—качать реферат (8Kb)

2 липн¤ 1993 року ¬ерховна –ада ”крањни схвалила Уќсновн≥ напр¤мки зовн≥шньоњ пол≥тики ”крањниФ. ÷ей документ визначаЇ базов≥ нац≥ональн≥ ≥нтереси ”крањни ≥ завданн¤ њњ зовн≥шньоњ пол≥тики, м≥стить засади, на ¤ких реал≥зуЇтьс¤ зовн≥шньопол≥тична д≥¤льн≥сть нашоњ держави.

¬ документ≥, зокрема, зазначаЇтьс¤, що з огл¤ду на його геопол≥тичне становище, ≥сторичний досв≥д, культурн≥ традиц≥њ, багат≥ природн≥ ресурси, потужний економ≥чний, науково-техн≥чний та ≥нтелектуальний потенц≥ал, ”крањна маЇ вс≥ можливост≥ стати спливовую св≥товою державою, виконувати значну роль в забеспеченн≥ пол≥тико-економ≥чноњ стаб≥льност≥ в ™вроп≥.

«овн≥шн¤ пол≥тика ”крањни спр¤мовуЇтьс¤ на виконанн¤ таких найголовн≥ших завдань:

Ј утвердженн¤ ≥ розвиток ”крањни ¤к незалежноњ демократичноњ держави;

Ј забеспеченн¤ стаб≥льност≥ м≥жнародного становища ”крањни;

Ј збереженн¤ територ≥альноњ ц≥л≥стност≥ держави та недоторканост≥ њњ кордон≥в;

Ј включенн¤ нац≥онального господарства у св≥тову економ≥чну систему дл¤ його повноц≥нного економ≥чного розвитку, п≥двищенн¤ добробуту народу;

Ј захист прав та ≥нтерес≥в громад¤н ”крањни, њњ юридичних ос≥б за кордоном, створенн¤ умов дл¤ п≥дтриманн¤ контакт≥в з заруб≥жними украњнц¤ми ≥ в≥х≥дц¤ми з ”крањни, наданн¤ њм допомоги зг≥дно з м≥жнародним правом;

Ј поширенн¤ в св≥т≥ образу ”крањни ¤к над≥йного ≥ передбачуваного партнера.

«асади, на ¤ких наша держава реал≥зуЇ свою зовн≥шню пол≥тику, базуютьс¤ на дотриманн≥ загальновизначних норм ≥ принцип≥в м≥жнародного права, статуту ќќЌ, ’ельс≥нського «аключного акту, ѕаризькоњ харт≥њ дл¤ новоњ ™вропи та ≥нших документ≥в ЌЅ—™.

”крањна зд≥йснюЇ в≥дкриту зовн≥шню пол≥тику ≥ прагне до сп≥вроб≥тництва з ус≥ма за≥нтересованими партнерами, уникаючи залежност≥ в≥д окремих держав чи груп держав.

¬она розбудовуЇ своњ двосторонн≥ та багатосторонн≥ в≥дносини з ≥ншими державами та м≥жнародними орган≥зац≥¤ми на основ≥ принцип≥в добров≥льност≥, взаЇмодопомоги, р≥вноправност≥, взаЇмовигоди, невтручанн¤ у внутр≥шн≥ справи.

”крањна, наголошуЇтьс¤ в документ≥, не Ї ворогом жодноњ держави. ¬она беззастережно засуджуЇ в≥йну ¤к знар¤дд¤ нац≥ональноњ пол≥тики, додержуЇтьс¤ принципу незастосуванн¤ сили та загрози силою ≥ прагне вир≥шувати будь-¤к≥ м≥жнародн≥ спори виключно мирними засобами. ћи не висуваЇмо жодних териториальних претенз≥й до своњх сус≥д≥в, так само, ¤к ≥ не визначаЇмо жодних териториальних претенз≥й до себе.

¬ сучасних умовах, п≥дкреслюЇтьс¤ в документ≥, додержанн¤ прав людини не Ї лише внутр≥шньою спавою окремих держав.

”крањна додержуЇтьс¤ принципу непод≥льност≥ м≥жнародного миру ≥ м≥жнародноњ безпеки ≥ вважаЇ, що загроза нац≥ональн≥й безпец≥ будь-¤коњ держави становить загрозу загальн≥й безпец≥ ≥ миру у всьому св≥т≥. ¬ своњй зовн≥шн≥й пол≥тиц≥ вона обстоюЇ п≥дх≥д Убезпека дл¤ себе Ц через безпеку дл¤ вс≥хФ.

Ќаша держава керуЇтьс¤ принципом примату права в зовн≥шн≥й пол≥тиц≥, визначаючи пр≥оритет загальновизнаних норм м≥жнародного права перед нормами внутр≥шньодержавного права. ѓњ неодм≥нний принцип Ц сумл≥нне використанн¤ вс≥х своњх м≥жнародних зобов'¤зань. Ќалежним чином рат≥ф≥кован≥ договори ”крањна вважаЇ частиною свого внутр≥шнього права.

” своњй зовн≥шн≥й пол≥тиц≥ ”крањна спираЇтьс¤ на фундаментальн≥ загальнолюдськ≥ ц≥нност≥ ≥ засуджуЇ практику подв≥йних стандарт≥в в м≥ждержавних стосунках.

”крањна виступаЇ проти присутност≥ збройних сил ≥нших держав на украњнськ≥й територ≥њ, а також проти розм≥щенн¤ ≥ноземних в≥йськ на територ≥¤х ≥нших держав без ¤сно висловленоњ згоди цих держав, кр≥м випадк≥в застосуванн¤ м≥жнародних санкц≥й в≥дпов≥дно до статуту ќќЌ.

«г≥дно з вимогами м≥жнародного права, ”крањна зд≥йснюЇ неозброЇн≥ примусов≥ санкц≥йн≥ заходи у випадках м≥жнародних правопорушень, ¤к≥ завдають њй шкоду.

”крањна застосовуЇ своњ «бройн≥ —или у випадках акт≥в збройноњ агрес≥њ проти нењ та будь-¤ких ≥нших збройних заз≥хань на њњ териториальну ц≥л≥стн≥сть та недоторканн≥сть державних кордон≥в або на виконанн¤ своњх м≥жнародних зобовТ¤зань.

”крањна вважаЇ себе, на р≥вн≥ з ус≥ма колишн≥ми рад¤нськими республ≥ками, правонаступницею —оюзу –—– ≥ не визнаЇ будь-¤ких переваг ≥ вин¤тк≥в з цього принципу дл¤ жодноњ з держав-правонаступниць без належним чином оформленоњ згоди св≥х цих держав.

√оловними сферами зовн≥шньопол≥тичноњ д≥¤льност≥ ”крањни Ї розвиток двосторонн≥х м≥ждержавних в≥дносин, розширенн¤ участ≥ в Ївропейському рег≥ональному сп≥вроб≥тництв≥, сп≥вроб≥тництво в рамках —п≥вдружност≥ незалежних держав, членство в ќќЌ та ≥нших ун≥версальних м≥жнародних орган≥зац≥¤х. ѕр≥оритетними напр¤мами двосторонн≥х в≥дносин ”крањни Ї активний розвиток стосунк≥в з такими групами держав: зах≥дн≥ держави Ц члени ™— та Ќј“ќ, географ≥чно близьк≥ держави, крањни јз≥њ, јз≥атсько-“ихоокеанського рег≥ону, јфрики та Ћатинськоњ јмерики.

« прикордонними державами, говоритьс¤ в документ≥, ”крањна маЇ на мет≥ укласти повномаштабн≥ договори про добросус≥дство ≥ сп≥вроб≥тництво, в тому числ≥ дл¤ остаточного п≥дтвердженн¤ ≥снуючих державних кордон≥в, створенн¤ атмосфери взаЇмноњ дов≥ри та поваги, розбудови дружн≥х ≥ взаЇмовиг≥дних партнерських в≥дносин у вс≥х галуз¤х. ¬ цьому контекст≥ кожна прикордонна держава Ї стратег≥чним партнером ”крањни.

¬ Уќсновних напр¤мках зовн≥шньоњ пол≥тики ”кра≥ниФ звертаЇтьс¤ особлива увага на те, що у зв¤Тзку з особливост¤ми ≥сторичного розвитку ≥ специф≥кою геопол≥тичного ≥ геоеконом≥чного положенн¤ ”крањни дом≥нантною двосторонн≥х в≥дносин з прикордоними державами Ї украњнсько-рос≥йськ≥ в≥дносини. ƒл¤ ”крањни вони Ї стосунками Уособливого партнерстваФ, оск≥льки в≥д њхнього характеру значною м≥рою залежатиме дол¤ прогресивного демократичного розвитку ¤к ”крањни, так ≥ –ос≥йськоњ ‘едерац≥њ, стаб≥льн≥сть в ™вроп≥ ≥ в усьому св≥т≥. ѕрод≥ючи будь-¤ким територ≥альним претенз≥¤м чи спробам втручанн¤ у своњ внутр≥шн≥ справи, ”крањна вживатиме вс≥х заход≥в дл¤ переведенн¤ стосунк≥в з –ос≥Їю в русло справжнього добросус≥дства, взаЇмоповаги ≥ партнерства. ¬ цьому контекст≥ надзвичайно важливе завданн¤ пол¤гаЇ в актив≥зац≥њ д≥¤льност≥, спр¤мованоњ на усв≥домленн¤ обома сторонами безперспективност≥ ≥ згубност≥ курсу на конфронтац≥ю в укра≥нсько-рос≥йських в≥дносинах.

–озбудова стосунк≥в з зах≥дноЇвропейськими державами, говоритьс¤ в документ≥, створить умови дл¤ в≥днвленн¤† давн≥х пол≥тичних, економ≥чних, культурних, духовних звТ¤зк≥в ”крањни з Ївропейською цив≥л≥зац≥Їю, прикоренн¤ демократизац≥њ, проведенн¤ ринкових реформ та оздоровленн¤ нац≥ональноњ економ≥ки. “аке сп≥вроб≥тництво стане над≥йним п≥дгрунт¤м дл¤ розширенн¤ участ≥ ”крањни в Ївропейських структурах та майбутнього ≥нтегруванн¤ њњ господарства до загальноЇвропейського† ≥ св≥тового економ≥чного простору. ¬ цьому контекст≥ особливе значенн¤ дл¤ ”крањни мають в≥дновини ≥з —полученими Ўтатами јмерики.

√еограф≥чно близьк≥ держави разом з де¤кими прикордонними крањнами Ї своЇр≥дним мостом м≥ж ”крањною та заходом ™вропи. ”крањна розвиватиме з ними повномасштабн≥ дружн≥ в≥дносини. “аке сп≥вроб≥тництво розширюватиме смугу стаб≥льност≥ ≥ миру навколо ”крањни, спри¤тиме њњ утвердженню ¤к впливовоњ Ївропейськоњ держави, торуватиме шл¤хи до широких пол≥тичних , економ≥чних, культурних, наукових, гуман≥тарних стосунк≥в з ÷ентральною, ѕ≥вн≥чно-—х≥дною ™вропою. –озгалужен≥ ≥ стаб≥льн≥ стосунки ”крањни з географ≥чно близькими державами Ї необх≥дною умовою повноц≥нного ≥нтегруванн¤ ”крањни у с≥мТю Ївропейських народ≥в, њњ активноњ участ≥ в рег≥ональному ≥ субрег≥ональному сп≥вроб≥тництв≥.

¬ документ≥ зазначаЇтьс¤, що ”крањна розвиватиме двосторонн≥ в≥дносини з азиатськими, африканськими, латиноамериканськими державами, а також крањнами јз≥атсько-“ихоокеанського рег≥ону.

ќкреслюючи основн≥ напр¤мкирег≥онального сп≥вроб≥тництва ”крањни в ™вроп≥, документ перераховуЇ так≥ пр≥оритети в ц≥й галуз≥: д≥¤льн≥сть у рамках Ќаради з безпеки ≥ сп≥вробитництва в ™вроп≥ (ЌЅ—™), участь в –ад≥ ѕ≥вн≥чноатлантичного сп≥вробитництва та ѕ≥вн≥чноатлантичноњ асамблењ, розвиток контакт≥в з –адою ™вропи та ≥ншими Ївропейськими структурами.

”крањна розвиватиме свою зовн≥шньопол≥тичну активн≥сть ≥ на субрег≥ональних напр¤мках, зокрема у „ерноморському економ≥чному сп≥вроб≥тництв≥ та ƒунайськ≥й ком≥с≥њ, налагоджуватиме широк≥ контакти на —ередземноморському напр¤мку, дотримуватиметьс¤ курсу на включенн¤ в сп≥вроб≥тництво в рамках ÷ентральноЇвропейськоњ ≥н≥ц≥ативи, прагнутиме п≥дтримувати т≥сн≥ контакти з ¬ишеградською групою, ѕ≥вн≥чною –адою, та –адою держав Ѕалт≥йського мор¤, розвиватиме сп≥вроб≥тництво у межах арпатського Їврорег≥ону.

¬ документ≥ п≥дкреслюЇтьс¤, що перспективною метою украњнськоњ зовн≥шньоњ пол≥тики Ї членство ”крањни в ™вропейських —п≥втовариствах, а також ≥нших зах≥дноЇвропейських або загальноЇвропейських структурах.

”крањна, ¤к одна ≥з засновниць —п≥вдружност≥ незалежних держав, розвиваЇ сп≥вроб≥тництво з крањнами Ц учасниц¤ми —Ќƒ в≥дпов≥дно положень угоди про —п≥вдружн≥сть незалежних держав ≥з «астереженн¤ми до нењ, зробленими ¬ерховною –адою ”крањни.

”крањна виступаЇ за розвиток найширших торговельно-економ≥чних та ≥нших звТ¤зк≥в м≥ж крањнами —Ќƒ на засадах суверенного партнерства, р≥вноправност≥ ≥ взаЇмовигоди.¬она в≥дстоюватиме позиц≥њ збалансованоњ господарськоњ д≥¤льност≥ в рамках —Ќƒ ¤к необх≥дного етапу на шл¤ху спровадженн¤ цив≥л≥зованих форм розвитку ≥нтеграц≥йних процес≥в. ¬изнаючи потребу т≥сноњ економ≥чноњ взаЇмод≥њ в рамках —Ќƒ, ”крањна виходитиме з того, що нагальною потребою сучасного етапу Ї перегл¤д старих ≥ перех≥д до нових форм ≥нтеграц≥њ, к≥ б спри¤ли ¤кнайшвидшому входженню ”крањни та ≥нших за≥нтересованих крањн —Ќƒ в европейську ≥ св≥тову економ≥чну систему.

”крањна, говоритьс¤ в документ≥, уникатиме участ≥ в ≥нституц≥онал≥зац≥њ форм м≥ждержавного сп≥вроб≥тництва в рамках —Ќƒ, здатних перетворити —п≥вдружн≥сть в наддержавну структуру федеративного чи конфедеративного характеру.

”крањна п≥дтверджуЇ св≥й нам≥р стати в майбутньому безТ¤дерною державою. —короченн¤ та знищенн¤ ¤дерноњ зброњ, ¤ка розташована на њњ територ≥њ, ”крањна повТ¤зуЇ з наданн¤м њй ¤дерними державами та св≥товим сп≥втовариством над≥йних гарант≥й нац≥ональноњ безпеки.

ќдночасно з пошуками м≥жнародних гарант≥й своЇњ безпеки, говоритьс¤ в документ≥, ”крањна дбаЇ про розбудову власниз «бройних —ил в≥дпов≥дно до принципу необх≥дноњ оборонноњ достатност≥. ¬≥йськова доктрина ”крањни маЇ оборонний характер ≥ передбачаЇ створенн¤ арм≥њ, озброЇноњ сучасними видами зброњ та налагодженн¤м в≥йськово-пол≥тичного сп≥вроб≥тництва з ≥ншими, насамперед, сус≥дними державами та м≥жнародними огран≥зац≥¤ми, зокрема, Ќј“ќ та «™—.

≈фективне зд≥йсненн¤ зовн≥шньоњ пол≥тики, говоритьс¤ в документ≥, вимагаЇ на¤вност≥ механ≥зму њњ правового, ф≥нансового, матер≥ального та кадгового забезпеченн¤, розгалуженоњ ≥нфраструктури заруб≥жних орган≥в зовн≥шних зносин.

ѕ≥д керивництвом ѕрезидента ”крањни практична реал≥зац≥¤ зовн≥шньопол≥тичноњ д≥¤льност≥ забеспечуЇтьс¤ аб≥нетом ћ≥н≥стр≥в ”крањни ≥ зд≥йснюЇтьс¤ ћ≥н≥стерством закордонних справ, ≥ншими центральними огранами державноњ виконавчоњ влади на основ≥ онституц≥њ ≥ закон≥в ”крањни.

¬ той же день ¬ерховною –адою ”крањни ухвалено в≥дпов≥дну ѕостанову, ¤ка зобовТ¤зуЇ аб≥нет ћ≥н≥стр≥в, ћ≥нестерство закордонних справ, дипломатичн≥ ≥ консульськ≥ представництва за кордоном, ≥нш≥ м≥н≥стерства та в≥домства, ¤к≥ беруть участь в реал≥зац≥њ зовн≥шньопол≥тичного курсу, керуватис¤ в робот≥ Уќсновни напр¤мками зовн≥шньоњ пол≥тики ”крањниФ.†††