| главна¤ | добавить реферат | оценить |
| Ќайти: | на: |
¬»’ќ¬јЌЌя
ќЅƒј–ќ¬јЌќѓ ƒ»“»Ќ»
¬ступ.
††††††††† ƒжерела зд≥бностей ≥ дарованн¤ д≥тей
на к≥нчиках њхн≥х пальц≥в. ¬≥д пальц≥в Е йдуть найтонш≥ струмочки, ¤к≥
надувають джерело творчоњ думки. „им б≥льше впевненост≥ ≥ винах≥дливост≥ в
дит¤ч≥й руц≥, тим тонша взаЇмод≥¤ ≥з знар¤дд¤м прац≥, чим складн≥ш≥ рухи, тим
глибше входить взаЇмод≥¤ руки з природоюЕ в духовне житт¤ дитини. ≤ншими
словами: чим б≥льше майстерност≥ в дит¤ч≥й руц≥, тим розумн≥ша дитина.
¬ихованн¤ творчоњ особистост≥, одне з найважлив≥ших
питань ≥ завдань, ¤к≥ покликан≥ розвТ¤зувати ус≥ ланки народноњ педагог≥ки ≥
осв≥ти.
Ўирок≥ можливост≥ дл¤ проникненн¤ школ¤р≥в у творчий процес даЇ народне
декоративно-ужиткове мистецтво. —ьогодн≥ важко знайти людину, ¤к б не
милувалась чар≥вною красою нашого декоративного розпису та орнамент≥в.
ћистецтво украњнського народу маЇ визначенн¤ одного з найбагатших ≥ найкращих в
св≥т≥. —еред ус≥х вид≥в народного декоративно-ужиткового мистецтва ч≥льне м≥сце
займаЇ писанкарство. ѕоруч ≥з вишивкою та ткацтвом, гончарством, р≥зьбою воно Ї
невичерпним джерелом все нових шедевр≥в декоративного мистецтва.
ќсновне завданн¤ вчител¤ пол¤гаЇ в тому, щоб доступно ≥ зрозум≥ло
повести д≥тей у чар≥вний св≥т писанки. ¬читель повинен збагачувати дит¤чий
св≥тогл¤д навчити бачити в л≥н≥¤х крапках, кругах ≥ кривульках зовс≥м ≥нше
житт¤, сповнене неповторн≥стю ≥ красою.
¬ихованн¤
обдарованоњ дитини.
ѕроблема вихованн¤ обдарованоњ дитини ≥снуЇ ст≥льки ск≥льки ≥снуЇ сама
педагог≥ка.
“ему вихованн¤ обдарованоњ дитини розробл¤ли вс≥ педагоги ≥ психологи
р≥зних час≥в. ѕопри сол≥дн≥ теоретичн≥ ≥ практичн≥ наробки, у цьому напр¤мку
вже ≥снують численн≥ прогалини, викликан≥ складн≥стю предмета досл≥дженн¤.
ѕриродн≥ нахили ¤скраво ви¤вл¤ютьс¤ в ≥грах д≥тей, в≥домо, що “.Ўевченко
змалку любив л≥пити з глини, малювати, п≥зн≥ше Ц списувати в≥рш≥ у саморобн≥,
оздоблен≥ в≥зерунками книжечки. ћожна зам≥тити, що коли звичайн≥й дитин≥
запропонувати п≥д час гри ¤кусь ≥ншу гру, то вона легко згодитьс¤ ≥ забуде
через дек≥лька хвилин попередню гру. ќбдарована ж дитина завжди впевнена, що
робить важливу справу, схильна займатись нею регул¤рно, не дозвол¤Ї псувати
насл≥дки своЇњ прац≥. ¬ талановитоњ дитини в≥дразу пом≥тн≥ тонка
спостережлив≥сть, зосереджен≥сть, посидюч≥сть, вм≥нн¤ наполегливо пересл≥дувати
поставлену мету, самост≥йн≥сть, незалежн≥сть у д≥¤льност≥. ќбдарован≥ д≥ти, ¤к
правило мимовол≥ привертають до себе увагу.
¬ажливим принципом вихованн¤ сл≥д визначити також утил≥таризм Ц
озброЇнн¤ дитини знанн¤ми ≥ вм≥нн¤ми, ¤к≥ становитимуть реальну користь у житт≥
≥ допоможуть вихованцев≥ пос≥сти достойне м≥сце в сусп≥льств≥.
’ист реал≥зуЇтьс¤ лише за умови вм≥нн¤ ≥ндив≥да трудитись. —л≥д
зауважити, що ¤кост≥ обдарованост≥ неможливо сформувати т≥льки шл¤хом
зовн≥шнього впливу, тому вихованн¤ потр≥бно будувати так, щоб спонукати дитину
до самовихованн¤.
¬≥дпов≥дно, мистецтво вихованн¤ Ц мистецтво пробудженн¤ у вихованц¤ його
власних сил.
Ќеобх≥дно дитин≥ давати не т≥льки свободу самод≥¤льност≥, а й можлив≥сть
у певних межах обговорювати з дорослими своњми нам≥рами.
ќзнайомленн¤ з р≥зноман≥тною д≥¤льн≥стю, глибок≥ й пом≥рно численн≥
враженн¤ допомагають ≥нтенсивному розвитков≥ природних завдатк≥в людини.
ѕотр≥бн≥ дл¤ творчост≥ фарби, звуки, руки обдарован≥ д≥ти знаход¤ть у
сп≥лкуванн≥ ≥з природою. ѕрирода ж пробуджуЇ мисленн¤, у¤ву фантаз≥ю. ѕроте
творча думка, творча у¤ва розвиваЇтьс¤ також п≥д впливом л≥тератури.
¬≥домо, що видатн≥ вчен≥ були змалку схильн≥ до читанн¤ наукових книжок.
ј майбутн≥ поети Ц 9 л≥тн¤ ј. јхматова, ћ. ÷вЇтаЇва, Ћ. ”крањнка
зачитувались серйозними (УдорослимиФ) творами.
—учасн≥ досл≥дженн¤, проведен≥ в≥домим психологом ј. Ѕарком,
м≥ст¤ть ц≥кавий матер≥ал дл¤ доповненн¤ рекомендац≥й батькам ≥ педагогам з
питань вихованн¤ обдарованоњ дитини, проте ≥ не вказувати надм≥рних захоплень њ
обдарован≥стю. Ќе можна перетворювати житт¤ людини в ≥нструмент захопленн¤
батьк≥вських амб≥ц≥й. сл≥д створити вс≥ умови дл¤ розвитку таланту, але не
насаджувати дитин≥ своњх захоплень, не культивувати необх≥дност≥ будь-що
дос¤гти неперевершених результат≥в, не перевантажувати, не змушувати пост≥йно
займатись улюбленою справою. ¬се це може в≥дбитись улюбленим предметом, може
стати причиною неврозу, псих≥чного захворюванн¤ або ж розвинути в дитини
пихат≥сть ≥ притенз≥йн≥сть.
ѕотр≥бно тактовно, дел≥катно розвивати в дитини ≥нтерес, навчати
терп≥нн¤ ≥ заохочувати працювати старанно, завершувати почате. Ќамагатись
зменшити надм≥рну вразлив≥сть обдарованоњ дитини, вчити достойно програвати ≥
не сприймати невдачу, ¤к трагед≥ю; волод≥ти емоц≥¤ми, робити все, щоб дитина не
занижувала своЇњ самооц≥нки ≥ водночас не виставл¤ла напоказ свою
обдарован≥сть.
ќбдарована дитина, ¤к правило, сама за¤вл¤Ї про себе, ускладнюючи житт¤
самовпевнених консервативних дорослих. ¬ ≥деал≥ ж, констатуЇ теоретична
педагог≥ка, кожна розумово повноц≥нна дитина по-своЇму талановита, ≥ вихователь
повинен проникнути в внутр≥шн≥й св≥т кожного вихованц¤. Ќедоц≥льно п≥дган¤ти
вс≥х д≥тей п≥д одну м≥рку. ÷е призводить до духовного рабства. Ќа думку
√. ѕесталоцц≥, нав≥ть однакова любов до д≥тей не маЇ заступати
≥ндив≥дуальностей.
“ому система ор≥Їнтована на вихованн¤ обдарованоњ дитини позитивно
вплине на пробудженн¤ ≥ розвиток природних задатк≥в кожноњ дитини.
–озвиток
педагог≥чноњ техн≥ки вчител¤:
актуальн≥сть та
значущ≥сть.
¬чительська профес≥¤ Ц одна з не багатьох, ¤к≥ можна
назвати в≥чними. Ќ≥хто ≥ н≥що не може зам≥нити вчител¤ Ц творчу особист≥сть з≥
своњм неповторним учительським ≥м≥джем.
Ќайсучасн≥ша техн≥ка компТютери чи система У≤нтернетФ Ц лише добр≥ його
пом≥чники. « плином часу зм≥нюЇтьс¤ ≥ статус учител¤, його функц≥ональн≥
обовТ¤зки та права ≥ власне, нав≥ть учительський образ. Ќезм≥нною ж залишаЇтьс¤
потреба в учителев≥, бо без нього малоймов≥рним у¤вл¤Їтьс¤ шл¤х до прогресу,
нормального людського житт¤.
Ќин≥ в пер≥од нац≥онального в≥дродженн¤ ”крањни, вчителю в≥дводитьс¤
особлива роль ≥ м≥сце, що п≥дкреслюЇтьс¤ в основних нормативних та законодавчих
документах про осв≥ту. ¬имоги до нього досить висок≥, що ц≥лком законом≥рно. «
огл¤ду на це кожен учитель маЇ бути не т≥льки прекрасним фах≥вцем, а й волод≥ти
високим мистецтвом навчати й виховувати. ƒос¤гненн¤ висот педагог≥чноњ
майстерност≥ потребуЇ максимальних особистих зусиль, енерг≥њ, природних нахил≥в
≥ зд≥бностей, великоњ працездатност≥ ≥ чи не найголовн≥ше Ц безмежного бажанн¤
стати педагогом Ц майстром.
Ќа цьому неодноразово акцентував увагу в≥домий педагог
ј.—. ћакаренко. ¬≥н зауважував, що сам був звичайним, р¤довим учителем, а
майстром став завд¤ки г≥гантськ≥й прац≥ над собою. ќтож, щоб волод≥ти в повному
обс¤з≥ педагог≥чноњ майстерн≥стю, щоб ос¤гнути вс≥ њњ гран≥ необх≥дно пост≥йно
навчатис¤. ќдна з них педагог≥чна техн≥ка. ¤ка по сут≥, ≥ Ї той тонкий
≥нструмент впливу на субТЇкт≥в вихованн¤, тобто учасник≥в навчально-виховного
процесу. ¬арто зазначити, що слово ¬ѕЋ»¬, за словником ≥з психолог≥њ, означаЇ
процес ≥ результат зм≥ни ≥ндив≥дом повед≥нки ≥ншоњ людини, њњ установок,
нам≥р≥в, у¤влень, п≥д час взаЇмод≥њ з ним.
¬заЇмод≥¤ вчител¤ ≥ учн¤ перш за все залежить в≥д вчител¤, його
вправност≥, ступен¤ розвитку педагог≥чноњ майстерност≥, що ви¤вл¤Їтьс¤ у
здатност≥ управл¤ти своњм психоф≥зичним станом, розвитком особистост≥ учн¤,
створювати свою зовн≥шн≥сть в≥дпов≥дно до вчительськоњ профес≥њ.
ѕерш за все вчитель повинен вм≥ти актив≥зувати клас адже не у вс≥х д≥тей
Ї талант до науки та до декоративно-ужиткового мистецтва. ¬читель повинен
знати, що виховувати д≥тей мистецтвом ¤ке ще розвивалось в т≥ давн≥ часи дуже
важко. …ому сл≥д би розпов≥сти легенди, провести р≥зн≥ ≥гри, ¤кими бавились ще
наш≥ прад≥ди. —л≥д зауважити, що перш н≥ж вчитель почне виховувати дитину, в≥н
повинен сам в≥дчувати тонк≥сть внутр≥шнього св≥ту, благородство
морально-емоц≥йних в≥дношень.
—лово вчител¤ Ц н≥чим не зам≥нний ≥нструмент д≥њ на душу т≥Їњ людини,
¤ку в≥н вчить. ≤ вихованн¤ вчител¤ д≥тей, потр≥бно знаходити рац≥ональний
п≥дх≥д до кожного учн¤. “ому, що буваЇ так, що в дитини бувають своњ Ц мал≥ ≥
велик≥ Ц тривоги, об≥ди, нещаст¤. ¬читель ¤кий волод≥Ї високою емоц≥йною
культурою, повинен зразу роз≥брати, що в дитини щось негаразд. “ому, що це
видно перш за все по очахЕ
«ауваживши, що у дитини не все гаразд вчителев≥ не сл≥д зразу ж
допитуватись. …ому перш за все сл≥д найти спос≥б, щоб дитина змогла в≥дкритись
вчителев≥ ≥ розпов≥сти про своЇ горе.
¬ повс¤кденному житт≥ ми можемо робити ¤к≥сь необдуман≥ поступки;
бувають так≥ моменти що нами керують емоц≥њ а не думки. ™ таке присл≥вТ¤:
Унавчанн¤ ≥ труд разом ≥дутьФ ≥ трет≥й ≥з важливих елемент≥в вихованн¤
це те, щоб краса йшла разом ≥з чолов≥чн≥стю вчител¤.
¬≥домий педагог —ухомлинський не аг≥туЇ за естетичне вихованн¤. ¬≥н
показуЇ, що без естетичного вихованн¤ н≥¤кого вихованн¤ не може бути. ўоб
вчитель м≥г под≥¤ти на дитину, тобто щоб учень м≥г прислухатись до сл≥в
вчител¤. якщо методи вихованн¤ Ц крики погроза; вчитель УопираючисьФ на страх (покаранн¤,
виклик батьк≥в) може добитись послуханн¤, то таке вихованн¤ ускладнюЇтьс¤ в
велик≥й степен≥.
ѕедагог≥ц≥ в≥домий терм≥н Ур≥вень вихованост≥Ф. –оботи —ухомлинського
дозвол¤ють вести ще один близький, але не сп≥впадаючий терм≥н з першим
терм≥ном: Ур≥вн¤ вихованост≥Ф ¬с≥ д≥ти п≥ддаютьс¤ вихованню в р≥зн≥й степен≥.
—ухомлинський показуЇ, що педагог може внушати. якщо дитина в≥дстаЇ, то
потр≥бен шл¤х щоб розвивати його зд≥бност≥, а пот≥м вже навчати. “ак само Ї в
вихованн≥: ¤кщо дитина не п≥ддаЇтьс¤ слову виховател¤, то потр≥бно п≥двищувати
можлив≥сть слухати вчител¤. Ќема н≥¤кого смислу упр≥кати дитину в тому, що вона
не маЇ почутт¤; потр≥бно терпеливо, прикладаючи вс≥ доповнююч≥ зусилл¤
розвивати його почутт¤ ≥ сов≥сть.
¬ тепер≥шн≥х школах сл≥д звертати увагу на красу, потр≥бно вчити д≥тей
вм≥ти в≥дчувати красу, розум≥ти њњ, ц≥нити, а саме головне Ц це творити њњ.
¬≥дчувати, розум≥ти, ц≥нити ≥ творити. ќсь головн≥ критер≥њ вихованн¤
д≥тей мистецтвом, ¤ке переходить з покол≥нн¤ в покол≥нн¤.
¬м≥ти в≥дчувати мистецтво Ц одна ≥з самих великих радостей† житт¤.
ћистецтво потр≥бно знати ≥ розум≥ти, але цього мало. ћистецтво повинно
приносити це й рад≥сть, ≥ перша, сама трудн≥ша задача вчител¤ Ц викликати у
д≥тей в≥дчутт¤ насолоди, потр≥бн≥сть, любуватись природою ≥ витворами
мистецтва. јдже справжнЇ вихованн¤ Ц це вихованн¤ культури, духовних бажань.
¬иховати у дитини духовну потребу трудитись, потребу насолоджуватись
мистецтвом, а з ц≥Їњ дитини вийде прекрасний чолов≥к. ¬ихованн¤ даЇ духовн≥
потреби, навчанн¤ даЇ можлив≥сть задовольнити њх.
Ћюбуванн¤, насолодженн¤ прекрасним, звичайно переростаЇ жити по законах
краси Ц творити прекрасне, насолоджуватись прекрасним, ¤ке ви зробили своњми
руками. ¬ приклад можна вз¤ти вихованц≥в —ухомлинського, адже вони не просто
саджали дерева, працювали в саду. —ухомлинський старавс¤, вони розум≥ли цю
роботу не т≥льки ¤к труд, а ще ¤к труд дл¤ людей. Уѕотр≥бно не просто посадити
кв≥ти, а зробити з нього куточок краси, щоб вс≥ могли милуватис¤Ф.
Уƒитину в≥ком 7-11 рок≥в, ¤ка насолоджуЇтьс¤ красою
природи дуже легко зад≥¤ти до активноњ прац≥Е ƒ≥ти любл¤ть труд, в процес≥
¤кого виходить щось красиве, незвичайнеФ, - пише —ухомлинський. ≈стетичне
вихованн¤ переростаЇ в естетичну д≥¤льн≥сть. “руд, люди ≥ красота зТЇднуютьс¤ в
Їдине ц≥ле, ≥ це ц≥ле даЇ д≥т¤м багато радост≥, тому, що це красиво, тому що
њхн¤ робота принесла комусь рад≥сть.
“ак труд, в≥дтворенн¤ краси, добра вход¤ть в духовний св≥т дитини:
т≥льки разом Ц труд, розум, доброта, красота. ќкремо њм в душу дитини не
проникнути.
јле коли в поступках дитини зТЇднуютьс¤ труд, розум, бажанн¤ зробити
добро ≥ красоту, то д≥ти починають ц≥нити й труд ≥ добро ¤к щось красиве.
—ухомлинський п≥дводив до самого важливого: до розум≥нн¤ красоти людини,
людського житт¤, людських вчинк≥в. „ерез красиве Ц до людського.
ѕамТ¤тайте, що рад≥сть усп≥ху Ц це могутн¤ емоц≥йна сила, в≥д ¤коњ
залежить бажанн¤ дитини бути хорошою. “урбуйтесь про те, щоб ц¤ внутр≥шн¤ сила
дитини н≥коли не вичерпувалас¤. якщо њњ немаЇ, не допоможуть н≥¤к≥ педагог≥чн≥
хитрощ≥Ф
(¬. —ухомлинський)
¬же звичною стала думка проте, що кожна дитина Ц
художник. ƒ≥йсно, маленька людина в≥д найпершого свого слова поринаЇ у процес
творчост≥ ≥ н≥би таким чином конструюЇ своЇ у¤вленн¤ про неос¤жний ≥ загадкових
св≥т. Ѕ≥льше того, дитина просто не може не творити, адже це њњ орган≥ка,
самовираженн¤, шл¤х до гармон≥њ з довк≥лл¤м одночасно виникаЇ питанн¤: чи маЇ
бути дит¤ча творч≥сть спонтанною задл¤ найповн≥шого самови¤ву.
¬ основу творчост≥ педагог маЇ покласти висок≥ духовн≥ почутт¤.
“ворч≥сть заради творчост≥ Ї безпл≥дною ≥ нагадуЇ примхливий в≥зерунок на тл≥
порожнеч≥.
“ворч≥сть заради любов≥ Ц ось шл¤х до особист≥сного самовдосконаленн¤
д≥тей, адже вчимо њх творити Уне дл¤ того, щоб стати художниками, а дл¤ того, щоб
н≥хто не був рабомФ (ƒж. –одар≥). Ћюбов ≥ творч≥сть повс¤кчас спл≥таютьс¤
в один в≥нок.
вчител¤ з учн¤ми.
ќдна з найважлив≥ших гуман≥стичних ≥дей педагог≥чноњ спадщини
¬. —ухомлинського Ц визначенн¤ безумовноњ ц≥нност≥ людськоњ особистост≥ њњ
≥ндив≥дуальност≥ неповторност≥ внутр≥шнього св≥ту. як справедливо зауважуЇ
педагог, не можна п≥знати дитину, не любл¤чи, не поважаючи њњ г≥дност≥. “≥льки
та школа маЇ майбутнЇ, ¤ка поважаЇ в дитин≥ людину Ќе випадково в багатьох прац¤х
видатний педагог знову ≥ знову повертавс¤ до розгл¤ду завжди актуального
питанн¤ педагог≥чноњ етики, етики сп≥лкуванн¤ вчител¤ з учн¤ми.
ќсоблива чутлив≥сть духовного св≥ту вихованц≥в потребуЇ на думка ¬. —ухомлинського, високоњ педагог≥чноњ культури
педагога, великоњ тонкост≥ засоб≥в виховного впливу. ¬асиль ќлександрович
вважав чуйн≥сть важливим компонентом педагог≥чноњ й загальнолюдськоњ культури
≥, навпаки Уемоц≥йна товстошк≥р≥стьФ педагога може призвести до негативних
насл≥дк≥в у взаЇминах з д≥тьми. –озм≥рковуючи над складним питанн¤м про те, що
ж означаЇ хороший учитель, ¬. —ухомлинський писав У÷е на сам перед людина
¤ка любить д≥тей, знаходить рад≥сть у сп≥лкуванн≥ з ними, в≥рить у те, що кожна
дитина може стати доброю людиною, вм≥Ї дружити з д≥тьми, бере близько до серц¤
дит¤ч≥ радощ≥ ≥ прикр≥сть знаЇ душу дитини, н≥коли не забуваЇ, що сам був
дитиноюФ.
ƒоброта педагога Ц почутт¤ великоњ в≥дпов≥дальност≥ за сьогоденн¤ ≥
майбутнЇ дитини. √уман≥зм ¬. —ухомлинський визначав ¤к справедлив≥сть, ¤к
поЇднанн¤ поваги з в≥дпов≥дальн≥стю. —правжн¤ доброта не принижуЇ г≥дност≥, а
стверджуЇ прагненн¤ бути добрим.
—уть вихованн¤ Ц вм≥нн¤ викликати в дитини оц≥нку своњх вчинк≥в, в ¤ких
в≥дображаЇтьс¤ ставленн¤ до ≥нших, до себе. ¬.ќ. —ухомлинський вважав, що
саме у перш≥ роки навчанн¤ дитини в школ≥ треба вчити д≥тей сп≥впереживати,
виробл¤ти у них ум≥нн¤ УперестраждатиФ стражданн¤ми людськими. ¬ажливо, щоб
сп≥впереживанн¤ вт≥лювали у житт¤ на думку ¬. —ухомлинського, головне
завданн¤ вчител¤ Ц створити в клас≥ атмосферу доброти ≥ в≥двертост≥,
товариськост≥ взаЇморозум≥нн¤ ≥ взаЇмодопомоги, чуйност≥, вчинки школ¤ра за
власним внутр≥шн≥м спонуканн¤м Ї своЇр≥дним критер≥Їм дит¤чоњ чуйност≥,
культури почутт≥в.
≤де¤ взаЇмод≥њ в педагог≥чному колектив≥ вт≥лилась у роздумах вченого
над зм≥стом, формами та засобами орган≥зац≥њ д≥¤льност≥ вчител¤ ≥ його взаЇмин
з д≥тьми. ¬. —ухомлинський визначав людське сп≥лкуванн¤ ¤к Унадзвичайно
широке, багатогранне задоволенн¤ потреби людини в людин≥Ф. ј терм≥ни
УвзаЇмов≥дносиниФ, УвзаЇмод≥¤Ф, УстосункиФ використовувалис¤ ним ¤к синон≥м до
пон¤тт¤ Усп≥лкуванн¤Ф.
¬идатний педагог вважав педагог≥чно доц≥льним так≥ основн≥ вимоги до
орган≥зац≥њ взаЇмостосунк≥в м≥ж учител¤ми та його учн¤ми, ¤к духовн≥сть,
духовна культура, взаЇмоповага, доброзичлив≥сть, взаЇмна дов≥ра.
ƒоброзичлив≥сть Ц одна ≥з складових взаЇмин учител¤ з д≥тьми, азбука
педагог≥чноњ культури, п≥дкреслював ¬. —ухомлинський. ÷е взаЇмне бажанн¤
добра, розумна доброта. ¬≥н наголошував, з одного боку, на важливост≥
сприйн¤тливост≥ д≥тей до доброзичливост≥ вчител¤, з ≥ншого Ц на необх≥дност≥
виховувати доброзичливий Устан душ≥Ф самого вихованц¤.