≤V. ¬иховувати ≥ навчати

4.1. ўо звеличуЇ вас в очах ваших д≥тей

†††††††† —≥мТ¤ стаЇ могутньою виховною силою, що облагороджуЇ наших д≥тей лише тод≥, коли ви, батько й мати, бачите високу мету свого житт¤, живете в ≥мТ¤ високих ≥дей, що п≥днос¤ть, звеличують вас в очах ваших д≥тей. —≥мТ¤ в нашому сусп≥льств≥ створюЇтьс¤ ¤к первинний осередок багатогранних людських в≥дносин Ц господарських, моральних, духовно-психолог≥чних, естетичних. ¬ступаючи в шлюб, в≥н ≥ вона сповнен≥ передчутт¤ радост≥, щаст¤, повноти духовного житт¤.

†††††††† јле те, що в≥н ≥ вона живуть в одн≥й квартир≥, перебувають у в≥дносинах ф≥зичноњ близькост≥ Ц це не Ї само по соб≥ невичерпним джерелом радост≥ ≥ щаст¤. ўаст¤ творитьс¤ подружж¤м, воно залежить в≥д того, в чому вбачаЇте ви, батько й мати, сенс житт¤. ¬≥д того, в чому ви бачите джерело щаст¤, повноти своњх в≥дносин, в≥д того, дл¤ чого ви обТЇдналис¤ в дов≥чний союз, залежить виховна, облагороджуючи сила с≥мТњ, моральне обличч¤ й дол¤ ваших д≥тей.

†††††††† ўаст¤ стаЇ примарним ≥ отруйним, ¤кщо воно засноване на низьких пристраст¤х, на ≥нтересах ≥ спонуканн¤х, що принижують людину. ƒобро т≥льки тод≥ добро, коли воно дл¤ людей Ц от що треба памТ¤тати, шановн≥ батько ≥ мат≥р, будуючи своЇ затишне родинне гн≥здечко, споруджуючи камТ¤ний д≥м ≥ закладаючи виноградник, милуючись кв≥тами ≥ д≥тьми своњми. ¬еликий св≥т громад¤нства, люд¤ност≥, високих ≥деал≥в ≥ духовних порив≥в мають ув≥йти в с≥мейне гн≥здечко, ос¤ювати дов≥чний союз, гр≥ти серц¤, щоб вони не стали холодними й байдужими. Ќайвищий принцип сусп≥льства: все дл¤ людини, все в ≥мТ¤ щаст¤ людини Ц не ¤кась абстрактна соц≥олог≥чна ≥стина. ÷е також принцип глибокого особистого, найпотаЇмн≥шого Ц наших взаЇмов≥дносин з тими, кого звела з нами дол¤, щоб продовжувати р≥д людський ≥ щось залишити в≥д себе доброго, розумного, люд¤ного на земл≥. ј це добре, розумне, люд¤не лишаЇтьс¤ т≥льки в памТ¤т≥ людей, а серед людей, ¤к≥ найдовше збережуть у своњй душ≥ часточку вас, батько ≥ мати, на першому м≥сц≥ найдорожч≥ люди, - наш≥ д≥ти. ¬исока мета вашого родинного житт¤ Ц вт≥лити все краще, що створено людством, у ваших д≥т¤х. јдже живуть батьки дл¤ д≥тей, вс≥ найвищ≥ св¤тин≥ Ц Ѕатьк≥вщина, народ, подвиг житт¤ нашого в ≥мТ¤ блага людей Ц усе це наповнюЇтьс¤ плоттю ≥ кровТю, живим диханн¤м ≥ мудр≥стю в д≥т¤х. Ќаймогутн≥шим знар¤дд¤м, ≥нструментом вихованн¤ д≥тей Ї те, щоб найвищу рад≥сть, щаст¤ батьков≥ ≥ матер≥, давало творенн¤ добра ≥ щаст¤ дл¤ людей Ц дл¤ близьких ≥ далеких, ≥ насамперед Ц сердечна турбота матер≥ й батька одного про одного, хто дав нам житт¤ й навчив вимовл¤ти перш≥ слова: мама, тато, сонце, весна, ¬≥тчизна...

†††††††† ѕ≥дн≥майте себе в очах своњх д≥тей тим, що д≥ти бачитимуть: вищим сенсом вашого житт¤ Ї зас≥в того зерна, з ¤кого виростаЇ буйна парость людського щаст¤.

†††††††† Ѕатьки виховувати д≥тей повинн≥ передус≥м красою своњх взаЇмов≥дносин. —правжн¤ краса взаЇмов≥дносин чолов≥ка й дружини, батька й матер≥ пол¤гаЇ в тому, щоб взаЇмно творити красу Ц чолов≥к творить красу дружини, а дружина Ц красу чолов≥ка. ¬исоку мету свого житт¤ треба вбачати в тому, щоб взаЇмов≥дносини були пост≥йним, невпинним, духовним удосконаленн¤м, щоб сьогодн≥ бути кращими н≥ж учора.

†††††††† “реба берегти у душ≥ дитини в≥ру у високе, ≥деальне, непорушне. ѕеред дитиною в≥дкриваЇтьс¤ св≥т. ¬она п≥знаЇ багато речей, усе дл¤ нењ нове, все њњ хвилюЇ: сон¤чний зайчик у к≥мнат≥ й казка, ≥ ¤скравий метелик, ≥ далекий л≥с на обр≥њ, й б≥ла хмаринка в неб≥ ≥ сива голова д≥дус¤. јле в≥дкриваЇтьс¤ перед дитиною й ≥нш≥: людина. ѕерша з чого починаЇтьс¤ п≥знанн¤ св≥ту дитиною, - це ласкава материнська усм≥шка, тиха колискова п≥сн¤, добр≥ оч≥, лаг≥дн≥ об≥йми. якби св≥т весь час дививс¤ в душу ≥стини ласкавими очима матер≥, ¤кби все, що п≥зн≥ше зустр≥не на своЇму життЇвому шл¤ху дитина, було таким добрим ≥ лаг≥дним, ¤к добра мати, - в св≥т≥ не було б н≥ гор¤, н≥ злочин≥в, н≥ трагед≥й. ќтак ≥ починаЇ дитина п≥знавати св≥т людини Ц з матер≥ й батька. « того, ¤к промовл¤Ї мати до нењ, дитина, ¤к обн≥маЇ ≥ ц≥луЇ њњ, ¤к батько посм≥хаЇтьс¤ до матер≥, ¤к в≥н ставитьс¤ до нењ, про що ≥ ¤к розмовл¤ють мати ≥ батько Ц з усього цього складаютьс¤ перш≥ дит¤ч≥ у¤вленн¤ й пон¤тт¤ про добро ≥ зло, з цього постаЇ ≥ утверджуЇтьс¤ в≥ра дитини у високе, ≥деальне, непорушне [8, ст.81-87].

††††††††

4.2. ¬ихованн¤ майбутн≥х матер≥в ≥ батьк≥в

†††††††† ¬ихованн¤ майбутн≥х матер≥в ≥ батьк≥в Ц одно з найважлив≥ших завдань школи.

†††††††† Ѕатько й мати дали тоб≥ житт¤ й живуть дл¤ того щаст¤, - вчимо ми д≥тей. Ц Ќе завдавай њм болю, образи, прикрощ≥в, стражданн¤. ¬се, що дають батько й мати, - це њхн≥ прац¤, п≥т, утома. ¬м≥й поважати працю батьк≥в. Ќайб≥льше щаст¤ дл¤ матер≥ ≥ батька Ц твоЇ чесне житт¤, працьовит≥сть, а в шк≥льн≥ роки Ц любов до навчанн¤, повага до старших, активна участь у сусп≥льно корисн≥й прац≥. ѕринось у д≥м щаст¤, обер≥гай щаст¤ с≥мТњ. якщо люди вважають тебе недоброю людиною Ц це велике горе дл¤ твоЇњ матер≥ ≥ батька. ѕо-справжньому любити мат≥р ≥ батька Ц означаЇ приносити в д≥м мир, спок≥й.

†††††††† ƒорожи честю с≥мТњ. “во¤ с≥мТ¤ Ц це не т≥льки батько й мати. ÷е й ви, д≥ти. ÷е тво¤ повед≥нка, твоњ вчинки. « ус≥ма людьми треба бути правдивими, та дл¤ матер≥ й батька найменша краплинка неправди Ц ¤кщо т≥льки вони дорожать власною честю й честю с≥мТњ, велике нещаст¤. «апитуй у батька й матер≥ дозволу на те, що без њх вол≥ робити не можна або ж безтактовно. —правжн¤ свобода сина й дочки Ц бути слухн¤ними д≥тьми. ѕ≥дкоренн¤ вол≥ батьк≥в Ц перша школа громад¤нського вихованн¤, перша дисципл≥на твоЇњ сов≥ст≥. якщо ти не навчивс¤ п≥дкор¤тис¤ вол≥ батьк≥в ≥ в цьому п≥дкоренн≥ вбачати справжню свою свободу, - ти не зможеш стати ст≥йким, несхитним громад¤нином, мужн≥м воњном, - дисципл≥нованим труд≥вником, в≥рним батьком своњх д≥тей.

†††††††† Ѕути хорошими д≥тьми Ц означаЇ не допустити, щоб стар≥сть батька й матер≥ була отруЇна твоЇю поганою повед≥нкою. Ѕудь-¤ке бажанн¤ своЇ п≥ддавай контролю розуму, думки, св≥домост≥: а ¤к це бажанн¤ в≥д≥бТЇтьс¤ в духовному св≥т≥ на моњх батьк≥в? ўо воно дасть њм ≥ що в≥дбере в≥д них?

†††††††† У’орош≥ д≥ти Ц спок≥йна стар≥сть, лих≥ д≥ти Ц стар≥сть перетворюЇтьс¤ в пеклоФ, - говорить украњнська народна мудр≥сть. ѕамТ¤тайте: ¤к ви, д≥ти, ставитес¤ до своњх батька Ц матер≥, так ≥ ваш≥ д≥ти ставитимутьс¤ до вас, коли ви станете батьками й матер¤ми. УЅез любов≥ й в≥дданост≥ д≥тей батьк≥вство перетворюЇтьс¤ в г≥рке похм≥лл¤, ¤кому к≥нець приносить т≥льки смертьФ, - запамТ¤тай ц≥ слова, ¤к≥ народна легенда приписуЇ великому украњнському мислителев≥ √ригор≥ю —ковород≥. Ћюбити людство легше, н≥ж допомогти сус≥дов≥. якщо доблестю Ї творенн¤ добра дл¤ сус≥да, то бути добрим сином, доброю дочкою Ц це маЇ бути в кров≥ дитинства, отроцтва, зр≥лост≥ й старост≥. ƒо к≥нц¤ своњх дн≥в людина мусить лишатис¤ сином. „им б≥льша њњ в≥дпов≥дальн≥сть за власних д≥тей, тим вищий њњ синовн≥й обовТ¤зок, - нав≥ть тод≥, - коли вже немаЇ в живих њњ матер≥ й батька. ѕамТ¤тай, що в св≥т≥ завжди Ї й будуть люди старш≥ в≥д тебе Ц не т≥льки за в≥ком, а й за моральним багатством, життЇвим досв≥дом, правом на повагу. Ѕудь здатним по-синовньому ставитис¤ до людей, ¤к≥ Ї твоњми батьками й матер¤ми.

†††††††† ¬м≥й в≥дчувати найпотаЇмн≥ш≥ душевн≥ рухи матер≥ й батька. ѓхн¤ хвороба Ц твоЇ горе. ѓхн≥ невдач≥ й неприЇмност≥ на робот≥ Ц тво¤ б≥да. ѓхн¤ ганьба Ц не т≥льки тво¤ ганьба, а й твоЇ нещаст¤, позбавитис¤ його можна т≥льки подолавши його. якщо в с≥мТњ горе, нещаст¤, неприЇмн≥сть, тво¤ в≥дпов≥дальн≥сть за благополучч¤ с≥мТњ зростаЇ в сто раз. Ћише наполегливою працею ти можеш полегшити житт¤ своњх батьк≥в. ÷¤ тво¤ прац¤ Ц найскладн≥ша й найтонша людська справа. ÷е труд душ≥. Ќещаст¤, горе, б≥да матер≥ й батька перемагаютьс¤ й полегшуютьс¤ часто вже тим, що ≥ ¤к ти думаЇш. ”м≥й думати добре. ¬м≥й бути добрим у думках ≥ почутт¤х. ÷е не означаЇ, що доброта тво¤ маЇ бути сл≥пою. ¬ повед≥нц≥, в житт≥ своњх батьк≥в д≥ти можуть побачити й зло. ƒо зла треба бути непримиренним. —правжн¤ в≥ддан≥сть батькам не прощаЇ њм зло.

†††††††† Ѕережи здоровТ¤ батьк≥в. ѕамТ¤тай, що ранню стар≥сть ≥ хвороби твоњй матер≥ ≥ батьков≥ принос¤ть не ст≥льки прац¤, втома, ск≥льки сердечн≥ хвилюванн¤, переживанн¤, тривоги, прикрощ≥. Ќайб≥льше вражаЇ серце батька й матер≥ синовн¤ невд¤чн≥сть, байдуж≥сть сина, дочки до того, ¤к в≥дбиваютьс¤ на здоровТњ батьк≥в њхн≥ прац¤, повед≥нка.

†††††††† ѕроблема батьк≥в ≥ д≥тей, с≥мТњ ≥ школи Ц одна з найскладн≥ших у вихованн≥; в н≥й ст≥льки граней, ск≥льки перед вами життЇвих, неповторних вихованц≥в. ѕередус≥м треба сказати, що вс≥ спроби батьк≥в впливати на д≥тей† ви¤вл¤ютьс¤ марними, ¤кщо вони, батько й мати, не Ї тими людьми, дл¤ ¤ких моральна культура й повнота житт¤ д≥тей становить ≥стинну потребу. ѕраво вел≥ти ≥ любов до д≥тей Ц реч≥ залежн≥. ¬≥дчуваючи справжню любов, знаючи, що ц¤ любов обер≥гаЇ й захищаЇ њњ, дитина з розум≥нн¤м ставитьс¤ до вимогливост≥, строгост≥ батька й матер≥, розум≥Ї, що в повед≥нц≥ неприпустиме свав≥лл¤. ј справжн¤ любов Ц це мудре управл≥нн¤ дит¤чими бажанн¤ми, вм≥нн¤ не т≥льки задовольн¤ти, а й обмежувати њх. ѕовел≥ванн¤ без любов≥ перетворюЇ житт¤ дитини в муки. ≤ ще одна залежн≥сть: чим н≥жн≥ша й щедр≥ша батьк≥вська любов, тим мудр≥шою й непохитн≥шою маЇ бути вол¤. Ћюбов без ум≥нн¤ вел≥ти, особливо обмежувати бажанн¤, виховувати св≥доме ставленн¤ до власних бажань перетворюЇ дитину в примхливу, свав≥льну ≥стоту на ¤ку, ¤к швидко переконуютьс¤ в цьому батько й мати, немаЇ н≥¤коњ управи. Ќеслухн¤н≥сть Ц в пере важн≥сть б≥льшост≥ випадк≥в Ї порушенн¤м гармон≥њ любов≥ й вол≥.

†††††††† “реба вчити батьк≥в ≥ майбутн≥х батьк≥в любити й вм≥ти пильно стежити за тим, щоб не порушувалис¤ гармон≥¤ цих дуже важливих речей. ѕаралельно з вихованн¤м батьк≥в ≥де етична осв≥та д≥тей, п≥дл≥тк≥в, юнак≥в ≥ д≥вчат, ¤ка за суттю й метою своЇю п≥дготовкою до майбутнього батьк≥вства й материнства.

†††††††† ¬важають вин¤тково важливим, щоб у школ≥ панував культ матер≥. «вичайно, дл¤ гармон≥йного вихованн¤ важливий сп≥льний вплив на дитину батька й матер≥ ¤к духовного сп≥вдружб, товариства. Ћюбов ≥ дружба, взаЇмна п≥дтримка батька й матер≥ Ї дл¤ дитини наочним прикладом, що вводить њњ в св≥т складних людських в≥дносин. Ѕатько ≥ мати взаЇмно доповнюють одне одного; дитина по-справжньому бачить батька, ¤кщо в нього хороша дружба з мат≥рТю... “а все ж перш≥ джерела, перш≥ найтонш≥ кор≥нц≥ морального розвитку дитини Ц в розум≥, почутт¤х, душевних поривах матер≥. Ћюдина в своЇму моральному розвитков≥ стаЇ такою, ¤ка в нењ тами, точн≥ше, ¤ка гармон≥¤ любов≥ й вол≥ в њњ духовному св≥т≥. ћудр≥сть материнськоњ любов≥ пол¤гаЇ в тому, ¤к, образно кажучи, вол¤ управл¤Ї любовТю ≥ справжн¤ любов одухотворюЇ головний благородний стимул вол≥ Ц почутт¤ в≥дпов≥дальност≥ за майбутнЇ людини.

†††††††† ”твердженн¤ культури матер≥ в духовному житт≥ д≥тей Ц культу. в ¤кому повага пройн¤та глибоким розум≥нн¤м ≥ розум≥нн¤ надихаЇ повагу, пошану, любов, благогов≥нн¤, - вимагаЇ в≥д педагога мудро й п≥днесено говорити з д≥тьми про високу материнську м≥с≥ю. „утливим ≥ сп≥вчутливим, здатним по-справжньому любити ≥ жал≥ти мат≥р ≥ батька може лише те дит¤, ¤ке знаЇ не т≥льки рад≥сть. ƒитина повинна знати, що таке важко. якщо вона не знатиме, що таке материнський б≥ль, вона може вв≥йти в житт¤ легковажною, байдужою людиною. √ромад¤нин, труд≥вник, мужн≥й ≥ несхитний воњн, готовий покласти голову за свою в≥ру й своњ переконанн¤, починаЇтьс¤ ≥з самов≥дданоњ, безкорисливоњ любов≥ до матер≥. Ѕез матер≥ Ц найдорожчоњ в св≥т≥ людини Ц св≥та маЇ здатись людин≥ убогим ≥ порожн≥м. “реба вбачати важливу виховну м≥с≥ю в тому, щоб дитина ум≥ла жал≥ти, обер≥гати серце матер≥, бо воно невичерпно щедре й неск≥нченне в своњй любов≥.

4.3. Ѕереж≥ть людську любов

†††††††† ”м≥йте берегти й шанувати, звеличувати й удосконалювати людську любов Ц найтонше й найпримхлив≥ше, найтенд≥тн≥ше й найм≥цн≥ше, найкрихк≥ше й наймогутн≥ше, наймудр≥ше й най благородн≥ше багатство людського духу.

†††††††† Ћюдська любов Ц вона Ї не т≥льки щаст¤м, не т≥льки найчаст≥шим джерелом радост≥ й людських задоволень, вона веде до найприЇмн≥шого й найрад≥сн≥шого, але водночас ≥ до найскладн≥шого ≥ найважчого, найв≥дпов≥дальн≥шого людського обовТ¤зку Ц бо цей обовТ¤зок дов≥чний Ц до шлюбу. Ћюдська любов Ц це не природний пот¤г ≥ ≥нстинкт, хоча й заснована вона на взаЇмному пот¤з≥ протилежних статей ≥ немислима без ≥нстинктивного начала. Ћюдська любов Ц це союз душ≥ ≥ т≥ла, розуму й ≥деалу, щаст¤ та обовТ¤зку.

†††††††† Ќайтонше й наймогутн≥ше багатство людського духу Ц любов Ц д≥Ї на дитину, ¤к музика, ¤к чар≥вна краса, що полонить душу. ÷е багатство пост≥йно настроюЇ найчутлив≥шу струну дит¤чого серц¤ Ц чутлив≥сть до слова ≥ до доброњ вол≥, до ласки й сердечност≥. “ой, чиЇ дитинство ос¤¤не сонцем любов≥ ¤к невсипущоњ прац≥, що взаЇмно творить щаст¤, в≥др≥зн¤Їтьс¤ вин¤тковою чутлив≥стю й сприйн¤тлив≥стю до батьк≥вського ≥ материнського слова, до њхньоњ доброњ вол≥, до повчань ≥ напучень, порад ≥ застережень.

†††††††† Ќавчити дорожити житт¤м Ц це той стовповий кор≥нь моральноњ повед≥нки, в≥д ¤кого живл¤тьс¤ в≥ти чутливост≥, сердечност≥, турботи про людину. якщо ви, мати, хочете бути своЇму синов≥, своњй дочц≥ найдорожчою в св≥т≥ людиною, одухотвор≥ть њњ прагненн¤м творити рад≥сть, щаст¤ дл¤ вас же. —тавленн¤ до в≥нц¤ краси людськоњ Ц ж≥нки Ц п≥знаЇтьс¤ дит¤чим серцем з найтонших, найнепом≥тн≥ших др≥бниць. ўодн¤, коли в матер≥ нелегкий, напружений робочий день, батько, приготувавши разом з д≥тьми вечерю, д≥стаЇ св≥жий рушник, ≥ в≥шаЇ його перед умивальником. ћам Ц найб≥льша труд≥вниц¤ в цьому св≥жому рушнику Ц велика повага до њњ прац≥, до краси материнськоњ, до джерела житт¤.

†††††††† ÷е ≥ Ї вихованн¤ любов≥, вихованн¤ самого себе й д≥тей своЇю повед≥нкою. “≥льки там, де батько сам виховуЇ себе, народжуЇтьс¤ дит¤че самовихованн¤. ƒитин≥ хочетьс¤ бути хорошою лише тод≥, коли вона бачить ≥деальне ≥ захоплюЇтьс¤ ≥деальним.† “ут, у ц≥й дуже тонк≥й сфер≥ вихованн¤ моральн≥ пон¤тт¤ формуютьс¤ т≥льки на основ≥ благородних людських почутт≥в. ј почутт¤ д≥тей народжуютьс¤ почутт¤м батьк≥в.

†††††††† ¬думайтесь, батько й мати, в ц≥ слова: що ми залишаЇмо в серц¤х своњх д≥тей Ц залишаЇмо своњми д≥лами й словами, вчинками й почутт¤ми? „им ми запамТ¤товуЇмос¤ нашим д≥т¤м, чим п≥дносимо себе в њхн≥х очах? ™ Їдина могутн¤ духовна сила, ¤ку н≥ з чим не можна пор≥вн¤ти, здатна закарбувати в думах наш образ Ц образ справжньоњ людськоњ краси. ÷е сила Ц велике багатство людського духу Ц любов. “вор≥мо ж це багатство своњм житт¤м. ™ воно в наших батьк≥вських серц¤х Ц Ї чим виховувати д≥тей [8, ст.160-167].

††††††††

ƒќƒј“ »

Ућати Ц берегин¤ родуФ

¬иховна година

ћета. ќзнайомленн¤ з народною творч≥стю, кращими творами л≥тературного мистецтва, присв¤ченими материнству, с≥мТњ".

≤нтерТЇр. –ушники, кв≥ти, столи, прикрашен≥ вишитими серветками, на ч≥льному м≥сц≥ портрет ж≥нки з немовл¤м. ” к≥мнат≥ також плакати з висловлюванн¤м видатних людей про мат≥р.

’≥д заходу

¬ступне слово вчител¤.

†††††††† ћати... ÷е перше слово, ¤ка з рад≥сною усм≥шкою вимовл¤Ї дитина. ћама Ц це те слово, ¤ке найчаст≥ше повторюЇ людина в хвилини стражданн¤ ≥ гор¤. ћатер≥в м≥льйони ≥ кожна несе в соб≥ любов. ∆≥нки ус≥х рас Ц сестри одна одн≥й. ¬они особливо прекрасн≥, коли п≥днос¤ть дитину до грудей. ожен скаже: УЌайкраща мама Ц мо¤ мамаФ, бо безмежна њњ н≥жн≥сть. ’то б вона не була, де б не жила... якби ст≥льки доброти, ск≥льки випром≥нюЇ серце матер≥, випром≥нювалось би на вс≥х оточуючих, зло загинуло б. —аме њм, найр≥дн≥шим, найдорожчим присв¤чуЇмо цей зах≥д.

†††††††† 1-й учень.

†††††††† —тежина до маминоњ хати вТЇтьс¤ через город. ”се тут до болю знайоме: он дбайливо висаджен≥ кущики квасол≥, а м≥ж ними поважно розплелос¤ гарбузове гудинн¤, на видолинку бу¤Ї морква, сиз≥ю тугими гол≥вками капуста, густими листочками п≥шли у р≥ст бур¤ки, антен¤ть стр≥лки кропу, тенд≥т¤ть покрапини маку-самос≥ю, ≥ немов сторожа, гордо вартують на окрањнах городу бурТ¤ни.

†††††††† 2-й учень.

†††††††† ”се довкола живе неньчиною присутн≥стю. ќсь ≥ сапа залишена нею, одне Ц грабельки, певно, що т≥льки зак≥нчила працю ≥ п≥шла припорати хатнЇ господарство. р≥зь причинене в≥кно доноситьс¤ тиха мелод≥¤, ¤ка, знаю, завше бентежила њњ чутливу душу.

†††††††† ” виконанн≥ учн≥в звучить п≥сн¤ Уѕро рушникФ на сл. ј.ћалишка.

†††††††† ” цей час ведуча звертаЇтьс¤ до присутн≥х ≥ називаЇ пр≥звище т≥Їњ мами, ¤ка напередодн≥ цю п≥сню назвала улюбленою, а донька чи син п≥дходить, ц≥луЇ ≥ даруЇ њй жив≥ кв≥ти.

†††††††† 3-й учень.

†††††††† олискова п≥сн¤. —к≥льки њх створив народний ген≥й, цей особливий фольклорний жанр, позначений високим поетичним сприйн¤тт¤м, глибиною мелод≥йного звучанн¤, багатством образ≥в! Ћаг≥дний материн насп≥в зас≥вав дит¤чу душу любовТю до людей, до природи, до всього живого. ѕ≥д сп≥в неньчиноњ п≥сн≥ виростали поети ≥ композитори, хл≥бороби й захисники р≥дноњ земл≥, ф≥лософи та мудрец≥...

†††††††† «вучить колискова п≥сн¤ у виконанн≥ мами.

†††††††† 4-й учень.

†††††††† ¬слухаюс¤ в поетичн≥ образи колискових ≥ у¤вл¤ю немовл¤тко... ƒр≥мота-сон ходить б≥л¤ в≥кон, загл¤даЇ у шибки, а там, на ворот¤х, стоњть к≥т у червоних чобот¤х...

†††††††† ј над ус≥ма образами Ц величний образ ж≥нки-матер≥, н≥жне серце ¤коњ переповнене безмежно любовТю до дитини.

†††††††† ”чениц¤ декламуЇ У олисковуФ Ћес≥ ”крањнки.

†††††††† 5-й учень.

†††††††† —поконв≥ку у народ≥ ≥снував звичай: колиску, що вийшла з ужитку, н≥коли не викидали, а берегли доти, доки люди жили в осел≥. ј з ¤кого дерева робили њх? ≤з клена, калини або ¤сена, щоб д≥ти були дужими та сп≥вучими.

†††††††† 6-й учень.

†††††††† алина, верба, топол¤, мальви... ќдв≥чн≥ символи, ¤кими опредметнювалос¤ найсв¤щенн≥ше, найдорожче, найсокровенн≥ше Ц любов до р≥дноњ земл≥, до свого народу. Ќе було села, а в ньому хати, де б не палахкот≥ли п≥д в≥кнами мальви Ц ц≥ незрадлив≥ обереги нашоњ духовноњ спадщини. ¬с≥м, хто вирушав у далеку дорогу, вони нагадували Ц там земл¤ мила, де мати народила.

†††††††† ¬иконуЇтьс¤ п≥сн¤ У алинаФ.

†††††††† 7-й учень.

†††††††† яка мати не сп≥вала цих легких ¤к сон п≥сень над колискою дорогих д≥тей своњх? ≤ мовби продовженн¤ цього Ц уривок з листа ќ.ƒовженка до неньки: Уя дуже щасливий, мамо, що ¬и в мене Ї десь, що ¬и жив≥, що у ¬ас ще ¤сна памТ¤ть ≥ ви сп≥ваЇте з внуком У—оловушкаФ. ƒай ¬ам Ѕог здоровТ¤ ще посп≥вати довше, щоб осталась памТ¤ть про ¬ас у онуках на все житт¤...Ф.

†††††††† «вучать украњнськ≥ народн≥ п≥сн≥ в родинному виконанн≥ (сп≥вають бабус¤, мама, тато, д≥ти).

†††††††† ѕрозвучали п≥сн≥ Уќй, чий то к≥нь стоњтьФ, УЌа город≥ буркунФ, Уј ¤ все дивлюс¤Ф, Уќй на гор≥ та женц≥ жнутьФ, Уќй на гор≥ два дубкиФ...

†††††††† ¬едуч≥ п≥дход¤ть до родин ≥ вручають њм памТ¤тн≥ подарунки.

†††††††† 8-й учень.

†††††††† ¬≥ки мужност≥ ≥ звит¤ги, в≥ки з шаблею в бо¤х ≥ за плугом, в≥ки мук на нев≥льницьких торговц¤х трьох материк≥в ≥ в≥ки боротьби проти татарських, турецьких та ≥нших орд, в≥ки над≥њ, в≥ки журби, в≥ки ж≥ночого чеканн¤ ≥ д≥вочоњ в≥рност≥ Ц все ув≥брала народна п≥сн¤.

†††††††† «вучить украњнська народна п≥сн¤.

†††††††† 9-й учень.

†††††††† ћамо, дивлюсь у тепл≥ неньчин≥ оч≥, в ¤ких, здаЇтьс¤, одсв≥чуЇ вс¤ блакить р≥дноњ земл≥. ≤ запитую: Уј що означаЇ УЅерегин¤Ф? УЅерегин¤Ф, любий м≥й синочку, - в≥дказуЇ вона, - це наша осел¤. ”се, що в н≥й Ї, що ми нажили, що приберегли од своњх батьк≥в та д≥дус≥в, чим збагатилас¤ й осв≥тилас¤ Ц хатн≥м пожитком, д≥тьми, п≥снею, злагодою чи суперечкою, добрим словом, спогадом у ц≥й хати Ц все це ≥ Ї Ѕерегин¤.

†††††††† «вучить украњнська п≥сн¤ У—мерекова хатаФ, ¤ку також напередодн≥ замовили мами. ”чениц¤ декламуЇ в≥рш ¬.—имоненка Ућатер≥Ф. ј тим часом д≥вчатка в украњнському од¤з≥ п≥днос¤ть до столик≥в улюблен≥ страви мам, ¤к≥ сам≥ приготували. ¬ареники з сиром, картоплею, капустою, гарбузова каша, голубц≥, пироги, т≥стечка та ≥н.

†††††††† ЋунаЇ народний гумор, провод¤тьс¤ ≥гри У’то швидше зТњсть вареникиФ, У—м≥шн≥ вареникиФ, У«айчик-чибирайчикФ, щоб не переривалас¤ п≥сн¤. ¬ ≥грах беруть учать д≥ти разом з батьками. ѕереможц¤м вручаютьс¤ призи. ”продовж заходу прозвучали улюблен≥ п≥сн≥ вс≥х мам.

†††††††† «ах≥д зак≥нчуЇтьс¤ поез≥Їю ћ.—ингањвського УћатиФ.

††††††††

†††††††† [5, ст.29].

Ѕатьки ≥ д≥ти! ƒ≥ти ≥ батьки!

Ќерозд≥льне ≥ одв≥чне коло...

ѕлан-сценар≥й родинного св¤та

≤.ќрган≥зац≥йний момент.

†††††††† Ќа сцен≥ учн≥ класу та њхн≥ батьки. ѕ≥д мелод≥ю украњнськоњ народноњ п≥сн≥ У«еленеЇ жито, зеленеФ до зали вход¤ть гост≥.

≤≤. ¬ступне слово вчител¤.

†††††††† ¬читель.

я знову повертають до тебе в думках Ц

„ар≥вне ≥ в≥чне житт¤ загадкове.

Ўукаю кор≥нн¤ у твоњх л≥тах,

ƒитинство моЇ веселкове.

Ѕатьки ≥ д≥ти Ц серц¤ одн≥,

Ѕатьки ≥ д≥ти Ц душ≥ п≥сн≥,

Ѕатьки ≥ д≥ти Ц страждань пол≥т,

Ѕатьки ≥ д≥ти Ц родини цв≥т.

”с≥ в≥дчуваЇмо т¤ж≥нн¤ житт¤,

яких би не були ми нац≥й ≥ роду,

“а Ї найперша основа бутт¤,

ўо роду нема переводу.

†††††††† ≤≤≤. ќсновна частина.

†††††††† ¬читель. ƒорог≥ моњ д≥тки! —аме через в≥дчутт¤ роду ≥ завд¤ки йому кожна людина приходить до св≥тлого образу ”крањни, до щирих, глибоких ≥ чесних почутт≥в. ” нашого народу здавна живе добра ≥ благородна традиц≥¤ Ц п≥дтримувати тепл≥ родинн≥ взаЇмини, долати родинн≥ незгоди. ≤ все це робитьс¤ заради д≥тей, щоб виховати в них родинн≥ почутт¤.

†††††††† ”чень. Ќедарма в народ≥ кажуть: У« родини йде житт¤ людиниФ.

†††††††† ”чениц¤. УЅез с≥мТњ немаЇ щаст¤ на земл≥Ф.

†††††††† ”чень. У—≥мТ¤, р≥д, родина Ц ключ до щаст¤ людиниФ.

†††††††† ”чениц¤. У’оч ≥ по кол≥на в воду, аби свого родуФ.

†††††††† ћати. —аме батьки навчають д≥тей звичањв, обр¤д≥в, традиц≥й своЇњ с≥мТњ, свого роду, що передаютьс¤ з покол≥нн¤ в покол≥нн¤. У« роду в р≥д житт¤ кладе мости, без кор≥нн¤ саду не цв≥стиФ.

†††††††† («вучить п≥сн¤ Уќй, роде наш краснийФ. ѕ≥д мелод≥ю† п≥сн≥ Уќй лопнув обручФ виход¤ть в коло д≥ти).

†††††††† ’лопчик. ƒ≥вчаточка-ласт≥вТ¤точка!

†††††††† ƒ≥вчинка. ’лопчики-горобчики!

†††††††† ’лопчик ≥ д≥вчинка (разом). –адьмос¤ та виходьмо на вулицю в добрий час Ц нема таких сп≥ваночок, ¤к у нас!

†††††††† (Уѕодол¤ночкаФ Ц танець-гра. Уј ми просо с≥¤ли...Ф).

†††††††† Ѕабус¤ √ра. ƒ≥тки, ¤ вам розкажу про украњнську народну гру Уѕ≥жмуркиФ. ўоб погратис¤ Ц потр≥бно порахуватис¤!

†††††††† ƒ≥вчинка. отилас¤ торба з високого горба. ј в т≥й торб≥ хл≥б-пал¤ниц¤, кому доведетьс¤ Ц той буде жмуритьс¤!

†††††††† („ути, ¤к хтось стукаЇ. ¬иходить д≥вчинка з патичком).

†††††††† ƒ≥вчинка. ƒобрий день! ј чи не бачили ви моњх гусей?

†††††††† ƒ≥ти. яких?

†††††††† ƒ≥вчинка. ќдин с≥рий, другий б≥лий, а трет≥й Ц в капелюс≥.

†††††††† (¬иход¤ть УгусиФ. «вучить п≥сн¤ У¬есел≥ гусиФ).

†††††††† ƒ≥вчинка. ј ви чого сюди забрели?

†††††††† √усак. ѕогратис¤!

†††††††† ƒ≥вчинка. јну, мерщ≥й додому! я вам пограюс¤!

†††††††† “≥тонька «абава. ” нашого народу Ї ц≥кава гра У√уси, гуси, додому!Ф. ≤ ¤ в дитинств≥ гралас¤ в цю гру. ўоб уникнути небезпеки УгусиФ прагнуть ¤кнайшвидше доб≥гти УдодомуФ, а УвдомаФ вже н≥¤кий вовк не страшний. √уси в нас Ї, потр≥бно обрати УвовкаФ.

†††††††† ƒ≥вчинка. …шла ћаринка на стежинку, загубила там корзинку, а в корзинц≥ хл≥б-пал¤ниц¤, хто њњ зТњв Ц той буде вовк чи вовчиц¤!

†††††††† (ƒ≥ти починають гру).

†††††††† “≥тонька «абава. √уси-гуси, додому!

†††††††† √уси. Ќав≥що?

†††††††† “≥тонька «абава. ¬овк за горою!

†††††††† √уси. ўо в≥н робить?

†††††††† “≥тонька «абава. √усей давить! —≥р≥, б≥л≥, пелехат≥! ¬с≥ т≥кайте до хати!

†††††††† «вучить п≥сн¤ УЌа м≥сточкуФ, сл. √.Ѕойко, муз. ј.‘≥л≥пенка. ≤нсцен≥зац≥¤ п≥сн≥).

†††††††† Ѕабус¤ √ра. ј ми в дитсадочку гралис¤ в украњнську народну гру УЅаба куцаФ. ўоб погратис¤, потр≥бно УбабуФ поводити.

†††††††† ’лопчик ≥ д≥вчинка. ј хто бабу не веде Ц той веселий не буде!

†††††††† ƒ≥ти. Ѕабо, бабо! ј на чому ти стоњш?

†††††††† Ѕаба. Ќа д≥ж≥.

†††††††† ƒ≥ти. ј що в д≥ж≥?

†††††††† Ѕаба. вас!

†††††††† ƒ≥ти. “о й лови с≥м дн≥в нас!

†††††††† ¬читель. ј буваЇ й таке, що д≥ти п≥д час гри сварилис¤. “од≥ доречною була мирилка.

†††††††† ƒ≥вчатка.

ћиром, миром!

¬ареники з сиром,

ј пироги в масл≥.

ћи подружки красн≥,

Ќе лаймос¤, а мир≥мос¤,

√раймос¤, весел≥мос¤!

†††††††† ¬читель. ¬иростають д≥ти-сокол¤та, вил≥тають з родинного гн≥зда, та на все житт¤ памТ¤тають колискову п≥сню, лаг≥дну усм≥шку, н≥жний погл¤д ≥ тепл≥ материнськ≥ руки. яворова, ¤сенова, дубова колисочка, н≥жна колискова п≥сн¤, що живила душу мою й т≥ло разом з материнським св¤тим молоком. —аме це навчило мене розум≥нню добра, краси, любов≥.

†††††††† («вучить колискова п≥сн¤ У отику с≥ренькийФ. ƒ≥вчатка колишуть своњх л¤льок).

†††††††† ¬читель. ” с≥мТњ, д≥ти, закладаЇтьс¤ кор≥нн¤, з ¤кого пот≥м виростають ≥ г≥лки, ≥ кв≥тки, ≥ плоди. ¬еликий дар природи Ц продовжити себе ≥ повторити в д≥т¤х. Ќа нашому родинному св¤т≥ присутн≥й родинний ансамбль —ам≥йленк≥в: ћикола ѕавлович, Ћ≥д≥¤ ≤ван≥вна та њхн≥ доньки. —лова вам, Ћ≥д≥Ї ≤ван≥вно, берегине с≥мейного вогнища.

†††††††† ƒ≥вчинка. ћи низько вклон¤Їмос¤ вам ≥ д¤куЇмо.

†††††††† (¬ручають коровай ≥ кв≥ти).

†††††††† ¬читель. Ќедарма ж в народ≥ кажуть: УЅагатод≥тн≥ батьки р≥д людський тримаютьФ.

†††††††† Ѕабус¤ √ра. ј ще кажуть: У—≥м син≥в годую Ц щаст¤ вс≥м готуюФ.

†††††††† “≥тонька «абава. « д≥тьми багато клопоту, та без них ≥ св≥т не милий!

†††††††† ¬читель. ќсь вам, добр≥ люди, ≥деальна гармон≥¤ с≥мТњ, щаст¤, добра ≥ таланту. √одина вам щаслива! ўоб ви бачили сонце, св≥т ≥ щасливих д≥тей, щебетливий внучат перед собою. « нагоди св¤та ћатер≥ даруЇмо вам п≥сню.

†††††††† («вучить п≥сн¤ У–осте черешн¤ в мами на город≥Ф).

†††††††† [6, ст.33]

—писок л≥тератури

1. У250 кращих твор≥в з украњнськоњ л≥тератури 7-11 класиФ. Ц ’арк≥в:ФќсноваФ, 1997 р.

[ст.367-368]

2. «бандуто —.‘. Уѕедагог≥каФ. Ц ињв, 1965 р.

[ст.458-460]

3. Уѕочаткова школаФ. - є10, 1993р.

[ст.79]

4. Уѕочаткова школаФ. - є2, 1994 р.

[ст.24-26]

5. У–озкаж≥ть онукуФ. - є2, 1995 р.

[ст.29]

6. У–озкаж≥ть онукуФ. - є7-8, 1998 р.

[ст.36-38]

7. У–озкаж≥ть онукуФ. - є11, 1998 р.

[ст.33]

8. —ухомлинський ¬.ќ. УЅатьк≥вська педагог≥каФ. Ц ињв, 1978 р.

[ст. 56-79; 81-87; 160-167]

9. У’ристи¤нська етикаФ, 1999 р.

[ст.6-10]

—качать реферат (22Kb)

††††††††

—качать реферат (22Kb)

«м≥ст

¬исновок

ƒќƒј“ »

Ућати Ц берегин¤ родуФ

¬иховна година

’≥д заходу

ѕлан-сценар≥й родинного св¤та

—писок л≥тератури

—качать реферат (22Kb)