††††† ожен народ мав ≥сторично обумовлену систему вихованн¤, ¤ка покликана духовно в≥дтворювати нац≥ю, збер≥гати њњ в в≥ках, примножити њњ культурно-≥сторичн≥, нац≥ональн≥ здобутки. Ќац≥ональна система вихованн¤ складаЇтьс¤ з принцип≥в, пров≥дних ≥дей, форм, метод≥в виховноњ роботи, тип≥в навчальних заклад≥в, концепц≥й вихованн¤, що склались в масштабах ”крањни.

†††† ƒитина повертаЇтьс¤, ¤к головний субТЇкт нац≥онального вихованн¤ в нац≥ональну педагог≥ку родинного вихованн¤.

†††† Ќародне родинне вихованн¤ с¤гаЇ в глибоку давнину своњми способами вихованн¤. ¬еликим щаст¤м вважалос¤ продовжувати ≥ повторювати себе в д≥т¤х. Ќайщаслив≥шою була та с≥мТ¤, де лунало багато дит¤чих голос≥в: в народ≥ нав≥ть Ї так≥ приказки: УЅез г≥лок не дерево, без д≥тей - не с≥мТ¤Ф, Уƒ≥ти - окраса домуФ. ƒ≥ти приносили рад≥сть дому, њх пор≥внювали ≥з з≥рками, ≥з кв≥тами: Ућал≥ д≥тки, що ¤сн≥ з≥рки: ≥ св≥т¤ть, ≥ радують в темну н≥чкуФ.

††† Уяк росте одна дитина, то на старост≥ трудна годинаФ, отже, д≥ти були опорою батьк≥в в старост≥, обовТ¤зком д≥тей було п≥клуванн¤ про батьк≥в. Ќа вес≥лл≥ часто можна було почути побажанн¤: Уўоб ви мали д≥тей повну хатуФ. ѕро багаточисельн≥сть украњнськоњ с≥мТњ говор¤ть наш≥ п≥сн≥, кол¤дки: Уќй, де куточок, то там ≥ синочок, а на печ≥ по девТ¤ть дочокФ.

†††† ’оч д≥тей було багато, та н≥хто з них не забував про р≥дну дом≥вку. оли людина - мандр≥вник повертаЇтьс¤ з дороги, то завжди неодм≥нно пТЇ ц≥лющу найсолодшу воду ≥з батьк≥вськоњ криниц≥. Ћюбов до р≥дноњ дом≥вки, до батька - матер≥ прививалась д≥т¤м з колиски. оли молодий господар будував хату, то обовТ¤зково н7а новому м≥сц≥ садив калину, щоб калина малих д≥точок колисала.

†† Ќародн≥ пов≥рТ¤, повТ¤зан≥ з тим, що дитину приносить УбузькоФ чи УлелекаФ, збереглис¤ ≥ по сьогодн≥шн≥й день. ј гн≥здо ласт≥вки п≥д стр≥хою - на багатод≥тн≥сть.

†† ƒ≥ти виростали захисниками своЇњ батьк≥вщини, в майбутньому труд≥вниками своЇњ земл≥ - що ≥ Ї актуальним ≥ сьогодн≥.

†† ¬одночас ≥з по¤вою д≥тей с≥мТ¤ повинна була п≥клуватис¤ про них ≥ виховувати. –одинне вихованн¤ в≥дводить важливу роль гуманному ставленню до дитини, прид≥ленню њй великоњ уваги. “ому колись без уваги не залишались д≥ти - сироти, њх обовТ¤зково брали на вихованн¤ ≥нш≥ с≥мТњ.

†† ќп≥куном дитини - сироти вибирали не будь - кого, а авторитетну, доброзичливу людину, ¤ка могла б виховати чужу дитину, ¤к свою власну. ¬ б≥льшост≥ випадк≥в таким оп≥куном ставав ближчий родич; таку дитину забирала багатод≥тна с≥мТ¤, ¤ка мала багато своњх д≥тей, там ≥ чуже не пом≥шаЇ. “ому в народ≥ говорили: УЌе ит≥ батьки, що породили,† а т≥, що виховали.Ф

†† ƒуже шкода, що ц¤ традиц≥¤ майже не збереглас¤ в наш час. ƒ≥тей в≥ддають у дит¤ч≥ будинки, вони виростають без материнськоњ оп≥ки, тепла домашнього вогнища.

†† –одина - це кор≥нь, з ¤кого виростаЇ стовбур, г≥лки, кв≥ти, а пот≥м плоди. ќтже, ¤ка с≥мТ¤, так≥ ≥ д≥ти, таким буде ≥ њх майбутнЇ. Ћюдину без с≥мТњ, одиноку в народ≥ називали УперекотиполемФ, нер≥дко пор≥внювали ≥з безпл≥дним деревом.

†† ≤деалом украњнськоњ народноњ педагог≥ки здавна Ї така с≥мТ¤, де взаЇмини складаютьс¤ на основ≥ р≥вноправност≥ чолов≥ка ≥ ж≥нки, на засадах трудового сп≥вроб≥тництва ≥ взаЇмодопомоги у вихованн≥ д≥тей. ¬ихованн¤ д≥тей - найголовн≥ший обовТ¤зок батька ≥ матер≥. ƒ≥т¤м подобаЇтьс¤ дружна с≥мТ¤, вони хочуть жити в щаслив≥й с≥мТњ, бути сином чи донькою гарних батьк≥в.

†† –озлученн¤ батьк≥в т¤жко травмуЇ д≥тей. ” с≥мТњ важлива роль належить батьков≥ ≥ матер≥, ¤к виховател¤м. У„олов≥к у дом≥ голова, а ж≥нка - душаФ.

†† —лово батька маЇ дл¤ дитини авторитетне значенн¤, зв≥дси ≥ повага до батька, ¤коњ тепер часто не вистачаЇ в наших родинах. ” нас ≥ ”крањн≥ зустр≥чаютьс¤ р≥зн≥ назви батька - н¤ньо, неню, дЇд¤. Ќазва УтатоФ вживаЇтьс¤ в б≥льшост≥ у сьогодн≥шн≥й мов≥. ” мов≥ д≥тей можна почути звертанн¤ до батьк≥в з пестливим в≥дт≥нком: батечку, татусю, татусеньку, мамочко, мамусю, мат≥нко, тетко, бабусенько, д≥дику, д≥дусю.

†† ƒ≥ти на знак великоњ поваги до родич≥в зверталис¤ до них У¬иФ ≥ У“иФ не властиве наш≥й родинн≥й педагог≥ц≥.

†† «давна в нашого народу ≥снував культ Ѕатька, ћатер≥, ƒ≥да ≥ Ѕабус≥. ÷≥ слова вимовл¤ли з ¤коюсь особливою шаною ≥ повагою. Ѕатько н≥с велику в≥дпов≥дальн≥сть за д≥тей, за њх здоровТ¤, був њх захисником. Ѕатьк≥в приклад завжди засвоювавс¤ д≥тьми, тому в народ≥ казали: Уяка гребл¤, такий млин, ¤кий батько - такий синФ. Ѕатькове слово було законом. —воЇр≥дну повагу до батька наводить, ¤к приклад, ¬. —курат≥вський:Фƒоки батько на робот≥, ¤ м≥г розслабитис¤, вдатис¤ до пустощ≥в, та варто було опчути - батько ≥де - ¤к все ставало на своњ м≥сц¤, тут же зосереджувавс¤.Ф «араз потр≥бно повернути авторитет батька в родину, надати йому вс≥х цих ц≥нних ¤костей.

†† Ѕатько уособлювавс¤ ¤к годувальник с≥мТњ. ¬ажливе м≥сце у вихованн≥ д≥тей пор¤д з батьком в≥дводилось ≥ матер≥. јдже недаремно говорилос¤ в народ≥, що чолов≥к тримаЇ один кут хати, а ж≥нка - три кути. ’оч с≥мТ¤ за характером влади була патр≥архальною ≥ вс≥ члени с≥мТњ знаходилис¤ у залежност≥ в≥д голови - батька, але ж≥нка була в≥дносно незалежною в≥д чолов≥ка. оли тривали визвольн≥ в≥йни, ж≥нка, кр≥м того, що вела всю хатню справу, брала на себе турботу про господарство - ц≥лком зам≥нювала чолов≥ка.

†† ћати виношуЇ дитину п≥д своњм серцем, пот≥м виховуЇ њњ, в≥ддаючи всю свою ласку ≥ любов. Ѕатьк≥вська любов повинна бути стриманою ≥ вр≥вноваженою - так говорить народна мораль. —л≥па надм≥рна любов спотворюЇ с≥мейне вихованн¤. Ќер≥дко можна† зустр≥ти, що завд¤ки так≥й Улюбов≥Ф дитина виростаЇ егоњстична, розбещена. Ќедарма в народ≥ кажуть, що дитину треба так любити, щоб вона цього не знала. ћатеринська любов вважалас¤ найсильн≥шою: УЅатькова любов до могили, а материна в≥чноФ. ¬ украњнськ≥й родин≥ батько УскупийФ на похвалу. ѕеречитуючи багатющу скарбницю фольклору, то н≥де не зустр≥неш чисто УбатьковихФ п≥сень. ÷е тому,† що батько менш ласкавий, чутливий, н≥ж мати.

†† Ќедоц≥льним у вихованн≥ вважалос¤ застосовувати сувор≥ покаранн¤. јдже це може призвести до жорстокост≥ д≥тей, њх в≥длюдькуватост≥. јле коли в с≥мТњ буде розумний авторитет батька ≥ матер≥,† то ц≥ методи зовс≥м не доц≥льн≥.† ƒружн¤ атмосфера створюЇтьс¤ в с≥мТњ, коли м≥ж д≥тьми ≥ батьками Ї сп≥льн≥ ≥нтереси, прац¤, дозв≥лл¤, задушевна бес≥да, взаЇмоповага ≥ розум≥нн¤.

†† ¬ажливий вплив на вихованн¤ дитини мала вс¤ родина. ѕро шанобливе ставленн¤ до свого роду говоритьс¤ ≥ в присл≥вТ¤х: У—вого доправл¤йс¤, роду не цурайс¤Ф, У’оч по кол≥на в воду, аби до свого родуФ. –одина була своЇр≥дною п≥дтримкою людини в скрутному становищ≥.

†† “радиц≥йним Ї влаштуванн¤ родинних св¤т, де збиралас¤ вс¤ чисельна родина. —лова Ур≥дФ, УродинаФ - прийшли до нас ще з староруських час≥в. ” д≥тей виховувалис¤ родинн≥ почутт¤, засуджувались незгоди м≥ж ними.

†† ¬ажливу роль у вихованн≥ п≥дростаючого покол≥нн¤ мав д≥дусь ≥ бабус¤. ÷≥ люди, ¤к≥ прожили довге житт¤ ≥ можуть под≥литис¤ досв≥дом. олись (≥ тепер цей звичай ще збер≥гс¤) панував звичай сходитис¤ на св¤та, та по нед≥л¤х до бабусиноњ хати на сходки. ј бабус¤ в свою чергу п≥дносила гостинц≥в ≥ розказувала безл≥ч казок, погов≥рок, в≥рувань. ≤з чисельних розпов≥дей бабус≥ чи д≥дус¤ д≥ти д≥ставали перше у¤вленн¤ про навколишн≥й св≥т, природу. „асто бабус¤ вчила: ¤кщо зруйнуЇтьс¤ ласт≥вТ¤че гн≥здо, то на обличч≥ зар¤б≥Ї в≥спа, не доњси окрайц¤ - снитимутьс¤ старц≥. бабус¤, так ¤к ≥ мати з дитинства прививала любов до вТ¤занн¤, вишиванн¤, господарюванн¤.

†† ќтже, на плеч≥ цих невтомних труд≥вниць випадало кр≥м т¤жкоњ прац≥, вихованн¤ внучат ≥ передача багатющого циклу звичањв в≥д попередн≥х покол≥нь - наступним.

†† ” науковому визначенн≥ баба - ж≥нка, мати, прамати, продовжувачка роду людського. ” стародавн≥х словТ¤н баба була ж≥ночим божеством, ¤ке уособлювало в соб≥ хмари, чи св≥тло м≥с¤ц¤. ÷≥ божества - баби н≥би проживали на високих горбах, зв≥дси ≥ народна назва УЅабина гораФ.

†† ћоральне вихованн¤ характеризуЇтьс¤ добрим початком вихованн¤ з перших рок≥в житт¤: УЌагинай г≥лку поки молодаФ. « першого року народженн¤ д≥ти вчатьс¤ слухати дорослих. ≤ два-три роки д≥ти виконують найпрост≥ш≥ дорученн¤ Уподай... в≥зьми...Ф

†† ƒ≥тей вчать берегти ≥грашки, доброзичливо ставитис¤ до тварин. ÷ьому вчать украњнськ≥ народн≥ казки, в≥рш≥. оли дитина п≥дростаЇ, њњ вчать догл¤дати за тваринами, не мучити ≥ не вбивати пташок, домашн≥х тваринок.

†† ” родинному вихованн≥ найб≥льш ц≥нним Ї м≥рило людськоњ доброти. ƒитину змалку привчали в≥татис¤, бути чемною, прив≥тною. олись в сел≥ в≥талис¤ з≥ вс≥ма людьми - знайомою чи незнайомою. ¬. —курат≥вський пригадуЇ такий випадок, коли в≥н не прив≥тавс¤ з одн≥Їю ж≥нкою, то вона поскаржилас¤ його матер≥.

†† —тарших д≥тей привчали п≥клуватис¤ про молодших. «асвоЇнн¤ моральних ≥стин в≥дбуваЇтьс¤ через фольклорну скарбницю.

†† ƒ≥тей змалку вчать дорожити честю. ¬ажливу роль тут в≥д≥граЇ приклад, слово вихованн¤. ѕотр≥бно, щоб моральн≥ звички вв≥йшли в душу дитини, стали потребою.

†† “рудове вихованн¤. « самого раннього дитинства д≥вчатка ≥ хлопчики виховувалис¤ разом. јле д≥вчаток скор≥ше ≥ першими заставл¤ли виконувати хатн≥ роботи, ¤кими оп≥кувалас¤ переважно мати. ÷е ≥ догл¤д за молодшими д≥тьми, вишиванн¤, пр¤д≥нн¤, вТ¤занн¤, навчанн¤ кул≥нар≥њ, догл¤д за кв≥тами, сан≥тар≥Їю ≥ г≥г≥Їною.

†† ’лопц≥в навчали хл≥боробству, пас≥чництву, сад≥вництву, рибальству.

†† « працею повТ¤зано багато присл≥вТњв: Уўоб людиною стати - треба працюватиФ, У” прац≥ краса людиниФ. « давн≥х-давен в народ≥ побутувала така думка, що нав≥ть в т¤жкому гор≥ прац¤ зц≥люЇ, повертаЇ до житт¤. ”крањнському народов≥ притаманна велика працьовит≥сть. ¬важалос¤, що людина, ¤ка не працюЇ, то може створити злочин У¬≥д неробства до злочину один крокФ. ≤ ось зараз, ¤к н≥коли, поширена злочинн≥сть. ѕрац¤ була обовТ¤зком ≥ необх≥дн≥стю кожноњ людини. Ќайкращою рахували ту с≥мТю, де Ї працьовит≥ д≥ти. «а вечерею, коли збиралась ц≥ла родина, батько п≥дсумовував, що зроблено прот¤гом дн¤ ≥ давав завданн¤ на наступний день членам с≥мТњ. –обочий день починавс¤ вл≥тку о 4-5 годин≥. ƒ≥ти п≥дн≥мались разом з батьками ≥ разом ≥шли працювати. ќдним ≥з вид≥в трудового вихованн¤ було пастушенн¤, через нього проходила переважна б≥льш≥сть сел¤нських д≥тей. ѕрацелюбн≥сть виховувалась в малих д≥тей на прикладах народноњ творчост≥: п≥сн¤х, колискових, присл≥вТ¤х, приказках. Уƒва п≥вники, два п≥вники горох молотили...Ф Ќа ц≥й простеньк≥й народн≥й п≥сн≥ виховувалсь не одне покол≥нн¤. ≈лементи прац≥ дорослих в≥дображен≥ у р≥зноман≥тних дит¤чих ≥грах. “ут вони в≥дтворюють те, що спостер≥гають в родинному кол≥. ƒ≥ти вар¤ть њжу, с≥ють, продають.

†† ¬елике значенн¤ на сучасному етап≥ Ї проведенн¤ родинних св¤т ремесел, трудових св¤т, проведенн¤ народних ≥гор, зустр≥ч≥ з народними ум≥льц¤ми.

††† ¬ажливим Ї виб≥р профес≥й. “ому змалку потр≥бно ви¤вл¤ти нахили, обдарован≥сть д≥тей. олись нахили ≥ обдарованост≥ д≥тей в≥дкривали батько й мати. ћати ткал¤, прищеплювала дочц≥ любов до ц≥Їњ прац≥. Ѕатько - трудар - хл≥бороб - брав хлопчика в поле, вчив с≥¤ти.

†† –озумове вихованн¤ на сучасному етап≥ передбачаЇ засвоЇнн¤ материнськоњ мови, розвитку мисленн¤, формуванн¤ в молод≥ системи ≥дей, погл¤д≥в на природу, сусп≥льство, прищеплювати прагненн¤ самоосв≥ти.

†† «давна велика роль надавалась розумовому вихованню. У«нанн¤ та розум - скарб людиниФ. «а народним звичаЇм мудр≥сть ззовн≥ непоказна, нею найчаст≥ше може бути непоказна людина: У ого насм≥шкою зневажать, з того люди буваютьФ.

†† ¬ажливе м≥сце у розумовому вихованн≥ займаЇ сп≥лкуванн¤ з розумними людьми: Ућудрого шукай, дурного обходьФ. “ому з маленькими д≥тьми потр≥бно ¤комога б≥льше розмовл¤ти, бо мовленн¤ дитини св≥дчить про њњ розум. ќволод≥вши мовою, дитина мала можлив≥сть здобути знанн¤ про навколишню д≥йсн≥сть. на численн≥ запитанн¤ д≥тей потр≥бно давати коротку, але точну в≥дпов≥дь. —прийманн¤ св≥ту проходить через колискову п≥сню, казку - в д≥тей по¤вл¤ютьс¤ казков≥ образи. ¬ д≥тей розвиваЇтьс¤ ц≥кав≥сть, допитлив≥сть, п≥знавальн≥ ≥нтереси.

†† « народженн¤м дитини головним обовТ¤зком батьк≥в Ї п≥клуванн¤ про здоровТ¤ своњх д≥тей: У—тало не плакало, росло - не бол≥лоФ.

†† ¬ народ≥ здавна ц≥нились так≥ ¤кост≥, ¤к ст≥йк≥сть, витривал≥сть, в≥двага, чесн≥сть, дисципл≥нован≥сть. ¬ народ≥ збереглис¤ легенди про ирила ожумТ¤ка, отигорошка - мужн≥х силач≥в ≥ велетн≥в.

†† ‘≥зичне вихованн¤ т≥сно повТ¤зане з трудовим. Ѕо т≥льки ф≥зично здорова людина може працювати. «береженн¤ здоровТ¤ до старост≥ Ї дуже актуальним. “ому в≥таючись, люди зичать одн≥ одним здоровТ¤. Ѕатьки повинн≥ п≥клуватис¤ про те, щоб дитина багато рухалас¤: Уяк дитина б≥гаЇ ≥ граЇтьс¤, то њй здоровТ¤ усм≥хаЇтьс¤Ф.

†† давн≥ словТ¤ни використовували ц≥лющ≥ властивост≥ сонц¤, вони виносили хворого п≥д пр¤м≥ промен≥ сонц¤. Ќовонародженого купали в травах любистку, мТ¤ти Ущоб був м≥цний, ¤к дубФ, додавали г≥лочку вишн≥, Ущоб гарна булаФ.

††† Ѕагатов≥ковий народний досв≥д - ход≥нн¤ босон≥ж. ƒ≥ти з великою охотою грають в народн≥ ≥гри Угуси-лебед≥Ф, Уп≥джмуркиФ. –ухлив≥ ≥ спортивн≥ ≥гри допомагають формуванню в≥дваги, р≥шучост≥, ≥н≥ц≥ативи, взаЇмодопомоги, гартують орган≥зм. Ќа ”крањн≥ майже на кожному народному св¤т≥ були присутн≥ ≥гри, силов≥ змаганн¤ (козацьк≥ забави).

†† ¬еликою рад≥стю дл¤ д≥тей ¤к тепер, так ≥ колись були: гра в сн≥жки, катанн¤ на санках, лижах.

†† олись на ”крањн≥ при народженн≥ дитини њњ старались туго сповивати, щоб Уросла струнка, мала р≥вненьк≥ ручки й н≥жкиФФ. Ћюди при хворобах вдавалис¤ до народноњ медицини - в основ≥ ¤коњ лежать народн≥ прийоми л≥куванн¤.

†† Ќарод здавна прагнув гарно оздобити св≥й од¤г, своЇ житло, налагодити гарн≥ в≥дносини м≥ж людьми. «алученн¤ д≥тей до прекрасного з першоњ маминоњ колисковоњ п≥сн≥. Ќ≥жний материнський голос викликав у дитини почутт¤ прекрасного. ” них закладена н≥жн≥сть, любов, люд¤н≥сть, добро.

†† ¬елика роль батьк≥в у прилученн≥ д≥тей до п≥сн≥. ¬ечорами збиралас¤ вс≥ с≥мТ¤ ≥ починали сп≥вати. —п≥вали п≥сн≥ про житт¤, про кв≥ти, про н≥жн≥ ≥ щир≥ почутт¤. ѕот≥м, коли д≥ти п≥дростали, то продовжували сп≥вати на вечорниц¤х. ўе важливу роль у вихованн≥ прекрасного в≥д≥гравали ≥грашки. Ќародн≥ ум≥льц≥ виготовл¤ли приваблив≥ ≥грашки.

†† ƒортриманн¤ мовного етикету в≥дображалось у п≥сн¤х, казках. «асуджувались батьки, ¤к≥ вживали лайлив≥ слова в присутност≥ д≥тей. Ѕатьки вчили своњх д≥тей естетично оформлювати прим≥щенн¤ - це перш за все охайн≥сть, чистота:Ф’оч би хата б≥дненька, але чиста й чепурненька, а ¤ тому й гарна та веселенькаФ. «араз молодь потр≥бно залучати до народного мистецтва, народних ремесел.

†† ” давнину, коли дитин≥ виповнювалос¤ 7 рок≥в, то вона вже залучалас¤ до певноњ прац≥. ƒ≥ти ставали активними пом≥чниками батьк≥в. ¬елике значенн¤ надавалос¤ участ≥ д≥тей у родинних трудових св¤тах УобжинкахФ.

†† ¬ цей в≥к в≥дбувалос¤ в≥дкритт¤ обдарованост≥ д≥тей. ƒл¤ √уцульщини Ї характерним зан¤тт¤ - р≥зьбленн¤ по дереву. “о ж згадаймо в≥домого майстра р≥зьби ёр≥¤ Ўкр≥бл¤ка. як засв≥дчують родинн≥ перекази, це був чолов≥к вимогливий до свого таланту. ”с≥ ц≥ риси успадкували його сини - ‘ед≥р, ≤ван та ¬асиль. ¬они змалечку почали вчитис¤ у батька ≥ чудово оволод≥ли ц≥Їю наукою. ѕот≥м у ‘едора майстерн≥сть перейн¤в його син ƒмитро. ј дружина ƒмитра розпов≥дала, що вона змалку вчилас¤ писати писанки, вишивати, ткати л≥жники.

†† ƒавнЇ захопленн¤ у ћар≥њ ћатв≥йчук з Ѕрустур≥в - виготовленн¤ ≥грашок ≥з сиру.

†† √ончарство, вироби ≥з шк≥ри, гарно оздоблен≥ череси - широк≥ ремен≥, вишиванн¤, писанкарство, Убджолиний промиселФ, обробка вовни, бл¤харство, хл≥боробство - ¤ка прекрасна школа дл¤ нашоњ молод≥.

†† Ќародженн¤ дитини Ї великою рад≥стю дл¤ с≥мТњ. ”крањнський народ прот¤гом багатьох стол≥ть створював ≥ збер≥г с≥мейну обр¤дов≥сть, повТ¤зану з народженн¤м дитини, вибором кум≥в, ≥мен≥, хрещенн¤, першого купанн¤. ќсновними субТЇктами родинноњ обр¤довост≥ в украњнськ≥й с≥мТњ виступали: дитина, пород≥лл¤, бабка-повитуха ≥ батько дитини. ѕовивальна бабка в≥д≥гравала чи не найголовн≥шу роль тому, що в≥д њњ знань залежало проходженн¤ род≥в ≥ здоровТ¤ маленькоњ дитинки ≥ ж≥нки-пород≥лл≥.

†††††††† Ѕаба-повитуха мала волод≥ти певними ¤кост¤ми: чесн≥стю, добротою, милосерд¤м, повинна добре знати народну медицину, досконало волод≥ти повивальним мистецтвом, мати зд≥бност≥ приймати роди.

†††††††† ќдним ≥з важливих завдань бабки-повитухи було навчити молоду мат≥р† повивальному мистецтву. “ак на ”крањн≥ у ’”≤≤≤ стол≥тт≥† по¤вилис¤ перш≥ Ушколи повивальницьФ. ѕуповину хлопчика в≥дтинали на сокир≥, пол≥н≥ дл¤ того,† щоб був добрим господарем, а д≥вчин≥ на гребен≥ (дл¤ чесанн¤, вовни), щоб була господинею. ѕупок з ниткою (лл¤ною чи конопл¤ною) ховали в скриню чи за ≥кону. оли дитина† перший раз† ≥шла† в школу, його виймали ≥ давали дитин≥, щоб розвТ¤зала. Уяк розвТ¤же пуп, то ≥ ум розвТ¤же, а ¤к н≥ - то буде мучитисьФ - говорили у народ≥.

†† ”крањнський народ здавна прид≥л¤в велику увагу вибору ≥мен≥ дитини. ƒуже часто вони давали ≥мТ¤ д≥дус¤ чи бабус≥, або називали ≥менем св¤того дн¤† церковного календар¤. «а народними в≥руванн¤ми дитина, ¤ка носила ≥мТ¤ св¤того, мала бути щасливою.

†† ¬ народ≥ кажуть, що найкраща дитина народжена вранц≥. якщо вноч≥ - то буде сонлива, вдень -сердита. ¬ понед≥лок на св≥т зТ¤вл¤ютьс¤ в≥щуни. ќтже, визначенн¤ ¤костей дитини залежало в≥д часу народженн¤. ƒитину купали зразу ≥ баба-повитуха клала до купелю д≥вчинки ромашку, щоб УрумТ¤на булаФ, калину, щоб Украсна булаФ. ј до купелю хлопчика клали г≥лочку дуба Ущоб м≥цний бувФ, барв≥нок, щоб Удовго живФ, чорнобривц≥, щоб Убув чорнобривимФ. “акож у воду клали хл≥б, щоб Узавжди при хл≥б≥ бувФ, цукор, Ущоб солодкий бувФ, ¤блуко, Ущоб румТ¤ний бувФ. ¬оду дл¤ купел≥ гр≥ли у високих глечиках, щоб були струнк≥, але не давали вод≥ закип≥ти, щоб дитина не була сердита. ” гар¤ч≥й вод≥ купаний - тобто дитина поганоњ повед≥нки. оли дитину викупали, то завертали њњ у випрану чисту† сорочку батька, з ¤коњ пот≥м робили пелюшки. « купел≥ зразу дитину давали батьков≥, ¤кий ц≥лував дит¤ ≥ передавав матер≥. ¬есь цей ритуал носив велике виховне значенн¤, адже вс≥ бажали дитин≥ вс¤ких гаразд≥в та добра.

†† упанн¤ носило теж† ≥ сан≥тарно-г≥г≥Їн≥чне значенн¤: Ущоб дитина чистенькою була та пахучою булаФ. «а традиц≥Їю обовТ¤зковим було в≥дв≥данн¤ пород≥лл≥ р≥дними, сус≥дами. ÷ю м≥с≥ю виконували т≥льки ж≥нки ≥ обовТ¤зково не Уз порожн≥ми рукамиФ.

†† ” родинн≥й обр¤довост≥ панували р≥зноман≥тн≥ в≥руванн¤ в Узл≥ духиФ, УурокиФ (УврокиФ).

† У¬рокиФ- це над≥сланн¤ хвороби погл¤дом. «а таких людей говорили, що вони з Улихими очимаФ. “ому, коли дивилис¤ на дитину, то говорили Ун≥врокуФ або спльовували в сторону, дивилис¤ на н≥гт≥ або стелю. ÷е також мало велике значенн¤ дл¤ здоровТ¤ дитини.

†† «а народним пов≥рТ¤м Узл≥ духиФ (коли дитина ще не хрещена), викрадають њњ, залишаючи зам≥сть нењ п≥дм≥ну - крикливу, з великою головою.

†† Ѕули способи, ¤кими в≥дган¤ли злих дух≥в: часник, зал≥зо, полотно темного кольору.

†† ” гуцул≥в побутував такий звичай, що баба - повитуха запалювала св≥чку одразу ж п≥сл¤ народженн¤ дитини присп≥вуюси:

†††††††††† «асв≥чу ¤ св≥чку

†††††††††† ѕ≥ду по зап≥чку

†††††††† Ћадану шукати

†††††††† ќблупити хату.

“ака в≥ра в Узл≥ духиФ формувала у батьк≥в усв≥домленн¤ того, що мала дитина Ї безпом≥чною ≥ за нею треба догл¤дати ≥ берегти њњ. √либоко засуджувалась мат≥р, ¤ка кидала дитину на призвол¤ще.

†† Ќародна родинна педагог≥ка завжди намагалась† розвТ¤зати питанн¤ про походженн¤ дитини. Ќа запитанн¤ д≥тей:Ф«в≥дки ¤ вз¤вс¤?Ф- можна було почути, що його або знайшли в бурТ¤н≥ чи капустин≥, або прин≥с лелека чи нав≥ть ангел. “ак≥ в≥дпов≥д≥ спри¤ли злету дит¤чоњ фантаз≥њ ≥ видумки, розвитку допитливост≥.

†† ≤снуЇ украњнська ф≥лософ≥¤ про походженн¤ людини, початок ¤коњ почав досл≥дник ™.«горський (1834-1892). ™ твердженн¤, що Ѕог створив людину ≥з глини. Ћюди - д≥ти земл≥. ¬ народ≥ Ї ще думка, що Ѕог створив ж≥нку ≥з рож≥ ≥ дитина по¤вл¤Їтьс¤ штучно. Ќародне трактуванн¤ про походженн¤ людини несе в соб≥ ≥ великий характер. “ому, що така нереальна в≥дпов≥дь на питанн¤ про по¤ву дитини спонукаЇ дитину мислити, шукати правильну в≥дпов≥дь на питанн¤. ¬ дитини формуЇтьс¤ погл¤д на походженн¤ людини, опираючись на народну ф≥лософ≥ю, формуЇтьс¤ думка про Їдн≥сть природи ≥ людини.

†† ¬ украњнськ≥й родинн≥й обр¤довост≥ спостер≥гаЇтьс¤ на¤вн≥сть других батк≥в - кум≥в. ўе в епоху до патр≥архату, коли роль батька не була ч≥ткою у вихованн≥, на себе оп≥кунство брав р≥дний брат матер≥. ум≥ство - це добров≥льне шефство над дитиною в≥д њњ народженн¤ до њњ зр≥лост≥. ќтже в дитини по¤вл¤ютьс¤ ще одн≥ батьки, ¤к≥ беруть участь у вихованн≥.

†† ¬ куми запрошуЇ батько новонародженого. «апрошенн¤ вважаЇтьс¤ дуже почесним, тому в≥дмовл¤тис¤ в≥д нього не можна. ¬ибраного батька називали нанашком, а маму - нанашкою. ƒ≥ти повинн≥ були з великою повагою ставитис¤ до хрещених батьк≥в, виконували вс≥ њхн≥ вказ≥вки, з вд¤чн≥стю сприймати зауваженн¤. ¬ свою чергу кум ≥ кума, в≥дв≥дуючи своњх хрещеник≥в принос¤ть њм гостинц≥, виховують њх добрим словом ≥ д≥лом. Ѕатьки в особ≥ кум≥в бачили своњх порадник≥в, пом≥чник≥в у вихованн≥ дитини. Ќедарма кажуть, Ущо кум, то умФ. ÷ей† авторитет п≥дтверджуЇтьс¤ тим, що п≥д час вес≥лл¤ њм в≥дводилос¤ головне м≥сце, перш≥ скибки вес≥льного короваю молоде подружж¤ вручали саме почесним батькам. ¬ куми кликали старших авторитетних людей по кровн≥й л≥н≥њ або сус≥д≥в. олись були ще Устр≥чн≥Ф куми - це перш≥ зустр≥чн≥, зат принципом, кого дол¤ приведе. Ќайчаст≥ше це робили тод≥, коли в с≥мТњ вмирали д≥ти, в≥двертаючи зл≥ сили. ¬ народн≥й педагог≥ц≥ кум≥вство спри¤ло зм≥цненню здоровТ¤ дитини, забезпеченню вихованн¤ в с≥мТњ.

†† ’рещенню дитини передували церемон≥альн≥ обр¤ди, повТ¤зан≥ ≥з символ≥чним прилученн¤м новонародженого до родини Уотчого домуФ. ќбр¤д з кожухом:† повитуха розстел¤ла кожух вовною догори на п≥длоз≥ чи стол≥ ≥ на ньому спеленувала дитину, щоб був багатий, здоровий ≥ щасливий. уми кидали на кожух монети, пот≥м п≥дн≥мали за крањ кожуха три рази ≥ висловлювали р≥зноман≥тн≥ побажанн¤. ’рещенн¤ в церкв≥ передбачаЇ залученн¤ дитини до в≥ри. –ел≥г≥йне домашнЇ вихованн¤ передавалось ≥з роду в р≥д, в≥д батька до сина, в≥д д≥да до внука.

†† ¬≥ра в Ѕога ≥ р≥вност≥ вс≥х перед Ѕогом, засудженн¤ жорстокост≥, заклик до сов≥ст≥, чест≥, г≥дност≥, тобто рел≥г≥йн≥ людськ≥ ц≥нност≥ формувались в дитини в≥д народженн¤. ≤ вона виростала гуманною, морально - ст≥йкою особист≥стю. ¬ с≥мТњ можна було почути: УЌе роби так, бо прийде Устрашний судФ, Уп≥деш у пеклоФ.

†† ƒ≥тей водили до церкви кожноњ нед≥л≥ чи в св¤та. ¬еличн≥сть церковного сп≥ву, слуханн¤ запов≥дей божих, спов≥дь - все це сильно д≥Ї на псих≥ку дитини ≥, нав≥ть, старших. ÷е була одна ≥з стор≥н духовного ≥ морального вихованн¤ дитини, тобто вихованн¤ доброти, гуманност≥, справедливост≥, милосерд¤, чест≥, п≥клуванн¤ про батьк≥в, кал≥к.

†† ѕ≥сл¤ ритуального хрещенн¤ дитини в церкв≥, вдома в≥дбувавс¤ традиц≥йний об≥д. ≤ти на нього з порожн≥ми руками не годилось. ∆≥нки несли щось ≥з поширених украњнських страв - вареники, завиванц≥ або муку. „олов≥ки ≥шли з хл≥бом. ÷≥ подарунки дарували ≥з побажанн¤ми, щоб мр≥њ ≥ над≥њ справджувалис¤, бажали здоровТ¤ ≥ вс¤ких гаразд≥в. ќбовТ¤зковим було частуванн¤ гостей кашею, ¤ку варили за спец≥альним рецептом, на молоц≥ з маслом та медовою водою. Ќа горщик клали тар≥лочку, куди кидали грош≥, а пот≥м хрещений батько розбивав горщик так, щоб каша не розсипалас¤ (на знак достатку).

†† „астину каш≥ ≥ грош≥ в≥н давав матер≥, а решту каш≥ д≥лить м≥ж присутн≥ми з примовл¤нн¤м:Ф–оди боже, жито й пшеницю, а господар¤м д≥тей копицюФ.

†† ј господар≥ роздавали калач≥ гост¤м взам≥н за подарунки. ѕрисутн≥ старалис¤ ¤кнайшвидше вткнути кв≥ти в калач, Ущоб дитина скоро тримала вТ¤зиФ.

†† ¬ наш≥й народн≥й педагог≥ц≥ зустр≥чаЇтьс¤ багато звертань до д≥тей: зозулько, ласт≥вка, сонечко, щебетушка. Ћайлив≥ слова в присутност≥ д≥тей були не прийн¤т≥. ¬они зам≥н¤лис¤ згруб≥лими звертанн¤ми - розбишака, бешкетник. ¬ народ≥ збереглис¤ назви дитини, в залежност≥ в≥д в≥ку. ƒитину, ¤ка щойно народилас¤, називали Упискл¤Ф, Утул¤точкоФ. ѕ≥сл¤ шести тижн≥в Усм≥¤каФ, УплазунчикФ, УсокотунФ. оли по¤вл¤ютьс¤ зуби УбелькотунФ, УворкотухаФ, УсокотунФ.

†††††††† як вчитьс¤ балакати УщебетунФ.

народна педагог≥ка вимагаЇ виховувати дитину, зважаючи на в≥ков≥ особливост≥ дитини: У√ни дерево, поки молоде, вчи д≥тей, поки мал≥.Ф

†††††††† ѕрот¤гом всього дитинства гра ≥ народна ≥грашка займаЇ найголовн≥ше м≥сце у житт≥ дитини. √ра в≥дображала працю дорослих, елементи трудових д≥й. в своњй ≥гров≥й д≥¤льност≥ д≥ти в≥дображають те, що спостер≥гають у родинному кол≥. ¬ д≥тей змалку виховувалас¤ любов до прац≥, д≥т¤м давалис¤ знанн¤ про навколишню д≥йсн≥сть . в ≥грах дл¤ хлопц≥в розвивалас¤ витривал≥сть, винослив≥сть, взаЇмовиручка, сила. ” народ≥ кажуть Уƒе гра, там ≥ рад≥стьФ. ¬ ранньому† в≥ц≥ (1-3 р.) д≥ти граютьс¤ предметами, тобто вчатьс¤ њх використовувати. ѕот≥м виникаЇ творча або рольова гра. «разки дит¤чих ≥гор прнизначалис¤ не лише дл¤ ф≥зичного розвитку ≥ загартуванн¤, але були школою етики й естетики сп≥лкуванн¤. ѕ≥д час гри використовувалис¤ д≥алоги, де закр≥плювавс¤ мовний етикет, виробл¤лос¤ певне в≥дношенн¤ до товариш≥в, почутт¤ дружби, одночасно проходило† тренуванн¤ памТ¤т≥, заучуючи т≥ чи ≥нш≥ в≥ршован≥ тексти. ” ≥нших ≥грах, ¤к УжмуркиФ, Укл≥ткаФ, розвивались математичн≥ зд≥бност≥.† ¬елике розмањтт¤ дит¤чих ≥гор було притаманне календарним та обр¤довим св¤там. ƒл¤ б≥льшост≥ ≥гор д≥ти виготовл¤ли ≥грашки власноруч; майстрували свистульки, пищиеи, робили л¤льки. устарна народна ≥грашка виготовл¤лас¤ у дус≥ народного мистецтва. ƒ≥ти робили ≥грашки ≥з глини, дерева, овоч≥в. ƒо виготовленн¤ ≥грашок залучалис¤ доросл≥.

†† Ќа √уцульщин≥ виготовл¤ли не т≥льки деревТ¤н≥, а й гончарн≥, параф≥нован≥, кост¤н≥, ≥з сиру ≥грашки.

†† ƒит¤че мовленн¤ у пер≥од в≥д двох до пТ¤ти рок≥в проходить певний етап розвитку, тобто ≥з своЇр≥дного дит¤чого лексикону поступово перетворюЇтьс¤ в сформовану правильну мову. ” народ≥ прекрасним стимулюючим засобом Ї дит¤чий фольклор. Ќайперше це колисков≥ п≥сн≥. Ћаг≥дний материн насп≥в зас≥вав дит¤чу душу любовТю до людей, до всього живого. олискова п≥сн¤ характеризуЇтьс¤ ненавТ¤зливою формою, мелодикою, словами ≥ музикою, формуЇ любов до природи, формуЇ св≥тогл¤д. ¬се це ≥з материним молоком засвоюЇ з перших дн≥в свого житт¤ маленька дитина.

††† ќй на кота воркота

††† Ќа дитину др≥мота

††† ј-а, люл≥.

„и† Ћюл≥ - люл≥, дитино

†††††† ѕоњдемо по с≥но

†††††† “и там будеш кон≥ пасти†††

†††††† ј ми будем с≥но класти...

†† олисков≥ п≥сн≥ виробл¤ють у д≥те слух ≥ буд¤ть чутт¤ мови у вс≥й њњ мелодичност≥, крас≥ ≥ образност≥.

†††† јй -ну люл≥, люл≥

†††† Ќалет≥ли з пол¤ гул≥

†††† “а й пос≥ли на ворот¤х

†††† ” червоних та чобот¤х...

” колисков≥й п≥сн≥ зустр≥чаютьс¤ слова Удит¤ткоФ, Уколисоньц≥Ф. У¤сненькийФ, Ув≥ченькаФ. ћаг≥чн≥сть колисковоњ п≥сн≥ пол¤гаЇ у своЇр≥дн≥й манер≥ виконанн¤ п≥сень, вона нагадуЇ тихий скрип колиски, вона лаг≥дна, спок≥йна. ¬ украњнських с≥мТ¤х колисков≥ сп≥вали над дит¤чою колискою, що гойдалас¤ в такт насп≥ву ≥ спри¤ла швидкому засинанню дитини. ¬ажливе м≥сце в родинному навчанн≥ ≥ вихованн≥ займали пестушки. ¬они ввод¤тьс¤ в житт¤ дитини, коли вже п≥знаЇ близьких, сидить,† прост¤гаЇ руки. ÷е своЇр≥дн≥ п≥сеньки ≥ в≥ршики - пот≥шки.

†† ÷е вже Ї елементи найпрост≥шоњ дит¤чоњ гри. Ќаприклад, за допомогою в≥ршика-пот≥шки У√орошок, бобошок, фасолька, бараболька, старий бабище - фур через полотнищеФ д≥ти вивчали назви кожного пальц¤, њх к≥льк≥сть. ѕот≥шки стають своЇр≥дним уроком дл¤ дитини. були пот≥шки гумористичного зм≥сту, це забавл¤нки.

†† ÷ить, цить не плач

†† —печемо калач

†† ћедом помажемо,

†† тоб≥ покажемо.

†¬они розвивали мовну активн≥сть дитини, памТ¤ть, оптим≥зм. ≤ д≥ти вмить з великим задоволенн¤м запамТ¤товували њх. —воЇр≥дним елементом дит¤чого фольклору Ї небилиц≥. ÷е нереальна опов≥дь, ¤ка спонукаЇ дитину мислити, обм≥рковувати: Уј ¤к це насправд≥? „и може так бути?Ф

††† ћиша книги проточила

††† ћуха борщ прошла

††† ѕ≥вень здавив кон¤

††† Ќ≥чим њхать до млина...

∆арт≥влив≥ п≥сн≥ формують естетичний смак, прививають любов до р≥дноњ мови, розвивають вм≥нн¤ давати художн≥ описи предмет≥в.

†††††††† “анцювали миш≥,

†††††††† ѕо бабин≥й хиж≥

†††††††† —тало баб≥ за танець

†††††††† «Тњли миш≥ буханець.

†††††††† Ќемаловажну роль у формуванн≥ майбутньоњ особистост≥ мали створен≥ народом казки.

†††††††† ÷е ≥ героњко-фантастичн≥ казки про тварин, соц≥ально-побутов≥ казки. вони Ї прикладом злету людськоњ творчоњ думки ≥ вигадки, вони виступають символами загальнолюдських моральних ц≥нностей. ÷е вихованн¤ доброти, взаЇмодопомоги, дружби, побратимства тут завжди добро перемагаЇ зло, що Ї властивим украњнським народним казкам.

†††††††† ѕро героњчне минуле ≥ славну боротьбу нашого народу д≥ти д≥знавались ≥з легенд, переказ≥в, героњчних опов≥дань, дум. ¬они в≥др≥зн¤лис¤ в≥д казок своЇю правдив≥стю ≥ вже були розрахован≥ на д≥тей старше пТ¤ти рок≥в. Ќаприклад, в переказ≥ Уяк запорожц≥ перехитрили царицю атеринуФ розпов≥даЇтьс¤ про мужн≥стьта незламну силу козак≥в. ¬ легенд≥ Уяк мати стала зозулеюФ - виховувалас¤ пошана ≥ любов до матер≥.

†††††††† «аклмчки своњм виникненн¤м с¤гають ще в глибоку давнину в ¤зичеську в≥ру, коли люди своњми закличками, примовками

¤кби закликали стих≥ю, природу. ѕод≥бними до них Ї примовки. ÷е коротк≥ зверненн¤ до тварин, птах≥в, комах. олись ≥з примовкрою дуже поширене було звертанн¤ до мишки, коли у дитини випадав зуб: Ућишку, мишко на тоб≥ молочний, дай мен≥ золотийФ. «аклички ≥ примовки Їднають дитину з природою, виховують чуйне ставленн¤ до живого, милосерд¤.

†††††††† ƒл¤ формуванн¤ правильноњ вимови у д≥тей використовуютьс¤ л≥чильки, м≥рилки, дотеп-пастки. ” вимов≥ л≥чилок робитьс¤ наголос на певний звук з метою формуванн¤ певноњ артикул¤ц≥њ мовних орган≥в. “ут д≥ти вчилис¤ л≥чити.

†††††††† ƒотеп-пастка вимагаЇ у д≥тей уваги, напруженн¤ слуху. „асто одн≥ д≥ти дотепно дражнили ≥нших.

†††††††† 1. я п≥ду у л≥с.

†††††††† ††† ≤ ¤.

†††††††† ††† «рубаю дуба.

†††††††† ††† ≤ ¤.

†††††††† ††† «робимо корито.

†††††††† ††† ≤ ¤.

†††††††† 2. —кажи - коса.

†††††††† ††† оса.

†††††††† ††† “во¤ т≥тка - ќса.

†††††††† ћирилки - це теж в≥ршован≥ вислови, ¤кими мирились д≥ти, коли посвар¤тьс¤:

†††††††† Ућир миром - пироги з сиром:. ” формуванн≥ правильноњ вимови важливу роль в≥д≥гравали скоромовки.

†††††††† ќсобливо поширеними на √уцульщин≥ були коломийки. ” них в≥дображалось житт¤ людей, њх побут, св¤та, обр¤дов≥сть.

†††††††† Ћюди њдуть на ¤рмарок

†††††††† √рошей торгувати

†††††††† ј ¤ везу лиху долю

†††††††† ўо кому продати.

†††††††† ” вихованн≥ майбутньоњ людини прислф≥вТ¤ та приказки в≥д≥гравали велику роль. “ут вт≥лен≥ основн≥ ≥дењ моральност≥, люд¤ност≥.

†††††††† Уƒо природи - не неси шкодиФ,

†††††††† УЌаробивс¤ так, що аж рукави попухлиФ ≥ засуджуЇтьс¤ л≥нь

†††††††† У≤шла √андз¤ в поле жати, та й забула серпа вз¤тиФ,

†††††††† УЌе вчи д≥тей страшкою, а ласкоюФ - так≥ настанови даЇ народна педагог≥ка батькам у вихованн≥.

†††††††† ƒоба козацтва внесла великий вклад у всю украњнську нац≥ональну систему вуихованн¤.

†††††††† ”крањнське козацтво було не т≥льки в≥йськовим, а й соц≥альним, пол≥тичним, державним, педагог≥чним, культурно-≥сторичним ¤вищем.

†††††††† ¬ажливий виховний вплив украњнське козацтво вбачало у народному фолькльор≥. ÷е п≥сн≥, думи, легенди, перекази про героњчну боротьбу козак≥в проти чужоземних загарбник≥в.

†††††††† ’арактерним в козацьких с≥мТ¤х Ї пануванн¤ культу Ѕатька, ћатер≥, Ѕабус≥, ƒ≥дус¤, –оду й Ќароду.† ѕершим ступенем родинного вихованн¤† було дошк≥льне вихованн¤. ¬же тут просл≥джувалас¤ роль батька в загартуванн≥ д≥тей, формуванн≥ в них лицарськоњ чест≥, г≥дност≥.

†††††††† ƒругим ступенем було родинно-шк≥льне. ¬оно зд≥йснювалось в козацьких братських школах. “ут вихованн¤ зд≥йснювалос¤ на родинних, духовних, моральних ц≥нност¤х, було ф≥зичне ≥ психолог≥чне загартуванн¤, спортивно-в≥йськовий вишк≥л.

†††††††† Ѕатько в козацьк≥й педагог≥ц≥ це перш за все вихователь, захисник роду, с≥мТњ, творець ≥стор≥њ. ¬≥н споконв≥к≥в був дл¤ своњх д≥тей прикладом мужност≥, в≥дваги, авторитетом у ставленн≥ до родини.

†††††††† ћати виховувала своњх д≥тей на народному фольклор≥, сп≥вала п≥сн≥ про козак≥в, њх мужн≥сть.

†††††††† ¬ крозацькому вихованн≥ ≥сневали неписан≥ закони лицарськоњ чест≥. ” молодого покол≥нн¤ виховувалас¤ любов до батька, р≥дноњ мови, дружба, побратимство, готовн≥сть захищати слабших, в≥рн≥сть моральним чеснотам ≥ ≥деалам, готовн≥сть боротис¤ за честь ≥ славу Ѕатьк≥вщини, ненависть до ворог≥в. ¬себ≥чно розвинен≥ козаки блискуче волод≥ли не лише зброЇю, а й своњм т≥лом. певна система загартуванн¤ козак≥в спри¤ла њх мужност≥, витривалост≥ й сил≥. «д≥бномст≥ козак≥в розвивались у танках, хороводах. ” козак≥в поширеним було звертанн¤ Убрате м≥йФ, УтоваришуФ.

†††††††† ”крањнська родинна смистема вихованн¤, ¤ка ≥сторично† склалас¤ прот¤гом багатьох в≥к≥в нашим народом, головним обТЇктомвихованн¤ визначаЇ дитину, а субТЇктами - батьк≥в, родину, громадськ≥сть. ¬изначаЇ необх≥дн≥сть виховати ф≥зично, ≥нтелектуально, духовно, морально ≥ ≥сторично розвинену людину, украњнц¤ - патр≥ота.

†††††††† Ќародна родинна педагог≥ка визначаЇ психолого - ф≥з≥олог≥чн≥ особливост≥ дитини, даЇ поради ¤к виховати дитину в той чи ≥нший пер≥од житт¤. ѕерегл¤даючи досв≥д у родинному вихованн≥ можна багато запозичити в трудовому, моральному, естетичному, розумовому вихованн≥.† —воЇр≥дною Ї ≥в родинна обр¤дов≥сть. ¬иростаючи в родинн≥й атмосфер≥ добра, моральних чеснот дитина формувалас¤ ¤к гармон≥йно розвинута особист≥сть.

†††††††† –одина закладаЇ фундамент вихованост≥, ¤кий визначаЇтьс¤ особливою м≥ццю, бо будуЇтьс¤ на грунт≥ глибоких емоц≥й, любов≥ м≥ж батьками ≥ д≥тьми, тепл≥ кровних в≥дносин.

†††††††† –одинне правильне вихованн¤ служить дл¤ насл≥дуванн¤ у вс≥х прийдешн≥х покол≥нн¤х.

Ћ≥тература.

Уѕочаткова школаФ є8, 1993р.

ћ.—тельмахович У”крањнське нац≥ональне вихованн¤Ф. Уѕол≥тт¤Ф є29, 1993р.

ћ. —тельмахович, УЌ¤н≥ з народуФ.

Уќсв≥таФ, є9, 1992р. У”крањнська козацька педагог≥каФ.

¬. —курал≥вський УЅерегин¤Ф

ћ.√.—тельмахович УЌародне дитинознавствоФ. ињв. 1991 р.

¬ащенко УЌародна педагог≥каФ.

.ƒ. ”шинський , Уѕро народн≥сть у громадському вихованн≥Ф.

—качать реферат (22Kb)

†

†††††††† †

—качать реферат (22Kb)

ќсобливост≥ виховного процесу в ”крањн≥

«ћ≤—“

—качать реферат (22Kb)