| главна¤ | добавить реферат | оценить |
| Ќайти: | на: |
††††††††† ” –јѓЌ—№ ќѓ ѕќЋ≤“ќЋќ√≤ѓ.
ѕЋјЌ.
1. «м≥ст ”крањнськоњ пол≥толог≥њ.
2.
ќсобливост≥ розвитку ≥ становленн¤ украњнськоњ
пол≥толог≥њ.
3.
ќсновн≥ завданн¤ та проблеми украњнськоњ
пол≥толог≥њ.
4.
¬исновок.
“воренн¤
новоњ ”крањни викликаЇ нагальну необх≥дн≥сть в теоретичному осмисленн≥ ≥
наданн≥ буд≥вничим силам наукового ≥нструментар≥ю, що зробить досить ефективним
сам процес цього творенн¤. Ѕез науки, ¤ка безпосередньо служить конкретн≥й
украњнськ≥й буд≥внич≥й практиц≥, неможливе зд≥йсненн¤ нин≥шн≥м покол≥нн¤м
≥сторичноњ м≥с≥њ - побудови в≥льноњ, демократичноњ, правовоњ, громадськоњ
держави ¤к сп≥льност≥, що зветьс¤ Ународ ”крањниФ.
ќсновне
навантаженн¤ л¤гаЇ на науки, покликан≥ осмислювати пол≥тичне житт¤, пол≥тичн≥
в≥дносини, пол≥тичну д≥¤льн≥сть в ”крањн≥, оск≥льки саме з ними повТ¤зан≥
основн≥ реформац≥йн≥ процеси, саме вони сьогодн≥ Ї одним з найефективн≥ших
елемент≥в украњнськоњ самоорган≥зац≥њ, за допомогою ¤коњ народ ”крањни виходить
на сучасний р≥вень ц≥в≥л≥зованост≥.
ѕитанн¤
про р≥вень пол≥тизац≥њ сусп≥льного житт¤ ≥ сусп≥льноњ св≥домост≥ в ”крањн≥
сьогодн≥ визначене досить виразно: вони набрали характеру основного соц≥ального
руху за радикальн≥ перетворенн¤, насамперед за допомогою пол≥тики, пол≥тичноњ
орган≥зац≥њ, пол≥тичноњ д≥¤льност≥, пол≥тичного ментал≥тету. ‘акт загального
п≥двищенн¤ пол≥тизац≥њ украњнського сусп≥льства став незаперечним, а
загальноукрањнська стратег≥¤ кардинальних реформ за допомогою новоњ правовоњ
органњзац≥њ сусп≥льних, зокрема економ≥чних, в≥дносин принципово зм≥нила роль
пол≥тики у розбудов≥ новоњ ”крањни.
ќтже,
зм≥ст украњнськоњ пол≥толог≥њ неважко визначити: це пол≥тичне житт¤
украњнського народу в його багатонац≥ональн≥й структурност≥, украњнська
пол≥тична ≥стор≥¤ в еволюц≥йному звТ¤зку з сьогоденн¤м ¤к
певний маг≥стральний шл¤х нац≥њ, його нац≥ональна ≥ загальнолюдська сутн≥сть,
творч≥й зм≥ст бор≥нн¤ украњнства, народу ”крањни за можлив≥сть нац≥онального
самоутвердженн¤ ≥ набутт¤, таким чином, необх≥дних ≥нтеграц≥йних ¤костей щодо
загальнолюдськоњ ц≥в≥л≥зац≥њ.
Ќин≥шн≥й
стан пол≥тики ≥ пол≥толог≥њ в ”крањн≥ нетиповий дл¤, так званого,
ц≥в≥л≥зованого св≥ту, бо ”крањни лише створюЇ своЇ пол≥тично - орган≥ззац≥йне
обличча. “ому й судити про пол≥тичн≥ процеси в ”крањн≥ не можна с класичноњ
точки зору зах≥дноњ пол≥толог≥њ, з њњ канонами ≥сторично поступового
державотворенн¤. ћожна в≥дразу зауважити: американц≥, анцл≥йц≥, французи
будуючи свою державу, украњнську пол≥тичну думку не використовували. ¬они
розробл¤ли пол≥толог≥чн≥ проблеми в≥дпов≥дно до власних потреб, власного
баченн¤. ќтже, саме пер≥од початкового буд≥вництва, ¤к правило, в ус≥х крањнах
був пер≥дом ≥нтенсивного пошуку шл¤х≥в власного, зокрема нац≥онального
самоутвердженн¤. ѕрот¤гом стол≥ть пол≥тичноњ залежност≥ в ”крањн≥ формувалась
певна духовна структура, основн≥ елементи ¤коњ були спр¤мован≥ на власне
духовне розкр≥паченн¤. ”крањнська державн≥сть зазнавала т¤жких ≥сторичних
випробувань, протисто¤ла р≥зним завойовникам з ¬≥зант≥њ, ¬аршави, ћоскви, ¬≥дн¤,
ѕрибалт≥њ.
ѕол≥тичн≥
режими, ¤к≥ встановлювались завойовниками на украњнських земл¤х,
булиздеб≥льшого неорганичними дл¤ украњнства. Ќарод шукав заходи
самозбереженн¤, виховувалось почутт¤ нац≥ональноњ г≥дност≥ й непримиренност≥ до
загарбник≥в, що в пол≥тичному вигл¤д≥ найб≥льш опукло ви¤вилось в житт≥
украњнського козацтва та його державному оформленн≥ - «апор≥зьк≥й —≥ч≥, зародку
новоњ украњнськоњдержавност≥, пол≥тичного устрою украњнства. «апор≥зька —≥ч та
≥нститут гетьман≥в (в≥д засновника ¬ишневецького до —агайдачного,
’мельницького, ћазепи, ќрлика, ƒорошенкаЕ) залишились в украњнському ≥
св≥товому пол≥тичному св≥товому досв≥д≥ ¤к форма пол≥тичного сувер≥нитету
нац≥њ, а в украњнському пол≥тичному у¤вленн¤ - ¤к власна пол≥тична традиц≥¤,
варта не лише уваги, але й розвитку. јдже пол≥тична орган≥зац≥¤ час≥в
гетьманщини може живити й сучасне пол≥тичне житт¤ ”крањни.
ѕол≥тичне
становище украњнства у труднювалос¤ тим, що воно вело визвольну в≥йну без
п≥дтримки. ’оча царська –ос≥¤ була тюрмою народ≥в, будь - ¤ка визвольна акц≥¤
чи рух не могли одержати св≥товоњ п≥дтримки, ьо це було б Увтручанн¤ у
внутр≥шн≥ справи –ос≥йськоњ ≥мпер≥њФ, а п≥сл¤ встановленн¤ –ад¤нськоњ влади
колон≥альне становище ”крањни було прикрите славнозв≥сною Усоц≥ал≥стичною
дружбою народ≥вФ. ќбТЇктивне т¤ж≥нн¤ народ≥в до миру ≥ злагоди, до
сп≥вроб≥тництва використовувалось дл¤ збереженн¤ ≥ зм≥цненн¤ б≥льшовицькоњ
диктатури. ƒиктат б≥льшовицькоњ пол≥тичноњ системи перетворював украњнську
нац≥ональну ≥дею в анти≥мперську, антирад¤нську. ’оча ≥ за б≥льшовицького
режиму багато нац≥онально св≥домих†
украњнц≥в робиле все можливе ≥ неможливе, щоб зберегти власну нац≥ю. ƒл¤
цього потр≥бна була принципово ≥накша†
методолог≥¤, що стол≥тт¤ми визр≥вала в украњнств≥ й згодом набула р≥вн¤
розвитку, ¤кий дав њй змогу стати украњнською нац≥ональною ≥деЇю, що покладена
в основу стратег≥њ ≥ тактики украњнськоњ нац≥онально визвольноњ революц≥њ, а в
сучасних умовах - буд≥вництва украњнськоњ державност≥.
–еволюц≥йним
за своњм м≥сцем в ≥стор≥њ украњнського народу Їјкт проголешенн¤† незалежност≥ ”крањни 1991 року, ¤кий став
лог≥чним результатом, великою пол≥тичною перемогою украњнського
нац≥онально-визвольного руху, початком новоњ ≥стор≥њ ”крањнства. як ≥ будь -
¤ке пол≥тичне р≥шенн¤, јкт проголошенн¤ незалежност≥ ”крањни покладаЇ лише
правовий початок повн≥й незалежн≥ст≥, ¤ка можлива лише ¤к нрезультат всеб≥чного
творенн¤ матер≥альних ≥ духовних основ ≥снуванн¤ ≥ розвитку народу ”крањни.
”крањнська
пол≥толог≥¤ може бути принципово саамодостатньою ≥ досить ефективною, ¤кщо
охоплюватиме необх≥дне нин≥ коло проблем та завдань
ѕол≥тична
думка ”крањнства пост≥йно спр¤мовувалась не на прогрес власноњ нац≥њ, а на
боротьбу за ≥снуванн¤, що позначилос¤ на њњ конструктивному, буд≥вничому р≥вн≥.
“ому завданн¤ пол≥толог≥њ - представити конструктив≥зм украњнськоњ пол≥тичноњ
думки ¤к класичну методолог≥ю украњнського пол≥тичного ментал≥тету, служитиме
сучасн≥й пол≥тичн≥й практиц≥ в ”крањн≥.
«авданн¤
украњнськоњ пол≥толог≥њ - простежити становленн¤ ≥ розвиток украњнськоњ
нац≥ональноњ ≥дењ, њњ основн≥ форми в ≥стор≥њ пол≥тичноњ думки в ”крањн≥,
розмањтт¤ погл¤д≥в ≥ теч≥й в украњнському сусп≥льств≥ прот¤гом стол≥ть боротьби
Уукрањнського духуФ за своЇ розкр≥паченн¤ ≥ утвердженн¤† в сусп≥льн≥й св≥домост≥.
«авданн¤
украњнськоњ пол≥толог≥њ - дати оц≥нку пол≥толог≥чним основам сучасного
украњнського нац≥онал≥зму. ƒоц≥льно розпов≥дати про пол≥тичну еволюц≥ю
украњнського нац≥онал≥зму, його р≥зн≥ теч≥њ, про потворну сутн≥сть Урад¤нського
патр≥отизмуФ.
ѕроблемою
украњнськоњпол≥толог≥њ, ¤ка вимагаЇ першочергового розвТ¤занн¤, Ї
реальний стан пол≥тичних в≥дносин в ”крањн≥. ѓх треба корегувати, виправл¤ти,
оск≥льки саме пол≥тична сфера - один з найнебезпечн≥ших катал≥затор≥в порушенн¤
стаб≥льного розвитку сусп≥льства.
ѕотребуЇ
вивченн¤ проблема сучасноњ украњнськоњ пол≥тичноњ системи ≥ нац≥ональних
пол≥тичних традиц≥й. Ќасамперед, виникаЇ питанн¤ про природн≥сть
парламентар≥зму дл¤ ”крањни, принаймн≥ у його тепер≥шньому вигл¤д≥. —истема
вибор≥в, ¤ка пропонуЇтьс¤ сьогодн≥ недосконала. якого типу парламент ≥
президент нам потр≥бн≥ ≥ ¤к домогтис¤ обранн¤ саме таких основних пол≥тичних
≥нституц≥й.
ѕрактично
не розпочиналось ще вивченн¤ проблеми нац≥онального л≥дерства. —учасний
розвиток ц≥в≥л≥зац≥њ та демократизму, ¤к њњ форми, характерний на¤вн≥стю пол≥тичного
л≥дерства. ≈коном≥чн≥ й соц≥альн≥ п≥двалини л≥дерства ще т≥льки визр≥вають.
“ому буд≥вництво украњнськоњ демократ≥њ - це економ≥чне ≥ культурне ¤вище, хоча
буд≥вництво новоњ, незалежноњ ”крањни ≥ в≥дбуваЇтьс¤ за допомогою
ораган≥зац≥йних заход≥в, що з неминуч≥стю п≥дносить роль л≥дерства, зокрема
пол≥тичного, у становленн≥ украњнськоњ державност≥.
¬исновок.
¬ ц≥й
контрольн≥й робот≥ розгл¤нут≥ де¤к≥ основн≥ завдвнн¤ ≥ проблеми украњнськоњ
пол≥толог≥њ. ÷¤ наука досить молода, але вже стала досить ефективним знанн¤м,
намагаЇтьс¤ забезпечити можливу безпомилков≥сть пол≥тичних р≥шень, њхн≥й
оптимальний вплив† на житт¤ народу
”крањни. ”крањнська пол≥толог≥¤- це пол≥тична мудр≥сть, ¤ка в боротьб≥
пол≥тичних сил бачить њњ першоджерело, фактори, що пол¤гають в основ≥ тих чи
≥нших пол≥тичних ¤вищ, крок≥в, акц≥й.
—пр¤муванн¤ наукового пошуку саме на них ≥ Ї вищим призначенн¤м украњнськоњ пол≥толог≥њ, њњосновною проблематикою.
—писок
використаноњ л≥тератури:
1. √аЇвський Ѕ.ј. ”крањнська пол≥толог≥¤. - .: ћј”ѕ, 1994р.
2.
ирилюк ‘.ћ. ”крањнська пол≥толог≥¤; р≥вень
розвитку, проблеми. - ѕол≥толог≥чний в≥сник, 1993р. - є4.
3.
ирилюк ‘.ћ. ќснови пол≥толог≥њ. - .: 1995р.
4.
ѕотульницький ¬. ≤стор≥¤ украњнськоњ пол≥толог≥њ.
- .: 1992р.