—качать реферат (30Kb)

ѕроблеми вихованн¤

≤стор≥¤ людського сусп≥льства поклала на батькову голову в≥дпов≥дальн≥сть за своњх д≥тей, за орган≥зац≥ю житт¤ родини, коронувавши њх ¤к найперших ≥ незам≥нимих виховател≥в у житт≥ кожноњ людини. Ѕез батьк≥вськоњ мудрост≥ нема виховуючи силу с≥мТњ. Ѕатьк≥вська мудр≥сть духовним надбанн¤м д≥тей, с≥мейн≥ стосунки побудован≥ на громад¤нському обовТ¤зку, в≥дпов≥дальн≥сть, мудр≥й любов≥ й вимоглив≥й мудрост≥ батька й матер≥, сам≥ стають величезною виховуючого силою.

” с≥мТњ однаково важлива роль належить ¤к батьков≥ та ≥ матер≥. ѕро силу виховного впливу батьк≥в красномовно говорить так≥ украњнськ≥ народн≥ присл≥вТ¤ ≥ приказки: У¤кий кущ, така й хворостина, ¤кий батько, така й дитинаФ. Уяк≥ мамо й тато, таке й дит¤ткоФ слова† батька та матер≥ дл¤ дитини маЇ авторитетне значенн¤.

—початку Ї т≥льки любов. ћама Ц найкраща, найдобр≥ша. Ѕатько Ц найдужчий, найсм≥лив≥ший. ’оч би ¤кими вони не вигл¤дали в очах ≥нших, у малюка св≥й власний погл¤д. Ќайближч≥, найр≥дн≥ш≥ Ц ≥ найкращ≥. ¬≥н ще не з≥ставл¤Ї не пор≥внюЇ. ѕросто над≥л¤Ї њх ус≥ма чеснотами. «а старих час≥в вважали, що влада батька маЇ небесний походженн¤. ѕро шануванн¤ батьк≥в ≥снувала окема запов≥дь, а хто не дотримувавс¤ ц≥Їњ запов≥д≥, то Ѕог жорстоко карав д≥тей. Ѕатьки також в≥дпов≥дають за свою с≥мТю перед сусп≥льством ≥ законом. Ѕатьки мають велику владу ≥ повинн≥ мати авторитет у своњй с≥мТњ. ’оч кожна с≥мТ¤ Ї колектив. ¬се ж батьки ≥ д≥ти в≥др≥зн¤ютьс¤ тим, що перш≥ керують с≥мТю а друг≥ використовуютьс¤ в с≥мТњ. Ќарод засуджуЇ тих хто не виконуЇ своњ батьк≥вськ≥ обовТ¤зки. ƒ≥тей повинн≥ виховувати батько з мат≥рТю. —лово отець Ц мати, батько Ц мати належать до одного з найб≥льш характерних атрибут≥в украњнського фольклору .

ћати Ц найр≥дн≥ша наймил≥ша, найдорожча. « ¤кою рад≥сною усм≥шкою вимовл¤Ї дитина це дивовижне, сон¤чне слово. ≤деал матер≥ ¤ка виносить дитину п≥д своњм серцем ≥ проводить на св≥т, з≥гр≥ваЇ теплом, ласкою ≥ палкою любовТю, виховуЇ в н≥й доброту ≥ св≥тлий† розум, плекаЇ чуЇн≥сть ≥ доброзичлив≥сть, широко вт≥лений в украњнському фольклор≥. –≥дна мати Ц перший педагог, в≥д ¤кого розпочавс¤ родов≥д виховател≥в та й самого вихованн¤, ≥ њњ н≥ким зам≥нити не можна. —правжн¤ мати н≥чого не пошкодуЇ дл¤ своњх мал¤т. ¬она н≥коли не залишить дитину ≥ б≥д≥, а тим б≥льше† не кине њњ на призвол¤ще. ћати завжди зрозум≥Ї дитину, завжди посп≥шить њњ на допомогу, не вагаючись в≥ддасть останн≥й шматок хл≥ба, а за вр¤туванн¤ дитини Ц нав≥ть житт¤. ћати невтомно п≥клуЇтьс¤ про своњх д≥тей. –езультати материнського вихованн¤ залишають у дитини глибокий сл≥д на все житт¤. Ћюбов матер≥ до дитини найсильн≥ша в св≥т≥. ”¤вити соб≥ мат≥р без глибокого почутт¤ любов≥ до д≥тей важко, а то й просто не можливо.

Ѕез глибокоњ, самов≥дданоњ любов≥ до д≥тей не буваЇ ≥ не може бути повноц≥нного с≥мейного вихованн¤ св≥тле благодарство ≥ велика любов матер≥ до д≥тей формуЇ њњ авторитет† ≥ водночас ≥ силу виховного впливу. ќднак в любов≥ до д≥тей треба мати почутт¤ м≥ри, н≥коли не впадати в нерозумну, сл≥пу любов, ¤ка спотворуЇ вихованн¤, кал≥чить дитину. “акож батьки не повинн≥ виховувати д≥тей в суворост≥ за допомогою покарань. –озумно любл¤ть своњх д≥тей т≥ батьки, ¤к≥ н≥жн≥сть не довод¤ть до розпеченост≥, п≥клуванн¤ Ц до потуранн¤ примхам, а вимоглив≥сть поЇднують з повагою до особистост≥ дитини. Ѕатьки. як≥ гарно виховували своњх д≥тей живуть з д≥тьми в любов≥ ≥ дружб≥.

ƒобре виховати своњх д≥тей Ц не т≥льки найголовн≥ший моральний, а й конституц≥йний обовТ¤зок кожного батька ≥ кожноњ матер≥. «а вихованн¤ своњх син≥в ≥ дочок вони в≥дпов≥дають перед сусп≥льством. —уть цього прекрасно передав ј.—. ћакаренко, ¤кий писав: У¬ихованн¤ д≥тей Ц найважлив≥ша галузь нашого житт¤. Ќаш≥ д≥ти Ц це майбутн≥ громад¤ни нашоњ крањни ≥ громад¤ни св≥ту. ¬они творитимуть ≥стор≥ю. Ќаш≥ д≥ти це майбутн≥ батьки ≥ матер≥, вони теж будуть виховател¤ми своњх д≥тей. Ќаш≥ д≥ти повинн≥ вирости прекрасними громад¤нами, хорошими батьками ≥ матер¤ми. јле це Ц не все: наш≥ д≥ти Ц це наша стар≥сть. ѕравильне вихованн¤ Ц це наша щаслива стар≥сть, погане вихованн¤ Ц це наше майбутнЇ горе, це Ц наш≥ сльози, це Ц наша провина перед ≥ншими людьми, перед ус≥Їю крањноюФ.
Ф¬ихованн¤ майбутн≥х матер≥в ≥ батьк≥в Ц одно з найважлив≥ших завдань школиФ так говор¤ть ¬.ќ. —ухомлинський у своњй книжц≥ УЅатьк≥вська педагог≥каФ.

Ѕатько й мати дали тоб≥ житт¤ й живуть дл¤ твого щаст¤ Ц втоми ми д≥тей. ¬се, що дають тод≥ батько й мати, - це њхн¤ прац¤, п≥т, втома. ¬м≥й поважати працю батьк≥в. Ќайб≥льше щаст¤ дл¤ матер≥ й батька твоЇ чесне житт¤, працьовит≥сть, а в шк≥льн≥ роки Ц любов до навчанн¤, повага до старших, активна участь у сусп≥льно корисн≥й прац≥. ѕринось, у д≥м щаст¤, обер≥гай щаст¤ с≥мТњ. якщо люди вважають тебе недоброю людиною Ц це велике горе дл¤ твоЇњ матер≥ ≥ батька. ѕо-справжньому любити мат≥р ≥ батька Ц означаЇ приносити в д≥м мир, спок≥й.

ƒорожи честю с≥мТњ. “во¤ с≥мТ¤ Ц це не т≥льки батько й мати. ÷е й ви, д≥ти. ÷е тво¤ повед≥нка, твоњ вчинки. « ус≥ма людьми треба бути правдивими, та дл¤ матер≥ й батька найменша краплинка неправди Ц ¤кщо т≥льки вони дорожать власною честю й честю с≥мТњ велике нещаст¤. «апитуй бать й матер≥ дозволу на те, що би з њх вол≥ робити не можна або ж безтактно. —правжн¤ свобода сина й дочки Ц бути слухн¤ними д≥тьми. ѕ≥д корен¤ вол¤ батьк≥в перша школа громад¤нського вихованн¤, перша дисципл≥на твоЇњ сов≥ст≥. якщо ти не навчивс¤ п≥дкор¤тис¤ вол≥ батьк≥в ≥ в цьому п≥дкоренн≥ вбачати справжню свою волю ти не зможеш стати ст≥йким, несхильним громад¤нином.

Уѕри нещаст≥ Ї в людини: смерть, стар≥сть ≥ лих≥ д≥ти, - говорить украњнська народна мудр≥сть. —тар≥сть Ц нев≥дворотна смерть Ц найвимоглива, перед цими нещасними н≥хто не може зачинити дв≥р свого дому. ј в≥д лихих д≥тей д≥м можна берегти ¤к в≥д вогню. ≤ не залежить не т≥льки в≥д батьк≥в твоњх а й в≥д вас, д≥тей.

Ѕути хорошим д≥тьми Ц означаЇ не допускати, щоб стар≥сть батька й матер≥ була отруЇна, твоЇю поганою повед≥нкою. Ѕудь-¤ке бажанн¤ своЇ п≥ддавам контролю розуму, думки, св≥домост≥ а ¤к це бажанн¤ в≥д≥бТЇтьс¤ в духовност≥ св≥т≥, моњх батьк≥вФ. ўо воно дасть њм ≥ що в≥дбере в них.

У’орош≥ д≥ти спок≥йна стар≥сть, лих≥ д≥ти стар≥сть перетворюють в пеклоФ, - говорить украњнська народна мудр≥сть. ѕамТ¤тай ¤к ви д≥ти, ставитесь до своњх батьк≥в Ц матер≥в, так ≥ ваш≥ д≥ти ставитимутьс¤ до вас коли ви станете батьками й марел¤ми. УЅез любов≥ й в≥дданост≥ д≥тей батьк≥вство й материнство перетворюЇтьс¤ в г≥рке похм≥лл¤, ¤кому к≥нець приносить т≥льки смертьФ. Ћюбити людство легше, н≥ж допомогти сус≥дов≥. якщо доблестю Ї творенн¤ добра дл¤ сус≥да, то бути добрим сином, доброю дочкою Ц це маЇ бути в кров≥ дитини, отроцтва, зр≥лост≥ й старост≥. ƒо к≥нц¤ дн≥в своњх людина мусить лишатис¤ ситий. „им б≥льша њњ в≥дпов≥дальн≥сть за власних д≥тей, тим вищий њњ синовний обовТ¤зок Ц нав≥ть тод≥ коли вже немаЇ в живих њњ матер≥ й батька.пам¤тай, що в св≥т≥ завжди Ї й будуть люди старш≥ в≥д тебе Ц не т≥льки за в≥ком, а й за правом на повагу. Ѕудь здатний по Ц синовньому ставитис¤ до людей, ¤к≥ Ї твоњми батьками й матер¤м.

- ¬м≥й в≥дчувати найтонш≥ рухи матер≥ й батька. ѓхн¤ хвороба Ц твоЇ горе. ѓхн≥ невдач≥ й неприЇмност≥ на робот≥ Ц тво¤ б≥да. ѓхн¤ ганьба Ц не т≥льки тво¤ ганьба, а й твоЇ нещаст¤, позбавитис¤ його можна т≥льки подолавши його. якщо в с≥мТњ горе, нещаст¤, неприЇмност≥, тво¤ в≥дпов≥дальн≥сть за благополучч¤ с≥мТњ зросте в сто раз. Ћише наполегливою працею ти можеш полегшити житт¤ своњх батьк≥в. ÷¤ тво¤ прац¤ Ц найскладн≥ша й найтонша людська справа. ÷е труд душ≥. Ќещаст¤ горе, б≥да матер≥ й батька перемагаютьс¤ й полегшуютьс¤ часто вже тим, що ≥ ¤к ти думаЇш. ”м≥й думати добре, у думках ≥ почутт¤х. ÷е не означаЇ що доброта тво¤ маЇ бути сл≥пою. ¬ повед≥нц≥ в житт≥ своњх батьк≥в д≥ти можуть побачити й зло. ƒо зла треба бути непримиренними. —правжн¤ в≥дпов≥дальн≥сть батьком не прощаЇ њм зла.

Ѕережи здоровТ¤ батьк≥в. ѕамТ¤тай, що рано стар≥сть ≥ хвороба твоњй матер≥ й батьков≥ пинос≥ть не ст≥льки прац¤, втома, ст≥льки сердечн≥ хвилюванн¤, переживанн¤, тривога прикрощ≥. —проби батьк≥в впливати на д≥тей ви¤вл¤тьс¤ марними, ¤кщо батько й мати не Ї тими людьми, дл¤ моральна культура й повнота житт¤ д≥тей становить ≥стину потребу право вел≥ти ≥ любити д≥тей Ц реч≥ залежн≥. ¬≥дчуваючи справжню любов знаюча що це любов обер≥гаЇ й захищаЇ њњ дитину з розум≥нн¤м ставитьс¤ до вимогливост≥, строгост≥, батька й матер≥, розум≥Ї, що в повед≥нц≥ неприпустим≥ свав≥лл¤. ј справжн¤ любов Ц це мудре управл≥нн¤ дит¤чими бажанн¤ми, вм≥нн¤ми не т≥льки задовольн¤ти, а й обмежувати њх. ѕовел≥ванн¤ без любов≥ перетворюЇ житт¤ дитини в муки. ј чим н≥жн≥ша й щедр≥ша батьк≥вська любов тим л≥пшою ≥ непохитн≥шою маЇ бути ваша любов без ум≥нн¤ вел≥ти, особливо обмежувати бажанн¤, виховувати св≥доме ставленн¤ до власних бажань перетворюЇ дитину в примхливу свав≥льну ≥стоту, на ¤ку, ¤к швидко переконуЇтьс¤ в цьому батько й мати немаЇ н≥¤коњ управи. Ќеслухн¤н≥сть Ц в переважн≥й б≥льшост≥ випадк≥в Ї порушенн¤м гармон≥њ любов≥ ≥ вол≥.

Ћюбов≥ ≥ дружби, взаЇмна п≥дтримка батьк≥в й матер≥ Ї дл¤ дитини наочним прикладом, що вводить њњ в св≥т складних людських в≥дносин. Ѕатько ≥ мати взаЇмно доповнюють одне одного; дитина по Ц справжньому бачить батька, ¤кщо в нього хороша дружба з мат≥рТю. “а† все ж перш≥ джерела, перш≥ найтонш≥ кор≥нц≥ морального розвитку стаЇ такою, ¤ка гармон≥¤ любов≥ й вол≥ в њњ духовному в≥т≥. ћудр≥сть материнськоњ любов≥ пол¤гаЇ в тому ¤ка вол¤ управл¤Ї любовТю ≥ справжн¤ любов одухотвор¤Ї головний благородний стимул вол≥ Ц почутт¤ в≥дпов≥дальност≥ за майбутьне людини.

”твердженн¤ культури матер≥ в духовному житт≥ д≥тей Ц культу, в ¤кому повага пройн¤та глибоким розум≥нн¤м ≥ розум≥нн¤ надихаЇ повагу, пошану, любов, благов≥¤н¤, - вимагаЇ в≥д педагога мудро й п≥днесено говорити з д≥тьми про високу материнську м≥с≥ю.

„утливим ≥ сп≥вчутливим, здатним по Ц справжньому любити й жал≥ти мат≥р ≥ батька може лише те дит¤, ¤ке знаЇ не т≥льки рад≥сть. ƒитина повинна знати що таке важко. якщо вона не знатиме що таке материнський б≥ль, вона може вв≥йти в житт¤ легковажною. √ромад¤нин труд≥вник, мужн≥й ≥ несхитний воњн готовий покласти голову за своЇ в≥ру й своњ переконанн¤, починаЇтьс¤ ≥з самов≥дданоњ, безкорисливоњ любов≥ до матер≥. Ѕез матер≥ Ц найдорожчоњ в св≥т≥ людини св≥т маЇ здатис¤ д≥т¤м убогим ≥ побожним ≥ вони повинн≥ обер≥гати серце матер≥, бо воно невичерпне щедре й неск≥нченне в своњй людов≥.

ћир ≥ спок≥й щаст¤ ≥ благословенн¤ матер≥ залежить в≥д њњ д≥тей. ћатеринське щаст¤ творитьс¤ дитиною, п≥дл≥тком, юнаком. ѕовне материнське щаст¤ в тому коли на душ≥ у матер≥ мир, спок≥й ≥ впевнен≥сть у тому, що з д≥тьми все благополучно.

Ѕитт¤ материнського серц¤, рад≥сть њњ бутт¤, висока мр≥¤ про ≥деал, благородний порив до вираженн¤ себе в творчост≥, новоњ людини, в≥ра у власну несхильн≥сть ≥ нездоланн≥сть у найт¤жч≥ хвилини житт¤, рад≥сть подоланн¤ труднощ≥в усв≥домленн¤ власноњ мужност≥ Ц все це в≥д матер≥. ћати не т≥льки радить, а й продовжуЇ. якби вона т≥льки народжувала, вона не була б творцем роду людського. ћати породжуЇ наше бутт¤ , мати одухотвор¤Ї живу крих≥тку духом народу, р≥дним словом, думкою, любовТю й ненависн≥сть, в≥ддан≥сть й непримиренн≥сть. ћати творить твою неповторну людську особист≥сть Ц ось у чому смисл, мистецтво й майстерн≥сть того, що ми називаЇмо словом пор≥дним. «авд¤ки матер≥ своњй ти Їдиний ≥з своњм народом ти крапелька кров≥ в його жилах, а водночас ≥ Їдиний у св≥т≥.

Ѕерегти мат≥р Ц означаЇ дбати про чистоту джерела, з ¤кого ти пив з першого свого подиху й питимеш до останньоњ мит≥ свого житт¤.

ѕотр≥бно утверджувати в дит¤чому серц≥ почутт¤ турботи про мат≥р, ¤к про найдорожче в св≥т≥. ўоб кожне њњ слово було св¤тинею, а вол¤ законом. ÷е сходженн¤ на одному з вершин моральност≥ Ц поступове, але невпинне. “реба використовувати кожну життЇву обставину щоб дитина осмислила, що таке мати. ќдного почутт¤ прихильност≥ мало. ƒитина повинна ¤комога ран≥ше замислюватис¤ думати, м≥ркувати, тим глибш≥ бучц3дуть дит¤ч≥ почутт¤. “реба бачити все, що в≥дбуваЇтьс¤ в дит¤ч≥й душ≥.

“реба знайти до кожного серц¤ такий п≥дх≥д, щоб взаЇмини дитини ≥з св≥том, з ¤вищами ≥ фактами, з людьми пробуджували в нењ не т≥льки добре почутт¤, а й тривожн≥, неспок≥йн≥ роздуми передус≥м думки про те що втрата матер≥ Ц н≥ з чим незр≥вн¤нне горе.

ћати повинна бути духовним повелителем ≥ володарем у с≥мТњ. —правжн¤ гармон≥¤ вол≥ й любов≥ дос¤гаЇтьс¤ в тих с≥мТ¤х, де св≥тло розуму, мудрост≥, що дивуЇ д≥тей повс¤кденними в≥дкритт¤ми людськоњ краси, випром≥нюЇтьс¤ мат≥рТю, де духовну красу, благородств, в≥ддан≥сть чолов≥ка, дружини й с≥мТњ, д≥ти бачать саме завд¤ки цьому св≥тлому що йде в≥д матер≥. ¬≥д материнськоњ мудрост≥ йде сила духу, що дисципл≥нуЇ батька, утверджуЇ в ньому почутт¤ благородноњ в≥дпов≥дальност≥ за с≥ю. ¬ хорошоњ с≥мТњ, де б≥л¤ духовних джерел. —тоњть мудра, горда, з ¤скраво вираженими почутт¤ми власноњ г≥дност≥ мати все це зд≥йснюЇтьс¤ тонко, красиво, тактично, непом≥тно; духовна влада ж≥нки над чолов≥ком звеличуЇ його. „им непом≥тн≥ша мама Ї духовним володарем, повелителькою с≥мТњ тим б≥льш поважають д≥ти батька† тим в≥ддан≥ше любл¤ть його тим мати й батько ¤к щось Їдине, що породило й творить њх.

јле все таке роль батька у вихованн≥ д≥тей особлива. –оль батька визначаЇтьс¤ його в≥дпов≥дальн≥сть. Ѕатько, ¤кий ум≥Ї бути в≥дпов≥дальним зобовТ¤заний повинен Ц справжн≥й† мужчина його вол¤ стаЇ силою, здатною дещепнувати думку почутт¤ бажанн¤ д≥тей. ѕрац¤ батька, ¤кий маЇ на мет≥ турботи про здоровТ¤ благополучч¤ житт¤ д≥тей стаЇ осередд¤м його моральност≥.

ћужн≥сть батька помагаЇ в ум≥нн≥ захистити, обер≥гати д≥тей ≥ дружину. ћоральний обовТ¤зок в в≥дпов≥дальн≥сть мужчини вимагаЇ в≥д нього бути головним годувальником с≥мТњ.

“ак≥ моральн≥ настанови, ¤ких ми вихудимо в д≥тей, п≥дл≥тк≥в ≥ юнацтва любов ≥ повага до батьк≥в.

Ѕатько Ц найр≥дн≥ший, найдорожчий дл¤ тебе мужчина, в образ≥ ¤кого виражаЇтьс¤ людська в≥дпов≥дальн≥сть за тв≥й прих≥д у св≥т, за кожний тв≥й крок ≥ вчинок за весь тв≥й життЇвий шл¤х. ” батьк≥вств≥ Ц велика м≥с≥¤ продовженн¤ роду людського, творенн¤ новоњ людини, поступност≥ покол≥нь, морального удосконаленн¤ особистост≥ й роду людського в нов≥й, створен≥й батьком ≥ мат≥рТю особистост≥. ћати родить ≥ породжуЇ, батько Ц породжуЇ й виражаЇ, продовжуЇ розвиваЇ себе в син≥ й дочц≥, зливаючи своЇ духовне начало з началом матер≥. Ѕатька треба поважати за те, що в≥н в≥дпов≥дальний ≥ зобовТ¤заний мат≥рТю в≥дпов≥дальн≥сть й здоровТ¤зобов¤заност≥ батька визначаЇтьс¤ м≥ра син≥вського п≥дкоренн¤.

†Ѕути г≥дним свого батька Ц тво¤ особиста честь, честь ≥ г≥дн≥сть батька треба берегти й множити, але не ставитис¤ до них ¤к до кап≥талу, на ¤кий можна жити за ¤кий можна придбати блага й прив≥лей.

” любов≥ до батька поЇднуЇтьс¤ повага з вимоглив≥стю. ƒитин≥ хочетьс¤, щоб њњ батько був ¤скраво вираженою прекрасною особист≥стю.

ј коли батько схибнув, нав≥ть скоњв злочин Ц це не означаЇ, що син маЇ ненавид≥ти чи зневажати батька. Ќав≥ть до закорен≥лого злочинц¤ приходить житт¤ п≥д впливом думки про те, що його д≥ти переживають його пад≥нн¤, ¤к своЇ глибоке особисте горе.

ѕотр≥бно берегти дит¤чу любов до людини й в≥ру в людину. —≥мТ¤ Ц школа справжньоњ людськоњ любов≥ Ц любов≥ в≥дданоњ й строгоњ, н≥жноњ й вимогливоњ.

јндр≥й —емез у своњй статт≥: У¬ихованн¤ людини у творчост≥ ¬. —ухомлинськогоФ зазначав: УЅайдуже ставленн¤ до духовного св≥ту дитини неприпустиме, бо духовна убог≥сть, ¤ка Ї причиною такого ставленн¤ веде до морального спустошенн¤ ≥ пад≥нн¤, ≥ тод≥ н≥що не зможе зам≥нити найважчоњ втрати Ц втрати людини. ћи маЇмо турбуватис¤ про вихованн¤ людськоњ душ≥.

††††††††† Ќа думку ¬. —ухомлинського, дуже важливо, щоб дитина мала духовне житт¤, моральн≥ ц≥нност≥ У ƒитину треба вчити ≥ вчити, що вона живе не в пустел≥, а серед людей, отже, кожен тв≥й крок врешт≥-решт в≥дбиваЇтьс¤ на твоЇму ближньому, тому що йдеш ти кудись з ¤кою метою; кожне твоЇ слово в≥дгукнетьс¤ в душ≥ ≥ншоњ людини, але ¤к в≥дгукнетьс¤ залежить в≥д тебе. ”же те, що ти дивишс¤ на навколишн≥й св≥т ≥ бачиш його, - приховуЇ, в соб≥ добро ≥ зло: все залежить в≥д того, що ти бачиш ≥ ¤к бачиш; так вчимо ми своњх вихованц≥в.

††††††††† ƒит¤че серце чутливе до заклику творити красу й рад≥сть дл¤ людей Ц важливо т≥льки, на думку ¬. —ухомлинського, щоб сл≥дом ≥шла прац¤, ¤кщо дитина в≥дчуваЇ, що своњми вчинками приносить рад≥сть ближн≥м, то змалечку навчитьс¤ узгоджувати власн≥ бажанн¤ з ≥нтересами людей, а це важливо дл¤ вихованн¤ доброти й люд¤ност≥, без ¤коњ немаЇ сов≥ст≥, немаЇ справжньоњ людини. —ухомлинський вважав що чуйн≥сть ≥ лаг≥дн≥сть Ц та духовна сила, ¤ка здатна вберегти дит¤че серце в≥д огруб≥нн¤, озлобленн¤, жорстокост≥ ≥ байдужост≥, в≥д тупого, безсердечного ставленн¤ до всього доброго ≥ св≥тлого в житт≥, насамперед до сердечного, теплого слова.

††††††††† « перших дн≥в створенн¤ УЎколи радост≥Ф ¬. —ухомлинський прагнув, щоб кожний вихованець переживав рад≥сть, горе, прикрощ≥, й незгоди ≥ншоњ людини, бо чим б≥льше дитина турбуЇтьс¤ про ≥нших, тим добр≥ше стаЇ њњ серце: Уƒитина в≥дчуваЇ найтонш≥ переживанн¤ ≥ншоњ людини тод≥, коли вона робить щось дл¤ щаст¤, радост≥, душевного спокою людей. Ћюбов маленькоњ дитини до матер≥, батька, бабус≥, д≥дус¤, ¤кщо вона не натхненна таоренн¤м добра, перетворюЇтьс¤ на егоњстичне почутт¤. ѕотр≥бно виховувати у дит¤чому серц≥ справжню людську любов Ц тривогу, хвилюванн¤, турботу, переживанн¤ за долю ≥ншоњ людини. „им б≥льше дитина п≥клуЇтьс¤ про ≥ншу людину, тим чуйн≥шим стаЇ њњ серце до товариш≥в ≥ батьк≥в. Ќе можна приховувати в≥д д≥тей похмурих стор≥н людського житт¤. Ќехай д≥ти знають, що у кожному житт≥ Ї не т≥льки рад≥сть, а й горе. Ќехай горе ≥нших входить до серц¤ дитини.Ф

††††††††† ћоральне обличч¤ особистост≥ залежить ще й в≥д того, з ¤ких джерел черпала людина своњ радощ≥ у роки дитинства. якщо вони були бездумними, споживацькими, дитина виростаЇ егоњстичною, глухою дл¤ людей. ƒуже важливо, вихованц≥ зазнали найвищоњ радост≥ хвилюючих переживань, викликаних п≥клуванн¤м про людину.

††††††††† ¬≥д того, ¤к у дитинств≥ людина ставитьс¤ до билинки, пташен¤ти, залежить сердечн≥сть, душевн≥сть, чуйн≥сть њњ стосунк≥в з батьком ≥ мат≥рТю, братом ≥ сестрою, д≥дусем ≥ бабусею, другом.

††††††††† ¬. —ухомлинський писав: Уƒо вступу в зр≥лий в≥к кожна людина мусить викохати, винести, виплекати своЇ дерево люд¤ност≥, щоб перш≥ кроки самост≥йного житт¤ зб≥гались з цв≥т≥нн¤м кв≥т≥в, з дозр≥ванн¤м плод≥в на цьому дерев≥. ’ай же зерно люд¤ност≥ проросте ≥ дасть живуч≥ пагони ще у дитинств≥, животворними соками земл≥ ≥ ¤скравим сон¤чним пром≥нн¤м дл¤ цих пагон≥в Ї турбота про людину. ƒобр≥ почутт¤ потр≥бн≥ не дл¤ того, щоб людина милувалась власною добротою, а щоб була доброю до людей. ћи вважаЇмо одним ≥з найголовн≥ших завдань своЇњ своЇњ виховноњ роботи те, щоб кожна дитина любила, берегла, плекала житт¤, щаст¤ ≥ спок≥й ≥нших людей.Ф

††††††††† ќтже, д≥¤льна турбота про житт¤, щаст¤, спок≥й ≥ншоњ людини Ц основа душевноњ краси. —правжнЇ п≥клуванн¤ виховател¤ про долю дитини починаЇтьс¤ тод≥, коли йому вдаЇтьс¤ домогтис¤, щоб вона под≥лилас¤ часткою своњх духовних сил з ≥ншою людиною, щоб найвищим щаст¤м дл¤ нењ була турбота про щаст¤ ≥ншоњ людини, щоб ум≥ла керувати своњми д≥¤ми, вчинками, повед≥нкою, нам≥рами. Ћюдиною вона стане тод≥, коли в њњ душ≥ назавжди оселитьс¤ лаг≥дн≥сть, чуйн≥сть, душевн≥сть, сердечн≥сть.

ћ. √. —тельмахович у своњй книз≥ УЌародна педагог≥каФ засуджуЇ тих д≥тей, цураютьс¤ своњх батьк≥в, забувають про св≥й син≥вський чи доч≥рний обовТ¤зок перед ними. —аме про таких син≥в розпов≥даЇтьс¤ в украњнськ≥й народн≥й казц≥ УЌевд¤чн≥ синиФ. ” ц≥й казц≥ розпов≥даЇтьс¤ про те, ¤к д≥ти зневажливо ставились до батька, ¤кий виховав њх, розд≥лив њм усе своЇ майно, та вк≥нц≥ казки змальовуЇтьс¤ те, що невд¤чн≥ сини зазнали заслуженоњ кари за св≥й нег≥дний вчинок. ¬се ж вони таки змушен≥ були ¤к сл≥д догл¤нути старого, а по смерт≥ поховати з ус≥ма почест¤ми.

††††††††† ћ. √. —тельмахович каже: що практика вихованн¤ в трудових с≥мТ¤х спр¤мовувалась на вихованн¤ п≥дростаючого покол≥нн¤ в дус≥ справедливих ≥ гуманних в≥дносин. ¬она схвально в≥дгукуЇтьс¤ про так≥ моральн≥ риси людини, ¤к доброта, щир≥сть, прагненн¤ до справедливост≥ й р≥вност≥, готовн≥сть прийти на допомогу в б≥д≥, повага до батьк≥в, до старших, вв≥члив≥сть, оптим≥зм, ум≥нн¤ п≥клуватис¤ про слабих ≥ безпом≥чних, здатн≥сть под≥литис¤ останн≥м куснем хл≥ба. ј байдуж≥сть зневагу до людей засуджуЇ, ¤к ви¤вленн¤ п≥длост≥. јвтор наголошуЇ, що народна педагог≥ка боретьс¤ за ставленн¤ до людини, ¤к до найвищоњ ц≥нност≥. Ѕатьки велику увагу звертають на прищепленн¤ д≥т¤м гуманност≥, любов≥ до людей. “акож батьки вчать д≥тей розвивають ум≥нн¤ у д≥тей розр≥зн¤ти друз≥в в≥д ворог≥в, знати, кого сл≥д любити, захищати, кому робити добро.

††††††††† “≥льки добра людина, про ¤ку в народ≥ кажуть, що воно У≥ мухи не скривдитьФ, ум≥Ї по-справжньому ненавид≥ти зло й боретьс¤ з ним. У«а традиц≥Їю народноњ педагог≥ки д≥ти в с≥мТњ в≥д батьк≥в, д≥дус¤, бабус≥, старших сестер ≥ брат≥в запамТ¤товують, що негарно не слухати матер≥ чи батька, обманювати њх, глумитис¤ з≥ старост≥ чи глузувати з кал≥к, знущатис¤ з тварин, лицем≥рити, ображати ≥нших зводити наклеп, п≥длабузнюватись, бути байдужим до чужого гор¤. ” практиц≥ народного вихованн¤ стало загально визнаним з першого року привчати д≥тей слухати дорослих, завжди виконувати вимоги батьк≥в. ÷ього принципу неухильно додержують прот¤гом усього житт¤ дитини в с≥мТњ. Ќе позбавл¤Їтьс¤ вона й у ви¤вленн≥ власноњ розумноњ ≥н≥ц≥ативи. ƒобрий почин п≥дтримуЇтьс¤ ≥ дорослими, заохочуЇтьс¤. ѕ≥знанн¤ св≥ту у дитини повинно починатис¤ з добра. “≥льки за ц≥Їњ умови з дитини виросте людина ЦУ добротворецьФ.

††††††††† Ќародна педагог≥ка вчить шанувати батька мат≥р: УЎануй отц¤ Ц мат≥р, будеш довгол≥тен на земл≥Ф. Ќехтувати своњми батьками, а тим б≥льше кривдити њх н≥хто не см≥Ї. ’то скривдить батька чи мат≥р, брат≥в, сестер, д≥дус¤ та бабусю, чи д≥тей, того сумл≥нн¤ гризтиме все житт¤. якщо у д≥тей нема р≥дних батьк≥в, а Ї назван≥, то д≥ти повинн≥ слухати названих батьк≥в, виконувати њх вимоги, поважати, рахуватис¤ з ≥ншими порадами, шанувати й любити. —аме ц¤ ≥де¤ вт≥лена у народн≥й казц≥ УЌазваний батькоФ.

††††††††† ¬ гарн≥й, дружн≥й с≥мТњ д≥ти ростуть в атмосфер≥ любов≥, ласки, чуйного ≥ добродушливого в≥дношенн¤ друга до друга. —ердечн≥сть, теплота с≥мейних в≥дчутт≥в пробуджують в дит¤ч≥й душ≥ добр≥ в≥дпов≥дн≥ в≥дчутт¤: бажанн¤ робити дл¤ оточуючих також т≥льки що-небудь гарне, приЇмне, помагати њм в б≥д≥ ≥ гор≥. ажуть, що гарн≥ батьки в д≥т¤х видн≥. оли мова йде про вихованн¤ в≥дчутт≥в до людини, це найб≥льш особливо очевидно.

††††††††† Ќедов≥рТ¤ до людей, грубе, безсердечне, р≥внодушне в≥дношенн¤ до старших ≥ друз≥в, ми спостер≥гаЇмо част≥ше всього у школ¤р≥в, в с≥мТњ ¤ких щось не благополучно або в в≥дношенн¤х м≥ж дорослими ≥ в в≥дношенн¤х м≥ж дорослими ≥ д≥тьми, так каже в≥домий педагог†††††††††††††††††††††† я. ќ. “≥нтдоросмеми у своњй книз≥ У÷е вам, батькиФ.

††††††††† ќсобливо сильно байдужим ≥ черствим стаЇ дит¤че серце, коли дитина чуЇ ≥ бачить непри¤зн≥ в≥дчутт¤, безк≥нечн≥ сварки м≥ж батьком ≥ мат≥рТю. ’оч ¤к≥ б не були причини цих сварок, д≥т¤м важко бачити, ¤к сам≥ близьк≥ њм люди свар¤тьс¤, наговорюють, обвинувачують один одногоЕ

††††††††† ѕереживанн¤ ≥ р≥зн≥ думки виникають у д≥тей кожного разу, коли вони бувають св≥дками под≥бних, принижуючих сцен м≥ж батьками. ¬ ц≥ страшн≥ хвилини хлопчики ≥ д≥вчата уже не плачуть в≥д страху, у них у так≥ хвилини народжуЇтьс¤ недов≥рТ¤ до людей, озлоблен≥сть, жорсток≥сть, насторожен≥сть не т≥льки до батьк≥в.

††††††††† „им част≥ше дитина буде в≥дчувати под≥бн≥ переживанн¤, тим важче йому буде пот≥м пов≥рити в добр≥ в≥дчутт¤, благородн≥сть людей.

††††††††† ѕотр≥бно припинити ц≥ сварки, щоб д≥ти змогли поважати батьк≥в. Ќехай в складних в≥дносинах батька ≥ матер≥ розберутьс¤ п≥зн≥ше, коли будуть мати життЇвий досв≥д. “од≥ сердечна травма не буде дуже мучити ≥ не загасить радост≥ в≥д розмови з людьми.

††††††††† Ћюбити людей Ц означаЇ, бути вимогливим до них, допомагати њм.

††††††††† ј. ќ. ѕ≥нт говорить, що УЌас, дорослих, завжди дуже турбуЇ питанн¤ про повагу молодих до старших Ф. Ѕатьки ¤к≥ хочуть виховувати д≥тей старшими методами втрачають повагу до себе. Ѕатьки повинн≥ виховувати д≥тей словом, а не застосовувати, свою ф≥зичну силу. ƒ≥ти н≥коли не ображаютьс¤ на справедливе покаранн¤, ¤ке вит≥каЇ з самого вчинка, вчиненого ним. —правидливе ≥ гуманне ставленн¤ до людей потребуЇ, щоб той, хто несправедливо обвинувачував другу людину, визнав свою вину.

††††††††† ƒ≥тей потр≥бно виховувати в любов≥, доброт≥. јле бувають с≥мТњ, де д≥т¤м у всьому потурають, пест¤ть њх, задовольн¤ють вс≥ дит¤ч≥ капризи. ƒитина росте черства, жорстока по в≥дношенню до батьк≥в.

††††††††† —ам≥ найважч≥ рани нанос¤тьс¤ мам≥, коли в стар≥ роки њй не найдетьс¤ м≥сц¤ н≥ в серц≥, н≥ в будинку дорослих д≥тей, коли вона з б≥ллю в серц≥ звертаЇтьс¤ до суду ≥ нагадуЇ њм про право на њх оп≥кунство.

††††††††† —≥мейна атмосфера, в ¤к≥й виростаЇ чесна, проста скромна людина, ¤ка з любовТю в≥дноситьс¤ до людей, батьк≥в створюЇтьс¤ там, де не зловживають похвалою; не виховують бо¤зн≥сть жорстокими ф≥зичними покаранн¤м; розвивають у д≥тей вольов≥ ¤кост≥ характера, прививають њм добросов≥сне в≥дношенн¤ до прац≥; виховують у д≥тей любов та повагу до дорослих.

††††††††† ƒуже велике значенн¤ батьк≥вського авторитету в родинному вихованн≥. „им вищий авторитет батьк≥в в очах дитини, тим сильн≥ше вони впливають на формуванн¤ њњ повед≥нки. —лова батька ≥ матер≥ стають дл¤ нењ законом. јвторитет батьк≥в визначаЇтьс¤ взаЇминами м≥ж батьком ≥ мат≥рТю, њхн≥м ставленн¤м один до одного, вм≥нн¤ користуватись батьк≥вською владою ≥ додержувати Їдност≥ у вимогах до д≥тей, ус≥х член≥в родини ≥ до людей взагал≥. ƒ≥ти поважають батьк≥в вимогливих ≥ справедливих, чуйних ≥ уважних, ≥н≥ц≥ативних в орган≥зац≥њ р≥зних корисних справ, ¤к дит¤чих, так ≥ родинних та громадських. ƒоросл≥ повинн≥ бути дл¤ д≥тей авторитетом у великому ≥ малому.

††††††††† ƒуже гарно з почутт¤м любов≥, в≥рност≥, чесност≥ та доброти √. ј. Ћитвинова в≥добразила авторитет матер≥ у своњй книз≥, ¤ка так ≥ називаЇтьс¤ Ујвторитет матер≥Ф. ¬она говорить що в ус≥х народ≥в св≥ту споконв≥ку шануЇтьс¤ мати - дародавиц¤ житт¤, охоронниц¤ домашнього вогнища, уособленн¤ самов≥дданоњ любов≥: ”с≥ матер≥ св≥ту, незалежно в≥д того, ¤к влаштовано њхнЇ житт¤, бажають щаст¤ своњм д≥т¤м, ≥ переважна б≥льш≥сть з них прагне, ¤к ум≥Ї, прищепити синам ≥ дочкам людськ≥ чесноти.

††††††††† јвторитет матер≥ виступаЇ, ¤к чинник п≥двищенн¤ морально-виховного потенц≥алу с≥мТњ, до починаЇтьс¤ формуванн¤ новоњ людини. Ќа материнськ≥й сов≥ст≥ ≥ обовТ¤зку Ц виховати кожного з своњх д≥тей таким, щоб н≥хто з них не робив бездумно ≥ невд¤чно. ¬≥д матер≥в переливаЇтьс¤, прищеплюЇтьс¤ синам ≥ дочкам шанобливе ставленн¤ до народних св¤тинь Ц до народноњ символ≥ки, до хл≥ба, виплеканого людською працею, до всього, в чому живе душа ≥ дол¤ народу. ƒ≥ти неодм≥нно знатимуть, ¤к багато доброго мама зробила дл¤ них, вони будуть знати про њњ люд¤н≥сть, що ви¤вл¤Їтьс¤ у ставленн≥ до р≥дних ≥ до чужих, про доброту, ¤ка ви¤вл¤Їтьс¤ у њњ вчинках. Ћюд¤н≥сть робить у материнське серце таким великим, що його н≥жност≥, турботливост≥ ≥ вбол≥вань вистачаЇ не т≥льки на своњх р≥дних, а й на ≥нших людей.

††††††††† ¬еличина ≥ скорботна постать ж≥нки стала уособленн¤м Ѕатьк≥вщини-матер≥. ¬ н≥й Ц сила ≥ в≥ра народу, що вм≥Ї не гнутис¤, тамувати б≥ль ≥ ставати вище за смерть. ¬ н≥й Ц заклик боронити р≥дну землю житт¤ ≥ мир, бути готовим у раз≥ потреби битис¤ за це, не шкодуючи свого серц¤.

††††††††† ћати повинна в≥дчувати самоц≥нн≥сть дитинства, неповторн≥сть вдач≥ й особлив≥сть внутр≥шнього св≥ту кожного сина й доньки; у щасливому хист≥, вправл¤ючи недол≥ки повед≥нки ≥ характеру д≥тей, не обмежувати њх саморозвиток, у тактовному вм≥нн≥ без напучувань вчити д≥тей розум≥ти, поважати старших, одне одного, охоче допомагати в раз≥ потреби,в розумному прагненн≥ розсунути дит¤че св≥тобаченн¤.

††††††††† ” повед≥нц≥ дорослих д≥ти багато що сприймають ≥нту≥вно, не розкладаючи по полиц¤х ус≥ чесноти, сов≥ст≥ й пор¤дност≥: ј саме моральноњ чистоти, сов≥ст≥ й пор¤дност≥, позбавлена найменшоњ частки лицем≥рства.

††††††††† јвторитет матер≥Е на найвищу височ≥нь п≥днос¤ть його народженн≥ нею д≥ти. расою житт¤. ¬еличчю подвигу.

††††††††† « народженн¤м дитини народжуЇтьс¤ материнська тривога за нењ ≥ за св≥т, в ¤кий прийшло њњ дит¤. ј з нею посилюЇтьс¤ почутт¤ в≥дпов≥дальност≥ за кожен св≥й крок у житт≥, за те, що Ї в ньому сьогодн≥ ≥ що передамо д≥т¤м завтра. ” своњх син≥в ≥ дочок кожна мати ростить безм≥рно в≥дданими своњй Ѕатьк≥вщин≥, ростить дл¤ творчоњ прац≥, дл¤ чистого ≥ чесного житт¤, дл¤ великого, ≥стинно людського щаст¤.

††††††††† ƒоросл≥шають, обирають соб≥ працю, обзавод¤тьс¤ своњми с≥мТ¤ми, стають батьками д≥ти, а материнське серце все одно вбол≥ваЇ за кожного, ¤к за малого. ≤ на њхн≥х життЇвих шл¤хах, де н≥хто не застрахований в≥д невдач ≥ вс≥л¤ких випробувань, сто¤ть невидимим ≥ водночас ц≥лком реальними дороговказами материнськ≥ обереги.

††††††††† ¬≥д нашоњ чесност≥ й пор¤дност≥ Ц њх благородство ≥ моральна несхитн≥сть.

††††††††† ¬≥д нашоњ вимогливоњ доброти Ц њх самост≥йн≥сть ≥ впевнен≥сть у своњх силах.

††††††††† ¬≥д нашоњ залюбленост≥ в працю Ц њх молодече завз¤тт¤.

††††††††† “од≥ постаЇ питанн¤: Учи може вважатис¤ доброю людина, ¤ка недбало ставитьс¤ до матер≥?Ф ћабуть н≥. јле Ї серед нас так≥, хто не т≥льки не поважаЇ мат≥р та батька, але й у важку годину не посп≥шаЇ на допомогу батькам. «а в≥дсторонен≥сть д≥тей ≥ нав≥ть дорослих людей в≥д матер≥в варто в≥дмовл¤ти њм у дов≥рТњ, у поваз≥.

††††††††† «вичайно, кожному дорога мама Ц найперший ≥ найв≥рн≥ший друг. ому, ¤к не њй, можна в≥дкрити своЇ серце. Ѕо т≥льки у нењ Ї потаЇмний ключ до вашого серц¤.

††††††††† √. ј. Ћитвинова закликаЇ д≥тей берегти своњх мам! Ќе робити њм н≥коли бол¤че. ј ¤кщо д≥ти вже доросл≥ вони повинн≥ посилати част≥ше њм листи ≥ телеграми, а також не покидати батьк≥в у важку хвилину.

ѕошана ≥ любов до батьк≥в. ’очетьс¤, щоб було саме так. јле сьогоденн¤ св≥дчить, що хами та груб≥¤ни й дос≥ живуть пом≥ж нас. “епер, мабуть, част≥ше, н≥ж колись, чути нар≥канн¤ батьк≥в на черств≥сть своњх д≥тей, њхню груб≥сть ≥ байдуж≥сть. јпостол ѕавло нагадуЇ: Уƒ≥ти, слухайтес¤ в √оспод≥ батьк≥в ваших, бо це справедливо. Ўануй батька ≥ мат≥р Ц це перша запов≥дь з об≥тницею: щоб тоб≥ добре було ≥ щоб ти га земл≥ був довгол≥тн≥мФ.

††††††††† †«а що ж дитина повинна любити, поважати та шанувати своњх батьк≥в? —пробуймо в≥дпов≥сти на це запитанн¤.

- ’то першим посм≥хаЇтьс¤ до немовл¤ти? ’то в день ≥ вноч≥ чатуЇ над колискою, прислухаючись до подиху дитини? ’то накриваЇ, кутаЇ њњ, коли ручен¤та ще зовс≥м безпом≥чн≥? ’то витираЇ сльози малюку й пригортаЇ до серц¤, щоб загоњти його бол≥ та жал≥ в поц≥лунку батьк≥вськоњ любов≥.

- “ато й мама.

- ’то в≥д себе в≥дриваЇ, т≥льки б дитин≥ було вдосталь ≥ навчаЇ робити перш≥ кроки в житт≥? ’то першим складаЇ дит¤ч≥ ручен¤та до молитви? ’то вказуЇ дитин≥ на образочки Ѕога та ћатер≥ Ѕожоњ, вчить поважати та любити њх, веде до першого ѕричаст¤? ’то даЇ на —лужби Ѕож≥ й јкафисти, коли хвороба не хоче в≥дпустити.

- “ато й мама.

- ’то догл¤даЇ, прилучаЇ до школи, щиросердно переживаЇ дит¤ч≥ усп≥хи ≥ невдач≥, п≥дйоми й пад≥нн¤?

- «нову тато й мама.

- ј коли дитина п≥дросте ≥ йде у св≥т шукати кращоњ дол≥, хто благословл¤Ї в дорогу, даЇ вказ≥вки на майбутнЇ, проливаЇ сльози на прощанн¤?

- “ато й мама.

¬они найдорожчий скарб, ¤ким волод≥ють д≥ти на земл≥. “ож ц≥луй т≥ руки, дорога дитино, що колись тебе носили й годували; ц≥луй т≥ вуста, що так солодко ≥ мило до тебе промовл¤ли, усм≥халис¤, молитву шептали за твоЇ здоровТ¤; в≥дплачуй теплотою серц¤ за батьк≥вську любов, не допускай, щоб будь-¤ка образа була вчинена тобою. ѕамТ¤тай про них, ¤к памТ¤тають про тебе вони. Ѕудь дл¤ батьк≥в завжди милим, слухн¤ним, люби њх ≥ шануй, бо того ќтець Ќебесний хоче в≥д нас ус≥х.

† Ќародна мудр≥сть каже: Уƒобр≥ д≥ти Ц батькам в≥нець, а лих≥ Ц к≥нецьФ. ўоб бути доброю, дитина маЇ насамперед виховувати в соб≥ чесноти: бути благочесним перед батьками, слухати њх. ≤сус ’ристос даЇ найкращий приклад послуху своњм батькам: У≤ в≥н п≥шов з ними й повернувс¤ в Ќазарет ≥ був њм слухн¤нийФ². ѕро жодну людину, що жила на земл≥, не можемо сказати так добре в послуху своЇмо, ¤к про ≤суса ’риста. ™вангел≥ст ћатей наголошуЇ, пишучи про молитву в √етсиман≥њ Уќтче м≥й, ¤кщо можливо, нехай мене ц¤ чаша мене. ќднак не ¤к ¤ бажаю, лише Ц ¤к тиФ³, а в Ћуки читаЇмо: Уќтче, коли ти хочеш в≥ддали в≥д мене цю чашу, т≥льки хай не мо¤, а тво¤ буде вол¤.Ф⁴. апостол ѕавло нагадуЇ: Ув≥н понизив себе, ставши слухн¤ним аж до смерти, смерти ЦхресноњФ⁵.

† ƒ≥ти що слухають батьк≥в своњх, слухаютьс¤ Ѕога; коли ви¤вл¤ють непослух, противл¤тьс¤ њхн≥й вол≥ Ц противл¤тьс¤ вол≥ Ѕож≥й. ривда вчинена батькам вчинена Ѕогов≥.

† ÷¤ запов≥дь ≥снуЇ з час≥в гори —инай, ¤ку Ѕог проголосив серед гром≥в ≥ блискавиць, щоб указати на важлив≥сть «акону Ѕожого та застерегти людей: громи Ѕожого гн≥ву гроз¤ть ус≥м тим д≥т¤м котр≥ не слухаютьс¤. —в¤те ѕисьмо про пошану до батьк≥в каже: У’то шануЇ батька, той гр≥х≥в позбуваЇтьс¤. ’то звеличуЇ мат≥р свою той немов скарби збираЇ. ”с≥м твоњм серцем прославл¤й свого батька ≥ не забувай про бол≥ матер≥ твоЇњ. ѕамТ¤тай, що вони привели тебе на св≥т: чим заплатиш за те, що вони дл¤ тебе вчинили?Ф⁶

1) (≈ф 6:1-3)† 3) (ћт 26:39)† 5) (‘лп 2:8)

(Ћк 2:51)† 4) (Ћк 22:42)† 6) (—ир 3:3-4, 7:27)

ќдна з ƒес¤тьох Ѕожих запов≥дей стосуЇтьс¤ с≥мТњ, њњ внутр≥шнього Їднанн¤. ƒл¤ висловленн¤ сп≥льност≥ покол≥нь Ѕог потвердив: УЎануйФ¹, с≥мТ¤ Ї сп≥льн≥стю м≥ж чолов≥ком ≥ ж≥нкою, батьками ≥ д≥тьми, ц≥лими† покол≥нн¤ми. Ўануй батька й мат≥р, бо вони дали тоб≥ житт¤, ввели в коло людського ≥снуванн¤: роду, культури Е Ќаша пошана до батьк≥в про¤вл¤Їтьс¤ в 3-ох площинах: почест≥, любов≥ та послухов≥.

ƒ≥ти завжди повинн≥ ставитись до батьк≥в з великою пошаною та почестю, прив≥тно њх зустр≥чати, член≥в запитувати чи в≥дпов≥дати, н≥коли не ображати чи зневажати† словом або д≥лом, радо њм допомагати. Ѕатьк≥в треба шанувати, без од¤гу на походженн¤, соц≥альний стан† чи осв≥ту. Ќ≥коли не можна батькам погрожувати чи соромитись њх.

ўе ≥стор≥¤ поганських час≥в ф≥ксуЇ такий приклад пошануванн¤ матер≥. –имл¤ни вигнали з –иму ор≥ол¤на. ќбражений ор≥ол¤н перейшов до ворожого табору ¬ольськ≥в, у гн≥в≥ своњм напав на –им ≥ вз¤в† в облогу. ѕерел¤кан≥ римл¤ни почали вживати заход≥в. ўоб його умилостивити. ѕослали до нього сенатор≥в. “а в≥н ≥ слухати про них не хот≥в. ѕ≥зн≥ше йдуть до нього жерц≥ Ц св¤щеники, об≥ц¤ють велику плату Ц та даремно. –имл¤ни посилають найстарших ж≥нок на чол≥ з ¬етур≥Їю, мат≥рТю ор≥ол¤на. оли вона впала до н≥г† сина й попросила помилувати –им ≥ народ, ор≥ол¤н п≥дв≥в маму, поц≥лував њњ руки й сказав: Ућамо, дл¤ тебе ¤ все зроблю. «най, що ти вр¤тувала –им, але стратила синаФ. ¬ольськи вбили ор≥ол¤на.

—в¤те письмо також опов≥даЇ про пошануванн¤ батьк≥в д≥тьми. …осиф син патр≥арха якова, став† достойником† при двор≥ фараона. Ѕатько його був звичайним† пастухом. Ќе дивл¤чись на це …осиф запросив його до фараона† й представив свого старого б≥дного батька².

Ўанував свою мат≥р ≥ —оломон. оли вона приходила, то в≥н вставив з трону, низько клан¤вс¤, ставив кр≥сло дл¤ нењ праворуч в≥д себе³.

Ќайвищим прикладом пошануванн¤ матер≥ був ≤сус ’ристос. Ќа проханн¤ Ѕогоматер≥ ¬≥н робить чудо в ан≥ √алилейськ≥й, хоча час. …ого ƒ≥¤нн¤м ще не настав. «наючи про свою смерть на ’рест≥. ¬≥н просить про оп≥ку над своЇю мат≥рТю учн¤ ≤вана.

”с¤ка зневага матер≥ й батька† - словом чи д≥лом Ц це зневага не лише найб≥льшоњ† св¤тост≥ на св≥т≥. јле й потоптанн¤ найдорожчого скарбу на земл≥. Ѕо найкраща, найдобр≥ша† дитина не в сил≥ сплатити† боргу вд¤чност≥ батькам, ¤к≥ Ї† њњ покровител¤ми. ƒоброд≥¤ми та оп≥кунами. Ѕатьки, ¤ких дитина скривдила, будуть њњ в≥чним болем, криком сов≥ст≥. ѕересторогою такими вчинками Ї св¤те ѕисьмо, в ¤кому† сказано: Уѕрокл¤т, хто зневажаЇ свого батька й свою мат≥р!Ф⁴ Ухто вдарить батька свого або мат≥р, скарати його смертюФ⁵ Уќко, що глузуЇ з батька й що ненц≥ не коритьс¤ Ц око те виклюють ворони в† долин≥ ≥ пожеруть орл¤таФ⁶.

ƒ≥ти зобовТ¤зан≥ любити батьк≥в† не т≥льки на словах, але й у справах щоденного житт¤. як √осподь† Ѕог благословл¤Ї добрих д≥тей, так само в≥н караЇ лихих за пошани, послуху й любов≥ до батьк≥в.

ѕро траг≥чну смерть јвесалома, що повстав проти свого батька, маючи бажанн¤ зайн¤ти його трон, у Ѕ≥бл≥њ говоритьс¤: УЅув јвесалом верхи на мул≥, а мул ув≥йшов п≥д густ≥ г≥лл¤ки великого дуба Е й в≥н повис м≥ж небом ≥ землею, а мул, що був п≥д ним п≥шов соб≥ дал≥ Е ≤ вз¤в в≥н† в руки† 3 стр≥ли й всадив† њх у† серце јвесаламов≥, що ще живий вис≥в на дуб≥. ƒес¤теро …оавових зброЇносц≥в обступили ≥ били јвесалама, доки не забили.† ¬з¤ли† вони јвесалома й кинули† його до великоњ ¤ми в л≥с≥

1) (¬их 20:12), 2) (Ѕут. 47:7), 3) (≤ ÷ар. 2:19), 4) (¬тор 27:16), 5) (¬их. 21:15), 6) (ѕроп. 30:17)

та насипали над ним велику купу кам≥нн¤Ф¹.

ѕод≥бна дол¤ випала й двом синам ≈л≥. ¬они були ледач≥, погано поводилис¤, принижували людей, не хот≥ли слухати частих повчань свого батька. «ате бог покарав њх смертю (бо на† ≤зрањль напали†† ф≥л≥стимл¤ни ≥ боротьб≥ загинули† обидва сини ≈л≥)².

™врењ мали наказ в≥д Ѕога: Уякщо в когось буде непок≥рливий ≥ бунт≥вний† син, що не слухаЇтьс¤ голосу н≥ батька н≥ матер≥, хоч ≥ вони напучують його, а в≥н не слухаЇ њх, тод≥ батько мати нехай в≥зьмуть його ≥ припровад¤ть до стар≥йшини м≥ста, до брами своЇњ осел≥, ≥ скажуть старшини м≥ста, ќцей наш син непок≥рливий ≥ бунт≥вний, в≥н не слухаЇтьс¤ нашого голосу,† гульв≥са ≥ пТ¤ниц≥. “од≥ вс≥ люди м≥ста закидають його кам≥нн¤ми на смерть. “ак викор≥нюватимеш зло з-пом≥ж себе, ≥ весь ≤зрањль, почувши те, матимеш страхФ³.

Ѕ≥бл≥¤ розпов≥даЇ про хама, котрий посм≥¤вс¤ з≥ свого батька Ќо¤⁴, за що в≥н та його потомки б≥ли прокл¤тими⁵. ƒ≥ти повинн≥ шанувати своњх батьк≥в за будь-¤ких обставин вести себе ¤к ’ам, а ¤к його брати —ем ≥ яфет⁶.

ћолитва за р≥дну маму

ќ, мати Ѕожа, ћати ™дина,

≤ в тебе була люба дитина,

“и свого сина ревно любила,

ƒо свого серц¤ щиро тулила.

††††††††† “об≥, о мати, найкраще знати,

††††††††† „им дл¤ дитини Ї р≥дна мати,

††††††††† „им дл¤ дитини серце мат≥рне,

ƒобре, зичлеве, щире† та в≥рне.

“ому до тебе шлю мольби щир≥,

ƒай наш≥й мам≥ прожити в мир≥,

ƒай њм здоровТ¤, дай њм сили.

ўоб з нас т≥льки й слави дожили.

—пасиб≥ люб≥й мам≥

ћамо люба, ми до тебе

Ќин≥ приб≥гаЇмо.

ўир≥-щир≥ побажанн¤

“ут тоб≥ складаЇмо.

ћи твоњ маленьк≥ д≥ти

ўиро просим Ѕога

ўоб стер≥г тебе в≥д лиха,

¬≥д припадку злого.

ўоб благословив щоденно

¬сю твою роботу,

ѕосилав тоб≥ усп≥ху,

¬≥дсував турботи.

ўоб в здоровТњ довго-довго

“и жила на св≥т,

¬еселилась, розцв≥тала,

Ќаче кв≥тка в л≥т≥.

ўоб д≥ждалас¤ пот≥хи

¬≥д† д≥тей коханих,

як з них будуть чесн≥ люди,

ƒобр≥ громад¤ни.

—ерце б≥льше б розказало,

ј устам Ц несила Ц

ќ, за все, за все спасиб≥,

ћамо р≥дна мамо.

1) (—ам. 18:9 - 17), 2) (—ам 2.12 -25), 3) (¬тор. 21:18 -21), 4) (Ѕут 9: 22), 5) (Ѕут 9: 25-27), 6) (Ѕут 9: 23).

Ућолитва за мамуФ.

™ в мене найкраща у св≥т≥ матус¤

«а нењ “ебе, .ѕречиста, молю ¤.

ћолюс¤ устами, молюс¤ серденьком.

ƒо тебе небесна ≤сусова ненько

Ѕлагаю у тебе др≥бним словом

ќп≥ки та ласки дл¤ р≥дноњ мами.

ѕошли њй не скарби а щаст¤ й долю,

ўоб дн≥ њй минали без смутку, без болю.

–¤туй в≥д недуги, матусеньку милу

ƒаруй њй здоровТ¤, рукам надай силу

ўоб вивела д≥ток† у св≥т та й у люди

ўоб ними рад≥ла, пишалась усюди.

«а це ¤ складаю в молитв≥ долон≥

ƒо тебе царице на сон¤чн≥м трон≥.

ћолитва.

—онечко з хати

≤сусик до хати

ћат≥нка Ѕожа

я вже йду спати

ћат≥нка Ѕожа

я твоЇ дит¤

ƒл¤ мами, дл¤ тата

ѕодаруйте житт¤

ƒл¤ мами, дл¤ тата

ƒл¤ вс≥Їњ родини

ћат≥нко Ѕожа

ѕослухай дитини.

Ѕоже, √осподи, ≤снуЇ

Ќа кол≥нах ¤ молюс¤

¬с≥ гр≥хи моњ прости

≤ в≥д лиха захисти.

ѕрости моЇ серденько

ўоб ¤ вчилас¤ гарненько

ўоб ¤ вчила ≥ у школ≥

Ќе зробила зла н≥коли

ўоб ¤ тата шанувала

≤ матус≥ помагала

ўоб жили ми вс≥ здоров≥

«авжди в шан≥ ≥ любов≥.

Ѕоже, згл¤ньс¤ на наш≥ д≥ти

ўо вс≥ серцем вм≥ють любити

“ата, неньку, вс≥ родину

≤ нашу славну ”крањну

Ѕатеньков≥ прив≥танн¤

Ѕатьку любий, тату милий

Ќин≥шньоњ днини

“и в≥д нас прийми щиренький

ƒар на ≥менини.

÷ей подарунок Ц щире слово,

ўире побажанн¤,

ўоб прожив ти мног≥њ л≥та

Ќе зазнав стражданн¤,

ўоб усе тоб≥ волосс¤,

ўаст¤ не минуло,

ўоб твоЇ любл¤че серце

—мутку не знало,

ўоб благословив ¬севишн≥й

“в≥й доробок всюди

ўоб усе перемагав ти

ѕерешкоди й труди,

ўоб ти вив≥в нас у люди

“а вт≥шавс¤ нами,

ўоб гордитис¤ м≥г своњми

ƒон¤ми† й синами.

ўоб навчив нас здобути

ўаст¤ боротьбою,

ўоб весь Ќар≥д ”крањнський

“≥шивс¤ з тобою.

як сонечко, р≥дна мат≥нко.

(сценар≥й св¤та)

мета: ¬иховати у дитин≥ любов ≥ повагу до матусь та бабусь, вд¤чн≥сть за њх турботи, бажанн¤ допомагати, з≥гр≥вати р≥дних† своЇю ласкою шанувати.

¬чити складати в≥танн¤ ≥ шанобливо в≥тати, виготовл¤ти коробки ≥ в≥тальн≥ лист≥вки.

ќбладнанн¤: ѕлакат У¤к сонечко, р≥дна мат≥нко ЕФ, плакати Ц кв≥ти та з≥ св¤том 8-го Ѕерезн¤, малюнки д≥тей, коробок, в≥тальн≥ лист≥вки, кошик† з кв≥тами.

(ѕ≥д музику д≥ти заход¤ть до класу, стають у певному пор¤дку. Ќа фон≥ ≥н. музики д≥ти читають в≥рш≥.)

1. ”чень: Ћежать† у пол≥ ще сн≥ги.

ј вони весн¤н≥ шумл¤ть

≤ сонце буд¤ть береги,

Ѕ≥жать ≥ грають, ≥ дзвен¤ть

2. ”чень: ¬они дзвен¤ть на вс≥ к≥нц≥.

≤де весна,

¬есни ми юноњ г≥нц≥

¬перед послала нас вона!

3. ”чень: ¬есело сонечко блищить.

ѕром≥нн¤ щедре маЇ;

√айок прив≥тно шелестить,

—трумочок виграЇ.

4. ”чень: ≤ барв≥нком, ≥ рутою,

≤ р¤стом закв≥тчаЇ

¬есна землю, мов д≥вчину

¬ зеленому гаю.

5. ”чень: як добре нам жити ≥ знати,

≤ в≥рити, друз≥, весь час,

ўо кращого слова, ¤к мати,

ЌемаЇ у св≥т≥ дл¤ нас.

¬оно н≥би сонц¤ усм≥шка,

Ќеначе дитинства прив≥т,

як перш≥ санчата ≥ книжка

« ¤коњ побачили св≥т.

ћамине св¤то.

”чень

ћамине св¤то ¤ зустр≥чаю

≤ дл¤ матус≥ в≥ршик вивчаю

я подарунок мам≥ роблю

я свою маму дуже люблю!

¬ишиванка

”чень

ћи своњми вправними руками

¬ишивали рушничок дл¤ мами

ўоб на св¤то маму прив≥тати,

Ќашу рад≥сть њй подарувати.

™ на ньому п≥вники св¤тков≥,

™ на ньому кв≥ти малинов≥,

ўоб на св¤то маму прив≥тати,

Ќашу рад≥сть њй подарувати.

—ин¤ нитка Ц птиц≥, прил≥тають.

ј червона Ц кв≥ти зацв≥тають,

ўоб на св¤то маму прив≥тати,

Ќашу рад≥сть њй подарувати,

Ћист¤ вишиваЇм зеленове,

—онце† вишиваЇмо ласкаве,

ўоб на св¤то маму прив≥тати,

Ќашу рад≥сть њй подарувати.

ƒуже люблю

”чень

ћатусю дай ручки твоњ поц≥лую.

«а шийку тебе об≥йму,

≤ щ≥чки погладжу

“и знаЇш, матусю,

як дуже тебе ¤ люблю!

≤ ти мене любиш, хоч ¤ неслухн¤на,

„астенько ≥ шкоду роблю

“а ти все пробачиш,

ћене поц≥луЇш,

≤ ¤ тебе дуже люблю!

Ќайкращий подарунок

”чень.

Ќа мамине св¤то

’ороших дарунк≥в

ƒл¤ мами багато

”чень.

Ќайкращий от тата-

Ўовкова кофта,

ќт старшого брата

Ѕарвиста хустина.

”чень.

ќт д≥да - картина

¬елика у рам≥,

“а м≥й, м≥й найб≥льше

—подобавс¤ мам≥

”чень.

ѕогл¤ньте ¤кий;

Ќа в≥кн≥ на осонн≥-

јльп≥йськ≥ ф≥алки

÷в≥туть у вазон≥

”чень.

Ќа мамине св¤то

я в гост≥ весну

«апросив у к≥мнату.

ћережка

”чень.

¬ бабус≥ оч≥ кар≥ Ц кар≥

“ак лаг≥дно св≥тились,

оли вони кр≥зь окул¤ри

¬ мережку задивились

ћетл¤Ї заполоч кошлата

” мене п≥д рукою:

я вишиваю, а д≥вчата

—то¤ть перед≥ мною.

¬они очей не звод¤ть з голки:

√аптуЇтьс¤ мережка -

«елений луг, червон≥ смолки

≤ жовта Ц жовта стежка.

ћене питають д≥вчата,

≤ ¤к ¤ не вколюсь?

≤ хто навчив так вишивати:

- Ќу, хто ж, ¤к не бабус¤.

“ак лаг≥дно св≥тилис¤,

оли вони кр≥зь окул¤ри

Ќа мене подивились.

”чень.

ƒай, бабус¤, поц≥лую,

—ивину твою волосс¤.

“еплим диханн¤м з≥гр≥ю

—н≥гом виб≥лен≥ коси.

ћоже ≥ на них розтане

Ћоскотливий ≥н≥й ср≥бний,

ћов химерн≥ в≥зерунки

Ќа замерзл≥й з ноч≥ шибц≥.

ƒва сонечка

”чень.

ўе сонце не встало,

ўе т≥льки с≥р≥Ї Ц

ћене в≥д св≥танку

ƒва сонечка гр≥ють.

ƒва сонечка ¤сн≥

¬≥д ранку до ноч≥ Ц

÷е дивл¤тьс¤ тепло

Ѕабусин≥ оч≥.

¬же сонце схилилось,

ѕташки спл¤ть у гањ,

«асну Ц над≥ мною ж

ƒва сонечка с¤ють.

ƒва сонечка ¤сн≥.

¬≥д ранку до ноч≥ Ц

ƒва сонечка красн≥,

Ѕабусин≥ оч≥.

Ѕабус¤ й онука

”чень.

—казала онука: - я бабцю люблю?

Ќехай в≥дпочине, ¤ все пороблю.

я поратись буду ц≥л≥с≥нький ранок

«готую на кухн≥ чудовий сн≥данок.

Ќачищу картопл≥, нар≥жу цибул≥,

«роблю вих≥дний дл¤ своЇњ бабул≥.

ƒружок погл¤даЇ на мене з порога

—печу пир≥жечки, то буде й дл¤ нього.

ўе й борщик зварю ¤,

Ќе борщик, а казка!

¬же у мен≥ Ц памТ¤тайте, будь ласка!

—воњй пом≥чниц≥ всм≥хнулась бабус¤:

У“и справд≥ хаз¤йка, ¤к ¤ подивлюсь!

ќсь т≥льки тебе заплету, ¤к годитьс¤

“и йди погул¤ти, мо¤ пом≥чнице!

¬же сонечко св≥тить, п≥дсохли дор≥жки

ј ¤ за цей час поможу тоб≥ тр≥шкиФ.

Ѕабус¤

« ранку ≥ до ноч≥

“рудитьс¤ бабус¤

¬ нењ ¤ охоче

ѕрацювати вчус¤.

√од≥ њй старенький

ћити, п≥дм≥тати, -

я сама скоренько

ѕриберу к≥мнати.

„астушки.

ќй сьогодн≥ в мами св¤то

≤ на кухн≥ у нас тато.

“ато так об≥д варив

ћало кухню не спалив.

ат¤ мам≥ помагала

≤ на кухн≥ прибирала

“ак посуду вона мила,

ўо тар≥лки перебила.

ќсь почистити на св¤то

–≥шив сковород≥ ¬ас¤

ј пот≥м чотири дн¤

¬асю мила вс¤ с≥мТ¤.

ћи салат св¤тковий з братом

√отували мам≥в св¤то

оли котик скоштував

÷≥лий день ≥ н≥ч н¤вчав.

–аз у р≥к на св¤то мам

я у руки в≥ник вз¤в.

«алишилос¤ в≥д нього

“ри соломинки всього

Ўили разом ми ≥з татом

ѕодарунок сестр≥ в св¤то.

ћало бути у нас платт¤,

¬ийшла стр≥чка в коси ат≥.

”чень.

ажуть, ¤, мала, вередувала,

ѕлакала частенько ≥ дарма,

Ќа руках у тата засинала,

≤ в ноч≥ татусь мороку добру мав

”чень.

як хвор≥в ¤ , мам над≥ мною

ѕромовл¤ла тихо: УЅоже м≥й !..Ф

ј татусь холодною водою

ќбтирав мене, щоб ¤ не був слабий.

”чень.

ƒорогий, хороший, р≥дний тату!

ращого за тебе не знайти.

ƒорогий хороший, р≥дний тату,

як чудово, що у нас Ї ти,

ƒобре знаЇ д≥ло в≥н своЇЕ

ћиЇ все, п≥длогу натираЇ -

¬их≥дний матус≥ втомлен≥й даЇ.

ј ¤к св¤то рад≥сне стр≥чаЇм,

÷≥лий день разом проведемо

—портом ми займаЇмось; гул¤Їш,

јбо в гост≥ до бабус≥ ≥демо

ј коли татусь в≥дпочиваЇ,

ожен з нас стихаЇ ≥ мовчить

Ќам в≥н пот≥м книжку почитаЇ,

јбо грати добре в шахи нас навчить.

”чень.

ƒ≥ти мр≥ють, ласкою з≥гр≥ти,

ўоб н≥коли не було б≥диЕ

ўоб були р≥дн≥ш≥ ≥ ц≥л≥м св≥т≥

“ато й мама з нами поруч назавжди.

ѕобажанн¤.

”чень.

я не знаю, мама мила, що тоб≥ ≥ побажатиЕ

ѕерш усього щаст¤, сили,

≤ здоровТ¤ вс≥м у хат≥

ўоб жили ми вс≥ у згод≥,

як ти завжди нас учила.

ўоб тво¤ усм≥шка гарна

Ќас, ¤к сонечко, вс≥х гр≥ла

ѕ≥сн¤

ћамине св¤то

Ќарешт≥ вже веснонька люба прийшла

≤ мамине св¤то до нас принесла.

÷е мамине св¤то, це мамине св¤то.

÷е мамине св¤то вона принесла.

” теплий св¤тковий ≥ сонечний день

ћи р≥дним матус¤м сп≥ваЇм п≥сн≥

ћи р≥дним матус¤м, ласкавим матус¤м

Ћаскавим матус¤м сп≥ваЇм п≥сень.

«доровТ¤ ≥ щаст¤, бажаЇмо њм.

≤ кв≥ти весн¤н≥ даруЇмо вс≥м.

≤ кв≥ти весн¤н≥, ≥ кв≥ти весн¤н≥,

≤ кв≥ти духм¤н≥ даруЇмо вс≥м.

(д≥ти дарують мамам ≥ бабус¤м кв≥ти ≥ дарунки.

ѕрив≥танн¤ з≥ св¤том висловлюЇ учитель).

—качать реферат (30Kb)

ћолитва за р≥дну маму

—пасиб≥ люб≥й мам≥

Ѕатеньков≥ прив≥танн¤

ўоб ти вив≥в нас у люди

¬ишиванка

Ќайкращий подарунок

”чень.

Ќа мамине св¤то

’ороших дарунк≥в

“а м≥й, м≥й найб≥льше

ћережка

оли вони кр≥зь окул¤ри

ћетл¤Ї заполоч кошлата

“еплим диханн¤м з≥гр≥ю

ƒва сонечка

Ѕабус¤ й онука

Ѕабус¤

ѕ≥сн¤

ћамине св¤то

Ќаш≥ мами

”чень

”чень

Ќаша мати

”чень

”чень

”чень

”чень

¬с≥ разом

¬с≥ разом

”чень

«асп≥в

як зростем сам≥ ми

«асп≥в 2

—качать реферат (30Kb)