—качать реферат (11Kb)

“еор≥¤ ƒжона Ћока

про владу

–еферат

†††††††††††††† ѕлан†

†1.¬ступ. ƒжон Ћок ¤к ф≥лософ ≥ пол≥тик†† ст.1-2

†2.“еор≥¤ сусп≥льного договору††††† ст.2-3

†3.ѕолитична влада†††† ст.3-4

†4.Ўл¤хи обмеженн¤ всевладд¤ влади†††† ст.4-5

†5.«аконодавча влада†††† ст.6-7

†6.¬иконавча влада†††† ст.7-8

†7.«наченн¤ пол≥тичних ≥дей ƒжона Ћока†††††††††††††††††††† ст.8-9††††† †††††††††††

1. ¬ступ ƒжон Ћок ¤к ф≥лософ ≥ пол≥тик

†¬идатний англ≥йський мислитель ƒжон Ћок став безперечно неперес≥чною особист≥стю в ≥стор≥њ св≥товоњ пол≥тичноњ думки. Ф—ила ƒжона Ћока - не в глибин≥ ф≥лософськоњ розробки проблеми, не в висуванн≥ нових ≥дей чи в новаторському передбаченн≥ далекого майбутнього, а в тому, що в≥н твердо сто¤в на ірунт≥ сучасност≥ ≥ був повТ¤заний з тими соц≥альними верствами, котр≥ в результат≥ довгоњ боротьби змогли забезпечити соб≥ пан≥вне становище.Ф\2 314\

†У—ин небагатого учасника парламентськоњ арм≥њ, студент, а пот≥м викладач ќксфорду, в≥н у роки –еставрац≥њ ¤к би знову зд≥йснив той шл¤х , що пройшли багато автор≥в памфлет≥в в дореволюц≥йний час ≥ на початку громад¤нськоњ в≥йни, - в≥д захисту свободи в≥ри до пр¤моњ участ≥ в пол≥тиц≥.Ф \3; 78\

†УЋок пов¤зав свою долю з перипет≥¤ми боротьби лорда ≈шл≥ (п≥зн≥ше граф Ўефтсбер≥), - видатного державного д≥¤ча, що був то у нап≥вприхован≥й, то у абсолютно ¤вн≥й опозиц≥њ до режиму –еставрац≥њ. Ћок став домашн≥м л≥карем у родин≥, а пот≥м ≥ секретарем лорда ≈шл≥. ¬≥н под≥л¤Ї ¤к пол≥тичн≥ усп≥хи, так ≥ невдач≥ свого покровител¤, займаЇ адм≥н≥стративн≥ посади.Ф\4; 17\

†У¬ 1690р. в јнгл≥њ видаютьс¤ Уƒва трактати про равл≥нн¤Ф ƒжона Ћока. ѕерший трактат присв¤чено критиц≥ феодально-теократичноњ концепц≥њ божественного походженн¤ влади корол¤, що викладено в книз≥ –. ‘≥лмера Уѕатр≥арх або захист природноњ влади корол≥в проти неприродноњ свободи народу.Ф(1680р.) ¬ другому трактат≥ Ћок теоретично виправдовуЇ той пол≥тичний переворот, ¤кий було зд≥йснено УславноюФ революц≥Їю.Ф\5;14\

†Уѕол≥тичн≥ трактати Ћока мають подв≥йну мету: спростуванн¤ традиц≥йноњ англ≥йськоњ теор≥њ про всесилл¤ корол≥вськоњ влади ≥ обірунтуванн¤ державного устрою, що в≥дпов≥датиме природ≥ людини. ѕри цьому Ћок широко користуЇтьс¤ вс≥м тим, що накопила багата англ≥йська пол≥тична л≥тература 18ст.Ф\3;79\

†

†† 2.“еор≥¤ сусп≥льного договору

†¬с¤ пол≥тична система ƒжона Ћока базуЇтьс¤ на теор≥њ сусп≥льного договору, ¤кий людство уклало дл¤ захисту своњх нев≥д Їмних прав ≥ свобод, у першу чергу праа на власн≥сть.

†Фƒл¤ створенн¤ гарант≥й природн≥х прав ≥ закон≥в, - вважав Ћок, - люди в≥дмовились в≥д права власноручно забезпечувати ц≥ права ≥ закони. ¬ результат≥ сусп≥льноњ угоди гарантом природн≥х прав ≥ свобод стала держава, що маЇ право видавати закони, озброЇн≥ санкц≥¤ми , використовувати сили сусп≥льства дл¤ вт≥ленн¤ цих закон≥в, а також в≥дати в≥дносинами з ≥ншими державами.Ф\6;186\ Уƒержава на його думку, маЇ отримати р≥вно ст≥льки влади, ск≥льки необх≥дно й достатньо, щоб дос¤гти головноњ мети пол≥тичного сп≥втовариства: збереженн¤ та реал≥зац≥њ громадських ≥нтерес≥в людей на житт¤, здоров¤, свободу волод≥нн¤ власн≥стю.Ф\7;28\

†як пише Ћок:Фƒобров≥льна згода даЇ пол≥тичну владу правител¤м на благо њх п≥дданих, щоб забезпечувати њм волод≥нн¤ ≥ користуванн¤ њх власн≥стю.Ф\1;364\

†ѕроте, р≥зн≥ досл≥дники не одностайн≥ у думках про те, чи вважав Ћок сусп≥льний догов≥р ≥сторичним фактом, чи використовував його лише ¤к рац≥ональну схему.

† 3.ѕол≥тична влада

†¬ажливим Ї те, що ƒжон Ћок, визначаючи пол≥тичну владу, в≥дмежовуЇ њњ в≥д влади батьк≥в над д≥тьми. ¬≥н пише , що пол≥тична влада-Уце та влада, кожна людина, волод≥ючи нею в природному стан≥, передала б у руки сусп≥льства ≥ тим самим правител¤м, котрих сусп≥льство поставило над собою з вираженою чи мовчазною дов≥рою, що ц¤ влада буде використана на благо член≥в сусп≥льства ≥ на збереженн¤ њх власност≥.Ф\1;362\

†–азом з тим батьк≥вська влада-Уце влада, котру батьки мають над своњми д≥тьми, керуючи ними дл¤ њхнього ж блага.Ф\1;362\

†ќтже, батьк≥вське правл≥нн¤ УЇ природн≥м правом, але воно н≥ск≥лечки не поширюЇтьс¤ на ц≥л≥ ≥ принципи правл≥нн¤ пол≥тичного.Ф\1;362\

†“аким чином Ћок спростовуЇ теор≥ю ‘≥лмера та де¤ких ≥нших монарх≥ст≥в, ¤к≥ вважають владу монарха над п≥дданими природною, нев≥дТЇмною, дарованою Ѕогом. ÷е даЇ змогу зрозум≥ти ставленн¤ ƒжона Ћока до абсолютизму.

†У¬≥дпов≥дно до теор≥й Ћока, абсолютна монарх≥¤-один ≥з випадк≥в зв≥льненн¤ нос≥¤ влади з п≥д влади закон≥в. ¬она протир≥чить сусп≥льному договоров≥ вже з т≥Їњ причини, що суть останньго в установленн≥ однакового дл¤ вс≥х суду ≥ закону, а над абсолютним монархом суду взагал≥ не ≥снуЇ.Ф\6;187\

†Ћок вкрай непри¤зно ставивс¤ до деспотизму, характеризуючи владу деспота, ¤к таку, що отримуЇтьс¤ завд¤ки погрозам та зал¤куванн¤м.

† Уƒеспотична влада Ц це абсолютна, необмежена влада, котру маЇ одна людина над ≥ншою, маючи можлив≥сть позбавити њњ житт¤, коли њй заманетьс¤.Ф/1;363/

†

† 4.† Ўл¤хи обмеженн¤ всевладд¤ влади

†Ћок, характеризуючи державу ¤к певну пол≥тичну систему, вид≥л¤Ї в н≥й три основн≥ ознаки: на¤вн≥сть сп≥льного, встановленого закону, судовоњ установи, до ¤коњ у раз≥ потреби можна звертатись дл¤ вир≥шенн¤ суперечок ≥ покаранн¤ злочинц≥в, ≥ сили, що могла б п≥дкр≥пити та вт≥лити справедливий догов≥р.

†ќтже, метою держави Ћок вважаЇ благо ≥ безпеку громад¤н, а одне з основних завдань держави в≥н бачить у захист≥ власност≥.

†УЋок передбачаЇ особливий конституц≥йний механ≥зм, що заважаЇ ур¤дов≥ виходити за меж≥ своњх повноважень, стаючи тим самим деспотичним. …ого найважлив≥ш≥ компоненти - принцип розпод≥лу влади ≥ законн≥сть. ўоб не допустити концентрац≥њ влади в руках кер≥вництва, ¤ке б таким чином отримало б можлив≥сть звернути на свою користь створенн¤ закон≥в, ≥ запровадженн¤ њх у житт¤, Ћок пропонуЇ не поЇднувати законодавчу ≥ виконавчу влади ≥ п≥дпор¤дкувати законодавц≥в д≥њ ними ж створених закон≥в, що зд≥йснюютьс¤ виконавчою владою. ÷е один з найважлив≥ших принцип≥в Ћока, ≥ в≥н справив значний вплив на подальшу пол≥тичну думку ≥ практику, став одним з головних принцип≥в буржуазноњ державност≥.

†ѕринцип законност≥ пол¤гаЇ в тому, що Ун≥ дл¤ кого з тих, хто знаходитьс¤ в громад¤нському сусп≥льств≥, не може бути зроблено вин¤тку ≥з закон≥в цього сусп≥льстваФ. ¬≥н передбачаЇ також ч≥тку законодавчу регламентац≥ю структури, ц≥лей ≥ компетенц≥й вс≥х державних орган≥в. —илу закону, за Ћоком, маЇ лише акт законодавчого органу, сформованого народом. ¬ той же час Ћок розум≥Ї законн≥сть не лише у формальному смисл≥, тобто ¤к дотриманн¤ закон≥в, встановлених в≥дпов≥дно до правил. ¬≥н вважаЇ, що ≥ сам≥ законодавц≥ не повинн≥ порушувати закон≥в природи.Ф\3;81\

†” раз≥, ¤кщо влада припинить виконувати своњ обов¤зки перед громад¤нами, Ћок передбачаЇ право народу на повстанн¤ задл¤ в≥дновленн¤ своЇњ свободи.

†У≤дею розпод≥лу влади Ћок теоретично обірунтував такими рисами природи людини, ¤к здатн≥сть розуму створювати сп≥льн≥ правила ≥ керуватись ними (зв≥дси законодавча влада), здатн≥сть своњми силами виконувати ц≥ р≥шенн¤, застосовуючи загальн≥ правила до конкретних ситуац≥й (зв≥дси суд, виконавча влада), нарешт≥, здатн≥сть визначати своњ стосунки з ≥ншими людьми (цим обумовлюЇтьс¤ так би мовити союзна, чи федеративна, влада, що в≥даЇ м≥жнародними в≥дносинами). –азом з цим ≥з слабкост≥ людськоњ природи, схильност≥ до спокус теоретично виводилась необх≥дн≥сть спец≥альних гарант≥й законност≥ ≥ прав громад¤н (в тому числ≥ розпод≥лу влади, недопущенн¤ пол≥тичних прив≥лењв).

†“еор≥¤ розпод≥лу влади в≥дбивала досв≥д англ≥йськоњ революц≥њ та њњ п≥дсумки.Ф\6;189\

† 5.«аконодавча влада

†У¬≥дпов≥дно до розпод≥лу прерогатив≥в, ¤кий запропоновано Ћоком (воно ж в≥дпов≥дало практиц≥, що склалас¤ п≥сл¤ перевороту 1688р., коли до керма правл≥нн¤ прийшли в≥ги), верховна законодавча влада належить буржуазному парламентов≥, що вир≥шуЇ питанн¤ за волею б≥льшост≥. ¬ своњй робот≥ парламент повинен законодавчо закр≥пити р≥зноман≥тн≥ УсвободиФ, ¤к наприклад: сов≥ст≥, слова, друку, збор≥в ≥ приватноњ власност≥, а також гарантувати недоторкан≥сть останньоњ.Ф\4;80-81\

†Уѕершим ≥ основним позитивним законом вс≥х держав Ї встановленн¤ законодавчоњ влади; точно так само першим ≥ основним природн≥м законом, котрому повинна п≥дкор¤тись сама законодавча влада, Ї збереженн¤ сусп≥льства ≥ кожного члена сусп≥льства. ÷¤ законодавча влада Ї не т≥льки верховною владою в держав≥, але й св¤щенною ≥ незм≥нною в руках тих, кому сп≥втовариство одного разу њњ дов≥рило. ≤ жоден з указ≥в кого б там не було, в ¤к≥й би форм≥ його не було задумано ≥ ¤ка б влада його не п≥дтримала, не маЇ сили ≥ обов¤зковост≥ закону, ¤кщо в≥н не отримав санкц≥њ законодавчого органу, котрий обрано ≥ назначено народом.Ф\1;339\

†У«аконодавча влада н≥коли не може бути арб≥трарною, бо нав≥ть т≥, хто њњ заснував, не мали такоњ влади; вона не може керуватис¤ ≥мпров≥зованими ухвалами, оск≥льки люди Їднаютьс¤, щоб мати в≥домий закон та в≥домих судд≥в; вона не може позбавл¤ти права власност≥ без згоди, ¤ка в Ћоков≥й ≥нтерпретац≥њ означаЇ б≥льш≥сть голос≥в; ≥ вона не може делегувати себе, оск≥льки вона незм≥нно залежна там, де сп≥льнота визначила њй м≥сце. «агалом њњ влада ірунтуЇтьс¤ на громадськ≥й дов≥р≥, оск≥льки люди мають найвище право зм≥нювати законодавчу владу, коли та своњми д≥¤ми перекреслюЇ њхню дов≥ру до себе.Ф\8;474\

†Уƒо законодавчоњ влади Ћок в≥дносив також д≥¤льн≥сть уповноважених на те судд≥в; в цьому ви¤вилас¤ особлив≥сть англ≥йського права, одним з джерел ¤кого Ї судова практика.Ф\6;188\

†6.¬иконавча влада

†ѕор¤д ≥з законодавчою ƒжон Ћок визначаЇ основн≥ повноваженн¤† виконавчоњ влади.

†Ујле оск≥льки закони, ¤к≥ створюютьс¤ один раз ≥ за короткий строк, мають пост≥йну ≥ сталу силу ≥ потребують безперервного виконанн¤ чи спостереженн¤ за цим виконанн¤м, то необх≥дно, щоб пост≥йно ≥снувала влада, котра б сл≥дкувала за виконанн¤м тих закон≥в, котр≥ створюютьс¤ ≥ лишаютьс¤ чинними. ≤ таким чином, законодавчу ≥ виконавчу владу часто треба розпод≥л¤ти.Ф\1;347\

†У¬иконавча влада, включаючи судову ≥ в≥йськову, передаЇтьс¤ ур¤дов≥ (каб≥нетов≥ м≥н≥стр≥в) ≥ королю. ѕовноваженн¤ ур¤ду регулюютьс¤ законом ≥ жоден з м≥н≥стр≥в чи сам король не маЇ права перейти рамки закону. ўодо влади УфедеративноњФ, тобто стосунк≥в з ≥ншими державами, то вона також надаЇтьс¤ каб≥нетов≥ м≥н≥стр≥в.Ф\4;81\

†÷≥кавим Ї визначенн¤ федеративноњ влади ≥ њњ зв¤зки з владою виконавчою.

†У÷≥ дв≥ влади, виконавча ≥ федеративна, хоча вони д≥йсно в≥др≥зн¤ютьс¤ одна в≥д одноњ, оск≥льки одна з них вллючаЇ виконанн¤ мун≥ципальних закон≥в сусп≥льства всередин≥ нього самого по в≥дношенню до всього, що Ї його частинами, друга ж включаЇ в себе кер≥вництво зовн≥шньою безпрекою ≥ ≥нтересами сусп≥льства в стосунках з ус≥ма тими, в≥д кого воно може отримати вигоду чи зазнати збитк≥в, все ж ц≥ два види влади майже завжди обЇднан≥.Ф/1;348/

†Ќе зважаючи на це, Ћок пропонуЇ надавати виконавчу ≥ федеративну влади р≥зним посадовим особам.

† 7.«наченн¤ пол≥тичних ≥дей ƒжона Ћока

†¬ченн¤ Ћока про визначенн¤ та розпод≥л пол≥тично≥ влади, не зважаючи на його недол≥ки, безперечно справило в≥дчутний вплив на розвиток пол≥тичноњ думки ™вропи та св≥ту.

†УЋок спиравс¤ на прац≥ своњх попередник≥в ≥ сучасник≥в, на блискучу пле¤ду автор≥в пол≥тичних памфлет≥в англ≥йськоњ революц≥њ. ¬ажко назвати ¤ку -небуть тезу Ћока, ¤ка була б ориг≥нальною. ќсобливо впадаЇ в око майже повна под≥бн≥сть вс≥х принципових положень Ћока до У–оздум≥в про ур¤дФ —≥дне¤. ѕроте Ћок зв≥в погл¤ди, що були висловлен≥ до нього у струнку систему, створивши ц≥льну пол≥тичну теор≥ю, ≥ це зробило його класиком, через котрого нащадки сприймали ≥ зараз продовжують сприймати ≥дењ, творцем ¤ких в≥н не був.Ф/3;82/

†УЌайбильша вага Ћоковоњ ф≥лософ≥њ пол¤гаЇ в тому, що завд¤ки њй тогочасна јнгл≥¤ пос≥ла налнжне м≥сце у пол≥тичн≥й думц≥ јмерики ≥ ‘ранц≥њ, ¤ка дос¤гла апоге¤ у великих революц≥¤х к≥нц¤ 18 стол≥тт¤. “ут Ћокове обстоюванн¤ спротиву в ≥м¤ нев≥дЇмних прав особистоњ свободи, згоди ≥ свободи волод≥ти ≥ користуватис¤ власн≥стю привело до повного зд≥йсненн¤ таких прав. „ерез те, що початки вс≥х цих концепц≥й набагато давн≥ш≥, н≥ж Ћок≥в доробок, ≥ право њхнього первородства належало вс≥м Ївропейським народам, починаючи з 16 стол≥тт¤, - не можна приписувати њхнЇ ≥снуванн¤ в јмериц≥ та ‘рвнц≥њ йому одному, але в≥н був знаний ус¤кому, хто ц≥кавивс¤ пол≥тичною ф≥лософ≥Їю. …ого щир≥сть, його глибока моральна переконан≥сть, його перв≥сна в≥ра у волю, людськ≥ права ≥ в г≥дн≥сть людськоњ природи у пар≥ з його пом≥ркован≥стю ≥ практичним розумом зробили Ћока ≥деальним речником революц≥њ, але не насильницьких реформ; Ћок, можливо, переважуЇ вс≥х ≥нших автор≥в, хоч би кими вони були. Ќав≥ть його сумн≥вн≥ ≥дењ - так≥, ¤к розмежуванн¤ повноважень та неодм≥нна мудр≥сть ухвал б≥льшост≥, - живуть ≥ дал≥, стали складником демократичного кредо.Ф/8;478-479/

—писок використаноњ л≥тератури

1.Ћокк ƒ. —очинени¤: ¬ 3 т. Ц ћ., 1988г.-с. 688 т.3

2.ѕолитические учени¤ и современность.-ћ.,1976г.-с.493

3.»стори¤ политических и правовых учений.17-18в.в.-ћ.,1989г.-с.450

4.Ќарский ».—. «ападноевропейска¤ философи¤ 18 века.-ћ.,1973г.-с.296

5.«аиченко √.ј. ƒжон Ћокк.-ћ.,1988г.

6.»стори¤ политических и правовых учений(под ред. Ћейста ќ.Ё.)-ћ.,1997г.-с. 567

7.≤стор≥¤ розвитку пол≥тичноњ думки.- .,1996р.-с.173

8.—ебайн ƒ.√.,“орсон “.Ћ. ≤стор≥¤ пол≥тичноњ думки.- .,1997р.-с.838