—качать реферат (9Kb)

ƒержавний (пол≥тичний) режим Ч спос≥б зд≥йсненн¤ державноњ влади певними методами ≥ способами.

1. ƒеспот≥¤ ¤к пол≥тичний режим означаЇ на¤вн≥сть само≠державноњ необмеженоњ влади (јсс≥р≥¤, ¬ав≥лон).

2. ѕри аристократ≥њ (ол≥гарх≥чний режим) влада належить представникам родовоњ знат≥.

3. “отал≥тарний (диктаторський) режим означаЇ, що влада знаходитьс¤ в одн≥Їњ особи ≥ супроводжуЇтьс¤ порушен≠н¤м прав людини.

4. ‘ашизм Ч це в≥дкрита терористична диктатура найб≥льш реакц≥йних сил (г≥тлер≥вська Ќ≥меччина).

5. ƒиктаторський режим може бути расистсько-нац≥онал≥с≠тичним, в≥йськово-диктаторським, характеризуЇтьс¤ необ≠межен≥стю влади диктатора.

6. ƒемократичний ~ державна влада зд≥йснюЇтьс¤ з дотри≠манн¤м основних прав людини, ≥з забезпеченн¤м легаль≠них можливостей в≥льного ви¤вленн¤ ≥ врахуванн¤ ≥нте≠рес≥в ус≥х груп населенн¤ через демократичн≥ ≥нститути (вибори, референдуми), д≥¤льн≥сть р≥зноман≥тних громад≠ських об'Їднань, ¤к≥ представл¤ють ц≥ ≥нтереси ≥ вплива≠ють на виробленн¤ ≥ зд≥йсненн¤ пол≥тики держави.

–≥зновиди демократичного режиму:

а) демократично-л≥беральний;

б) демократично-консервативний;

в) демократично-радикальний.

ѕрихильники л≥берального режиму надто поблажлив≥, ра≠дикального Ч за р≥шуч≥ зм≥ни, консервативного Ч захисни≠ки старого, противники зм≥н.

ќтже, ус≥ види державних (пол≥тичних) режим≥в можна розд≥лити на дв≥ велик≥ групи Ч демократичний режим ≥ ав≠торитарний (недемократичний).

—учасн≥ державн≥ режими: демократичний (найб≥льш по≠ширений у державах ™вропи, јмерики), тотал≥тарний (збе≠р≥гаЇтьс¤ в окремих крањнах Ѕлизького —ходу, јфрики).

« другоњ половини 80-х рок≥в в ”крањн≥ в≥дбуваЇтьс¤ посту≠повий перех≥д в≥д тотал≥тарного режиму до демократичного.

ѕол≥тичних режим≥в багато, але основними з них Ї демократ≥¤ (влада народу), авторитаризм (абсолютна влада одн≥Їњ людини), теократ≥¤ (влада, що спираЇтьс¤ на церкву та њњ вченн¤), тотал≥та≠ризм тощо.

†ƒемократ≥¤

Ѕ≥льш≥сть держав сьогодн≥ прагне д≥¤ти в≥дпов≥дно до вимог, що характеризують демократичне сусп≥льство.

ƒемократ≥Їю називають державний устр≥й, в ¤кому забезпе≠чуЇтьс¤ реальна влада народу або безпосередньо (народн≥ збо≠ри, ран≥ше в≥че, сьогодн≥ референдум Ч загальнонародне голосу≠ванн¤ Ч сьогодн≥) Ч так звана пр¤ма (чи безпосередн¤) демократ≥¤, або опосередковано Ч через обранн¤ представник≥в до орган≥в влади Ч представницька демократ≥¤.

” демократичн≥й держав≥ повинно бути гарантовано ≥ забезпе≠чено реальну р≥вн≥сть ус≥х громад¤н перед законом, реал≥≠зац≥ю проголошених прав ≥ свобод. ÷е завданн¤ онституц≥њ Ч ќсновного «акону, ¤кий закр≥плюЇ права громад¤н ≥ пор¤док њх взаЇмов≥дносин з державою. ўоб надати можлив≥сть дл¤ участ≥ вс≥х громад¤н в економ≥чному ≥ пол≥тичному житт≥, демократична держава забезпечуЇ ≥снуванн¤ р≥зних форм власност≥, свободу д≥¤льност≥ пол≥тичних та ≥нших об'Їднань, розмањтт¤ пол≥тичного житт¤ (або плюрал≥зм).

” демократичн≥й крањн≥ створено умови дл¤ верховенства права ≥ незалежност≥ правосудд¤.

Ќа в≥дм≥ну в≥д демократичноњ держави в антидемократичних сусп≥льствах громад¤ни позбавлен≥ можливост≥ брати участь у роз≠в'¤занн≥ державних питань або њх участь Ї формальною. «деб≥ль≠шого в таких крањнах утверджуЇтьс¤ влада одн≥Їњ особи (або групи ос≥б), парт≥њ, ≥деолог≥њ, ≥нш≥ зазнають пересл≥дувань. ¬ антидемо≠кратичних державах права особи не гарантован≥, пост≥йно об≠межуютьс¤.

Х ƒержава пос≥даЇ центральне м≥сце в пол≥тичн≥й систем≥ сусп≥льства. ¬она маЇ певн≥ ознаки Ч в≥докремлену те≠ритор≥ю, державний апарат, зокрема органи примусу, по≠даткову систему та систему права. ¬ажливою ознакою дер≠жави Ї њњ суверен≥тет.

Х ƒержава виконуЇ внутр≥шн≥ ≥ зовн≥шн≥ функц≥њ.

Х ”с≥ держави можна под≥лити за формою правл≥нн¤, держав≠ного устрою та пол≥тичного режиму.

Х Ѕ≥льш≥сть крањн св≥ту сьогодн≥ прагне побудувати демокра≠тичне сусп≥льство. ” демократичних державах Ї система под≥лу державноњ влади на законодавчу, виконавчу ≥ судо≠ву, забезпечуЇтьс¤ верховенство права ≥ незалежн≥сть пра≠восудд¤, пол≥тичне й економ≥чне розмањтт¤. ” таких держа≠вах додержують права ≥ свободи вс≥х людей.†††††

ƒемократ≥¤ у переклад≥ з грецькоњ Ч влада народу, народовладд¤. ќдне з найпоши≠рен≥ших сучасних пон¤ть "демократ≥њ" говорить про нењ ¤к про форму пол≥тичноњ орган≥зац≥њ сус≠п≥льства, що характеризуЇтьс¤ реальною участю народу в керуванн≥ державними справами. «а лакон≥чним висловом видатного громадсько-пол≥тич≠ного д≥¤ча —Ўј јвраама Ћ≥нкольна, демократ≥¤ Чце ур¤д "народу, з народу ≥ дл¤ народу".

†ƒемократ≥¤ ¤к народовладд¤ на сьогодн≥шн≥й день маЇ дв≥ загальновизнан≥ форми: пр¤му (або безпо≠середню) демократ≥ю та представницьку демократ≥ю. ѕр¤ма демократ≥¤ Чце безпосередн¤ участь громад¤н у вир≥шенн≥ державних справ (прийн¤тт¤ р≥шенн¤ на референдум≥, вир≥шенн¤ питань на загальних зборах тощо). ѕредставницька демократ≥¤ Ч це вир≥шенн¤ державних питань представницькими органами (парламентом, м≥сцевими –адами тощо), управл≥нн¤ державними справами не безпосередньо, а через обраних депутат≥в парламенту чи м≥сцевого представ≠ницького органу.

†ƒемократичною в≥дпов≥дно називають державу, в ¤к≥й народ реально бере участь в управл≥нн≥ њњ справами. ѕоложенн¤ ст. 1 онституц≥њ ”крањни проголошуЇ нашу державу демократичною; частина друга ст. 5 говорить, що "...Їдиним джерелом влади в ”крањн≥ Ї народ. Ќарод зд≥йснюЇ владу безпо≠середньо ≥ через органи державноњ влади та органи м≥сцевого самовр¤дуванн¤". ¬≥дпов≥дно обидв≥ форми демократ≥њ ¤кнайширше представлен≥ в онституц≥њ ”крањни.

ѕр¤ма демократ≥¤ Ч це насамперед ≥нститут референдум≥в в ”крањн≥ та ≥нш≥ передбачен≥ чинним законодавством форми безпосередньоњ демократ≥њ. ѕредставницька демократ≥¤ Ч це можлив≥сть гро≠мад¤н брати участь у формуванн≥ парламенту ”крањни, а також представницьких орган≥в на м≥сц¤х Ч с≥льських, селищних та м≥ських, районних та обласних –ад.†††