—качать реферат (52Kb)

Ќародна педагог≥ка ¤к прародителька й першоджерело украњнського нац≥онального вихованн¤.

1. –одина Ц природн≥й осередок найглибших людських почутт≥в.

¬≥домо, що с≥мТ¤ Ц природне ≥ найб≥льш ст≥йке формуванн¤ людського сусп≥льства, ¤ка акумулюЇ в соб≥ вс≥ найважлив≥ш≥ його ознаки. —≥мТ¤ завжди була найкращим колективним вихователем, нос≥Їм найвищих нац≥ональних ≥деал≥в.

ƒе¤к≥ золот≥ перлини народноњ мудрост≥, в ¤ких закодовано погл¤ди попередн≥х покол≥нь поц≥новано значенн¤ с≥мТњ у житт≥ сусп≥льства:

Уяка вода, такий млин, ¤кий батько, такий синФ; Уякий батько, такий синФ; Уякий батько, так≥ й д≥тиФ; Уяк≥ мамка й татко, таке й дит¤ткоФ; Уякий д≥д, такий його пл≥дФ; Уƒурна мати Ц дурн≥ д≥тиФ; Уякого породила ненька, такого й приймаЇ земелькаФ; У∆ивемо не батьками Ц помремо не людьмиФ.

¬. —ухомлинський вважав, що найблагородн≥шою роботою кожноњ с≥мТњ њ творенн¤ людини. ’арактерною рисою ц≥Їњ роботи Ї те, що людина знаходить у н≥й н≥ з чим не зр≥вн¤не щаст¤. јдже, продовжуючи р≥д людський, батько й мати повторюють у дитин≥ самих себе, ≥ в≥д того, наск≥льки св≥доме це повторенн¤, залежить моральна в≥дпов≥дальн≥сть за людину, за њњ майбутнЇ. «вертаючись до батьк≥в ¬. —ухомлинський нагадував:

Уякщо ви хочете стати неповторною особист≥стю, ¤кщо ви мр≥Їте залишити п≥сл¤ себе глибокий сл≥д на земл≥ Ц не обовТ¤зково бути видатним письменником або вченим, творцем косм≥чного корабл¤ або в≥дкривачем нового елементу пер≥одичноњ системи. ¬и можете утвердити себе в сусп≥льств≥, зас¤¤ти красивою з≥ркою неповторноњ ≥ндив≥дуальност≥, виховавши хороших д≥тей, хороших громад¤н, хороших труд≥вник≥в, хорошого сина, хорошу дочку, хороших батьк≥в дл¤ своњх д≥тей. “воренн¤ людини Ц найвище напруженн¤ вс≥х сил. ÷е ≥ життЇва мудр≥сть, ≥ майстерн≥сть, ≥ мистецтво. ƒ≥ти Ц не т≥льки ≥ не ст≥льки джерело радост≥. ƒ≥ти Ц це щаст¤, створене працею.Ф

Ѕатьки ≥ д≥ти! ƒ≥ти ≥ батьки!

Ќерозд≥лиме ≥ одв≥чне колоЕ

Ѕ. √. ќл≥йник.

ƒобрий дух р≥дного дому, тепло домашньоњ атмосфери, одруженн¤ з милою людиною Ц джерело щасливого житт¤, дал≥, усп≥шного вихованн¤ д≥тей. –≥дна дом≥вка, р≥дне гн≥здо Ц так у народ≥ називають батьк≥вську хату, ¤к особливе м≥сце дл¤ людини, а тим б≥льше дл¤ дитини. У¬ажко виразити словамиЕ - писав  . ƒ. ”шинський, - те особливе св≥тле щось, що народжуЇтьс¤ в наш≥й душ≥, коли ми згадуЇмо тепло р≥дного с≥мейного гн≥зда. ƒо глибокоњ старост≥ залишаютьс¤ в нас ¤к≥сь сердечн≥ звТ¤зки з т≥Їю родиною, з ¤коњ ми вийшлиФ.

ѕро значенн¤ р≥дного дому в житт≥ людини говор¤ть:

У—кр≥зь добре, а вдома найкращеФ; У”дома й ст≥ни допомагаютьФ; Уƒобре тому, хто в своЇму домуФ; У—во¤ хата Ц сво¤ правда, сво¤ стр≥ха Ц сво¤ вт≥хаФ; УЌ п≥зно до свого дому й оп≥вноч≥Ф; У—в≥й д≥м не ворог: коли прийдеш Ц то приймеФ.

–≥дна дом≥вка Ц це не т≥льки м≥сце притулку, дах над головою, а й с≥мейне вогнище, м≥сце захисту в≥д життЇвих незгод. ѕро це нав≥ть св≥дчить народна масова рухлива гра дл¤ д≥тей У√уси, гуси, додому!Ф У¬овкиФ Ц два, три гравц≥ Ц ловл¤ть ≥нших учасник≥в гри Ц УгусейФ, ¤к≥, щоб уникнути небезпеки, прагнуть швидко заб≥гти УдодомуФ. ј УвдомаФ вже н≥¤кий вовк не страшний. “ут уже н≥хто не см≥Ї тебе зачепити. ƒо реч≥, спорудженн¤ УбудинкуФ, ¤к м≥сц¤ притулку й захисту Ї одн≥Їю з найпоширен≥ших ≥гор у д≥тей.

Ѕатьк≥вську хату д≥ти н≥коли не забувають, вона вабить з далеких крањн, адже, прийшовши до нењ, неодм≥нно пТЇш найц≥лющу, найсолодшу воду Ц живу воду з р≥дноњ криниц≥, щоб набратис¤ сил, снаги.

Ќезгладний вплив батьк≥вського дому на формуванн¤ особистост≥ створюЇтьс¤ завд¤ки щир≥й материнськ≥й ласц≥ ≥ небагатосл≥вн≥й любов≥ батька, домашньому теплу, п≥клуванню, затишку ≥ захисту, с≥мейн≥й злагод≥.

 расивий той д≥м, де живе дружна ≥ м≥цна с≥мТ¤, де панують любов, злагода та повага.

ўаслива та осел¤, що повнитьс¤ рад≥сним дит¤чим багатоголосс¤м, де д≥ти ростуть у дружньому родинному кол≥, у гурт≥ своњх брат≥в ≥ сестер.

УЌащо клад, коли в с≥мТњ ладФ, - кажуть в народ≥. ≤ в цьому вислов≥ закладено глибокий педагог≥чний зм≥ст. Ќародна педагог≥ка надаЇ першор¤дного значенн¤ виховному кл≥мату с≥мТњ ¤к основному чиннику у формуванн≥ особистост≥. Ќе раз можна почути: гарна та с≥мТ¤, де виростають гарн≥ д≥ти. ÷им п≥дкреслюЇтьс¤ та особлива роль, ¤ку в≥д≥граЇ у вихованн≥ д≥тей загальний м≥крокл≥мат с≥мейного житт¤, його настр≥й, уклад, спр¤мован≥сть. Ћад у с≥мТњ веде до створенн¤, ¤к тепер прийн¤то казати, спри¤тливого педагог≥чного кл≥мату, а отже, ≥ до виховних усп≥х≥в. ј це буваЇ у так≥й с≥мТњ, де вс≥ живуть ц≥леспр¤мованим житт¤м згуртованого, здорового колективу, де вс≥ любл¤ть ≥ поважають одне одного, де пануЇ дух взаЇмодопомоги, тепла, щироњ турботи, де побудована справжн¤ с≥мТ¤.

” с≥мТњ, ¤ка народжуЇ д≥тей, закладаЇ основн≥ п≥двалини њх вихованн¤ ≥ формуванн¤ характер≥в, народна мудр≥сть бачить св≥й головний педагог≥чний ≥нструментар≥й.

ѕошанне ставленн¤ до р≥дн≥ пропов≥дують украњнськ≥ народн≥ присл≥вТ¤ ≥ приказки (У’оч ≥ по кол≥на в воду, аби до свого родуФ, У—вого доправл¤йс¤, роду не чужайс¤Ф, УЌема в св≥т≥, ¤к родинаФ, У—в≥й хоч не заплаче, то скривитьс¤, хоч не скривитьс¤, то не висм≥ЇФ). ∆ити на св≥т≥ без звТ¤зк≥в ≥з родом ≥ родинноњ п≥дтримки важко: як Унема роду Ц родиночкиФ, то Ун≥ до чого притулитис¤Ф, Ун≥кому порадоньки датиФ. ≤ навпаки:

¬ кого батько, в кого мати Ц

Ї з ким розмовл¤ти;

¬ кого брати, в кого сестри Ц

™ з ким погул¤ти.

ќсобливо нестерпним Ї становище поза родом у чужому крањ:

—оловейку маленький, в тебе голос тонесенький,

«ащебечи ти мен≥, бо ¤ в чуж≥й сторон≥;

Ѕо ¤ в чуж≥й сторон≥, нема роду при мен≥,

ј н≥ роду, н≥ родини, н≥ просв≥тлоњ години,

Ќ≥ отц¤, н≥ матус≥, н≥ р≥дного брата.

Ѕез звТ¤зку з р≥днею, ¤к ≥ з р≥дною крањною, людина безпорадна. “ому таким хвилюючим ≥ щирим Ї зверненн¤ до родини:

¬ербо ж ти мо¤, вербо,

„ого хил¤Їшс¤?

„ого цураЇшс¤?

ќй роде ж м≥й, роде,

Ќе цурайс¤ мене.

–оду нема переводу. Ќародн≥ педагоги сумл≥нно труд¤тьс¤ над тим, щобо сформувати в молодого покол≥нн¤ знанн¤ ≥ в≥дчутт¤ роду. ” цьому незм≥нному прагненн≥ закладений глибокий ф≥лософський ≥ педагог≥чний зм≥ст. —аме через в≥дчутт¤ роду ≥ завд¤ки йому кожна людина приходить до св≥тлого образу Ѕатьк≥вщини, до щирих, глибоких ≥ чесних роздум≥в про най≥стотн≥ший, найголовн≥ший сенс людського житт¤. —лова р≥д, родина часто ф≥гурють у народному сп≥лкуванн≥: р≥д ¤к р¤д покол≥нь, що поход¤ть в≥д одного предка, родина, ¤к група людей, що складаЇтьс¤ з чолов≥ка, ж≥нки, д≥тей та ≥нших близьких родич≥в, ¤к≥ жисуть разом. ÷≥ слова прийшли до об≥гу в практику народного вихованн¤ здавна, ще з≥ староруських час≥в. Ќарод створив багату лексику дл¤ позначенн¤ р≥зних родинних стосунк≥в. «авд¤ки цьому народна педагог≥ка маЇ в своЇму розпор¤дженн≥ повний наб≥р назв спор≥дненост≥ та сво¤цтва. –одич≥ й сво¤ки п≥дтримують м≥ж собою д≥йов≥ контакти. ¬они часто зустр≥чаютьс¤ ≥ сп≥лкуютьс¤, особливо ¤кщо мешкають в одному м≥ст≥ чи сел≥, рад¤тьс¤, допомагають один одному, д≥л¤тьс¤ рад≥стю ≥ горем. ” народ≥ здавна прийн¤то влаштовувати традиц≥йн≥ родинн≥ св¤та, на ¤к≥ запрошують ус≥х родич≥в ≥ сво¤к≥в. ÷≥каво, що до вс≥х цих та ≥нших взаЇмин м≥ж родичами ≥ сво¤ками активно залучаютьс¤ не т≥льки доросл≥, а й д≥ти. ƒл¤ д≥тей так≥ родинн≥ взаЇмини Ї джерелом не т≥льки задоволенн¤ ≥ вт≥хи, а й великоњ виховноњ сили.

” нашому народ≥, ¤к ≥ у вс≥х народ≥в св≥ту, здавна живе добра ≥ благородна традиц≥¤: п≥дтримувати тепл≥ родинн≥ взаЇмини, долати родинн≥ незгоди. ≤ все це робитьс¤ насамперед заради д≥тей, щоб виховати в них родинн≥ почутт¤. —аме про це йдетьс¤ в украњнськ≥й народн≥й п≥сн≥ Уѕ≥д б≥лою березоюФ. Ѕрат ≥ сестра живуть в незгод≥ через посаг (братов≥ батьки дали б≥льше). ќднак сестра все ж таки вир≥шила в≥дв≥дати брата, за¤вивши:

я не прийшла њсти, пити,

јле прийшла подивитись,

ўоби мене д≥ти знали

“а й т≥ткою називали.

У« родини йде житт¤ людиниФ, УЅез с≥мТњ Ц нема щаст¤ на земл≥Ф Ц тверд¤ть украњнськ≥ народн≥ присл≥вТ¤ ≥ приказки. “ак≥ сам≥ твердженн¤ виражають афоризми й ≥нших народ≥в. У—≥мТ¤ Ц ключ до щаст¤Ф.

Ќародна мудр≥сть про с≥мТю немов перекликаЇтьс¤ з тими словами високоњ оц≥нки с≥мТњ, ¤ку дали класики педагог≥ки ј.—. ћакаренко та ¬.ќ. —ухомлинський. ј.—. ћакаренко назвав с≥мТю тим Уприродним первинним осередком, де реал≥зуЇтьс¤ краса людського житт¤, куди приход¤ть в≥дпочивати переможн≥ сили людини, де ростуть ≥ живуть д≥ти Ц головна рад≥сть житт¤Ф.

У” с≥мТњ шл≥фуютьс¤ найтонш≥ гран≥ людини Ц громад¤нина, людини Ц труд≥вника, людини Ц культурноњ особистост≥. ≤з с≥мТњ починаЇтьс¤ сусп≥льне вихованн¤. ” с≥мТњ, образно кажучи, закладаютьс¤ кор≥нн¤, з ¤кого виростають пот≥м ≥ г≥лки, ≥ кв≥ти, ≥ плоди. —≥мТ¤ Ц це джерело, водами ¤кого живитьс¤ повноводна р≥чка нашоњ держави. Ќа моральному здоровТњ с≥мТњ будуЇтьс¤ педагог≥чна мудр≥сть школиФ. —≥мТ¤ робить житт¤ повнокровним. —≥мТ¤ даЇ щаст¤. ќдиноку, без с≥мТњ людину називають УперекотиполемФ. ∆итт¤ такоњ людини беззм≥стовне, нец≥каве, безперспективне. ¬оно нер≥дко пор≥внюЇтьс¤ з безпл≥дним деревом, щербатим горщиком:

††††††††††† ќй горе тому нежонатому,

††††††††††† як тому горщику щербатому,

††††††††††† ўо ще не кипить, та вже ≥ зб≥гаЇ,

†††††††††††  уди не повернешс¤ Ц щаст¤ немаЇ.

Ћюдина, ¤ка з ¤кихось поважних причин залишилась без с≥мТњ, заслуговуЇ глибокого сп≥вчутт¤. якщо ж вона навмисне уникаЇ обовТ¤зк≥в с≥мТ¤нина, то њњ осуд¤ть. Ќедаремно вважають, що прожив на св≥т≥ т≥льки той, хто побудував нову хату, викопав криницю, посадив дерево, створив м≥цну с≥мТю ≥ добре виховав д≥тей. ∆ити, за народними погл¤дами, означаЇ творити людину, продовжувати себе в своњх д≥т¤х.

Ќародна педагог≥ка емп≥ричним шл¤хом прийшла до ц≥лком матер≥ал≥стичних висновк≥в про функц≥ю с≥мТњ в сусп≥льств≥ Ц в≥дтворенн¤ людського роду ≥ вихованн¤ д≥тей, орган≥зац≥¤ господарськоњ д≥¤льност≥, побуту ≥ дозв≥лл¤. ќсновою с≥мТњ Ї шлюб. Ўлюб Ц в≥дпов≥дальний ≥ надзвичайно важливий та вир≥шальний крок у житт≥ кожноњ людини (Уќженитис¤ Ц не дощ переждатиФ, У«ам≥ж вийти Ц не дощову годину пересид≥тиФ). Ўлюб беретьс¤ на все житт¤ (У—е не на р≥к, а на ц≥лий в≥кФ, У« ким в≥нчатис¤ з тим ≥ к≥нчатис¤Ф). ¬≥н накладаЇ на людину нов≥ серйозн≥ обовТ¤зки (У«ам≥ж ≥ти Ц треба знати, що нема н≥ вислуг, н≥ в≥дставкиФ, УЌе штука женитис¤, та треба журитис¤, треба ложки, треба миски, треба ночов ≥ колискиФ. ј тому й одруженн¤ вимагаЇ тверезоњ розсудливост≥ (Уѕерш н≥ж одружитись, треба роздивисьФ). Ќародна педагог≥ка застер≥гаЇ в≥д легковажност≥, негативно ставитьс¤ до непродуманих посп≥шних шлюб≥в. (У озак оженивс¤, неначе утопивс¤Ф, Уѕосп≥шивс¤ Ц оженивс¤ ≥ в б≥ду зразу вваливс¤Ф, У—тупив у закон, ¤к собака в цибулюФ). Ќародну педагог≥ку можна назвати сумл≥нною буд≥вницею, невтомною п≥клувальницею про с≥мТю ¤к виховну орган≥зац≥ю. ” н≥й усе ретельно й педагог≥чно передбачливо розраховано нате, щоб будувати дружну, здорову ≥ м≥цну с≥мТю, здатну мати д≥тей ≥ правильно њх виховувати. ќдружуватис¤ треба тод≥, коли настане дл¤ цього пора, щоб було н≥ зарано, н≥ зап≥зно, але неодм≥нно в молодост≥ (УЌе кайс¤, рано вставши, змолоду женившисьФ). ≤ в цьому Ї значний життЇво-педагог≥чний сенс. якщо своЇчасно одружишс¤, то встигнеш виховати д≥тей ≥ допомогти њм, дочекаЇшс¤ онук≥в, а то й правнук≥в. ƒозр≥ти до шлюбу в загальноприйн¤тому розум≥нн≥ означаЇ певну здатн≥сть самому вже на хл≥б заробл¤ти й матер≥ально утримувати с≥мТю, бути готовим виконувати вс≥ нелегк≥ с≥мейн≥ обовТ¤зки. ќсновою дл¤ шлюбу ≥ створенн¤ с≥мТњ Ї не ¤кась майнова чи ≥нша вигода дл¤ когось, а щире взаЇмне коханн¤ м≥ж подружж¤м (У’оч в одн≥й льол≥, аби до любов≥Ф, УЌе з багатством жить, а з людиноюФ). —правжнЇ коханн¤ народ ставить значно вище в≥д ус¤кого багатства, ср≥бла й золота.

” багатьох п≥сн¤х народна педагог≥ка утверджуЇ в≥ру в неминучу перемогу коханн¤ ¤к основи родинного щасливого житт¤, а з ним ≥ здорового виховного осередку.  оли побираютьс¤ закохан≥, то й життЇв≥ труднощ≥ здаютьс¤ не такими вже й страшними, бо там, де згода в с≥мейств≥, найважче стаЇ легким.  раса високих людських почутт≥в ¤к основа справжньоњ с≥мТњ знайшла в≥дображенн¤ в численних украњнських народних п≥сн¤х про коханн¤. ѕро цементуючу силу коханн¤ в с≥мТњ народ складав казки, опов≥данн¤ ≥ легенди.

Ќародна педагог≥ка застер≥гаЇ в≥д шлюбу з розрахунку, вчить сов≥сть на багатство не м≥н¤ти. (У∆енись на дочц≥, а не на тещ≥Ф). ” ситуац≥њ ж вибору любов≥ чи багатства перевага надаЇтьс¤ любов≥:

Ќе там щаст¤, не там дол¤, де багат≥ люди,

’то злучитьс¤ ≥з милою, тому гаразд буде.

“ой, хто оженивс¤ заради багатства, дуже швидко розчаровуЇтьс¤ (У™ в нењ воли, та корови, але немаЇ з нею любоњ розмовиФ, Уƒе берутьс¤ не з любов≥, там щаст¤ не будеФ).

—в≥дченн¤ прагненн¤ одружитис¤ з доброю людиною може бути звичай, поширений колись на –ус≥; парубков≥, ¤кий приходив свататись до д≥вчини, пропонували ст≥лець, на ¤кому сид≥ла к≥шка. якщо хлопець штовхне њњ роздратовано, значить в≥н злий, поведетьс¤ лаг≥дно Ц добрий.

—еред рис, ¤к≥ наречен≥ хот≥ли б бачити одне в одному так≥, наприклад, ¤к правдив≥сть ≥ щир≥сть, чесн≥сть ≥ благородство, хаз¤йновит≥сть, прагненн¤ мати д≥тей ≥ виховувати њх, р≥шуч≥сть ≥ в≥дважн≥сть у боротьб≥ за с≥мейне щаст¤. —аме на цьому грунт≥ й постала карпатська легенда про шовкову косицю Ц шовкову кв≥тку. “ак гуцули називають дивний витв≥р природи, в≥домий ¤к б≥лотка альп≥йська, або едельвейс. Ќ≥жна шовкова кв≥тка росте на неприступних камТ¤них урвищах. “≥льки см≥ливець м≥г принести кохан≥й д≥вчин≥ цю кв≥тку. ћ≥г принести, а м≥г ≥ загинути. јле той, хто, ризикуючи житт¤м в ≥мТ¤ любов≥, прин≥с кв≥тку, той зможе захистити свою любов, той вартий любов≥. –озпов≥дають, н≥би так одружувалис¤ колись гуцульськ≥ леген≥.

ќдне з найвищих м≥рил людськоњ г≥дност≥ ≥ пор¤дност≥ в народн≥й педагог≥ц≥ Ц честь людини. “ому й тим, хто одружуЇтьс¤, хочетьс¤ мати супутника свого житт¤ з чесного роду. ” народн≥й п≥сн≥ Уќй вийду ¤ за воротаФ д≥вчина так ≥ каже парубков≥:

ѕ≥шов, гидкий, п≥шов, стидкий,

ѕоганого родуЕ

ѕри одруженн≥ не обходитьс¤ без авторитетного слова й порад батька й матер≥. ƒобре вихован≥ д≥ти, коли стають на рушник щаст¤, не забувають попрости благословенн¤ своњх батьк≥в. Ѕатьк≥вське благословенн¤ знаменуЇ собою майбутнЇ щаст¤ молодоњ с≥мТњ. ћудра порада батьк≥в сприймаЇтьс¤ з глибокою вд¤чн≥стю.

- Ћюба порадонька з тобою м≥й батеньку,

ўо ви мен≥ порадили

≤ до в≥нонька випровадили.

як бачимо, народна педагог≥ка народила й виплекала той ≥деал наречених, до ¤кого треба прагнути, ¤кий треба утверджувати в житт≥.

≤стини, проголошен≥ народною педагог≥кою, в≥чн≥. ¬они н≥коли не стар≥ють. ≤нша р≥ч, що у вт≥ленн≥ цих ≥стин кожна ≥сторична доба може вносити певн≥ корективи.

«агальнов≥домо, що атмосфера дл¤ нормального вихованн¤ д≥тей визначаЇтьс¤ насамперед нормальними взаЇминами њхн≥х батьк≥в ¤к подружж¤, чолов≥ка й ж≥нки. У¬ес≥лл¤, - кажуть в народ≥, - в≥дбуваЇтьс¤ два дн≥, а молодим жити сп≥льно треба все житт¤Ф.

–озгл¤ду взаЇмин чолов≥к Ц ж≥нка народна педагог≥ка прид≥лила дуже велику увагу. ≤ не випадково. ѕодружн¤ пара Ц це в≥сь с≥мТњ.  оханн¤ двох Ц чолов≥ка й ж≥нки веде до виникненн¤ третього, нового житт¤. “ому народна педагог≥ка бере п≥д розгл¤д шлюбн≥ в≥дносини насамперед заради блага д≥тей. ” належних стосунках м≥ж чолов≥ком ≥ ж≥нкою бачить великий педагог≥чний сенс. ƒобр≥ подружн≥ взаЇмини, по-перше, служать над≥йним фундаментом дл¤ створенн¤ м≥цноњ с≥мТњ ≥з здоровим м≥крокл≥матом. ѕо-друге, вони допомагають с≥мТњ усп≥шно розвТ¤зати виховн≥ проблеми. ѕо-третЇ, Ї тим вз≥рцем дл¤ молод≥, ¤кий найусп≥шн≥ше формуЇ майбутн≥х чолов≥к≥в ≥ ж≥нок, тобто куЇ потенц≥альний резерв майбутн≥х подружн≥х пар дл¤ створенн¤ нових с≥мей. јдже загальновизнаним Ї той факт, що д≥ти, одружившись, ¤к правило, будують своњ шлюбн≥ взаЇмини значною м≥рою за прикладом своњх батьк≥в.

¬заЇмне щире й св≥тле подружнЇ коханн¤ народжуЇ велику любов до д≥тей, запалюЇ в њхн≥х серц¤х добр≥, чист≥, сердечн≥ почутт¤ ≥ чуйн≥сть. ≤деалом украњнськоњ народноњ педагог≥ки здавна стала така с≥мТ¤, де взаЇмини складаютьс¤ на основ≥ р≥вноправност≥ чолов≥ка й ж≥нки, на засадах взаЇмного коханн¤ ≥ поваги, духовноњ сп≥льност≥, трудового сп≥вроб≥тництва та взаЇмодопомоги у вихованн≥ д≥тей. ѕобудувати справжню с≥мТю з добрим педагог≥чним м≥крокл≥матом Ц це мистецтво ж≥нки ≥ чолов≥ка. ¬иконувати цю м≥с≥ю не просто, тому що вона багатогранна й кроп≥тка.

Ќародна педагог≥ка висунула ≥деали чолов≥ка й ж≥нки. —п≥льним ≥деалом чолов≥ка й ж≥нки Ї взаЇмне коханн¤ ≥ подружн¤ в≥рн≥сть, гарне вихованн¤ д≥тей.  оханн¤ ≥ взаЇмоповага надають подружн≥м взаЇминам оптим≥стичноњ тональност≥ (Уяк чолов≥к ж≥нку любить, то й лиха ж≥нка доброю будеФ).

Ќародна педагог≥ка робить усе, щоб взаЇмини м≥ж чолов≥ком ≥ ж≥нкою, а отже, ≥ педагог≥чна атмосфера дл¤ вихованн¤ д≥тей були найкращими. ѕобутуЇ чимало педагог≥чних вислов≥в, ¤к≥ спонукають до зм≥цненн¤ шлюбного союзу, до сумл≥нного виконанн¤ батьк≥вського обовТ¤зку (Уяк сорочка б≥ла, то й ж≥нка милаФ, УЅатьки берегли дочку до в≥нц¤, а чолов≥ку берегти њњ до к≥нц¤Ф, У∆≥нку люби, ¤к душу, а тр¤си, ¤к грушуФ, Ућен≥ батько не р≥дн¤, мен≥ мати не р≥дн¤, мен≥ теща родина Ц мен≥ ж≥нку родилаФ). «в≥дси бачимо, що дол¤ новоствореноњ с≥мТњ а отже ≥ дол¤ д≥тей, дл¤ народноњ педагог≥ки Ї найважлив≥шою. —воњм ≥деалом у родин≥ народна педагог≥ка пропонуЇ так≥ взаЇмини м≥ж подружж¤м, коли панують любов ≥ злагода, п≥клуванн¤ одне про одного ≥ про д≥тей. “од≥ в с≥мТњ створюЇтьс¤ спри¤тлива атмосфера ¤к дл¤ подружнього житт¤, так ≥ дл¤ вихованн¤ д≥тей. ƒ≥т¤м подобаЇтьс¤ дружна с≥мТ¤. ѓм хочетьс¤ жити в щаслив≥й с≥мТњ, бути сином чи дочкою гарних батьк≥в, радувати њх своњми вчинками. (Уяк батьки друженьк≥, то й д≥ти чемненьк≥Ф).

“≥ чолов≥к ≥ ж≥нка, ¤к≥ вм≥ють творити велике, безц≥нне духовне багатство подружнього житт¤ Ц взаЇмну повагу й любов, мають у своЇму дом≥ найспри¤тлив≥ший дл¤ вихованн¤ д≥тей м≥крокл≥мат Ц незм≥нне кредо народноњ педагог≥ки.

”се, що шкодить добрим взаЇминам м≥ж чолов≥ком ≥ ж≥нкою та псуЇ атмосферу с≥мТњ, народна педагог≥ка засуджуЇ. ÷е стосуЇтьс¤ насамперед пи¤цтва, ледарства, образ, брехн≥ ≥ лицем≥рства, сварок, б≥йок ≥ чвар, несправедливост≥ й грубост≥, ревнощ≥в, подружньоњ зради ≥ статевоњ розпусти (УЌе загл¤дай на чужих ж≥нок, бо свою загубишФ, У оли пТ¤ниц¤ в шинку скаче, то ж≥нка вдома плачеФ, Уѕий пиво, та не лий, люби ж≥нку та бийФ). ”край негативно народна педагог≥ка ставитьс¤ до розлученн¤, ¤ке особливо болюче травмуЇ д≥тей. ¬она вчить чолов≥ка шанувати ж≥нку, а ж≥нку Ц шанувати чолов≥ка. ѕерш≥ ж≥нки й чолов≥ки Ц найкращ≥. (У∆≥нка перша в≥д бога, друга Ц в≥д людей, а трет¤ Ц в≥д чортаФ). ј зв≥дси й застереженн¤: У∆≥нка Ц не рукавиц¤, м≥н¤ть ж≥нку не годитьс¤Ф, Уƒраний кожух Ц не одежа, чужий чолов≥к Ц не надежаФ).

ѕовноц≥нною с≥мТ¤ стаЇ лише тод≥, коли в подружж¤ зТ¤вл¤ютьс¤ д≥ти. ќтже, справжн≥й сенс сп≥льного житт¤ чолов≥ка ≥ ж≥нки Ц мати д≥тей.

≤деал народноњ педагог≥ки Ц повна с≥мТ¤: чолов≥к, ж≥нка, д≥ти. ÷¤ ≥деальна гармон≥¤ повноњ с≥мТњ знайшла поетичне вираженн¤ у таких словах народноњ кол¤дки:

ясен м≥с¤ць Ц пан господар,

 расне сонце Ц жона його,

ƒр≥бн≥ з≥рки Ц його д≥тки!

¬еликий дар природи Ц продовжити себе ≥ повторити в своњх д≥т¤х. ѕро щаст¤ мати д≥тей йдетьс¤ у ц≥лому р¤д≥ украњнських присл≥вТњв та приказок, де д≥ти пор≥внюютьс¤ з ¤сними з≥рочками (Ућал≥ д≥точки, що ¤сн≥ з≥рочки: ≥ св≥т¤ть, ≥ радують у темну н≥ченькуФ), з кв≥тами (Уƒ≥ти ¤к рожев≥ кв≥тиФ). якщо хтось комусь бажаЇ добра, то насамперед спр¤мовуЇ своњ погл¤ди до д≥тей: У√одина вам щаслива! ўоб ви бачили сонце, св≥т ≥ д≥тей перед собоюФ. ƒумка ц¤ червоною ниткою проходить ≥ через педагог≥ку ≥нших народ≥в: УЅез г≥лок Ц не дерево, без д≥тей Ц не с≥мТ¤Ф, Уƒе д≥ти, там ≥ рад≥стьФ, У« д≥тьми багато клопоту та без них Ц ≥ св≥т немилийФ, Уƒ≥ти Ц окраса домуФ. Ќарод посл≥довно обстоюЇ думку, що кожна с≥мТ¤ повинна мати д≥тей. ѕобудувавши нову хату, молодий господар на новому об≥йст≥ саджаЇ кущ калини ¤к символ краси, достатку ≥ радост≥, Ущоб д≥ти велис¤Ф, Ущоб калина малих д≥тей колисалаФ. —в≥дченн¤м величезноњ любов≥ до д≥тей Ї також та багатюща за зм≥стом, духовним ≥ емоц≥йним вираженн¤м родинна обр¤дов≥сть, ¤ку створив народ, повТ¤зану з народженн¤м дитини, вибором кум≥в, першим купанн¤м ≥ постриганн¤м тощо.

ƒ≥ти зм≥цнюють с≥мТю. ¬они прикрашають житт¤ ≥ дарують рад≥сть, продовжують людський р≥д ≥ несуть естафету в≥д покол≥нн¤ до покол≥нн¤. ƒ≥ти Ц це опора с≥мТњ, це майбутн≥ труд≥вники й захисники р≥дноњ земл≥. Ќа спок≥йну стар≥сть може розраховувати лише той, хто маЇ д≥тей.  оли на схил≥ л≥т бачиш онук≥в ≥ правнук≥в перед собою, то вже не так страшно вмирати, бо знаЇш, що в них продовжуЇтьс¤ житт¤. Ќарод дбаЇ, щоб у родин≥ була щира сп≥вдружн≥сть, заснована на взаЇморозум≥нн≥ м≥ж батьком ≥ мат≥рТю, дружб≥ ≥ поваз≥ м≥ж старшими ≥ молодшими, справжнього братства м≥ж д≥тьми. ”зи побратимства в педагог≥ц≥ вважаютьс¤ непорушними. ¬ихованню саме цих рис у молодого покол≥нн¤ трудова с≥мТ¤ прид≥л¤Ї значну увагу. Ќе випадково висл≥в УЋюб≥тьс¤, ¤к братт¤ ≥ сестриФ став крилатим.

Ќародна педагог≥ка п≥дтримуЇ любов ≥ гуманне ставленн¤ до д≥тей. ƒ≥тей треба пестити, прид≥л¤ти њй велику увагу, в≥ддавати тепло ≥ ласку. ƒ≥т¤м народ присв¤тив своњ найкращ≥ твори. ѕоза увагою не залишилась ≥ дол¤ позашлюбних д≥тей. ƒо таких д≥тей, ¤к≥ не зазнали ласки батьк≥в, народна педагог≥ка ставитьс¤ з глибоким сп≥вчутт¤м. ¬она виступаЇ категорично проти того, щоб ставити позашлюбн≥й дитин≥ у вину те, за що повинн≥ в≥дпов≥дати батьки. УЌе байстрюков≥ гр≥х, а батьков≥Ф, - кажуть у народ≥.

¬ихованню д≥тей сл≥д прид≥л¤ти велику увагу. ≤ тут м≥с≥¤ батька ≥ матер≥ ¤к виховател≥в дуже в≥дпов≥дальна. Ќа батьк≥в пост≥йно спр¤мован≥ дов≥рлив≥ погл¤ди д≥тей. ≤ тому дл¤ дорослих Ї справою чест≥ г≥дно виконувати св≥й виховний обовТ¤зок. ƒуже вагомими в педагог≥чному потенц≥ал≥ с≥мТњ Ї взаЇмини м≥ж батьком ≥ мат≥рТю, на плеч≥ ¤ких повн≥стю л¤гаЇ не т≥льки створенн¤ виховноњ атмосфери в дом≥, а й ус≥Їњ системи с≥мейного вихованн¤. —праведливо кажуть у народ≥, що д≥тей виховуЇ вс¤ с≥мТ¤, але долю вихованн¤ вир≥шують батьки.

≤стор≥¤ людського сусп≥льства поклала на батьк≥в головну в≥дпов≥дальн≥сть за вихованн¤ своњх д≥тей, за орган≥зац≥ю житт¤ родини, коронувавши њх ¤к найперших ≥ незам≥нних виховател≥в у житт≥ кожноњ людини. У¬иховуЇ, звичайно, с≥мТ¤ в ц≥лому, - зазначав ¬. ќ. —ухомлинський, - њњ загальних дух, культура людських стосунк≥в. јле хто творить це й дух, цю культуру? «вичайно ж, батьки. Ѕез батьк≥вськоњ мудрост≥ нема виховуючоњ сили с≥мТњ. Ѕатьк≥вська мудр≥сть стаЇ духовним надбанн¤м д≥тей; с≥мейн≥ стосунки, побудован≥ на громадському обовТ¤зку, в≥дпов≥дальност≥, мудр≥й любов≥ й вимоглив≥й мудрост≥ батька й матер≥, сам≥ стають величезною виховуючою силою. јле ц¤ сила йде в≥д батьк≥в у них Ц њњ кор≥нн¤ ≥ джерелоФ. ѕро силу виховного впливу батьк≥в красномовно говор¤ть так≥ украњнськ≥ народн≥ присл≥вТ¤ ≥ приказки: Уяк≥ мама й тато, таке й дит¤ткоФ, Уякий кущ, така й хворостина, ¤кий батько, така й дитинаФ, Уяка мама, - така самаФ.

Ќародна педагог≥ка на почесний пТЇдестал поставила ¤к виховател≥в ≥ батька ≥ мат≥р. «а њњ справедливим твердженн¤м, у с≥мТњ однаково важлива роль належить ¤к батьков≥, так ≥ матер≥. —лово батька дл¤ дитини маЇ авторитетне значенн¤ (УЌе послухаЇш тата, послухаЇш катаФ).

Ѕатько й мати в украњнц≥в мають сп≥льну назву Ц батьки, подекуди Ц родич≥, р≥дн≥. ћатер≥ й батьков≥ в народн≥й педагог≥ц≥ в≥дводитьс¤ найвища, авторитарна роль. ј в живому сп≥лкуванн≥ слова батько ≥ мати вимовл¤ютьс¤ шанобливо й поважно. « њхн≥ми образами повТ¤зуЇтьс¤ утвердженн¤ добра, правди й справедливост≥ (У“≥льки в св≥т≥ правди, що р≥дний отець ≥ матиФ).

ƒ≥ти на знак глибокоњ поваги за народною традиц≥Їю звертаютьс¤ до матер≥ й батька через вв≥чливу форму ¬и. Ќарод засуджуЇ тих, хто не виконуЇ своњх батьк≥вських обовТ¤зк≥в. Ќародна педагог≥ка вимагаЇ, щоб д≥тей сп≥льно виховували батько з мат≥рТю. —лова отець-мати, батько-мати належать до одного з найб≥льш характерних атрибут≥в украњнського фольклору.

ћати, мама, н¤н¤, ненька, матус¤. ¬се найр≥дн≥ше, найдорожче, наймил≥ше ув≥брало в себе це дивовижне, м≥стке, сон¤чне слово, перше слово, ¤ке з рад≥сною усм≥шкою вимовл¤Ї дитина. ѕоходить воно в≥д дит¤чого лепету Ума-ма-маФ. ≤деал матер≥, ¤ка виносить дитину п≥д своњм серцем ≥ приводить на св≥т, з≥гр≥ваЇ теплом, ласкою ≥ палкою любовТю, виховуЇ в н≥й доброту ≥ св≥тлий розум, плекаЇ чуйн≥сть ≥ доброзичлив≥сть, широко вт≥лений у украњнському фольклор≥. –≥дна мати Ц перший педагог, в≥д ¤кого розпочавс¤ родов≥д виховател≥в та й самого вихованн¤, ≥ њњ н≥ким зам≥нити не можна ("Уема в св≥т≥ цв≥ту цв≥тн≥шого, ¤к мак≥вочка, нема ж ≥ роду р≥дн≥шого, ¤к мат≥ночкаФ, УЌа св≥т≥ знайдеш усе, кр≥м р≥дноњ матер≥Ф). —правжн¤ мати н≥чого не пошкодуЇ дл¤ своњх д≥тей. ¬она н≥коли не залишить дитину в б≥д≥, а тим б≥льше не кине њњ напризвол¤ще. ћати завжди зрозум≥Ї дитину, завжди посп≥шить њњ на допомогу, не вагаючись в≥ддасть останн≥й шматок хл≥ба, а за вр¤туванн¤ дитини Ц нав≥ть житт¤. ћати невтомно п≥клуЇтьс¤ про своњх д≥тей, нав≥ть за таких нестерпних умов, Уколи д≥тей т¤жче годувати, н≥ж кам≥нь глодатиФ. ” народн≥й педагог≥ц≥ не раз зазначаЇтьс¤, що любов матер≥ до дитини найсильн≥ша в св≥т≥. (Уƒитина плаче, а матер≥ бол¤чеФ, У” дитини заболить пальчик, а в мами Ц серцеФ). Ћюбов материнська найб≥льша, найсв≥тл≥ша, найбезкорислив≥ша, безмежна. яка б у матер≥ дитина не була, вродлива чи не вродлива, здорова чи хвора, талановита чи безталанна, везуча чи невдаха, материнському серцю вона наймил≥ша (УЋюд¤м Ц ¤к болото, а матер≥ Ц ¤к золотоФ). ћати готова зробити все, щоб њњ дитина була найкращою, найщаслив≥шою.

ѕро безмежну материнську доброту, всепрощаючу любов ≥ самопожертву складено легенди. У оли в серц≥ синовому загоритьс¤ ≥скра, в тис¤чу раз≥в менша в≥д вогнища материнськоњ любов≥, то й тод≥ ц¤ ≥скра буде все житт¤ людське гор≥ти незгасимим полумТ¤мФ Ц говорить старовинна украњнська мудр≥сть. —подвижницька любов матер≥ до д≥тей стала вершиною гуманност≥ в народн≥й педагог≥ц≥, а мадонна з маленькою дитиною на руках Ц св¤тою. ” народн≥й педагог≥ц≥ здавна ≥снуЇ думка, що без глибокоњ любов≥ до д≥тей не може бути повноц≥нного с≥мейного вихованн¤. —в≥тле благородство й велика любов≥ матер≥ до д≥тей формуЇ њњ авторитет, а водночас ≥ силу виховного впливу. ќднак в любов≥ до д≥тей треба мати почутт¤ м≥ри, н≥коли не впадати в нерозумну, сл≥пу любов, ¤ка спотворюЇ вихованн¤, кал≥чить дитину. Ќе мають рац≥њ й т≥ батьки, ¤к≥ вважають любл¤че ставленн¤ до д≥тей слаб≥стю виховател¤, а на перше м≥сце ставл¤ть сувор≥сть, покаранн¤. “акий ор≥Їнтир батька чи матер≥ в≥дчужуЇ д≥тей, робить њх в≥длюдкуватими, потайливими ≥ нав≥ть жорстокими.

–озумно любл¤ть своњх д≥тей т≥ батьки, ¤к≥ н≥жн≥сть не довод¤ть до розпещеност≥, п≥клуванн¤ Ц до потачок ≥ потуранн¤ примхам, а вимоглив≥сть поЇднують з повагою до особистост≥ дитини.

Ќародна педагог≥ка наголошуЇ на великому значенн≥ батьк≥вського авторитету в родинному вихованн≥. „им вищий авторитет батьк≥в в очах дитини, тим сильн≥ше вони впливають на формуванн¤ њњ повед≥нки. —лова батька ≥ матер≥ стають дл¤ нењ законом. јвторитет батьк≥в визначаЇтьс¤ взаЇминами м≥ж батьком ≥ мат≥рТю, њхн≥м ставленн¤м один до одного, вм≥нн¤м користуватис¤ батьк≥вською владою ≥ додержувати Їдност≥ у вимогах до д≥тей, громадським обличч¤м батьк≥в, прагненн¤ми, ставленн¤м до д≥тей, ус≥х член≥в родини ≥ до людей взагал≥. ƒ≥ти поважають батьк≥в вимогливих ≥ справедливих, чуйних ≥ уважних до дит¤чих потреб ≥ запит≥в, тактовних ≥ витриманих. ƒоросл≥ повинн≥ бути дл¤ д≥тей авторитетом у великому ≥ малому.

Ќародна педагог≥ка вчить шанувати батька Ц мат≥р: УЎти отц¤ Ц мат≥р, будеш довгол≥тен на земл≥Ф. ѕро обовТ¤зок д≥тей перед батьками йдетьс¤ в присл≥вТ¤х ≥ приказках: Уяк батька покинеш, то й сам загинешФ, УЎануй батька-неньку Ц буде тоб≥ скр≥зь гладенькоФ. « цього приводу ¬.ќ. —ухомлинський писав: УЌевд¤чний синЕ невд¤чна дочкаЕФ Ц у скарбниц≥ народноњ морал≥, це, мабуть, найгостр≥ше, найглибше осудженн¤ людських порок≥вЕ “рудовий народ нещадно засуджуЇ син≥вську невд¤чн≥сть ≥ п≥дносить благородство син≥вськоњ любов≥ ≥ в≥дданост≥.Ф

Ќехтувати своњми батьками, а тим б≥льше кривдити њх н≥хто не см≥Ї (УЅатькова та матчина молитва ≥ з мор¤ викидаЇ, а прокльони в калюж≥ топл¤тьФ). ’то скривдить батька чи мат≥р, брат≥в, сестер чи д≥тей, того сумл≥нн¤ грозитиме все його житт¤.

«а добрими народними традиц≥¤ми активними виховател¤ми дитини в с≥мТњ пор¤д з батьками Ї також ус≥ ≥нш≥ члени Ц бабус¤, д≥дусь, сестри ≥ брати. ѕовед≥нка кожного з них впливаЇ на формуванн¤ характеру дитини. ќсобливо вагомий вклад у вихованн¤ д≥тей внос¤ть представники старшого покол≥нн¤ Ц бабус¤ ≥ д≥дусь. ” душах онук≥в вони на все житт¤ залишають незгладимий сл≥д. ’≥ба можна у¤вити дитинство, скаж≥мо, без бабусиноњ чи д≥дусевоњ казки, ≥ не т≥льки дитинство, а й отроцтво, юн≥сть.

Ќародна педагог≥ка застер≥гаЇ в≥д помилок у родинному вихованн≥, ¤к≥ виникають внасл≥док нехтуванн¤ батьками своњми виховними обовТ¤зками, п≥дм≥ни справжнього вихованн¤ лише п≥клуванн¤м про благополучч¤ д≥тей, в≥дсутност≥ Їдиних виховних вимог, надм≥рноњ суворост≥ чи потворного потуранн¤ вс≥м примхам дитини.

Ќародженн¤ дитини несе велику рад≥сть дл¤ с≥мТњ. «а народними у¤вленн¤ми по¤ва дитини на св≥т знаменуЇтьс¤ спалахом новоњ з≥рки, ¤ка ос¤ватиме њњ весь життЇвий шл¤х.

ѕедагог≥чний приц≥л такоњ фантастичноњ г≥перболи очевидний. ≤з символ≥чного образу з≥рки випром≥нюЇтьс¤ високий гуман≥зм нашого народу, нав≥юЇтьс¤ романтичн≥сть под≥њ, повТ¤заноњ ≥з продовженн¤м людського роду. ѕерсон≥ф≥кована небесна з≥рка, ¤к ≥ син≥й птах, символ≥зують щасливу долю людини. ¬они в≥дображен≥ не лише в побутових у¤вленн¤х, а й осп≥ван≥ в фольклор≥ та творчост≥ письменник≥в.

2. Ќародний календар Ц енциклопед≥¤ житт¤ народу.

 ожна нац≥¤, кожен народ, нав≥ть кожна соц≥альна група мають своњ традиц≥њ, звичањ, обр¤ди та св¤та, становленн¤ ¤ких в≥дбувалос¤ прот¤гом багатьох стол≥ть.

ќбр¤дово-звичаЇва сфера Ц це т≥ прикмети й ознаки, по ¤ких розп≥знаЇтьс¤ народ не т≥льки в сучасному, але й у його ≥сторичному минулому. јдже вона охоплюЇ вс≥ д≥л¤нки особистого й сусп≥льного житт¤ кожноњ окремоњ людини. “радиц≥њ, звичањ, обр¤ди й св¤та Ц це т≥ неписан≥ закони, ¤кими керуютьс¤ в найменших щоденних ≥ найб≥льших всенац≥ональних справах. св¤тково-звичаЇва спадщина, а також мова Ц це т≥ найм≥цн≥ш≥ елементи, що обТЇднують ≥ цементують окремих людей в один народ в одну нац≥ю.

≤з часу виникненн¤ людського сусп≥льства прогрес цив≥л≥зац≥њ в≥дбувавс¤ завд¤ки тому, що в≥д покол≥нн¤ до покол≥нн¤, в≥д колективу до окремоњ людини систематично передавалис¤ знанн¤, трудов≥ навики, норми повед≥нки, матер≥альн≥ та духовн≥ ц≥нност≥.  ожним новим покол≥нн¤м все це засвоювалос¤, застосовувалос¤ в житт≥, розвивалос¤ та в подальшому передавалос¤ наступному покол≥нню. ¬ ход≥ ≥стор≥њ склалис¤ й утвердилис¤ форми, засоби та механ≥зми збереженн¤ й передач≥ соц≥ального досв≥ду, ¤к≥ в сукупност≥ називаютьс¤ традиц≥Їю.

“радиц≥¤ (в≥д лат. traditio Ц передача, опов≥данн¤, переказ) Ц це те, що передаЇтьс¤ в≥д покол≥нн¤ до покол≥нн¤ ¤к загальноприйн¤те, загальнообовТ¤зкове, перев≥рене минулим досв≥дом, визнане необх≥дним дл¤ забезпеченн¤ подальшого ≥снуванн¤ й розвитку ≥ндив≥да, колективу, держави, сусп≥льства. ћета традиц≥њ пол¤гаЇ в тому, що закр≥плювати й в≥дтворювати в нових покол≥нн¤х уставлен≥ способи життЇд≥¤льност≥, типи мисленн¤ ≥ повед≥нки.

ѕон¤тт¤ традиц≥њ служить загальною назвою ¤к дл¤ матер≥альних ≥ духовних ц≥нностей, котр≥ сприймаютьс¤ людьми ¤к спадщина так ≥ дл¤ процесу й форм соц≥ального досл≥дженн¤. ‘орми реал≥зац≥њ традиц≥њ р≥зноман≥тн≥, але основними з них Ї звичай, св¤то й обр¤д. ƒо того ж обр¤д може виступати елементом традиц≥њ, звичаю, св¤та, р≥зновидом кожного з≥ них. ўоб краще зрозум≥ти суть та призначенн¤ обр¤ду, необх≥дно пор≥вн¤ти його з≥ звичаЇм та св¤том, ¤к≥ також представл¤ють собою форми ви¤вленн¤ традиц≥њ.

«вичай Ц загальноприйн¤тий пор¤док, спос≥б д≥й, загальноприйн¤та норма повед≥нки: те що стало звичним, засвоЇним, визнаним, що ув≥йшло у вжиток. —лово звичай походить в≥д д≥Їслова звикнути, тобто привикнути, привчитис¤ до чогось, вз¤ти щось за звичку. “аким чином, звичай Ц це звичка робити щось певним чином у прац≥, в побут≥, в сусп≥льному, духовному житт≥; це звичайний давно заведений, ¤кий став звичайним пор¤док, однотипн≥ масов≥ д≥њ, ¤к≥ в≥дтворюютьс¤ тривалий час. —оц≥альна роль звичаю та ж, що й традиц≥њ. ¬она служить засобом збереженн¤ та передач≥ досв≥ду, осв¤ченн¤ пор¤дк≥в ≥ форм житт¤, ¤к≥ встановилис¤, регламентац≥њ й контроль повед≥нки ≥ндив≥д≥в, зм≥цненн¤ њх звТ¤зку ≥з т≥Їю нац≥Їю, сусп≥льством, до ¤коњ вони належать. «м≥ст ≥ роль звичаю й традиц≥њ по сут≥ зб≥гаютьс¤. јле вони в≥др≥зн¤ютьс¤ сферами д≥њ. —фера звичаю вужча, н≥ж традиц≥њ. якщо традиц≥¤ маЇ м≥сце у вс≥х сферах матер≥ального ≥ духовного житт¤, то звичай ≥снуЇ лише в окремих його д≥л¤нках, головним чином у сферах прац≥, побуту, сп≥лкуванн¤ та с≥мейних в≥дносин. «вичай неможливий там, де немаЇ однакових чи хоча б под≥бних ситуац≥й, ¤к≥ повторюютьс¤, а отже неможлив≥ й однотипн≥ вчинки. ”спадкуванн¤ зм≥сту, способу, форм д≥¤льност≥ (тобто традиц≥¤) властиве дл¤ вс≥х д≥л¤нок сусп≥льного житт¤, без цього просто не було б розвитку, а така форма реал≥зац≥њ традиц≥њ, ¤к звичай, ¤кий представл¤Ї собою вчинки, котр≥ повторюютьс¤, маЇ м≥сце лише там, де тривалий час ≥снують однаков≥ ситуац≥њ.

«вичай в буденному розум≥нн≥ часто ототожнюЇтьс¤ з обр¤дом, котрий також Ї однотипною д≥Їю у под≥бних, ¤к≥ тривалий час повторюютьс¤ обставин. ћета звичаю Ц в≥дтворити й закр≥пити вже вироблен≥ способи й форми прац≥, сп≥лкуванн¤, с≥мейно-побутових в≥дносин, сусп≥льноњ дисципл≥ни, регулюванн¤ взаЇмов≥дносин м≥ж людьми. ћета обр¤ду Ц за допомогою символ≥в ≥ символ≥чних д≥й висловити, передати, закр≥пити традиц≥йн≥ дл¤ ¤кого-небудь сусп≥льства, соц≥альноњ групи ≥дењ, ≥деали, норми, ц≥нност≥, зразки життЇд≥¤льност≥, викликати у його учасник≥в в≥дпов≥дн≥ почутт¤, настроњ, переживанн¤, створити у процес≥ його проведенн¤ морально-психолог≥чну атмосферу, ¤ка спри¤ла б засвоЇнню соц≥ального досв≥ду, котрий передаЇтьс¤ за допомогою даного обр¤ду.

ќбр¤д Ц це особлива колективна символ≥чна д≥¤, ¤ка призначена дл¤ того, щоб наочно Ц образними засобами оформити й в≥дзначити важлив≥ под≥њ сусп≥льного й особистого житт¤. ¬≥дм≥нною особлив≥стю обр¤ду Ї його символ≥чн≥сть, умовн≥сть, образн≥сть. ќбр¤д завжди символ тих чи ≥нших ≥дей, норм, ≥деал≥в, ц≥нностей, в≥дношень, повчань, символ певноњ д≥њ, символ≥чне вт≥ленн¤ соц≥ального досв≥ду. ’арактерним дл¤ обр¤ду Ї художнЇ оформленн¤ всього його комплексу. ”крањнський терм≥ Уобр¤дФ походить в≥д слова обр¤джати, що значить приводити в належний вигл¤д, упор¤дкувати, прикрасити, прибрати, зробити красивим, ошатним. «а вин¤тком похоронних ≥ поминальних, вс≥ обр¤ди Ї рад≥сними й св¤тковими под≥¤ми. јле обр¤д ≥ св¤то Ц не одне ≥ те ж. —в¤то включаЇ в себе обр¤д чи обр¤ди ¤к необх≥дну складову частину, але до обр¤ду не зводитьс¤. —в¤то Ц б≥ль широке ¤вище. якщо в обр¤д≥ головним Ї особлива символ≥чна д≥¤, то у св¤т≥ Ц безпосередн≥й вираз почутт≥в, настроњв, переживань у звТ¤зку з памТ¤тними под≥¤ми в житт≥ сусп≥льства, колективу, с≥мТњ, особи. “аким чином, св¤то Ц день (чи дн≥), в ¤кий (¤к≥) урочисто в≥дзначають значн≥, видатн≥ под≥њ, ≥сторичн≥ або календарн≥ дати. ” дн≥ памТ¤т≥ важливих под≥й ≥ дат проводилис¤ обр¤ди на честь кого- чи кого-небудь. —в¤та й обр¤ди були ≥ Ї в≥дносно самост≥йними ¤вищами культури, засобами передач≥ досв≥ду в≥д покол≥нн¤ до покол≥нн¤.

Ќа прот¤з≥ тис¤чол≥ть землеробство було пров≥дною галуззю господарства словТ¤нських народ≥в. «емлеробський тип господарства, успадкований з час≥в загальнословТ¤нськоњ етн≥чноњ сп≥льност≥, довг≥ в≥ки визначав характер розвитку вс≥х сфер економ≥чного ≥ соц≥ального житт¤ сх≥днословТ¤нських народ≥в, його вплив в≥дчутно позначивс¤ на матер≥альн≥й та духовн≥й культур≥ ≥, зокрема на традиц≥йних звича¤х та обр¤дах.

јграрно-виробничий зм≥ст мав народний календар украњнц≥в, що ¤скраво засв≥дчують давньословТ¤нськ≥ за своњм походженн¤м назви м≥с¤ц≥в. ¬с≥ вони безпосередньо повТ¤зан≥ або з р≥чним колом трудових процес≥в сел¤нина, або з природними ¤вищами, важливими дл¤ с≥льськогосподарського виробництва. Ќаприклад, назва м≥с¤ц¤ Ус≥ченьФ походить в≥д звичаю вирубувати взимку дерева на л≥сових д≥л¤нках, ¤к≥ зас≥вали весною, назва м≥с¤ц¤ УсерпеньФ Ц це час збиранн¤ врожаю, де головним знар¤дд¤м прац≥ був серп.

ѕров≥дна роль землеробства й повТ¤заних з ним ≥нших галузей с≥льського господарства (тваринництво, сад≥вництво, бдж≥льництво) знайшла своЇ в≥дображенн¤ в традиц≥йному побутовому календар≥, що був своЇр≥дною енциклопед≥Їю народноњ мудрост≥, неписаним розпор¤дком житт¤ хл≥бороба прот¤гом року. ”сний календар украњнського сел¤нина Ц це складна ≥ багатопроф≥льна система фольклорноњ творчост≥, де рац≥ональний досв≥д та позитивн≥ знанн¤, нагромаджен≥ в результат≥ багатов≥ковоњ трудовоњ практики, суперечливо поЇдналис¤ з рел≥г≥йними в≥руванн¤ми ≥ забобонами, христи¤нськими ≥ ¤зичницькими у¤вленн¤ми. Ќародний календар ув≥брав у себе багато м≥стичних елемент≥в: р≥зн≥ види маг≥њ, ворож≥нн¤, забобони, рел≥г≥йн≥ звичањ та обр¤ди, б≥льш≥сть ≥з ¤ких базуЇтьс¤ на перв≥сн≥й в≥р≥ в залежн≥сть людського житт¤ в≥д впливу надприродних сил. ¬ украњнц≥в канвою землеробського календар¤ ’≤’ ст. служили православн≥ св¤тц≥ Ц список христи¤нських св¤т, розпод≥лений по дн¤х ≥ м≥с¤ц¤х всього року. ќбр¤ди та звичањ завжди виступали ¤к нев≥дТЇмний елемент культури народу. ј оск≥льки культура завжди маЇ нац≥ональну форму, вона набуваЇ своЇр≥дност≥, ¤ка визначаЇтьс¤ походженн¤м та особливост¤ми ≥сторичного розвитку того чи ≥ншого народу, його способу житт¤, характером трудовоњ д≥¤льност≥, природним середовищем. тощо.

«начний вплив на формуванн¤ нац≥ональноњ обр¤дово-звичаЇвоњ сфери культури зробила рел≥г≥¤. ¬ процес≥ тривалоњ багатов≥ковоњ боротьби православТ¤ за вплив на св≥дом≥сть сх≥дних словТ¤н воно так ≥ не змогло утвердитис¤ на –ус≥ в своЇму ортодоксально-догматичному (в≥зант≥йському) вигл¤д≥. «асвоюючи елементи православного в≥ровченн¤, христи¤нськ≥ обр¤ди, народн≥ маси пристосовували њх до реальних потреб свого господарства та повс¤кденного побутового вжитку. –азом ≥з тим православТ¤ густо насичувалис¤ дохристи¤нськими рел≥г≥йними у¤вленн¤ми, образами, а також в≥дпов≥дними обр¤дод≥¤ми.

ѕрот¤гом в≥к≥в христи¤нська обр¤дово-звичаЇва сфера переробл¤лас¤, набувала нового зм≥сту та соц≥ального призначенн¤. ¬ переосмисленому вигл¤д≥ вона ≥ включалас¤ в христи¤нський культ. ѕроте й п≥д христи¤нською оболонкою багато елемент≥в колишньоњ обр¤дово-звичаЇвоњ сфери культури продовжували розвиватис¤ та обростати новими детал¤ми, а окремо з них майже в незм≥нному вигл¤д≥ д≥йшли до ’’ стол≥тт¤.

¬ аграрному календар≥ украњнц≥в ≥снували пон¤тт¤ зими, весни, л≥та ≥ осен≥, але вони не мали ч≥ткого розмежуванн¤ (не розбивалис¤ на 3 м≥с¤ц≥, ¤к прийн¤то тепер) ≥ визначалис¤ в першу чергу характером виробничоњ д≥¤льност≥ даноњ пори року. ѕоклавши в основу народного календар¤ трудову обумовлен≥сть, можна вид≥лити так≥ основн≥ сезони: оранка, пос≥в ¤ровини, сходи, дозр≥ванн¤ хл≥ба, жнива, возовиц¤, молотьба, оранка п≥д озимину, пос≥в озимини, оранка за з¤б. ѕ≥сл¤ того ¤к був з≥браний урожай ≥ завершувалис¤ ус≥ польов≥ роботи, в житт≥ сел¤нина наступало в≥дносне затишш¤, обумовлене характером трудовоњ доц≥льност≥ в ос≥нньо-зимовий пер≥од.

ѕочаток зимового циклу календарних св¤т найб≥льш виразно виступаЇ 4 грудн¤, коли в≥дзначаЇтьс¤ одне ≥з двунадес¤тих св¤т Ц Ѕогородичне св¤то ¬веденн¤ в ’рам ѕресв¤тоњ Ѕогородиц≥. ÷ей день у народ≥ ще називають “рет¤ ѕречиста. ƒо ц≥Їњ дати на вс≥й територ≥њ ”крањни привТ¤зано чимало прикмет, прогноз≥в ≥ звичањв, що св≥дчили про њњ важливе значенн¤. ¬важалос¤, що ¬веденн¤ в≥дкривало собою зимовий св¤тковий сезон. √оворили в народ≥: У¬веденн¤ прийде, св¤т наведеФ. ≤ д≥йсно, п≥сл¤ 4 грудн¤ йшла низка дуже попул¤рних у народ≥ св¤т:  атерини, јндр≥¤, ¬арвари, ћиколи, √анни ≥, нарешт≥, –≥здво, Ќовий р≥к, ¬одохреща. ¬веденськ≥ присл≥вТ¤ розкривають прагненн¤ хл≥бороба зазирнути в майбутнЇ, передбачати, ¤кою буде наступна зима ≥ ¤к вона вплине на врожай: Уяк ¬веденн¤ мосте мостки, а ћикола забива гв≥здки, то люта зима будеФ, У—к≥льки на ¬веденн¤ води, ст≥льки на ёр≥¤ травиФ. ’арактерним звичаЇм цього св¤та був прих≥д першого в≥дв≥дувача Ц УполазникаФ. ¬ основ≥ його лежить в≥ра людей у щасливу або нещасливу прикмету.

¬еликим зимовим св¤том, особливо важливим дл¤ молод≥ був день јндр≥¤. ÷е св¤т в≥дзначаЇтьс¤ 13 грудн¤ ≥ вважаЇтьс¤ днем памТ¤т≥ мученицькоњ смерт≥ одного ≥з дванадц¤ти апостол≥в ’ристових Ц јндр≥¤ ѕервозванного. Ќаповнен≥ дохристи¤нськими обр¤дами, веселощами ≥ розвагами молод≥ андр≥њвсько≥ вечорниц≥ припадали на час ѕилип≥вського посту ≥, отже, н≥¤кою м≥рою не в≥дпов≥дали нормам христи¤нськоњ морал≥. —проби духовенства подолати цю народну позацерковну традиц≥ю, не дали бажаних насл≥дк≥в. Ўлюбн≥ мотиви ворож≥нн¤ простежувалис¤ ≥ в ритуальному рахуванн≥ (дрова в оберемку, ¤к≥ д≥вчина заносила до хати). ” цей веч≥р намагалис¤ побачити свого обранц¤ в дзеркал≥. ќсобливе м≥сце серед великоњ к≥лькост≥ андр≥њвських звичањв займаЇ обр¤дова гра У алитаФ. ¬ н≥ч на јндр≥¤ дозвол¤лись молод≥жн≥ бешкети. ≤ тому вранц≥ дехто з господар≥в знаходив свого воза на даху клун≥, а в≥д хат, де жили д≥вчата на виданн≥, зТ¤вл¤лись стежини до њхн≥х залиц¤льник≥в, позначен≥ бур¤ковим квасом чи потрушен≥ соломою.

«начну роль у рел≥г≥йно-побутових традиц≥¤х украњнського села в≥д≥гравав культ св¤тител¤, чудотворц¤, арх≥Їпископа, ћарл≥к≥йського ћиколи, день памТ¤т≥ ¤кщо православна церква в≥дзначала дв≥ч≥ на р≥к: 19 грудн¤ УзимовийФ та 22 травн¤ Увесн¤нийФ. ƒо дати ћиколи Ц зимового приурочен≥ де¤к≥ припов≥дки про погоду й прогнози на майбутн≥й урожай: Уяк на ћиколи ≥н≥й Ц буде овесФ. ¬лаштовувалис¤ по селах ≥ обходи р¤жених напередодн≥ 19 грудн¤. ќчолювана переод¤гнутим ћиколаЇм група парубк≥в обходила двори, роздаючи подарунки д≥т¤м. ¬≥д ћиколи вже починали готуватись до –≥здва: кололи свиней, скуповувалис¤ на базар≥.

≤ найдавн≥ших час≥в православн≥ христи¤ни св¤ткують –≥здво ’ристове 7 с≥чн¤. ” побутовому сел¤нському календар≥ украњнц≥в зимов≥ св¤тки Ц найкраща, найважлив≥ша под≥¤ року (за своњм значенн¤м вони майже не поступалис¤ ¬еликодню). ¬ украњнц≥в христи¤нськ≥ традиц≥њ св¤та т≥сно перепл≥талис¤ з давн≥шими звича¤ми ¤зичницького походженн¤. ¬еч≥р напередодн≥ –≥здва Ц У—в¤т-веч≥рФ, Укут¤Ф був маг≥чним часом творенн¤ ≥ншого, вимр≥¤ного бутт¤. «вичн≥ ≥ буденн≥ предмети, реч≥ набували чар≥вноњ сили, а господар ставав домашн≥м жерцем. ј панувала у —в¤т-веч≥р кут¤ Ц головна обр¤дова страва. як удастьс¤ кут¤ Ц буде крута це й ≥з УверхомФ Ц то буде на урожай, а в осел≥ щаст¤. Ќа св¤тковому стол≥ 12 страв ≥ геть ус≥ п≥сн≥. «≥йшла веч≥рн¤ зор¤, й можна с≥дати вечер¤ти; починали з кут≥. ѕовечер¤вши, брав господар з≥ столу потроху кожноњ ≥з страв ≥ н≥с до хл≥ва худоб≥, об не скаржилас¤. Ѕо за пов≥рТ¤м у н≥ч п≥д –≥здво даруЇ њй Ѕог мову Ц за те, що колись у давнину спав у ¤слах маленький ’ристос.  утю давали кур¤м, Уўоб гарно неслис¤Ф. ƒл¤ предк≥в, що в ц≥ св¤та прийдуть у гост≥ ≥з того св≥ту до живих, кутю залишали на стол≥ на н≥ч. –≥здв¤на н≥ч повнилас¤ чудесами: ≥з криниц≥ можна, зг≥дно з пов≥рТ¤м, напитис¤ вина, потр≥бно було т≥льки втрапити до нього в цей час. ѕравда ц≥Їњ ноч≥, ¤к н≥коли, гул¤Ї нечиста й зла сила. Ќаставало –≥здво ≥ все живе славило ≤суса ’риста народженого.

УЅлагослов≥ть кол¤дувати?!Ф допитувавс¤ ватажок парубочоњ громади.

У“а просимо, кол¤дуйте!Ф ≤ лунала кол¤дка Ц УЌова рад≥сть сталаФ, або УЌебо ≥ земл¤Ф.

—в¤ткували –≥здво серед зими: б≥л≥ли сн≥ги, тр≥щали морози. ј за столами уже загадували на л≥то: намагалис¤ ран≥ше с≥сти вечер¤ми Ц щоб ран≥ше жати, не дозвол¤ли пити з в≥дра Ц щоб не линув дощ серед жнив. ≤ ¤кщо вдавались намаганн¤, то в≥рили, що задумане неодм≥нно зд≥йснитьс¤.

–≥здвоЕ Ќародилос¤ нове сонце, народивс¤ ’ристос. Ќаш≥ предки в≥рили њм обом, ≥ це додавало њм снаги на т¤жкий щоденний труд.

ѕерв≥сний дохристи¤нський характер новор≥чного св¤та добре збер≥гс¤ у традиц≥йних звича¤х та обр¤дах украњнц≥в 13-14 с≥чн¤. 13 с≥чн¤ установлене св¤то на честь знатноњ римл¤нки ћелан≥њ, ¤ка з юних рок≥в ≥ до к≥нц¤ дн≥в своњх пр¤мувала до ’риста.

14 с≥чн¤ Ц св¤то на честь ¬асил≥¤ ¬еликого, це також перший день Ќового року за старим стилем.

Ќайважлив≥шими моментами традиц≥йного новор≥чного св¤та в ”крањн≥ виступають: ритуальний ст≥л, щедруванн¤ й зас≥ванн¤, ворож≥нн¤, р¤дженн¤, веселощ≥ й забави, напередодн≥ Ќового року в сел¤нському господарств≥ виконувавс¤ ц≥лий р¤д ритуальних д≥й виробничого характеру. “ак, було прийн¤то у цей день привчати до роботи молодих коней, ≥ вол≥в, њх вперше запр¤гали. ’арактерною прикметою новор≥чного св¤та в ”крањн≥ було щедруванн¤ Ц давн≥й народний звичай церемон≥альних обход≥в хат ≥з побажанн¤м щаст¤ членам с≥мТњ й розкв≥ту господарства. Ќа в≥дм≥ну в≥д кол¤дуванн¤, обр¤д щедруванн¤ був завжди на ”крањн≥ справд≥ народним, позацерковним. ¬вечер≥ ≥з щедр≥вками йшли по селу доросл≥ д≥вчата, сп≥ваючи:

ѕрилет≥ла ласт≥вочка,

—≥ла, пала на в≥конечко.

ўедрий веч≥р,

ƒобрий веч≥р,

ƒобрим люд¤м на здоровТ¤Е

ўоб д≥знатис¤, котрий м≥с¤ць року уде дощовим, розр≥зали навп≥л 6 цибулин ≥ в кожну половинку сипали сол≥. ÷ибул¤н≥ Ублюдц¤Ф залишали на н≥ч на стол≥, позначивши попередньо, ¤кий м≥с¤ць року кожне символ≥зуватиме. але найб≥льше Ќовий р≥к повТ¤заний ≥з д≥вочим ворож≥нн¤м про шлюб. ћаг≥чн≥ прийоми ц≥Їњ ноч≥ багато в чому схож≥ ≥з тими, ¤к≥ мали м≥сце на  атерини та јндр≥¤. ѕоширеним прийомом ворож≥нь було слуханн¤ р≥зних звук≥в: гавкоту собак, луни, людських голос≥в, ¤к≥ трактувались у негативному чи позитивному план≥.

„имало р≥зноман≥тних народних звичањв та обр¤д≥в звТ¤зано ≥з св¤том ¬асил¤ Ц Ќового року. ¬иразний аграрно-маг≥чний зм≥ст носив обр¤д Узас≥ванн¤Ф. ўе вдосв≥та по селу ходили посипальники Ц хлопчики 7-14 рок≥в. ¬ руках вони носили торбинки, наповнен≥ зерном. «аход¤чи до хати, посипальники зд≥йснювали символ≥чне пос≥ванн¤, говор¤чи при цьому:

’оде ≤лл¤ на ¬асил¤,

Ќесе пугу жит¤нцю

 уди махне Ц жито росте,

¬роди Ѕоже жито, пшеницю

≤ вс¤ку пашницю.

” пол≥ ¤дро,

” дом≥ добро.

” пол≥ колосок,

ј в дом≥ Ц пирожок.

«драстуйте, з Ќовим роком,

« ¬асилем.

¬ наш≥ дн≥ побутуЇ таке новор≥чне в≥танн¤ при зас≥ванн≥: У—≥ю, с≥ю, пос≥ваю, з Ќовим роком ¬ас в≥таюФ Ќа щаст¤, на здоровТ¤, на Ќовий р≥к! ўоб краще родило ¤к утор≥к. ∆ито, пшениц¤, горох, сочевиц¤Ф  онопл≥ до стел≥, а льон по кол≥наФ ўоб хрещена гол≥вка не бол≥ла!Ф

19 с≥чн¤ зак≥нчувавс¤ дванадц¤тиденний пер≥од св¤ток. ќстанн≥й день цього пер≥оду (христи¤нське св¤то —в¤те Ѕого¤вленн¤, ’рещенн¤ √оспода Ѕога ≥ —паса нашого ≤суса ’риста, в≥доме в народ≥ ¤к ораднь, ардан, йордан, в≥дорощ≥, водохреща) супроводжувавс¤ р≥зними маг≥чними д≥¤ми та пов≥рТ¤ми. ” цей пер≥од св¤то за традиц≥Їю в≥дбувалос¤ на р≥чц≥ або б≥л¤ струмка. ўе напередодн≥ на льоду й сн≥гу робили скульптурне зображенн¤ хреста. Ќа йордань Ц так назив. м≥сце, де проходила церемон≥¤ хрещенн¤, - збиравс¤ великий, св¤тковий од¤гнутий натовп. ќсв¤чену воду люди намагалис¤ швидко набрати в посуд ≥ рознести по дом≥вках, в≥р¤чи, що у того, хто зробить це першим, худоба буде розмножуватись ≥ взагал≥ господарство буде йти краще. …орданськ≥й вод≥ приписувались чудод≥йн≥ л≥кувальн≥ властивост≥. ¬≥дразу п≥сл¤ осв¤ченн¤ њњ пили, а д≥вчата це й вмивались.

Ќайважлив≥шою под≥Їю в церковному календар≥ лютого Ї св¤то —тр≥тенн¤ Ц 14 лютого. ¬ народн≥й традиц≥њ це св¤то початку весни, перших гром≥в. ¬ ”крањн≥ посв¤чена на —тр≥тенн¤ св≥чка Ц Угромниц¤Ф вважалась пом≥чною од пожеж≥, бо њх запалювали ≥ ставили перед образами п≥д час грози, щоб оберегти людей ≥ худобу в≥д грому. ¬ народ≥ казали, що на —тр≥тенн¤ зима зустр≥чаЇтьс¤ з л≥том. ѕри зустр≥ч≥ зима ≥ л≥то сперечаютьс¤ м≥ж собою Ц кому йти, а кому вертатис¤? якщо до вечора стане тепл≥ше† - л≥то переспорило зиму, а ¤кщо холодн≥ше Ц зима.

ќдним ≥з найц≥кав≥ших звичањв наших предк≥в Ї закликанн¤ весни. ” своњх легендах ≥ казках украњнський народ створив св≥тлий образ ¬есни Ц д≥вчини з в≥нком кв≥т≥в на буйних косах, що Удесь у садочку шиЇ сорочку, а ≥нколи й у вигл¤д≥ молодиц≥, що вже маЇ або повинна мати дочку. ¬она ц¤ вродлива д≥вчина чи молодиц¤, волод≥Ї величезними скарбами, в≥д нењ люди ≥з давн≥х-давен щороку спод≥ваютьс¤ щедрих дар≥в, а тому й вигл¤дають њњ вранц≥, до сх≥д-сонц¤: виб≥гають на горби, стають на ворот¤х, л≥зуть на дах дом≥вки Ц ≥ запрошують, закликають њњ п≥сн¤ми:

ѕрийди, прийди, весно красна!

«весели наш р≥дний край.

«асв≥ти нам сонце ¤сне,

« нами в гурт≥ погул¤й.

«акликають весну, ¤к правило, д≥ти, д≥вчата й ж≥нки. „ас закликанн¤ весни залежить в≥д рег≥ону й в≥д кл≥матичних умов року Ц ранньоњ чи п≥зньоњ весни. Ќаш≥ предки обожнювали воскрес≥нн¤ ѕрироди й в≥рили, що з нею пробуджуютьс¤, виход¤ть Уна цей св≥тФ, розважатьс¤ ≥ бенкетують разом ≥з живими душ≥ померлих родич≥в. ƒо реч≥ птахи Ц пров≥сники весни, що за у¤вленн¤м наших предк≥в њњ приносили на своњх крилах ≥з вир≥ю Ц царства в≥чного л≥та, у¤вл¤лис¤ вт≥ленн¤м душ померлих, посередниками м≥ж небом ≥ землею. ƒва споконв≥чн≥ контрасти: св≥тло й темр¤ва, тепло й холод, рад≥сть ≥ смуток.. јле за справедливим законом житт¤ к≥нець породжуЇ початок, св≥тло перемагаЇ темр¤ву, рад≥сть розв≥юЇ смуток, тепло перемагаЇ холод.

–озливи води й зелений УшумФ Ц переконлива ознака перемоги тепла.

–озлилис¤ води

Ќа чотири роди,

√ей, д≥вки, весна красна,

«≥лл¤ зелененьке!

«в≥стували голосист≥ д≥вчата щасливу новину, щебетали по-пташиному, ≥ тут же Узапл≥тали ЎумаФ:

ќй, нумо, нумо,

в зеленого Ўума,

а в нашого Ўума Ц

зелена¤ шуба.

” ритуальному плетив≥ хороводу заворожувавс¤ шум зеленоњ весни: лист¤ на деревах, трава на луках, вруно на пол¤хЕ ¬есн¤не д≥йство Ц хороводи та ≥грища при розпаленому багатт≥ Ц тривало в давн≥х словТ¤н в≥д березн¤ о червн¤.

“о ж прийди до нас, ¬есно Ц очисти води прав≥чних р≥чок, оживи запов≥тн≥ береги —лавутича ≥ св¤щенноњ ’ортиц≥, дай животвор¤щоњ сили ус≥й земл≥, наш≥й, зас¤й ¤сним сонцем у син≥м неб≥ в≥льноњ ”крањни. Ѕлагов≥сником в народ≥ називають архангела √аврињла в честь ¤кого 8 кв≥тн¤ влаштовуЇтьс¤ св¤то собор архангела √аврињла. Ќарод в≥рив, що архангел √аврињл Ц володар блискавки Уќбох св¤ткуЇмо, бо гр≥м ≥ блискавка страшн≥ дл¤ нас хл≥бороб≥вФ У≤лл¤ Ц володар грому, а √аврило Ц блискавкиФ, У—в¤ткували Ѕлагов≥сника Ц щоб √аврило хати не спаливФ. «а давн≥м пов≥рТ¤м у день Ѕлагов≥сника гр≥м ≥ блискавка прокидаютьс¤ в≥д зимового сну. Ќа весн≥, коли вперше загримить гр≥м, д≥ти п≥дпирали плота Ц Ущоб спина не бол≥лаФ. ¬≥д Ѕлагов≥сника починають с≥¤ти ранн≥ ¤ров≥ зернов≥ Ц овес, ¤чм≥нь та пшеницю. як правило, початок оранки й с≥вби проходив урочисто. «бираючись њхати в поле, сел¤ни од¤гали чист≥ сорочки, в ¤ких вони причащалис¤ в церкв≥ п≥д час останнього гов≥нн¤. –обилос¤ це дл¤ того Ущоб не було бурТ¤ну на нив≥Ф. ѕеред с≥вбою, ¤к ≥ перед оранкою в≥дбувалас¤ с≥мейна молитва. «ас≥вали першу ниву, ¤к правило, натще, Ущоб хл≥б родивФ ≥ з молитвою Ц Ущоб чиста нива булаФ. ѕ≥д час с≥вби не можна ла¤тис¤, бо за народним пов≥рТ¤м, Уколи с≥вач лихословить, то за ним сл≥дом чорт ходить ≥ буд¤ки с≥ЇФ.

” нед≥лю за тиждень до ¬еликодн¤ вшановуЇтьс¤ св¤то ¬х≥д √осподн≥й в ™русалим.  оли ≤сус ’ристос њхав в м≥сто на осл≥, то жител≥ м≥ста, ¤к≥ зустр≥чали його, встел¤ли перед ним дорогу пальмовим г≥лл¤м. ¬ербною ц¤ нед≥л¤ називаЇтьс¤ так, тому що св¤тили вербу в цей час, у багатьох народ≥в вважалос¤, що верба, ¤ка росте в сирих м≥сц¤х, б≥л¤ води, маЇ маг≥чну силу й здатн≥сть забезпечити пол¤ й сади вологою.

√осподар≥, повертаючись ≥з церкви ≥з посв¤ченою вербою, до хати не заходили, а в≥дразу ж садили на город≥ по к≥лька г≥лочок або у пол≥, Ущоб росла Ѕогов≥ на славу, а люд¤м на вжитокФ, а решту несли до хати ≥ ставили на покут≥. якщо ув≥йшовши до хати, заставали когось, хто проспав заутренню, то били такого посв¤ченою вербою, примовл¤ючи:

Ќе ¤ бТю Ц верба бТЇ,

«а тиждень ¬еликдень,

Ќедалечко червоне ¤Їчок!

ћолод≥ хлопц≥ й д≥вчата граючись лупцювали одне одного вербою ще й б≥л¤ церкви, а пот≥м по дороз≥ додому, а бТючись примовл¤ли:

Ѕудь великий ¤к верба

ј здоровий, ¤к вода,

ј багатий, ¤к земл¤!

¬ерба маЇ велике значенн¤ в народн≥й медицин≥. ѕосв¤чен≥й верб≥ приписуЇтьс¤ маг≥чна сила.

ќстанн≥й тиждень ¬еликого посту називаЇтьс¤ чистим. Ќа цьому тижн≥ в≥руюч≥ люди дотримуютьс¤ так само суворо, ¤к ≥ на першому тижн≥. Ќайважлив≥шим днем цього тижн¤ Ї четвер, ¤кий називаЇтьс¤ чистим, св¤тим, великим, страсним або живним. „истий четвер Ц день весн¤ного очищенн¤. ¬важалос¤, що з цього часу й до к≥нц¤ ¬еликодн¤ велику очисну силу маЇ вода. ¬ ”крањн≥ побутуЇ пов≥рТ¤, що в УчистийФ четвер, до св≥танку ворон носить ≥з гн≥зда своњх д≥тей купатис¤ в р≥чц≥. “ой хто скупаЇтьс¤ ран≥ше за пташен¤т ворона, той буде здоровий прот¤гом ц≥лого року. ¬ УчистийФ четвер стригли д≥тей ЦУщоб волосс¤ не л≥зло та щоб голова не бол≥лаФ. ” —трасну пТ¤тницю не готували об≥ду, вдовольн¤ючись хл≥бом, капустою, ог≥рками. Ќ≥ шити, н≥ пр¤сти в цей день не можна.

” давнину в селах у —трасну пТ¤тницю виконували лише дв≥ роботи: пекли паску та садили розсаду капусти. ” ¬еликодню суботу готують крашанки або, ¤к кажуть в народ≥, Угалун¤ть ¤йц¤Ф. «г≥дно з народними в≥руванн¤ми, крашанки потр≥бно готувати в суботу тому, що ¤йц¤ пофарбован≥ у пТ¤тницю, швидко псуютьс¤, а бувши зробленими в суботу, вони збер≥гаютьс¤ прот¤гом ус≥х св¤т. «вичай виготовл¤ти писанки, крашанки виник на територ≥њ ”крањни дуже давно. яйце ¤к символ житт¤ ≥ розфарбоване на червоно, жовто - символ оновленого житт¤. яйце в очах стародавн≥х словТ¤н ≥з його властив≥стю перетворюватис¤ у птаха було наповнене таЇмничим зм≥стом. “аЇмничу силу, ¤ка м≥стилас¤ в ¤йц≥, стали над≥л¤ти зд≥бност¤ми переходити на все, що чого воно торкаЇтьс¤. “оптати ногами решти пофарбованого ¤йц¤ Ц вважаЇтьс¤ великих гр≥хом. «г≥дно з пов≥рТ¤м того, хто буде товкти ногами св¤чене ¤йце, Ѕог, покараЇ хворобою. ¬живають св¤чен≥ ¤йц¤ ≥ в≥д р≥зних хвороб.

” давнину була поширена в ”крањн≥ легенда, зг≥дно з ¤кою спаситель воскреснувши посади в у п≥дземелл¤ п≥д скелею, де в≥н був похований, головного сатану ¬ельзевула, наказавши йому гризти зал≥зн≥ двер≥, замки, ланцюги: вс≥х по 12. стараЇтьс¤, гризе нечистий, знаючи, що ¤к вправитьс¤ до ¬еликодн¤, - настане к≥нець св≥ту. ќсь лишивс¤ останн≥й ланцюг, ще мить Ц впаде й в≥н, ≥ тутЕ задзвонили в церкв≥ дзвони, засп≥вали люди У’ристос воскрес!Ф, ≥ поновилис¤ вс≥ перепони, починаЇ в≥н роботу спочатку. ј ¤к настане такий час на земл≥, що люди перестануть сп≥вати й в≥тати одне одного словами У’ристос воскрес!Ф, - впаде останн≥й ланцюг, вирветьс¤ сатана на волю, й буде к≥нець св≥туФ. “ак визначив дл¤ себе наш народ важлив≥сть ¬еликодн¤ Ц свого найб≥льшого св¤та.

¬еликдень в ”крањн≥ Ц це ще й св¤то весн¤ного воскрес≥нн¤, оновленн¤ природи, що в≥дзначалось у день весн¤ного р≥вноденн¤ ще за час≥в ¤зичництва. ÷е поЇднанн¤ двох в≥р, двох св≥т≥в Ц ¤зичництва й христи¤нства Ц до сьогодн≥ збереглось у в≥руванн¤х та великодн≥й обр¤довост≥ украњнц≥в. ¬важаЇтьс¤ великим гр≥хом, не в≥татис¤ в цей день нав≥ть з ворогом. ¬ день св¤та ¬оскрес≥нн¤ √осподнього ворота у царство небесне в≥дкрит≥, а той, хто в цей день умре, попаде зразу ж у рай. ƒитина, ¤ка народилас¤ в цей день, буде нещаслива. Ќа ¬еликдень кожен сел¤нин намагавс¤ бодай к≥лька раз≥в смикнути за мотузок ≥ вдарити у дзв≥н, бо зг≥дно з народними в≥руванн¤ми це приносило щаст¤ йЕ родила гречка.  оли на ¬еликдень випадали тепл≥ та сон¤чн≥ дн≥ д≥вчата ходили навколо села (а всл≥д за ними маленьк≥ д≥ти) й сп≥вали весн¤нки. «≥бравшись б≥л¤ церкви виводили Укривого танц¤Ф:

ћи кривого танцю йдемо,

 ≥нц¤ йому не знайдемо.

јн≥ к≥нц¤, ан≥ ладу,

не п≥знати котра ззаду.

¬еликоднього понед≥лка хрещеники ходили в гост≥ до хресних батьк≥в, онуки Ц до бабусь, несучи њм гостинц¤ Ц пироги чи крашанки. “акий самий гостинець њм давали ≥з собою. ÷ього дн¤ хлопц≥ Ц гуцули водили своњх д≥вчат до р≥чки й обливали њх водою Ц на красу й здоровТ¤, отримуючи за це писанку. ÷ей понед≥лок здобув назву УполиванийФ.

“ретього дн¤ ¬еликодн≥х св¤т сел¤ни збиралис¤ у корчм≥ на музики Ц Упроводити св¤таФ. ќтже, три дн≥ великодн¤ були щасливим часом гостювань, молод≥жних розваг ≥ забав. —тарш≥ люди шукали в ц≥ дн≥ кв≥т≥в р¤сту, а знайшовши, топтали њх: Уўоб ≥ на той р≥к д≥ждать р¤сту топтатьФ. ќдн≥Їю ≥з найрозповсюджен≥ших розваг молод≥ в ”крањн≥ була колись так звана Увулиц¤Ф Ц своЇр≥дн≥ вечорниц≥ д≥вчат ≥ хлопц≥в п≥д в≥дкритим небом. ѕочиналас¤ Увулиц¤Ф в≥д ¬еликодн¤ й тривала все л≥то. «вичайно, Увулиц¤Ф проходила весело й жваво: з музикою, танц¤ми. а найб≥льше було п≥сень.  р≥м п≥сень, танц≥в п≥д час Увулиц≥Ф, проводилис¤ ще й ≥нш≥ весел≥ забави, що њх так багато знала наша молодь.

У¬улиц¤Ф в украњнському сел≥ Ц це своЇр≥дна форма традиц≥йноњ розваги молод≥. “ам плекалас¤ пошана до народноњ п≥сн≥, народних традиц≥й; розвивалис¤ кращ≥ товариськ≥ в≥дносини ≥ зароджувалос¤ справжнЇ чисте людське коханн¤.

Ќа 50-й день п≥сл¤ великодн¤, св¤та воскрес≥нн¤ ’ристового Ц весь христи¤нський св≥т в≥дзначаЇ “р≥йню Ц одне з пров≥дних св¤т церковного календар¤. ÷е св¤то рослинност≥, засноване на в≥р≥ в маг≥чну силу зела та кв≥т≥в, дуже любила молодь. …ого в≥дзначали з п≥сн¤ми, танц¤ми, розвагами. ¬ ”крањн≥ перед св¤том прикрашали осел≥ з≥лл¤м. √≥лками клена, липи закв≥тчували хату Ц над в≥кнами, дверима, господарськ≥ споруди, стромл¤ли в землю г≥лки на пос≥вах жита. «елен≥ св¤тки Ц св¤то розкв≥тлого дерева, буйноњ зелен≥. «а у¤вленн¤ми словТ¤нина Ц ¤зичника, зелена сила л≥су, дух дерева допомагали людин≥ зм≥цнити здоровТ¤, вберегти господу в≥д лиха, спри¤ли врожаю. ≤з зеленими св¤тками в украњнц≥в повТ¤зано багато пов≥рТњв про русалок. ¬важалос¤, що впродовж тижн¤ п≥сл¤ “р≥йц≥ (в≥н називаЇтьс¤ русальним) по земл≥ ход¤ть русалки. «г≥дно з народною у¤вою, русалки Ц це д≥вчата або молод≥ ж≥нки, ¤к≥ п≥д час купанн¤ втопилис¤. ћ≥с¤ць ≥ зор≥ викликають русалок ≥з води. ¬они не мають на соб≥ од¤гу, у них бл≥де т≥ло, довге хвил¤сте волосс¤, зелене ¤к трава, стан високий ≥ гнучкий, а оч≥ палк≥ й син≥, ¤к морська глибоч≥нь. Ќа голов≥ у кожноњ русалки Ц в≥нок ≥з осоки, ≥ т≥льки у старшоњ, цар≥вни, в≥н ≥з вод¤них л≥л≥й. ≤нод≥ русалки вилаз¤ть на дерева й гойдаютьс¤ на г≥лл≥, ¤к на гойдалц≥, сп≥ваючи п≥сень. –усалчин≥ п≥сн≥ небезпечн≥: хто почуЇ њх, то. ¤к зачарований, п≥д≥йде близько до них, а русалки тод≥ заман¤ть пришельц¤ до себе, в≥зьмуть у своЇ коло, ≥ будуть гратис¤ з ним, а пот≥м залоскочуть ≥ зат¤гнуть у р≥чку, на дно. ќсь де¤к≥ ≥з п≥сень русалчиного репертуару:

ќй, б≥жить, б≥жить мила д≥вчина,

ј за нею да русалочка,

“и послухай мене, красна панночко,

«агадаю тоб≥ три загадочкиЕ

ѕо зак≥нченн≥ тижн¤ п≥сл¤ “р≥йц≥ русалок урочисто вир¤джали з села. У≤д≥те, русалочки, ≥д≥те, та нашого житечка не лом≥неФ, - сп≥вали д≥вчата, проводжаючи вбрану русалкою д≥вчину (у в≥нку ≥ сам≥й сорочц≥), за меж≥ села. ¬ ”крањн≥ в≥рили, що кожний, хто помер чи втопивс¤ на зелен≥ св¤тки стаЇ русалкою.

ќдним з найб≥льших св¤т л≥та Ї день ≤вана  упала. «а православним календарем 7 липн¤ в≥дзначаЇтьс¤ –≥здво ≤оанна ѕредтеч≥. Ћипень розпочинаЇ середину л≥та й другу половину року. ÷ей час одв≥ку був гар¤чою, страдою порою, коли хл≥бороб, заклопотаний долею врожаю, пильнував кожну погожу днину, зважав на вс≥х прикмети, повТ¤зан≥ з погодою. „и не тому л≥том немаЇ великих Ур≥чнихФ св¤т?

” народн≥й украњнськ≥й традиц≥њ день народженн¤ ≤оанна (≤вана  упала, ≤ван-травник) Ц це св¤то л≥тнього сонцесто¤нн¤. ¬ ”крањн≥ цей день Ц це поетичне ¤зичницьке св¤то торжества сон¤чного св≥тла й тепла.

—в¤ткуванн¤ починаЇтьс¤ ввечер≥ напередодн≥ ≤вана  упала. ƒ≥вчата виготовл¤ють опудала головних персонаж≥в св¤та Ц  упала ≥ ћарени. ќпудало  упала виготовл¤ють ≥з соломи, прикрашають його стр≥чками ≥ намистом. ¬з¤вшись за руки, д≥вчата ход¤ть навколо  упала й ћарени й сп≥вають п≥сень. ћолодь перестрибувала через купальський вогонь парами. якщо при перестрибуванн≥ пара не роз≥йдетьс¤, то це знак, що вона вступить у шлюб. Ќастрибавшись через вогонь, д≥вчата несуть ћарену (зимове божество, що морить землю стужею, а людину хворобою ≥ голодом) до водоймищ, де њњ потр≥бно втопити. ѕ≥сл¤ втопленн¤  упала й ћарени д≥вчата такають в≥д хлопц≥в, щоб ворожити. ¬они запалюють св≥чки ≥ прилаштовують њх до своњх в≥нк≥в, пускають на воду. ѕоки в≥нки пливуть, д≥вчата ≥дуть понад р≥чкою й сп≥вають:

¬ гаю зелененьк≥м соловейко щебече,

—оловейко щебече;

“ам д≥вчина мила в≥ночок пустила

« барв≥ночку, з барв≥ночку.

ѕлинь, плинь, в≥ночку, гарний з барв≥ночку,

«а миленьким, за миленькимЕ

«г≥дно з народним пов≥рТ¤м, ¤кщо в≥нок пливе добре й гарно горить св≥чка, то д≥вчина вийде зам≥ж, а ¤кщо в≥н крутитьс¤ на м≥сц≥, - то ще д≥вуватиме, а ¤к потоне Ц зам≥ж не вийде взагал≥. якщо ж в≥нок в≥дпливе далеко й пристане до ¤когось берега, то значить, що туди д≥вчина зам≥ж п≥де. „исленн≥ легенди повТ¤зан≥ з цв≥том папорот≥, ¤кий можна побачити т≥льки в н≥ч на ≤вана  упала. ’то маЇ цей цв≥т, може побачити, ¤к дерева переход¤ть ≥з м≥сц¤ на м≥сце й розум≥ти њх тиху мову; може розум≥ти, кр≥м цього, й мову вс¤кого створ≥нн¤ й бачити, де захован≥ скарби ≥ здобувати њх. «а народним в≥руванн¤м л≥карськ≥ рослини т≥льки тод≥ мають справжню ц≥лющу здатн≥сть, коли будуть з≥бран≥ в н≥ч п≥д ≤вана  упала або вранц≥ з У≥ван≥вськоюФ росою.

12 липн¤ Ц св¤то першоверховних апостол≥в ѕетра ≥ ѕавла. ≤ хоч дн≥ памТ¤т≥† обох св¤тих в≥дзначаютьс¤ в один день, у народн≥й традиц≥њ безумовно б≥льшого авторитету зажив св¤тий ѕетро. ¬ ”крањн≥ з ѕетровим днем повТ¤зувалос¤ багато пов≥рТњв та звичањв. Ќа ѕетра вперше п≥сл¤ посту дозвол¤лос¤ готувати молочн≥ страви. √осподин≥ варили вареники з сиром, пекли мандрики Ц сирн≥ бабки. « цього часу переставала кувати зозул¤, Умандрикою вдавиласьФ по¤снювали бабус≥ д≥т¤м, бо ж вона, зг≥дно з легендою, вкрала у св. ѕетра одну мандрику. —в¤тий ѕетро вважавс¤ покровителем пастух≥в.

ѕ≥сл¤ ѕетра розпочиналис¤ жнива. ¬ украњнськ≥й петр≥вчан≥й п≥сн≥ сп≥валос¤:

ћинулас¤ петр≥вка,

ѕочались жнива.

Ќаробилас¤ у пол≥,

ўо т≥льки жива.

¬ минулому, коли дозр≥вали жито, пшениц¤ та ¤чм≥нь, господин≥ брали ≥з собою хл≥б Ц с≥ль ≥ громичну св≥чку та йшли в поле зажинати ниву. ¬они жали перший сн≥п чи на покутт≥, чи у стодол≥, де в≥н сто¤в аж до к≥нц¤ молотьби. ѕ≥зн≥ше цей сн≥п обмолочували окремо й зерно з нього св¤тили у церкв≥, а перед пос≥вом зм≥шували його ≥з нас≥нн¤м. ј за тиждень п≥сл¤ УѕетраФ в ”крањн≥ починали жнива. „олов≥ки виходили на ниву з косами, а д≥вчата й молодиц≥ ≥з серпами.  оли уже дожинали ниву, женц≥ залишали трохи недожатих стебел ≥з колосками У—пасов≥ на бородуФ. “е недожате колосс¤ звТ¤зували в пучок червоною ниткою або випл≥тали колос¤ну китицю, н≥би бороду, й пригинали колосс¤ до земл≥ Ц це ≥ Ї У—пасова бородаФ.  оли вс≥х хл≥ба вижат≥ й женц≥ складають снопи в копи, то вони сп≥вають:

ќй, задзвен≥ли стодоли, стодоли,

ўе не повн≥ сторони, сторониЕ

«бираючи врожай не т≥льки пол¤, а й городу, чи саду, за давн≥м народним звичаЇм потр≥бно щось залишити Уна пн≥Ф, в земл≥, чи на дерев≥. ≤снуЇ пов≥рТ¤, що коли з≥брати геть усе до чиста, то наступного року не вродить.

∆нива ск≥нчилис¤. ¬ той день, ¤к ск≥нчили жнива, дожали останню ниву, женц≥ ходили по полю, збирали колоски, плели один сп≥льний в≥нок ≥з того колосс¤ й сп≥вали:

 ≥нець нивочц≥, к≥нець,

будемо плести в≥нецьЕ

ѕ≥дход¤чи до господарських вор≥т, женц≥ сп≥вають:

ќд≥мкни, пане, нов≥ ворота,

Ќесем в≥ночок з щирого золота;

ќй, вийди, пане, хоч на ганочок,

ќй, викуп, викуп злотий в≥ночок.

√осподар, виход¤чи на ганок, зустр≥чаЇ женц≥в ≥з хл≥бом Ц с≥ллю, а пот≥м запрошуЇ до хати й частуЇ об≥дом ≥з гор≥лкою. ¬≥нок ≥ сн≥п даютьс¤ господарев≥ в руки з≥ словами: Уƒай Ѕоже, щоб ≥ на той р≥к уродивс¤ хл≥б!Ф.

Ќа серпень випадаЇ одне велике христи¤нське св¤то, що належить до так званих богородичних св¤т Ц ”сп≥нн¤ ѕресв¤тоњ Ѕогородиц≥ ѕр≥снод≥ви ћар≥њ. ѕрот¤гом ос≥ннього пер≥оду Ї три Уѕречист≥Ф, про ¤к≥ в народ≥ говор¤ть так; Уѕерша ѕречиста жито зас≥ваЇ, друга Ц поливаЇ, а трет¤ сн≥гом покриваЇФ. ѕ≥сл¤ цього св¤та батьки, що мають дорослих д≥тей, готуютьс¤ до вес≥льного сезону. 21 вересн¤ вшановуЇтьс¤ св¤то –≥здво ѕресв¤тоњ Ѕогородиц≥. ¬ цей день Ѕогородицю д¤кували ¤к подательку вс¤кого благополучч¤ й покровительку с≥мТњ й особливо материнства. «а народним календарем у жовтн≥ зак≥нчувалас¤ ос≥нь ≥ тому в≥н був перех≥дним в≥д осен≥ до зими. ѕочатком зими в украњнському сел≥ вважалос¤ св¤то ѕокрови (14 жовтн¤) Ц ѕокров ѕресв¤тоњ Ѕогородиц≥ ≥ ѕр≥снод≥ви ћар≥њ.

«а станом погоди в цей день намагались передбачити характер наступноњ зими: Уякщо на ѕокрову в≥тер з п≥вноч≥, то зима буде дуже холодна, ≥ з хуртовинами, ¤кщо з п≥вдн¤, - то теплаФ. ¬важають, що культ ѕокрови Ц покровительки й заступниц≥ Ц сформувавс¤ на основ≥ давн≥х культ≥в словТ¤н Ц ¤зичник≥в на честь ж≥ночого божества продовженн¤ роду, плодючост≥ (Ћади, ∆иви). ∆овтень був порою вес≥ль. ѕ≥сню, ¤ку сп≥вали д≥вчата на ѕокрову Ї т≥Їю давньою й в≥чною ж≥ночою молитвою:

ѕокровонько, ѕокровонько!

ѕокрий мен≥ гол≥воньку:

ўоб ¤ ж≥нкою була,

ўоб ¤ весело жила

« чолов≥ком молоденьким,

« дит¤точком веселеньким.

” листопад≥ земл¤ сповна в≥ддавши люд¤м усе, що вродило, спочиваЇ до нового врожаю, укрившись листом чи сн≥гом. Ќа цей час у господарств≥ меншаЇ роб≥т, комори повн¤тьс¤ хл≥бом ≥ гримл¤ть по селах вес≥лл¤. ј щоб завжди була щедро ос≥нь ≥ багато земл¤, хл≥бороб, за звичаЇм споконв≥чним, складав под¤ку родичам Ц заступникам Ц ƒ≥дам, ус≥м предкам, що й ≥з того св≥ту оп≥куютьс¤ живими. —аме з ц≥Їњ давньоњ традиц≥њ вшануванн¤ померлих перед зм≥ною пори року, зак≥нченн¤м чи початком важливого трудового процесу постали ’ристи¤нськ≥ поминальн≥ звичањ. «вичай ос≥ннього поминанн¤ померлих календарно поЇднаний до дн¤ памТ¤т≥ великомученика ƒмитра (8 листопада) ≥ в≥дзначаЇтьс¤ в суботу напередодн≥. ¬ цей день служатьс¤ вселенськ≥, тобто всезагальн≥ панахиди Ц спец≥альн≥ служби, ¤к≥ присв¤чен≥ памТ¤т≥ пок≥йних. ¬≥д ƒмитра вже не засилали сват≥в, бо скоро починавс¤ ѕилип≥вський п≥ст, ≥ вес≥ль не гул¤ли. —в¤тий ƒмитро вже приносить зиму. ¬ народн≥й кол¤дц≥ сп≥ваЇтьс¤:

” св¤того ƒмитра труба ≥з ср≥блаЕ

ј ¤к затрубив ще й св¤тий ƒмитро,

“а й покрив зимков ус≥ гори б≥лоЕ

як бачимо, в основ≥ цих ≥ нин≥ сущих звичањв лежать давн≥ у¤вленн¤ наших предк≥в про Їдн≥сть св≥тобудови ≥ безперервн≥сть житт¤.

3. Ќевичерпна скарбниц¤ виховних засоб≥в усноњ народноњ творчост≥.

1. ћова.

ћова Ц то не т≥льки зас≥б сп≥лкуванн¤, а голос «емл≥ ≥  осмосу, ритм колиски з ¤коњ починаЇтьс¤ шл¤х людини у св≥т, це памТ¤ть ≥ поклик предк≥в, закодований у слов≥, п≥сн¤ матер≥ дл¤ немовл¤ти ≥ батьк≥вська настанова дл¤ сина, це ≥ п≥сн¤ закоханих, ≥ плач осирот≥лих, щебет соловТ¤ ≥ карканн¤ ворони. ÷е ≥ критер≥й справжност≥ людини, ≥ њњ голос у ¬сесв≥т≥. “арас Ўевченко мав досить п≥дстав твердити, що мова Ц в≥д Ѕога. ј згадаймо дес¤ть найголовн≥ших запов≥дей св≥домого громад¤нина, визначен≥ лицарем украњнства ≤ваном ќг≥Їнком: Ућова Ц то серце народу: гине мова Ц гине ≥ народ. ’то цураЇтьс¤ своЇњ р≥дноњ мови, то саме у серце ранить св≥й народЕ Ќарод, що не створив соб≥ соборноњ л≥тературноњ мови, не може зватис¤ св≥домою нац≥ЇюЕ —тан розвою л≥тературноњ мови Ц то ступ≥нь культури розвою народу.Ф

“ож говорити про мову Ц це розм≥рковувати про ун≥версальну Їдн≥сть минулого, сучасного ≥ майбутнього, зд≥йснену завд¤ки мов≥.

Ћюдина не може н≥ п≥знати себе, н≥ сформуватис¤, н≥ реал≥зуватис¤ без мови. як ≥ без батьк≥вщини. ÷е добре розум≥в “. Ўевченко: без мови, наголошував в≥н, Упогибнеш, згинеш ”крањно, не стане знаку на земл≥Ф. ќтож без украњнськоњ мови не залишитьс¤ на земл≥ нашого з вами знаку.

ѕригадаймо Ўевченков≥ слова: УЕ що ми? „ињ сини? яких батьк≥в?Ф. Ќевже ми народ, ¤кий не памТ¤таЇ себе? „ому ми часом см≥¤лис¤ з тих народ≥в, що вивчають походженн¤ свого роду вглиб тис¤ч≥ рок≥в? Ѕо сам≥ не знали нав≥ть своњх д≥да й бабу. ј не знаючи минулого, не можна усв≥домити себе, зрозум≥ти перспективи майбутнього.

” Ўевченка був ≥ ≥нший аспект нац≥онального: УЌащо нас мати привела? „и дл¤ добра? „и то дл¤ зла? Ќа що живем? „ого бажаЇм?Ф Ћюдина, ¤ка не знаЇ ≥стор≥њ, њњ урок≥в, не може зробити св≥домий життЇвий виб≥р.

ћова Ц це ун≥версальний чинник памТ¤т≥: матер≥-батька, природи, ≥стор≥њ, житт¤ державного ≥ сусп≥льного. ≤ разом з тим Ц осмисленн¤ того, що Ї. ќсь чому мова несе в соб≥ все що дають ≥стор≥¤, природа, р≥д, нац≥¤.

”се з часом минаЇ. «никають могутн≥ фортец≥ ≥ буд≥вл≥, та людина спроможна створити нов≥ матер≥альн≥ ц≥нност≥. јле не мову. ќсь ¤к казав видатний украњнський педагог.  ост¤нтин ”шинський: УЌав≥ть нову батьк≥вщину може створити народ, але мови Ц н≥коли: вимерла мова в устах народу, вимер ≥ народФ.

Ќаукою доведено: майбутн¤ людина формуЇтьс¤ в основному до семи рок≥в. —аме тод≥ закладаютьс¤ ≥ основи духовност≥. якщо в цей час дитина не чула р≥дноњ мови, то пот≥м хоч ≥ зможе њњ вивчити, але н≥коли не вбере в свою душу, не наснажитьс¤ нею.

ўе в УЋ≥топис≥ руськомуФ, написаному в ’≤≤ ст., мова прир≥внюЇтьс¤ до морських глибин а в функц≥ональн≥й рол≥ ≥ до засоб≥в сп≥лкуванн¤, ≥ до чинник≥в морал≥, етики мудрост≥, блага, доброчест¤. ј ще прир≥внювалас¤ до кон¤ ≥ зброњ воњна, од божественного дорадника в житт≥.  н¤зь ¬олодимир ћономах навчив д≥тей: що знаЇте, не забувайте чого не знаЇте, вивчайте, особливо мову, адже м≥й батько, сид¤чи на престол≥ в  иЇв≥, опанував пТ¤ть мов ≥ за це мав шану сус≥д≥в.

“радиц≥¤ кињвсько-руських кн¤з≥в знати ≥ свою, ≥ чуж≥ мови перейшла ≥ в козацьку добу, ≥ в п≥зн≥ш≥ час: по ш≥сть мов зали гетьмани Ѕогдан ’мельницький та ≤ван ћазепа, дес¤ть Ц ѕилип ќрлик, багатьма мовами волод≥ли ћихайло √рушевський та ≤ван ќг≥Їнко, понад сто мов знав академ≥к јгатангел  римський.

—ьогодн≥ питанн¤ стоњть так: або ми повернемос¤ до своњх джерел, або виростемо бурТ¤ном. ≤ скаржитис¤ уже не маЇ на кого Ц ”крањна незалежна держава.

ѕовторимо слова Ўевченка:

Ќу що б здавалос¤ словаЕ

—лова та голос Ц б≥льш н≥чого.

ј серце бТЇтьс¤ Ц ожива,

як њх почуЇ!.. «нать, од Ѕога

≤ голос той, ≥ т≥ слова

≤дуть м≥ж люди.

ћова в житт≥ особистост≥ Ц це не лише граматика ≥ правопис, а комплекс, повТ¤заний ≥з культурою людини, њњ св≥тогл¤дом. УЅез л≥тературноњ мови, - зазначав видатний украњнський вчений Ц л≥нгв≥ст ≤.≤. ќг≥Їнко, - ц≥Їњ нац≥ональноњ п≥двалини соборност≥ народу, не можу бути повноц≥нноњ нац≥њФ.

¬ земл≥ в≥ки лежала мова

≤ врешт≥ вибилась на св≥т.

ќ мово, ноч≥ колискова!

ѕрийми м≥й рад≥сний прив≥т, -

писав наш великий л≥рик ќлександр ќлесь, в≥таючи в≥дродженн¤ украњнського слова на початку ’’ ст. ÷≥ поетичн≥ р¤дки звучать особливо актуально в наш≥ дн≥, коли ¬ерховна –ада ”крањни прийн¤ла  онституц≥ю, де законодавчо стверджуЇтьс¤ державн≥сть украњнськоњ мови.

Ућова Ц не дол¤ нашого народу, ≥ вона залежить в≥д того, ¤к ревниво ми вс≥ плекатимемо њњЕ - роздумуЇ ќлесь √ончар. Ц ¬≥ками народ витворював цю мову, витворив њњ, одну з найбагатших мов словТ¤нства, триста тис¤ч п≥сень склала ”крањна ц≥Їю мовою, в т≥м числ≥ ¤вивши п≥сенн≥ шедеври незр≥вн¤нноњ краси, дала св≥тов≥ ген≥альних поет≥в, зажило украњнське слово шани й визнанн¤ серед народ≥в близьких ≥ далекихФ.

Уƒ≥амантом золотимФ назвав њњ колись ¬олодимир —ам≥йленко, а наш сучасник ƒмитро Ѕ≥лоус Ц Удивом калиновимФ.

 упана - ц≥лована хвил¤ми ƒн≥провими,

Ћюблена Ц голублена сивими д≥бровами,

« колоска пахучого, з корен¤ ц≥лющого,

≤з усм≥шки ≥ сльози, сонц¤ ≥ в≥тру ≥ грози

Ќаша мова, -

зазначаЇ Ќатал¤ Ѕ≥лоцерк≥вець.

Ќу щоб, здавалос¤ словоЕ

—лова та голос Ц б≥льше н≥чого.

ј серце бТЇтьс¤ Ц ожива,

як њх почуЇ! Ц

писав “арас Ўевченко. ≤ д≥йсно, р≥дне слово Ц це найдорожчий скарб людини, тому воно зворушуЇ њњ душу. У–≥дна мова дорога людин≥, ¤к саме житт¤Ф, говоритьс¤ в народному присл≥вТњ. ÷е Ужитт¤ духовного основаФ, ¤к п≥дкреслював ћаксим –ильський. “а найглибше цю думку розвинув ѕанас ћирний: УЌайб≥льше ≥ найдорожче добро в кожного народу Ц це його мова, ота жива схованка живого духу, його багата скарбниц¤, в ¤ку народ складаЇ ≥ своЇ УдавнЇ житт¤, ≥ своњ спод≥ванки, розум, досл≥д почуванн¤.Ф

¬елик≥ людина нашоњ земл≥ завжди п≥дкреслювали велике значенн¤ р≥дноњ мови в житт≥ людини. УЋюдина, байдужа до р≥дноњ мови Ц дикун, - п≥дкреслюЇ в≥домий рос≥йський письменник  ост¤нтин ѕаустовський. Ц ¬она шк≥длива своњм Їством уже тому, що байдуж≥сть до мови по¤снюЇтьс¤ ц≥лковитою байдуж≥стю до минулого, тепер≥шнього ≥ майбутнього народуФ. “ому, за словами чеського педагога яка  оменського, т≥льки школа р≥дного слова може дати людин≥ справжню осв≥ту. ’то не любить р≥дноњ мови, солодких св¤тих звук≥в свого дитинства, не заслуговуЇ на ≥мТ¤ людиниФ. ‘ранцузький письменник ¬ольтер зазначав, що за ш≥сть рок≥в можна вивчити вс≥ Ївропейськ≥ мови, але треба вчити все житт¤ р≥дну мову, бо то невичерпна глибоч≥нь.

”крањнська мова, ¤кою говорили ще наш≥ пращури, дуже старовинна. ” т≥ далек≥ часи наш≥ предки розмовл¤ли мовою, близькою до сучасноњ украњнськоњ.  раса ц≥Їњ мови в≥дбита у чисельних фольклорних скарбах украњнського народу, зокрема в обр¤дових п≥сн¤х, ¤к≥ творилис¤ в сиву давнину.

”крањнська мова надзвичайно багата словниковим складом, вона поетична, надзвичайно мелод≥йна, красива ≥ сп≥вуча. ƒоречно тут нагадати результати всесв≥тнього конкурсу мов, ¤кий був проведений в ѕариж≥ 1928 року. Ќа ньому визначалос¤, ¤ка з мов наймилозвучн≥ша. «ачитувалис¤ тексти р≥зними мовами св≥ту. «вучали там ≥ в≥рш≥ “. Ўевченка. —л≥д п≥дкреслити що членами жур≥ була належним чином оц≥нена виразн≥сть ≥ милозвучн≥сть украњнського слова. —еред чотирьох переможниць конкурсу украњнська мова пос≥дала третЇ м≥сце, поступаючись французьк≥й та ≥тал≥йськ≥й ≥ залишивши п≥сл¤ себе перську мову.

ѕро багатство нашоњ мови, њњ розвинуту син≥м≥ку прекрасно написав поет ќлександр ѕ≥дсуха у в≥рш≥ У–≥дна моваФ:

ќй ¤ка чудова украњнська мова!

ƒе беретьс¤ все це, зв≥дк≥л¤ ≥ ¤к?Е

™ в н≥й л≥с-л≥сок-л≥сочок, пуща, гай, д≥брова,

Ѕ≥р, перел≥сок, чорнол≥с. ™ ≥ще й байрак.

≤ така ж розк≥шна ≥ гнучка, ¤к мр≥¤.

ћожна Узв≥дк≥л¤Ф ≥ Узв≥дкиФ, можна ≥ Узв≥дк≥льФ.

™ в н≥й хурделиц¤, в≥хола, зав≥¤,

«ав≥рюха, хуртовина, хуга, замет≥ль.

” наш≥й мов≥ багато сл≥в ≥ словосполучень, ¤к≥ сам≥ собою дуже поетичн≥, наприклад: ћар≥чка, веселка, перлина, черемшина, серпанок, св≥тлиц¤, смер≥чка.

 раса звукового ладу украњнськоњ мови зумовлюЇтьс¤ тим, що вона маЇ виразн≥ чист≥ голосн≥ й спрощуЇ зб≥г приголосних.

¬ украњнськ≥й мов≥ багато пестливих сл≥в, на що звертав увагу рос≥йський письменник Ћев “олстой. ¬≥н говорив: Уя дуже люблю вашу народну украњнську мову, гучну, цв≥тисту й таку мТ¤ку. ” ваш≥й мов≥ ст≥льки н≥жних, сердечних, пестливих сл≥в: ¤сочко, з≥ронько, кв≥тонько, серденькоФ. ” звТ¤зку† цим пригадаймо дл¤ прикладу, ск≥льки н≥жних, пестливих сл≥в витворив наш народ на означенн¤ найдорожчого слова УматиФ. ÷е ≥ мат≥нка, мат≥ночка ≥ матус¤, мамус¤, ≥ матусенька, матусечка, ≥ мамонька, мамочка, ≥ мамун¤, матун¤ тощо.

¬≥дштовхуючись в≥д багатющих народних джерел, нашу мову пл≥дно збагачували украњнськ≥ письменники.

я радий, що в тоб≥ луна

‘ранк≥в вогонь ≥ дух “арас≥в,

ўо мужн≥сть чисту, ¤к весна,

«найшла ти в Ћесин≥й окрас≥Е

ўо в≥д ƒовженка тв≥й порив,

ј в≥д —осюри мр≥йн≥сть юна;

ўо розум –ильського бринить

¬ тоб≥, немов мотив св≥танн¤;

ўо до прийдешн≥х ти стол≥ть

Ќесеш вс≥ наш≥ пориванн¤.

ѕавло «агребельний зр≥внюЇ нашу мову з величним ≥ могутн≥м ƒн≥пром Ц —лавутою: Уƒн≥про Ц ¤к мова. ћова наша ≥ –≥ко наша! Ќевичерпна, в≥чна молода, ¤к весн¤не лист¤Е ћова вкрањнська, зв≥дки прилет≥ла, ¤к тут зросла, розцв≥ла й зар¤сн≥ла? „и пила ти воду з ƒн≥пра, чи купалас¤ в його ласкавих водах, чи зл≥тала в небо з його м≥льйоннокрилим птаством! ћово! “ечеш в≥льно й в≥чно, ¤к –≥каЕФ

Ќеповторна мова у нашого народу. јле цьому слову, такому багатому й мелод≥йному, ¤к ≥ його нос≥Їв≥, на вс≥х ≥сторичних шл¤хах розвитку доводилось нелегко.

 ост¤нтин ”шинський писав: Уѕоки живе мова в устах народу, до того часу живий ≥ народЕ ¬≥дбер≥ть у народу все Ц ≥ в≥н усе зможе повернути; але в≥дбер≥ть мову, ≥ в≥н н≥коли вже не створить њњ.. вимерла мова в устах народу Ц вимер ≥ народЕФ

—ьогодн≥ украњнська мова Ц державна. ѕроте проблем у њњ розвитку чимало ≤ лише вс≥Їю сп≥льнотою ми можемо подолати, коли берегтимемо скарби, полишен≥ предками коли примножуватимемо, збагачуватимемо њњ тепер≥шн≥й розвиток.

ќтож люб≥мо ≥ шануймо р≥дну мову, наш найдорожчий скарб. ≤ не забуваймо запов≥ту великого  обзар¤:

≤ чужому научайтесь,

… свого не цурайтесь.

–≥дна мова Ц це саме житт¤ народу, ви¤в його нац≥онального бутт¤, ун≥версальна скарбниц¤ духовних надбань ≥ основний зас≥б передач≥ њх ≥з покол≥нн¤ в покол≥нн¤.  . ”шинський вважав, що р≥дна мова Ц Уприродний виховательФ Унайб≥льший педагогФ. «авд¤ки оволод≥нню скарбами р≥дноњ мови в ранньому в≥ц≥ формуЇтьс¤ Укор≥нь духовност≥Ф.

 

2. ѕ≥сн¤

Уѕ≥сн¤ Ц душа народуФ. яке це диво Ц украњнська народна п≥сн¤!  ого т≥льки не полонила њњ в≥чна краса. ”крањнська п≥сн¤ Ц то живий скарб, що йде в≥д покол≥нн¤ до покол≥нн¤, несучи рад≥сть чи смуток, чаруючи людську душу, даючи њй силу ≥ натхненн¤. Ћюбов до р≥дного краю, мови починаЇтьс¤ з маминоњ колисаночки. ¬ н≥й Ц материнська ласка ≥ любов, св≥т добра, краси ≥ справедливост≥.

ћинають в≥ки, зм≥цнюютьс¤ покол≥нн¤, а народн≥ п≥сн≥ залишаютьс¤. ¬они волод≥ють чудовою здатн≥стю полонити людськ≥ серц¤, допомагати в прац≥, ов≥вати рад≥стю в≥дпочинок, розраджувати в гор≥, тамувати душевний б≥ль, множити сили в боротьб≥. ѕ≥сн¤ Ц душа людини, незм≥нна њњ супутниц¤. —поконв≥ку в ”крањн≥ сп≥вали Ц у гор≥ ≥ радост≥, на с≥мейних ≥ народних св¤тах, в церкв≥ ≥ в школ≥. ѕ≥сн¤ супроводжувала людину прот¤гом усього њњ житт¤, допомагаючи у прац≥ й прикрашаючи побут. Ќевипадково великий √оголь писав: Уѕокаж≥ть мен≥ народ, у ¤кого би б≥льше було п≥сеньФ.

”крањнський народ з давн≥х-давен мав своњх сп≥вц≥в. Ћюбов народу до сп≥ву природна. Ћюдина т¤гнетьс¤ до музики, сп≥ву, ¤к рослина до сонц¤. ƒитина, ще не розум≥ючи жодного слова, вторить матер≥, ¤ка сп≥ваЇ њй колисковоњ. якщо в с≥мТњ традиц≥йно поважають народну п≥сню, слово, танець, за дитину можна бути спок≥йним Ц чист≥ витоки њњ початкового естетичного вихованн¤ зробл¤ть свою справу ≥ на все житт¤ прищепл¤ть правильний смак, незважаючи на нов≥ й нов≥ нашаруванн¤ т≥Їњ чи ≥ншоњ ≥нформац≥њ. ѕ≥сн¤ Ц це мова народу, його ≥стор≥¤, нац≥ональне багатство ≥ культура. УЌевичерпною криницею чистоњ життЇдайноњ мудрост≥ народу, його духовноњ красиФ називав ‘ед≥р ѕогребенник п≥сню. ≤ треба дбати, Ущоб п≥сн¤ завжди била ключемФ.

ќсобливо маг≥чну силу мають колисков≥ п≥сн≥. ¬они надзвичайно образн≥, мелод≥йн≥, лаг≥дн≥, щир≥, задушевн≥. ѕередаючи њх немовл¤т≥, ¤к ≥ своЇ молоко, ненька переливаЇ в його душу мудр≥сть народу, виколисуЇ з нього майбутню людину.

 олискова п≥сн¤ Ц благословенний св≥т високоњ поез≥њ украњнського народу, це т≥ Ћаври Ц ’ранител≥, що становл¤ть духовний закон ц≥лих епох. ƒитина це перебуваЇ в захист≥ материнського лона, а вже до нењ лине з глосу матер≥ монотонна п≥сн¤. “воритьс¤ людина, над нею молитьс¤ мати, тихо, ≥нтимно, ¤к перед Ѕогом. ÷е той найтонший ритм основноњ мелод≥њ духовного св≥ту неньки, це найперш≥ несв≥дом≥ чутт¤ дитини до по¤ви на св≥т Ѕожий,  осм≥чна в≥чна душа вливаЇтьс¤ у своЇ призначене зачатт¤, тобто, в момент оживленн¤ ц≥Їњ крапл≥ в матер≥ живуть дв≥ душ≥. ƒуша дитини, що з≥йшла ≥з вселенського простору, памТ¤таЇ себе ≥ поступово переходить у генетично закодовану родом. ÷е особлива памТ¤ть, полумТ¤ ¤коњ гр≥Ї нашу душу, переливаЇтьс¤ в п≥сню.  олискова п≥сн¤ монотонна Ц так, саме з монотонноњ мелод≥њ голосу мати й дит¤ Їднаютьс¤ пуповиною св≥домоњ правди житт¤.

 олисанка Ц це той етн≥чний мотив, що поступово входить у п≥дсв≥дом≥сть дитини ≥ стаЇ њњ здобутком на все житт¤. ƒуми й почутт¤ матер≥, њњ роздуми про власну долю передаютьс¤ крих≥тц≥ Ц немовл¤т≥ самою лише мелод≥Їю народжуваноњ колисаночки. Ќовонародженим п≥сень майже не сп≥вають, а сп≥вають спочатку колисанку без сл≥в. Ќемовл¤тко присипл¤Їтьс¤ в≥д гойданн¤ колиски та ритму мелод≥њ, ¤кий мати вар≥юЇ, аж доки не д≥стане бажаного складн≥шого за ритм Ц основу вс¤коњ мелод≥њ ≥ нема н≥чого складн≥шого за голос простоњ людини.  олихаючи мал¤ своЇ, мамус¤ с¤гаЇ таких тонких нюанс≥в, що й не запишеш на нотному стан≥.

–еальн≥ потреби житт¤ дитини ≥ родини визначають характер перших сп≥ваночок, ¤к≥ чуЇ дитина, спершу колисков≥ про саму дитину, њ сон, харчуванн¤:

ќй ну люл≥-люл≥, налет≥ли гул≥,

—≥ли на ворот¤х в червоних чобот¤х,

—тали думать ≥ гадать, чим дит¤тко годувать:

„и кашкою з молочком,

„и солодким ¤блучком,

ќй люлечки люл≥, прилет≥ли гул≥;

ѕ≥сеньки сп≥вають, дит¤ колихають, а-а, а-а.

Ќемовл¤ з найранн≥шого дитинства живитьс¤ поез≥Їю мови мелод≥¤ми, виробленими м≥льйонами матер≥в. ќдна матус¤ п≥дм≥тила поетичний образ, а ≥нша прикрасила, мов кв≥тами, щебетанн¤м пташок. ѕом≥чниками матер≥ у розвитку у¤влень дитини про св≥т стають в≥тер ≥ дощ, трави ≥ кв≥ти, ¤к≥ допомагають њй ви¤вл¤ти материнську турботу.

як засне дит¤тко, мати стиха промовл¤Ї ≥ благословл¤Ї: слава родин≥, слава дитин≥, слава Ѕогу св¤тому, щоб спала дитина у тихому дому. ј-а-а-а. ѕерш≥ проблиски душевного почутт¤ дитини починаютьс¤ в≥д перших у¤влень про добро ≥ зло. √оловним персонажем п≥сеньок Цповчань Ї к≥т:

ќй ну люл≥, коточок,

¬крав у мами клубочок,

“а й пон≥с поза л≥с,

“ар≥ до …васина прин≥с,

—тала мама котка бити,

—тала мама котка вчити,

Ќе вчись, коте, красти,

ј вчись, коте, пр¤сти, ј-а-а-а!

 олисков≥ п≥сн≥ чарують своЇю простотою, безпосередн≥стю, н≥жн≥стю. √оловне призначенн¤ колисковоњ Ц приспати дит¤. ћаг≥чною силою волод≥Ї поетична абстракц≥¤ химерних образ≥в —ну та ƒр≥моти. ¬же понад 150 рок≥в ц¤ п≥сн¤ записуЇтьс¤ фольклористами в р≥зних вар≥антах. —он та ƒр≥мота благодатно д≥ють своЇю присутн≥стю на дитину, д≥л¤ть м≥ж собою обовТ¤зки:

ј ти будеш колисати,

ј ¤ буду присипл¤ти.

“и лежиш у н≥жках.

ј ¤ лежу в гол≥вках.

ј-а-а-а!

ѕоступово активну у¤ву дитини розвиваЇ родина та соц≥ально-побутова тематика. ѕ≥сн≥ створен≥ дорослими, завше спонукають дитину вислухати життЇв≥ потреби матер≥:

ќй спи, дит¤, колишу т¤,

ј ¤к заснеш, покину т¤,

ѕокину т¤ над водою,

Ќакрию т¤ лободою.

“ебе лишу Ц будеш спати,

—ама п≥ду в поле жати,

ј-а-а-а!

ѕ≥дростаЇ дитиночка, а з нею ≥ турбота неньки. «Т¤вл¤ютьс¤ все нов≥ ≥ нов≥ образи у п≥сенному звертанн≥ до нењ. ћудресеньк≥ д≥дусь та бабус¤ також висп≥вують колискових, в котрих часом жартома ввод¤ть своњх онучат у суворий св≥т побуту.

«а р≥внем художньоњ майстерност≥ колисков≥ сто¤ть у св≥т≥ високоњ поез≥њ. Ќайперш≥ мелод≥њ “.√. Ўевченка починалис¤ в≥д п≥сн≥ матер≥:

ћене там мати повивала,

≤, повиваючи, сп≥вала,

—вою нудьгу переливала

¬ свою дитинуЕ

—лова материнськоњ п≥сн≥ Ц жива артер≥¤ житт¤, ужиткова спадщина, поетичн≥сть, щир≥сть та безпосередн≥сть ¤коњ становить основу естетичних смак≥в дитини. Ќедарма украњнський народ вживаЇ найн≥жн≥ш≥ слова щодо вихованн¤ Ц кохати, викохувати д≥точок.

ѕестлив≥ форми мало не вс≥Їњ лексики поетичних образ≥в Ц побажань дозвол¤ють припустити сп≥льн≥сть колисковоњ п≥сн≥ ≥з замовленн¤ми.

ќй щоб сало, щаст¤ мало,

ќй щоб росло, не бол≥ло,

Ќа серденько не квол≥ло.

ƒобрий розум в головоньку,

ј р≥сточки у к≥сточки,

«доровТ¤чко у сердечко,

ј в роточок говорушки,

ј в н≥женьки ходусеньки,

ј в рученька ладусеньки.

ћоральн≥ ≥деали народу вчать мат≥р шанувати та на старост≥ в≥ку догодувати. Уўоб росло на пот≥ху, добрим люд¤м на послугу.Ф

 

3. ѕрисл≥вТ¤, приказки, загадки

”мовою вихованн¤ дитини Ї передача њй духовноњ спадщини народу, його моральних ≥деал≥в. “ому вчитель пост≥йно звертаЇтьс¤ до народноњ творчост≥. ƒо скарб≥в украњнського фольклору належать присл≥вТ¤, приказки, загадки та казки. ѕрисл≥вТ¤ та приказки коротк≥ влучн≥ вислови, в ¤ких виражено повчальний досв≥д народу. ¬они вс≥ т≥сно повТ¤зан≥ з≥ щоденним житт¤м ≥ побутом людини.

” вихованн≥ молод≥ використовуютьс¤ присл≥вТ¤ дл¤ по¤сненн¤ зм≥сту та ≥люструванн¤ правил культурноњ повед≥нки, ¤ких виражено повчальний досв≥д народу. ¬они вс≥ т≥сно повТ¤зан≥ з≥ щоденним житт¤м ≥ побутом людини.

” вихованн≥ молод≥ використовуютьс¤ присл≥вТ¤ дл¤ по¤сненн¤ зм≥сту та ≥люструванн¤ правил культурноњ повед≥нки, ¤ких мають дотримуватис¤ д≥ти:

¬ чужому дом≥ будь прив≥тний, а не прим≥тний.

¬м≥й пожартувати, та знай, коли перестати.

∆аданий г≥сть Ц дому рад≥сть.

” народних присл≥вТ¤х в≥дображаЇтьс¤ система погл¤д≥в украњнського народу на формуванн¤ моральних ¤костей особистост≥. ѕрославл¤ючи працелюбн≥сть, скромн≥сть, розсудлив≥сть, см≥лив≥сть, присл≥вТ¤ викривають ледачих, брехун≥в, баз≥к, бо¤гуз≥в:

ƒе руки ≥ охота, там скора робота.

“¤жко тому жить, хто не хоче робить.

ѕравда ≥з дна мор¤ виринаЇ, а неправда потопаЇ.

’то люд¤м добра бажаЇ, той соб≥ маЇ.

«агадка, ¤к вид народноњ творчост≥, маЇ тис¤чол≥тню ≥стор≥ю. «агадка Ц народний тв≥р. «Т¤вилис¤ вони задовго до того, ¤к люди навчилис¤ писати, читати, друкувати. —тол≥тт¤ми загадки поширювалис¤ усно, ≥ тепер уже не можна встановити, хто ту чи ≥ншу склав першим. ¬≥дгадуванн¤ загадок розвиваЇ км≥тлив≥сть, ум≥нн¤ з≥ставл¤ти, хто ту чи ≥ншу склав першим. ¬≥дгадуванн¤ загадок розвиваЇ км≥тлив≥сть, ум≥нн¤ з≥ставл¤ти, пор≥внювати предмети чи ¤вища ≥ знаходити в них схож≥сть. Ќазв УзагадкаФ походить в≥д слова гадати, тобто думати. ” загадках предмети чи ¤вища пр¤мо не називаютьс¤, про них мовитьс¤ у прихован≥й форм≥. Ќевеликий фольклорний тв≥р в ≥накомовн≥й форм≥ описуЇ предмет, котрий сл≥д назвати. “ут широко використовуЇтьс¤ метафора алегор≥¤, метон≥м≥¤, уособленн¤. „асто задуманому предметов≥ (¤вищу) даЇтьс¤ назва ≥нших на основ≥ њх схожост≥.

” загадках народ ви¤вл¤Ї свою велику дотепн≥сть, вм≥нн¤ робити дуже ц≥кав≥, часом незвичайн≥ пор≥вн¤нн¤ чи з≥ставленн¤. —каж≥мо, небо у загадках Ц це голубий шатер, син¤ шуба, поле нем≥р¤не, море безкраЇ, комар Ц не зв≥р ≥ не птиц¤, н≥ рак, н≥ риба, летюче, маленьке, кусюче.

«агадки, кр≥м поез≥њ, використовуютьс¤ ≥ в казках, де виконують роль перешкоди. «агадки широко використовуютьс¤ ≥ в навчальн≥й практиц≥. Ќаприклад загадки у читанках розм≥щен≥ за тематикою розд≥л≥в.  ожна з них допомагаЇ глибше зрозум≥ти головну думку твору, на њх основ≥ можна провести виховну бес≥ду, до виучуваноњ теми. використанн¤ загадок у робот≥ з≥ школ¤рами постаЇ формою збереженн¤ й поширенн¤ мудрост≥ ≥ Ї засобом нац≥онального впливу на вчинки кожного нового покол≥нн¤. ÷е ≥ джерело п≥знанн¤, ≥ зас≥б, що посилюЇ у¤вленн¤ д≥тей про д≥йсн≥сть, ≥ форма сп≥впереживанн¤.

—кладаючи загадку, народ вживаЇ най¤скрав≥ш≥, найважлив≥ш≥ ознаки реч≥. “ак, гриб асоц≥юЇтьс¤ з одн≥Їю ногою, на ¤ку накинуто шапочку.

«агадки вчать з≥ставл¤ти предмети ≥ ¤вища, вид≥л¤ти в них най≥стотн≥ш≥ ознаки, коротко та образно висловлюватис¤, розвивати км≥тлив≥сть. як, наприклад ц¤: Ќа дуб≥ 3 г≥лки, на кожн≥й г≥лц≥ по 6 ¤блук. —к≥льки всього на дуб≥ ¤блук? (Ќа дуб≥ ¤блука не ростуть).

“ематика загадок р≥зноман≥тна Ц про природу, людину та все, що з нею повТ¤зане в житт≥. Ѕагато можливостей даЇ загадка дл¤ мовного розвитку д≥тей, дл¤ прилученн¤ њх до словесноњ художньоњ творчост≥. —творюючи загадку д≥тей зосереджують увагу на конкретному предмет≥. “вори Ц загадки тим ≥ корист≥, що п≥д час њх опрацюванн¤ дитина вчитьс¤ розгл¤дати предмет, ви¤вл¤ти його ознаки. ¬чител≥ розгл¤дають загадку ¤к корисну дл¤ дит¤чого розуму вправу. «а словами  .ƒ. ”спенського, загадка Ц Умальовничий опис предметаФ.

ћал≥ форми усноњ народноњ творчост≥ заслужено займають вагоме м≥сце в робот≥ з молодшими школ¤рами. ¬они Ї невичерпним дидактичним матер≥алом дл¤ р≥зних вид≥в роботи на уроках украњнськоњ мови, читанн¤ та ≥нших шк≥льних предмет≥в, у позакласн≥й та позашк≥льн≥й робот≥, м≥ст¤ть глибоке навчальне, розвивальне та виховне значенн¤, розвивають образне та лог≥чне мисленн¤. Ќедарма загадки, присл≥вТ¤, приказки називають зразками народноњ педагог≥ки.

ќтже, загадки Ц то справжн≥ перлини народноњ мудрост≥, коштовн≥ згустки думки ≥ почутт≥в, хвилюють розум та у¤ву людей. —праведливо зазначив ћ. Ўестопал: У ожна загадка, мов осколок сонц¤ Ц с¤юча ≥ гар¤ча, мов т¤тива Ц нат¤гнута ≥ гнучка, мов спис отой Ц гостра ≥ разюча. Ќ≥би промен≥ в крапл¤х роси, в≥дбиваютьс¤ в них творчий ген≥й ≥ душевна краса народу, його розумова ≥ художн¤ обдарован≥сть, його спостережлив≥сть ≥ дотепн≥стьФ.

ƒо в≥чно св≥жих фольклорних джерел, ¤к≥ дарують рад≥сть дорослим ≥ д≥т¤м, належить украњнська казка. ÷е своЇр≥дний спав реальност≥ й у¤ви, життЇвого досв≥ду ≥ мр≥й народу. «а допомогою казок дитин≥ прищеплюютьс¤ вв≥члив≥сть, коректн≥сть у стосунках з людьми, працелюбн≥сть, любов до р≥дноњ земл≥. ¬они широко використовуютьс¤ у вихованн≥ д≥тей, а це зумовлюЇтьс¤ тим, що њх зм≥ст викладений у ц≥кав≥й форм≥. ≤снуЇ ч≥ткий под≥л персонаж≥в на добрих ≥ поганих, сутн≥сть вчинк≥в ¤ких легко розум≥Їтьс¤ д≥тьми ≥ даЇ змогу визначити моральн≥ ¤кост≥ кожноњ д≥йовоњ особи. ÷е полегшуЇ правильну оц≥нку д≥тьми моральноњ ц≥нност≥ вчинку ≥ даЇ змогу самост≥йно зробити висновки щодо правил культурноњ повед≥нки. “ак, вивчаючи правила повед≥нки в гост¤х можна ≥нсцен≥зувати казку УЋисичка ≥ журавельФ, про≥люструвавши њњ присл≥вТ¤ми:

¬м≥ла готувати, та не вм≥ла подавати.

Ќе роби комусь, що соб≥ не мило.

Ќа ¤зиц≥ медок, а на думку льодок.

√оворить пр¤мо, а робить криво.

”крањнський народ завжди ц≥нував товаришуванн¤, надавав великого значенн¤ взаЇмодопомоз≥ готовност≥ в≥дгукнутис¤ на чиЇсь проханн¤ чи б≥ду. Ќавчаючи д≥тей, ¤к поводитис¤ в колектив≥ дл¤ виробленн¤ в учн≥в товариськост≥, колектив≥зму можна використати народн≥ казки У ≥т, кр≥т, курочка та лисиц¤Ф, У÷ап та баранФ, У¬олова хатаФ.

 .ƒ. ”шинський писав: У¬ихованн¤, створене самим народом ≥ побудоване на народних основах маЇ ту виховну силу, ¤коњ нема в найкращих системах. ¬≥н не раз наголошував на величезному значенн≥ памТ¤ток народноњ творчост≥ у вихованн≥ та навчанн≥, на ч≥льне м≥сце серед них поставив народн≥ казки У¤к перш≥ й блискуч≥ спробиФ народноњ педагог≥ки.

У≤ ¤ не думаю, - пише ”шинський, - щоб хто-небудь був спроможний змагатис¤ в цьому випадку з педагог≥чним ген≥Їм народуЕ я р≥шуче ставлю народну казку недос¤жно вище в≥д ус≥х опов≥дань, написанихЕ дл¤ д≥тей осв≥ченою л≥тературоюФ.

 азки багат≥ на дива, р≥зноман≥тн≥ перетворенн¤, мають пригодницький сюжет. ѕозитивн≥ героњ уособлюють народний етичний та естетичний ≥деали Ц працьовит≥сть, доброту, розум, в≥рн≥сть, памТ¤тлив≥сть, красу. ” казках ¤скраво ви¤вл¤ютьс¤ висока духовн≥сть людей, њхнЇ прагненн¤ п≥знати навколишн≥й св≥т. ¬ украњнському казковому епос≥ особливо вид≥л¤ютьс¤ казки про народних богатир≥в.  азков≥ героњ Ц богатир≥ Ц це вимр≥¤н≥, узагальнен≥ образи кращих син≥в народу, ¤к≥ свою силу ≥ розум в≥ддають боротьб≥ за його ≥нтереси. казков≥ богатир≥ мають фантастичне походженн¤. √ероњ казок дл¤ п≥дсиленн¤ њх ≥деальних рис часто зображаютьс¤ г≥пербол≥зовано. Ќарод ≥деал≥зуЇ своњх героњв, зображуЇ њх незвичайними ще змалку. ” в≥дстоюванн≥ правди, добра, гармон≥йних стосунк≥в у природ≥ й сусп≥льств≥ головному героЇв≥ допомагають не т≥льки побратими, а й зв≥р≥, птахи, комахи, риби, стих≥њ. ƒоброзичливе ставленн¤ до природи оплачуЇтьс¤ сповна. ¬она приходить людин≥ на допомогу в найнебезпечн≥шу мить, дов≥рливо в≥дкриваЇ своњ сокровенн≥ таЇмниц≥, даруЇ живу ц≥лющу воду, молодильний нап≥й. ÷¤ казкова еколог≥чна етика сьогодн≥ особливо актуальна ≥ з усп≥хом служить вихованню у наймолодших громад¤н крањни бережливого ставленн¤ до всього живого.

—в≥т дивовижного в цих казках створюють продуман≥ ≥ вдало д≥бран≥ слова, що завд¤ки своЇму образному звучанню здаютьс¤ живими. ≤нтонац≥йно казка будуЇтьс¤ вражаюче. ‘антаз≥¤ народу над≥л¤Ї чудесною силою р≥зноман≥тн≥ предмети домашнього вжитку Ц сокиру, коцюбу, греб≥нець, золоте ¤йце, золотий м≥ст.

” чарод≥йницьких казках головним позитивними персонажами найчаст≥ше виступають особи чолов≥чоњ стат≥.  озак ћамарига,  отигорошко, ≤ван-ѕобиван,  ирило- ожумТ¤ка. ѕроте зустр≥чаютьс¤ ≥ приваблив≥ ж≥ноч≥ образи, в ¤ких вт≥лен≥ ≥деальн≥ риси народу: працьовит≥сть, чесн≥сть, в≥рн≥сть, скромн≥сть, вм≥нн¤ ≥ готовн≥сть виконати найчорн≥шу роботу дл¤ загального добра та благополучч¤.

—трашними потворами зображаютьс¤ в казках негативн≥ персонаж≥ Ц зм≥њ Ц людожери, кощ≥њ Ц смертоносц≥, зл≥ в≥дьми, Ѕаба-яка.

” казках певна моральна теза чи настанова постаЇ не навТ¤зливо, а випливаЇ з ус≥Їњ художньоњ тканини твору. ¬ цьому Ц особлив≥сть великого впливу народноњ фантастики на формуванн¤ внутр≥шнього св≥ту дитини.

ЌемаЇ, сумн≥ву, що казка через елементи ≥люзорного ≥ фантастичного в≥дображенн¤ св≥ту справл¤Ї глибоке емоц≥йне враженн¤ на дитину, приводить в рух њњ у¤ву, духовн≥ сили. Ћог≥чна посл≥довн≥сть викладу, ч≥тка побудова, влучн≥сть у вживанн≥ фразеолог≥зм≥в викликають неусв≥домлене задоволенн¤, спри¤ють засвоЇнню традиц≥й народно-поетичного мовленн¤. Ћексика казок точно в≥дпов≥даЇ особливост¤м предметно-образного мисленн¤ дитини.

”се в≥дчутн≥шим стаЇ ≥нтерес украњнського народу до своЇњ ≥стор≥њ, давньоњ культури, способу мисленн¤ наших далеких предк≥в. ¬еликий обс¤г знань про давн≥ св≥тогл¤ди, етику й мораль приховують у соб≥ м≥ф≥чн≥ опов≥данн¤, легенди. ” цих опов≥данн¤х труд¤щий люд, творець ус≥х матер≥альних ≥ духовних ц≥нностей Ц даЇ своЇ поетичне по¤сненн¤ походженню ≥ розвитку орган≥чного житт≥ на наш≥й планет≥, висловлюЇ власн≥ погл¤ди на оточуючий людину св≥т.

 

”крањнська м≥фолог≥¤ ¤к сукупн≥сть переказ≥в про живу й неживу природу та людину розвивалас¤ на основ≥ давньоњ загальнословТ¤нськоњ м≥фолог≥њ. ¬ украњнськ≥й м≥фолог≥њ у художньо-образн≥й форм≥ знайшли поЇднанн¤ реальн≥ знанн¤ з фантастично-рел≥г≥йними елементами та пов≥рТ¤ми. ¬она ≥люструЇ прагненн¤ людини по¤снити ≥ упор¤дкувати навколишн≥й св≥т, розкрити Їдн≥сть людини ≥ природи. ”крањнська м≥фолог≥¤ включаЇ м≥фи про сутн≥сть ≥ походженн¤ ¤вищ природи, про походженн¤ людини, про бог≥в, про виникненн¤ ¬сесв≥ту, про неминучу загибель св≥ту. ¬ украњнськ≥й м≥фолог≥чн≥й традиц≥њ багато уваги прид≥л¤лос¤ природним стих≥¤м, ¤вищам оточуючого св≥ту, р≥зноман≥тним життЇвим випробуванн¤м, з ¤кими зустр≥чаЇтьс¤ людина.

ƒо рел≥кт≥в давньословТ¤нських в≥рувань, що повТ¤зан≥ ≥з традиц≥¤ми м≥фолог≥чного мисленн¤, належать ≥ численн≥ залишки загальнопоширених культ≥в. ќдним з них був культ вогню. ”крањнц≥ в≥рили в небесне походженн¤ вогню, ¤кий Ѕог передав люд¤м через громов≥ стр≥ли. «в≥дси й в≥ра у св¤т≥сть домашнього вогнища. ¬ажливого значенн¤ надавалос¤ ритуально-очисн≥й функц≥њ вогню (обкурюванн¤ димом, символ≥чне спалюванн¤, переведенн¤ через вогонь, або позбутис¤ хвороби, в≥двернути злих дух≥в тощо).

—в¤щенн≥ властивост≥ приписувалис¤ ≥ вод≥, до ¤коњ сл≥д було ставитись обережно, щоб не осквернити њњ. ќсобливо ц≥нувалас¤ так звана непочата вода, ¤ку треба було набирати з трьох чи семи криниць до сх≥д сонц¤. Ќеодм≥нним атрибутом л≥кувальноњ та господарськоњ маг≥њ украњнц≥в вважалас¤ осв¤чена йорданська вода, ¤кою кропили об≥йст¤, худобу, щоб в≥д≥гнати нечисту силу.

 ульт грози, повТ¤заний ≥з давн≥м словТ¤нським культом бога ѕеруна. народна у¤ва над≥л¤ла громов≥ стр≥ли маг≥чними властивост¤ми.

ƒухи природи пос≥дають в украњнськ≥й легендах та м≥фах вин¤ткове м≥сце. Ћ≥совики, вод¤ники, польов≥ б≥си, мавки, богин≥ Ц улюблен≥ образи народноњ м≥фолог≥њ. ≤снуЇ в≥дома легенда про те, що вс≥ духи природи поход¤ть в≥д ангел≥в, скинутих з неба: де хто з них упав, той ≥ залишивс¤ там жити; т≥, що впали в воду стали вод¤никами, на л≥с Ц л≥совиками, на поле Ц польовиками, на людське житло Ц домовиками, хатн≥ми д≥дками. Ћ≥совик Ц м≥фолог≥чний образ, ¤кий уособлював небезпеку, що п≥дстер≥гаЇ людину в л≥с≥. Ќайчаст≥ше змальовуЇтьс¤ ¤к старезний кошлатий д≥д. Ќа в≥дм≥ну в≥д людей л≥совик не маЇ т≥н≥. ¬важаЇтьс¤, що л≥совик бував не лише чолов≥чоњ, а й ж≥ночоњ стат≥. Ћ≥сов≥ люди вели своЇ господарство, створювали с≥мТю ≥ жили, ¤к звичайн≥ люди, хоч ≥ походили в≥д вовчиць, ведмедиць, олениць тощо. Ћ≥совик майже завжди невидимий, але виказуЇ себе голосом. ѕобачити л≥совика можна, дивл¤чись назад кр≥зь ноги. ѕозбутис¤ л≥совика чи позбавитис¤ впливу його маг≥чних д≥й, зг≥дно з пов≥рТ¤ми, можна, вивернувши весь св≥й од¤г, що за семантикою давн≥х мисливських обр¤д≥в означало народитис¤ заново. ќбраз вод¤ника користуЇтьс¤ в украњнському фольклор≥ великою попул¤рн≥стю. ÷ей персонаж повТ¤заний ≥з культом води ¬≥н може наган¤ти рибу, нав≥ть укладати з рибалками угоди про улов, м≥рошниками крутити жорна, заплутувати с≥т≥. як ≥ л≥совик, вод¤ник не терпить н≥чноњ присутност≥ поблизу своњх уг≥дь людей. ƒух природноњ стих≥њ вороже ставитьс¤ до людини, оск≥льки його головна турбота Ц зберегти ≥ примножити багатства природи. ¬од¤ник мав вигл¤д старезного д≥да, покритого водорост¤ми, з довгою бородою ≥ хвостом. ћ≥г перевт≥люватис¤ у р≥зн≥ ≥стоти Ц дитину, козла, собаку качура, рибу. ÷ей володар р≥чок, ставк≥в головував над русалками.

ѕольовий дух в украњнськ≥й м≥фолог≥њ Ц найчаст≥ше ≥стота чолов≥чого роду. ” легендах польовик виконуЇ лише функц≥њ, вороже спр¤мован≥ щодо людини. ѕобачити польовика можна лише сонним. ¬≥н м≥г прибирати р≥зний вигл¤д ≥ вводити людей в оману. «мальовувавс¤ польовик переважно в образ≥ чолов≥ка з численними зв≥риними ознаками (шерсть, хв≥ст, велик≥ к≥гт≥, маленьк≥ р≥жки, крила, тел¤ч≥ вуха ≥ велик≥ зуби).

ƒомовик в украњнц≥в називаЇтьс¤ по-р≥зному (хатн≥й д≥дько, домовий, хованець, годованець, пом≥чник). Ќайчаст≥ше домовик замальовувавс¤ ¤к невеличкий геть оброслий волосс¤м д≥док. ¬≥рили, що домовик Ї в кожн≥й осел≥. «а добрих взаЇмин ≥з ним в≥н забезпечував добробут родини, пильнував уноч≥ худобу. ѕроте домовик м≥г завдавати великих прикрощ≥в тому, хто його розсердить. ќбраз домовика ¤к оп≥куна родинного вогнища перепл≥таЇтьс¤ з образом домашнього чорта-д≥дька. ѕобутувало пов≥рТ¤, що д≥дько сидить у кур¤чому зноску ≥ його може виховати кожен, хто виносить ¤йце девТ¤ть дн≥в п≥д пахвою. «аможн≥ господар≥ прагнули мати соб≥ таких оп≥кун≥в ≥ регул¤рно ставили дл¤ них у кутку њжу.

“акож в украњнських легендах, м≥фах Ї поширен≥ образи в≥дьми, мавки, русалки, упир¤, чорта, заложних мерц≥в.

¬≥дьма (чаклунка, чар≥вниц¤, чарод≥йка, потворниц¤) Ц попул¤рний демонолог≥чний персонаж украњнського фольклору. –озр≥зн¤ли дв≥ Укатегор≥њФ в≥дьом Ц родимих та вчених. ќстанн≥ вважались найб≥льш активними у зд≥йсненн≥ шк≥дливих вчинк≥в, бо набували своњ знанн¤ в≥д досв≥дчених чар≥вниць або в≥д самого чорта. –озп≥знати в≥дьму дуже важко: вона може бути бабою ≥ д≥вчиною, красивою ≥ потворною прибирати вигл¤д тварин або речей. Ќайчаст≥ше в≥дьми ви¤вл¤ли себе серед односельц≥в на велик≥ календарн≥ св¤та: р≥здв¤но-новор≥чн≥, ¬еликдень, ёр≥¤, ≤вана  упала. ¬важалос¤, що коли в≥дкладати кожного понед≥лка ¬еликого посту по одному пол≥ну та вранц≥ на ѕаску розкласти† них багатт¤, то в≥дьма сама прийде ≥ поросить вогню. ѕобутували у¤вленн¤ про те, що в≥дьму можна ви¤вити, п≥дсмажуючи молоко на сковород≥ чи поклавши на пор≥г роз≥гр≥ту к≥нську п≥дкову або в≥дварюючи у вод≥ шматок сирого полотна з девТ¤тьма застромленими шпильками. ¬важали, що в≥дьми псували чужих кор≥в, забираючи у них молоко. ¬они накликали на людей хвороби, висмоктували кров, спри¤ли неврожаю зернових. ¬≥дьми начебто вм≥ли не т≥льки проходити кр≥зь ст≥ну, воду чи дерево, а й могли скидати св≥й людський образ ≥ приймати ≥нш≥ Ц предмет≥в, тварин тощо. ¬≥рили, що за допомогою зеленоњ г≥лки, батога, вуздечки, по¤са та певних словесних формул, що збер≥галис¤ в глибок≥й таЇмниц≥ в≥дьми могли зм≥нювати зовн≥шн≥й вигл¤д ≥нших людей.

ћавки Ц ≥стоти, що уособлювали душ≥ д≥тей, котр≥ народилис¤ мертвими або померли нехрещеними. ћають вигл¤д гарних молодих д≥вчат, що сп≥вом та привабливим вигл¤дом заманюють хлопц≥в ≥ залоскочують њх до смерт≥. ћали довге лл¤не волосс¤. ” народ≥ в≥рили, що на “роњцьк≥ св¤та мавки л≥тали у вигл¤д≥ птаха ≥ просили соб≥ хрещенн¤ криками: У’ристу, ’ристу!Ф. ¬важалос¤, що в таких випадках треба кинути ¤кусь хустину ≥ назвати ≥мТ¤, промовивши: У’рещу тебеФ. ѕ≥сл¤ цього душа немовл¤ти потрапл¤Ї в рай. якщо ж цей обр¤д не зд≥йснити до семи рок≥в, то немовл¤ перетворюЇтьс¤ на русалку або мавку, стаЇ нечистим духом ≥ завдаЇ людин≥ шкоди. ќберегом в≥д мавок слугували часник, цибул¤, полин.

”пир Ц найдавн≥ше уособленн¤ зловорожих сил; пок≥йник, що виходить з могили, аби висмоктувати з людей кров. ћ≥г зТ¤вл¤тис¤ у р≥зн≥й подоб≥ (собаки, кота двох хлопчик≥в), ходити п≥шки, њздити на кон≥. ”пир мав дв≥ душ≥, одна з ¤ких не покидала т≥ла ≥ п≥сл¤ смерт≥. ¬важалос¤, що упир≥ бувають родим≥ та роблен≥. ѕерш≥ народжувалис¤ ≥з хвостиком. –облен≥ упирем ставала людина, на ¤ку нав≥¤но дух нечистоњ сили. –озп≥знати упир¤ можна по шести пальц¤х на руках ≥ ногах, а п≥сл¤ смерт≥ Ц по напрочуд св≥жому ¤скраво-червоному обличчю. ѕобутувало пов≥рТ¤ що, кр≥м мертвого упир¤, в кожному сел≥ був ≥ живий, ¤кий захищав громаду в≥д мертвого. ўоб знешкодити упир¤, в його могилу кидали жменю маку, закопували осикового к≥лка, а подекуди й пробивали ним потилицю пок≥йника.

„орт (ди¤вол, б≥с, д≥дько, сатана, люципер) Ц один ≥з найпопул¤рн≥ших персонаж≥в украњнськоњ м≥фолог≥њ, що уособлював ворож≥ людин≥ сили. …ого зв≥рину породу видають хв≥ст, баран¤ч≥ або козл¤ч≥ роги, к≥гт≥, собача морда чи свин¤че рило, ≥нод≥ кур¤ч≥ ноги або крила кажана. ’арактерн≥ ознаки Ц довгий н≥с, палаюч≥ оч≥, густе чорне волосс¤. «вичайне помешканн¤ чорта Ц млини, глибок≥ провалл¤, нап≥взруйнован≥ буд≥вл≥, зарост≥ бузини. ‘ункц≥њ чорта досить широк≥: в≥н ус≥л¤ко шкодить люд¤м, насилаЇ хвороби, зводить ж≥нок, полюЇ на людськ≥ душ≥, штовхаЇ на злочини й прикр≥ вчинки. ќсобливо страшний в≥н дл¤ нехрещених д≥тей, ¤ких може п≥дм≥нити.

—качать реферат (52Kb)