—качать реферат (14Kb)

†††††††††††††††††† ѕроблема пол≥тичного л≥дерства, що ≥снувала завжди ≥ скр≥зь, завжди ≥ скр≥зь вивчалась в цив≥л≥зованому св≥т≥ ретельно та без зайвого п≥клуванн¤ про тих, хто на таку попул¤рн≥сть ≥ л≥дерство претендували. Ќа дес¤тки рок≥в ми, через р¤д причин обТЇктивного та субТЇктивного характеру, виключили себе з кругу цив≥л≥зац≥њ стосовно цього параметру ≥ сьогодн≥ лише починаЇмо писати стор≥нку за стор≥нкою в област≥ теор≥њ ≥ технолог≥њ пол≥тичного л≥дерства, в≥дпов≥даюч≥ дл¤ початку на азбучн≥ питанн¤: хто такий пол≥тичний л≥дер? „им в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥н в≥д вожака ≥ вожд¤? яка в≥дм≥нн≥сть м≥ж молод≥жним л≥дером ≥ молодим пол≥тиком?

†††††††††††††††††† Ќа в≥дм≥ну в≥д розвинутих крањн, в колишньому —–—– питанн¤ про пол≥тичне л≥дерство було неначе зн¤те. ¬ умовах,коли д≥¤в в≥домий закон ѕ≥тера ≥ кер≥вний прац≥вник зростав до р≥вн¤ своЇњ некомпетентност≥, говорити про пол≥тичне л≥дерство було неприйн¤то тому, що в кращому випадку йшлос¤ лише про вожака або вожд¤. ѕрицьому, ≥ в≥н був не признаним вождем, а вождем призначеним номенклатурою в ¤кост≥ виразника, рупора њњ ≥нтерес≥в. ¬узький прошарок комунЇстичноњ бюрократ≥њ за зрозум≥лими причинами не допускав ≥ не м≥г допустити, щоб ¤кий-небудь в≥дпов≥дальний пост зайн¤в радикальний пол≥тик з≥ своњми погл¤дами, силою ≥нтелекту та характеру. “ому вищими кер≥вниками крањни ставали досить опосередкован≥ люди, ≥, ¤к правило, випадково. ѓх влада була значно обмежена. як п≥дкреслюе в≥домий досл≥дник бюрократ≥њ в —–—– ј.јвторхамов, вс≥ голови —–—–, √енеральн≥ секретар≥ ѕ–— мали лише право опубл≥ковувати думку ѕол≥тбюро ≥ без нього були безсильними. ўе складн≥ша ситуац≥¤ з л≥дерством була в республ≥ках колишнього —–—–.

†††††††††††††††††† ћайже до самого к≥нц¤ 80-х рок≥в, уже в умовах перебудови не ≥снувало субТЇктивних передумов у вигл¤д≥ можливост≥ пол≥тичного Ћ≥дерства. ƒемократизац≥¤ сусп≥льства, виникненн¤ пол≥тичного плюрал≥зму, зростанн¤ пол≥тичноњ культури громад¤н вперше проклали дорогу дл¤ можливоњ реал≥зац≥њ пол≥тичних л≥дер≥в. Ѕезсумн≥вно, все, що нин≥ робитьс¤ в област≥ пол≥тичного л≥дерства, ще не досконале тому, що ще не зовс≥м здорове наше сусп≥льство. “ому довол≥ часто у нас переважаЇ прагненн¤ не Ђ винаход¤ч≥ велосипедуї, брати все найц≥кав≥ше, випробуване ≥ зах≥дноњ пол≥толог≥њ, з зах≥дних технолог≥й пол≥тичного л≥дерства, хоч ≥ з де¤кими виправленн¤ми.

†††††††††††††††††† ¬перше трактовку пон¤тт¤ л≥дерства, а також пол≥тичного л≥дерства ми знаходимо в прац¤х античних ≥сторик≥в √еродота, ѕлутарха, √ракха та ≥нших. ¬ центр≥ њх ≥сторичних розпов≥дей† завжди знаходились визначн≥ особистост≥- монархи, полководц≥, впливов≥ державн≥ муж≥. ÷их людей розгл¤дали ¤к де¤ких володар≥в в≥д бога , ¤к≥ ≥стотно в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д соб≥ под≥бних громад¤н, ≥ природньо, претендують на вс≥ блага в сусп≥льств≥. ” середн≥ в≥ки Ќ. ћакк≥авел≥ вважав, що типовий пол≥тичний л≥дер- правитель, ¤кий домагаЇтьс¤ мети, не вибираюч≥ засоб≥в.

‘. Ќ≥цше у прац≥ Ђ√енеалог≥¤ морал≥ї вказував на прагненн¤ людини зайн¤ти пост л≥дера ¤к на природн≥й ≥нстинкт людини ≥ зазначав, що л≥дер маЇ право ≥гнорувати мораль.

÷¤ думка дещо перегукуЇтьс¤ з м≥ркуванн¤ми Ѕ. –ассела, ¤кий визначав, що найголовн≥шими потребами людини ≥з р¤ду безмежних Ї жаданн¤ влади ≥ слави. ∆аданн¤ влади маЇ дв≥ форми: експл≥кативну (explicit- ч≥тко виражену), що притаманна л≥дерам, ≥ ≥мпл≥кативну (implicit- неч≥тко виражену), що притаманна посл≥довникам.

††††††††† ††††††††† Ѕ≥льш п≥зн≥ зах≥дн≥ пол≥тологи ≥ соц≥ологи намагаютьс¤ зТ¤сувати проблему л≥дера уже на ≥нших р≥вн¤х. «аслуговуЇ на увагу концепц≥¤† особистих ¤костей, зг≥дно ¤коњ л≥дер Ї особист≥стю з в≥дпов≥дними соц≥ально-психолог≥чними ¤кост¤ми (почутт¤м гумору, такту, вм≥нн¤м звертати на себе увагу та ≥н.)

†††††††††††††††††† ѕроголошуЇтьс¤ також п≥дх≥д, при ¤кому особистисть виступаЇ ¤к функц≥¤ ситуац≥њ. ѕовед≥нку л≥дера, його позиц≥њ, придатн≥ в одн≥й ситуац≥њ, не можна використовувати в ≥нших. ¬† одних умовах на посаду л≥дера п≥дходить одна людина, в ≥нших - ≥нша. ¬ рамках цЇЇњ теор≥њ ц≥кав≥ висновки робл¤ть ≈. ‘ромм та ƒ. –≥смен. ¬они вважають, що л≥дером може виступати безпринципна людина, ¤ка Ї Уфункц≥Їю ситуац≥њФ, кер≥вником, що п≥дкор¤Їтьс¤ обставинам.

†††††††††††††††††† «даЇтьс¤ цю проблему спробував вир≥шити ƒ. ™. ¬идр≥н, ¤кий сробив спробу розр≥знити пон¤тт¤† Увожак У† ≥† У пол≥тичний л≥дер У. ¬ожак скор≥ше ≥ в≥дпов≥даЇ портрету того пол≥тичного л≥дера, ¤кий змалювали ≈. ‘ромм та ƒ. –≥смен.

††††††††††††††††††††††††††††††† ƒо найб≥льш характерних рис вожака належать: потаканн¤ щохвилинним найпрост≥шим вимогам мас; використанн¤ дл¤ п≥двищенн¤ ≥ п≥дтримки власноњ попул¤рност≥ критичних емоц≥ональних стан≥в великих груп людей - страху, ненавист≥, ворожби ; п≥длещуванн¤ ≥ п≥длабузництво перед масами; використанн¤ лексики юрби; завищен≥ об≥ц¤нки, звертанн¤ до найменш п≥дготовлених ≥ малоосв≥чених елемент≥в населенн¤. ‘≥лософ ≥ пол≥тичний мислитель —емен ‘ранк казав : У¬ожак - це той, хто не в змоз≥ перевершити найнищ≥ прошарки сусп≥льноњ св≥домост≥ ≥ вийти на р≥вень саме взаЇмод≥њ з найперспективн≥шими сусп≥льними силами . якщо† У номенклатурник У - це слухн¤ний рупор† У верх≥в У, то вожак - не менш слухн¤ний рупор† У низ≥в У. √. Ћебон висказавс¤ ще р≥шуче: У ¬ожак дуже р≥дко ≥де попереду сусп≥льноњ думки ; звичайно в≥н ≥де за нею ≥ вбираЇ в себе вс≥ њњ помилки .Ќемало проникливих† ≥ њдких висловлювань присв¤тив феномену вожака ≥ ѕетр —труве. Ќа переконуючих ≥сторичних фактах в≥н показав, що найчаст≥ше пол≥тичний вожак паразитуЇ на ≥дењ руйнац≥њ ≥ саме на н≥й будуЇ свою попул¤рн≥сть ≥ карТЇру, оск≥льк≥ маса, ¤к правило, легше сприймаЇ не створююч≥, а саме руйнуюч≥ ≥дењ.

†††††††††††††††††† ќтже пол≥тичний вожак ≥ пол≥тичний л≥дер - це дв≥ несум≥сн≥ реч≥, ≥ в≥др≥знити л≥дера в≥д вожака не важко . Ќайголовн≥ша ознака , за ¤кою це можна зробити , - ≥нновац≥онн≥сть, тобто зд≥бн≥сть л≥дера пост≥йно продукувати нов≥ ≥дењ ( або њх комб≥нувати ≥ вдосконалювати , зважаюч≥ на те , що ≥нноватика под≥л¤Јтьс¤ на радикальну , комб≥нуючу ≥ вдосконалюючу ).

†††††††††††††††††† «начна к≥льк≥сть зах≥дних вчених були ≥ залишаютьс¤ прихильниками концепц≥њ л≥дера, побудованоњ на припущенн≥ , що л≥дери- це люди , ¤к≥ обдарован≥ спец≥ф≥чними л≥дерськими рисами ще з народженн¤ . Ќайб≥льш поширеною тут виступаЇ так звана харизматична концепц≥¤ , зг≥дно ¤коњ л≥дерство отримують видатн≥ люди ¤к дещо , що з≥йшло на них ¤к благодать . ’аризматичний тип л≥дерства заснований на неординарних, незвичайних ¤кост¤х самого л≥дера , по сут≥ цей тип л≥дерства спираЇтьс¤ на авторитарний механ≥зм володарюванн¤ .

†††††††††††††††††† ≤нший напр¤мок - ≥нтерактивний. …ого прихильники в≥дстоюють те, що л≥дером може стати будь-¤ка людина, що в≥д≥граЇ певну роль в м≥жособових â³äíîñèíàõ ³ , çðîçóì³ëî , íå ïîçáàâëåí³ îðãàí³çàòîðñüêèõ çä³áíîñòåé .

†††††††† Â âèçíà÷åíí³ ôåíîìåíà ïîë³òè÷íîãî ë³äåðñòâà ÷àñòî âèêîðèñòîâóºòüñÿ òàêîæ ñèñòåìíèé àíàë³ç. Ñóòü éîãî â òîìó, ùî ïîë³òè÷íèé ïðîöåñ, ïîë³òè÷íà ä³ÿëüí³ñòü ðîçãëÿäàþòüñÿ íå ³íàêøå ÿê ãðà ðîëåé,† â ÿêó ãðàþòü† У ñåðéîçí³ ëþäèУ.

Òàêèé ï³äõ³ä äî âèÿâëåííÿ ñóòíîñò≥ ≥≥≥≥≥ïîë³òè÷íîãî ë³äåðñòâà âèíèê â ðåçóëüòàò³ âèÿâëåííÿ äâîõ çð³ç³â â áóäü-ÿê³é ïîë³òè÷í³é ðîë³. Ïåðø çà âñå çð³ç† îáТºêòèâíî-ñîö³îëîã³÷íèé . Ó â³äïîâ³äíîñò³ äî íüîãî ââàæàºòüñÿ, ùî â ïîë³òè÷íîìó æèòò³ ³ ä³ÿëüíîñò³† У ðîë³ У ïîë³òèê³â íå ò³ëüêè çàâ÷àñíî ðîçïîä³ëåí³ , àëå é ïåâíèì ÷èíîì ïîâèíí³ áóòè óçãîäæåí³ .

††††††††† Äðóãèé çð³ç ïîë³òè÷íîãî ë³äåðñòâà á³ëüø âàæëèâèé - öå çð³ç† ñîö³àëüíî-ïñèõîëîã³÷íèé , ùî ñòîñóºòüñÿ ñóáТºêòèâíîãî ñïðèéíÿòòÿ âëàñíî¿ ðîë³ ÿê ïîë³òèêîì , òàê ³ òèìè ëþäüìè , ùî ñïîñòåð³ãàþòü çà ïîë³òèêîì .Ìîâà éäå ïðî òå , ùî ïîë³òèêè çîâñ³ì ïî-ð³çíîìó óñâ³äîìëþþòü ñâîþ ðîëü , ïðèçíà÷åííÿ ³ òàêîæ ïî-ð³çíîìó ¿¿ âèêîíóþòü .

††††††††† Ó íîâ³òí³é ïîë³òè÷í³é äóìö³ Çàõîäó ïðîáëåìà ë³äåðñòâà ðîçãëÿäàºòüñÿ ÷àñò³øå â ïëàí³ åìï³ðè÷íèõ äîñë³äæåíü ó ìàëèõ ñîö³àëüíèõ ãðóïàõ. Ïðè öüîìó çà äîïîìîãîþ ð³çíîìàí³òíèõ ïñèõîìåòðè÷íèõ ³ ñîö³îìåòðè÷íèõ òåñò³â ³ ìåòîäèê âèÿâëÿþòüñÿ ïñèõîëîã³÷í³ ³ ñîö³î-ïñèõîëîã³÷í³ àñïåêòè ë³äåðñòâà, ÿê³ äîñë³äæóþòü ìåõàí³çì ãðóïîâî¿ ³íòåãðàö³¿, îáТºäíóâàëüíî¿ ä³¿ ãðóïè íàâêîëî îñîáèñòîñò³ ( ë³äåðà ).

†††† †††† Äî íàéá³ëüø ïîøèðåíèõ çàðóá³æíèõ òåîð³é ë³äåðñòâà íàëåæàòü:

1) òåîð³ÿ ðèñ ( ë³äåðñòâî òðàêòóºòüñÿ ÿê ôåíîìåí , ïîðîäæåíèé ñïåöèô³÷íèìè ðèñàìè ë³äåð) ;

2) òåîð³ÿ âèçíà÷àëüíî¿ ðîë³ ïîñë³äîâíèê³â† ( ë³äåðñòâî â í³é âèñòóïàº ÿê ôóíêö³ÿ â³ä çàïèò³â ³ î÷³êóâàíü îäíîäóìö³â-ñîðàòíèê³â , ÿê³ ïðèéìàþòü ÷è â³äõèëÿþòü ë† ³äºðà , éîãî ïîçèö³þ ) ;

3)†† ðåëÿòèâíà òåîð³ÿ† ( ïîòðåáóº âðàõóâàííÿ ïðè äîñë³äæåíí³ ë³äåðñòâà ðèñ ë³äåðà ³ ñïåö³ôè÷íèõ óìîâ , çà ÿêèìè â³í ä³¿ , õàðàêòåð ãðóïè ¿¿ ÷ëåí³â);

4)ñèòóàö³éíà òåîð³ÿ† ( ë³äåðñòâî ðîçãëÿäàºòüñÿ ÿê ÿâèùå , äåòåðì³íîâàíå ò³ºþ ÷è ³íøîþ ñèòóàö³ºþ ) .

††††††††† Ðÿä ñó÷àñíèõ çàõ³äíèõ â÷åíèõ ( àâñòðàë³éñüêèé ñîö³îëîã-ïñèõîëîã ïðîôåñîð Åñ Ãºá , â³äîìèé ïîë³òîëîã ³ç ÑØÀ Ðîáåðò Òàêåð òà ³í. ) â³äñòîþþòü äóìêó ïðî òå , ùî ë³äåðñòâî ïðîÿâëÿºòüñÿ ò³ëüêè ó ïðîáëåìíèõ ñèòóàö³ÿõ , ÿê³ âèíèêàþòü ïåðåä êîëåêòèâîì ÷è ãðóïîþ íåçàëåæíî â³ä ¿¿ ÷èñåëüíîñò³ - ÿêùî îáñòàâèíè çà÷³ïàþòü ³íòåðåñè , òóðáîòè ëþäåé , ÿêùî äîâîäèòüñÿ ïðèéìàòè ð³øåííÿ.

††† Ö³êàâèé ïîãëÿä íà âèÿâëåííÿ ë³äåðñòâà ó Á. Ðàññåëà . Â³í êàæå , ùî ë³äåðñòâî ïðîÿâëÿºòüñÿ íå çàâæäè . У Ëþäÿì ïîäîáàºòüñÿ âëàäà äî òèõ ï³ð , ïîêè âîíè â³ðÿòü â ñâîþ çäàòí³ñòü êîíòðîëþâàòè ñèòóàö³þ , ïðîòå , êîëè âîíè çíàþòü ïðî âëàñíó íåçäàòí³ñòü , òî íàäàþòü ïåðåâàãó ñë³äóâàííþ çà ë³äåðîì У.

††† Çà Òàêåðîì , ä³ÿëüè³ñòü ë³äåð³â ðîçä³ëÿЈòüñÿ íà òðè ôàçè- ôóíêö³¿ :

1)†† ä³àãíîñòè÷íà ôóíêö³ÿ† : ë³äåðè âèçêà÷àþòü ñèòóàö³þ , ñòàâëÿòü ¿é†

Уä³àãíîç У ;

2)†† ïðîïîèóþ÷à ôóíêö³ÿ† : ë³äåðè ïðîïîíóþòü ïåâíó ïîë³òè÷íó ë³í³þ, òîáòî íàïðÿìîê† ä³é â ³íòåðåñàõ ãðóïè† , ÿêèé âèð³øóâàòèìå ïðîáëåìíó ñèòóàö³þ;

3)†† ìîá³ë³çóþ÷à ôóíêö³ÿ† : ë³äåðè ïîêëèêàí³ äîáèòèñÿ ï³äòðèìêè ãðóïîþ äàíîãî íèìè âèçíà÷åííÿ ¿¿ ñòàíîâèùà ³ çàïðîïîíîâàíîãî ïëàíó ä³é.

††††††††† ²ñíóº âåëè÷åçíà òèïîëîã³ÿ ïîë³òè÷íîãî ë³äåðñòâà . Òàê Ã. Ëàññóåë

íàìàãàºòüñÿ ïîÿñíèòè òèïè ë³äåð³â , âèõîäÿ÷è ³ç îñîáëèâîñòåé ¿õíüî¿ ïîë³òèêè . Ç öèõ ïîçèö³é â³í âèä³ëÿº ë³äåð³â - ³äåîëîã³â, àã³òàòîð³â, òåîðåòèê³â. Íà äóìêó Ã. Ëàññóåëà ë³äåðàìè - àã³òàòîðàìè êåðóº ïî÷óòòÿ ïðîâèíè, âîíè øóêàþòü ïîëåãøåííÿ ÷åðåç òàê³ ìåõàí³çìè , ÿê âèêðèâàííÿ ³íøèõ . Ë³äåðè -³äåîëîãè - öå ³íäèâ³äóóìè, êîòð³ ïåðåæèëè âòðàòó áàãàòüîõ ³äåé. Ë³äåðè -òåîðåòèêè ñõèëüí³ äî òåîðåòèçóâàííÿ, âì³þòü ïîáîðþâàòè òðèâîãó, ïåðåòâîðþþ÷è ¿¿ ó ñëîâà , çàÿâè ³ ìàí³ïóëþþ÷è íèìè .

††††††††† Á³ëüø³ñòü ñó÷àñíèõ ïîë³òîëîã³â âèõîäèòü ³ç äèõîòîì³÷íîãî òðàêòóâàííÿ ë³äåðñòâà . Â. Õàãåìàí âèä³ëÿº† У êîíñåðâàòèâíèé У† ³†

У ðåâîëþö³éíèé У† òèïè ë³äåð³â . Ïåðøèé ó ñâî¿é ä³ÿëüíîñò³ ñïèðàºòüñÿ íà òðàäèö³éí³ óñòàíîâêè òà íîðìè, äðóãèé - îñíîâí³ ñâî¿ ä³¿ ñïðÿìîâóº íà ïîíîâëåííÿ îñòàíí³õ , òîìó ìóñèòü ìàòè îñîáëèâ³ ðèñè õàðàêòåðó .

†††† Äâ³ êàòåãîð³¿ ë³äåð³â - ïåðåòâîðþâà÷³â òà ä³ëüö³â âèä³ëÿº

Äæ. Áåðíñ . Ë³äåðè - ïåðåòâîðþâà÷³† ä³þòü â ³ìТÿ ðåàë³çàö³¿ ñâî¿õ ãëîáàëüíèõ ïîãëÿä³â , ë³äåðè - ä³ëêè† , íàâïàêè , ÷èíÿòü† У òóò У† ³†

У íåãàéíî У, êîíöåíòðóþ÷è ñâîþ óâàãó íà äåòàëÿõ , íåçâàæàþ÷è íà òå , ÿêèì ïîâèííî ñòàòè ñóñï³ëüñòâî â îñòàòî÷íîìó ï³äñóìêó . Äæ. Áåðíñ òàêîæ ïîâТÿçóº ö³ òèïè ë³äåð³â ç íàÿâíîþ ñèòóàö³ºþ ³ ñåðåäîâèùåì, äå â³äáóâàºòüñÿ ¿õíÿ ä³ÿëüí³ñòü . Â³í âçàãàë³ ïðîòèñòàâëÿº ðåâîëþöºéíå ë³äåðñòâî â ìåæàõ ñóñï³ëüñòâà ÿê ïåðåòâîðþþ÷å ïàðò³éíîìó ë³äåðñòâó ÿê ä³ëîâîìó.

††† Ö³êàâó òèïîëîã³þ ïîë³òè÷íîãî ë³äåðñòâà çàïðîïîíóâàâ ª. Âÿòð. Âîíà ãðóíòóºòüñÿ íà ïñèõîëîã³÷íèõ ðèñàõ é òèïàõ ïîâåä³íêè ïîë³òè÷íèõ ë³äåð³â ³ ïîñòàº ó òàêîìó âèãëÿä³: âèõîäÿ÷³ ç³ ñòàâëåííÿ äî ³äåîëîã³¿ âëàñíîãî ðóõó âèä³ëþòü† У ÷èñò³ У òèïè ë³äåðà - ³äåîëîãà òà ë³äåðà† - ïðàãìàòèêà ; çà ñòàâëåííÿì äî âëàñíèõ ïðèõ³ëüíèê³â ³ñíóþòü ë³äåð-õàðèçìàòèê òà ë³äåð - ïðåäñòàâíèê ( ïåðøèé ôîðìóº , äðóãèé âèðàæàº âîëþ òèõ , õòî çà íèì ñòî¿òü ) ; çà ñòàâëåííÿì äî ïðîòèâíèê³â ë³äåðè áóâàþòü óãîäîâöÿìè , ùî ïðàãíóòü äî ïîìТÿêøåííÿ êîíôë³êòó ³ ïîøóêó êîìïðîì³ñíèõ ð³øåíü , à òàêîæ ôàíàòèêàìè , êîòð³ íàìàãàþòüñÿ íàâìèñíå çàãîñòðèòè êîíôë³êò ³ çíèùèòè ïðîòèâíèêà áóäü-ùî ; çà ñïîñîáîì îö³íêè ä³éñíîñò³ âèä³ëÿþòü† У ÷èñò³ У† òèïè â³äêðèòîãî ë³äåðà òà ë³äåðà - äîãìàòèêà .

††† Äîïóñêàþòüñÿ é ³íø³ êðèòåð³¿ êëàñèô³êàö³¿ ïîë³òè÷íèõ ë³äåð³â. Çîêðåìà, ìîæëèâà ³ íåîáõ³äíà òèïîëîã³ÿ çà ð³âíåì ë³äåðñòâà: çàãàëüíîíàö³îíàëüí³ ë³äåðè, ë³äåðè ðåã³îíàëüíèõ, ëîêàëüíèõ ñï³ëüíîñòåé ð³çíîãî ìàñøòàáó .

Ìîæëèâèé ï³äõ³ä äî ë³äåðñòâà íà ð³âí³ ð³çíèõ ïîë³òè÷íèõ ³íñòèòóò³â - У ïåðøèõ îñ³á У òèõ ÷è ³íøèõ ïàðò³é , ñóñï³ëüíî- ïîë³òè÷íèõ† îðãàí³çàö³é òà ðóõ³â.

††† Æ.Áëîíäåëü çàïðîïîíóâàâ äâà âèì³ðè ïîë³òèêè ë³äåð³â íà ï³äñòàâ³ òîãî, ÷è ïðàãíóòü âîíè çì³íèòè àáî çáåðåãòè ³ñíóþ÷å ñòàíîâèùå ³ ÿê³ ìàñøòàáè ïðîáëåì, êîòð³ ¿ì äîâîäèòüñÿ ðîçâТÿçóâàòè. Âçàºìîçàëåæí³ñòü öèõ äâîõ âèì³ð³â äàº çìîãó âèÿâèòè òèïè âïëèâó ë³äåð³â íà ñóñï³ëüñòâî.

ѕерший вим≥р††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††† ƒругий вим≥р

†††††††††††††††††††††††††††† —фери д≥¤льност≥

††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††† широка†††††††††††††††† пом≥рна††††††††† вузька

«береженн¤ ≥снуючого†† Ур¤т≥вникиУ††††† †††Узаспокоююч≥Ф†††† менеджери

становища††††††††††††††††††† „ерчиль, де √оль††††††† ( ≈йзенхауер )

ѕом≥рн≥ зм≥ни†††† патернал≥сти, попул≥сти†† Уперегл¤дач≥Ф†† Упол≥пшувач≥Ф

††††††††††††††††††††† ( Ѕ≥смарк, —тал≥н)††††† (–ейган, “етчер)

Ўирокомасштабн≥†††† ≥деологи††††††††††††† Уреформ≥стиФ††††† УноваториФ

†зм≥ни††††††††††††† ( ћао, √≥тлер )†††††††††††††† (–узвельт)

††††††† ÷≥кавий тип л≥дерства описав Ѕ. –ассел, зокрема на приклад≥ ромвел¤ ,Ћен≥на та √≥тлера . ¬≥н зазначаЇ, що† У ромвель ≥ Ћен≥н були людьми глибоких рел≥г≥йних за характером переконань, ¤к≥ в≥рили в те , що Ї обраними виконавц¤ми надлюдського замислу. “аким чином њх власн≥ спонуканн¤ здавались њм виправданими, ≥ вони мало п≥клувалис¤ про т≥ блага , що даЇ влада .Ќаполеон , на в≥дм≥ну в≥д них, - ¤скравий приклад солдата удач≥. –еволюц≥¤ влаштовувала його, оск≥льки вона забезпечила його власний шанс, в ≥нших в≥дношенн¤х в≥н був байдужий до революц≥њ . …ого усп≥х прийшов не ст≥льки завд¤ки його визначним ¤кост¤м особистоств , ск≥льки завд¤ки првктичним навичкам в в≥йськов≥й справ≥ . —аме розум Ќаполеона , а не його психолог≥¤, äàëè éîìó ñèëó äëÿ òîãî , ùîá îäåðæàòè ïåðåìîãó òàì , äå ³íø³ çàçíàâàëè ïîðàçêó. Çâàæàþ÷è íà âñå öå òèï Ã³òëåðà ñõîæèé ç òèïîì Êðîìâåëÿ ³ Ëåí³íà , à òèï Ìóññîë³í³ - ç Íàïîëåîíîì.

††††† Ïîë³òè÷íèé äîñâ³ä ðîçä³ëÿº ë³äåð³â çà ìåòîäàìè çä³éñíåííÿ âëàäè ÿê äåìîêðàò³â ³ äèêòàòîð³â. Îñòàíí³é òèï ë³äåðñòâà âëàñòèâèé àâòîðèòàðíèì ðåæèìàì. ßê çàçíà÷àâ Ð. Ì³хельс, диктоторство вожд≥в випливаЇ не т≥льки з ганебноњ жадоби пануванн¤ ≥ дикого свав≥лл¤ , а й дуже часто з≥ щироњ впевненост≥ в значим≥сть власного " ¤ " дл¤ сусп≥льства . ўо представл¤Ї собою цей тип , можна побачити на приклад≥ …. —тал≥на . ѕоширювалис¤ м≥фи про його вин¤ткову силу вол≥ , ст≥йк≥сть , р≥шуч≥сть та† " ген≥альн≥сть " . Ќасправд≥ в≥н був надзвичайно нер≥шучим , дуже часто не знав , ¤к бути ≥ що робити . “ака ж пристрасть до влади ≥ честолюбство , бажанн¤ будь-¤кою ц≥ною бути об'Їктом уваги, дос¤гти слави ≥ викликати захопленн¤ юрби була властива й ≥ншим диктаторам , зокрема √≥тлеру . ƒо реч≥ , не завадить знати , що √≥тлер страждав на короткозор≥сть . “ексти його промов друкувалис¤ на машинц≥ великими л≥терами , ≥ виходив √≥тлер до народу без окул¤р≥в , робл¤ч≥ вигл¤д абсолютно здоровоњ людини .

††††††† ƒ≥¤ демократичного л≥дера не виходить за меж≥ закону, насамперед конституц≥њ . ј це передбачаЇ , що в≥н Ї нос≥Їм виконавчоњ влади ( головою ур¤ду , президентом ) . ќдн≥Їю з ознак демократ≥њ Ї можлив≥сть ненасильницьким шл¤хом усунути в≥д влади недостойного л≥дера .

††††††† ≤стотне значенн¤ маЇ под≥л л≥дер≥в на реформатор≥в ≥ революц≥онер≥в . ÷е , насамперед , в≥дм≥нност≥ в питанн¤х тактики . ƒл¤ реформатор≥в типовим Ї прагненн¤ до мирноњ тактики поступових зм≥н , в основному щл¤хом переконанн¤ . –еволюц≥онери дотримуютьс¤ екстрем≥стськоњ тактики , що включаЇ насильство . ’оча дл¤ дос¤гненн¤ окремих ц≥лей революц≥онери за певних умов беруть на озброЇнн¤ тактичн≥ прийоми реформатор≥в. —воЇю чергою реформатори стикаютьс¤ з тим, що њхн¤ ненасильницька конфронтац≥¤ викликаЇ тактику насильства з боку прихильник≥в ≥снуючих пор¤дк≥в.

††††††† –≥зниц¤ м≥ж л≥дерами - реформаторами ≥ л≥дерами - революц≥онерами б≥льшою м≥рою ви¤вл¤Їтьс¤ в розум≥нн≥ й оц≥нц≥ ситуац≥њ . як зазначаЇ –. “акер , реформатор в≥дстоюЇ ьазовий м≥ф пол≥тичного сусп≥льства , його ≥деальну модель культури . ¬≥дхиленн¤ практики в де¤ких сферах житт¤ в≥д модел≥ - це ситуац≥¤ , ¤ку можна ≥ потр≥бно виправити . –еволюц≥онер, визначаючи колективну ситуац≥ю , вважаЇ , що вона ганебна , виправити њњ неможливо . ™диний вих≥д - фундаментальна перебудова сусп≥льства .

††††††† «авд¤ки авторитету й особистому впливу пол≥тичний л≥дер в≥д≥граЇ визначальну роль у зд≥йсненн≥ влади над орган≥зац≥Їю , до ¤коњ в≥н належить ≥ ¤ку очолюЇ . ‘ункц≥онально в≥н покликаний формувати† пол≥тичний курс , стратег≥ю ≥ тактику . …ого д≥¤льн≥сть зд≥йснюЇтьс¤ на трьох взаЇмопов'¤заних р≥вн¤х : перший - зд≥йсненн¤ функц≥њ оц≥нки ( в≥д л≥дер≥в чекають авторитетноњ , мудроњ та своЇчасноњ оц≥нки групових ситуац≥й ) , другий - виробленн¤ л≥н≥њ повед≥нки ( визначенн¤ в≥д ≥мен≥ групи напр¤му њњ д≥й з метою розв'¤занн¤ проблеми ) , трет≥й - виконанн¤ моб≥л≥зуючих функц≥й ( л≥дер повинен домагатис¤ п≥дтримки вс≥Їњ групи або њњ б≥льшост≥ в оц≥нц≥ ситуац≥њ ≥ реал≥зац≥њ нам≥ченого плану ).

††††††† Ћ≥дер - обов'¤зково особист≥сть , продукт† " природного в≥дбору " . ¬ зв'¤зку з цим сл≥д розр≥зн¤ти пон¤тт¤† " л≥дер "† ≥† " кер≥вник " . ѕол≥тичний кер≥вник також визначаЇ мету пол≥тики ≥ засоби њњ дос¤гненн¤, домагаЇтьс¤ реал≥зац≥њ певноњ стратег≥њ ≥ тактики . ѕроте робить це тому , що призначений або вибраний на кер≥вну посаду . «вичайно , в≥н може бути при цьому справжн≥м л≥дером - це найкращ≥й вар≥ант. јле можлива ≥ в≥дсутн≥сть у пол≥тичного кер≥вника , ¤к в особи , ¤костей л≥дера . ≤ ще одне : ¤кщо кер≥вник призначаЇтьс¤ , то л≥дер висуваЇтьс¤ стих≥йно .

††††††† —еред ус≥х атрибутивних ¤костей пол≥тичного л≥дера на перше м≥сце можна поставити харизматичн≥ ¤кост≥ : говорити, сп≥лкуватись з людьми . Ѕазовими дл¤ л≥дера Ї також ¤кост≥ орган≥заторськ≥ . ѕерше з орган≥заторських ¤костей - це вм≥нн¤ створювати свою команду . “ретьою важливою ¤к≥стю пол≥тика , без ¤коњ не в≥дбудетьс¤ л≥дер - аккумул¤ц≥йн≥сть , тобто вм≥нн¤ накопичувати , обдумувати ≥ виражати ≥нтереси людей .

††††††† “ри вир≥шальн≥ ≥ обов' ¤зков≥ ¤кост≥ дл¤ л≥дера визначав ћ. ¬ебер . ÷е - пристрасть , почутт¤ в≥дпов≥дальност≥ , оком≥р . ѕристрасть у розум≥нн≥ ор≥Їнтац≥њ на сутн≥сть† " справи " , пристрастну самов≥ддан≥сть њй . ѕроте одн≥Їњ т≥льки пристраст≥ недостатньо . ¬≥дпов≥дальн≥сть за справу повинна бути пров≥дною з≥ркою його д≥¤льност≥ . ј дл¤ цього потр≥бен оком≥р , здатн≥сть внутр≥шньо з≥брано ≥ спок≥йно п≥ддаватис¤ впливов≥ реальностей . ¬≥дсутн≥сть дистанц≥њ ≥ т≥льки такоњ - один ≥з смертних гр≥х≥в ус¤кого пол≥тика .

††††††† ¬загал≥ , л≥дер повинен бути над≥лений багатьма визначальними рисами . «окрема в≥н повинен вм≥ти зрозум≥ти , л≥кв≥дувати , а ще краще, не допустити пол≥тичного конфл≥кту . Ћ≥дер повинен мати зд≥бн≥сть в≥дчувати пол≥тичний час , адже вважаЇтьс¤ , що л≥дер , ¤кий ≥де на компром≥с ран≥ше н≥ж треба , втрачаЇ авторитет , а л≥дер, ¤кий ≥де на компром≥с п≥зн≥ше н≥ж треба , втрачаЇ ≥н≥ц≥ативу.

††††††† ѕевна р≥ч , серйозний пол≥тичний л≥дер повинен мати власну пол≥тичну програму вт≥ленн¤ ¤коњ у житт¤ стане альфою ≥ омегою його власноњ пол≥тичноњ л≥н≥њ . ѕроцес реал≥зац≥њ ц≥Їњ програми багато в чому залежить в≥д ум≥нн¤ особистост≥ доповнити формальне л≥дерство ( ¤ке пов'¤зане з встановленими дл¤† " першоњ особи "† правилами ≥ функц≥ональними в≥дносинами ) з л≥дерством неформальним ( воно виникаЇ на основ≥ особист≥стих взаЇмов≥дносин у дан≥й груп≥ ) . ” ≥ншому випадку , ¤кшо формальне л≥дерство вступаЇ в конфл≥кт з л≥дерством неформальним , то проблема реал≥зац≥њ пол≥тичноњ програми матиме низький процент ймов≥рност≥ ≥ слабку перспективу .

††††††† ‘ормуванн¤ морально й ≥нтелектуально розвиненоњ особистост≥ сьогодн≥ - це високо¤к≥сна демократ≥¤ ≥ цив≥л≥зована державна пол≥тика завтра. —правд≥ в≥льною ≥ справд≥ незалежною ”крањна може стати лише за умов становленн¤ ≥ зм≥цненн¤ у сусп≥льств≥ ст≥йкоњ , життЇздатноњ традиц≥њ ц≥леспр¤мованого вихованн¤ у людини почутт¤ власноњ духовноњ г≥дност≥ - воно не просто забезпечуЇ њй ≥мун≥тет проти† " вуличного плюрал≥зму ", а Ї найпершою й основною акс≥омою правосв≥домост≥ ≥ пол≥тичноњ культури особистост≥ , включаючи й особист≥сть пол≥тичного л≥дера . ÷¤ традиц≥¤ , а ми Ї св≥дками перших њњ паростк≥в , ≥ започатковуЇ перех≥д в≥д авторитарного л≥дерства ( ¤ке передбачаЇ одноос≥бний спр¤мовуючий вплив ) до демократичного л≥дерства ( ¤ке залучаЇ людей до сп≥льного управл≥нн¤ сусп≥льними справами ), а ¤кщо ширше - то ≥ до формуванн¤ розвинутого демократичного ментал≥тету украњнського народу .