—качать реферат (30Kb)

У–озвивальн≥ ≥гри в навчально-виховному процес≥ молодшого школ¤ра.Ф

 

 

 урсова робота

ѕлан.

≤. ¬ступ. ¬плив гри на розвиток молодшого школ¤ра.

≤≤. ќсновна частина.

† 1.  ласиф≥кац≥¤ ≥гор.

† 2. ƒидактичн≥ ≥гри.

а) дидактичн≥ ≥гри Ц зас≥б навчанн¤ ≥ вихованн¤;

б) особливост≥ окремих дидактичних ≥гор;

в) етапи ≥ усп≥х проведенн¤ гри;

г) проблеми ≥ обмеженн¤ при проведенн≥ дидактичних ≥гор.

† 3. –озвиваюче значенн¤ гри.

а) гра ¤к зас≥б п≥знанн¤ св≥ту;

б) використанн¤ гри у процес≥ гармон≥йного розвитку особистост≥.

† 4. ћетодика проведенн¤ гри.

а) роль ≥ м≥сце гри в систем≥ навчанн¤;

б) вимоги до проведенн¤ гри;

в) правила гри.

† 5. ≤гров≥ проблемн≥ ситуац≥њ.

а) розвиваюч≥ можливост≥ загадок;

б) розвиток у¤ви п≥д час роботи з казками.

† 6. ѕредметн≥ ≥гри.

а) ≥гри на уроках математики;

б) використанн¤ гри на уроках читанн¤;

д) еколог≥чне вихованн¤ в процес≥ гри;

г) музично-дидактичн≥ ≥гри;

д) ≥гри в етичному вихованн≥.

≤≤≤. ѕрактична частина.

IV. ¬исновок.

« давн≥х-давен в ”крањн≥ будь-¤к≥ з≥бранн¤ д≥тей супроводжувалис¤ ≥гровою д≥¤льн≥стю. «магалис¤ у стр≥льб≥ з лук≥в, метанн≥ сн≥жок, катанн≥ на санчатах, лижах, ковзана. Ќародна виховна мудр≥сть емп≥рично передбачала розвТ¤занн¤ важливих технолог≥чних завдань формуванн¤ особистост≥ дитини. «окрема засобами народноњ гри виводили маленьку людину з њњ реального побутового повс¤кденного житт¤, запоб≥гали складанн¤ стереотип≥в сумн≥ву й недов≥ри до своњх сил. „ерез гру дитин≥ надавалас¤ змога за¤вити оточенню про св≥й позитивний потенц≥ал. —аме у гр≥ вправи актив≥зували рухлив≥сть, розвивали процеси мисленн¤, викликали в нењ позитивн≥ емоц≥њ.

« переходом ≥з умов гри до умов навчальноњ д≥¤льност≥ настаЇ в житт≥ дитини переломний момент. Ќове становище дитини в сусп≥льств≥ визначаЇтьс¤ тим, що вона просто йде з дит¤чого садка до школи, а тим, що навчанн¤ дл¤ нењ стане в≥днин≥ обовТ¤зковим.

«а результат свого навчанн¤ дитина нестиме в≥дпов≥дальн≥сть перед вчителем, школою й своЇю с≥мТЇю. “епер дитина мусить дотримуватись однакових дл¤ вс≥х школ¤р≥в правил. ≤ тут на допомогу учн¤м ≥ вчител¤м знову приходить гра. ” сучасних Ц це не cпонтанн≥ ≥гри, не стих≥йно засвоЇний в≥д старших покол≥нь розваги за правилами. —ьогодн≥ гра контролюЇтьс¤ системою сусп≥льного вихованн¤. ” гр≥ при цьому ≥снуЇ субТЇктивна свобода дл¤ дитини. “ут д≥ти мають змогу самост≥йно (без допомоги дорослих) розпод≥л¤ти рол≥, контролювати один одно, стежити за точн≥стю виконанн¤ того чи ≥ншого завданн¤. “ут дитина виконуЇ роль, ¤ку вз¤ла на себе, враховуючи св≥й досв≥д. √ра стаЇ сьогодн≥ школою соц≥альних в≥дносин дл¤ кожноњ дитини. ѕ≥д час гри дитина ознайомлюЇтьс¤ з великим д≥апазоном людських почутт≥в й взаЇмостосунк≥в, вчитьс¤ розр≥зн¤ти добро ≥ зло. «авд¤ки гр≥ у дитини формуЇтьс¤ здатн≥сть ви¤вл¤ти своњ особливост≥, визначати, ¤к вони сприймаютьс¤ ≥ншими, й зТ¤вл¤Їтьс¤ потреба будувати свою повед≥нку з урахуванн¤м можливоњ реакц≥њ ≥нших.[1]

‘ормуванн¤ учн¤ самост≥йною, ≥н≥ц≥ативною, вдумливою особист≥стю, буде усп≥шним, ¤кщо вчитель потурбуЇтьс¤ про це з першого проведеного уроку. ќдним з найперспективн≥ших шл¤х≥в вихованн¤ активних учн≥в, озброЇнн¤ њх необх≥дними вм≥нн¤ми ≥ навичками Ї впровадженн¤ активних форм ≥ метод≥в навчанн¤, серед ¤ких пров≥дне м≥сце займають навчальн≥ ≥гри.

”продовж житт¤ людина граЇ ту чи ≥ншу соц≥альну роль, що в≥дведена њй у сусп≥льств≥. «а житт¤ людина програЇ близько ста рол≥в ≥ до виконанн¤ кожноњ ≥з них готуЇтьс¤ сама або њњ готуЇ сусп≥льство.

” дит¤ч≥ роки гра Ї основним видом д≥¤льност≥ людини. «а њњ допомогою д≥ти п≥знають св≥т. Ѕез гри д≥т¤м жити нудно, нец≥каво. Ѕуденн≥сть житт¤ може викликати у них захворюванн¤. ¬ гр≥ д≥ти й п≥дл≥ток перев≥р¤ють свою силу ≥ спритн≥сть, у них виникають бажанн¤ фантазувати, в≥дкривати таЇмниц≥ ≥ прагнути чогось прекрасного. «а вм≥лого в≥докремленн¤ гра може стати незам≥нимим пом≥чником педагога.

√ра даруЇ щохвилинну рад≥сть, задовольн¤Ї актуальн≥ нев≥дкладн≥ потреби, а ще Ц спр¤мована в майбутнЇ, бо п≥д час гри у д≥тей формуютьс¤ чи закр≥плюютьс¤ властивост≥, вм≥нн¤, зд≥бност≥, необх≥дн≥ њм дл¤ виконанн¤ соц≥альних, профес≥йних, творчих функц≥й у майбутньому. ≤ скр≥зь, де Ї гра, пануЇ здоровТ¤, рад≥сть дит¤чого житт¤.

ѕотрапл¤ючи до школи п≥сл¤ дит¤чого садка, дитина зустр≥чаЇтьс¤ з ≥ншим видом д≥¤льност≥ Ц навчанн¤м. јле гра залишаЇтьс¤ важливим засобом не лише в≥дпочинку, а й творчого п≥знанн¤ житт¤. ≤грова позиц≥¤ Ц могутн≥й зас≥б виховного впливу на д≥тей. ¬. ‘. Ўатанов зазначаЇ Уѕридив≥тьс¤: чи не дуже рано згасаЇ наш педагог≥чний ≥нтерес до ≥гор, ¤к≥ в≥рою ≥ правдою завжди служили ≥ покликан≥ служити розвитков≥ км≥тливост≥ та п≥знавальноњ ц≥кавост≥ д≥тей на вс≥х, без вин¤тку, в≥кових р≥вн¤х. ¬≥домо, що т≥ д≥ти, з ¤ких на уроц≥ й слова не вит¤гнеш, в ≥грах активн≥. ¬они можуть повернути х≥д гри так, що де¤к≥ в≥дм≥нники т≥льки руками розведуть. ѓхн≥ д≥њ в≥дзначаютьс¤ глибиною мисленн¤. ћисленн¤ см≥ливого, масштабною, нестандартноюФ.[2]

” процес≥ гри в учн≥в виробл¤Їтьс¤ звичка зосереджуватис¤. самост≥йно думати, розвивати увагу. «ахопившись грою, д≥ти не пом≥чають, що навчаютьс¤, до активноњ д≥¤льност≥ залучаютьс¤ нав≥ть найпасивн≥ш≥ учн≥.

 оли вчитель використовуЇ на уроц≥ елементи гри, то в клас≥ створюЇтьс¤ доброзичлива обстановка, бадьорий настр≥й, бажанн¤ вчитис¤. ѕлануючи урок, учитель маЇ уважати на вс≥х учн≥в, добирати ≥гри, ¤к≥ були б ц≥кав≥ й зрозум≥л≥.[3]

ј. —. ћакаренко писав: У√ра маЇ важливе значенн¤ в житт≥ дитиниЕ якою буде дитина в гр≥, такою вона буде ≥ в прац≥, коли виросте. “ому вихованн¤ майбутнього д≥¤ча в≥дбуваЇтьс¤ перш за все в гр≥ЕФ ќтже, гра, њњ орган≥зац≥¤ Ц ключ в орган≥зац≥њ вихованн¤.[4]

¬ гр≥ формуЇтьс¤ багато особливостей особистост≥ дитини. √ра Ц це своЇр≥дна школа п≥дготовки до прац≥. ¬ гр≥ виробл¤Їтьс¤ спритн≥сть, витримка, активн≥сть. √ра Ц це школа сп≥лкуванн¤ дитини.

√ра т≥льки здаЇтьс¤ легкою. ј насправд≥ вона потребуЇ, щоб дитина ¤ка граЇтьс¤ в≥ддавала гр≥ максимум своЇњ енерг≥њ, розуму, витримки, самост≥йност≥. √ра пост≥йно стаЇ напруженою працею ≥ через зусилл¤ веде до задоволенн¤.

≤гри в школ≥ Ц перш за все дидактичн≥, повинн≥ приковувати нест≥йку увагу д≥тей до матер≥алу уроку, давати нов≥ знанн¤, заставити њх напружено мислити.

¬ажливою ¤вл¤Їтьс¤ виховна сторона. √ра вимагаЇ в≥д д≥тей у¤ви, вм≥нн¤ швидко знаходити правильне р≥шенн¤.[5]

√ра Ї найприродн≥шою ≥ найприваблив≥шою д≥¤льн≥стю дл¤ молодших школ¤р≥в. ÷е  . ƒ. ”шинський писав: У«робити серйозне зан¤тт¤ дл¤ дитини ц≥кавим Ц ось завданн¤ початкового навчанн¤.  ожна здорова дитина потребуЇ д≥¤льност≥ ≥ до того ж серйозноњ д≥¤льност≥Е « перших ж урок≥в привчайте дитину полюбити своњ обовТ¤зки й знаходити приЇмн≥сть в њх виконанн≥Ф.[6]

—аме в ≥грах розпочинаЇтьс¤ невимушене сп≥лкуванн¤ дитини з колективом класу, взаЇморозум≥нн¤ м≥ж учителем ≥ учнем. ” процес≥ гри в д≥тей виробл¤Їтьс¤ звичка зосереджуватис¤, працювати вдумливо, самост≥йно, розвиваЇтьс¤ увага, памТ¤ть, жадоба до знань. «адовольн¤ючи свою природну невсипущу потреба в д≥¤льност≥, в процес≥ гри дитина УдобудовуЇФ в у¤в≥ все, що недоступне њй в навколишн≥й д≥йсност≥, у захопленн≥ не пом≥чаЇ, що вчитьс¤ Ц п≥знаЇ нове, запамТ¤товуЇ, ор≥ЇнтуЇтьс¤ в р≥зних ситуац≥¤х, поглиблюЇ ран≥ше набутий досв≥д, пор≥внюЇ запас у¤влень, пон¤ть, розвиваЇ фантаз≥ю.

” гр≥ найповн≥ше про¤вл¤Їтьс¤ ≥ндив≥дуальн≥ особливост≥, ≥нтелектуальн≥† можливост≥, нахили, зд≥бност≥ д≥тей. √ра Ц творч≥сть, гра Ц прац¤. Уѕрац¤ Ц шл¤х д≥тей до п≥знанн¤ св≥туФ Ц писав ќ. ћ. √орький.

√ра належить до традиц≥йних ≥ визнаних метод≥в навчанн¤ ≥ вихованн¤, дошк≥льник≥в, молодших школ¤р≥в ≥ п≥дл≥тк≥в. ÷≥нн≥сть цього методу пол¤гаЇ в тому, що в ≥гров≥й д≥¤льност≥ осв≥тн¤, розвиваюча й виховна ф-ц≥¤ д≥ють у т≥сному взаЇмозвТ¤зку. √ра ¤к метод навчанн¤ орган≥зовуЇ, розвиваЇ учн≥в, розширюЇ њхн≥ п≥знавальн≥ можливост≥, виховуЇ особист≥сть. [7]

«адовольн¤ючи дит¤чу допитлив≥сть, залучити њх до активного п≥знанн¤ оточуючого св≥ту, оволод≥ти способами п≥знанн¤ звТ¤зк≥в м≥ж предметами та ¤вищами допоможе гра.

Ќавчатись, граючись! ÷¤ ≥де¤ ц≥кавила багатьох педагог≥в ≥ виховател≥в. ѕрактично вир≥шити цю проблему зм≥г наш сучасник, нин≥ добре в≥домий вс≥м Ў. ќ. јмонашв≥л≥. ¬≥н показав, ¤к через гру можна увести дитину в складний св≥т п≥знанн¤. Ў. ќ. јмонашв≥л≥ граЇ, сп≥лкуючись ≥з своњми учн¤ми. ≤ це важливе вм≥нн¤ дорослоњ людини стати на один р≥вень з дитиною щедро винагороджуЇтьс¤ Ц блиском допитливих очей, живою активн≥стю сприйманн¤, щирою любовТю до ¬чител¤.[8]

≤гри можна под≥лити на предметн≥ та сюжетн≥. ѕредметн≥ призначен≥ дл¤ п≥знанн¤ повних ¤вищ ≥ законом≥рностей, кр≥м тих, ¤к≥ м≥ст¤ть звТ¤зки та стосунки м≥ж людьми. —южетн≥сть ≥гри характеризуЇтьс¤ тим, що охоплюють законом≥рност≥ людськоњ д≥¤льност≥ й сп≥лкуванн¤. ¬они под≥л¤ютьс¤ на виробнич≥ й трен≥нгов≥.

¬иробнич≥ ≥гри у свою чергу, под≥л¤ютьс¤ на ≥м≥тац≥йн≥, рольов≥, д≥лов≥. ќстанн≥ Ї синтезом двох попередн≥х (≥м≥тац≥йних ≥ рольових), вони найб≥льш складн≥. ƒл¤ проведенн¤ д≥лових ≥гор потр≥бн≥ певний досв≥д, ¤кий можна набути у навчальних ≥грах ≥нших вид≥в.

ўодо рольових в≥дношень у сюжетних ≥грах, то њх прийн¤то† д≥лити на симетричн≥ й асиметричн≥. ѕри симетричних рольових в≥дносинах комун≥канти (учасники гри) виступають нос≥¤ми одн≥Їњ соц≥альноњ рол≥, наприклад: брат Ц сестра, учень Ц учень, вчитель Ц вчитель. —итуац≥њ такого сп≥лкуванн¤ спр¤мован≥ на розвиток ум≥нь будувати взаЇмов≥дносини з нос≥Їм ???????? рол≥, обговорювати ≥ вир≥шувати проблеми в межах загального соц≥ального контексту.

јсиметричн≥ в≥дношенн¤ спостер≥гаютьс¤ тод≥, коли учасники сп≥лкуванн¤ р≥зн¤тьс¤ м≥ж собою соц≥альними ознаками. Ќаприклад: учень Ц учитель, учень Ц учень (¤кщо вони належать до р≥зних в≥кових груп) та ≥н. јсиметричн≥ в≥дношенн¤ впливають ≥ на повну повед≥нку в≥дносно до рол≥ та статусу партнера.

–ольов≥ в≥дношенн¤ м≥ж учасниками гри Ї основними параметрами, що визначають характер емоц≥й. «алежно в≥д конкретноњ дидактичноњ мети нестандартного уроку,† ≥ндив≥дуальних в≥кових ≥ психолог≥чних особливостей д≥тей, сюжетно-рольову гру можна проводити з одним учнем, групою або з ц≥лим класом.[9]

ƒидактичн≥ ≥гри бажано широко використовувати ¤к зас≥б навчанн¤, вихованн¤ ≥ розвитку школ¤р≥в. ” будь-¤к≥й гр≥ розвиваЇтьс¤ увага, спостережлив≥сть, км≥тлив≥сть. —учасна дидактика звертаючись до ≥грових форм навчанн¤ на уроках, вбачаЇ в них можливост≥ ефективноњ взаЇмод≥њ педагога ≥ учн≥в, продуктивноњ форми њх сп≥лкуванн¤ з властивими њм елементами змаганн¤, неп≥дробноњ ц≥кавост≥.

” процес≥ гри в учн≥в виробл¤Їтьс¤ звичка зосереджуватис¤, самост≥йно думати, розвивати увагу. «ахопившись грою, д≥ти не пом≥чають, що навчаютьс¤.

ƒидактична гра на уроц≥ Ц не самоц≥ль, а зас≥б навчанн¤ ≥ вихованн¤. —ам терм≥н Удидактична граФ п≥дкреслюЇ њњ педагог≥чну спр¤мован≥сть та багатогранн≥сть застосуванн¤. ј тому найсуттЇв≥шим дл¤ вчител¤ будь-¤кого предмета, Ї так≥ питанн¤:

а) визначити м≥сце дидактичних ≥гор та ≥грових ситуац≥й у систем≥ ≥нших вид≥в д≥¤льност≥ на уроц≥;

б) доц≥льн≥сть використанн¤ њх на р≥зних етапах вивченн¤ р≥зноман≥тного за характером навчального матер≥алу;

в) розробка методики проведенн¤ дидактичних ≥гор з урахуванн¤м дидактичноњ мети уроку та р≥вн¤ п≥дготовленост≥ учн≥в;

г) вимоги до зм≥сту ≥гровоњ д≥¤льност≥ у св≥тл≥ ≥дей розвивального навчанн¤;

д) передбаченн¤ способ≥в стимулюванн¤ учн≥в, заохоченн¤ в процес≥ гри тих, хто найб≥льше в≥дзначивс¤, а також дл¤ п≥дбадьоренн¤ в≥дстаючих.

√ра Ц одна з найважлив≥ших сфер у життЇд≥¤льност≥ дитини, разом з працею, навчанн¤м, мистецтвом, спортом вона забезпечуЇ необх≥дн≥ емоц≥йн≥ умови дл¤ всеб≥чного, гармон≥йного розвитку особистост≥. ƒл¤ педагога вона стаЇ ≥нструментом вихованн¤, що даЇ змогу повн≥стю враховувати в≥ков≥ особливост≥ д≥тей ≥ п≥дл≥тк≥в, розвивати ≥н≥ц≥ативу, створювати атмосферу розкутост≥, самост≥йност≥, творчост≥ та умови дл¤ саморозвитку.

яскравим прикладом ≥гровоњ позиц≥њ вчител¤ Ї д≥¤льн≥сть ј. —. ћакаренка, ¤кий писав: У™ ще один важливий метод Ц граЕ “реба зазначити, що м≥ж грою ≥ роботою немаЇ такоњ великоњ р≥зниц≥, ¤к дехто думаЇЕ ¬ кожн≥й гарн≥й гр≥ Ї насамперед робоче зусилл¤ та зусилл¤ думкиЕ ƒехто гадаЇ, що робота в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д гри тим, що в робот≥ Ї в≥дпов≥дальн≥сть, а в гр≥ њњ немаЇ. ÷е неправильно: у гр≥ Ї така ж велика в≥дпов≥дальн≥сть, ¤к ≥ в робот≥, - звичайно, у гр≥ гарн≥й, правильн≥йЕФ[10]

ƒидактична гра Ц це практична групова вправа з виробленн¤ оптимальних р≥шень, застосуванн¤ метод≥в ≥ прийом≥в у штучно створених умовах, що в≥дтворюють реальну обстановку. ѕ≥д час гри в учн¤ виникаЇ мотив, суть ¤кого пол¤гаЇ в тому, щоб усп≥шно виконати вз¤ту на себе роль. ќтже, система д≥й у гр≥ виступаЇ ¤к мета п≥знанн¤ ≥ стаЇ безпосередн≥м зм≥стом св≥домост≥ школ¤ра.[11]

–ольова гра. √оловна мета њњ Ц розвивати зд≥бност≥ школ¤р≥в, прищеплювати ум≥нн¤ приймати правильн≥ р≥шенн¤. ” рольових ≥грах ви¤вл¤ютьс¤ особист≥сть учн¤, його зд≥бност≥ та перспективи на майбутнЇ.

¬≥кторина. ѓњ це називають грою переможц≥в. ” н≥й змагаютьс¤, аби швидше ≥ повн≥ше в≥дпов≥сти на поставлен≥ запитанн¤. ќтже, в≥кторина Ц це конкурс, п≥д час ¤кого учн≥ самост≥йно в≥дпов≥дають на запитанн¤.

ўоб урок був ц≥кавим ≥ ефективним, на його р≥зних етапах можна використати кросворди за темами уроку чи розд≥лу. —кладаючи кросворд, учитель маЇ дотримуватис¤ вимог проведенн¤ дидактичних ≥гор. ѕ≥д час ц≥леспр¤мованоњ п≥дготовчоњ роботи учн≥ розвТ¤зують запропонован≥ кросворди з вивченоњ теми. ќтже, кросворд, з одного боку, вносить в урок елемент гри, а з ≥ншого Ц спри¤Ї глибшому засвоЇнню вивченого.

ћетодика гри Ућорозкова атакаФ запозичена з телев≥кторини Уўо? ƒе?  оли?Ф. ќдержавши запитанн¤ чи завданн¤, учасники гри прот¤гом одн≥Їњ хвилини висловлюють р≥зноман≥тн≥ г≥потези, дискутують, в≥ддаючи перевагу т≥й чи ≥нш≥й ≥дењ, а по зак≥нченню часу пропонують свою в≥дпов≥дь ¤к Їдине р≥шенн¤.

Ќа уроках закр≥пленн¤ пройденого матер≥алу чи повторенн≥ учн≥ любл¤ть працювати динам≥чними парами. ѕопередньо вчитель готуЇ картки з 2-3 практичними завданн¤ми з теми, що вивчаЇтьс¤. ќдержавши картку, двоЇ учн≥в перше завданн¤ виконують сп≥льно. ќдин учень по¤снюЇ ≥ншому, ¤к потр≥бно виконувати завданн¤, а той слухаЇ, запитуЇ або висловлюЇ своЇ розум≥нн¤. ƒруге ≥ третЇ завданн¤ д≥ти виконують самост≥йно, занотовуючи њх до зошит≥в, а пот≥м перев≥р¤ють один одного з в≥дпов≥дним коментуванн¤м допущених помилок.

ѕерел≥чен≥ види ≥гор мають своЇ призначенн¤ ≥ конкретне застосуванн¤. “ак, мета дидактичних ≥гор Ц формуванн¤ в учн≥в ум≥нн¤ поЇднувати теоретичн≥ знанн¤ з практичною д≥¤льн≥стю. ќволод≥ти необх≥дними знанн¤ми, ум≥нн¤ми й навичками учень зможе лише тод≥, коли в≥н час ви¤вл¤тиме до них ≥нтерес, ≥ коли вчитель зум≥в зац≥кавити учн≥в.

 

ƒобираючи ту чи ≥ншу дидактичну гру, вчитель маЇ памТ¤тати, що процес створенн¤ гри м≥стить р¤д стан≥в:

а) виб≥р теми гри;

б) визначенн¤ мети й завдань гри;

в) п≥дготовка ≥ проведенн¤ гри (пов≥домленн¤ учн¤м теми гри, п≥дготовка унаочнень, проведенн¤ гри, п≥дбитт¤ п≥дсумк≥в).

”сп≥х проведенн¤ гри залежить в≥д дотриманн¤ вимог:

а) ≥гри мають в≥дпов≥дати навчальн≥й програм≥;

б) ≥гров≥ завданн¤ мають бути не надто легкими, проте й не дуже складними;

в) в≥дпов≥дн≥сть гри в≥ковим особливост¤м учн≥в;

г) р≥зноман≥тн≥сть ≥гор;

д) залученн¤ до ≥гор учн≥в усього класу.

ѕ≥д час проведенн¤ дидактичних ≥гор в учител≥в виникаЇ безл≥ч проблем: за ¤ким принципом в≥дбирати навчальний матер≥ал дл¤ створенн¤ ≥гор, ¤ке м≥сце дидактичних ≥гор в р¤д≥ ≥нших форм ≥ метод≥в навчанн¤, ¤к одному вчителев≥ вправитис¤ з класом учн≥в п≥д час гри?

” навчальних ≥грах немаЇ тих, хто програв або виграв, тут виграють ус≥. ѓх можна проводити на будь-¤кому етап≥ уроку. ÷е дасть змогу ви¤вити знанн¤ учн¤ ≥ вм≥нн¤ користуватис¤ ними.

 

ƒе брати навчальний час, ¤кий можна використати дл¤ дидактичних ≥гор? якщо залишитис¤ в межах традиц≥йних форм ≥ метод≥в навчанн¤, то в структур≥ зан¤ть навчального часу дл¤ ≥гор не знайдетьс¤. јле ¤кщо в≥дмовитись в≥д де¤ких застар≥лих компонент≥в уроку, наприклад, тривалих нудних опитувань, м≥кролекц≥й на уроц≥, навчальних розмов, то гра не лише орган≥чно впишетьс¤ в структуру уроку, а й дасть змогу р≥зко зекономити навчальний час.

як оц≥нювати результати дидактичних ≥гор? якщо п≥сл¤ гри вм≥нн¤ й навички учн≥в не зростають, це означаЇ, що гра не ефективна ≥ результати њњ впровадженн¤ негативн≥. “од≥ треба шукати причини негативних насл≥дк≥в. ѓх може бути дв≥: перша Ц ¤к≥сть самоњ гри низька ≥ не в≥дпов≥даЇ вимогам; друга Ц методика проведенн¤ гри маЇ серйозн≥ в≥дхиленн¤ в≥д належного р≥вн¤. ѕозитивний ефект в≥д використанн¤ ≥гор дл¤ навчанн¤ маЇ ви¤витис¤ одразу ж п≥сл¤ гри. ¬≥н легко ви¤вл¤Їтьс¤ в моральному задоволенн≥ в≥д гри њњ учасник≥в.

ѕроте ≥снують ≥ обмеженн¤ дл¤ проведенн¤ дидактичних ≥гор:

1.     Ќе варто орган≥зовувати навчальну гру, ¤кщо учн≥ недостатньо знають тему.

2.     Ќедоц≥льно впроваджувати ≥гри на зал≥ках ≥ ≥спитах, ¤кщо вони не використовувалис¤ в ход≥ навчанн¤.

3.     Ќе сл≥д застосовувати ≥гри з тих предмет≥в ≥ програмних тем, де вони не можуть дати позитивного ефекту.[12]

 

√ра в початков≥й ланц≥ Ї засобом п≥знанн¤ навколишнього св≥ту ≥ себе в ньому, усв≥домленн¤ д≥тьми мети своЇњ д≥¤льност≥, опредмечуванн¤ абстрактних пон¤ть, розвитку творчоњ у¤ви та зд≥бностей, встановлених люд¤них взаЇмин. Ѕ≥льш≥сть вчител≥в використовуЇ гру ¤к зас≥б ц≥леутворенн¤ педагог≥чноњ д≥¤льност≥ та ≥нтерпретац≥њ њњ в особистост≥ д≥њ учн¤. √ра допомагаЇ розвивати творчу у¤ву та творч≥ зд≥бност≥ дитини.

¬≥д уроку до уроку повинн≥ зм≥нюватис¤ сюжети, ≥гров≥ ситуац≥њ. ѕоступово ц≥кава гра, творча композиц≥¤ сл≥в переростають у справжню навчально-п≥знавальну працю.

¬елике розвивальне значенн¤ мають створюван≥ вчителем ≥гров≥ д≥алог≥чн≥ ситуац≥њ, ¤к≥ спр¤мован≥ на актив≥зац≥ю складноњ анал≥тико-синтетичноњ д≥¤льност≥ д≥тей п≥д час проведенн¤ зан¤ть з ≥нтегрованого курсу Уя + миФ. “ак, розгл¤даючи образ св≥ту ¤к ц≥л≥сть, д≥ти ознайомлюютьс¤ з такими пон¤тт¤ми: св≥т, земл¤, космос, ноосфера, Ѕатьк≥вщина, народ, родина, с≥мТ¤.

ѕ≥д час вивченн¤ теми У≤стор≥¤ кожного Ц л≥топис народуФ можна запропонувати ≥гри, ¤к≥ дадуть змогу усв≥домити пон¤тт¤ роду людського Ц основноњ форми людського бутт¤, усв≥домити звТ¤зок м≥ж покол≥нн¤ми.

 

„ому гра так подобаЇтьс¤ д≥т¤м? “ому, що гра даруЇ рад≥сть ≥ захопленн¤, що сам процес гри сповнений неспод≥ванок, а результат Ц таЇмниц¤. јле кр≥м субТЇктивного сприйн¤тт¤, Ї, безумовно, глибший вплив гри на людину, на основн≥ сфери њњ життЇд≥¤льност≥: ф≥зичну, емоц≥йно-вольову, ≥нтелектуальну та духовну (ц≥л≥сно-смислову).

—л≥д зазначити, що гра Ц це, ¤к правило, переживанн¤, тому найб≥льш активною п≥д час гри стаЇ емоц≥йна сфера. ѕод≥бно до того, ¤к п≥д час перегл¤ду захоплюючого ф≥льму гл¤дач≥ стають причетними до його под≥й, так ≥ в процес≥ ц≥кавоњ гри њњ учасники можуть забути про все ≥нше. √ра може бути рухливою, поли пор¤д з емоц≥йною актив≥зуЇтьс¤ ф≥зична сфера дитини, ≥ може бути статичною з точки зору рухливост≥ т≥ла Ц це ≥гри лог≥чн≥, ≥гри на км≥тлив≥сть, коли разом з емоц≥йною актив≥зуЇтьс¤ ≥нтелектуальна сфери (Ућатематичний б≥йФ, Уўо? ƒе?  оли?Ф ≥ т. п.)

јнал≥з гри та њњ елемент≥в з точки зору розвитку основних сфер життЇд≥¤льност≥ людини може дати науково обгрунтован≥ в≥дпов≥д≥ на досить ц≥кав≥ запитанн¤, наприклад: чому так важко привчити дитину до регул¤рного виконанн¤ ф≥зичноњ зар¤дки?

ѕ≥д час механ≥чного виконанн¤ заздалег≥дь в≥домих рух≥в актив≥зуЇтьс¤ лише ф≥зична сфера, а емоц≥йна, ≥нтелектуальна та духовна залишаютьс¤ переважно пасивними. ¬≥дсутн≥сть переживанн¤, емоц≥йного забарвленн¤ робл¤ть ф≥зичну зар¤дку мало привабливою. јле досить додати музику, ¤ка б актив≥зувала емоц≥йн≥ смаки, ≥ все зм≥нюЇтьс¤: аероб≥ка чи ритм≥чна г≥мнастика пробуджують усм≥шки та завз¤т≥сть.

« ц≥Їњ точки зору У—уха задачкаФ Ц це задача, що м≥стить у соб≥ т≥льки ≥нформац≥йну частину, тобто спр¤мована лише на роботу ≥нтелектуальноњ сфери особистост≥. «розум≥ло, що найб≥льшого зац≥кавленн¤ та максимальноњ працездатност≥ учн≥в можливо дос¤гти, впливаючи на вс≥ чотири сфери життЇд≥¤льност≥. ¬икористанн¤ гри та ≥грових елемент≥в даЇ змогу зробити значний крок у цьому напр¤мку.

—л≥д визнати, що в початкових ланках осв≥ти розвитков≥ емоц≥йноњ сфери прид≥л¤Їтьс¤ б≥льше уваги, н≥ж у старших класах. ќднак з точки зору гармон≥йност≥ у розвитку д≥тей теж ≥снують певн≥ диспропорц≥њ. ≤гри чи ≥гров≥ елементи, що використовуютьс¤, розвивають переважно сфери емоц≥йну з ф≥зичною чи емоц≥йну з ≥нтелектуальною. ѕоза увагою все ще залишаютьс¤ ≥гри та трен≥нги духовноњ спр¤мованост≥.

—аме так≥ трен≥нги викликають та закр≥плюють вищ≥ емоц≥йн≥ стани та почутт¤ людини, допомагають формувати у д≥тей духовний, гуман≥стичн≥ та еколог≥чн≥ ц≥нност≥, ¤к≥ нам так потр≥бн≥. ѕод≥бн≥ ≥гри можна використовувати, починаючи з дит¤чого садка, а назви њх п≥дказуЇ саме житт¤, наприклад: У¬р¤туй р≥ки в≥д забрудненн¤Ф, У«аспок≥й ≥ншогоФ, Уѕодивись рад≥сноФ.

Уўо пос≥Їш, те й пожнешФ Ц запов≥даЇ стародавн¤ мудр≥сть, отже, ¤к≥ ¤кост≥ матимуть сьогодн≥ д≥ти, так≥ матиме ≥ майбутн≥й св≥т, в ¤кому жити вс≥м нам.

ќсь вдалий приклад використанн¤ гри дл¤ формуванн¤ взаЇмин у дит¤чому колектив≥, вм≥нн¤ сп≥лкуватис¤ в груп≥, в пар≥.

”рок читанн¤ в 1 клас≥. “ема: У«вук ≥ л≥тера ∆Ф. ”чн≥в можна запросити на день народженн¤ л≥тери ≥ звука ∆.  ожн≥й груп≥ сл≥д дати особливе завданн¤ Ц запросити гостей Ц казкових персонаж≥в, до складу ≥мен ¤ких входить звук [∆];

- принести подарунки: кв≥ти, книги, л¤льковий од¤г;

- приготувати св¤тков≥ гостинц≥ з цим звуком;

- запросити д≥тей в ≥менах ¤ких Ї цей звук;

- назвати зв≥р≥в, птах≥в, комах, що зав≥тали на день народженн¤.

“аким чином д≥ти в ц≥кав≥й форм≥ знайомл¤тьс¤ ≥з звуком [∆].[13]

ѕроводити при, створювати ≥гров≥ ситуац≥њ, важливо на кожному уроц≥. ÷е особливо стосуЇтьс¤ 1 класу Ц перех≥дного пер≥оду, коли учн≥ ще не звикли до тривалоњ напруженоњ д≥¤льност≥. ¬они швидко стомлюютьс¤, притуплюЇтьс¤ њхн¤ увага, набридаЇ одноман≥тн≥сть. “ому гра маЇ вв≥йти в практику роботи вчител¤ ¤к один з найефективн≥ших метод≥в орган≥зац≥њ навчальноњ д≥¤льност≥ першокласник≥в.

√ру можна пропонувати на початку уроку. “ак≥ ≥гри мають збудити думку учн¤, допомогти йому зосередитись ≥ вид≥лити основне, найважлив≥ше, спр¤мовувати увагу на самост≥йну д≥¤льн≥сть. ≤нколи гра може бути н≥би фоном дл¤ побудови всього уроку.  оли ж учн≥ стомлен≥ њм доц≥льно запропонувати рухливу гру.

≤гри важливо проводити систематично ≥ ц≥леспр¤мовано на кожному уроц≥, починаючи з елементарних ≥грових ситуац≥й, поступово ускладнюючи ≥ ур≥зноман≥тнюючи њх у м≥ру нагромадженн¤ в учн≥в знань, виробленн¤ вм≥нь ≥ навичок, засвоЇнн¤ правил гри, розвитку памТ¤т≥, вихованн¤ км≥тливост≥, самост≥йност≥, наполегливост≥ тощо.

ƒидактичн≥ ≥гри можна використовувати дл¤ ознайомленн¤ д≥тей з новим матер≥алом та дл¤ його закр≥пленн¤, дл¤ повторенн¤ ран≥ше набутих у¤влень ≥ таких, дл¤ повн≥шого ≥ глибшого њх осмисленн¤ засвоЇнн¤, формуванн¤ ум≥нь та навичок, розвитку† основних прийом≥в мисленн¤, розширенн¤ кругозору.

—истематичне використанн¤ ≥гор п≥двищуЇ ефективн≥сть навчанн¤. ƒидактичн≥ ≥гри добираютьс¤ в≥дпов≥дно до програми.

ўоб ≥грова д≥¤льн≥сть на уроц≥ проходила ефективно ≥ давала бажан≥ результати необх≥дно нею керувати, забезпечивши виконанн¤ таких вимог:

1. √отовн≥сть учн≥в до участ≥ у гр≥ (кожний учень повинен засвоњти правила гри, ч≥тко усв≥домити мету њњ, к≥нцевий результат, посл≥довн≥сть д≥й, мати потр≥бний запас знань дл¤ участ≥ у гр≥).

2. «абезпеченн¤ кожного учн¤ необх≥дним дидактичним матер≥алом.

3. „≥тка постановка завдань гри. ѕо¤сненн¤ гри Ц зрозум≥ле, ч≥тке.

4. —кладну гру сл≥д проводити поетапно, поки учн≥ не засво¤ть окремих д≥й, а дал≥ можна пропонувати всю гру ≥ р≥зн≥ њњ вар≥анти.

5. ƒ≥њ учн≥в сл≥д контролювати, своЇчасно виправл¤ти, спр¤мовувати, оц≥нювати.

6. Ќе можна допустити приниженн¤ г≥дност≥ дитини (образлив≥ пор≥вн¤нн¤, оц≥нки за поразку в гр≥, глузуванн¤ тощо).

7. ƒоц≥льно розсадити учн≥в (звичайно непом≥тно дл¤ них) так, щоб за кожною партою сид≥в учень сильн≥ший, а другий Ц слабший. ” такому раз≥ ≥гри м≥ж сус≥дами по парт≥ проход¤ть ефективн≥ше ≥ пост≥йно контролюютьс¤ сильн≥шими. –озсадити учн≥в по р¤дах парт треба так, щоб р≥вень њхн≥х знань ≥ розумового розвитку був приблизно однаковим, щоб шанс виграти мав кожен р¤д учн≥в.

8. √ра на уроц≥ не повинна проходити стих≥йно, вона маЇ бути ч≥тко орган≥зованою ≥ ц≥леспр¤мованою. ”чн≥ мають засвоњти правила гри, кр≥м того зм≥ст гри, њњ форма повинн≥ бути доступними дл¤ учн≥в.

Ќадзвичайно важливу роль в ≥гров≥й ситуац≥њ в≥д≥грають правила. якщо вони заздалег≥дь не продуман≥, ч≥тко не сформульован≥, то це утруднюЇ по¤сненн¤ ходу гри, осмисленн¤ учн¤ми њњ зм≥сту викликаЇ втому ≥ байдуж≥сть учн≥в.

ѕравила гри зобовТ¤зують учн≥в д≥¤ти строго по черз≥ чи колективно в≥дпов≥дати за викликом, уважно слухати в≥дпов≥дь товариша, щоб вчасно виправити його ≥ не повторювати сказаного, дисципл≥нованими, не заважати ≥ншим, чесно визнавати своњ помилки.

ѕравила гри виконують функц≥ю орган≥зуючого елемента ≥ Ї засобом керуванн¤ грою. ¬они визначають способи д≥й та њх посл≥довн≥сть, вимоги до повед≥нки, регулюють взаЇмини д≥тей у гр≥, вчать њх сп≥вв≥дносити своњ д≥њ з д≥¤льн≥стю ≥нших гравц≥в, спри¤ючи вихованню наполегливост≥, чесност≥, км≥тливост≥ тощо.

∆одне порушенн¤ правил не повинно залишатис¤ поза увагою вчител¤. «алежно в≥д обставин в≥н маЇ знайти час ≥ досить вимогливо та справедливо вказати учню на його недол≥ки в гр≥, по¤снити, до чого призвод¤ть под≥бн≥ вчинки в повс¤кденному житт≥. ѕроте п≥д час гри не треба робити довгих зауважень, повчань, оск≥льки це пог≥ршуЇ настр≥й учн≥в, послаблюЇ њхн≥й ≥нтерес, гальмуЇ увагу.[14]

«агадка Ц це досить поширений жанр дит¤чого фольклору, метод народноњ педагог≥ки. «агадка розвиваЇ мисленн¤ ≥ мову дитини, њњ спостережлив≥сть.  ожна загадка м≥стить нестандартне завданн¤, ¤ке викликаЇ жвавий ≥нтерес. «а допомогою загадок можна створювати проблемн≥ ситуац≥њ на уроках украњнськоњ та ≥нших мов, математики, предмет≥в природничого циклу, а також проводити ≥нтегрован≥ уроки.  р≥м народних загадок, можна використати немало авторських загадок, що в≥дображають ¤вища природи, предмети побуту, техн≥ки та ≥н.

«а допомогою загадок можна проводити нестандартн≥ уроки у форм≥  ¬ , заочних мандр≥вок у св≥т ц≥кавого.

√ра будуЇтьс¤ таким чином, щоб у н≥й брали участь ус≥, вона надаЇ кожн≥й дитин≥ можлив≥сть випробувати своњ сили в змаганн≥ на км≥тлив≥сть, пережити ситуац≥ю поразки або усп≥ху.  лас д≥литьс¤ на команди, ¤к≥, наприклад, УмандруютьФ до Украњни чудесФ. ¬они потрапл¤ють в гост≥ до ¬есни, Ћ≥та, ќсен≥, «ими, розгадують загадки, а також в≥дпов≥дають на запитанн¤, повТ¤зан≥ з сезонними зм≥нами в природ≥. ѕричому, треба не т≥льки в≥дгадати, а й по¤снити, чому так чи ≥накше думаЇ дитина, њњ ≥нод≥ правильна в≥дпов≥дь може бути випадкова.

Ќа уроц≥ км≥тливост≥ робота над текстом загадок поЇднуЇтьс¤ з певною ≥нформац≥Їю про природн≥ ¤вища, житт¤ рослинного чи тваринного св≥ту, що взагал≥ дуже ц≥кавить д≥тей. ƒ≥ти одержують домашн≥ завданн¤: виготовити в≥дгадки в малюнках, апл≥кац≥њ або вироби пластил≥ну.

≤ ще одною, з можливих ц≥кавих п≥знавальних ≥гор, ¤вл¤Їтьс¤ казка.  азки використовують з метою розвитку у¤ви. √ра називаЇтьс¤ Уѕродовж казкуФ. ƒ≥т¤м пропонуЇтьс¤ н≥бито незавершена казка, о ¤коњ треба придумати зак≥нченн¤.  ожна дитина маЇ можлив≥сть зак≥нчити казку по-своЇму, тобто маЇ ситуац≥ю вибору. ÷е зац≥кавлюЇ та розвиваЇ творче мисленн¤ ≥ у¤ву.

¬.ќ. —ухомлинський радив педагогам ¤комога б≥льше використовувати казку в робот≥ з молодшими школ¤рами. ¬ прац≥ Ућетодика вихованн¤ колективуФ (розд≥л У“ворч≥сть в колектив≥. –оль казки в колективному житт≥ д≥тейФ) в≥н рекомендував використовувати казку дл¤ словотворчост≥ д≥тей.

¬.ќ. —ухомлинський писав, що кожна дитина по-своЇму талановита, маЇ схильн≥сть до творчост≥. јле це бажанн¤ творити треба пост≥йно стимулювати, в≥дшукуючи методи, прийоми та форми роботи, ¤к≥ й спри¤ли розвитку п≥знавальноњ активност≥ д≥тей цього в≥ку.

ѕроцес навчанн¤ мусить давати школ¤рев≥ ¤комога б≥льше позитивних емоц≥й. –озумова д≥¤льн≥сть буде ц≥кавою лише тод≥, коли Ї рад≥сть.[15]

¬ процес≥ проведенн¤ урок≥в математики з елементами гри реал≥зуютьс¤ ≥дењ сп≥вдружност≥ змаганн¤, самоуправл≥нн¤, вихованн¤ через колектив в≥дпов≥дальност≥ кожного за результати своЇњ прац≥, а основне Ц формуЇтьс¤ мотивац≥¤ навчальноњ д≥¤льност≥ й ≥нтерес д≥тей до математики.

ѕ≥д час проведенн¤ урок≥в математики з елементами гри доц≥льно дотримуватис¤ таких вимог:

- адекватн≥сть форм проведенн¤ зан¤ть њх зм≥сту (≥гровою Ї т≥льки форма зан¤тт¤);

- математичний зм≥ст маЇ бути посильним дл¤ кожноњ дитини (м≥стити елементи диференц≥ац≥й навчанн¤);

- математичний зм≥ст маЇ в≥дпов≥дати дидактичн≥й мет≥ уроку;

- на¤вн≥сть ауд≥ов≥зуальних засоб≥в навчанн¤;

- правила гри Ц прост≥ й ч≥тко сформульован≥;

- п≥дсумок уроку Ц ч≥ткий ≥ справедливий.

√отуючись до проведенн¤ таких урок≥в, учитель маЇ продумати:

- ¤кий матер≥ал краще використати дл¤ уроку;

- ¤к≥ математичн≥ вм≥нн¤ ≥ навички формувати;

- ¤к≥ виховн≥ завданн¤ сл≥д реал≥зувати ≥ ¤к;

- ¤к, за м≥н≥мально короткий час, п≥дготувати школ¤р≥в до уроку, ознайомити њх з правилами гри;

- час проведенн¤ уроку;

- орган≥зац≥ю ≥гровоњ д≥¤льност≥ в≥дпов≥дно до дидактичноњ мети;

- зм≥ну правил гри ≥ вид≥в д≥¤льност≥ в≥дпов≥дно до ситуац≥њ;

- дидактичний матер≥ал за способом виготовленн¤ ≥ використанн¤;

- п≥дбитт¤ п≥дсумк≥в.

” практичн≥й робот≥ можна використати так≥ ≥гри:

 

УћовчанкаФ

ќбладнанн¤: наб≥р карток з числами, геометричн≥ ф≥гури.

«м≥ст гри. ќсновне правило: учень повинен в≥дпов≥дати на запитанн¤ вчител¤, не вимовл¤ючи жодного слова.

 

Ућаг≥чний квадратФ

«м≥ст гри. «аповнити маг≥чний квадрат так, щоб сума чисел, ¤к≥ сто¤ть у будь-¤кому горизонтальному або вертикальному р¤ду, а також на будь-¤к≥й ≥дагонал≥ квадрата, дор≥внювали одному й тому ж числу.

 

 

У«≥рви ог≥рокФ

ќбладнанн¤: таблиц¤, на ¤к≥й намальована гр¤дка, де ростуть ог≥рки. Ќа зворотн≥й сторон≥ ог≥рк≥в вирази.[16]

¬ ≥грах виховуЇтьс¤ культура, сп≥лкуванн¤ дитини з колективом, взаЇмод≥¤ м≥ж учн¤ми ≥ вчителем. √ра потребуЇ в≥д учн¤ з≥браност≥, витримки, бажанн¤ допомогти в≥дстаючою, невимушено виховуЇ адекватне сприйманн¤ невдач ≥ помилок.

¬ початкових класах тальки гра даЇ змогу легко привернути увагу ≥ тривалий час п≥дтримувати в учн≥в ≥нтерес до важливих ≥ складних предмет≥в, властивостей ≥ ¤вищ, на ¤ких у звичайних умовах зосередити увагу вс≥х учн≥в не завжди вдаЇтьс¤.

ќсь лише один приклад. ¬ивчаючи спор≥днен≥ слова, пропонують д≥т¤м гру УЋотоФ.  ожен учень маЇ картку, розкреслену на 6 (або 9) кл≥тинок. ” кожн≥й кл≥тинц≥ р≥зн≥ слова. ¬читель Ц ведучий маЇ наб≥р корен≥в сл≥в, ¤к≥ оголошуютьс¤ посл≥довно вс≥м гравц¤м. ƒ≥ти мають проанал≥зувати оголошений кор≥нь слова, вид≥лити в кожному слов≥ на власн≥й картц≥ корен≥ сл≥в ≥, ¤кщо сп≥впадають корен≥, слово закриваЇтьс¤. ¬играЇ той, хто найперший закриЇ вс≥ слова. ј тепер задумаЇмос¤, ¤ку роботу виконав кожен учень? ј дитина, захоплена грою, ≥ не пом≥чаЇ, що вчитьс¤ Ц п≥знаЇ нов≥, запамТ¤товуЇ, повторюЇ, ор≥ЇнтуЇтьс¤ в р≥зних ситуац≥¤х, узагальнюЇ, робить висновки.

јле ¤кщо спочатку учень зац≥кавлюЇтьс¤ лише грою, то дуже швидко його починаЇ ц≥кавити навчальний матер≥ал, повТ¤заний з нею. ” дитини виникаЇ потреба вивчити, зрозум≥ти, запамТ¤тати цей матер≥ал (тобто вона просто ???? готуватись до гри з метою не програти).

–обота за вс≥ма напр¤мками вихованн¤ естетичноњ чуйност≥ до природи у молодших школ¤р≥в вдало поЇднуютьс¤ у гр≥. «наченн¤ гри дл¤ вихованн¤ естетичноњ чуйност≥ до природи у молодших школ¤р≥в вдало поЇднуЇтьс¤ у гр≥. «наченн¤ гри дл¤ вихованн¤ у молодших школ¤р≥в естетичноњ чуйност≥ до природи визначаЇтьс¤ можливост¤ми гри у розвитку чуттЇвоњ сфери дитини. “ак, прийн¤тт¤ ≥гровоњ рол≥ потребуЇ зануренн¤ в у¤вну ситуац≥ю, використанн¤ чуттЇвого досв≥ду. Ќаприклад, прийн¤тт¤ рол≥ ¤коњсь тварини спираЇтьс¤ на ознайомленн¤ з њњ зовн≥шн≥м вигл¤дом, особливост¤ми повед≥нки, звучанн¤м голосу, умовами житт¤. «а в≥дсутност≥ таких знань школ¤р, прийн¤вши роль, змушений буде звернути увагу на т≥ властивост≥, на ¤к≥ ран≥ше не зважав, але ¤к≥ мають суттЇве значенн¤ дл¤ вир≥шенн¤ ≥гровоњ задач≥. “аким чином гра спри¤Ї розвитку у молодших школ¤р≥в ум≥нн¤ розр≥зн¤ти зовн≥шн≥ виразн≥ властивост≥ природи.

якщо пропонуЇтьс¤ роль мало знайомого обТЇкта, спостереженн¤ за ¤ким неможливе найближчим часом, школ¤р творчо переробл¤Ї отриману, а також на¤вну в чуттЇвому досв≥д≥ ≥нформац≥ю. ѕод≥бна творча прац¤ спри¤Ї народженню образ≥в, ¤к≥ дещо в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д реальних обТЇкт≥в ≥ Ї ≥нтуњтивним (в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д реальних обТЇкт≥в в≥дкритт¤м нового, незнаного в природ≥). “ак збагачуЇтьс¤ чуттЇвий досв≥д школ¤ра.

–еальн≥ стосунки, що складаютьс¤ м≥ж гравц¤ми, викликають переживанн¤ реальних почутт≥в, потребу в розум≥нн≥ смак≥в ≥ншоњ людини чи обТЇкта природи, ви¤в сп≥вчутливих реакц≥й у взаЇминах з ≥ншим. ѕ≥д час гри почутт¤, ¤к≥ виникли на основ≥ сп≥лкуванн¤ з ≥ншими людьми, сприйн¤тт¤ художн≥х образ≥в, обТЇкт≥в ≥ ¤вищ природи, часто перевод¤тьс¤ в певну д≥ю. ѕод≥бна д≥¤ може виступати ¤к ви¤в естетичноњ чуйност≥, а також ¤к зас≥б њњ формуванн¤.

«начний потенц≥ал гри в еколого-естетичному вихованн≥ молодших школ¤р≥в може реал≥зуватис¤ лише за в≥дпов≥дноњ спр¤мованост≥ роботи педагога. ≈фективн≥сть використанн¤ гри з метою вихованн¤ у молодших школ¤р≥в естетичноњ чуйност≥ до природи залежить в≥д системи подач≥ ≥грового матер≥алу.

¬с≥ ≥гри, ¤к≥ можуть мати ор≥Їнтац≥ю на вихованн¤ у молодших школ¤р≥в естетичноњ чуйност≥ до природи, можна под≥лити на три групи. ѕерша група Ц ≥гри, спр¤мован≥ на розвиток здатност≥ молодших школ¤р≥в розр≥зн¤ти р≥зноман≥тт¤ зовн≥шн≥х виразних властивостей природних обТЇкт≥в ≥ ¤вищ. ƒруга Ц ≥гри, повТ¤зан≥ ≥з вдосконаленн¤м ум≥нн¤ ставити себе на м≥сце ≥ншого, ви¤вл¤ти сп≥вчутт¤. “рет¤ Ц ≥гри, ¤к≥ спри¤ють розвитку у школ¤р≥в сприйн¤тливост≥ до зовн≥шньоњ виразност≥ в природ≥ ≥ здатност≥ ви¤вл¤ти сп≥вчутлив≥ реакц≥њ стосовно до антропоморф≥зованих† природних обТЇкт≥в.

ѕерша група м≥стить так≥ ≥гри: У ольориФ, Уяких кольор≥в б≥льше?Ф, У¬≥дм≥нкиФ, Ујсоц≥ац≥њФ, У¬п≥знай по голосуФ, Уўо ти чуЇш за в≥кном?Ф, У ого (що) тоб≥ нагадують ц≥ звукиФ, У’то ¤к рухаЇтьс¤Ф, У«оопаркФ, У„ар≥вне лист¤Ф, Уўо зм≥нилось?Ф, У«айвий кол≥рФ, У«айвий звукФ, У артина за в≥кномФ та н≥. ћайже вс≥ запропонован≥ ≥гри передбачають ви¤вленн¤ школ¤рами одн≥Їњ зовн≥шньоњ виразност≥ властивост≥ природи. Ќаприклад, п≥д час гри У¬п≥знай по голосуФ молодш≥ школ¤р≥ п≥сл¤ ознайомленн¤ ≥з записами чи ≥м≥тац≥Їю Уголос≥вФ природи мають визначити, ¤кий природний обТЇкт може утворювати под≥бн≥ звуки (група звук≥в в≥дпов≥даЇ сп≥ву птаха, голосу тварин, шелесту трави ≥ лист¤, шуму води ≥ в≥тру). √ра розвиваЇ здатн≥сть школ¤р≥в розр≥зн¤ти звук та групи звук≥в за висотою, силою, ритм≥чною орган≥зац≥Їю, тембровим забарвленн¤м, диференц≥ювати звуки природи. “ак≥ ≥гри за правильного введенн¤ у виховний процес розвивають спостережлив≥сть, розширюють коло сприйн¤тт¤ естетично ц≥нних обТЇкт≥в природи, спри¤ють формуванню у д≥тей потреби у сп≥лкуванн≥ з природою.

ƒо другоњ групи вход¤ть ≥гри У¬изнач настр≥йФ, Уƒик≥ та домашн≥ твариниФ, УЌезавершене опов≥данн¤Ф, УЌезвичайна ситуац≥¤Ф, Уќзвученн¤ картиниФ тощо. ¬они ор≥Їнтован≥ на формуванн¤ ум≥нь розр≥зн¤ти ≥ розум≥ти емоц≥йн≥ етапи товариш≥в, однол≥тк≥в, дорослих, п≥зн≥ше Ц зв≥р≥в, птах≥в, рослин; створювати образи, передавати њх за допомогою р≥зних засоб≥в художньоњ виразност≥. Ќаприклад, гра Уƒик≥ та домашн≥ твариниФ спр¤мована на розвиток здатност≥ ви¤вл¤ти характерне у руках, особливост≥ повед≥нки тварин; одухотворенн¤ природних обТЇкт≥в.

≤гри третьоњ групи закр≥плюють знанн¤ й ум≥нн¤, набут≥ п≥д час виконанн¤ ≥гор перших двох груп. ѕ≥д час ≥гор Уƒивна подорож до л≥суФ, У√ра в л≥сових мешканц≥вФ, Уѕодорож до крањни ƒивФ тощо молодш≥ школ¤р≥ ви¤вл¤ють свою чутлив≥сть до природи, здатн≥сть до емоц≥йноњ децентрац≥њ, створенн¤ образ≥в, естетичноњ оц≥нки природних обТЇкт≥в ≥ ¤вищ з точки зору њх виразност≥.

¬веденн¤ таких ≥гор спри¤тиме формуванню в д≥тей елемент≥в еколого-естетичноњ культури.[17]

« ц≥Їњ р≥зноман≥тност≥ ≥гор на уроках музики доц≥льними Ї музично-дидактичн≥, сюжетно-рольов≥, та проблемно-моделююч≥.

ћузично-дидактичн≥ ≥гри можуть бути р≥зноман≥тн≥ за завданн¤м ≥ зм≥стом. “ак, ≥гри-загадки, ≥гри-змаганн¤ спри¤ють засвоЇнню, закр≥пленню знань, оволод≥нню спробами п≥знавальноњ д≥¤льност≥, спри¤ють формуванню в д≥тей навичок музичного сприйманн¤, вм≥нн¤ розр≥зн¤ти висоту, тембр, силу ≥ тривал≥сть звуку, планом≥рно розвивають високий, динам≥чний, ритм≥чний ≥ тембровий слух. ≤гри У√олосно-тихоФ, УЎвидко-пов≥льноФ, У¬гору-внизФ, УЋунаФ, УƒзеркалоФ, У¬есел≥ д≥алогиФ та ≥нш≥ доц≥льно проводити п≥д час ознайомленн¤ д≥тей з елементами музичноњ грамоти, орган≥зац≥њ процесу спостереженн¤ за розвитком музики, розширенн¤ емоц≥йного, ≥нтонац≥йного досв≥ду, лексичного запасу.

–озвиток звуковисотного слуху у першокласник≥в починаЇтьс¤ з розп≥знаванн¤ високих ≥ низьких звук≥в. ƒл¤ цього можна використовувати гру-загадку У¬гору-внизФ. якщо д≥ти почули висок≥ звуки - п≥д≥ймають руки вгору, низьк≥ Ц опускають вниз, середн≥ Ц тримають руки на р≥вн≥ грудей. ’то помиливс¤, той програв.

ƒл¤ в≥дчутт¤ д≥тьми швидкост≥ руху можна використовувати гру УЎвидко-пов≥льноФ.

”читель пропонуЇ д≥т¤м, слухаючи музику, передати рухами пальц≥в рук (¤к подобаЇтьс¤ њм музика) рухливих ≥ спок≥йних д≥тей (звучить мелод≥¤ посп≥вом У–≥зн≥ д≥тиФ).

ƒл¤ розвитку ритм≥чного, мелодичного слуху можна пропонувати гру УЋунаФ. ¬читель сп≥ваЇ дек≥лька звук≥в або постукуЇ нескладний ритм≥чний малюнок. ƒ≥ти повинн≥ повторити запропоноване (в≥длунн¤). ’то помиливс¤, вибуваЇ з гри.

ƒ≥ти молодшого шк≥льного в≥ку мають невеликий емоц≥йно-естетичний досв≥д, њм важко ор≥Їнтуватис¤ у глибинному св≥т≥ настроњв, вт≥лених у музичних творах. “ому поетапне опануванн¤ д≥тьми основних емоц≥йно-естетичних модальностей маЇ в≥дбутис¤ вже з перших урок≥в. ƒл¤ цього корисна гра У„ар≥вна к≥мнатаФ. ¬читель розпов≥даЇ д≥т¤м казку про чар≥вну к≥мнату, що маЇ чудову властив≥сть Ц коли в цю к≥мнату заходить людина, вона одразу розцв≥чуЇтьс¤ у кольори ≥ заповнюЇтьс¤ музикою, ¤ка так само, ¤к ≥ кольори, в≥дпов≥даЇ настроЇв≥ того, хто зайшов. ¬читель пропонуЇ д≥т¤м р≥зн≥ за характером твори. ѕ≥сл¤ слуханн¤ можна запитати: Уякий настр≥й у людини, ¤ка зайшла в к≥мнату? як≥ кольори переважають у чар≥вн≥й к≥мнат≥? —в≥тл≥ чи темн≥? як ви вважаЇте, ¤к≥ кольори в≥дпов≥дають радост≥, суму?Ф.

ћета такоњ гри Ц допомогти дитин≥ св≥домо звернути увагу на звТ¤зок музики ≥ житт¤, кольору ≥ засоб≥в художньоњ виразност≥ з характером образу, про ¤кий розпов≥даЇтьс¤ у твор≥, з тим почутт¤м, ¤ке несе в соб≥ цей образ (наприклад, чим в≥др≥зн¤ютьс¤ кольори УдобраФ ≥ УзлаФ, Урадост≥Ф й УсумуФ).

≤гри У«догадайс¤, хто прийшовФ та У«найди св≥й музичний ≥нструментФ спри¤ють розвитков≥ слуху. ” перш≥й гр≥ учень, на ¤кого вказуЇ вчитель (УгосподарФ), закриваЇ оч≥, а ≥нший (Уг≥стьФ) в≥дтворюЇ голосом коротеньку фразу ≥з знайомоњ п≥сн≥. У√осподарФ маЇ вп≥знати по голосу, хто прийшов до нього в гост≥. ƒан≥ до гри залучаютьс¤ ≥нш≥ пари д≥тей.

¬икористовуючи гру У«найди св≥й музичний ≥нструментФ (спри¤ють розвитков≥ п≥д час ознайомленн¤ д≥тей з симфон≥чним, народним, духовим оркестром, а також п≥д час виконанн¤ певних завдань уроку, вчитель умовно закр≥плюЇ за кожним учнем певний музичний ≥нструмент (флейта, барабан, гобой, скрипка, балалайка тощо). ƒал≥ дл¤ слуханн¤ пропонуютьс¤ музичн≥ твори. ¬п≥знавши звучанн¤ свого ≥нструмента, д≥ти умовно зображують гру на ньому.

ќтже, музично-дидактичним ≥грам сл≥д прид≥л¤ти достатньо уваги, так ¤к вони в≥д≥грають важливу роль.[18]

¬ ход≥ зан¤ть з етики широко використовувались вчител¤ми так≥ форми, ¤к-от: дидактичн≥ ≥гри (Уўо було б на земл≥, ¤кби зникли вс≥ рослини? «в≥р≥? ѕтахи?);

сюжетно-рольов≥ ≥гри (Уƒень народженн¤Ф, У¬≥дв≥дуванн¤ хворого товаришаФ);

≥гри на перервах (Уƒобрий день!Ф, УЋ≥кар јйболитьФ);

≥гри драматизац≥њ (У—≥мТ¤ столових прибор≥вФ, Уќхайна ≥ неохайнаФ);

вправи-трен≥нги, комун≥кативн≥ ≥гри, етичний трен≥нг за Ќ. Ўурковою (УЋюдина поручФ, У онверт життЇвих ситуац≥йФ, У омпл≥ментФ, У¬≥танн¤Ф; ≥гри У„ар≥вний ст≥лецьФ, У орзина грецьких гор≥х≥вФ, Уѕропоную-вибираюФ, ¤к≥ водночас Ї ≥ груповою справою ≥ дов≥рливою розмовою про т≥ проблеми, ¤к≥ перешкоджають дитин≥, що њх вона не в змоз≥ вир≥шити самост≥йно. Ѕ≥льш≥сть цих вправ побудовано в практичн≥й техн≥ц≥ Унедописаного д≥алогуФ, ц≥лком п≥дтверджують справедлив≥сть твердженн¤ про те, що справжнЇ житт¤ особистост≥ Ї доступним лише завд¤ки† проникненню в нього. ќсновна мета цих сучасних виховних ≥гор-справ Ц допомогти д≥т¤м вдивл¤тис¤, прислухатис¤, зрозум≥ти ≥нших людей, вм≥ти в≥дгукуватис¤ на њхн≥ проблеми, надати звичним повс¤кденним ситуац≥¤м гуман≥стичного забарвленн¤. «астосуванн¤ вчителем р≥зноман≥тних ≥грових форм на зан¤тт¤х з людинознавчих курс≥в даЇ змогу покращити взаЇмини у звТ¤зках Уучитель-ученьФ, Уучень-ученьФ, Уучень-оточуюч≥Ф тощо, спри¤Ї реал≥зац≥њ на практиц≥ особист≥сно ор≥Їнтованого навчанн¤ ≥ вихованн¤, встановленню субТЇктно-субТЇктивних взаЇмини м≥ж педагогом ≥ д≥тьми.[19]

ƒл¤ того, щоб навчанн¤ не було нудним, а носило ц≥кавий, п≥знавальний характер на будь-¤кому уроц≥ вчитель повинен звертатис¤ до гри. ƒл¤ цього придумано безл≥ч ≥гор, ¤кими н≥коли не сл≥д нехтувати. ѕлануючи урок вчитель повинен дати можлив≥сть кожн≥й дитин≥ самост≥йно Увв≥йти в казкуФ, у¤вити њњ персонаж≥в, тобто скласти умови дл¤ вираженн¤ творчоњ природи учн¤. Ќаприклад, готуючи урок читанн¤ в 3 клас≥ на тему У–ос≥йська народна казка У—н≥гуронькаФ, вчитель може провести таку бес≥ду:

- ƒ≥ти, сьогодн≥ до нас у гост≥ залет≥ла сн≥жинка. ¬≥дкрийте своњ долон≥ дл¤ того, щоб до кожного з вас ц¤ сн≥жинка могла зав≥тати. ѕодив≥тьс¤ на сн≥жинку, на њњ красу ≥ зор¤ний блиск. ÷е ¤ бачу њњ такою, а зараз скаж≥ть, що бачите ви, дивл¤чись на нењ. (ƒ≥ти розпов≥дають).

¬чителька: ј ¤кщо ц≥ сн≥жинки з≥брати докупи? ўо з цього буде?

≤ д≥ти починають фантазувати: купа сн≥гу, сн≥говик, сн≥гова фортец¤, сн≥гуронька, сн≥гова кул¤Е

ƒл¤ встановленн¤, чи¤ в≥дпов≥дь правильна, д≥т¤м пропонуЇтьс¤ розшифрувати за допомогою розгадок слово, сховане у кросворд≥: У—н≥гуронькаФ. “ак визначаЇтьс¤ тема уроку.

«а допомогою ≥грових ситуац≥й опредмечуютьс¤ абстрактн≥ пон¤тт¤.

Ќа уроц≥ математики в 4 клас≥ п≥д час вивченн¤ теми УƒробиФ можна використати такий ≥гровий момент:

¬чителька: - ƒо нас сьогодн≥ зав≥тав м≥стер ƒр≥б. ќсь подив≥тьс¤, ¤кий в≥н гарний. (намальований хлопчик, од¤г ¤кого складаЇ орнамент з геометричних ф≥гур розд≥лених на одинаков≥ частини).

ј дал≥ сл≥д запропонувати учн¤м самост≥йно скласти так≥ запитанн¤ на знаходженн¤ ц≥лого в≥д числа: знайти на малюнку однаков≥ геометричн≥ ф≥гури, розд≥лен≥ на р≥зну к≥льк≥сть р≥вних частин; показати њх у вигл¤д≥ дробу ≥ визначити, ¤кий з них найб≥льший або найменший.

¬иконанн¤ ц≥Їњ роботи, по-перше, даЇ змогу перенести частину розумових д≥й в д≥њ практичн≥ ≥ закр≥пити результати в образ≥ матер≥ального обТЇкта, по-друге, даЇ можлив≥сть шукати вир≥шенн¤ самост≥йно.

√ра допомагаЇ розвивати творчу у¤ву та творч≥ зд≥бност≥ дитини.

” 2 клас≥ на урок до д≥тей може зТ¤витис¤ казкар-чар≥вник (тема: У—лова, що означають ознаки предмет≥вФ).

¬читель: Ќе за горами високими, не за л≥сами густими, не за мор¤ми глибокими, а десь тут, недалеко, була невеличка казкова держава. Ѕули там люди щаслив≥, бо вм≥ли пом≥чати красу земну: небо голубе, хмари б≥леньк≥, першу зелень ≥ дощик ср≥бл¤стий, - все навколо викликало у них рад≥сть, захопленн¤.  оролева ¬еселка с≥¤ла в душ≥ людей почутт¤ доброго ≥ прекрасного.

ќдного разу трапилась б≥да. «лий Ц презлий чар≥вник в≥дн¤в у людей рад≥сть. ¬≥н розс≥¤в, розв≥¤в ус≥ кольори добра ≥ радост≥.

 азкар-„ар≥вник: - ƒ≥ти, ¤ отримав в≥д мешканц≥в казковоњ держави лист-проханн¤. ѕослухайте й допомож≥ть њм. ¬вед≥ть у текст слова Цознаки.

Ќа кожн≥й парн≥ Ц листочки з творчим завданн¤м (д≥ти працюють по парах).

Ќе вп≥знати Е л≥су Е листочки тр≥почуть на Е в≥тр≥. Е лист¤ застелило Е землю. Е вигл¤дають Е шапочки Е гриб≥в, пишаютьс¤ Е п≥досичника. ј п≥д бер≥зкою сховалис¤ Е грибки на Е н≥жках.

ѕ≥д час вивченн¤ теми У≤стор≥¤ нашого народуФ д≥т¤м сл≥д запропонувати ≥гри, ¤к≥ дадуть змогу усв≥домити пон¤тт¤ роду людського основноњ форми людського бутт¤, усв≥домити звТ¤зок м≥ж покол≥нн¤ми.

√ра У—≥мейне деревоФ.

ѕ≥д час ц≥Їњ гри учн¤м пропонуЇтьс¤ скласти Ус≥мейне деревоФ.

—початку д≥ти визначають м≥сце кожного на с≥мейному дерев≥, а пот≥м створюють його, працюючи у групах.

 

Ѕабус¤ ≥ д≥дусь	плоди
ѕрабабус¤ ≥ прад≥дусь	стовбур
ћама ≥ тато	г≥лки
я	кор≥нь
ћоњ д≥ти	кв≥ти

 

÷¤ гра виховуЇ здатн≥сть дорожити такими загальнолюдськими ц≥нност¤ми ¤к житт¤, с≥мТ¤, батько, мати, родина.

√ра Уўо таке добре, ≥ що таке поганоФ.

¬читель: - ”важно подив≥тьс¤ на зображений овал. ¬≥н нам нагадуЇ обличч¤ людини, але у нього немаЇ н≥ очей, н≥ носа, н≥ рота. ѕравильно виконавши завданн¤, ми дамо змогу людин≥ ви¤вити своЇ обличч¤.

”чн¤м даютьс¤ деформован≥ присл≥вТ¤. ѓм потр≥бно з≥брати ц≥ присл≥вТ¤ ≥ визначити њх тему (головну думку). Ќа дошц≥ кожна тема розм≥щена у пар≥ з умовним позначенн¤м людського обличч¤. ѕравильно виконуючи завданн¤, д≥ти поступово заповнюють коло.

ƒобр≥, прикрашають, справи, людину.	ƒоброта [малюнок: оч≥] „уйн≥сть
Ќе, прикрашаЇ, од¤г, а, справи, добр≥, людину.
«найди, друга, а, бережи, шукай	¬м≥нн¤ дружити [малюнок: брови]
ѕтах, дружбою, людина, сильна, а, крилами
«емлю, прац¤, сонце, прикрашаЇ, а, людину.	ѕрацьовит≥сть [малюнок: н≥с]
ѕравда, за, св≥тл≥ша, сонце, ¤сне.	„есн≥сть [малюнок: рот]

 

“ака гра маЇ велике виховне значенн¤, вона впливаЇ на формуванн¤ в д≥тей норм морал≥, ближче знайомить њх з народною творч≥стю.

ѕри формуванн≥ природничих пон¤ть, зокрема п≥д час вивченн¤ теми У«в≥р≥Ф, корисно запропонувати гру Ухто де живеФ.

Ќа дошц≥ записано дв≥ модел≥ сл≥в.

’то живе?		ƒе живуть?
р≥т	-	Ѕарл≥г
¬едм≥дь	-	ƒупло
Ѕ≥лка	-	√н≥здо
√оробець	-	Ќ≥рка
ƒе живуть?		’то живе?
Ѕарл≥г	-	р≥т
ƒупло	-	¬едм≥дь
√н≥здо	-	Ѕ≥лка
Ќ≥рка	-	√оробець

 

 ап≥тан двох команд мусить швидко в першому випадку розселити тварин, в другому Ц правильно написати назви тварин на дошц≥. ѕожвавленн¤ може ???? унаочненн¤. (ƒо таблиц≥ приклеюютьс¤ пол≥етиленов≥ кишеньки, куди можна вставити вир≥зан≥ з картону ф≥гурки тварин).

ќсобливо доц≥льно звертатис¤ до гри при проведенн≥ урок≥в математики. ¬иучуваний матер≥ал буде здаватис¤ д≥т¤м важким ≥ нец≥кавим. ¤кщо в х≥д уроку не ввести гру.

ѕ≥д час проведенн¤ усного рахунку можна використати ц≥кав≥ форми гри, зокрема Уƒопоможемо Ќезнайков≥Ф.

¬читель: - як ви вже мабуть знаЇте, що Ќезнайко н≥коли не ходить до школи, в≥н дуже не любить вчитис¤, тому дуже часто допускаЇ помилки. ќсь так сталос¤ ≥ цього разу, в≥н був дуже неуважним, подив≥тьс¤ ¤к в≥н обчислив вирази. ƒавайте допоможемо йому, виправимо помилки.

ƒ≥ти активно намагаютьс¤, в≥дпов≥дати, щоб доказати Ќезнайков≥, що на противагу йому вони дуже старанн≥, добре знають матер≥ал.

ћожна ще використати так≥ ≥гри:

У„исла† - переб≥жникиФ

’≥д гри: ”чн≥ под≥лен≥ на три команди. « кожноњ виходить по 5 учн≥в. ѓм роздають картки з цифрами й знаками д≥й. «а сигналом д≥ти складають приклади на додаванн¤. ѕот≥м вчитель пропонуЇ з цими ж числами утворити ≥нш≥ приклади на додаванн¤ (наприклад, 3+7=10 ≥ 7+3=10). ” кожн≥й команд≥ один з њњ член≥в записуЇ складен≥ вирази на дошц≥. ѕор≥внюючи пари вираз≥в, д≥ти повторюють переставний закон додаванн¤. ¬играЇ та команда, ¤ка склала б≥льше приклад≥в за в≥дведений час ≥ сформулювала переставний закон додаванн¤.

У алькул¤торФ

ќбладнанн¤: зображенн¤ модел≥ м≥крокалькул¤тора, в ¤кому екран м≥стить прор≥з дл¤ встановленн¤ чисел, результату д≥й над членами, про ¤к≥ йдетьс¤ у математичн≥й загадц≥. ѓњ загадуЇ вчитель. Ќабори цифр.

можна наводити дуже багато р≥зноман≥тних навчально-розвиваючих ≥гор, доводити њхн≥й виховний, навчальний ≥ розвиваючий вплив, але завжди сл≥д памТ¤тати, що гра дл¤ дитини Ц це той м≥сточок по ¤кому вона крокуЇ у доросле житт¤.

–озгл¤даючи вищезгадан≥ питанн¤, можна прийти до висновку, що потреба у гр≥ н≥коли не зникне в людини. ƒл¤ дитини особлива ц≥нн≥сть гри пол¤гаЇ не т≥льки в тому, що вона даЇ њй можлив≥сть ¤к загального, так ≥ ф≥зичного, духовного зростанн¤, а й у план≥ п≥дготовки до р≥зних сфер житт¤. √ра дл¤ дитини, особливо в молодшому шк≥льному в≥ц≥, над≥лена це й досл≥дницьким зм≥стом, ¤кий даЇ змогу моделювати все те, що ≥снуЇ поза грою. —аме через гру дитина швидше знайомитьс¤ з правилами та нормами сп≥лкуванн¤ з оточенн¤м Ц ≥з св≥том природи, з людьми; швидше опановуЇ навичок ≥ звичок культурноњ повед≥нки.

Ѕудь-¤ка ≥нструментовка ≥гор виправдана ще й психолог≥чно: у гр≥ дитина безтурботна, психолог≥чно розкута ≥ таку б≥льше, н≥ж коли-небудь, здатна на повне вираженн¤ свого ≥ндив≥дуального УяФ. ¬ажливим стаЇ таке завданн¤ дл¤ вчител≥в початкових клас≥в та виховател≥в: дати можлив≥сть кожн≥й дитин≥ через гру самовиразитис¤, самореал≥зуватис¤, ¤к у процес≥ навчанн¤ так ≥ в позаурочний час.

Ќа жаль, сьогодн≥ ми ще не готов≥ до створенн¤ ≥ проведенн¤ дл¤ молод≥ сп≥льноњ ¬сеукрањнськоњ гри. јле ми знаходимос¤ на етап≥ п≥дготовки до нењ, коли можливе ширше використанн¤ творчих справ, особливо в позаурочн≥й д≥¤льност≥ школ¤р≥в. ѕрактика передових вчител≥в засв≥дчуЇ, що за зм≥стом ц≥ справи можуть бути народознавчими, вони допомагають д≥т¤м краще п≥знати культуру, духовн≥ надбанн¤ украњнського народу, спри¤тимуть вихованню в них г≥дностей, поваги одне до одного. ¬ пригод≥ можуть стати ≥ р≥зноман≥тн≥ комплексн≥ форми орган≥зац≥й виховноњ роботи в школ≥.

—ьогодн≥, в час в≥дродженн¤ нац≥ональноњ системи вихованн¤, дуже важливо залучати до процесу формуванн¤ особистост≥ дитини украњнськ≥ традиц≥йн≥ дит¤ч≥ ≥гри. Ќац≥ональн≥ дит¤ч≥ ≥гри дуже глибок≥ своЇю мудр≥стю, м≥ст¤ть у соб≥ величезний виховний потенц≥ал. ¬они добре сприймаютьс¤ нашими д≥тьми, а за формою, ≥ за зм≥стом найповн≥ше в≥дпов≥дають ментальност≥ украњнськоњ дитини.

Ћ≥тература:

1.     ѕочаткова школа. 6Т97 У–оль гри у навчанн≥ ≥ вихованн≥ молодших школ¤р≥вФ —. 40-45.

2.     ѕочаткова школа. 9Т97 Уƒидактичн≥ ≥гриФ —. 49-50.

3.     Ђ–озвивающие игрыї. Ѕ. Ќикитин.  . 1980. —. 10-12.

4.     Ућатематичн≥ ≥гри в 1-3 класахФ. ћ. ≤. ћикитинська, ». ƒ. ћацько.  . 1980. —. 3-13.

5.     У¬чис¤ граючисьФ. Ћ. ¬. јртемова.  . У“ом≥р≥сФ 1990. —. 3-5.

6.     ѕочаткова школа. 7Т1996. У≤гров≥ проблемн≥ ситуац≥њФ. Ћ. —. ≤ль¤ницька. —. 27-28.

7.     ѕочаткова школа. 3Т1997. У¬ихованн¤ естетичноњ чуйност≥ до природи у процес≥ гриФ. ќ. “каченко. —. 53-54.

8.     ѕочаткова школа. 4Т1996. Ућузично-дидактичн≥ ≥гриФ. —. 39.

—качать реферат (30Kb)