—качать реферат (22Kb)

–еферат

« пол≥толог≥њ
Ќа тему

ѕ–ќЅЋ≈ћ» … ѕ≈–—ѕ≈ “»¬»
—“јЌќ¬Ћ≈ЌЌя √–ќћјƒяЌ—№ ќ√ќ
—”—ѕ≤Ћ№—“¬ј ¬ ” –јѓЌ≤

†††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††† «м≥ст:

–озд≥л I. онцептуальн≥ п≥дходи до проблем громад¤нського††††††††††††††††††† сусп≥льства.

†††††††††

††††††††††††††† 1.ќсобливост≥ основних напр¤мк≥в розвитку громад¤нського сусп≥льства.

†††††††††††††††† 2.ѕон¤тт¤, зм≥ст ≥ структура громад¤нського сусп≥льства.

–озд≥л II. ѕроблеми та шл¤хи розвитку громад¤нського сусп≥льства в ”крањн≥.

–озд≥л I.†††††† онцептуальн≥ п≥дходи до проблем громад¤нського сусп≥льства.

††††††††††††††††††† ѕ.1.ќсобливост≥ основних напр¤мк≥в розвитку громад¤нського сусп≥льства.

ѕроцес становленн¤ громад¤нського сусп≥льства складний ≥ суперечливий, анал≥з його потребуЇ конкретно-≥сторичного п≥дходу.

«ародженн¤ та розвиток громад¤нського сусп≥льства в≥дбуваЇтьс¤ прот¤гом тривалого пер≥оду еволюц≥њ сучасноњ цив≥л≥зац≥њ. ÷ей процес маЇ багато законом≥рностей, сп≥льних дл¤ багатьох крањн. јле кожна держава, розвиваючи громад¤нське сусп≥льство, вносила щось особливе, характерне саме дл¤ нењ.

ƒосить специф≥чний досв≥д його побудови мала ”крањна. јдже феодальний устр≥й тривалий час носив потворн≥ форми кр≥посництва, щ обмежувало з рабством. ÷е зумовило ≥ характерний розвиток сусп≥льства, наклало певний в≥дбиток на взаЇмов≥дносини м≥ж верствами населенн¤, на њх психолог≥ю. «а таких умов основою соц≥ально-економ≥чного ладу стаЇ с≥льська община, ¤ка, з одного боку, спри¤ла Їднанню ≥ взаЇмодопомоз≥ сел¤н, з ≥ншого Ц культивувала дух покори.

ѕрот¤гом всього пер≥оду сусп≥льного розвитку все част≥ше ≥нтереси колективу дом≥нували над ≥нтересами особи. ¬ таких умовах усв≥домленн¤ себе ¤к громад¤нина, ¤к повноправноњ особистост≥ не могло в≥дбутис¤. ¬с¤ ≥стор≥¤ ≥дењ громад¤нського сусп≥льства Ц це ≥стор≥¤ перетворенн¤ самоњ колективност≥, орган≥зованоњ за законами сп≥льного житт¤ в розвиток людини, що вийшла ≥з природнього стану необмеженоњ свободи, в громад¤нина цього сусп≥льства.

¬ласне, кожна держава маЇ бути зац≥кавлена в створенн≥, всеб≥чному розширенн≥ ≥ поглибленн≥ громад¤нського сусп≥льства, ¤кщо воно прагне до задоволенн¤ потреб громад¤н, до своЇњ адап≠тац≥њ в загальнолюдський цив≥л≥зований процес. ƒл¤ держави стаЇ життЇво необх≥дним розвиток вс≥х елемент≥в громад¤нського сусп≥льства. „и в≥дпов≥даЇ таке сусп≥льство дос¤гнутому р≥вню св≥товоњ цив≥л≥зац≥њ, маЇ засв≥дчити р≥вень задоволенн¤ ≥нтерес≥в ≥ потреб, громад¤нський мир на основ≥ д≥њ прийн¤тих державою за≠кон≥в.††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††

¬ сучасних умовах одним ≥з вимог громад¤нського сусп≥льства виступаЇ фактор соц≥альноњ в≥дпов≥дальност≥ в ус≥х сферах сусп≥льного житт¤ (економ≥чн≥й, пол≥тичн≥й, соц≥альн≥й, еко≠лог≥чн≥й, нац≥ональн≥й), на вс≥х р≥вн¤х сусп≥льних орган≥зац≥й (соц≥альноњ групи, сусп≥льноњ орган≥зац≥њ, держави, свпоаого. сп≥втовариства), пов'¤заних з висуненн¤м на перший план загаль≠нолюдських ц≥нностей. јдже соц≥альна ор≥Їнтац≥¤ може утверд≠жуватис¤ в ¤кост≥ принципу сусп≥льних в≥дносин лише тод≥, коли задоволен≥ вс≥ необх≥дн≥ потреби ≥ створюютьс¤ умови дл¤ реал≥-^ зац≥њ системи ≥сторично обумовлених ≥нтерес≥в член≥в сусп≥льства.

¬ажливе м≥сце в цьому процес≥ належить держав≥. ¬она по≠винна стати арб≥тром у вир≥шенн≥ конфл≥ктних питань. ÷е по¤с≠нюЇтьс¤ насамперед т≥м, що на сьогодн≥шн≥й день держава маЇ в своњх руках переважне гграво застосуванн¤ примусу, р≥зного роду санкц≥й, виступаючи власником матер≥альних благ, вона може, ¤кщо побажаЇ, спр¤мовувати своњ зусилл¤ на покращенн¤ соц≥≠ально-економ≥чного становища людини, задовольн¤ти ≥нтереси та потреби певних соц≥альних груп (прац≥вники бюджетних орган≥за≠ц≥й, базових галузей промисловост≥, студенти, пенс≥онери ≥ т.п.). “а на жаль, переформована державна машина не завжди го≠това вз¤ти на себе таке завданн¤. ћаЇ спрацювати механ≥зм взаЇмод≥њ громад¤нського сусп≥льства ≥ держави, ¤кий знаходить св≥й про¤в у взаЇмод≥њ через парт≥њ, вибори, представницьк≥ органи влади.

¬ крањнах «аходу ≥снуЇ ц≥ла система представництва ≥нтерес≥в. ќсновн≥ њњ учасники з боку гроглад¤пського сусп≥льства Ч це групи ≥ об'Їднанн¤ за ≥нтересами, з боку держави Ч органи виконавчоњ влади. ќкр≥м згаданих сформувались специф≥чн≥ представництва Чконсультативн≥ ком≥тети ≥ ком≥с≥њ, що ≥снують при м≥н≥стерс вах, в≥домствах, ур¤д≥, в робот≥ ¤ких беруть участь групи ≥ об'Їд≠нанн¤ за ≥нтересами. “ак≥ ≥нститути займаютьс¤ виробленн¤м ре≠комендац≥й ≥ в≥дпов≥дних державних р≥шень, де¤к≥ з них викону≠ють уг≥равганськ≥ функц≥њ, ≥нш≥ д≥ють па "недержавн≥й" основ≥.

†¬ «ах≥дн≥й ™вроп≥ дискус≥¤ про те, чи Ї держава функц≥Їю сусп≥льства, чи сусп≥льство в м≥ру розвитку держави маЇ перетво≠ритис¤ в контролюючу ним функц≥ю, можна в≥днести до XVIII ст., коли в прац¤х англ≥йських ≥ фрањкузьких ф≥лософ≥в та“еоретичн≥ аспекти дискус≥њ зводились до визначенн¤ дол≥ вла≠ди, функц≥й ≥ повноважень, ¤к≥ громад¤нське сусп≥льство доручаЇ держав≥ на тому чи ≥ншому етап≥ свого розвитку. ¬≥дпов≥дно визначалась роль держави в розвитку сусп≥льства.

” взаЇмод≥њ громад¤нського сусп≥льства та держави можуть ≥снувати два напр¤мки. ѕо-перше, держава Ї ≥ залишаЇтьс¤ функ≠ц≥Їю ≥ромад¤нського сусп≥льства. —еред представник≥в цього на≠пр¤мку е ≥ теор≥њ переважаючоњ рол≥ держави ("державники"), р≥вного партнерства ("сусп≥льний догов≥р"), його пасивноњ рол≥ ("н≥чний сторож"). ѕо-друге, держава носить тимчасовий харак≠тер. ”твердженн¤ в теор≥њ постулат}' про швидке в≥дмиранн¤ дер≠жави з поступовою зам≥ною њњ сусп≥льним самоуправл≥нн¤м при≠звело б до повного знищенн¤ громад¤нського сусп≥льства.

ожна з цих теор≥й маЇ своњ переваги та недол≥ки. ќднак про≠тиставленн¤ держави громад¤нському сусп≥льству призводить до виникненн¤ негативних фактор≥в, ¤к≥ знаход¤ть своЇ ви¤вленн¤ в тому, що держава та громад¤нське сусп≥льство перебувають в по≠ст≥йному процес≥ боротьби.

† —правд≥, специф≥ка сучасноњ ситуац≥њ в ”крањн≥ зводитьс¤ до того, що в≥дбуваЇтьс¤ двоЇдиний процес формуванн¤ ≥ грома≠д¤нського сусп≥льства, ≥ правовоњ держави, де громад¤нськ≥ права людини п≥дпор¤дковуютьс¤ нормам м≥жнародного права. ј це означаЇ, що:

Ч маЇ м≥сце виключенн¤ будь-¤коњ дискрим≥нац≥њ за нац≥о≠нально-етн≥чними, пол≥тичними, рел≥г≥йними, статевов≥ковими ознаками;

Ч маЇ м≥сце над≥йний законодавчий захист особистост≥ ≥ г≥дност≥ ≥-ромад¤нина, недоторкан≥сть його житла ≥ майна, свобо≠да вибору проживанн¤, вињзду або в'њзду в крањну, таЇмниц¤ листу≠ванн¤ ≥ телефонних розмов, свобода слова, преси, ≥нформац≥њ;†††††† Ч людин≥ дано право в≥льно ви¤вл¤ти св≥й св≥тогл¤д та ду≠ховн≥ ≥нтереси;

†††††† Ч маЇ м≥сце всеб≥чний захист громад¤нських прав з боку судових орган≥в та громадський орган≥зац≥й.

ѕопередн≥й розвиток нашоњ крањни засв≥дчуЇ, †що кр≥зь складалас¤ практи≠ка ототожнюванн¤ реального стану справ з програмними наста≠новами. ћала м≥сце нев≥дпов≥дн≥сть м≥ж реальним ≥ формальним узагальненн¤м виробництва. “аким чином поглиблювалась супе≠речн≥сть м≥ж ≥снуючими сусп≥льними в≥дносинами ≥ декларованими в документах гаслами. ÷¤ суперечн≥сть стала важливим фактором деформац≥њ правовоњ системи, системи ≥нтерес≥в ≥ ц≥нностей. Ќеобх≥дно, щоб буд≥вництво нашого законодавства в≥дбува-д лос¤ ц≥леспр¤мовано, поступово. јдже справжнього демократичного, передового законодавства у нас не склалос¤, зате виросла величезна маса ур¤дових ≥ в≥домчих акт≥в, мета ¤ких Ч забезпе≠ченн¤ тотал≥тарноњ системи. «аконодавство не може створюватись саме собою, у вищих сферах пол≥тики, а житт¤ розвиватись саме по соб≥, в зворотньому напр¤м≥. “ака ситуац≥¤ ≥снуЇ лише тод≥, коли немаЇ громад¤нського сусп≥льства. "Ќорми права народжу≠ютьс¤ не зверху, а в самому громад¤нському сусп≥льств≥, в процес≥ сп≥льноњ д≥њ людей при пост≥йному з≥ткненн≥ њх ≥нтерес≥в, правила, ¤к≥ в≥дм≥рюють "зону вол≥" цих ≥нтерес≥в. ÷≥ правила ≥ Ї нормою права ¤к м≥ра вол≥". Ќорма права т≥льки в тому випадку буде д≥¤ти, коли е механ≥зм њњ реал≥зац≥њ.

—пециф≥ка законодавчоњ д≥¤льност≥ нашого сусп≥льства на нишшньому етап≥ пол¤гаЇ в тому, що:

Ч вона носить базисний характер, оск≥льки створюютьс¤ ¤к≥сно нов≥ сусп≥льн≥ в≥дносини, нов≥ парадигми сусп≥льного жит≠т¤;

Ч цей процес зд≥йснюЇтьс¤ в умовах, коли житт¤ здеб≥льшого спираЇтьс¤ на стар≥ структури ≥ в ньому немаЇ об'Їктивно нових, спроможних реал≥зувати вимоги закону;

††††††† Ч ц¤ д≥¤льн≥сть виходить з принципу повноњ њњ суверенност≥, коли законодавчий процес може бути незалежним в≥д реального стану даного сусп≥льства.

¬ наш≥й держав≥ ще ≥снують суперечност≥ м≥ж законом ≥ д≥йсн≥стю, що веде до примноженн¤ конфл≥кт≥в в сусп≥льств≥. ¬их≥д ≥з такого становища Ч у форсуванн≥ реал≥стичного характеру за≠конодавства, спроможного враховувати конкретн≥ ситуац≥њ, не-"≥обх≥дн≥ дл¤ формуванн¤ громад¤нського сусп≥льства.

Ќа сучасному етап≥ розвитку прин¤то говорити про попий сусп≥льний устр≥й, процес становленн¤ ¤кого в≥дбуваЇтьс¤ в ба-^ гатьох крањнах, ¤к про сусп≥льство зм≥шаного типу, що проходить р≥зн≥ етапи на шл¤ху до сусп≥льства соц≥альноњ злагоди.

–езультатом ≥ внутр≥шн≥м джерелом розвитку систем новоњ о типу Ї соц≥альна ор≥Їнтац≥¤ на реал≥зац≥ю потенц≥алу людськоњ особистост≥, забезпеченн¤ виг≥дних умов й життЇд≥¤льност≥.

†—оц≥ально-економ≥чна пол≥тика, що проводитьс¤ нин≥ в ”крањн≥, на жаль, не забезпечуЇ стаб≥льних умов дл¤ реал≥зац≥њ можливостей переходу до сусп≥льства такого типу.

“а все ж не варто говорити так категорично, адже певн≥ умови дл¤ побудови сусп≥льства соц≥альноњ злагоди у нас створюютьс¤. ÷е насамперед реформуванн¤ в≥дносин власност≥, створенн¤ си≠стеми пол≥тичноњ демократ≥њ. ќбидва завданн¤ ≥юрозривно пов'¤≠зан≥ м≥ж собою, але зм≥ни в економ≥чн≥й ≥ пол≥тичн≥й сферах часто мають р≥зну спр¤мован≥сть.

ѕриватизац≥¤ державноњ власност≥ зд≥йснюЇтьс¤ в умовах ≥нфл¤ц≥њ, р≥зкого зниженн¤ стимул≥в виробничоњ д≥¤льност≥, за≠гального пог≥ршенн¤ ф≥нансового становища п≥дприЇмств. « цього приводу професор ¬.ƒаниленко писав: "ѕриватизац≥¤ швидше буде саме бюрократичною. –инок буде вводитис¤ зверху, не покладаючись на самоорган≥зуюч≥ основи громад¤нського сусп≥ль≠ства, втримуючи максимальний контроль за розвитком ситуац≥њ. ј це буде стримувати економ≥чну реформу в ц≥лому, продовжуючи та поглиблюючи т¤готи народуФ.

“аким чином, ≥сторичний розвиток ”крањни маЇ багато ознак модерн≥зац≥њ, зд≥йснюЇтьс¤ пор¤д ≥з розвинутими крањнами. Ќа сьогодн≥шн≥й день в≥дбуваЇтьс¤ процес приведенн¤ вс≥х сусп≥льних ≥нститут≥в та процес≥в у в≥дпов≥дн≥сть до норм розвинутоњ ци≠в≥л≥зац≥њ, що знаходить св≥й про¤в у формуванн≥ засад правовоњ держави та громад¤нського сусп≥льства.

¬≥д темп≥в ≥ напр¤мк≥в розвитку громад¤нського сусп≥льства залежатиме можлив≥сть новоњ ≥нтеграц≥њ, передумовою ¤коњ Ї близьк≥сть процес≥в ≥ ступ≥нь зр≥лост≥ нац≥ональних громад¤нських сусп≥льств.

†††††† ѕ. 2. ѕон¤тт¤, зм≥ст ≥ структура громад¤нського сусп≥льства

Ќа сьогодн≥ наше сусп≥льство перебуваЇ в стан≥ системноњ кри≠зи. ќсобливо загострюютьс¤ пол≥тичн≥, економ≥чн≥, соц≥альн≥ в≥дносини. “ому так важливо дбати ≥ про розвиток нашоњ держав≠ност≥ ≥ про формуванн¤ громад¤нського сусп≥льства.

ѕ≥сл¤ проголошенн¤ незалежност≥ ”крањни ≥ вибору демокра≠тичного шл¤ху розвитку держави з'¤вилос¤ достатньо наукових праць, присв¤чених теор≥њ громад¤нського сусп≥льства. ј це засв≥дчуЇ, що теор≥¤ громад¤нського сусп≥льства знаходить своњх прихильник≥в в наш≥й держав≥. Ѕ≥да т≥льки в тому, що ≥дењ грома≠д¤нського сусп≥льства залишаютьс¤ ще мало в≥домими широкому загалу, слабо зад≥¤ними в нашому сусп≥льному розвитку.

Ќа сучасному етап≥ розвитку проблема сусп≥льства мас прак≠тичне значенн¤, ¤к питанз≥¤ становленн¤ ≥ функц≥онуванн¤ грома≠д¤нського сусп≥льства. ќсмисленн¤ загального пон¤тт¤ грома≠д¤нського сусп≥льства пол¤гаЇ у прагненн≥ систематизувати при≠таманн≥ даному терм≥ну в≥дм≥нн≥ ознаки.

¬ юридичн≥й науц≥ де¤к≥ вчен≥ до громад¤нського сусп≥льства в≥днос¤ть систему недержавних в≥дносин (ј.ѕ. очетков), ≥нш≥ Ч вс≥ сусп≥льн≥ зв'¤зки, що виникають поза сферою пол≥тики (ј.¬.ќдинцова, ќ.—амородний), а трет≥ Ч сукупн≥сть виробничих в≥дносин, що зв'¤зують громад¤н. —уттЇвим Ї те, що громад¤нське сусп≥льство повинно бути основою пол≥тичного житт¤, вносити в останнЇ демократичн≥ риси ≥ ¤кост≥, сам дух зв≥льненн¤ особи в≥д державного диктату Ч основу основ громад¤нського сусп≥льства.

ќдинцова ј.¬. звертаЇ увагу на те, що "... б≥льш≥сть ≥снуючих п≥дход≥в до визначенн¤ громад¤нського сусп≥льства, незважаючи на на¤вн≥сть у них розб≥жностей, мають загальний недол≥к: у них сусп≥льство, що п≥дл¤гаЇ анал≥зу, пов'¤зуЇтьс¤ з ¤кимись конкрет≠ними ≥нститутами держави або њх сукупн≥стю".

√рупа автор≥в першого в ”крањн≥ "ѕол≥толог≥чного словника" вважаЇ, що "громад¤нське сусп≥льство Ч сукупн≥сть непол≥гичнпх в≥дносин† (економ≥чних,† нац≥ональних,† духовно-моральних, рел≥г≥йних ≥ т.≥н.), галузь спонтанного самови¤вленн¤ ≥нтерес≥в ≥ вод≥ в≥льних ≥ндив≥д≥в ≥ њх асоц≥ац≥й. “аке визначенн¤ грома≠д¤нського сусп≥льства маЇ своњ позитивн≥ риси, оск≥льки б≥льш ч≥тко (через сучасне розум≥нн¤ сут≥ правовоњ держави) зв'¤зуЇ гро≠мад¤нське сусп≥льство з державою, вказуЇ на вторинн≥сть держав≠ност≥, п≥дкреслюЇ службов≥ обов'¤зки державноњ влади захищати своњх громад¤н ≥ тим самим регулювати њх життЇд≥¤льн≥сть.

—воЇр≥дну точку зору з цього питанн¤ маЇ ≈.јмбарнумов, -¤кий п≥дкреслюЇ, що тенденц≥¤ до формуванн¤ громад¤нського сусп≥льства реал≥зуЇтьс¤ через розвиток горизонтальних зв'¤зк≥в,

шл¤хом† перехрещуванн¤ економ≥чних зв¤зк≥з чисто госпо≠дарськими рамками". "√ромад¤нське сусп≥льство, Ч пише в≥н, Ч арматурою горизонтальних зв'¤зк≥в закр≥плюЇ пол≥тичну влад)Ф

“аке розум≥нн¤ громад¤нського сусп≥льства перепл≥таЇтьс¤ з точкою зору ё. рас≥на ≥ ј.√алк≥на, ¤к≥ п≥д громад¤нським сусп≥льством розгл¤дають стаб≥льну систему горизонтальних со≠ц≥альних зв'¤зк≥в, сусп≥льно-пол≥тичних ор≥Їнтац≥й ≥ норм сусп≥ль≠ноњ повед≥нки, що виросла безпосередньо ≥з в≥дносин власност≥, але не зводитьс¤ до них. ¬ ц≥й систем≥ концентруютьс¤ ≥ оформл¤≠ютьс¤ економ≥чн≥, профес≥йн≥, культурн≥, рел≥г≥йн≥ та ≥нш≥ повс¤кденн≥ ≥нтереси соц≥альних прошарк≥в ≥ груп.

¬изначенн¤ сут≥ громад¤нського сусп≥льства мас важливе зна≠ченн¤. јле завжди сл≥д пам'¤тати, що громад¤нське сусп≥льство Ч це таке сусп≥льство, де ≥њтусси людини мають пр≥оритетне зна≠ченн¤. јдже людин≥ за своЇю природою притаманне прагненн¤ жити в сусп≥льств≥ людей, в ¤кому вона прагне задов≥льнити, на≠самперед, своњ приватн≥ ≥нтереси. ¬ той же час, звичайно, ≥нститу≠ти громад¤нського сусп≥льства покликан≥ забезпечити певний ба≠ланс м≥ж соц≥альними та пол≥тичними силами, а за допомогою ^. правових норм регулювати в≥дпов≥дн≥ в≥дносини.

“аким чином, громад¤нське сусп≥льство Ч це не ¤к≥сь ≥зольо≠ван≥ ≥ндив≥ди, а комплекс соц≥альних в≥дносин, система сусп≥льних ≥нтерес≥в (економ≥чних, соц≥альчо-пол≥тичних, рел≥г≥йних, духовних, с≥мейних, культурних та ≥нших), ¤ка виражаЇ р≥знор≥дн≥ ц≥нност≥, ≥нтереси ≥ потреби член≥в сусп≥льства. ÷е сфера само≠ви¤вленн¤ в≥льних громад¤н ≥ добров≥льно сформованих асоц≥ац≥й ≥ орган≥зац≥й, обмежених в≥дпов≥дними законами в≥д безпосеред≠нього втручанн¤ та дов≥чноњ регламентац≥њ д≥¤льност≥ цих грома≠д¤н ≥ орган≥зац≥й з боку державноњ влади. , “акий п≥дх≥д до анал≥зу громад¤нського сусп≥льства даЇ змо≥-у зробити висновок про те, що воно маЇ в≥дображати громад¤нськ≥ в≥дносини, взаЇмозв'¤зок вс≥х сфер сусп≥льного житт¤ людини. ¬ той же час громад¤нське сусп≥льство Ч це не будь-¤ке сусп≥льство, а сукупний ≥ндив≥д, ¤кий виступаЇ через систему р≥зних асоц≥ац≥й, об'Їднань своЇр≥дним регул¤тором свободи людини. "" ≤ншими словами, громад¤нське сусп≥льство Ч це сфера со≠ц≥альноњ взаЇмод≥њ, що складаЇтьс¤ з≥ сфери особистого, р≥зно≠ман≥тних об'Їднань, сусп≥льних рух≥в ≥ публ≥чноњ комун≥кац≥њ. …ого часто розум≥ють ¤к м≥сце соц≥альноњ д≥≥, в≥дносно автономноњ в≥д держави.

ќсновою громад¤нського сусп≥льства Ї под≥л ≥ р≥зноман≥тн≥сть, механ≥зм стримуванн¤ та ур≥вноваженн¤. ѕол≥тичн≥ ≥нституц≥њ в≥докремлен≥ в≥д культурних ≥ позбавлен≥ можливост≥ отримув≥њ ≥и економ≥чний зиск; чиновники не мають змоги зловживати споњм службовим становищем; держава ие контролюЇ культурне, рел≥г≥йне та наукове житт¤; високий соц≥альний статус не може бути запорукою авторитету в культурн≥й або пол≥тичн≥й с-4)ер≥. «авд¤ки прес≥, законодавч≥й ≥н≥ц≥атив≥ та ≥ншим факторам в≥льне сусп≥льство одержуЇ можлив≥сть контролювати та стримувати державну владу. —ловом, важливе м≥сце у розум≥нн≥ громад¤нського сусп≥льства пос≥даЇ асоц≥атичпий аспект, тобто на¤вн≥сть певноњ сп≥льност≥ соц≥альних суб'Їкт≥в, що прагнуть само≥дентиф≥кац≥њ. ѕроблематика громад¤нського сусп≥льства Ї довол≥ складною. ¬она не обмежуЇтьс¤ т≥льки аспектом наданн¤ соц≥альним суб'Їк≠там достатнього простору дл¤ реал≥зац≥њ њх в≥льного вибору у власних дз¤х на свою ≥ сусп≥льну користь. јле не сл≥д забувати, що громад¤нське сусп≥льство Ч це людське сусп≥льство, вз¤те з точки

зору його конкретноњ ¤к≥сноњ характеристики. —аме за таких умов зд≥йснюЇтьс¤ його функц≥онуванн¤, коли встановлюЇтьс¤ в≥дносна р≥вновага м≥ж моментом самод≥¤льност≥ ≥ владноњ обумовленост≥ повед≥нки конкретних соц≥альних суб'Їкт≥в, коли вплив централь≠ноњ влади на житт¤ сусп≥льного орган≥зму Ї гнучким, коли ≥ влада, та ѓњ адресати д≥ють взасмов≥дпов≥дально ≥ обмежують себе ≥ одне одного в експанс≥он≥стських про¤вах.

¬ажливо, щоб громад¤нське сусп≥льство не т≥льки в теор≥њ, але й на практиц≥ стало полем в≥льноњ життЇд≥¤льност≥ людей ≥ взаЇм≠ноњ вол≥ народу. ¬оно може ≥снувати ≥ розвиватис¤ лише в умозах консенсусу м≥ж його силами з р¤ду сусп≥льних ц≥нностей (форм власност≥, момент≥в демократ≥њ та ≥нше). јдже сутн≥сть грома≠д¤нського сусп≥льства Ч це поЇднанн¤ економ≥чного, пол≥тичного ≥ культурного плюрал≥зму, ¤кий знаходить своЇ в≥дображенн¤ в багатств≥ форм власност≥, в запереченн≥ ≥деолог≥чних стереотип≥в, "в розкритт≥ духовного житт¤ у всьому обс¤з≥.

—тану розвитку теор≥њ громад¤нського сусп≥льства на сьогодн≥ в≥дпов≥даЇ ≥ розвиток складових частин громад¤нського сусп≥ль≠ства. —пробуЇмо визначити суттЇвий момент, ¤кий даЇ можлив≥сть в≥днести певн≥ сусп≥льн≥ в≥дносини до основних елемент≥в грома≠д¤нського сусп≥льства. ≈лементи громад¤нського сусп≥льства мають в≥дпов≥дати та≠ким вимогам:

1) економ≥чна система д≥Ї за принципами саївоорган≥зац≥њ, са≠морегулюванн¤, самоуправл≥нн¤;

2) соц≥альна система маЇ ч≥тко виражене структурне оформ≠ленн¤;

3) пол≥тична система виступаЇ, з одного боку, в форм≥ ме≠хан≥зму узгодженн¤ соц≥альних ≥нтерес≥в в сусп≥льств≥, а з ≥ншого.

ќсоблив≥стю державного розвитку ”крањни Ї розвиток нац≥о≠нального руху п≥сл¤ довгих рок≥в "пролетарського ≥нтернац≥о≠нал≥зму", ¤кий насправд≥ мав на мет≥ придушенн¤ нац≥ональноњ самобутност≥ украњнського та й ≥нших народ≥в ≥мпер≥њ. ѕри цьому, розвиток де¤ких нац≥ональних звичањв ≥ традиц≥й штучно вида≠вавс¤ за св≥дченн¤ дотриманн¤ прав на розвиток нац≥ональноњ самобутност≥. як насл≥док Ч спалах нац≥онального руху з почат≠ком демократичних перетворень. “ому одним ≥з пр≥оритетних на≠пр¤мк≥в розвитку† громад¤нського сусп≥льства в ”крањн≥ е напов≠ненн¤ нац≥ональноњ ≥дењ нормативними регул¤ц≥¤ми громад¤нського сусп≥льства. јле при цьому сл≥д пам'¤тати, що нац≥ональна ≥де¤ п≥дносить колектив, а ≥де¤ громад¤нського сусп≥льства Ч особу; р≥зн≥ тут ≥ нос≥њ суверенност≥ Ч нац≥¤ ≥ особа. ¬≥дм≥нним Ї в≥дно≠шенн¤ до держави. Ќац≥ональна ≥де¤ п≥дносить державу ¤к мету нац≥њ дл¤ власноњ реал≥зац≥њ, тод≥ ¤к ≥де¤ громад¤нського сусп≥ль≠ства передбачаЇ обмеженн¤ держави, аби вона не загрожувала . ц≥нност≥ ≥ суверенност≥ особи. ўоб залучити певною м≥рою нац≥ональну ≥дею до розвитку сусп≥льства, необх≥дно насамперед демократизувати нац≥ональну ≥дею. ќсновний напр¤мок††††††††††††† Ч це сп≥впрац¤ з державою, ¤ка б га≠рантувала не т≥льки звичайн≥ економ≥чн≥, громад¤нськ≥ та пол≥тичн≥ права, але й забезпечувала ¤кнайб≥льшу в≥дкрит≥сть ≥ свободу дискус≥й м≥ж максимально автономними ≥ндив≥думами, а саме:

Ч гарантуванн¤ прав ≥нтимност≥ ≥ приватност≥, щоб ≥ндив≥ди та групи мали прост≥р на ви¤вленн¤ своЇњ самобутност≥;

Ч гарантуванн¤ прав доступу до публ≥чноњ сфери.

√ромад¤нське сусп≥льство, в свою чергу, маЇ також дбати про права ≥ндив≥думу на р≥зн≥ форми колективноњ д≥¤льност≥, вс≥л¤ко п≥дтримувати розвиток нац≥ональноњ ≥дењ, наповнюючи њњ принци≠пами демократ≥њ.

јдже в≥домо, що ≥стор≥¤ не знаЇ жодного громад¤нськоњ о сусп≥льства, ¤ке жило б в≥дпов≥дно до декларованих принцип≥в.

«м≥цненн¤ громад¤нського сусп≥льства на сьогодн≥ передбачаЇ:

Ч ф≥нансуванн¤ незалежних мас-мед≥а;

Ч встановленн¤ контакт≥в не лише з ур¤дом, але й з опозиц≥й≠ними силами;

Ч наданн¤ допомоги задл¤ зм≥цненн¤ ключових ≥нститут≥в громад¤нського сусп≥льства, орган≥в судочинства та охорони пра-вопор¤дку;

Ч створенн¤ ≥ розвиток благод≥йницьких та добров≥льних ор≠ган≥зац≥й, за допомогою ¤ких населенн¤ менше спод≥валос¤ б на ' допомогу держави ≥ б≥льше покладалос¤ на власн≥ сили;

Ч розширенн¤ канал≥в обм≥ну техн≥чноњ та гуман≥тарноњ до≠помоги, обм≥ну в галуз≥ осв≥ти та культури.

ѕ≥дсумовуючи розмову, зазначимо, що проблема сутност≥ та тенденц≥й розвитку громад¤нського сусп≥льства надзвичайно ак≠туальна, вона нев≥дд≥льна в≥д питань реформуванн¤ сусп≥льного житт¤ в ”крањн≥. јдже наша держава пройшла складний шл¤х ≥сторичного розвитку. “ривала пров≥нц≥йна роль ”крањни, в≥дсутн≥сть розвитку њњ державност≥ стали причиною слабкого ро≠звитку громад¤нського сусп≥льства та його теор≥њ.“ому проблема становленн¤ громад¤нського сусп≥льства безпосередньо пов'¤зана з необх≥дн≥стю розбудови державност≥, оск≥льки вдосконаленн¤ сусп≥льства ≥ держави с необх≥дною умо≠вою демократичного розвитку крањни.

¬ивченн¤ погл¤д≥в на громад¤нське сусп≥льство в пол≥тико-правов≥й думц≥, проведенн¤ пор≥вн¤льного анал≥зу основних кон≠цептуальних п≥дход≥в до проблеми ≥ромад¤нського сусп≥льства даЇ можлив≥сть визначити генетичний зв'¤зок м≥ж р≥зними на≠пр¤мками вченн¤ про громад¤нське сусп≥льство, узагальнити њх сп≥льн≥ та вид≥лити особлив≥ риси, що стало принципово новим напр¤мком вивченн¤ проблеми громад¤нського сусп≥льства. јнал≥з структурних елемент≥в громад¤нського сусп≥льства в умо≠вах розвитку сусп≥льних ≥нститут≥в даЇ можлив≥сть глибше зро≠зум≥ти њх природу на кошсретао≥нсњшуц≥йному р≥вн≥.

–озд≥л ≤≤. ѕроблеми та шл¤хи розвитку громад¤нського сусп≥льства в ”крањн≥.

ѕ≥сл¤ розвалу —оюзу та перших рок≥в незалежност≥, спроб визначити напр¤мок розвитку економ≥ки та державност≥ б≥льш≥сть анал≥тик≥в д≥йшли висновку, що альтернативи зах≥дним модел¤м сусп≥льного розвитку практично не ≥снуЇ. Ќе заперечуючи в ц≥лому сл≥дуванн¤ шл¤хом ц≥нностей, вироблених людством, хот≥лось би застерегти в≥д того, щоб новий п≥дх≥д, ¤к справедливо в≥дм≥чаЇтьс¤ науковц¤ми, не зат≥нив "споконв≥чн≥ обереги украњнського способу житт¤, ¤кщо ц≥ ц≥нност≥ спри¤ють утвердженню державност≥ ”крањни, розвитку системи розумних потреб особи й сусп≥льства, формуванню осв≥ченоњ й високоморальноњ особистост≥"³³.

—ьогодн≥ гостро постала теоретична ≥ практична проблема виробленн¤ перспективного п≥дходу до оц≥нки украњнськоњ ≥стор≥њ ≥ незалежноњ, самост≥йноњ ≥деолог≥чноњ та пол≥тичноњ позиц≥њ щодо оц≥нки шл¤х≥в ≥ засоб≥в розвитку ”крањни. ƒемократизац≥¤ створюЇ можливост≥ дл¤ прогресивного розвитку ”крањни. јле постаЇ запитанн¤: ¤к найкраще скористатис¤ цими можливост¤ми, збер≥гши позитивну спадков≥сть розвитку, подолавши одночасно негативну? ѕеред сусп≥льною думкою ”крањни постало завданн¤ Ч розробити концепц≥ю новоњ ≥стор≥њ ”крањни, спроможну дати в≥дпов≥д≥ на вс≥ т≥ основоположн≥ запитанн¤ сусп≥льного розвитку.

¬ ”крањн≥ ≤снують групи пол≥тик≥в, ¤к≥ вважають, що лише нац≥ональна ≥де¤ "вивезе" ”крањну на маг≥стральн≥ шл¤хи цив≥л≥зац≥йного розвитку. —правд≥, нац≥ональна ≥де¤ Ч могутн≥й локомотив ≥стор≥њ. Ќац≥ональна ≥де¤ спроможна стати потужним мотивом ≥ стимулом д≥й особистостей, соц≥альних груп ≥ ц≥лих народ≥в. јле сл≥д мати на уваз≥, що за революц≥йним пер≥одом завжди настають часи коп≥ткоњ, наполегливоњ прац≥ дл¤ налагодженн¤ новоњ системи господарюванн¤, формуванн¤ новоњ пол≥тичноњ системи сусп≥льства, коли регул¤тивний вплив нац≥ональноњ ≥дењ значно знижуЇтьс¤, а на передн≥й план виход¤ть орган≥зац≥йн≥ завданн¤, вир≥шувати ¤к≥, щоправда без нац≥ональне ор≥Їнтованоњ держави, неможливо.

ƒос≥ в ”крањн≥ тривають дискус≥њ про вплив держави та про баланс сил державноњ влади й сусп≥льства. «начна частина населенн¤ вбачаЇ в держав≥ чужу, корумповану силу, не дов≥р¤Ї державн≥й влад≥, хоча ≥ дотримуЇтьс¤ утоп≥чного погл¤ду, н≥би вин¤тково державними засобами можна створити нове громад¤нське сусп≥льство. ћ≥ж ≥ншим, це типова утоп≥¤, поЇднана з над≥Їю на мудрого вожд¤, авторитетного правител¤, ¤кий, прийшовши до влади, владнаЇ все справедливо й демократично. ƒержавна влада д≥йсно може спри¤ти встановленню громад¤нського сусп≥льства, але без ≥н≥ц≥ативи народу "знизу" њњ можливост≥ обмежен≥.

—уть стратег≥њ конструктивних сил ”крањни може бути зведена до необх≥дност≥ переходу в≥д залишк≥в пострад¤нського "тимчасового авторитаризму" центральноњ (особливо виконавчоњ) влади до "пост≥йноњ демократ≥њ", в ¤ку будуть ≥нтенсивно вт¤гнут≥ рег≥они та б≥льш≥сть населенн¤.

ќсоблив≥стю ≥ суперечлив≥стю перех≥дного сусп≥льства, ¤ким Ї сучасна ”крањна, Ї те, що складнощ≥ перех≥дних процес≥в, з одного боку, зумовлюють зм≥цненн¤ регулюючоњ рол≥ держави, тобто самоњ держави, а, з другого Ч розбудова громад¤нського сусп≥льства пе≠редбачаЇ роздержавленн¤ сусп≥льних ≥нститут≥в, зменшенн¤ дер≠жавного впливу на них. ÷¤ обставина ≥ п≥дкреслюЇ необх≥дн≥сть наукових розробок рол≥ держави в перех≥дному сусп≥льств≥, роз≠робки механ≥зм≥в њњ впливу на соц≥альн≥ процеси, визначенн¤ шл¤х≥в перетворенн¤ держави на правову, а перех≥дного сусп≥льства Ч на громад¤нське.

Hе в≥дзначити, що у нин≥шн≥й онституц≥њ ≥ згадки немаЇ про громад¤нське сусп≥льство, на формуванн¤ ¤кого зрештою маЇ бути спр¤мований весь держав≠но-правовий механ≥зм. ÷ей, м'¤ко кажучи, недол≥к нин≥шньоњ онсти≠туц≥њ, безумовно, негативно в≥дбиватиметьс¤ на процес≥ формуванн¤ громад¤нського сусп≥льства, серцевини правовоњ держави. ѕрого≠лошуючи своЇ прагненн¤ дос¤гти ≥деал≥в правовоњ держави, не пов'¤≠завши це на конституц≥йному р≥вн≥ з формуванн¤м громад¤нського сусп≥льства, не Ї просто нелог≥чним, а й стратег≥чно неприпустимим. јдже неможливо донести до людей сутн≥сть переваг правовоњ дер≠жави, не пов'¤зуючи це ≥з громад¤нським сусп≥льством, ¤ке Ї га≠рантом захисту його член≥в в≥д втручанн¤ державних ≥нститут≥в в њх приватне ≥ особисте житт¤, особливо у тих випадках, коли ц≥ ≥нститути при певних обставинах перетворюютьс¤ на самодостатн≥ ≥ д≥ють дл¤ самих себе, а нер≥дко й проти сусп≥льства. Oдн≥Їю з перших зм≥н до онституц≥њ ”крањни маЇ бути њњ доповненн¤ новим розд≥лом про громад¤нське сусп≥льство.

” к≥нцевому рахунку все ж таки Ї вс≥ п≥дстави сказати, що молода украњнська держава обрала в ц≥лому правильний шл¤х, шл¤х цив≥л≥зо≠ваного сусп≥льства, ¤ке ірунтуЇтьс¤ на загальнолюдських ц≥нност¤х. ѕередус≥м, ≥ це найголовн≥ше, ”крањна стала незалежною державою з перспективними конституц≥йними нам≥рами стати демократичною ≥ правовою. —тосовно ж перех≥дного сусп≥льства, ¤ким Ї сучасна ”крањна, то попередньо узагальнююч≥ його характеристики Ї такими:

Х ус≥ сфери життЇд≥¤льност≥ охоплен≥ системною кризою, особливо вражен≥ економ≥ка ≥ соц≥альна сфера;

Х на р≥вн≥ кер≥вництва державою в≥дсутнЇ ц≥л≥сне у¤вленн¤ про шл¤хи виходу ≥з кризи, не розроблена в≥дпов≥дна ”р¤дова ѕрограма ƒ≥й;

ѕ≥дбиваючи п≥дсумок, можна сказати, ≥до сьогодн≥ основними шл¤хами побудови громад¤нського сусп≥льства в ”крањн≥ Ї:

в розширенн¤ масовоњ бази влади, п≥двищенн¤ пол≥тичноњ культури населенн¤, створенн¤ нових можливостей участ≥ громад¤н в управл≥нн≥ державними ≥ сусп≥льними справами;

Х актив≥зац≥¤ процесу роздержавленн¤ ус≥х сфер сусп≥льного житт¤, формуванн¤ справжн≥х ≥нститут≥в громад¤нського сусп≥льства ¤к ринкового, так ≥ неринкового характеру (благод≥йн≥ фонди, споживч≥ товариства, клуби за ≥нтересами, товариства, асоц≥ац≥њ тощо), розвиток р≥зних форм громадського самовр¤дуванн¤ ≥ самод≥¤льност≥. ƒо реч≥, у —Ўј ≥снують сотн≥ тис¤ч центральних, штатних, рег≥ональних ≥ м≥сцевих асоц≥ац≥й (пол≥тичних, культурних, рел≥г≥йних, воЇнно-патр≥отичних ≥ т. п.), ¤к≥ охоплюють 2/3 населенн¤ —Ўј. ÷е ≥ Ї соц≥альна база громад¤нського сусп≥льства;

в пост≥йне удосконаленн¤ контрольних механ≥зм≥в, тобто механ≥зм≥в зворотнього зв'¤зку в≥д сусп≥льства до держави;

Х максимальне розширенн¤ сфери судового захисту прав ≥ свобод людини, формуванн¤ поваги до права ≥ до закону;

в вихованн¤ нормального природного патр≥отизму Ч нац≥онального ≥ державного Ч на основ≥ поваги до нац≥ональноњ ≥сторико-культурноњ спадщини;

Х зм≥цненн¤ свободи ≥нформац≥њ ≥ гласност≥, в≥дкритост≥ сусп≥льства на основ≥ щонайширших зв'¤зк≥в ≥з заруб≥жним св≥том;††††††† в п≥днесенн¤ р≥вн¤ сусп≥льноњ св≥домост≥, подоланн¤ ¤вищ соц≥альноњ пасивност≥, оск≥льки справа не т≥льки в на¤вност≥

демократичних установ ≥ процедур та ≥нформованост≥ населенн¤, але й в ум≥нн≥ жити в умовах демократ≥њ, користуватис¤ њњ благами, в готовност≥ до пост≥йного удосконаленн¤ пол≥тичноњ системи у в≥дпов≥дност≥ з≥ зм≥ною конкретно-≥сторичних умов.

≤ншими словами, маЇ в≥дбутис¤ максимальне роздержавленн¤ ус≥х сфер сусп≥льного житт¤. ѕроте це роздержавленн¤ зовс≥м не означаЇ повноњ в≥дмови в≥д державного в межах закону регулюванн¤ соц≥ального житт¤.

–оздержавленн¤ сусп≥льства на баз≥ онституц≥њ ”крањни передбачаЇтьс¤ по таких напр¤мках:

-в галуз≥ пол≥тичн≥й Ч закр≥пленн¤ багатопарт≥йност≥, створенн¤ державою на основ≥ закону р≥вних умов дл¤ д≥¤льност≥ пол≥тичних парт≥й, ≥нших громадських об'Їднань; заборона будь-¤к≥й пол≥тичн≥й парт≥њ чи орган≥зац≥њ привласнювати соб≥ право зд≥йснювати державну владу; проведенн¤ вибор≥в на багатопарт≥йн≥й

основ≥;

-в галуз≥ економ≥чн≥й Ч приватизац≥¤ державних ≥ комунальних п≥дприЇмств на основ≥ приватноњ власност≥ (≥ндив≥дуальноњ ≥ колективноњ); ^невтручанн¤ держави ≥ њњ структур в безпосередню господарську д≥¤льн≥сть п≥дприЇмств незалежно в≥д форм власност≥; свобода п≥дприЇмництва ≥ договор≥в;

-в галуз≥ ≥деолог≥чн≥й Ч будь-¤ка ≥деолог≥¤ не може зводитис¤ до рангу державноњ ≥ закр≥плюватись у законному пор¤дку, не кажучи про конституц≥йний р≥вень, ¤к це було в попередн≥х рад¤нських конституц≥¤х; в≥докремленн¤ церкви в≥д держави, невтручанн¤ держави у справи рел≥г≥њ; роздержавленн¤ ≥ де≥деолог≥зац≥¤ осв≥ти, науки ≥ культури, вс≥Їњ духовноњ сфери сусп≥льства на основ≥ конституц≥йного гарантованого права на свободу думки, сов≥ст≥ ≥ рел≥г≥њ;

в нарешт≥, децентрал≥зац≥¤ державноњ влади, зм≥цненн¤ справжн≥х орган≥в м≥сцевого самовр¤дуванн¤, зн¤тт¤ зайвоњ державноњ оп≥ки над територ≥¤ми.ини в ньому, живить повагу ≥ любов до ¬≥тчизни, зм≥цнюЇ бажа-н¤ вс≥л¤ко обб≥гати ≥ захищати њњ.

ѕрот¤гом багатьох стол≥ть боротьби украњнц≥в за свою неза≠лежну державу, коли ”крањна перебувала у склад≥ ≥нших держав, ≥деолог≥¤ нац≥онал≥зму, що об'Їднувала вс≥ нац≥ональн≥ сили р≥зних в≥дт≥нк≥в на грунт≥ прагненн¤ до пол≥тичного самовизна≠ченн¤, в≥д≥гравала роль цементуючого фактору в змаганн¤х за самост≥йну ≥ незалежну нац≥ональну державу. ¬≥дтод≥, ¤к ”крањна здобула незалежн≥сть, украњнське сусп≥льство ув≥йшло в етап роз≠будови ≥ розвитку нац≥ональноњ держави ≥ громад¤нського сусп≥льства, з'¤сувалос¤, що на територ≥њ ”крањни, кр≥м украњнц≥в (73,6% населенн¤) проживають ≥нш≥ нац≥ональност≥ (26,4%): рос≥¤ни, б≥лоруси, Їврењ, пол¤ки, чехи, словаки, болгари, молдавани, руму≠ни, ≥реки, угорц≥, естонц≥, татари, гагаузи та ≥нш≥. ≤сторичний досв≥д показав, що пол≥тика нац≥онального гнобленн¤, зневаги, асим≥л¤ц≥њ веде до дестаб≥л≥зац≥њ сусп≥льства, послабленн¤ ≥ занепа≠ду держави. ¬ умовах, коли неукрањнське населенн¤ на всенарод≠ному референдум≥ 1991 р. висловилось за незалежну украњнську державу, ви¤вили прагненн¤ будувати њњ сп≥льно з украњнською нац≥Їю ≥нш≥ нац≥онально-етн≥чн≥ сп≥льност≥, виникла потреба в ≥деолог≥њ, ¤ка Їднала вс≥ народи ”крањни на грунт≥ побудови украњнського громад¤нського сусп≥льства ≥ украњнськоњ нац≥ональ≠ноњ держави. “акою стала украњно-державницька ≥деолог≥¤, тобто система ≥дей ≥ погл¤д≥в, ¤к≥ теоретично обірунтовують ≥ в≥дстою≠ють ¤к головну мету сусп≥льства побудову ≥ захист украњнськоњ нац≥ональноњ держави та консол≥дують навколо нењ вс≥ народи ≥ сусп≥льно-пол≥тичн≥ рухи ”крањни, п≥дкреслюючи при цьому ви≠р≥шальну роль в державотворчому процес≥ украњнськоњ нац≥њ. ¬ цьому пол¤гаЇ сучасний зм≥ст украњнськоњ нац≥ональноњ ≥дењ.

ќтже, в перспектив≥ ефективн≥сть в орган≥зац≥њ громад¤нськоњ о сусп≥льства в ”крањн≥ залежить в≥д того, в ¤к≥й м≥р≥ держава ≥ сусп≥льство здатн≥ створити умови, в≥льн≥ в≥д причин, що пород≠жують дестаб≥л≥зуюч≥ фактори в кожн≥й ≥з сфер життЇд≥¤льност≥ соц≥ального орган≥зму. ¬ир≥шальною передумовою забезпеченн¤ нац≥ональноњ державност≥ Ї дотриманн¤ закон≥в ≥снуванн¤ системи (а, отже, вивченн¤ њх), створенн¤ передумов дл¤ й природного функц≥онуванн¤, запоб≥ганн¤ дестаб≥л≥зац≥њ. ÷е головн≥ умови збереженн¤ незалежност≥ держави, сусп≥льства, особи (громад¤≠нина). Ќасильство, пост≥йн≥ спроби в коротк≥ терм≥ни виправити становище, поновити втрачену р≥вновагу може мати тимчасовий е4їект. ƒосв≥д переконуЇ, що насильство породжуЇ ескалац≥ю на≠сильства ≥ заводить в глухий кут. ѕошук природного шл¤ху ро≠звитку громад¤нського сусп≥льства на ірунт≥ внутр≥шн≥х пере≠думов ≥ врахуванн¤ сучасних здобутк≥в людськоњ цив≥л≥зац≥њ та створенн¤ дл¤ нього простору Ч важлива передумова неанта≠гон≥стичного розвитку украњнськоњ державност≥.

—тановленн¤ громад¤нського сусп≥льства суверенноњ нац≥о≠нально-демократичноњ держави ”крањна Ч ≥мператив ≥стор≥њ. ƒосв≥д розвитку цив≥л≥зованих крањн засв≥дчуЇ, що формуванн¤ громад¤нського сусп≥льства шл¤хом св≥товоњ цив≥л≥зац≥њ тривалий ≥ дуже складний процес. —правжнЇ громад¤нське сусп≥льство може ≥снувати лише в держав≥ з ефективною та конкуерентноспромож-ною, соц≥альноор≥Їнтованою економ≥кою. јдже саме р≥вень ефек≠тивност≥ нац≥ональноњ економ≥ки визначить м≥сце ”крањни у св≥то≠вому сп≥втовариств≥.ѕ≥дбиваючи п≥дсумок, можна сказати, ≥до сьогодн≥ основними шл¤хами побудови громад¤нського сусп≥льства в ”крањн≥ Ї:

Х зм≥цненн¤ свободи ≥нформац≥њ ≥ гласност≥, в≥дкритост≥ сусп≥льства на основ≥ щонайширших зв'¤зк≥в ≥з заруб≥жним св≥том;

в п≥днесенн¤ р≥вн¤ сусп≥льноњ св≥домост≥, подоланн¤ ¤вищ соц≥альноњ пасивност≥, оск≥льки справа не т≥льки в на¤вност≥