| главна¤ | добавить реферат | оценить |
| Ќайти: | на: |
Ќј÷≤ќЌјЋ≤«ћ я ƒ∆≈–≈Ћќ
ѕќЋ≤“»„Ќ»’ ќЌ‘Ћ≤ “≤¬
††††††††††† Ќа нин≥шньому етап≥ свого розвитку ”крањна набуваЇ нового
≥сторичного та культурного досв≥ду.†
ћасштаб соц≥альних перетворень, що в≥дбуваютьс¤, можна пор≥вн¤ти з
порушенн¤м своЇр≥дних тектон≥чних плит, ¤к≥ п≥дтримують всю споруду
сусп≥льства: зм≥нюютьс¤ структури економ≥чних в≥дносин, формуютьс¤ нов≥ субТЇкти
власност≥ ≥ пол≥тичноњ д≥¤льност≥, трансформуютьс¤ базов≥ ц≥нност≥ улаштуванн¤
житт¤ ≥ мотивац≥њ повед≥нки, зм≥нюютьс¤ уклад житт¤ ≥ мисленн¤, стал≥ традиц≥њ.† ѕол≥тична сфера сучасноњ ”крањни Ї
максимально динам≥чною системою, ≥ саме цей динам≥зм УзабезпечуЇФ конфл≥ктний
потенц≥ал пол≥тичноњ сфери украњнського сусп≥льства.† ќдн≥Їю ≥з форм потенц≥йноњ конфл≥ктност≥
сучасного украњнського сусп≥льства Ї етн≥чний потенц≥ал.
ѕ≥д пон¤тт¤м пол≥тичного конфл≥кту ¤к правило розум≥ють боротьбу за волод≥нн¤
пол≥тичною владою, ¤ка у¤вл¤Ї собою сукупн≥сть соц≥альних позиц≥й, що
дозвол¤ють одн≥й груп≥ людей розпор¤джатис¤ д≥¤льн≥стю ≥нших.† —аме у цьому закладено головний
конфл≥кт будь-¤коњ системи сусп≥льних в≥дносин.†
онфл≥кт - це реальн≥ стосунки (взаЇмод≥њ) м≥ж людьми або складними
соц≥альними суб'Їктами, при ¤ких одн≥ учасники конфл≥кту можуть дос¤гати своЇњ
мети т≥льки за рахунок певного обмеженн¤, ущемленн¤ ≥снуючих або сприйн¤тих
ц≥лей, ≥нтерес≥в, прав або статусу ≥нших учасник≥в.
ѕол≥тичний
конфл≥кт може в≥дбуватис¤ у двох макропол≥тичних вим≥рах: 1) м≥ж соц≥альними ≥
пол≥тичними групами, ¤к≥ у даний момент позбавлен≥ влади, але прагнуть њњ
здобути, ≥ групами, ¤к≥ владу контролюють; 2) всередин≥ соц≥альних ≥ пол≥тичних
груп, над≥лених владою, але прагнучих б≥льшого впливу на прийн¤тт¤ р≥шень ≥
всеос¤жного задоволенн¤ своњх ≥нтерес≥в.†
” першому випадку пол≥тичний конфл≥кт може зд≥йснюватис¤ ¤к передвиборча
боротьба, протисто¤нн¤ ≥деолог≥чних позиц≥й за зд≥йсненн¤ впливу на громадську
думку, ¤к конфл≥кт ≥нтерпретац≥й стратег≥чних аспект≥в розвитку сусп≥льства
(дл¤ наших умов сл≥д додати також ≥нтерпретац≥ю минулого ”крањни). ” другому
випадку пол≥тичний конфл≥кт Ї формою боротьби за посадов≥ позиц≥њ в пол≥тичн≥й
систем≥ державних ≥нститут≥в.
÷≥нн≥сно-нормативний
компонент пол≥тичного конфл≥кту, тобто з≥ткненн¤ ц≥нностей ≥ норм,
проголошуваних учасниками пол≥тичноњ д≥¤льност≥, Ї суттЇвою причиною виникненн¤
конфл≥кту.
ƒ≥њ
суб'Їкт≥в пол≥тичних в≥дносин бувають зумовлен≥ ¤к матер≥альними, так ≥
духовними (≥деолог≥чними) чинниками.†
ќстанн≥ можуть бути рац≥ональними чи ≥ррац≥ональними.† ожен ≥з суб'Їкт≥в пол≥тичноњ д≥¤льност≥
виносить на розсуд громадськост≥ думц≥ власну систему ц≥нностей ≥ норм
сусп≥льного устрою, тобто власну ≥деолог≥ю.†
≤деолог≥чна конкуренц≥¤ за вплив на сусп≥льну думку (це перше
"в≥дкритт¤" посттотал≥таризму) Ї одн≥Їю з передумов пол≥тичного конфл≥кту.
онфл≥кти,
що виникли внасл≥док боротьби за розпод≥л чи контроль над матер≥альними ≥
ф≥нансовими ресурсами, в≥дносно легко вир≥шуютьс¤ шл¤хом завчасноњ моб≥л≥зац≥њ
стор≥н, зац≥кавлених в њхн≥й нейтрал≥зац≥њ.†
јле конфл≥кти, в основ≥ ¤ких лежать з≥ткненн¤ ц≥нностей та ≥деолог≥чних
норм, дуже важко нейтрал≥зувати за допомогою переговорного процесу.† —юди можна в≥днести м≥жконфес≥йну боротьбу з
етн≥чною ворожнечею.† ѕод≥бн≥ конфл≥кти
часто набувають пол≥тичного (≥нколи й геопол≥тичного) зм≥сту (м≥ж протестантами
≥ католиками у ѕ≥вн≥чн≥й ≤рланд≥њ, м≥ж шињтами та сун≥тами, арабами та
≥зрањльт¤нами тощо).
ѕ≥сл¤
зак≥нченн¤ "холодноњ в≥йни" етн≥чний та рел≥г≥йний екстрем≥зм,
забобони нац≥онал≥стичноњ ≥деолог≥њ стали причинами виникненн¤ "конфл≥кт≥в
низькоњ ≥нтенсивност≥".† ћ≥жнародн≥
орган≥зац≥њ, нац≥ональн≥ ур¤ди, профес≥йн≥ анал≥тики ви¤вилис¤ в багатьох
випадках неспроможними дати адекватну в≥дпов≥дь викликам сучасного
нац≥онал≥зму.† Ќезважаючи на значну
к≥льк≥сть досл≥джень, присв¤чених етн≥чним конфл≥ктам, миротворч≥ м≥жнародн≥
орган≥зац≥њ та окрем≥ ур¤ди не можуть похвалитис¤ фактами швидкого й
ефективного врегулюванн¤ м≥жнац≥ональних конфл≥кт≥в.
Ќац≥онал≥зм -
багатом≥рне ¤вище й дати йому формально непротир≥чне визначенн¤ майже
неможливо.† ƒл¤ ≥люстрац≥њ цього
твердженн¤ можна навести так≥ висловлюванн¤:
Ќац≥онал≥зм Ц це Уголовним чином принцип, зг≥дно з ¤ким пол≥тичне ≥
нац≥ональне повинно бути конгуентнеФ (≈.ƒж. √обсбом).
Ќац≥онал≥зм Ц Уграничний р≥вень ло¤льност≥ до власноњ
нац≥ональност≥Ф ≥ Унац≥ональна держава ¤к ≥деальна форма пол≥тичноњ орган≥зац≥њФ
(—. ван ≈вер).
УЌац≥онал≥зм
Ц пол≥тичний рух, ¤кий маЇ дв≥ характеристики: по-перше, його р¤дов≥ учасники
про¤вл¤ють граничний р≥вень ло¤льност≥ до њхньоњ власноњ етн≥чноњ або
нац≥ональноњ сп≥льноти (ознаками ¤коњ Ї сп≥льне ≥мТ¤, м≥ф сп≥льного походженн¤,
≥сторична памТ¤ть, сп≥льна культура, звТ¤зок з ≥сторичною територ≥Їю або
батьк≥вщиною, певна м≥ра загальноњ сол≥дарност≥); при цьому ц¤ ло¤льн≥сть
вит≥сн¤Ї ло¤льн≥сть до ≥нших груп, тобто вона базуЇтьс¤ на сп≥льному р≥дств≥ чи
пол≥тичн≥й ≥деолог≥њ; по-друге, ц≥ етн≥чн≥ чи нац≥ональн≥ сп≥льноти прагнуть до
власноњ незалежноњ державиФ (ј. —м≥т).
ќкр≥м
таких наукових визначень в л≥тератур≥ можна зустр≥ти чимало надзвичайно
за≥деолог≥зованих тлумачень цього пон¤тт¤:
УЌац≥онал≥зм
Ц це ≥деолог≥¤, психолог≥¤, соц≥альна практика, св≥тогл¤д ≥ пол≥тика
п≥длеглост≥ одних нац≥й ≥ншим, пропов≥дь нац≥ональноњ вин¤тковост≥ ≥ переваги,
розпалюванн¤ нац≥ональноњ ворожнеч≥, недов≥ри ≥ конфл≥кт≥в.Ф (ѕолитологи¤: Ёнциклопедический
словарь/под ред. ё. јверь¤нова. Ц ћ., 1993).
УЌац≥онал≥зм
Ц ≥деолог≥¤ ≥ пол≥тика в нац≥ональному питанн≥, дл¤ ¤ких характерн≥ ≥дењ
нац≥ональноњ зверхност≥ та нац≥ональноњ вин¤тковост≥.† Ќац≥онал≥зм трактуЇ нац≥ю ¤к вищу
над≥сторичну ≥ надкласову форму сусп≥льноњ Їдност≥, ¤к гармон≥чне ц≥ле з ≥нтересами
вс≥х складових њњ соц≥альних прошарк≥в.Ф (‘илософский энциклопедический
словарь. Ц ћ., 1989).
Уѕ≥д сучасну пору в ≥сторичному розвитку
людства, в його невгамовному т¤ж≥нн≥ до справедливост≥, найвища форма
духовно-орган≥чноњ сп≥льноти Ц це нац≥¤, ¤к думка Ѕога.† Ќац≥¤ Ц це природна, в≥чна категор≥¤; це
сусп≥льно-пол≥тична варт≥сть; це жива, самобутна, духовно та орган≥чно сплетена
сп≥льнота Е це нев≥дТЇмна Їдн≥сть ус≥х прошарк≥в ≥ вс≥х покол≥нь Уживих,
мертвих ≥ ненародженихФ, спа¤них Усп≥льною волею жити самост≥йним житт¤м у
власн≥й держав≥ЕФ; Убути нац≥онал≥стом
означаЇ бути насамеред етичним воњном за ѕравду й —праведлив≥сть.† ”крањнський нац≥онал≥зм висуваЇ ≥деал √еро¤
¤к найвищий, найшл¤хетн≥ший тип Ћюдини.Ф («варич –.† ¬ол¤ до справедливост≥. Ц ћюнхен, 1992).
ѕри тлумаченн≥ нац≥онал≥зму ¤к сучасноњ
пол≥тичноњ теч≥њ багато непорозум≥нь виникаЇ з того, що "нац≥ональне"
≥нтерпретуЇтьс¤ ¤к онтолог≥чна характеристика людини ≥ сусп≥льних форм житт¤,
тобто помилково вважаЇтьс¤, що нац≥ональн≥ форми св≥домост≥ Ї
"природними" культурними властивост¤ми.† ’оча вони найчаст≥ше саме так ≥ сприймаютьс¤,
дан≥ етнограф≥њ св≥дчать про протилежне - нац≥ональн≥ форми св≥домост≥, а також
≥ сам≥ нац≥њ передус≥м створюютьс¤ ≥нтелектуалами ≥ державними пол≥тичними зусилл¤ми.† ÷е стосуЇтьс¤ ≥ категор≥њ етносу, ¤ка ¤вл¤Ї
собою внутр≥шньогрупову деф≥н≥ц≥ю, ¤ку неможливо визначити строгою науковою або
конституц≥йною формулою.† Ќа жаль,
обидва ц≥ пон¤тт¤ активно ≥ бездумно присутн≥ в пол≥тичн≥й мов≥ та
нормативно-правових текстах.† „исленн≥,
так би мовити, нац≥ональн≥ ≥стор≥њ, енциклопед≥њ та культуролог≥чн≥ досл≥дженн¤
часто мають мало сп≥льного з реальною ≥стор≥Їю народу.† “а й номенклатура самих народ≥в, тим б≥льше
њхн¤ назва - це результат "зовн≥шн≥х вказ≥вок" стародавн≥х
мандр≥вник≥в, що контактували з народом, або сучасних вчених ≥ пол≥тик≥в.† “реба т≥льки визнати, що етн≥чн≥сть
конструюЇтьс¤ та реконструюЇтьс¤ певними вербальними д≥¤ми, ¤к≥ в≥дображають
сучасн≥ умови, у тому числ≥ владн≥ стосунки м≥ж соц≥альними угрупованн¤ми ≥ не
розгл¤дати етн≥чн≥сть ¤к позачасовий параметр людського ≥снуванн¤.
ѕричини
виникненн¤ неспод≥ваного дл¤ багатьох анал≥тик≥в ренесансу (а ≥нколи нав≥ть
агрес≥њ) нац≥онал≥зму пов'¤зан≥ з тим, що тривалий час нац≥ональн≥ та етн≥чн≥
фактори сприймалис¤ комун≥стичною ≥деолог≥Їю ¤к другор¤дн≥ ≥ рудиментарн≥ форми
сусп≥льного устрою, тод≥ ¤к пр≥оритетними були класов≥ ≥нтереси.
¬иникненн¤
та експанс≥¤ ≥деолог≥њ нац≥онал≥зму обумовлен≥ трьома факторами: прагненн¤м
п≥длеглоњ нац≥ональност≥ зберегти середн≥й по крањн≥ прожитковий м≥н≥мум;
захистом власноњ територ≥њ в≥д перенаселенн¤ представниками ≥нших
нац≥ональностей; зд≥йсненн¤м ÷ентром жорсткоњ асим≥л¤ц≥йноњ пол≥тики.† ќстанн≥й фактор Ї причиною виникненн¤ у св≥домост≥
даноњ нац≥ональност≥ почутт¤ страху за своЇ ≥снуванн¤, а також
нонконформ≥стських настроњв серед пол≥тичноњ та ≥нтелектуальноњ ел≥ти.† «розум≥ло, що за таких умов приводом дл¤
конфл≥кту може бути будь-що: в≥д побутового ≥нциденту до нев≥рно зрозум≥лих
населенн¤м д≥й орган≥в влади.
—еред
причин ренесансу нац≥онал≥зму ¤к пол≥тичноњ ≥деолог≥њ також сл≥д в≥дзначити
формуванн¤ у св≥домост≥ нац≥ональних пол≥тичних ≥ управл≥нських ел≥т прагненн¤
до позбавленн¤ в≥д контролю з боку центру.†
÷е теж Ї вагомим фактором, ¤кий маЇ неаби¤кий конфл≥ктний
потенц≥ал.† ≈тноси ¤к так≥ не виступають
самост≥йними суб'Їктами ≥сторичних або пол≥тичних под≥й.† “акими суб'Їктами виступають певн≥ ел≥тн≥
групи, що претендують на участь у влад≥ ≥ формулюють зм≥ст нац≥ональних
≥нтерес≥в.† ќчевидна широкому загалу теза
про право нац≥њ на самовизначенн¤ або власну, тобто нац≥ональну державу Ї
дво¤кою, адже самовизначаютьс¤, передус≥м, владн≥ ел≥ти нових пол≥тичних
структур .
як
визначити ступ≥нь загрози нац≥онал≥зму?†
—постереженн¤ св≥дчать, що ≥нтереси нац≥ональних груп (¤кщо вони не
мають в≥двертоњ лоб≥стськоњ п≥дтримки) ≥ загроза м≥жнац≥ональних конфл≥кт≥в
часто знаход¤тьс¤ поза увагою центральноњ влади.† ƒл¤ пол≥тичного й управл≥нського
≥стебл≥шменту б≥льш важливим Ї розпод≥л ÷ентром владних повноважень ≥ матер≥альних
ресурс≥в, що створюЇ спри¤тливий грунт дл¤ зростанн¤ м≥жнац≥ональних конфл≥кт≥в
≥ використанн¤ проблем нац≥ональних груп (наприклад, мовних) у пол≥тичних
ц≥л¤х.
ѕ≥д
час пол≥тичних конфл≥кт≥в, ¤к≥ виникли на нац≥ональному грунт≥, в≥дбуваЇтьс¤
боротьба за принципи, ц≥нност≥ ≥ норми, ¤кими "не можна
поступитис¤".† омпром≥с при цьому
дос¤гаЇтьс¤ з≥ значними труднощами, адже у самосв≥домост≥ учасник≥в конфл≥кту
в≥н пов'¤заний з≥ зрадою "духу кров≥, справ≥ предк≥в" та
"зникненн¤м культурних традиц≥й".†
Ќос≥њ ≥ррац≥ональних ц≥нн≥сно-нормативних установок майже не здатн≥
сприймати аргументац≥ю протилежноњ сторони, нав≥ть тод≥, коли ≥снуЇ можлив≥сть
компром≥су.† ”трудненн¤ в нейтрал≥зац≥њ
такого роду конфл≥кт≥в викликан≥ тим, що актив≥зац≥¤ таких складових пол≥тичноњ
д≥¤льност≥ ¤к рел≥г≥йний фанатизм, етн≥чна нетерпим≥сть ≥ радикальний
нац≥онал≥зм не завжди безпосередньо детерм≥нуЇтьс¤ пог≥ршенн¤м матер≥ального
р≥вн¤ житт¤.† ƒеструктивн≥ ц≥нност≥ ≥
конфл≥ктний тип повед≥нки ≥нод≥ можуть формуватис¤ в св≥домост≥ тих
представник≥в пол≥тичноњ д≥¤льност≥, ¤к≥ належать (у матер≥альному в≥дношенн≥)
до благополучних соц≥альних груп.
ѕол≥тичн≥
конфл≥кти на грунт≥ нац≥онал≥зму Ц це найгостр≥ша проблема дл¤ б≥льшост≥ держав
Ц колишн≥х республ≥к —–—–, ≥ ”крањна серед них Ц не вин¤ток.† «агроза нац≥онал≥зму њњ не минула ≥ було б
необачним залишити поза увагою його конфл≥ктогенний потенц≥ал.
ƒл¤
визначенн¤ ступеню загрози нац≥онал≥зму ¤к джерела конфл≥кт≥в ц≥каво
ознайомитис¤ з г≥потезами —тефана ван ≈вера, ¤к≥ звод¤тьс¤ до наступних
застережень.
1.† „им б≥льше ≥снуЇ нац≥ональностей, що не
волод≥ють атрибутами державност≥, тим б≥льшим Ї ризик в≥йни;
2.† „им б≥льше нац≥ональностей пересл≥дують мету
возз'Їднанн¤ з≥ своњми нац≥ональними д≥аспорами ≥ чим б≥льше останн≥
дотримуютьс¤ анекс≥он≥стських стратег≥й дл¤ цього, тим б≥льшим Ї ризик в≥йни;
3.† „им б≥льш гедон≥стичними Ї ц≥л≥, що
пересл≥дують нац≥ональност≥ одна щодо ≥ншоњ, тим б≥льшим Ї ризик в≥йни;
4.† „им б≥льш жорстоко пригноблюютьс¤ нац≥ональн≥
меншини, що проживають в окрем≥й крањн≥, тим б≥льшим Ї ризик в≥йни.
ѕ≥дгрунт¤
безпосередн≥х причин ≥ умови њхньоњ реал≥зац≥њ визначаютьс¤ наступними
факторами.
1.† Ќац≥ональност≥, ¤к≥ не волод≥ють атрибутами
державност≥, представл¤ють б≥льший ризик, ¤кщо њм притаманне ст≥йке ≥
правдопод≥бне прагненн¤ до свободи, а центр силом≥ць перешкоджаЇ цьому;
2.
„им густ≥ше зм≥шан≥ нац≥ональност≥, тим вищий ризик в≥йни:
-
ризики, пов'¤зан≥ з≥ зм≥шуванн¤м, найв≥рог≥дн≥ш≥ при компактному проживанн≥
("д≥м до дому"), чим рег≥ональн≥ ("область до област≥");
-
ризики, що виникають в раз≥ зм≥шуванн¤, б≥льш ймов≥рн≥, ¤кщо визволенн¤
сп≥вв≥тчизник≥в д≥аспорою Ї важким, але можливим, ≥ навпаки -¤кщо визволенн¤
неможливе або ж надзвичайно легкодоступне;
3.
„им б≥льш захищен≥ й лег≥тимн≥ пол≥тичн≥ кордони та м≥цн≥ш≥ сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж
пол≥тичними й общинними кордонами, тим менший ризик в≥йни:
-
чим б≥льш небезпечн≥ ≥ менш захищен≥ кордони новостворених нац≥ональних держав,
тим б≥льшим Ї ризик в≥йни;
-
чим б≥льше м≥жнародна лег≥тимн≥сть кордон≥в новостворених нац≥ональних держав,
тим меншим Ї ризик в≥йни;
-
чим. б≥льше кордони новостворених нац≥ональних держав в≥дпов≥дають етн≥чним
кордонам, тим меншим Ї ризик в≥йни.
„им
б≥льше в минулому одн≥Їю нац≥ональн≥стю скоЇно злочин≥в щодо ≥ншоњ, тим б≥льшим
Ї ризик в≥йни:
-
¤кщо б≥льш≥сть и,их злочин≥в пам'¤таютьс¤ жертвами, тим вищим Ї ризик в≥йни;
-
чим б≥льшу частку в≥дпов≥дальност≥ за минул≥ злочини можна адресувати групам,
¤к≥ ще д≥ють на громадсько-пол≥тичн≥й сцен≥, тим б≥льшим Ї ризик в≥йни;
-
чим менше пока¤нн¤ ≥ розка¤нн¤ демонструють групи, що завинили, тим б≥льшим Ї
ризик в≥йни;
-
чим жорстк≥ше нац≥ональност≥ прит≥сн¤ють меншини, ¤к≥ на даний час мешкають у
крањн≥, тим б≥льшим Ї ризик в≥йни.
„им
б≥льшою Ї розб≥жн≥сть у в≥руванн¤х нац≥ональностей у свою загальну ≥стор≥ю та
њњ сучасн≥ умови, тим б≥льшим Ї ризик в≥йни:
-
чим менш лег≥тимними Ї ур¤д ≥ л≥дери нац≥ональних рух≥в, тим б≥льшою Ї њхн¤
схильн≥сть бути пров≥дниками м≥фолог≥чних нац≥ональних в≥рувань, а в≥дтак -
б≥льшим Ї ризик в≥йни;
-
чим б≥льше держава вимагаЇ в≥д своњх громад¤н, тим б≥льш вони схильн≥ бути
пров≥дниками м≥фолог≥чних нац≥ональних в≥рувань, а в≥дтак - б≥льшим Ї ризик
в≥йни;
-
¤кщо економ≥чн≥ умови пог≥ршуютьс¤, громадська думка стаЇ б≥льш налаштованою до
пошук≥в "цапа в≥дбивайла", отже, в≥йна стаЇ б≥льш в≥рог≥дною;
-
¤кщо незалежн≥ оц≥нювальн≥ ≥нститути недостатньо компетентн≥, так≥ м≥фи
найчаст≥ше превалюють у громадськ≥й думц≥, а в≥дтак в≥йна стаЇ б≥льш ймов≥рною.
≤снують п≥дстави вид≥л¤ти наступн≥ види нац≥онал≥зму, що набули пол≥тичноњ
форми: украњнський, рос≥йський,
русинський ≥ кримськотатарський.†
¬они ¤к≥сно в≥др≥зн¤ютьс¤ один в≥д одного своЇю формою, ≥сторичними
традиц≥¤ми, умовами ≥снуванн¤ в громадсько-пол≥тичному житт≥, претенз≥¤ми ≥,
в≥дпов≥дно, своњм конфл≥ктогенним потенц≥алом.
”крањнський нац≥онал≥зм Ї
≥деолог≥чною базою ц≥лого р¤ду пол≥тичних ≥ громадських орган≥зац≥й.† Ќайчаст≥ше до центру уваги громадськоњ думки
потрапл¤ють ”Ќј-”Ќ—ќ, онгрес украњнських нац≥онал≥ст≥в, —оц≥ал-нац≥онал≥стична
парт≥¤ ”крањни, ќрган≥зац≥¤ украњнських нац≥онал≥ст≥в, ”крањнська
республ≥канська парт≥¤, ”крањнська консервативна республ≥канська парт≥¤, пол≥тичне
об'Їднанн¤ "ƒержавна самост≥йн≥сть ”крањни", ”крањнська
христи¤нсько-демократична парт≥¤, Ќародний рух ”крањни, онгрес украњнськоњ
≥нтел≥генц≥њ, "ѕросв≥та".
††††††††† –ос≥йський
нац≥онал≥зм, ¤к ортодоксальна ≥деолог≥чна доктрина, в т≥й форм≥, в ¤к≥й в≥н
≥снуЇ в –ос≥њ, не властивий жодн≥й б≥льш-менш впливов≥й украњнськ≥й
парт≥њ.† як вин¤ток, можна привести
кримськ≥ парт≥њ ("–усска¤ парти¤ рыма", "–усска¤ община
—евастопол¤", "–еспубликанска¤ парти¤ рыма"), ¤к≥ зд≥йснюють
вплив на пол≥тичну ситуац≥ю т≥льки на територ≥њ п≥вострова.
ќсоблив≥сть
ситуац≥њ в украњнськ≥й пол≥тиц≥ пол¤гаЇ в тому, що тут ≥снуЇ дуже впливова
опозиц≥¤ так званому "≥нтегральному украњнському нац≥онал≥змов≥" у
вигл¤д≥ пострад¤нського ≥нтернац≥онал≥зму пол≥тичних сил л≥вого спр¤муванн¤.† Ќими проголошуютьс¤ в≥дом≥ вимоги наданн¤
рос≥йськ≥й мов≥ оф≥ц≥йного статусу у —х≥дних рег≥онах, б≥льшоњ ≥нтеграц≥њ з
–‘.† «авд¤ки тому, що електорат
пол≥тичних сил л≥воњ ор≥Їнтац≥њ зосереджений в основному в —х≥дних рег≥онах
”крањни, тобто в рос≥йськомовному середовищ≥, терм≥н "рос≥йський
нац≥онал≥зм" доводитьс¤ брати в лапки.†
‘актично напружен≥сть тут ≥снуЇ м≥ж рос≥йсько- ≥ украњномовними
прошарками населенн¤, а не м≥ж рос≥¤нами та украњнц¤ми.
«г≥дно
з приведеною вище методикою на запитанн¤: "„и можливе розгортанн¤ в
”крањн≥ масштабного украњнсько-рос≥йського м≥жнац≥онального конфл≥кту по л≥н≥њ
саме м≥жетн≥чного (або мовного) протисто¤нн¤?", можна дати категоричну
в≥дпов≥дь, що н≥, неможливе.† « одного
боку, пол≥тичн≥ сили украњнського нац≥онал≥зму займають у просторовому вим≥р≥
локальн≥ позиц≥њ (це, насамперед, рег≥они Ћьв≥вськоњ, “ерноп≥льськоњ,
–≥вненськоњ та ≤вано-‘ранк≥вськоњ областей), з другого - треба враховувати
≥снуванн¤ досить значноњ географ≥чноњ в≥дстан≥ м≥ж Ћьвовом - своЇр≥дним
"ѕ'Їмонтом" украњнськоњ ≥дењ - ≥ —х≥дним рег≥оном (ƒонецьк, Ћуганськ)
- цитаделлю пострад¤нського ≥нтернац≥онал≥зму, що, зрештою, не виключаЇ
виникненн¤ окремих конфл≥ктних ≥нцидент≥в на побутовому р≥вн≥.
”
конфл≥кт≥ "украњнський нац≥онал≥зм - пострад¤нський ≥нтернац≥онал≥зм"
етн≥чн≥ аргументи п≥дпор¤дкован≥ б≥льш широкому д≥апазону пол≥тичних ≥
св≥тогл¤дних аргумент≥в.† ÷ей конфл≥кт
обумовлений розб≥жност¤ми у погл¤дах на стратег≥ю розвитку сусп≥льства,
≥нтерпретац≥ю минулого, концепц≥ю в≥дносин з –ос≥Їю, Ќј“ќ, «ах≥дними
крањнами.† “обто конфл≥кт розгортаЇтьс¤ в
русл≥ пошуку оптимальних засоб≥в модерн≥зац≥њ посттотал≥тарного сусп≥льства,
хоча в≥н супроводжуЇтьс¤ звинуваченн¤ми преси в "антидержавницьк≥й"
д≥¤льност≥ ≥ в≥двертих образах.† Ќеаби¤ку
роль при цьому в≥д≥грають установки л≥вого консерватизму в масов≥й св≥домост≥.
–усинське питанн¤ виникло на
грунт≥ нац≥ональноњ ≥дентиф≥кац≥њ сх≥днослов'¤нських поселенц≥в арпатського
рег≥ону.† ѕроблему при цьому становить
ви¤вленн¤ саме к≥лькост≥ русин≥в.†
«аруб≥жн≥ досл≥дники в≥дзначають ≥снуванн¤ значного числа член≥в
русинськоњ громади.† Ќаприклад, ѕ.
ћагочий в≥дзначаЇ ≥снуванн¤ 1,2 м≥льйона русин≥в, куди вход¤ть 977000 у
«акарпатськ≥й област≥ ”крањни, 130000 у ѕр¤ш≥вщин≥ (—ловаччина), 80000 у
Ћемк≥вщин≥ (ѕольща) та 30000 у ¬оЇводин≥ в ’орват≥њ).† ¬одночас ≥нш≥ досл≥дники взагал≥ в≥дмовл¤ють
русинам в ≥снуванн≥ власноњ м≥цноњ громади.†
“ак, ћ. ѕанчук в≥дзначаЇ, що наприк≥нц≥ 1993 року за¤вили про себе ¤к
русини 55 чолов≥к, а наприк≥нц≥ 1994 р. - 96).
–усинська
сп≥льнота н≥коли не мала власних ознак державност≥.† –еспубл≥ка ѕ≥дкарпатська –усь, створена у
1938 р., вважалас¤ мар≥онеточною за зм≥стом ≥ у¤вл¤ла собою насл≥док
геопол≥тичних ≥гор того часу.† ѕерша
русинська орган≥зац≥¤ в ”крањн≥ - “овариство карпатських русин≥в - була
заснована в 1990 р. њњ д≥¤льност≥ спочатку були притаманн≥ культуролог≥чн≥
ц≥л≥, але розпад —–—– спричинив виникненн¤ додаткових русинських орган≥зац≥й у
„ехословаччин≥, ѕольщ≥ та ”горщин≥.†
«араз ц≥ орган≥зац≥њ в≥дмовл¤ютьс¤ в≥д культуролог≥чноњ д≥¤льност≥ на
користь власне пол≥тичних вимог, а саме: визнанн¤ русин≥в ¤к окремоњ
нац≥ональност≥; визнанн¤ русинськоњ л≥тературноњ мови; гарантуванн¤ русинам
ус≥х прав нац≥ональноњ меншини у крањнах, де вони проживають; у «акарпатт≥ -
визнанн¤ русин≥в дом≥нуючою м≥сцевою нац≥ональн≥стю.† ¬≥домо також, що у 1990 р. “овариство
карпатських русин≥в закликало до поверненн¤ ѕ≥дкарпатськ≥й –ус≥ статусу
автоном≥њ, ¤ким вона користувалас¤ прот¤гом м≥жвоЇнних рок≥в.
”
ц≥лому в украњнськ≥й сусп≥льн≥й думц≥ ≥снуЇ негативне ставленн¤ до намагань
пол≥тичного русинства.† Ќа думку багатьох
досл≥дник≥в зараз пол≥тичне русинство ≥снуЇ лише у форм≥ пол≥тичних ≥гор.
Ќайб≥льш
конфл≥ктогенною Ї кримськотатарська
ситуац≥¤.† ¬она породжуЇ ц≥лий
"букет" невир≥шених проблем, а саме: проблему ≥сторичного плану
(незрозум≥ле, хто нестиме в≥дпов≥дальн≥сть за депортац≥ю кримських татар ≥ ¤к
ставити питанн¤ про матер≥альну та моральну компенсац≥ю за понесен≥ збитки);
проблему розпод≥лу ресурс≥в (в≥дсутн≥сть матер≥альних ≥ ф≥нансових ресурс≥в дл¤
забезпеченн¤ переселенн¤ та улаштуванн¤); проблему доступу кримських татар до
власност≥ ≥ земл≥ на п≥востров≥, тенденц≥ю до анклав≥зац≥њ при розселенн≥
кримськотатарськоњ сп≥льноти); комплекс проблем пол≥тичного характеру (певна
закрит≥сть кримськотатарських громадсько-пол≥тичних орган≥зац≥й, негативне
ставленн¤ м≥сцевого населенн¤ ≥ влади до претенз≥й з боку кримськотатарськоњ
сп≥льноти).† ¬решт≥-решт, на вир≥шенн¤
вищезазначених проблем негативно впливаЇ загальна крим≥нал≥зац≥¤ римського
п≥вострова.
«араз
ситуац≥¤ певною м≥рою контролюЇтьс¤.†
÷ьому спри¤ють: прагненн¤ л≥дер≥в кримських татар дистанц≥юватис¤ в≥д
радикальних пророс≥йських пол≥тичних сил на п≥востров≥ ≥ зайн¤ти проукрањнську
позиц≥ю; в≥дсутн≥сть про¤в≥в ≥сламського фундаментал≥зму у кримськотатарському
середовищ≥; в≥дсутн≥сть зовн≥шньопол≥тичних суб'Їкт≥в, зац≥кавлених у можлив≥й
ескалац≥њ напруги; певне дистанц≥юванн¤ кримських татар в≥д м≥сцевого
крим≥нал≥тету.
Ќезважаючи на все це, сама
проблема продовжуЇ ≥снувати.† Ќа жаль,
п≥дтверджуЇтьс¤ практика, що вже стала драматичною за рад¤нських час≥в:
закр≥плюЇтьс¤ ст≥йке у¤вленн¤, що питанн¤, пов'¤зан≥ з нац≥ональними ≥нтересами
кримських татар, знаход¤тьс¤ на узб≥чч≥ ≥нтерес≥в центру, ¤кий б≥льше
ц≥кавитьс¤ питанн¤ми розпод≥лу „‘ ≥ нейтрал≥зац≥њ впливу –ос≥њ на рим.† ¬се це св≥дчить про те, що загроза виникненн¤
м≥жнац≥онального конфл≥кту в риму буде залишатис¤ найближчим часом досить
значною.