥деолог≥чн≥
ц≥нн≥сн≥ постулати, що визначають напр¤мки розвитку особи та сусп≥льства на
«аход≥ та у прозах≥дно ор≥Їнтованих соц≥альних прошарках у крањнах Утретього
св≥туФ, а також у колишн≥х соц≥ал≥стичних державах. Ќайстрашн≥шим Ї те, що на
думку фах≥вц≥в јнтитерористичного центру ‘—Ѕ –ос≥йськоњ ‘едерац≥њ, перейти до
тероризму нового покол≥нн¤ спроможне будь-¤ке ≥снуюче етн≥чно-рел≥г≥йне або
соц≥ально-пол≥тичне терористичне угрупованн¤, починаючи в≥д ≥рландськоњ ≤ј ≥
завершуючи рухом алжирських фундаментал≥ст≥в. ѕри цьому ви¤вити портативну
терористичну апаратуру –≈Ѕ приблизно також складно ¤к ≥ знайти м≥сце
розташуванн¤ вибухового пристрою. ƒо того ж використанн¤ –≈Ѕ-апаратури
унеможливлюЇ орган≥зац≥ю оперативного пересл≥дуванн¤ та анал≥зу на м≥сц≥
теракту, тому що ус≥ засоби звТ¤зку, охорони та в≥деоконтролю знищуютьс¤ разом
≥з головною м≥шенню Ц компТютерами та базами даних.
ўе
б≥льш загрозливим ¤вищем Ї ¤дерний тероризм, що базуЇтьс¤ на систем≥
нелегального експорту рад≥оактивних матер≥ал≥в. ” св≥товому масштаб≥ цим
займаЇтьс¤ нова гр≥зна транснац≥ональна крим≥нальна орган≥зац≥¤ УSTARФ (У«≥ркаФ), заснована приблизно у 1994 роц≥. ≥ст¤к ц≥Їњ орган≥зац≥њ становл¤ть
колишн≥ високопосадов≥ оф≥цери спецслужб та правоохоронних орган≥в крањн —Ќƒ та
р¤ду держав ÷ентрально-—х≥дноњ ™вропи, а також кер≥вники певних сегмент≥в
воЇнно-промислового комплексу (¬ѕ ) цих крањн ≥ маф≥озн≥ структури з Ќ≥меччини,
≤тал≥њ та ≥нших держав «ах≥дноњ ™вропи. –≥вень прибутк≥в ц≥Їњ транснац≥ональноњ
крим≥нальноњ орган≥зац≥њ можна у¤вити, ¤кщо згадати, що т≥льки на Ївропейському
УчорномуФ ринку за доставку
ќчевидним стаЇ й те, що замовниками ¤дерних матер≥ал≥в все част≥ше
ви¤вл¤ютьс¤ терористичн≥ орган≥зац≥њ, ¤к≥ розгл¤дають можлив≥сть доступу до
рад≥оактивних матер≥ал≥в ¤к иетод шантажу ур¤д≥в. ≈ксперти зазначають, що саме
Утехнолог≥чн≥Ф ≥нтереси сучасних и≥жнародних терорист≥в штовхають
њх на шл¤х актив≥зац≥њ ≥нтеграц≥њ з транснац≥ональною маф≥Їю; при цьому
неможливо встановити контроль за перем≥щенн¤м рад≥оактивних матер≥ал≥в у св≥т≥.
Ќаприклад, арабський досл≥дник проблеми розвитку ≥сламських терористичних
орган≥зац≥й у сучасн≥й ™вроп≥ ’≥лал ’асан стверджуЇ, що Уалжирськ≥ терористи та
боЇвики курдськоњ –об≥тничоњ парт≥њ отримують зброю через маф≥йн≥ канали в јнгл≥њ
та ‘–Ќ, при цьому н≥хто не даЇ гарант≥њ, що вони вже не отримали доступу до
¤дерних матер≥ал≥в. [4].
ѕроблема
ускладнюЇтьс¤ й тим, що не т≥льки так≥ орган≥зац≥њ антиетатистськоњ природи
намагаютьс¤ отримати доступ до рад≥оактивних речовин: ц≥ла низка крањн-аутсайдер≥в
м≥жнародноњ системи намагаЇтьс¤ довести своЇ право на дом≥нуванн¤ шл¤хом
створенн¤ власноњ атомноњ зброњ. ѕевний спад етатистськоњ терористичноњ
активнст≥ у постб≥пол¤рний пер≥од у раз≥ неконтрольованого розповзанн¤ ¤дерноњ
зброњ по планет≥ неминуче трансформуЇтьс¤ у нову хвилю державного
тероризму,повТ¤заного ≥з загрозою виникненн¤ локальних ¤дерних конфл≥кт≥в.
ѕрезидент —Ўј ”≥ль¤м л≥нтон у своњй програмн≥й допов≥д≥ у лютому 1996 року,
зокрема, зазначив, що Уголовним обовТ¤зком крањн-член≥в великоњ с≥мки та –ос≥њ
в останн≥ роки ’’ стол≥тт¤Ї прийн¤тт¤ та ратиф≥ка≥¤ ус≥х м≥жнародних угод, ¤к≥
регулюють засади боротьби з м≥жнародним тероризмомФ.[4]
“≈–ќ–»«ћ ¬ ” –јѓЌ≤
”
наш≥й крањн≥ розвитку тероризму спри¤ють глибока соц≥ально-економ≥чна криза,
протисто¤нн¤ пол≥тичних сил, наростанн¤ про¤в≥в сепаратизму, зубож≥нн¤ та
люмпен≥зац≥¤ значноњ частини населенн¤, процеси соц≥ального розшаруванн¤,
розвиток крим≥нальних п≥дприЇмницьких та державних структур, корумпован≥сть
державного апарату, розвиток потужного нелегального ринку зброњ, девальвац≥¤
моральних та духовних ц≥нностей.
јнал≥з
матер≥ал≥в спец≥ал≥зованих ур¤дових установ св≥дчить про те, що найб≥льш
поширеною в ”крањн≥ мотивац≥Їю скоЇнн¤ теракт≥в виступаЇ:
а)† крим≥нальна д≥¤льн≥сть, оссбливо њњ
транснац≥ональн≥ форми;††
б)
намаганн¤ перешкодити громадськ≥й, пол≥тичн≥й або економ≥чн≥й д≥¤льност≥;
в)
створенн¤ ускладнень або напруженн¤ у м≥ждержавних в≥вдносинах.
«а
даними —Ѕ” 1996-1997 роки в ”крањн≥ скоЇно понад 560 злочин≥в терористичного характеру,
внасл≥док чого 90 ос≥б (з них 15 представник≥в владних структур) загинуло.† ќперативна обстановка характеризуЇтьс¤
зростанн¤м активност≥ м≥жнародних терористичних орган≥зац≥й, насамперед з крањн
Ѕлизького —ходу (У’езболахФ, Ујбу Ќ≥джальФ, У’амасФ, УЅрати-мусульманиФ), ¤к≥
прагнуть використовувати территор≥ю ”крањни дл¤ транзиту своњх бойовик≥в до
крањн «ах≥дноњ ™вропи, а також дл¤ п≥дготовки акц≥й проти посл≥в та
представник≥в ≥ноземних держав в ”крањн≥, насамперед з —Ўј та ≤зрањлю.†
†
Ѕќ–ќ“№Ѕј « “≈–ќ–»«ћќћ
ѕерш≥
спроби формуванн¤ м≥жнародно-правовоњ основи антитерористичноњ взаЇмод≥њ були
ще до ≤≤ св≥товоњ в≥йни. ¬ 1937 роц≥ п≥д ег≥дою Ћ≥ги нац≥й було розроблено
онвенц≥ю щодо попередженн¤ тероризму та покаранн¤ за нього, ≥ онвенц≥ю про
створенн¤ м≥жнародного крим≥нального суду. ўоправда обидва ц≥ документи в д≥ю
так ≥ не вступили.
—учасна
система багатостороннього сп≥вроб≥тництва в боротьб≥ з тероризмом сформувалас¤
за останн≥ 30 рок≥в. Ќа глобальному р≥вн≥ вона функц≥онуЇ п≥д ег≥дою ќќЌ та њњ спецп≥дрозд≥л≥в,
перш за все ≤ћќ, ≤ јќ та ћј√ј“≈, на основ≥ 11 ун≥версальних конвенц≥й ≥
протокол≥в про бортьбу ≥з р≥зними про¤вами тероризму на суш≥, на мор≥ та в
пов≥тр≥.
÷≥
угоди закр≥плюють реальн≥ механ≥зми, що ор≥Їнтован≥ на ефективну практичну
взаЇмод≥ю. ÷е зобовТ¤занн¤ припин¤ти теракти, включаючи знешкодженн¤ та
затриманн¤ ос≥б, винних або п≥дозрюваних у њх скоЇнн≥, обм≥н в≥дпов≥дною
≥нформац≥Їю, наданн¤ максимальноњ правовоњ п≥дтримки один одному. Ѕеззаперечно,
найб≥льше значенн¤ мають конвенц≥йн≥ положенн¤, що забезпечують неухильне
покаранн¤ злочинц≥в на основ≥ принципу aut dedere
aut judicare. «г≥дно
з ним, держава, на територ≥њ ¤коњ перебуваЇ злочинець, маЇ або застосувати до
нього покаранн¤, або видати особу дл¤ ц≥Їњ мети ≥нш≥й держав≥.
јнтитерористичн≥ конвенц≥њ м≥ст¤ть положенн¤, що визначають
загальн≥ правов≥ рамки, необх≥дн≥ дл¤ орган≥зац≥њ активного опору. Ќаприклад,
ћ≥жнародна конвенц≥¤ про бортьбу ≥з захопленн¤м заручник≥в 1979 року,
зобовТ¤зуЇ держав-учасниць:
а)
вжити вс≥х заход≥в дл¤ зв≥льненн¤ заручник≥в, ¤кщо вони знаход¤тьс¤ на
територ≥њ даноњ держави;
б)
вжити вс≥х заход≥в щодо попередженн¤ п≥дготовки до зд≥йсненн¤ таких злочин≥в,
включно ≥з забороною незаконноњ д≥¤льност≥ ос≥б, що заохочують, п≥дбурюють,
орган≥зовують чи беруть участь у захопленн≥ заручник≥в;
в)
встановити свою крим≥нальну юрисдикц≥ю щодо таких злочин≥в, ¤кщо вони були
скоЇн≥
-
на територ≥њ держави-учасниц≥ або морського судна, зареЇстрованого в ц≥й
держав≥;
- будь-¤ким
з громад¤н держави або, ¤кщо держава вважаЇ таке р≥шенн¤ доц≥льним, то ≥
апатридами, що пост≥йно проживають на њњ територ≥њ;
- дл¤
того, щоб змусити державу прийн¤ти певний акт або утриматис¤ в≥д його
прийн¤тт¤;
- щодо
зарручника, ¤кий Ї громад¤нином даноњ держави, ¤кщо держава вважаЇ таке р≥шенн¤
доц≥льним.
ўодо
тактики в конкретних ситуац≥¤х, то м≥жнародним правом вона не регламентуЇтьс¤,
оск≥льки це могло б ви¤витис¤ контрпродуктивним. як показуЇ досв≥д багатьох
крањн, переговори щодо врегулюванн¤ ситуац≥њ ведутьс¤ на р≥зних р≥вн¤х. Ѕажано
було б, ¤кби в них брали участь спец≥ально п≥дготовлен≥ до цього люди.
«розум≥ло, що предметом переговор≥в не можуть бути ≥мперативн≥ вимоги,
встановлен≥ м≥жнародним правом Ц безкарн≥сть терорист≥в, загроза† життю людей тощо.[2]
«аборона
акт≥в терористичного характеру п≥д час збройних конфл≥кт≥в
передбачаЇтьс¤ нормами м≥жнародного гуман≥тарного права, зокрема положенн¤ми
ƒодаткових протокол≥в 1977 року до ∆еневських конвенц≥й про захист жертв в≥йни
1949 року.
Ќа жаль,
м≥жнародне право не завжди встигаЇ за новими викликами, ¤к≥ кидаЇ тероризм
людству. ѕоза сферою ун≥версального догов≥рного регулюванн¤ залишаютьс¤ питанн¤
щодо навмисного застосуванн¤ зброњ проти мирного населенн¤. ≤нший невир≥шений
аспект повТ¤заний з в≥дсутн≥стю м≥жнародно-правових норм, спр¤мованих на протид≥ю
тероризиу† ≥з застосуванн¤м засоб≥
масового знищенн¤. ƒуже послаблюЇ ефективн≥сть глобальноњ системи
антитерористичноњ взаЇмод≥њ ≥ той момент, що конвенц≥њ п≥дписали далеко не вс≥
держави. Ќарешт≥, механ≥зми контролю за њх виконанн¤м дуже неефективн≥.
Ѕезперечна
заслуга св≥тового сп≥втовариства Ц в утвердженн≥ основного принципу: загального
осуду тероризму. ѕерший крок у становленн≥ цього принципу було зроблено 9
грудн¤ 1985 року, коли √енеральна јсамбле¤ ќќЌ прийн¤ла без голосуванн¤
резолюц≥ю 40/61, в ¤к≥й вона УвизнаЇ злочинними вс≥ акти, методи та практику
тероризму, де б ≥ ким би вони не були скоЇн≥Ф.[2]
÷е† положенн¤ п≥зн≥ше було закр≥плено у
преамбул≥ –имськоњ конвенц≥њ 1988 року.
«а останн≥
10 рок≥в принцип протиправност≥ тероризму був розвинутий та конкретизований у
р¤д≥ документ≥в ќќЌ, наприклад, в ƒекларац≥њ про заходи ≥з л≥кв≥дац≥њ
м≥жнародного тероризму, прийн¤т≥й на 49-й сес≥њ √енасамблењ в 1994 роц≥.
Ќадзвичайно важливими, особливо на тл≥ чеченських под≥й були положенн¤
декларац≥њ про те, що Узлочинн≥ акти, спр¤мован≥ чи розрахован≥ на створенн¤
обстановки терору серед широкого загалу не можуть бути виправдан≥, ¤кими б не
були мотиви (пол≥тичного, расового, ≥деолог≥чного, етн≥чного, рел≥г≥йного
характеру)Ф[2].
ƒекларац≥¤
зобовТ¤зуЇ держави утриматис¤ в≥д орган≥зац≥њ терористичноњ д≥¤льност≥, а також
п≥дбурюванн¤ та спри¤нн¤ њй; забезпечуЇ затриманн¤, судове пересл≥дуванн¤ та
видачу ос≥б, що вчинили терористичн≥ акти.†
ƒержавам пропонуЇтьс¤ також стати учасниками вс≥х ун≥версальних
м≥жнародних антитерористичних договор≥в. ’оча не вс≥ ≥з вказаних положень стали
загальновизнаними нормами м≥жнародного права, њх морально-пол≥тичн≥
зобовТ¤занн¤ дл¤ держав член≥в ќќЌ очевидне.
Ќа жаль,
серйозний негативний вплив на ефективн≥сть взаЇмод≥њ держав ≥, насамперед, п≥д
ег≥дою ќќЌ маЇ нашаруванн¤ тривалоњ пол≥тики протисто¤нн¤. ¬ св≥й час це
про¤вилос¤ в робот≥ —пец≥ального ком≥тету √енасамблењ по м≥жнародному тероризму
. заснований у 1973 роц≥, даний орган встиг провести лише три сес≥њ, останн¤ з
¤ких мала м≥сце у 1979 р. ѕричина- в тому, що —пецком≥тет став заручником
пол≥тики. ƒл¤ одних його член≥в ви¤вилис¤ неприйн¤тними теор≥њ, що прир≥внювали
д≥¤льн≥сть нац≥онально-визвольних груп до тероризму, а дл¤ ≥нших Ц концепц≥¤
державного тероризму, тобто д≥й на державному р≥вн≥ з метою п≥дриву
суверен≥тету та незалежност≥ ≥нших держав.
ўо ж до
визнанн¤ держав спонсорами тероризму, то необх≥дно памТ¤тати, що дл¤ цього
немаЇ в≥дпов≥дних м≥жнародно-правових критер≥њв. Ќа мою думку, в нашому св≥т≥,
заповненому пол≥тичними, ≥деолог≥чними, рел≥г≥йними упередженн¤мм, бажано було
б забезпечити об¢Їктивний
м≥жнародний, в ≥деал≥, судовий розгл¤д таких справ. Ќайб≥льш адекватно цю
функц≥ю м≥г би виконувати ћ≥жнародний крим≥нальний суд, що створюЇтьс¤ зараз в
рамках ќќЌ.
¬ сфер≥,
повТ¤зан≥й ≥з зм≥цненн¤м юридичних основ антитерористичноњ взаЇмод≥њ держав,
доц≥льно особливо в≥дзначити ≥дею створенн¤ м≥жнародно-правових ≥нструмент≥в,
спр¤мованих на попередженн¤ ≥ л≥кв≥дац≥ю насл≥дк≥в теракт≥в з використанн¤м
¤дерноњ зброњ або ¤дерного матер≥алу, а також м≥жнародного документу,¤кий би
врегулював заходи з ф≥зичного захисту х≥м≥чного та б≥олог≥чного матер≥алу. «
ц≥Їю метою в рамках „етвертого ом≥тету √ј ќќЌ можна створити в≥дпов≥дну робочу
групу.
ќстанн≥м
часом боротьба ведетьс¤ в основному на рег≥ональному р≥вн≥. як ≥ сл≥д було
чекати, найб≥льший пол≥тико-правовий потенц≥ал накопичений на ™вропейському
континент≥. ѕ≥д ег≥дою –ади ™вропи д≥Ї ™вропейська конвенц≥¤ ≥з попередженн¤
теракт≥в. « 1977 р. функц≥онуЇ механ≥зм сп≥льних д≥й в сфер≥ антитероризму
крањн ™вросоюзу (зокрема в рамках так званоњ У√рупи “рев≥Ф). ќбговорюЇтьс¤
питанн¤ про переведенн¤ питанн¤ боротьби з тероризмом в компетенц≥ю
Ївропейського п≥л≥ц≥йного агенства У™врополФ, що зараз створюЇтьс¤. ѕроблеми,
¤к≥ були описан≥ вище, регламентуютьс¤ в≥дпов≥дними положенн¤ми п≥дсумкових
документ≥в зустр≥чей ќЅ—™ в ’ельсинки, ћадрид≥, ¬≥дн≥.
ўодо ≥нших
рег≥он≥в, то конвенц≥йне закр≥пленн¤ сп≥вроб≥тництва иало м≥сце в рамках
ѕ≥вденноаз≥атськоњ асоц≥ац≥њ рег≥онального сп≥вроб≥тництва (—јј– ) та
ќрган≥зац≥њ американських держав (ќјƒ).
—пр≥вроб≥тництво
розвиваЇтьс¤ ≥ на двосторонньому р≥вн≥. –ос≥¤ маЇ м≥жур¤довий ћеморандум про
взаЇмопорозум≥нн¤ з —Ўј щодо сп≥вроб≥тництва в галуз≥ цив≥льноњ
ав≥ац≥њ.двосоронн≥ угоди укладен≥ м≥ж ≤тал≥Їю та “уреччиною, ‘ранц≥Їю та
≤спан≥Їю, ‘ранц≥Їю та ¬енесуелою, —Ўј та ≤тал≥Їю.[2]
Ѕќ–ќ“№Ѕј « “≈–ќ–»«ћќћ ¬ ” –јѓЌ≤
√оловним
принципом попередженн¤ та боротьби маЇ стати пост≥йне удосконаленн¤ в≥дпов≥дноњ
в≥тчизн¤ноњ законодавчоњ бази.першим кроком тут може стати прийн¤тт¤ ¬–”
проекту закону Уѕро боротьбу з тероризмомФ. ” статт≥ 1 цього закону тероризм
визначено ¤к Упогрозу застосуванн¤ насильства, а також його застосуванн¤, ¤к≥
породжують почутт¤ страху ¤к у окремих громад¤н, так ≥ у багатьох людей, ≥ розрахован≥
на њх зал¤куванн¤ та породженн¤ недов≥ри до орган≥в державноњ влади у
спроможност≥ протид≥¤ти цим злочинним про¤вамФ.
” проект≥
добре було б врахувати позитивний досв≥д ≤тал≥њ у боротьб≥ з цим ¤вищем, а
саме: визнати тероризм державним злочином, встановити за нього максимальний
строк покаранн¤, передбачити можлив≥сть використанн¤ положень цього закону
разом з нормами рим≥нального кодексу ”крањни з автоматичним зб≥льшенн¤м м≥ри
покаранн¤ у раз≥ доведенн¤ терористичного характеру акту пор≥вн¤но з загальнокрим≥нальним
злочином; запровадити обовТ¤зкову крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть за д≥њ,
повТ¤зан≥ з пропагандою тероризму; дозволити правоохоронним органам та
спецслужбам отримувати у випадках, повТ¤заних ≥з д≥¤льн≥стю терористичних
орган≥зац≥й, в≥дпов≥дн≥ санкц≥њ прокурора по телефону.
Ќепоганим
було б вровадженн¤ державних програм винагород за наданн¤ ц≥нноњ розв≥дувальноњ
або попереджувальноњ ≥нформац≥њ щодо м≥жнародного тероризму. Ќаприклад, в —Ўа
≥снуЇ можлив≥сть запропонувати ≥нформаторов≥ винагороду до 4 м≥льйон≥в долар≥в.
≤нформанти можуть контактувати з≥ сп≥вроб≥тниками програми через пол≥ц≥йн≥
канали, дл¤ чого ≥снуЇ в≥льна ц≥лодобова м≥жнародна л≥н≥¤; звТ¤зок в≥дбуваЇтьс¤
й через компТютерну мережу ≤Ќ“≈–Ќ≈“, канали ‘Ѕ– та ƒерждепартаменту —Ўј.
Ќа думку
фах≥вц≥в ≤Ќ“≈–ѕќЋу Уотримана ≥нформац≥¤ не може†
бути надбанн¤м лише одн≥Їњ державиФ. ≤ншими словами, одним з головних
метод≥в боротьби залишаЇтьс¤ сп≥вроб≥тництво крањн у ц≥й сфер≥.
Ќе можна
також забувати про ≥нститут видач≥ злочинц≥в. ¬≥дпов≥дн≥ м≥жнародно-правов≥
угоди ”крањна вже уклала з державами —Ќƒ,†
ѕольщею, ”горщиною, —ловаччиною, ‘–Ќ та ≥ншими членами м≥жнародного
сп≥втовариства. ѕроте багато проблем, що ускладнюють цей процес:
а) ≥снуюч≥
угоди не охоплюють ус≥х питань антитерору;
б)† виб≥рков≥сть ≥снуючих норм;
в)
нев≥дпов≥дн≥сть норм законодавства один одному;
г)
в≥дсутн≥сть увТ¤зки м≥ж м≥жнародним регулюванн¤м та м≥жнародним комплексом
заход≥в;
д)
розр≥знен≥сть зусиль крањн.
Ќасамк≥нець
зупинимос¤ на анал≥з≥ системи орган≥в ”крањни, що ведуть боротьбу з тероризмом
та його м≥жнародними формами. «аконодавчим забезпеченн¤м займаютьс¤ два
парламентськ≥ ком≥тети: з питань оборони та державноњ безпеки та з питань
боротьби з орган≥зованою злочинн≥стю та корупц≥Їю. —пец≥альний јнтитерористичний
центр ще й дос≥ в≥дсутний. ћ≥ж тим формуванн¤ централ≥зованого п≥дрозд≥лу Ї
конче потр≥бною справою. Ќа практиц≥ лише ”правл≥нн¤ захисту конституц≥йного
ладу (”правл≥нн¤ У“Ф) —Ѕ” веде попереджувальну, оперативно-розшукову та сл≥дчу
роботу у справах , повТ¤заних ≥з д≥¤льн≥стю ю терористичних орган≥зац≥й.
ѕ≥дрозд≥ли ћ¬—, ƒержавного митного ком≥тету, прикордонн≥ в≥йська, ћ«— ”крањни
займаютьс¤ ц≥Їю проблематикою лише в окремих випадках. ¬ результат≥ ще дос≥ не
сформовано м≥жв≥домчий банк даних з тероризму, в≥дсутн¤ ц≥л≥стна картина
потерактах, скоЇних не лише проти ≥ноземних громад¤н в ”крањн≥, а й проти
украњнських громад¤н† та власност≥
”крањни за кордоном, в≥дчуваЇтьс¤ брак наукових розробок з проблематики
сучасного м≥жнародного тероризму.[1]†
¬»—Ќќ¬ »
“ероризм Ц
¤вище досить складне, динам≥чне та багатопланове. « огл¤ду на все сказане вище,
навр¤д чи нам вдастьс¤ подолати його у ’’≤ стол≥тт≥, не кажучи вже про
соц≥альн≥ причини, що його породжують. јле це не означаЇ, що боротьба з≥
злочинними про¤вами не маЇ зм≥сту. Ќе допустити, щоб теракти стали буденним
¤вищем, а вимоги терорист≥ↆ - основним
визначником зовн≥шньоњ пол≥тики Ц реально.†
“ому найближчим часом зусилл¤ в≥дпов≥дних структур будуть сконцентрован≥
саме п≥д таким гаслом.†
—ѕ»—ќ ¬» ќ–»—“јЌќѓ Ћ≤“≈–ј“”–»
1.
јндр≥й ƒорошенко. “ерор ≥
тероризм. -Уѕол≥тика ≥ часФє 8-9,
1997
2.
ј. «меевский, ¬. “арабрин.
“ерроризм. Ќужны скоординированные усили¤ мирового сообщества. - Ђћеждународна¤ жизньї є4, 1996.
ст.12-17. †
3.
“ерроризм в современной –оссии. -УƒиалогФ є9, 1996. ст.14-15
4. Laqueur, W. Post-modern Terrorism Ц УForeign AffairsФ, Sept-Oct. 1996.