| главна¤ | добавить реферат | оценить |
| Ќайти: | на: |
оли мова йде про ≥деолог≥ю, це
пон¤тт¤ включаЇ ц≥лу пле¤ду У≥зм≥вФ ¤к, наприклад, комун≥зм, фашизм,
авторитаризм, корпоратизм, ел≥тизм, нац≥онал≥зм, еколог≥зм, фем≥н≥зм тощо. ¬они
вс≥ складн≥ й вимагають ≥ндив≥дуального розгл¤ду, а це поза межами нашого досл≥дженн¤.
¬одночас де¤к≥ з У≥зм≥вФ можна застосувати до трьох ≥деолог≥чних традиц≥й,
одн≥Їю з ¤ких Ї консерватизм. ќтже, розгл¤немо цю одну з трьох конкуруючих
≥деолог≥й з таких загальних концепц≥й, ¤к зм≥на, природа людини, сусп≥льство,
нац≥¤, влада, держава, мораль, вол¤(свобода), р≥вн≥сть, справедлив≥сть та
економ≥ка.
÷¤ ≥деолог≥¤ не виникла в
завершеному вигл¤д≥, а пройшла певний процес трансформац≥њ. –озгл¤д
консерватизму ускладнюЇтьс¤ тим, що його часто сприймають негативно ¤к реакц≥ю,
спр¤мовану проти революц≥йного знищенн¤ режиму, реакц≥ю на просв≥тницьк≥ ≥дењ,
на руйн≥вн≥ ефекти кап≥тал≥зму, пол≥тичного л≥берал≥зму тощо. ’оча терм≥н
УконсерватизмФ зС¤вивс¤ лише у ’≤’ стол≥тт≥, його ≥дењ с¤гають у середньов≥чч¤.
¬≥н пройшов чималий шл¤х розвитку: в≥д оплоту ≥снуючого режиму до захисту
певного типу ринковоњ економ≥ки. ѕроблеми також виникають через те, що в
консерватизм≥ дек≥лька посл≥довних традиц≥й. ќдин тип консерватизму, що
стверджував абсолютну монарх≥ю, був поширений в ™вроп≥ аж до ’≤’ стол≥тт¤ ≥ в
модиф≥кован≥й форм≥ нав≥ть в ’’ стол≥тт≥. …ого прикладом може бути французький
консерватизм з його абстрактною бес≥дою, безкомпром≥сн≥стю в пол≥тиц≥. ≤нший
тип консерватизму ≥снував в Ќ≥меччин≥. ¬ його основу покладено ≥дею культурноњ
Їдност≥, ¤ка т≥сно повС¤зана з орган≥чною концепц≥Їю держави, не
п≥дпор¤дкованоњ н≥¤ким моральним законам. Ќа цих двох традиц≥йних типах
консерватизму грунтуЇтьс¤ так званий авторитарний консерватизм. ≤снуЇ також
британський вар≥ант консерватизму, ¤кий зС¤вивс¤ вже п≥сл¤ в≥дм≥ни абсолютноњ
монарх≥њ, коли розпочалис¤ соц≥ально-економ≥чн≥ реформи. ÷ей консерватизм
характеризують в пол≥тиц≥ ≥дењ зм≥шаноњ форми управл≥нн¤ ≥ скептицизм. ћожна
назвати також американський тип консерватизму. ѕогл¤ди на його природу дуже
суперечлив≥. ¬≥н може розгл¤датис¤ ¤к поЇднанн¤ природного американського
традиц≥онал≥зму ≥ л≥берал≥зму.
онсерватизм за¤вл¤Ї, що в≥н
простий, не теоритичний, емп≥ричний ≥ придатний лише у специф≥чних, не
загальних ситуац≥¤х. ¬ консерватизм≥ зустр≥чаЇтьс¤ дуже багато теоретизуванн¤,
хоч у ньому часто не ≥снуЇ ч≥ткоњ системи пон¤ть ≥ визначень. ’оча, з одного
боку, консерватизм в≥дстоюЇ специф≥чн≥ обставини, з ≥ншого, в≥н напол¤гаЇ на
ун≥версальних засадах. ќтже, консерватизм не лише спос≥б мисленн¤, в≥н Ї
≥деолог≥Їю. ¬изначними рисами ц≥Їњ ≥деолог≥њ Ї внутр≥шн¤ напружен≥сть пом≥ж
р≥зними м≥ркуванн¤ми.
–озгл¤немо основн≥ пон¤тт¤, що
характеризують консерватизм:
«м≥на.
онсерватизм виступаЇ проти зм≥н,
за збереженн¤ ≥снуючих звичањв, установ та правил. ÷е про¤вл¤Їтьс¤, коли
консерватизм в≥дчуваЇ ¤кусь овн≥шню загрозу. ≤накше сам по соб≥ консерватизм не
ви¤вл¤Ї активного захисту ≥снуючого стану. онсерватизм спираЇтьс¤ на все
знайоме, загальнов≥доме чи природнЇ. ѕроте в≥н не виступаЇ проти будь-¤ких зм≥н
взагал≥, лише проти де¤ких. Ќезм≥нним вважаЇтьс¤ те, що зм≥нюЇтьс¤ пов≥льно ≥
недокор≥нно, тобто залишаЇтьс¤ знайомим ≥ добре знаним. ≤нод≥ протиставл¤ють
пон¤тт¤ зм≥на ≥ реформа: реформа - це пов≥льна, незначна зм≥на. –еформа
вважаЇтьс¤ про¤вом мудрост≥ й розважливост≥. «м≥на повС¤зана з
рац≥онально-теоретичним п≥дходом до ≥стини. “ому цей св≥тогл¤д в≥дмовл¤Їтьс¤
в≥д нењ. онсерватизм дуже скептично ставитьс¤ до будь-¤коњ ≥дењ прогресу,
оск≥льки минуле вважаЇтьс¤ живою частиною сьогодн≥шнього, сучасного.
ѕрирода людини.
онсерватизм дотримуЇтьс¤ дуже
песим≥стичних погл¤д≥в на природу людини. Ћюдина консервативна - це ≥стота,
керована власними пристраст¤ми, бажанн¤ми, ≥нстинктами ≥ дуже малою м≥рою
розумом. ¬важаЇтьс¤, що людина егоњстична егоњстична, злобна, обдудлива, з≥псована
тощо. ќтже, консерватизмвважаЇ, що людина за своЇю природою зла. ќск≥льки
≥нтелект людини недосконалий, а њњ природа загадкова, то дати ¤кесь рац≥ональне
визначенн¤ людськоњ природи неможливо. –ац≥онал≥стичн≥ концепц≥њ природи людини
вважаютьс¤ недосконалими ≥ хибними, бо представл¤ють людину ¤к обСЇкт.
—тверджуЇтьс¤, що рац≥онал≥стичне
пон¤тт¤ абстрактноњ людини Ї шк≥дливим, бо зумовлене ставленн¤м до людини, ¤к
до засобу, ¤к до обСЇкту. Ќа в≥дм≥ну в≥д нього, консерватизм пропнуЇ спиратис¤
на спогл¤данн¤, досв≥д, умови, факти ¤к вони Ї при досл≥дженн≥ природи людини.
Ћюдську природу можна п≥знати лише через в≥кове накопиченн¤ мудрост≥ ≥
здорового глузду. Ќайважлив≥ше - спиратис¤ на аргументи, котр≥ пройшли
випробовуванн¤ часом ≥ ≥ судом ≥стор≥њ. Ћюдську природу можна представити через
основн≥ ≥нстинкти, потреби ≥ бажанн¤, притаманн¤ вс≥м люд¤м. ÷е ≥нстинкт
власност≥, бажанн¤ задов≥льнити матер≥альн≥ ≥ духовн≥ потреби, почутт¤ власноњ
г≥дност≥ ≥ бажанн¤ свободи, влади ≥ самовдосконаленн¤. онсерватизм також
визначаЇ людину через так≥ њњ нев≥дСЇмн≥ права, ¤к право передавати майно
спадкоЇмц¤м тощо. «рештою, вс≥ ц≥ права, бажанн¤ й ≥нстинкти набуваютьс¤
практично прот¤гом житт¤ через досв≥д. ¬они не грунтуЇтьс¤ на ¤кихось
ун≥версальних правах.
† онсерватизм визначаЇ певн≥ суперечност≥ м≥ж
свободою ≥ необх≥дн≥стю.« одного боку, людська природа визначаЇтьс¤ сталою,
незм≥нною, успадкованою з минулого, обумовленою б≥олог≥чною, генетичною,
культурною спадков≥стю. « другого - людина вважаЇтьс¤ нос≥Їм свободноњ вол≥,
¤кий д≥Ї за власним бажанн¤м. Ќарешт≥, консерватизм вважаЇ, що оск≥льки людина
в≥д природи егоњстична, погана, зла тощо, то потр≥бна державна ≥ соц≥альна
регламентац≥¤ житт¤ людини, ≥накше людськ≥ пристраст≥ ≥ бажанн¤ можуть вийти
з-п≥д контролю.
—усп≥льство.
онсерватизм вважаЇ, що людська
природа нев≥дд≥льна в≥д сусп≥льства. ѕрирода людини ≥ сусп≥льство утворюють
Їдине ц≥ле, оск≥льки сусп≥льство Ї не простою сукупн≥стю ≥ндив≥дуум≥в, а живим
орган≥змом, що формуЇ людську особист≥сть з окремих бажань ≥ ≥нкстинкт≥в.
Ћюдська особист≥сть не може сформуватис¤ без сусп≥льства. “аким чином,
консерватизм розгл¤даЇ сусп≥льство¤к мистичне, загадкове. ¬иникненн¤
сусп≥льства маЇ майже таЇмний характер. «С¤совуЇтьс¤, що сусп≥льство не
створюЇтьс¤ внасл≥док будь-¤кого договору. Ќавпаки, консерватизм вважаЇ, що
люди отримують в≥чне сусп≥льство в спадщину з минулого ≥ повинн≥ зберегти його
недоторканим дл¤ майбутнього. „ерез це сусп≥льство не п≥дл¤гаЇ соц≥альним
зм≥нам. –еволюц≥њ з њхн≥м ≥нструментальним п≥дходом до людини ≥ сусп≥льства
засуджуютьс¤, бо сусп≥льство не може бути побудоване ≥ перебудоване.
–уйнуванн¤ ≥снуючого сусп≥льства
шл¤хом докор≥нних зм≥н призводить до руйнуванн¤ особистост≥. онсерватиз
стверджуЇ, що людська особист≥сть формуЇтьс¤ нац≥Їю, мовою, культурою ≥
державними ≥нституц≥¤ми. “ому це все повинно збер≥гатис¤, бо зм≥ни матимуть
шк≥длив≥ дл¤ людини насл≥дки.
—усп≥льство, зг≥дно з
консерватизмом, маЇ ≥Їрарх≥чну структуру: в≥д родини до держави. —таб≥льн≥сть
ц≥Їњ ≥Їрарх≥њ дозвол¤Ї людин≥ знайти своЇ м≥сце в житт≥. “≥, хто займають вищ≥
щабл≥, керують тими, хто перебуваЇ нижче. Ќер≥вн≥сть щодо пос≥данн¤ вищих посад
≥ влади вважаЇтьс¤ природною ≥ маЇ збер≥гатис¤.
онсерватизм не робить под≥лу на
публ≥чну й приватну сфери. ќднак такий под≥л необх≥дний, щоб у¤вити соб≥
громад¤нське сусп≥льство. “ому пон¤тт¤ громад¤нське сусп≥льство не залучаЇтьс¤
до розгл¤ду ≥деолог≥Їю консерватизму. ўо трохи наближаЇтьс¤ до ≥дењ
громад¤нського сусп≥льства - це пон¤тт¤ традиц≥йного корпоратизму, кор≥нн¤
котрого с¤гають у середньов≥чч¤.
Ќац≥¤.
онсервативний погл¤д на народ чи
нац≥ю Ї по сут≥ орган≥чним. ÷ей п≥дх≥д часто називаЇтьс¤ комун≥тарним чи
громадським (колективним), на в≥дм≥ну в≥д л≥берального контрактуал≥стичного.
ѕод≥бно ¤к з м≥ркуванн¤м про сусп≥льство й особу, консерватизм спираЇтьс¤
нас≥мб≥оз м≥ж ≥ндив≥дуумом ≥ нац≥Їю. Ћюдина себе самовизначаЇ ¤к нев≥дСЇмну
частину нац≥њ. ƒумка про генезу нац≥њ маЇ майже ≥нту≥тивний характер. ќдин раз
встановлена, нац≥¤ Ї чимось св¤тим, таЇмним ≥ незбагненним. Ќац≥¤ у¤вл¤Їтьс¤ ¤к
жива ≥стота, котра незм≥нна. ¬она не впроваджуЇтьс¤, тому що вона в≥ков≥чна.
„лени нац≥њ успадковують њњ в≥д минулого й зобовС¤зан≥ передати њњ майбутн≥м
покол≥нн¤м. онсервативне св≥торозум≥нн¤ ран≥ше застосовувало терм≥н раса, а
тепер етнос, етносп≥льнота, етн≥чн≥сть тощо. ѕо сут≥, нац≥¤ подаЇтьс¤ ¤к
етн≥чне ¤вище. Ќац≥¤ представл¤Їтьс¤ ¤к сп≥льнота ≥ндив≥д≥в, спор≥днених м≥ж
собою етн≥чним походженн¤м, мовою, сп≥лкуванн¤м, територ≥Їю, генетикою,
емоц≥¤ми, духовною ≥ матер≥альною культурою, м≥фами, легендами тощо.
онсерватизм вважаЇ, що ≥снують так≥ ¤вища ¤к, наприклад, нац≥ональний дух,
нац≥ональна ≥де¤ тощо. ќчевидно, на думку даноњ ≥деолог≥њ, нац≥ю, батьк≥вщину,
в≥тчизну, р≥дний край та ≥нше не можна соб≥ вибрати. Ќац≥ональна ≥дентичн≥сть
вважаЇтьс¤ наданою при народженн≥, тому не можна зм≥нити свою нац≥оналну
приналежн≥сть на ≥ншу. ¬одночас даний св≥тогл¤д в≥др≥зн¤Ї нац≥ональн≥сть в≥д
громад¤нства.
Ќе в≥др≥зн¤ючи публ≥чну сферу бутт¤ в≥д приватноњ, консерватизм може
призвести до етн≥цизму. ÷е означаЇ поширенн¤ погл¤ду, що нац≥ональний чи
етн≥чний елемент, ≥де¤, мета, ≥дентичн≥сть тощо мають повн≥стю проникнути в ус≥
сфери житт¤. ≈тн≥цизац≥¤ означаЇ дом≥нуванн¤ даного фактору над ≥ншими,
пол≥тичними, сусп≥льними, економ≥чними й духовними чинниками. ≈тн≥цизм
приводить консерватизм до д≥леми, повС¤заноњ з культурними, рел≥г≥йними,
расовими чи етн≥чними меншинами, ¤к≥ можуть проживати на територ≥њ титульноњ
нац≥њ. « одного боку, консерватизм п≥дтримуЇ думку, що вс≥, ≥ етн≥чн≥ меншини
також, мають колективн≥ та ≥ндив≥дуальн≥ права на св≥й розвиток. « другого -
даний св≥тогл¤д п≥дтимуЇ водночас ≥дею етн≥цизац≥њ ц≥лого нац≥онального
простору, дл¤ того, щоб духовне лице титульноњ нац≥њ, њњ ментал≥тет чи душа
проникли у все. ј це означаЇ, що вс≥ ≥нш≥ ≥дентичност≥, нац≥ональн≥ меншини або
просто в≥дштовхуютьс¤, тому що етн≥цизац≥¤ стаЇ Їдиними п≥знавльними,
оц≥нювальними ≥ емоц≥йними межами нац≥њ. « цього випливаЇ, що хоча й
консерватизм теоретично дотримуЇтьс¤ принцип≥в багатокультурност≥ ≥
пол≥етн≥чност≥, в практиц≥ ц¤ ≥деолог≥¤ може бути асим≥л¤ц≥йною, бо етн≥цизац≥¤
лог≥чно веде до упод≥бненн¤. “аке ж протир≥чч¤ м≥ститьс¤ в консерватизм≥ щодо
створюванн¤ своњх держав нац≥ональними меншинами. « одного боку, даний
св≥тогл¤д теоретичне погоджуЇтьс¤ на пол≥тичний сепаратизм, а з другого - на
практиц≥ не п≥дтримуЇ розриву нац≥онального простору дом≥нуючого етноса.
онсервативний св≥тогл¤д може розр≥зн¤ти нац≥онал≥зм ≥ етнонац≥онал≥зм. Ѕо
на в≥дм≥ну в≥д л≥берал≥зму, дане св≥торозум≥нн¤ у¤вл¤Ї нац≥онал≥зм ¤к державний
феномен, а етнонац≥онал≥зм - ¤к етн≥чний. ј на практиц≥ дан≥ пон¤тт¤ часто
плутаютьс¤.
омун≥тарний п≥дх≥д до нац≥й у¤вл¤Ї вс≥ нац≥њ ¤к в≥дм≥нн≥ й ун≥кальн≥.
ожна нац≥¤ складаЇтьс¤ з под≥бних одиниць. ÷е веде до рел¤тив≥зму, бо
в≥дкидаючи ун≥версал≥зм, комун≥тарний п≥дх≥д вважаЇ, що неможливо пор≥вн¤ти
одну нац≥ю з ≥ншою.
Ќасамк≥нець, можна сказати, що в консерватизм≥, Ї тенденц≥¤ бачити нац≥ю в
натурал≥стичний, субстанц≥альний спос≥б ¤к д≥йсно реальн≥ ≥стоти, а не ¤к
концептуальн≥.
ѕол≥тика, влада, держава.
ƒержава вважаЇтьс¤ ≥сторико-пол≥тичною сп≥льн≥стю, ¤ка не Ї витвором
людськоњ думки чи вол≥, а ¤вл¤Ї собою природну ц≥л≥сн≥сть, продукт ≥стор≥њ. “ак
само ¤к ≥ людська природа ≥ сусп≥льство, держава також вважаЇтьс¤ м≥стичним
т≥лом, аналог≥чно до христи¤нського пон¤тт¤ церкви. ќск≥льки м≥ж ≥ндив≥дом та
державою ≥снують природн≥ й орган≥чн≥ звС¤зки, м≥ж ними немаЇ антагон≥зму. р≥м
того, держава т≥сно повС¤зана ≥з сусп≥льством ¤к зас≥б дл¤ дос¤гненн¤ сп≥льноњ
мети сусп≥льства. «а допомогою закон≥в держава п≥дтримуЇ пор¤док у сусп≥льств≥.
–озум≥нн¤ консерватизмом позитивноњ рол≥ держави Ї дещо суперечливим. Ѕ≥льш≥сть
схильна вважати, що через вади людськоњ природи Ї потреба у сильн≥й держав≥ на
чол≥ з сильним президентом. Ѕатьк≥вський чи патернал≥стичний устр≥й влади
передбачаЇ пост≥йний нагл¤д за сусп≥льним добробутом, починаючи з родини, щоб
створити пол≥тичн≥ й економ≥чн≥ умови дл¤ розвитку особистост≥. ѕатернал≥зм
також виправданий через те, що ≥снуюча нер≥вн≥сть м≥ж групами ≥ класами вимагаЇ
вимагаЇ в≥д ел≥ти вз¤ти на себе в≥дпов≥дальн≥сть в ≥мС¤ обовС¤зку. ÷¤ ≥де¤
суперечить намаганн¤м консерватизму захистити особу в≥д влади пол≥тик≥в чи
бюрократ≥в, до котрих ц¤ ≥деолог≥¤ ставитс¤ з застереженн¤м. „ерез це
консерватизм п≥дтримуЇ будь-¤к≥ механ≥зми, що спри¤ють децентрал≥зац≥њ
державного апарату. онсерватизм, за вин¤тком британського, скор≥ше п≥дтримуЇ
федерал≥зм, н≥ж ун≥тарну державу. ÷ей оп≥р централ≥зму по¤снюЇтьс¤ им, що
будь-¤ка акумул¤ц≥¤ влади п≥дсилюЇ ви¤ви вад людськоњ природи ≥ може призвести
до свавол≥ й необмеженоњ тиран≥њ. —тавленн¤ до м≥сцевоњ влади позитивн≥ше,
оск≥льки вона менш абстрактна, б≥льш повС¤зана ≥з справами конкретних людей.
ќтже, м≥сцеве самовр¤дуванн¤ може бути сильне, бо його не треба бо¤тис¤.
онсерватизм скептично ставитьс¤ до пол≥тичноњ демократ≥њ, оск≥льки ц¤ ≥де¤
суперечить регламентованому, ≥Їрарх≥чному устрою сусп≥льства. ермо влади маЇ
бути дов≥рене представникам давно сформованоњ правл¤чоњ ел≥ти. –ан≥шн
традиц≥йний консерватизм бачив у ц≥й рол≥ аристократ≥в. —учасний консерватизм
спираЇтьс¤ на власник≥в майна ≥ на тих, хто маЇ п≥дприЇмницький хист.
Ќезважаючи на те, що консерватизм визнав ≥снуванн¤ сучасноњ л≥беральноњ
демократ≥њ, в≥н, ¤к ≥ ран≥ше, проти влади так званоњ неталановитоњ б≥льшост≥.
÷¤ б≥льш≥сть Ї натовпом. Ќатовп - то лише агрегат людських ≥стот без
внутр≥шньоњ структури ≥ традиц≥йних ц≥нностей. Ќатовп ≥ демократ≥¤ по сут≥
вважаютьс¤ близькими.
†