| главна¤ | добавить реферат | оценить |
| Ќайти: | на: |
¬ихованн¤ Ц ¤к батьк≥вський
обовТ¤зок
†≤стор≥¤ людського сусп≥льства
поклала на батькову голову в≥дпов≥дальн≥сть за своњх д≥тей, за орган≥зац≥ю
житт¤ родини, коронувавши њх ¤к найперших ≥ незам≥нимих виховател≥в у житт≥
кожноњ людини. Ѕез батьк≥вськоњ мудрост≥ нема виховуючи силу с≥мТњ. Ѕатьк≥вська
мудр≥сть духовним надбанн¤м д≥тей, с≥мейн≥ стосунки побудован≥ на
громад¤нському обовТ¤зку, в≥дпов≥дальн≥сть, мудр≥й любов≥ й вимоглив≥й мудрост≥
батька й матер≥, сам≥ стають величезною виховуючого силою.
††††††††††† ”
с≥мТњ однаково важлива роль належить ¤к батьков≥ та ≥ матер≥. ѕро силу
виховного впливу батьк≥в красномовно говорить так≥ украњнськ≥ народн≥ присл≥вТ¤
≥ приказки: У¤кий кущ, така й хворостина, ¤кий батько, така й дитинаФ. Уяк≥
мамо й тато, таке й дит¤ткоФ слова†
батька та матер≥ дл¤ дитини маЇ авторитетне значенн¤.
†††††††† —початку Ї т≥льки любов.
ћама Ц найкраща, найдобр≥ша. Ѕатько Ц найдужчий, найсм≥лив≥ший. ’оч би ¤кими
вони не вигл¤дали в очах ≥нших, у малюка св≥й власний погл¤д. Ќайближч≥,
найр≥дн≥ш≥ Ц ≥ найкращ≥. ¬≥н ще не з≥ставл¤Ї не пор≥внюЇ. ѕросто над≥л¤Ї њх
ус≥ма чеснотами. «а старих час≥в вважали, що влада батька маЇ небесний
походженн¤. ѕро шануванн¤ батьк≥в ≥снувала окема запов≥дь, а хто не
дотримувавс¤ ц≥Їњ запов≥д≥, то Ѕог жорстоко карав д≥тей. Ѕатьки також
в≥дпов≥дають за свою с≥мТю перед сусп≥льством ≥ законом. Ѕатьки мають велику
владу ≥ повинн≥ мати авторитет у своњй с≥мТњ. ’оч кожна с≥мТ¤ Ї колектив. ¬се ж
батьки ≥ д≥ти в≥др≥зн¤ютьс¤ тим, що перш≥ керують с≥мТю а друг≥
використовуютьс¤ в с≥мТњ. Ќарод засуджуЇ тих хто не виконуЇ своњ батьк≥вськ≥
обовТ¤зки. ƒ≥тей повинн≥ виховувати батько з мат≥рТю. —лово отець Ц мати,
батько Ц мати належать до одного з найб≥льш характерних атрибут≥в украњнського
фольклору .
†††††††† ћати Ц найр≥дн≥ша
наймил≥ша, найдорожча. « ¤кою рад≥сною усм≥шкою вимовл¤Ї дитина це дивовижне,
сон¤чне слово. ≤деал матер≥ ¤ка виносить дитину п≥д своњм серцем ≥ проводить на
св≥т, з≥гр≥ваЇ теплом, ласкою ≥ палкою любовТю, виховуЇ в н≥й доброту ≥
св≥тлий† розум, плекаЇ чуЇн≥сть ≥
доброзичлив≥сть, широко вт≥лений в украњнському фольклор≥. –≥дна мати Ц перший
педагог, в≥д ¤кого розпочавс¤ родов≥д виховател≥в та й самого вихованн¤, ≥ њњ
н≥ким зам≥нити не можна. —правжн¤ мати н≥чого не пошкодуЇ дл¤ своњх мал¤т. ¬она
н≥коли не залишить дитину ≥ б≥д≥, а тим б≥льше†
не кине њњ на призвол¤ще. ћати завжди зрозум≥Ї дитину, завжди посп≥шить
њњ на допомогу, не вагаючись в≥ддасть останн≥й шматок хл≥ба, а за вр¤туванн¤
дитини Ц нав≥ть житт¤. ћати невтомно п≥клуЇтьс¤ про своњх д≥тей. –езультати
материнського вихованн¤ залишають у дитини глибокий сл≥д на все житт¤. Ћюбов
матер≥ до дитини найсильн≥ша в св≥т≥. ”¤вити соб≥ мат≥р без глибокого почутт¤
любов≥ до д≥тей важко, а то й просто не можливо.
†††††††† Ѕез глибокоњ, самов≥дданоњ
любов≥ до д≥тей не буваЇ ≥ не може бути повноц≥нного с≥мейного вихованн¤ св≥тле
благодарство ≥ велика любов матер≥ до д≥тей формуЇ њњ авторитет† ≥ водночас ≥ силу виховного впливу. ќднак в
любов≥ до д≥тей треба мати почутт¤ м≥ри, н≥коли не впадати в нерозумну, сл≥пу
любов, ¤ка спотворуЇ вихованн¤, кал≥чить дитину. “акож батьки не повинн≥
виховувати д≥тей в суворост≥ за допомогою покарань. –озумно любл¤ть своњх д≥тей
т≥ батьки, ¤к≥ н≥жн≥сть не довод¤ть до розпеченост≥, п≥клуванн¤ Ц до потуранн¤
примхам, а вимоглив≥сть поЇднують з повагою до особистост≥ дитини. Ѕатьки. як≥
гарно виховували своњх д≥тей живуть з д≥тьми в любов≥ ≥ дружб≥.
†††††††† ƒобре виховати своњх д≥тей
Ц не т≥льки найголовн≥ший моральний, а й конституц≥йний обовТ¤зок кожного
батька ≥ кожноњ матер≥. «а вихованн¤ своњх син≥в ≥ дочок вони в≥дпов≥дають
перед сусп≥льством. —уть цього прекрасно передав ј.—. ћакаренко, ¤кий писав:
У¬ихованн¤ д≥тей Ц найважлив≥ша галузь нашого житт¤. Ќаш≥ д≥ти Ц це майбутн≥
громад¤ни нашоњ крањни ≥ громад¤ни св≥ту. ¬они творитимуть ≥стор≥ю. Ќаш≥ д≥ти
це майбутн≥ батьки ≥ матер≥, вони теж будуть виховател¤ми своњх д≥тей. Ќаш≥
д≥ти повинн≥ вирости прекрасними громад¤нами, хорошими батьками ≥ матер¤ми. јле
це Ц не все: наш≥ д≥ти Ц це наша стар≥сть. ѕравильне вихованн¤ Ц це наша
щаслива стар≥сть, погане вихованн¤ Ц це наше майбутнЇ горе, це Ц наш≥ сльози,
це Ц наша провина перед ≥ншими людьми, перед ус≥Їю крањноюФ.
Ф¬ихованн¤ майбутн≥х матер≥в ≥ батьк≥в Ц одно з найважлив≥ших завдань
школиФ так говор¤ть ¬.ќ. —ухомлинський у своњй книжц≥ УЅатьк≥вська педагог≥каФ.
†††††††† Ѕатько й мати дали тоб≥
житт¤ й живуть дл¤ твого щаст¤ Ц втоми ми д≥тей. ¬се, що дають тод≥ батько й
мати, - це њхн¤ прац¤, п≥т, втома. ¬м≥й поважати працю батьк≥в. Ќайб≥льше щаст¤
дл¤ матер≥ й батька твоЇ чесне житт¤, працьовит≥сть, а в шк≥льн≥ роки Ц любов
до навчанн¤, повага до старших, активна участь у сусп≥льно корисн≥й прац≥.
ѕринось, у д≥м щаст¤, обер≥гай щаст¤ с≥мТњ. якщо люди вважають тебе недоброю
людиною Ц це велике горе дл¤ твоЇњ матер≥ ≥ батька. ѕо-справжньому любити мат≥р
≥ батька Ц означаЇ приносити в д≥м мир, спок≥й.
†††††††† ƒорожи честю с≥мТњ. “во¤
с≥мТ¤ Ц це не т≥льки батько й мати. ÷е й ви, д≥ти. ÷е тво¤ повед≥нка, твоњ
вчинки. « ус≥ма людьми треба бути правдивими, та дл¤ матер≥ й батька найменша
краплинка неправди Ц ¤кщо т≥льки вони дорожать власною честю й честю с≥мТњ
велике нещаст¤. «апитуй бать й матер≥ дозволу на те, що би з њх вол≥ робити не
можна або ж безтактно. —правжн¤ свобода сина й дочки Ц бути слухн¤ними д≥тьми.
ѕ≥д корен¤ вол¤ батьк≥в перша школа громад¤нського вихованн¤, перша дисципл≥на
твоЇњ сов≥ст≥. якщо ти не навчивс¤ п≥дкор¤тис¤ вол≥ батьк≥в ≥ в цьому
п≥дкоренн≥ вбачати справжню свою волю ти не зможеш стати ст≥йким, несхильним
громад¤нином.
†††††††† Уѕри нещаст≥ Ї в людини:
смерть, стар≥сть ≥ лих≥ д≥ти, - говорить украњнська народна мудр≥сть. —тар≥сть
Ц нев≥дворотна смерть Ц найвимоглива, перед цими нещасними н≥хто не може
зачинити дв≥р свого дому. ј в≥д лихих д≥тей д≥м можна берегти ¤к в≥д вогню. ≤
не залежить не т≥льки в≥д батьк≥в твоњх а й в≥д вас, д≥тей.
†††††††† Ѕути хорошим д≥тьми Ц
означаЇ не допускати, щоб стар≥сть батька й матер≥ була отруЇна, твоЇю поганою
повед≥нкою. Ѕудь-¤ке бажанн¤ своЇ п≥ддавам контролю розуму, думки, св≥домост≥ а
¤к це бажанн¤ в≥д≥бТЇтьс¤ в духовност≥ св≥т≥, моњх батьк≥вФ. ўо воно дасть њм ≥
що в≥дбере в них.
†††††††† У’орош≥ д≥ти спок≥йна
стар≥сть, лих≥ д≥ти стар≥сть перетворюють в пеклоФ, - говорить украњнська
народна мудр≥сть. ѕамТ¤тай ¤к ви д≥ти, ставитесь до своњх батьк≥в Ц матер≥в,
так ≥ ваш≥ д≥ти ставитимутьс¤ до вас коли ви станете батьками й марел¤ми. УЅез
любов≥ й в≥дданост≥ д≥тей батьк≥вство й материнство перетворюЇтьс¤ в г≥рке
похм≥лл¤, ¤кому к≥нець приносить т≥льки смертьФ. Ћюбити людство легше, н≥ж
допомогти сус≥дов≥. якщо доблестю Ї творенн¤ добра дл¤ сус≥да, то бути добрим
сином, доброю дочкою Ц це маЇ бути в кров≥ дитини, отроцтва, зр≥лост≥ й
старост≥. ƒо к≥нц¤ дн≥в своњх людина мусить лишатис¤ ситий. „им б≥льша њњ
в≥дпов≥дальн≥сть за власних д≥тей, тим вищий њњ синовний обовТ¤зок Ц нав≥ть
тод≥ коли вже немаЇ в живих њњ матер≥ й батька.пам¤тай, що в св≥т≥ завжди Ї й
будуть люди старш≥ в≥д тебе Ц не т≥льки за в≥ком, а й за правом на повагу. Ѕудь
здатний по Ц синовньому ставитис¤ до людей, ¤к≥ Ї твоњми батьками й матер¤м.
-
¬м≥й в≥дчувати найтонш≥ рухи матер≥ й батька. ѓхн¤
хвороба Ц твоЇ горе. ѓхн≥ невдач≥ й неприЇмност≥ на робот≥ Ц тво¤ б≥да. ѓхн¤
ганьба Ц не т≥льки тво¤ ганьба, а й твоЇ нещаст¤, позбавитис¤ його можна т≥льки
подолавши його. якщо в с≥мТњ горе, нещаст¤, неприЇмност≥, тво¤ в≥дпов≥дальн≥сть
за благополучч¤ с≥мТњ зросте в сто раз. Ћише наполегливою працею ти можеш
полегшити житт¤ своњх батьк≥в. ÷¤ тво¤ прац¤ Ц найскладн≥ша й найтонша людська
справа. ÷е труд душ≥. Ќещаст¤ горе, б≥да матер≥ й батька перемагаютьс¤ й
полегшуютьс¤ часто вже тим, що ≥ ¤к ти думаЇш. ”м≥й думати добре, у думках ≥
почутт¤х. ÷е не означаЇ що доброта тво¤ маЇ бути сл≥пою. ¬ повед≥нц≥ в житт≥
своњх батьк≥в д≥ти можуть побачити й зло. ƒо зла треба бути непримиренними.
—правжн¤ в≥дпов≥дальн≥сть батьком не прощаЇ њм зла.
†††††††† Ѕережи здоровТ¤ батьк≥в.
ѕамТ¤тай, що рано стар≥сть ≥ хвороба твоњй матер≥ й батьков≥ пинос≥ть не
ст≥льки прац¤, втома, ст≥льки сердечн≥ хвилюванн¤, переживанн¤, тривога
прикрощ≥. —проби батьк≥в впливати на д≥тей ви¤вл¤тьс¤ марними, ¤кщо батько й
мати не Ї тими людьми, дл¤ моральна культура й повнота житт¤ д≥тей становить ≥стину
потребу право вел≥ти ≥ любити д≥тей Ц реч≥ залежн≥. ¬≥дчуваючи справжню любов
знаюча що це любов обер≥гаЇ й захищаЇ њњ дитину з розум≥нн¤м ставитьс¤ до
вимогливост≥, строгост≥, батька й матер≥, розум≥Ї, що в повед≥нц≥ неприпустим≥
свав≥лл¤. ј справжн¤ любов Ц це мудре управл≥нн¤ дит¤чими бажанн¤ми, вм≥нн¤ми
не т≥льки задовольн¤ти, а й обмежувати њх. ѕовел≥ванн¤ без любов≥ перетворюЇ
житт¤ дитини в муки. ј чим н≥жн≥ша й щедр≥ша батьк≥вська любов тим л≥пшою ≥
непохитн≥шою маЇ бути ваша любов без ум≥нн¤ вел≥ти, особливо обмежувати
бажанн¤, виховувати св≥доме ставленн¤ до власних бажань перетворюЇ дитину в
примхливу свав≥льну ≥стоту, на ¤ку, ¤к швидко переконуЇтьс¤ в цьому батько й
мати немаЇ н≥¤коњ управи. Ќеслухн¤н≥сть Ц в переважн≥й б≥льшост≥ випадк≥в Ї
порушенн¤м гармон≥њ любов≥ ≥ вол≥.
†††††††† Ћюбов≥ ≥ дружби, взаЇмна
п≥дтримка батьк≥в й матер≥ Ї дл¤ дитини наочним прикладом, що вводить њњ в св≥т
складних людських в≥дносин. Ѕатько ≥ мати взаЇмно доповнюють одне одного;
дитина по Ц справжньому бачить батька, ¤кщо в нього хороша дружба з мат≥рТю.
“а† все ж перш≥ джерела, перш≥ найтонш≥
кор≥нц≥ морального розвитку стаЇ такою, ¤ка гармон≥¤ любов≥ й вол≥ в њњ
духовному в≥т≥. ћудр≥сть материнськоњ любов≥ пол¤гаЇ в тому ¤ка вол¤ управл¤Ї
любовТю ≥ справжн¤ любов одухотвор¤Ї головний благородний стимул вол≥ Ц почутт¤
в≥дпов≥дальност≥ за майбутьне людини.
†††††††† ”твердженн¤ культури
матер≥ в духовному житт≥ д≥тей Ц культу, в ¤кому повага пройн¤та глибоким
розум≥нн¤м ≥ розум≥нн¤ надихаЇ повагу, пошану, любов, благов≥¤н¤, - вимагаЇ в≥д
педагога мудро й п≥днесено говорити з д≥тьми про високу материнську м≥с≥ю.
††††††††††† „утливим
≥ сп≥вчутливим, здатним по Ц справжньому любити й жал≥ти мат≥р ≥ батька може
лише те дит¤, ¤ке знаЇ не т≥льки рад≥сть. ƒитина повинна знати що таке важко.
якщо вона не знатиме що таке материнський б≥ль, вона може вв≥йти в житт¤
легковажною. √ромад¤нин труд≥вник, мужн≥й ≥ несхитний воњн готовий покласти
голову за своЇ в≥ру й своњ переконанн¤, починаЇтьс¤ ≥з самов≥дданоњ,
безкорисливоњ любов≥ до матер≥. Ѕез матер≥ Ц найдорожчоњ в св≥т≥ людини св≥т
маЇ здатис¤ д≥т¤м убогим ≥ побожним ≥ вони повинн≥ обер≥гати серце матер≥, бо
воно невичерпне щедре й неск≥нченне в своњй людов≥.
†††††††† ћир ≥ спок≥й щаст¤ ≥
благословенн¤ матер≥ залежить в≥д њњ д≥тей. ћатеринське щаст¤ творитьс¤ дитиною,
п≥дл≥тком, юнаком. ѕовне материнське щаст¤ в тому коли на душ≥ у матер≥ мир,
спок≥й ≥ впевнен≥сть у тому, що з д≥тьми все благополучно.
†††††††† Ѕитт¤ материнського серц¤,
рад≥сть њњ бутт¤, висока мр≥¤ про ≥деал, благородний порив до вираженн¤ себе в
творчост≥, новоњ людини, в≥ра у власну несхильн≥сть ≥ нездоланн≥сть у найт¤жч≥
хвилини житт¤, рад≥сть подоланн¤ труднощ≥в усв≥домленн¤ власноњ мужност≥ Ц все
це в≥д матер≥. ћати не т≥льки радить, а й продовжуЇ. якби вона т≥льки
народжувала, вона не була б творцем роду людського. ћати породжуЇ наше бутт¤ ,
мати одухотвор¤Ї живу крих≥тку духом народу, р≥дним словом, думкою, любовТю й
ненависн≥сть, в≥ддан≥сть й непримиренн≥сть. ћати творить твою неповторну
людську особист≥сть Ц ось у чому смисл, мистецтво й майстерн≥сть того, що ми
називаЇмо словом пор≥дним. «авд¤ки матер≥ своњй ти Їдиний ≥з своњм народом ти
крапелька кров≥ в його жилах, а водночас ≥ Їдиний у св≥т≥.
†††††††† Ѕерегти мат≥р Ц означаЇ
дбати про чистоту джерела, з ¤кого ти пив з першого свого подиху й питимеш до
останньоњ мит≥ свого житт¤.
ѕотр≥бно утверджувати в дит¤чому серц≥ почутт¤ турботи про мат≥р, ¤к про
найдорожче в св≥т≥. ўоб кожне њњ слово було св¤тинею, а вол¤ законом. ÷е
сходженн¤ на одному з вершин моральност≥ Ц поступове, але невпинне. “реба використовувати
кожну життЇву обставину щоб дитина осмислила, що таке мати. ќдного почутт¤
прихильност≥ мало. ƒитина повинна ¤комога ран≥ше замислюватис¤ думати,
м≥ркувати, тим глибш≥ бучц3дуть дит¤ч≥ почутт¤. “реба бачити все, що
в≥дбуваЇтьс¤ в дит¤ч≥й душ≥.
†††††††† “реба знайти до кожного
серц¤ такий п≥дх≥д, щоб взаЇмини дитини ≥з св≥том, з ¤вищами ≥ фактами, з
людьми пробуджували в нењ не т≥льки добре почутт¤, а й тривожн≥, неспок≥йн≥
роздуми передус≥м думки про те що втрата матер≥ Ц н≥ з чим незр≥вн¤нне горе.
†††††††† ћати повинна бути духовним
повелителем ≥ володарем у с≥мТњ. —правжн¤ гармон≥¤ вол≥ й любов≥ дос¤гаЇтьс¤ в
тих с≥мТ¤х, де св≥тло розуму, мудрост≥, що дивуЇ д≥тей повс¤кденними
в≥дкритт¤ми людськоњ краси, випром≥нюЇтьс¤ мат≥рТю, де духовну красу,
благородств, в≥ддан≥сть чолов≥ка, дружини й с≥мТњ, д≥ти бачать саме завд¤ки
цьому св≥тлому що йде в≥д матер≥. ¬≥д материнськоњ мудрост≥ йде сила духу, що
дисципл≥нуЇ батька, утверджуЇ в ньому почутт¤ благородноњ в≥дпов≥дальност≥ за
с≥ю. ¬ хорошоњ с≥мТњ, де б≥л¤ духовних джерел. —тоњть мудра, горда, з ¤скраво
вираженими почутт¤ми власноњ г≥дност≥ мати все це зд≥йснюЇтьс¤ тонко, красиво,
тактично, непом≥тно; духовна влада ж≥нки над чолов≥ком звеличуЇ його. „им
непом≥тн≥ша мама Ї духовним володарем, повелителькою с≥мТњ тим б≥льш поважають
д≥ти батька† тим в≥ддан≥ше любл¤ть його
тим мати й батько ¤к щось Їдине, що породило й творить њх.
†††††††† јле все таке роль батька у
вихованн≥ д≥тей особлива. –оль батька визначаЇтьс¤ його в≥дпов≥дальн≥сть.
Ѕатько, ¤кий ум≥Ї бути в≥дпов≥дальним зобовТ¤заний повинен Ц справжн≥й† мужчина його вол¤ стаЇ силою, здатною
дещепнувати думку почутт¤ бажанн¤ д≥тей. ѕрац¤ батька, ¤кий маЇ на мет≥ турботи
про здоровТ¤ благополучч¤ житт¤ д≥тей стаЇ осередд¤м його моральност≥.
†††††††† ћужн≥сть батька помагаЇ в
ум≥нн≥ захистити, обер≥гати д≥тей ≥ дружину. ћоральний обовТ¤зок в
в≥дпов≥дальн≥сть мужчини вимагаЇ в≥д нього бути головним годувальником с≥мТњ.
†††††††† “ак≥ моральн≥ настанови,
¤ких ми вихудимо в д≥тей, п≥дл≥тк≥в ≥ юнацтва любов ≥ повага до батьк≥в.
†††††††† Ѕатько Ц найр≥дн≥ший,
найдорожчий дл¤ тебе мужчина, в образ≥ ¤кого виражаЇтьс¤ людська
в≥дпов≥дальн≥сть за тв≥й прих≥д у св≥т, за кожний тв≥й крок ≥ вчинок за весь
тв≥й життЇвий шл¤х. ” батьк≥вств≥ Ц велика м≥с≥¤ продовженн¤ роду людського,
творенн¤ новоњ людини, поступност≥ покол≥нь, морального удосконаленн¤
особистост≥ й роду людського в нов≥й, створен≥й батьком ≥ мат≥рТю особистост≥.
ћати родить ≥ породжуЇ, батько Ц породжуЇ й виражаЇ, продовжуЇ розвиваЇ себе в
син≥ й дочц≥, зливаючи своЇ духовне начало з началом матер≥. Ѕатька треба
поважати за те, що в≥н в≥дпов≥дальний ≥ зобовТ¤заний мат≥рТю в≥дпов≥дальн≥сть й
здоровТ¤зобов¤заност≥ батька визначаЇтьс¤ м≥ра син≥вського п≥дкоренн¤.
†††††††† Ѕути
г≥дним свого батька Ц тво¤ особиста честь, честь ≥ г≥дн≥сть батька треба
берегти й множити, але не ставитис¤ до них ¤к до кап≥талу, на ¤кий можна жити
за ¤кий можна придбати блага й прив≥лей.
†††††††† ” любов≥ до батька
поЇднуЇтьс¤ повага з вимоглив≥стю. ƒитин≥ хочетьс¤, щоб њњ батько був ¤скраво
вираженою прекрасною особист≥стю.
†††††††† ј коли батько схибнув,
нав≥ть скоњв злочин Ц це не означаЇ, що син маЇ ненавид≥ти чи зневажати батька.
Ќав≥ть до закорен≥лого злочинц¤ приходить житт¤ п≥д впливом думки про те, що
його д≥ти переживають його пад≥нн¤, ¤к своЇ глибоке особисте горе.
†††††††† ѕотр≥бно берегти дит¤чу любов
до людини й в≥ру в людину. —≥мТ¤ Ц школа справжньоњ людськоњ любов≥ Ц любов≥
в≥дданоњ й строгоњ, н≥жноњ й вимогливоњ.
јндр≥й —емез у своњй статт≥: У¬ихованн¤
людини у творчост≥ ¬. —ухомлинськогоФ зазначав: УЅайдуже ставленн¤ до духовного
св≥ту дитини неприпустиме, бо духовна убог≥сть, ¤ка Ї причиною такого ставленн¤
веде до морального спустошенн¤ ≥ пад≥нн¤, ≥ тод≥ н≥що не зможе зам≥нити
найважчоњ втрати Ц втрати людини. ћи маЇмо турбуватис¤ про вихованн¤ людськоњ
душ≥.
†††††††† Ќа думку ¬.
—ухомлинського, дуже важливо, щоб дитина мала духовне житт¤, моральн≥ ц≥нност≥
У ƒитину треба вчити ≥ вчити, що вона живе не в пустел≥, а серед людей, отже,
кожен тв≥й крок врешт≥-решт в≥дбиваЇтьс¤ на твоЇму ближньому, тому що йдеш ти
кудись з ¤кою метою; кожне твоЇ слово в≥дгукнетьс¤ в душ≥ ≥ншоњ людини, але ¤к
в≥дгукнетьс¤ залежить в≥д тебе. ”же те, що ти дивишс¤ на навколишн≥й св≥т ≥
бачиш його, - приховуЇ, в соб≥ добро ≥ зло: все залежить в≥д того, що ти бачиш
≥ ¤к бачиш; так вчимо ми своњх вихованц≥в.
†††††††† ƒит¤че серце чутливе до
заклику творити красу й рад≥сть дл¤ людей Ц важливо т≥льки, на думку ¬.
—ухомлинського, щоб сл≥дом ≥шла прац¤, ¤кщо дитина в≥дчуваЇ, що своњми вчинками
приносить рад≥сть ближн≥м, то змалечку навчитьс¤ узгоджувати власн≥ бажанн¤ з
≥нтересами людей, а це важливо дл¤ вихованн¤ доброти й люд¤ност≥, без ¤коњ
немаЇ сов≥ст≥, немаЇ справжньоњ людини. —ухомлинський вважав що чуйн≥сть ≥
лаг≥дн≥сть Ц та духовна сила, ¤ка здатна вберегти дит¤че серце в≥д огруб≥нн¤,
озлобленн¤, жорстокост≥ ≥ байдужост≥, в≥д тупого, безсердечного ставленн¤ до
всього доброго ≥ св≥тлого в житт≥, насамперед до сердечного, теплого слова.
†††††††† « перших дн≥в створенн¤
УЎколи радост≥Ф ¬. —ухомлинський прагнув, щоб кожний вихованець переживав
рад≥сть, горе, прикрощ≥, й незгоди ≥ншоњ людини, бо чим б≥льше дитина
турбуЇтьс¤ про ≥нших, тим добр≥ше стаЇ њњ серце: Уƒитина в≥дчуваЇ найтонш≥
переживанн¤ ≥ншоњ людини тод≥, коли вона робить щось дл¤ щаст¤, радост≥,
душевного спокою людей. Ћюбов маленькоњ дитини до матер≥, батька, бабус≥,
д≥дус¤, ¤кщо вона не натхненна таоренн¤м добра, перетворюЇтьс¤ на егоњстичне
почутт¤. ѕотр≥бно виховувати у дит¤чому серц≥ справжню людську любов Ц тривогу,
хвилюванн¤, турботу, переживанн¤ за долю ≥ншоњ людини. „им б≥льше дитина
п≥клуЇтьс¤ про ≥ншу людину, тим чуйн≥шим стаЇ њњ серце до товариш≥в ≥ батьк≥в.
Ќе можна приховувати в≥д д≥тей похмурих стор≥н людського житт¤. Ќехай д≥ти
знають, що у кожному житт≥ Ї не т≥льки рад≥сть, а й горе. Ќехай горе ≥нших
входить до серц¤ дитини.Ф
†††††††† ћоральне обличч¤
особистост≥ залежить ще й в≥д того, з ¤ких джерел черпала людина своњ радощ≥ у
роки дитинства. якщо вони були бездумними, споживацькими, дитина виростаЇ
егоњстичною, глухою дл¤ людей. ƒуже важливо, вихованц≥ зазнали найвищоњ радост≥
хвилюючих переживань, викликаних п≥клуванн¤м про людину.
†††††††† ¬≥д того, ¤к у дитинств≥
людина ставитьс¤ до билинки, пташен¤ти, залежить сердечн≥сть, душевн≥сть,
чуйн≥сть њњ стосунк≥в з батьком ≥ мат≥рТю, братом ≥ сестрою, д≥дусем ≥ бабусею,
другом.
†††††††† ¬. —ухомлинський писав:
Уƒо вступу в зр≥лий в≥к кожна людина мусить викохати, винести, виплекати своЇ
дерево люд¤ност≥, щоб перш≥ кроки самост≥йного житт¤ зб≥гались з цв≥т≥нн¤м
кв≥т≥в, з дозр≥ванн¤м плод≥в на цьому дерев≥. ’ай же зерно люд¤ност≥ проросте ≥
дасть живуч≥ пагони ще у дитинств≥, животворними соками земл≥ ≥ ¤скравим
сон¤чним пром≥нн¤м дл¤ цих пагон≥в Ї турбота про людину. ƒобр≥ почутт¤ потр≥бн≥
не дл¤ того, щоб людина милувалась власною добротою, а щоб була доброю до
людей. ћи вважаЇмо одним ≥з найголовн≥ших завдань своЇњ своЇњ виховноњ роботи
те, щоб кожна дитина любила, берегла, плекала житт¤, щаст¤ ≥ спок≥й ≥нших
людей.Ф
††††††††††† ќтже, д≥¤льна турбота про житт¤, щаст¤, спок≥й ≥ншоњ
людини Ц основа душевноњ краси. —правжнЇ п≥клуванн¤ виховател¤ про долю дитини
починаЇтьс¤ тод≥, коли йому вдаЇтьс¤ домогтис¤, щоб вона под≥лилас¤ часткою
своњх духовних сил з ≥ншою людиною, щоб найвищим щаст¤м дл¤ нењ була турбота
про щаст¤ ≥ншоњ людини, щоб ум≥ла керувати своњми д≥¤ми, вчинками, повед≥нкою,
нам≥рами. Ћюдиною вона стане тод≥, коли в њњ душ≥ назавжди оселитьс¤ лаг≥дн≥сть,
чуйн≥сть, душевн≥сть, сердечн≥сть.
ћ. √. —тельмахович у своњй книз≥ УЌародна педагог≥каФ засуджуЇ тих
д≥тей, цураютьс¤ своњх батьк≥в, забувають про св≥й син≥вський чи доч≥рний
обовТ¤зок перед ними. —аме про таких син≥в розпов≥даЇтьс¤ в украњнськ≥й народн≥й
казц≥ УЌевд¤чн≥ синиФ. ” ц≥й казц≥ розпов≥даЇтьс¤ про те, ¤к д≥ти зневажливо
ставились до батька, ¤кий виховав њх, розд≥лив њм усе своЇ майно, та вк≥нц≥
казки змальовуЇтьс¤ те, що невд¤чн≥ сини зазнали заслуженоњ кари за св≥й
нег≥дний вчинок. ¬се ж вони таки змушен≥ були ¤к сл≥д догл¤нути старого, а по
смерт≥ поховати з ус≥ма почест¤ми.
†††††††† ћ. √. —тельмахович каже:
що практика вихованн¤ в трудових с≥мТ¤х спр¤мовувалась на вихованн¤
п≥дростаючого покол≥нн¤ в дус≥ справедливих ≥ гуманних в≥дносин. ¬она схвально
в≥дгукуЇтьс¤ про так≥ моральн≥ риси людини, ¤к доброта, щир≥сть, прагненн¤ до
справедливост≥ й р≥вност≥, готовн≥сть прийти на допомогу в б≥д≥, повага до
батьк≥в, до старших, вв≥члив≥сть, оптим≥зм, ум≥нн¤ п≥клуватис¤ про слабих ≥
безпом≥чних, здатн≥сть под≥литис¤ останн≥м куснем хл≥ба. ј байдуж≥сть зневагу
до людей засуджуЇ, ¤к ви¤вленн¤ п≥длост≥. јвтор наголошуЇ, що народна
педагог≥ка боретьс¤ за ставленн¤ до людини, ¤к до найвищоњ ц≥нност≥. Ѕатьки
велику увагу звертають на прищепленн¤ д≥т¤м гуманност≥, любов≥ до людей. “акож
батьки вчать д≥тей розвивають ум≥нн¤ у д≥тей розр≥зн¤ти друз≥в в≥д ворог≥в,
знати, кого сл≥д любити, захищати, кому робити добро.
†††††††† “≥льки добра людина, про
¤ку в народ≥ кажуть, що воно У≥ мухи не скривдитьФ, ум≥Ї по-справжньому ненавид≥ти
зло й боретьс¤ з ним. У«а традиц≥Їю народноњ педагог≥ки д≥ти в с≥мТњ в≥д
батьк≥в, д≥дус¤, бабус≥, старших сестер ≥ брат≥в запамТ¤товують, що негарно не
слухати матер≥ чи батька, обманювати њх, глумитис¤ з≥ старост≥ чи глузувати з
кал≥к, знущатис¤ з тварин, лицем≥рити, ображати ≥нших зводити наклеп,
п≥длабузнюватись, бути байдужим до чужого гор¤. ” практиц≥ народного вихованн¤
стало загально визнаним з першого року привчати д≥тей слухати дорослих, завжди
виконувати вимоги батьк≥в. ÷ього принципу неухильно додержують прот¤гом усього
житт¤ дитини в с≥мТњ. Ќе позбавл¤Їтьс¤ вона й у ви¤вленн≥ власноњ розумноњ
≥н≥ц≥ативи. ƒобрий почин п≥дтримуЇтьс¤ ≥ дорослими, заохочуЇтьс¤. ѕ≥знанн¤
св≥ту у дитини повинно починатис¤ з добра. “≥льки за ц≥Їњ умови з дитини
виросте людина Ц УдобротворецьФ.
†††††††† Ќародна педагог≥ка вчить
шанувати батька мат≥р: УЎануй отц¤ Ц мат≥р, будеш довгол≥тен на земл≥Ф.
Ќехтувати своњми батьками, а тим б≥льше кривдити њх н≥хто не см≥Ї. ’то
скривдить батька чи мат≥р, брат≥в, сестер, д≥дус¤ та бабусю, чи д≥тей, того
сумл≥нн¤ гризтиме все житт¤. якщо у д≥тей нема р≥дних батьк≥в, а Ї назван≥, то
д≥ти повинн≥ слухати названих батьк≥в, виконувати њх вимоги, поважати,
рахуватис¤ з ≥ншими порадами, шанувати й любити. —аме ц¤ ≥де¤ вт≥лена у народн≥й
казц≥ УЌазваний батькоФ.
†††††††† ¬ гарн≥й, дружн≥й с≥мТњ
д≥ти ростуть в атмосфер≥ любов≥, ласки, чуйного ≥ добродушливого в≥дношенн¤
друга до друга. —ердечн≥сть, теплота с≥мейних в≥дчутт≥в пробуджують в дит¤ч≥й
душ≥ добр≥ в≥дпов≥дн≥ в≥дчутт¤: бажанн¤ робити дл¤ оточуючих також т≥льки
що-небудь гарне, приЇмне, помагати њм в б≥д≥ ≥ гор≥. ажуть, що гарн≥ батьки в
д≥т¤х видн≥. оли мова йде про вихованн¤ в≥дчутт≥в до людини, це найб≥льш
особливо очевидно.
†††††††† Ќедов≥рТ¤ до людей, грубе,
безсердечне, р≥внодушне в≥дношенн¤ до старших ≥ друз≥в, ми спостер≥гаЇмо
част≥ше всього у школ¤р≥в, в с≥мТњ ¤ких щось не благополучно або в в≥дношенн¤х
м≥ж дорослими ≥ в в≥дношенн¤х м≥ж дорослими ≥ д≥тьми, так каже в≥домий педагог
я.ќ. “≥нтдоросмеми у своњй книз≥ У÷е вам, батькиФ.
†††††††† ќсобливо сильно байдужим ≥
черствим стаЇ дит¤че серце, коли дитина чуЇ ≥ бачить непри¤зн≥ в≥дчутт¤,
безк≥нечн≥ сварки м≥ж батьком ≥ мат≥рТю. ’оч ¤к≥ б не були причини цих сварок,
д≥т¤м важко бачити, ¤к сам≥ близьк≥ њм люди свар¤тьс¤, наговорюють,
обвинувачують один одногоЕ
†††††††† ѕереживанн¤ ≥ р≥зн≥ думки
виникають у д≥тей кожного разу, коли вони бувають св≥дками под≥бних,
принижуючих сцен м≥ж батьками. ¬ ц≥ страшн≥ хвилини хлопчики ≥ д≥вчата уже не
плачуть в≥д страху, у них у так≥ хвилини народжуЇтьс¤ недов≥рТ¤ до людей,
озлоблен≥сть, жорсток≥сть, насторожен≥сть не т≥льки до батьк≥в.
†††††††† „им част≥ше дитина буде
в≥дчувати под≥бн≥ переживанн¤, тим важче йому буде пот≥м пов≥рити в добр≥
в≥дчутт¤, благородн≥сть людей.
†††††††† ѕотр≥бно припинити ц≥
сварки, щоб д≥ти змогли поважати батьк≥в. Ќехай в складних в≥дносинах батька ≥
матер≥ розберутьс¤ п≥зн≥ше, коли будуть мати життЇвий досв≥д. “од≥ сердечна
травма не буде дуже мучити ≥ не загасить радост≥ в≥д розмови з людьми.
†††††††† Ћюбити людей Ц означаЇ,
бути вимогливим до них, допомагати њм.
†††††††† ј. ќ. ѕ≥нт говорить, що
УЌас, дорослих, завжди дуже турбуЇ питанн¤ про повагу молодих до старших Ф.
Ѕатьки ¤к≥ хочуть виховувати д≥тей старшими методами втрачають повагу до себе.
Ѕатьки повинн≥ виховувати д≥тей словом, а не застосовувати, свою ф≥зичну силу.
ƒ≥ти н≥коли не ображаютьс¤ на справедливе покаранн¤, ¤ке вит≥каЇ з самого
вчинка, вчиненого ним. —правидливе ≥ гуманне ставленн¤ до людей потребуЇ, щоб
той, хто несправедливо обвинувачував другу людину, визнав свою вину.
†††††††† ƒ≥тей потр≥бно виховувати
в любов≥, доброт≥. јле бувають с≥мТњ, де д≥т¤м у всьому потурають, пест¤ть њх,
задовольн¤ють вс≥ дит¤ч≥ капризи. ƒитина росте черства, жорстока по в≥дношенню
до батьк≥в.
†††††††† —ам≥ найважч≥ рани
нанос¤тьс¤ мам≥, коли в стар≥ роки њй не найдетьс¤ м≥сц¤ н≥ в серц≥, н≥ в
будинку дорослих д≥тей, коли вона з б≥ллю в серц≥ звертаЇтьс¤ до суду ≥ нагадуЇ
њм про право на њх оп≥кунство.
†††††††† —≥мейна атмосфера, в ¤к≥й
виростаЇ чесна, проста скромна людина, ¤ка з любовТю в≥дноситьс¤ до людей,
батьк≥в створюЇтьс¤ там, де не зловживають похвалою; не виховують бо¤зн≥сть
жорстокими ф≥зичними покаранн¤м; розвивають у д≥тей вольов≥ ¤кост≥ характера,
прививають њм добросов≥сне в≥дношенн¤ до прац≥; виховують у д≥тей любов та
повагу до дорослих.
†††††††† ƒуже велике значенн¤
батьк≥вського авторитету в родинному вихованн≥. „им вищий авторитет батьк≥в в
очах дитини, тим сильн≥ше вони впливають на формуванн¤ њњ повед≥нки. —лова
батька ≥ матер≥ стають дл¤ нењ законом. јвторитет батьк≥в визначаЇтьс¤
взаЇминами м≥ж батьком ≥ мат≥рТю, њхн≥м ставленн¤м один до одного, вм≥нн¤
користуватись батьк≥вською владою ≥ додержувати Їдност≥ у вимогах до д≥тей,
ус≥х член≥в родини ≥ до людей взагал≥. ƒ≥ти поважають батьк≥в вимогливих ≥
справедливих, чуйних ≥ уважних, ≥н≥ц≥ативних в орган≥зац≥њ р≥зних корисних
справ, ¤к дит¤чих, так ≥ родинних та громадських. ƒоросл≥ повинн≥ бути дл¤
д≥тей авторитетом у великому ≥ малому.
†††††††† ƒуже гарно з почутт¤м
любов≥, в≥рност≥, чесност≥ та доброти √. ј. Ћитвинова в≥добразила авторитет
матер≥ у своњй книз≥, ¤ка так ≥ називаЇтьс¤ Ујвторитет матер≥Ф. ¬она говорить
що в ус≥х народ≥в св≥ту споконв≥ку шануЇтьс¤ мати - дародавиц¤ житт¤,
охоронниц¤ домашнього вогнища, уособленн¤ самов≥дданоњ любов≥: ”с≥ матер≥
св≥ту, незалежно в≥д того, ¤к влаштовано њхнЇ житт¤, бажають щаст¤ своњм д≥т¤м,
≥ переважна б≥льш≥сть з них прагне, ¤к ум≥Ї, прищепити синам ≥ дочкам людськ≥
чесноти.
†††††††† јвторитет матер≥ виступаЇ,
¤к чинник п≥двищенн¤ морально-виховного потенц≥алу с≥мТњ, до починаЇтьс¤
формуванн¤ новоњ людини. Ќа материнськ≥й сов≥ст≥ ≥ обовТ¤зку Ц виховати кожного
з своњх д≥тей таким, щоб н≥хто з них не робив бездумно ≥ невд¤чно. ¬≥д матер≥в
переливаЇтьс¤, прищеплюЇтьс¤ синам ≥ дочкам шанобливе ставленн¤ до народних
св¤тинь Ц до народноњ символ≥ки, до хл≥ба, виплеканого людською працею, до
всього, в чому живе душа ≥ дол¤ народу. ƒ≥ти неодм≥нно знатимуть, ¤к багато
доброго мама зробила дл¤ них, вони будуть знати про њњ люд¤н≥сть, що
ви¤вл¤Їтьс¤ у ставленн≥ до р≥дних ≥ до чужих, про доброту, ¤ка ви¤вл¤Їтьс¤ у њњ
вчинках. Ћюд¤н≥сть робить у материнське серце таким великим, що його н≥жност≥,
турботливост≥ ≥ вбол≥вань вистачаЇ не т≥льки на своњх р≥дних, а й на ≥нших
людей.
†††††††† ¬еличина ≥ скорботна
постать ж≥нки стала уособленн¤м Ѕатьк≥вщини-матер≥. ¬ н≥й Ц сила ≥ в≥ра народу,
що вм≥Ї не гнутис¤, тамувати б≥ль ≥ ставати вище за смерть. ¬ н≥й Ц заклик
боронити р≥дну землю житт¤ ≥ мир, бути готовим у раз≥ потреби битис¤ за це, не
шкодуючи свого серц¤.
†††††††† ћати повинна в≥дчувати
самоц≥нн≥сть дитинства, неповторн≥сть вдач≥ й особлив≥сть внутр≥шнього св≥ту
кожного сина й доньки; у щасливому хист≥, вправл¤ючи недол≥ки повед≥нки ≥
характеру д≥тей, не обмежувати њх саморозвиток, у тактовному вм≥нн≥ без
напучувань вчити д≥тей розум≥ти, поважати старших, одне одного, охоче
допомагати в раз≥ потреби,в розумному прагненн≥ розсунути дит¤че св≥тобаченн¤.
†††††††† ” повед≥нц≥ дорослих д≥ти
багато що сприймають ≥нту≥вно, не розкладаючи по полиц¤х ус≥ чесноти, сов≥ст≥ й
пор¤дност≥: ј саме моральноњ чистоти, сов≥ст≥ й пор¤дност≥, позбавлена
найменшоњ частки лицем≥рства.
†††††††† јвторитет матер≥Е на
найвищу височ≥нь п≥днос¤ть його народженн≥ нею д≥ти. расою житт¤. ¬еличчю
подвигу.
†††††††† « народженн¤м дитини
народжуЇтьс¤ материнська тривога за нењ ≥ за св≥т, в ¤кий прийшло њњ дит¤. ј з
нею посилюЇтьс¤ почутт¤ в≥дпов≥дальност≥ за кожен св≥й крок у житт≥, за те, що
Ї в ньому сьогодн≥ ≥ що передамо д≥т¤м завтра. ” своњх син≥в ≥ дочок кожна мати
ростить безм≥рно в≥дданими своњй Ѕатьк≥вщин≥, ростить дл¤ творчоњ прац≥, дл¤
чистого ≥ чесного житт¤, дл¤ великого, ≥стинно людського щаст¤.
†††††††† ƒоросл≥шають, обирають
соб≥ працю, обзавод¤тьс¤ своњми с≥мТ¤ми, стають батьками д≥ти, а материнське
серце все одно вбол≥ваЇ за кожного, ¤к за малого. ≤ на њхн≥х життЇвих шл¤хах,
де н≥хто не застрахований в≥д невдач ≥ вс≥л¤ких випробувань, сто¤ть невидимим ≥
водночас ц≥лком реальними дороговказами материнськ≥ обереги.
†††††††† ¬≥д нашоњ чесност≥ й
пор¤дност≥ Ц њх благородство ≥ моральна несхитн≥сть.
†††††††† ¬≥д нашоњ вимогливоњ
доброти Ц њх самост≥йн≥сть ≥ впевнен≥сть у своњх силах.
†††††††† ¬≥д нашоњ залюбленост≥ в
працю Ц њх молодече завз¤тт¤.
†††††††† “од≥ постаЇ питанн¤: Учи може
вважатис¤ доброю людина, ¤ка недбало ставитьс¤ до матер≥?Ф ћабуть н≥. јле Ї
серед нас так≥, хто не т≥льки не поважаЇ мат≥р та батька, але й у важку годину
не посп≥шаЇ на допомогу батькам. «а в≥дсторонен≥сть д≥тей ≥ нав≥ть дорослих
людей в≥д матер≥в варто в≥дмовл¤ти њм у дов≥рТњ, у поваз≥.
†††††††† «вичайно, кожному дорога
мама Ц найперший ≥ найв≥рн≥ший друг. ому, ¤к не њй, можна в≥дкрити своЇ серце.
Ѕо т≥льки у нењ Ї потаЇмний ключ до вашого серц¤.
†††††††† √. ј. Ћитвинова закликаЇ
д≥тей берегти своњх мам! Ќе робити њм н≥коли бол¤че. ј ¤кщо д≥ти вже доросл≥
вони повинн≥ посилати част≥ше њм листи ≥ телеграми, а також не покидати батьк≥в
у важку хвилину.
†††††††† ѕошана ≥ любов до батьк≥в.
’очетьс¤, щоб було саме так. јле сьогоденн¤ св≥дчить, що хами та груб≥¤ни й
дос≥ живуть пом≥ж нас. “епер, мабуть, част≥ше, н≥ж колись, чути нар≥канн¤
батьк≥в на черств≥сть своњх д≥тей, њхню груб≥сть ≥ байдуж≥сть. јпостол ѕавло
нагадуЇ: Уƒ≥ти, слухайтес¤ в √оспод≥ батьк≥в ваших, бо це справедливо. Ўануй
батька ≥ мат≥р Ц це перша запов≥дь з об≥тницею: щоб тоб≥ добре було ≥ щоб ти га
земл≥ був довгол≥тн≥мФ.
†††††††† †«а що ж дитина повинна любити, поважати та
шанувати своњх батьк≥в? —пробуймо в≥дпов≥сти на це запитанн¤.
-
’то першим посм≥хаЇтьс¤ до немовл¤ти? ’то в день ≥
вноч≥ чатуЇ над колискою, прислухаючись до подиху дитини? ’то накриваЇ, кутаЇ
њњ, коли ручен¤та ще зовс≥м безпом≥чн≥? ’то витираЇ сльози малюку й пригортаЇ
до серц¤, щоб загоњти його бол≥ та жал≥ в поц≥лунку батьк≥вськоњ любов≥.
-
“ато й мама.
-
’то в≥д себе в≥дриваЇ, т≥льки б дитин≥ було вдосталь
≥ навчаЇ робити перш≥ кроки в житт≥? ’то першим складаЇ дит¤ч≥ ручен¤та до
молитви? ’то вказуЇ дитин≥ на образочки Ѕога та ћатер≥ Ѕожоњ, вчить поважати та
любити њх, веде до першого ѕричаст¤? ’то даЇ на —лужби Ѕож≥ й јкафисти, коли
хвороба не хоче в≥дпустити.
-
“ато й мама.
-
’то догл¤даЇ, прилучаЇ до школи, щиросердно переживаЇ
дит¤ч≥ усп≥хи ≥ невдач≥, п≥дйоми й пад≥нн¤?
-
«нову тато й мама.
-
ј коли дитина п≥дросте ≥ йде у св≥т шукати кращоњ
дол≥, хто благословл¤Ї в дорогу, даЇ вказ≥вки на майбутнЇ, проливаЇ сльози на
прощанн¤?
-
“ато й мама.
¬они найдорожчий скарб, ¤ким волод≥ють д≥ти на
земл≥. “ож ц≥луй т≥ руки, дорога дитино, що колись тебе носили й годували;
ц≥луй т≥ вуста, що так солодко ≥ мило до тебе промовл¤ли, усм≥халис¤, молитву
шептали за твоЇ здоровТ¤; в≥дплачуй теплотою серц¤ за батьк≥вську любов, не
допускай, щоб будь-¤ка образа була вчинена тобою. ѕамТ¤тай про них, ¤к
памТ¤тають про тебе вони. Ѕудь дл¤ батьк≥в завжди милим, слухн¤ним, люби њх ≥
шануй, бо того ќтець Ќебесний хоче в≥д нас ус≥х.
†††††††† Ќародна мудр≥сть каже: Уƒобр≥ д≥ти Ц батькам в≥нець, а лих≥
Ц к≥нецьФ. ўоб бути доброю, дитина маЇ насамперед виховувати в соб≥ чесноти:
бути благочесним перед батьками, слухати њх. ≤сус ’ристос даЇ найкращий приклад
послуху своњм батькам: У≤ в≥н п≥шов з ними й повернувс¤ в Ќазарет ≥ був њм
слухн¤нийФ2. ѕро жодну людину, що жила на земл≥, не можемо сказати
так добре в послуху своЇмо, ¤к про ≤суса ’риста. ™вангел≥ст ћатей наголошуЇ,
пишучи про молитву в √етсиман≥њ Уќтче м≥й, ¤кщо можливо, нехай мене ц¤ чаша
мене. ќднак не ¤к ¤ бажаю, лише Ц ¤к тиФ3, а в Ћуки читаЇмо: Уќтче,
коли ти хочеш в≥ддали в≥д мене цю чашу, т≥льки хай не мо¤, а тво¤ буде вол¤.Ф4.
апостол ѕавло нагадуЇ: Ув≥н понизив себе, ставши слухн¤ним аж до смерти, смерти
ЦхресноњФ5.
†††††††† ƒ≥ти що слухають батьк≥в своњх, слухаютьс¤ Ѕога; коли
ви¤вл¤ють непослух, противл¤тьс¤ њхн≥й вол≥ Ц противл¤тьс¤ вол≥ Ѕож≥й. ривда
вчинена батькам вчинена Ѕогов≥.
†††††††† ÷¤ запов≥дь ≥снуЇ з час≥в гори —инай, ¤ку Ѕог проголосив
серед гром≥в ≥ блискавиць, щоб указати на важлив≥сть «акону Ѕожого та
застерегти людей: громи Ѕожого гн≥ву гроз¤ть ус≥м тим д≥т¤м котр≥ не
слухаютьс¤. —в¤те ѕисьмо про пошану до батьк≥в каже: У’то шануЇ батька, той
гр≥х≥в позбуваЇтьс¤. ’то звеличуЇ мат≥р свою той немов скарби збираЇ. ”с≥м
твоњм серцем прославл¤й свого батька ≥ не забувай про бол≥ матер≥ твоЇњ.
ѕамТ¤тай, що вони привели тебе на св≥т: чим заплатиш за те, що вони дл¤ тебе
вчинили?Ф6
1) (≈ф 6:1-3)† 3) (ћт 26:39)† 5) (‘лп 2:8) (Ћк 2:51)† 4) (Ћк 22:42)† 6) (—ир 3:3-4, 7:27)
ќдна з ƒес¤тьох Ѕожих запов≥дей стосуЇтьс¤
с≥мТњ, њњ внутр≥шнього Їднанн¤. ƒл¤ висловленн¤ сп≥льност≥ покол≥нь Ѕог
потвердив: УЎануйФ1, с≥мТ¤ Ї сп≥льн≥стю м≥ж чолов≥ком ≥ ж≥нкою,
батьками ≥ д≥тьми, ц≥лими† покол≥нн¤ми.
Ўануй батька й мат≥р, бо вони дали тоб≥ житт¤, ввели в коло людського
≥снуванн¤: роду, культури Е Ќаша пошана до батьк≥в про¤вл¤Їтьс¤ в 3-ох
площинах: почест≥, любов≥ та послухов≥.
ƒ≥ти завжди повинн≥ ставитись до батьк≥в з
великою пошаною та почестю, прив≥тно њх зустр≥чати, член≥в запитувати чи
в≥дпов≥дати, н≥коли не ображати чи зневажати†
словом або д≥лом, радо њм допомагати. Ѕатьк≥в треба шанувати, без од¤гу
на походженн¤, соц≥альний стан† чи
осв≥ту. Ќ≥коли не можна батькам погрожувати чи соромитись њх.
ўе ≥стор≥¤ поганських час≥в ф≥ксуЇ такий
приклад пошануванн¤ матер≥. –имл¤ни вигнали з –иму ор≥ол¤на. ќбражений
ор≥ол¤н перейшов до ворожого табору ¬ольськ≥в, у гн≥в≥ своњм напав на –им ≥
вз¤в† в облогу. ѕерел¤кан≥ римл¤ни почали
вживати заход≥в. ўоб його умилостивити. ѕослали до нього сенатор≥в. “а в≥н ≥
слухати про них не хот≥в. ѕ≥зн≥ше йдуть до нього жерц≥ Ц св¤щеники, об≥ц¤ють
велику плату Ц та даремно. –имл¤ни посилають найстарших ж≥нок на чол≥ з
¬етур≥Їю, мат≥рТю ор≥ол¤на. оли вона впала до н≥г† сина й попросила помилувати –им ≥ народ,
ор≥ол¤н п≥дв≥в маму, поц≥лував њњ руки й сказав: Ућамо, дл¤ тебе ¤ все зроблю.
«най, що ти вр¤тувала –им, але стратила синаФ. ¬ольськи вбили ор≥ол¤на.
—в¤те письмо також опов≥даЇ про пошануванн¤
батьк≥в д≥тьми. …осиф син патр≥арха якова, став†
достойником† при двор≥ фараона. Ѕатько
його був звичайним† пастухом. Ќе
дивл¤чись на це …осиф запросив його до фараона†
й представив свого старого б≥дного батька2.
Ўанував свою мат≥р ≥ —оломон. оли вона
приходила, то в≥н вставив з трону, низько клан¤вс¤, ставив кр≥сло дл¤ нењ
праворуч в≥д себе3.
Ќайвищим прикладом пошануванн¤ матер≥ був ≤сус
’ристос. Ќа проханн¤ Ѕогоматер≥ ¬≥н робить чудо в ан≥ √алилейськ≥й, хоча час.
…ого ƒ≥¤нн¤м ще не настав. «наючи про свою смерть на ’рест≥. ¬≥н просить про
оп≥ку над своЇю мат≥рТю учн¤ ≤вана.
”с¤ка зневага матер≥ й батька† - словом чи д≥лом Ц це зневага не лише
найб≥льшоњ† св¤тост≥ на св≥т≥. јле й
потоптанн¤ найдорожчого скарбу на земл≥. Ѕо найкраща, найдобр≥ша† дитина не в сил≥ сплатити† боргу вд¤чност≥ батькам, ¤к≥ Ї† њњ покровител¤ми. ƒоброд≥¤ми та оп≥кунами.
Ѕатьки, ¤ких дитина скривдила, будуть њњ в≥чним болем, криком сов≥ст≥.
ѕересторогою такими вчинками Ї св¤те ѕисьмо, в ¤кому† сказано: Уѕрокл¤т, хто зневажаЇ свого батька
й свою мат≥р!Ф4 Ухто вдарить батька свого або мат≥р, скарати його
смертюФ5 Уќко, що глузуЇ з батька й що ненц≥ не коритьс¤ Ц око те
виклюють ворони в† долин≥ ≥ пожеруть
орл¤таФ6.
ƒ≥ти зобовТ¤зан≥ любити батьк≥в† не т≥льки на словах, але й у справах
щоденного житт¤. як √осподь† Ѕог
благословл¤Ї добрих д≥тей, так само в≥н караЇ лихих за пошани, послуху й любов≥
до батьк≥в.
ѕро траг≥чну смерть јвесалома, що повстав
проти свого батька, маючи бажанн¤ зайн¤ти його трон, у Ѕ≥бл≥њ говоритьс¤: УЅув
јвесалом верхи на мул≥, а мул ув≥йшов п≥д густ≥ г≥лл¤ки великого дуба Е й в≥н
повис м≥ж небом ≥ землею, а мул, що був п≥д ним п≥шов соб≥ дал≥ Е ≤ вз¤в
в≥н† в руки† 3 стр≥ли й всадив† њх у†
серце јвесаламов≥, що ще живий вис≥в на дуб≥. ƒес¤теро …оавових
зброЇносц≥в обступили ≥ били јвесалама, доки не забили.† ¬з¤ли†
вони јвесалома й кинули† його до
великоњ ¤ми в л≥с≥
1) (¬их 20:12), 2) (Ѕут. 47:7), 3) (≤ ÷ар.
2:19), 4) (¬тор 27:16), 5) (¬их. 21:15), 6) (ѕроп. 30:17)
та насипали над ним велику купу кам≥нн¤Ф1.
ѕод≥бна дол¤ випала й двом синам ≈л≥. ¬они
були ледач≥, погано поводилис¤, принижували людей, не хот≥ли слухати частих
повчань свого батька. «ате бог покарав њх смертю (бо на† ≤зрањль напал膆 ф≥л≥стимл¤ни ≥ боротьб≥ загинули† обидва сини ≈л≥)2.
™врењ мали наказ в≥д Ѕога: Уякщо в когось буде
непок≥рливий ≥ бунт≥вний† син, що не
слухаЇтьс¤ голосу н≥ батька н≥ матер≥, хоч ≥ вони напучують його, а в≥н не
слухаЇ њх, тод≥ батько мати нехай в≥зьмуть його ≥ припровад¤ть до стар≥йшини
м≥ста, до брами своЇњ осел≥, ≥ скажуть старшини м≥ста, ќцей наш син
непок≥рливий ≥ бунт≥вний, в≥н не слухаЇтьс¤ нашого голосу,† гульв≥са ≥ пТ¤ниц≥. “од≥ вс≥ люди м≥ста
закидають його кам≥нн¤ми на смерть. “ак викор≥нюватимеш зло з-пом≥ж себе, ≥
весь ≤зрањль, почувши те, матимеш страхФ3.
Ѕ≥бл≥¤ розпов≥даЇ про хама, котрий посм≥¤вс¤
з≥ свого батька Ќо¤4, за що в≥н та його потомки б≥ли прокл¤тими5.
ƒ≥ти повинн≥ шанувати своњх батьк≥в за будь-¤ких обставин вести себе ¤к ’ам, а
¤к його брати —ем ≥ яфет6.
ќ, мати Ѕожа, ћати ™дина,
≤ в тебе була люба дитина,
“и свого сина ревно любила,
ƒо свого серц¤ щиро тулила.
†††††††† “об≥,
о мати, найкраще знати,
†††††††† „им
дл¤ дитини Ї р≥дна мати,
†††††††† „им
дл¤ дитини серце мат≥рне,
ƒобре, зичлеве,
щире† та в≥рне.
“ому до тебе шлю мольби щир≥,
ƒай наш≥й мам≥ прожити в мир≥,
ƒай њм здоровТ¤, дай њм сили.
ўоб з нас т≥льки й слави дожили.
ћамо люба, ми до тебе
Ќин≥ приб≥гаЇмо.
ўир≥-щир≥ побажанн¤
“ут тоб≥ складаЇмо.
ћи твоњ маленьк≥ д≥ти
ўиро просим Ѕога
ўоб стер≥г тебе в≥д лиха,
¬≥д припадку злого.
ўоб благословив щоденно
¬сю твою роботу,
ѕосилав тоб≥ усп≥ху,
¬≥дсував турботи.
ўоб в здоровТњ довго-довго
“и жила на св≥т,
¬еселилась, розцв≥тала,
Ќаче кв≥тка в л≥т≥.
ўоб д≥ждалас¤ пот≥хи
¬≥д†
д≥тей коханих,
як з них будуть чесн≥ люди,
ƒобр≥ громад¤ни.
—ерце б≥льше б розказало,
ј устам Ц несила Ц
ќ, за все, за все спасиб≥,
ћамо р≥дна мамо.
1) (—ам. 18:9 - 17), 2) (—ам 2.12 -25), 3) (¬тор. 21:18 -21), 4) (Ѕут 9:
22), 5) (Ѕут 9: 25-27), 6) (Ѕут 9: 23).
Ућолитва за мамуФ.
™ в мене найкраща у св≥т≥ матус¤
«а нењ “ебе, .ѕречиста, молю ¤.
ћолюс¤ устами, молюс¤ серденьком.
ƒо тебе небесна ≤сусова ненько
Ѕлагаю у тебе др≥бним словом
ќп≥ки та ласки дл¤ р≥дноњ мами.
ѕошли њй не скарби а щаст¤ й долю,
ўоб дн≥ њй минали без смутку, без болю.
–¤туй в≥д недуги, матусеньку милу
ƒаруй њй здоровТ¤, рукам надай силу
ўоб вивела д≥ток† у св≥т та й у люди
ўоб ними рад≥ла, пишалась усюди.
«а це ¤ складаю в молитв≥ долон≥
ƒо тебе царице на сон¤чн≥м трон≥.
ћолитва.
—онечко з хати
≤сусик до хати
ћат≥нка Ѕожа
я вже йду спати
ћат≥нка Ѕожа
я твоЇ дит¤
ƒл¤ мами, дл¤ тата
ѕодаруйте житт¤
ƒл¤ мами, дл¤ тата
ƒл¤ вс≥Їњ родини
ћат≥нко Ѕожа
ѕослухай дитини.
Ѕоже, √осподи, ≤снуЇ
Ќа кол≥нах ¤ молюс¤
¬с≥ гр≥хи моњ прости
≤ в≥д лиха захисти.
ѕрости моЇ серденько
ўоб ¤ вчилас¤ гарненько
ўоб ¤ вчила ≥ у школ≥
Ќе зробила зла н≥коли
ўоб ¤ тата шанувала
≤ матус≥ помагала
ўоб жили ми вс≥ здоров≥
«авжди в шан≥ ≥ любов≥.
Ѕоже, згл¤ньс¤ на наш≥ д≥ти
ўо вс≥ серцем вм≥ють любити
“ата, неньку, вс≥ родину
≤ нашу славну ”крањну
Ѕатьку любий, тату милий
Ќин≥шньоњ днини
“и в≥д нас прийми щиренький
ƒар на ≥менини.
÷ей подарунок Ц щире слово,
ўире побажанн¤,
ўоб прожив ти мног≥њ л≥та
Ќе зазнав стражданн¤,
ўоб усе тоб≥ волосс¤,
ўаст¤ не минуло,
ўоб твоЇ любл¤че серце
—мутку не знало,
ўоб благословив ¬севишн≥й
“в≥й доробок всюди
ўоб усе перемагав ти
ѕерешкоди й труди,
“а вт≥шавс¤ нами,
ўоб гордитис¤ м≥г своњми
ƒон¤ми†
й синами.
ўоб навчив нас здобути
ўаст¤ боротьбою,
ўоб весь Ќар≥д ”крањнський
“≥шивс¤ з тобою.
—еред народноњ мудрост≥, украњнського фольклору ч≥льне м≥сце пос≥дають
легенди, приказки, присл≥вТ¤, казки, опов≥данн¤, п≥сн≥, ¤к≥ вчать д≥тей любити
й поважати своњх батьк≥в та р≥дню. ѕро обовТ¤зок д≥тей перед батьками йдетьс¤ в
присл≥вТ¤х ≥ приказках: Уяк батька покинеш, то й сам загинешФ, УЎануй батька й
неньку Ц буде тоб≥ скр≥зь гладенькоФ, УЎануй отц¤, мат≥р, будеш догол≥тен на
земл≥Ф. Ќехтувати своњми батьками, а тим б≥льше кривдити њх н≥хто не см≥Ї У ул¤
мине, а материне слово не минеФ, УЅатькова та матчина молитва ≥з мор¤ викидаЇ,
а прокльони в калюж≥ топл¤тьФ.
ƒуже багато присл≥вТњв та приказок про маму, ¤к≥ виховують у д≥тей
повагу до р≥дних матусь та татус≥в.
- Ќема того краму, щоб купити маму.
- ћатер≥ н≥ купити, н≥ заслужити.
- ћатерин гн≥в, ¤к весн¤ний сн≥г, рано впаде та скоро розтане.
- ƒобре й неньц≥, ¤к дитина в слав≥.
- ћати одною рукою бТЇ, а другою гладить.
- який кущ така й калина, ¤ка мати, така й дитина.
- Ќема цв≥ту б≥л≥шого, ¤к на калин≥
Ќема в св≥т≥ р≥дн≥шого, ¤к мати дитин≥.
- Ќа сонц≥ добре сид≥ти, а коло мами добре жити.
- яка хата Ц такий тин, ¤кий батько Ц такий син.
- ћолодь багата мудр≥стю мами ≥ тата.
- „олов≥к у дом≥ голова, а ж≥нка Ц душа.
- Ќе навчив батько Ц не навчить ≥ д¤дько.
’то скривдить батька чи мат≥р, того сумл≥нн¤ гризтиме все його житт¤.
—аме таку ≥дею проголошуЇ украњнська народна дума Уќлекс≥й ѕоповичФ, у ¤к≥й
Укозак майстровий писар в≥йськовийФ ќ. ѕопович просить привТ¤зати йому до
шињ кам≥нь ≥ в мор≥ втопити, за¤вл¤ючи.
ќд вас ¤ гр≥х≥в б≥льше маю:
гей, що ¤ ув охотне в≥йсько одТњжджав,
« отцем, з матушкою опрощен≥¤ не мав,
” груди отц¤ й мат≥нку стременем отпихав
—таршого брата за р≥дного брата не мав,
ўо з города виб≥гав,
“риста душ малих д≥тей розбивав,
ров безневинну христи¤нську проливав
ј молод≥њ жони за ворота виб≥гали,
ћаленьк≥њ д≥ти на руки хапали,
ћене, ќлекс≥¤ ѕоповича
√ей, кл¤ли Ц проклинали.[1]
≤деал ставленн¤ до батьк≥в, брат≥в ≥ сестер виражений такими словами
народноњ п≥сн≥ Уѕов≥в ≤васько кон¤ до водиФ.
≤ мене батько Ц ¤сний м≥с¤ченько,
≤ мене мат≥нка Ц ¤сна з≥ронька.
≤ мене братенько Ц ¤сне сонечко,
≤ мене сестронька Ц ¤сна зв≥здонька[2]
” п≥сн≥ У–≥дна мамоФ, ¤ку сп≥вав в≥домий артист ”крањни
Ќазар≥й яремчук осп≥вуЇтьс¤ р≥дна мат≥нка, њњ доброта та н≥жн≥сть њњ
колисковоњ п≥сн≥.
–≥дна мамо. добра ти мо¤ ненько.
ћамо, мамо, вишенько б≥ленька.
„уЇш мамо? √орлиц¤ мен≥ знову
Ќагадала давню п≥сню колискову.
ћамо, мамо! √орлиц¤, ¤к ти, сива,
ѕрол≥та кр≥зь л≥та,
ƒавн≥м спомином щаслива
„уЇш, мамо? Ѕ≥льшого нема дива
«а п≥сн≥, що ти дала, ¤к папороть цв≥ла.
ўе Ї дуже багато п≥сень, в ¤ких в≥дображена любов д≥тей до батьк≥в,
бабусь, д≥дус≥в: Уѕ≥сн¤ про рушникФ, п≥сн¤ Уƒва кольориФ, п≥сн¤ Ућати наша,
матиФ та п≥сн¤ на слова ¬. —имоненка
У¬иростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,
¬иростуть з тобою приспан≥ тривоги.
«а тобою завжди будуть мандрувати
ќч≥ материнськ≥ ≥ б≥л¤ва хата.
ћожна вибрать друга ≥ по духу брата.
“а не можна р≥дну мат≥р вибирати.
ћожна все на св≥т≥ вибирати, сину.
¬ибрати не можна т≥льки Ѕатьк≥вщину.
” п≥сн≥ У ” нед≥лю рано-пораненькоФ висм≥юЇтьс¤ син, ¤кий маючи дв≥
хати, не хоче дати р≥дн≥й матер≥ притулок на старост≥. « першоњ хати в≥н вигнав
њњ, щоб не заважала гост¤м, ¤к≥ мають незабаром зТњхатис¤, бо Убудуть гост≥ та
все в бархатин≥Ф, а нен¤ Ув подерт≥й свитин≥Ф. «найшла мати притулок у дочки.
“ак коли в невд¤чного сина сталас¤ б≥да, в≥н приб≥г за допомогою до матер≥:
«абрехали врат≥њ собаки, -
коли йде син матер≥ прохати.
У≤ди, нене, тепера до менеЕ
сталас¤ причина у менеЕ
—талас¤ у мене причина:
¬мерла ж≥нка Ц осталась дитинаФ.
УЅодай, брате, ще й хата згор≥ла,
як мат≥нц≥ наш≥й сид≥ть не до д≥ла.
ј ¤к буде та хата гор≥ти.
явлю люд¤м, щоб не йшли гасити,
як мат≥нц≥ наш≥й не до д≥ла житиФ.
™ багато казок, опов≥дань, в ¤ких народ засуджуЇ д≥тей, ¤к≥ цураютьс¤
своњх батьк≥в, забувають про св≥й син≥вський чи доч≥рний обовТ¤зок перед ними.
¬ украњнськ≥й народн≥й казц≥ УЌевд¤чн≥ синиФ розпов≥даЇтьс¤ про невд¤чних
син≥в, ¤к≥ не хот≥ли приймати до себе сивого, ¤к голуба батька, а пустили його
жебраком по св≥ту. «а цей вчинок вони були покаран≥.
ƒуже гарно змальована любов до батьк≥в в опов≥данн¤х та казках. У’арит¤Ф,
Уѕом≥чниц¤Ф, УЌазваний батькоФ (украњнська народна казка) а також ставленн¤
д≥тей до батьк≥в УЌемаЇ в мене мамиФ, Уяк ≤вась шукав синьоњ кв≥ткиФ,
Уќбразливе словоФ, У“атова порадаФ, УЅатько та донькаФ.
ѕоети у своњх в≥ршах також в≥дображували любов, повагу пошану до своњх
батьк≥в.
™ старовинна украњнська легенда.
” матер≥ був Їдиний син Ц дорогий, ненагл¤дний. ƒуш≥ в ньому мати не
чула, по краплин≥ збирала росу дл¤ вмиванн¤, найтоншим шовком вишивала сорочки.
¬ир≥с син, ставний, гарний. ќдруживс¤ з д≥вчиною предивноњ, небаченоњ краси.
ѕрив≥в молоду дружину в р≥дну хату. Ќе злюбила молода дружина свекруху,
зненавид≥ла њњ. Ѕо¤лас¤ мати показатис¤ нев≥стц≥ на оч≥, сид≥ла в с≥н¤х. ј
пот≥м у сарай переселилась. јле й це не заспокоњло красуню. аже вона чолов≥ков≥:
У оли хочеш, щоб ¤ жила з тобою, убий мат≥р, вийми з грудей њњ серце ≥ спали на
пов≥льному вогн≥Ф.
Ќе здригнулос¤ серце в груд¤х сина, зачарувала його небачена краса
дружини. аже в≥н матер≥: УЌаказала мен≥ дружина вбити вас мамо, вийн¤ти з
грудей ваших серце ≥ спалити на пов≥льному вогн≥. ј не послухаю, п≥де в≥д мене
дружина. Ќе можу ¤ жити без нењ не можу не послухатись.Ф «аплакала мати й
в≥дпов≥даЇ синов≥ УЌу що ж, сину, роби так, ¤к велить серцеФ.
ѕ≥шов син з мат≥рТю в д≥брову, наламав сухого хмизу, розпалив вогнище.
”бив мат≥р, вийн¤в з грудей серце. ѕоклав на жар. —палахнув сучок, тр≥снув,
полет≥ла жаринка, ударила в обличч¤ синов≥, обпекла скрикнув син, закрив
долонею обпечене обличч¤. —трепенулос¤ серце материнське, що гор≥ло на
пов≥льному вогн≥, прошепот≥ло. У—иночку м≥й р≥дний, тоб≥ бол¤че? «≥рви листок
подорожника, ось росте б≥л¤ вогнища, приклади серце материнськеЕ ѕот≥м у вогонь
покладешФ
«аридав син, схопив гар¤че материнське серце в долон≥, уклав його в
розкра¤н≥ груди, облив гар¤чими сльозами. «розум≥в в≥н, що н≥хто й н≥коли не
любив його так гар¤че й в≥ддано, ¤к р≥дна мати. ≤ таким всесильним було бажанн¤
материнського серц¤ бачити сина рад≥сним ≥ безтурботним, що ожило серце,
закрилис¤ розкра¤н≥ груди, п≥двелас¤ мати ≥ притисла кучер¤ву голову сина до
грудей. ƒружною стала йому дружина Ц красун¤, не м≥г в≥н повернутис¤ до нењ. Ќе
вернулас¤ додому й мати. ѕ≥шли вони вдвох степами широкими, стали двома
могилами високими.
“ака легенда, створена народною мудр≥стю. ЌемаЇ любов≥, сильн≥шоњ за
материнську, немаЇ н≥жност≥, н≥жн≥шоњ за ласку ≥ турботу материнську, немаЇ
тривоги, тривожн≥шоњ за безсонн≥ ноч≥ й нез≥мкнут≥ оч≥ материнськ≥. У оли в
серц≥ синовому загоритьс¤ ≥скра, в тис¤чу раз≥в менша в≥д факела материнськоњ
любов≥, то й тод≥ ц¤ ≥скра буде все житт¤ людське гор≥ти незгасним полумТ¤мФ Ц
говорить украњнська мудр≥сть.
—ин≥вська вд¤чн≥стьЕ немаЇ вищоњ радост≥ дл¤ людини, ¤ка в≥дчуваЇ
наближенн¤ присмерку свого житт¤, н≥ж вд¤чн≥сть д≥тей за добро ≥ благо,
створене батьками в ≥мТ¤ њхн≥х сина й дочки, добра ≥ блага. ≤ немаЇ г≥рк≥шого й
сумн≥шого почутт¤ дл¤ батьк≥вського й материнського серц¤, н≥ж в≥дчувати, що
син або дочка байдуж≥, безсердечн≥, що вони забули про все добре, зроблене дл¤
них мат≥рТю ≥ батьком.
” невичерпному джерел≥ народноњ морал≥ нам треба черпати духовну енерг≥ю
справжньоњ люд¤ност≥, дружби ≥ товариськост≥, справжнього братства в≥льних
людей. Ќарод нещадно засуджуЇ син≥вську невд¤чн≥сть ≥ п≥дносить благородство
син≥вськоњ любов≥ й в≥дданост≥. ќсь, наприклад у так≥й легенд≥ У«авжди розум
навчитьФ.
олись старих людей, ¤к≥ вже н≥чого робити не могли, спускали на лубках
у провалл¤, щоб дарма хл≥б не њли. а один чолов≥к дуже любив свого батька й не
виконавши жорстокого закону, заховав його в хл≥в≥ та годував таЇмно. „ерез де¤кий
час трапивс¤ недор≥д. Ќ≥чим люд¤м с≥¤ти. —тарий побачив, що син чогось
зажуривс¤, розпитав про все й порадив зн¤ти з≥ стр≥хи снопи, ще раз обмолотити
њх ≥ зас≥¤ти. “ак син ≥ вчинив. «≥йшов у нього хл≥б найкращий, найб≥льша нива
була зас≥¤на. ¬с≥ люди допитуютьс¤, ¤к в≥н до того додумавс¤.
„олов≥к спочатку мовчав. тод≥ розпов≥в, що батько так навчив. « того
часу люди перестали старих на лубках вивозити, а шанували до самоњ смерт≥, бо
вони мудр≥, житт¤м бит≥, завжди розуму навчать.
ћи вс≥ запамТ¤таймо таку ≥стину: до р≥дних потр≥бно ставитись з≥ щирою
любовТю, повагою, чуйн≥стю. ѕ≥клуйтес¤ про них, не завдавайте њм прикрощ≥в,
береж≥ть р≥дних Ц це найдорожче, що у вас Ї. Ќехай ваш≥ бажанн¤ виход¤ть ≥з
можливостей батьк≥в.
Ѕудь хорошою людиною Ц ≥ ти забезпечиш щаст¤ батьков≥ й матер≥. Ќе
допускай, щоб стар≥сть њхн¤ була позначена горем. Ќехай це буде метою усього
твого житт¤.
[1] Ќар. п≥сн≥ в записах ≤. ћанжури, с.208
[2] ”кр. нар. п≥сн≥ в записах «. ƒоленги-’одаковського, с.128