—качать реферат (15Kb)

ќсобливост≥ навчанн¤ усного монолог≥чного мовленн¤ л≥цењст≥в старших клас≥в.

 

¬ ”крањн≥ 90-т≥ роки стали пер≥одом радикальних зм≥н ¤к в сусп≥льств≥, так ≥ в осв≥т≥. ¬иникли оновлен≥ форми осв≥ти, нов≥ типи заклад≥в. « кожним роком посилюЇтьс¤ ≥нтернац≥онал≥зац≥¤ практично вс≥х аспект≥в житт¤ в крањн≥, оск≥льки результати технолог≥чних, економ≥чних, ф≥нансових ≥ пол≥тичних зм≥н справл¤ють значний вплив на њњ розвиток. “ому перед сусп≥льством постала проблема творчих, всеб≥чно розвинутих спец≥ал≥ст≥в високоњ квал≥ф≥кац≥њ.

Ќа п≥дстав≥ «акону ”крањни Ђѕро осв≥туї з метою забезпеченн¤ оптимальних умов дл¤ ви¤вленн¤ ≥ розвитку творчих зд≥бностей учн≥вськоњ молод≥, а також ц≥леспр¤мованоњ, профес≥йно ор≥Їнтованоњ п≥дготовки юнак≥в ≥ д≥вчат створюютьс¤ середн≥ загальноосв≥тн≥ навчально-виховн≥ заклади академ≥чного типу, до ¤ких в≥днос¤тьс¤ г≥мназ≥њ, колег≥уми, л≥цењ. ¬они покликан≥ забезпечити п≥двищений р≥вень загальноњ середньоњ ≥ профес≥йноњ осв≥ти учн≥вськоњ молод≥. «а њх допомогою частково вир≥шуЇтьс¤ проблема ≥нтеграц≥њ середньоњ ≥ вищоњ осв≥ти, науково-досл≥дницьких центр≥в, виробничих обТЇднань.

“аким чином л≥цењ надають загальну середню осв≥ту за державним стандартом в обс¤з≥ загальноосв≥тньоњ школи третього ступеню та зд≥йснюЇ поглиблену проф≥льну п≥дготовку учн≥в, ор≥Їнтуючи њх до вступу на в≥дпов≥дн≥ спец≥альност≥ вищих заклад≥в осв≥ти.

«а 1994-1998 роки на ”крањн≥ було в≥дкрито понад 200 л≥цењв. ѕров≥дн≥ ≥дењ њх створенн¤ Ч це забезпеченн¤ умов дл¤ реал≥зац≥њ педагог≥чних ≥нновац≥й ≥ технолог≥й, наданн¤ учн¤м наукових, техн≥ко-технолог≥чних, ≥нформац≥йно орган≥зац≥йних знань з основ сучасноњ трудовоњ д≥¤льност≥ в галуз¤х економ≥ки, ≥нженер≥њ, тощо.

ѕроанал≥зувавши нормативн≥ документи к≥лькох л≥цењв ”крањни з≥ спец≥альностей математичного проф≥лю, ми можемо зробити висновок, що ц≥ заклади своњм головним завданн¤м визначають розвиток нахил≥в, зд≥бностей ≥ обдарованост≥, творчого мисленн¤, потреби ≥ вм≥нн¤ самовдосконалюватис¤; формуванн¤ готовност≥ до трудовоњ д≥¤льност≥, зд≥йсненн¤ всеб≥чноњ квал≥ф≥кац≥йноњ п≥дготовки учн≥в до здобутт¤ вищоњ осв≥ти по спец≥альност≥.

ќсновною проблемою орган≥зац≥њ навчанн¤ в л≥це¤х математичного проф≥лю Ї те, що програми дл¤ навчальних заклад≥в даного типу не розроблен≥, тому основним документом, ¤кий регулюЇ навчально-виховний процес, Ї навчальний план, ¤кий складаЇтьс¤ на основ≥ затверджених ћ≥н≥стерством† осв≥ти ”крањни базових навчальних план≥в ≥з конкретизац≥Їю шк≥льного компоненту осв≥ти та проф≥лю поглибленоњ п≥дготовки учн≥в. Ћ≥цењ залишають за собою право розробл¤ти ≥ впроваджувати власн≥ програми навчальноњ та науково-методичноњ роботи з урахуванн¤м державних стандарт≥в.

ќсновною проблемою складанн¤ навчального плану з ≥ноземноњ мови в л≥це¤х математичного проф≥лю Ї невелика к≥льк≥сть годин, в≥дведених на цей предмет по причин≥ великоњ навантаженост≥ по проф≥льним дисципл≥нам математичного циклу. ѕроанал≥зувавши календарн≥ плани викладач≥в л≥цењв „ерн≥г≥вськоњ област≥ ≥ м≥ста  иЇва, ми прийшли до висновку, що в закладах даного типу навчанн¤ ≥ноземноњ мови починаЇтьс¤ з лексичного ≥ граматичного матер≥алу 5 класу загальноосв≥тньоњ школи. ўодо монолог≥чного мовленн¤, ¤ке Ї обТЇктом ношого досл≥дженн¤, то навчанн¤ в б≥льшост≥ л≥цењв починаЇтьс¤ з тематики 5-6 класу при обс¤з≥ висловлюванн¤ на р≥вн≥ старших клас≥в. “аким чином обс¤г матер≥алу семи рок≥в навчанн¤ загальноосв≥тньоњ школи л≥цењсти повинн≥ подолати за 2-4 роки при середн≥й к≥лькост≥ годин ≥ноземноњ мови Ч 3 години на тиждень. (ƒивись табл. 1)

“аблиц¤ 1., год. на тиждень.

Ќазва л≥цею	8 кл.	9 кл.	10-11 кл.
ѕриродничо-науковий л≥цей є145, м. ињв	5	3	2
‘≥зико-математичний л≥цей-≥нтернат, м. ињв	Ч	3	3
ѕедагог≥чний л≥цей, м. ерч	3	3	3
ѕедагог≥чний л≥цей, м. Ќ≥жин	Ч	Ч	4
ѕедагог≥чний л≥цей, м.„ерн≥г≥в	Ч	Ч	4

 

«а програмою л≥цењсти повинн≥ вм≥ти в монолог≥чн≥й форм≥ робити коротке пов≥домленн¤ про певн≥ под≥њ; розпов≥дати про под≥њ та факти, передавати зм≥ст прочитаного та прослуханого, використовувати дл¤ цього оц≥ночн≥ кл≥ше; описувати ¤вища та обТЇкти; характеризувати людей, њх вчинки, обгрунтовувати своЇ висловлюванн¤.

ћетою навчанн¤ монолог≥чного мовленн¤ в л≥це¤х Ї формуванн¤ у л≥цењста вм≥нь в≥рно, лог≥чно ≥ посл≥довно, комун≥кативно вмотивовано користуватис¤ засвоЇним мовним матер≥алом дл¤ вираженн¤ своњх думок. ƒо того ж, в певних ситуац≥¤х, повТ¤заних з профес≥йною д≥¤льн≥стю (допов≥дь, тези до конференц≥њ та ≥н.) л≥цењст повинен вм≥ти робити пов≥домленн¤, давати описи, роздуми, тобто висловлювати ≥ доказувати свою думку по питанн¤м, повТ¤заним з конкретною метою.

¬ проанал≥зовних нами навчальних планах вид≥л¤Їтьс¤ 1-2 години ≥ндив≥дуальних консультативних годин, спр¤мованих на проблему подаланн¤ великого обс¤гу матер≥алу за в≥дносно невеликий пер≥од навчанн¤. Ќа наш погл¤д дана проблема не може бути вир≥шена екстенсивними методами зб≥льшенн¤ навчальних годин. Ќеобх≥ден пошук внутр≥шн≥х резерв≥в навчанн¤ монолог≥чного мовленн¤, ¤ким, на наш погл¤д, повинен виступати комплексний ≥ндив≥дуальний п≥дх≥д до навчанн¤ ≥ноземноњ мови.

ўе одн≥Їю проблемою навчанн¤ даного виду мовленн¤ Ї те, що л≥цењсти приход¤ть з р≥зних шк≥л ≥ р≥вень њхнього волод≥нн¤ мовним матер≥алом р≥знитьс¤, ≥ у б≥льшост≥ л≥цењст≥в не в≥дпов≥даЇ базовому р≥вню. ÷ю проблему в≥дм≥чають вс≥ викладач≥ опитаних л≥цењв. ѕричиною низьного р≥вн¤ волод≥нн¤ л≥цењстами монолог≥чним мовленн¤м, на наш погл¤д, Ї не т≥льки недостатн¤ к≥льк≥сть годин ≥ низький р≥вень знань ≥ ум≥нь ≥ншомовного монолог≥чного мовленн¤, закладених на прот¤з≥ навчанн¤ в середн≥х класах загальноосв≥тн≥х шк≥л. ќдн≥Їю з причин Ї недостатн≥й розвиток психолог≥чних характеристик л≥цењст≥в, таких ¤к пам`¤ть, словесно-лог≥чне мисленн¤, абстрактне мисленн¤ та ≥нших.

 афедрою психолог≥њ Ќ≥жинського державного педагог≥чного ун≥верситету було проведене тестуванн¤ л≥цењст≥в, метою ¤кого було ви¤вленн¤ р≥вн¤ розвитку оперативноњ пам`¤т≥,† сформованост≥ абстрактного, лог≥чного мисленн¤, сталост≥ уваги. –езультати тестуванн¤ показали, що достатн≥й р≥вень обс¤гу оперативноњ пам`¤т≥ мають 63% л≥цењст≥в ф≥зико-математичного проф≥лю, абстрактного мисленн¤ Ч 47%, словесно-лог≥чного мисленн¤ Ч 45%, сталост≥ уваги Ч 49%. ÷≥ дан≥ св≥дчать про недостатн≥сть розвитку психолог≥чних ¤костей л≥цењст≥в, необх≥дних дл¤ усп≥шного оволод≥нн¤ ¤к ≥ноземною мовою, так ≥ р¤дом ≥нших предмет≥в. «а таких умов ≥ноземна мова повинна бути не т≥льки загальноосв≥тн≥м предметом, а й засобом розвитку особистост≥. «г≥дно з концепц≥Їю –.ѕ.ћ≥льруда розвиваюч≥ резерви ≥ноземноњ мови ¤к предмета найповн≥ше розкриваютьс¤ у умовах д≥¤льн≥сного п≥дходу. –озвиваюче навчанн¤ засобами ≥ноземно≥ мови може бути реал≥зовано, ¤кщо глибоко вивчаютьс¤ ≥ враховуютьс¤ ≥ндив≥дуально-психолог≥чн≥ особливост≥ усвоЇнн¤ зм≥сту навчанн¤ школ¤рами. ќсобливе значенн¤ мають мовн≥ зд≥бност≥ учн≥в в поЇднанн≥ з ≥ншими психолог≥чними умовами, ¤к≥ впливають на р≥вень навчаЇмост≥ школ¤р≥в з ≥ноземноњ мови (ћ≥льруд –.ѕ. 1989: 25).

ƒл¤ розробки методики ≥ндив≥дуал≥зованого навчанн¤ монолог≥чного мовленн¤ ми вз¤ли за основу особист≥сно-д≥¤льн≥сний п≥дх≥д ≤.ќ.«имньоњ, де одне з пров≥дних м≥сць в навчанн≥ займаЇ функц≥¤ формуванн¤ особистост≥ учн¤, ¤кий знаходитьс¤ у центр≥ навчанн¤ ¤к суб`Їкт навчальноњ д≥¤льност≥ («имн¤ ≤.ќ. 1991: 188). ‘ормуванн¤ ум≥нн¤ висловлювати свою думку зг≥дно з комун≥кативною ≥нтенц≥Їю пов`¤зано з пошуком шл¤х≥в ≥ засоб≥в використанн¤ ≥ноземноњ мови ¤к засоба сп≥лкуванн¤ ≥ ≥ндив≥дуал≥зац≥¤, при ведуч≥й рол≥ њњ особист≥сного аспекту, за ё.≤.ѕасовим, Ї одним з принцип≥в навчанн¤ мовленн¤ ¤к виду мовленевоњ д≥¤льност≥. ћовленн¤ Ч ¤вище наст≥льки ≥ндив≥дуальне, що навчанн¤ мовленню поза ≥ндив≥дуал≥зац≥Їю не становить можливим (ѕасов ё.≤. 1991: 38). Ќавчанн¤ л≥цењст≥в усного монолог≥чного мовленн¤ обумовлено р¤дом фактор≥в, ¤к≥ можна под≥лити на зовн≥шн≥, тобто л≥нгвометодичн≥ особливост≥ даного виду мовленевоњ д≥¤льност≥, ≥ внутр≥шн≥, ¤кими Ї ≥ндив≥дуально-психолог≥чн≥ особливост≥ учн¤. «а таких умов ≥ндив≥дуальний п≥дх≥д буде тим резервом п≥двищенн¤ ефективност≥ навчанн¤ монологу, ¤кий найб≥льш п≥дходить до заклад≥в середньоњ осв≥ти даного типу. —л≥дом за —.ё.Ќ≥колаЇвою, п≥д ≥ндив≥дуальним п≥дходом навчанн¤ англомовного монолог≥чного мовленн¤ ми вважаЇмо навчанн¤ учн≥в даного виду мовленн¤ у гетерогенних групах за Їдиною програмою, але з урахуванн¤м њх ≥ндив≥дуально-психолог≥чних особливостей. ѕри цьому головним завд¤нн¤м навчанн¤ монолог≥чного мовленн¤ Ї оволод≥нн¤ л≥цењстами базовим р≥внем даного виду мовленн¤, а також вих≥д за його меж≥ найб≥льш сильними ≥ зац≥кавленими л≥цењстами з метою подальшого розвитку ≥ використанн¤ даних ум≥нь у процес≥ професцйноњ п≥дготовки. ƒо того ж в старших класах л≥цењв необх≥дна корекц≥¤ знань, надбаних учн¤ми в середн≥х класах, автоматизац≥¤ навичок користуванн¤ вивченим мовним матер≥алом. ќдночасно повинн≥ удосконалюватис¤ мовленев≥ ум≥нн¤ ≥ переборюватис¤ труднощ≥, пов`¤зан≥ з психолог≥чним бар`Їром (ѕахмутова «.≤. 1972: 16).

ќсновними питанн¤ми, ¤к≥ п≥дл¤гають визначенню при ≥ндив≥дуал≥зованому навчанн≥ усного монолог≥чного мовленн¤ Ї виб≥р одиниц≥ навчанн¤, в≥дб≥р додаткового мовленнЇвого матер≥алу дл¤ математичного проф≥л¤ ≥ його орган≥зац≥¤ при навчанн≥ монологу.

¬ л≥це¤х проводитьс¤ навчанн¤ монолог≥чного мовленн¤ двох вид≥в: п≥дготовленого ≥ неп≥дготовленого. —л≥дом за ј.™.ћельник, ѕ.ј.—алтиковою, —.≤.“≥товим, ¬.ј.—калк≥ним, ми вважаЇмо, що розвиток монолог≥чного мовленн¤ в л≥це¤х треба починати з п≥дготовленого мовленн¤, ¤ку Ї б≥льш легким ≥ знайомим дл¤ учн≥в л≥цењв, ≥ ¤ку поступово повинно розвиватис¤ в неп≥дготовлене мовленн¤.  ритер≥Їм неп≥дготовленост≥ монолог≥чного мовленн¤ може бути лише форма висловлюванн¤, в той час, коли його зм≥ст передбачаЇтьс¤ засвоЇною тематикою ≥ мовним матер≥алом.

”сп≥шне оволод≥нн¤ усним мовленн¤м залежить в≥д вибора навчальногно матер≥алу дл¤ вправ спр¤мованих на формуванн¤ ≥ розвиток навичок ≥ вм≥нь даного виду мовленн¤. “ак≥ методисти ¤к √.ћ.”айзер, ¬.ј.—калк≥н, ё.≤.ѕасов та ≥нш≥ вважають, що матер≥алом дл¤ навчанн¤ ≥ розвитку монолог≥чного мовленн¤ доц≥льно використовувати тести, подан≥ в письмов≥й чи усн≥й форм≥. ¬ науков≥й л≥тератур≥ ≥снуЇ багато визначень тексту. Ќа наш погл¤д, найб≥льш прийн¤тним Ї визначенн¤ ≤.–.√альпериним тексту ¤к витвора мовленнЇтворчого процесу, ¤кий характеризуЇтьс¤ завершен≥стю ≥ складаЇтьс¤ з заголовка ≥ р¤ду особливих одиниць (понадфразових Їдностей), ¤к≥ об`Їднан≥ р≥зними типами лексичних, граматичних, лог≥чних, стил≥стичних зв`¤зк≥в, ¤к≥ мають певну ц≥леспр¤мован≥сть ≥ прагматичну установку. “ому навчальний текст повинен служити основою усного мовленнЇвого висловлюванн¤, в ¤кому задан≥ мовн≥, лог≥ко-смислов≥ ≥ структурн≥ елементи, ¤ким необх≥дно ц≥леспр¤мовано навчати. як визначаЇтьс¤ методистами, робота по розвитку монолог≥чного мовленн¤ повинна бути так орган≥зована, щоб учн≥ могли здобути мовн≥ ≥ мовленнЇв≥ навчки ≥ ум≥нн¤, необх≥дн≥ дл¤ власного висловлюванн¤ по аналог≥чним темам. “ематика монолог≥чних висловлювань загальноосв≥тнього циклу ≥ноземних мов визначена державним стандартом (ƒержстандарт 1998 : 11).

Ћ≥цењ, ¤к було вище сказано, надають проф≥льне навчанн¤. ¬ л≥це¤х математичного проф≥лю вчаютьс¤ учн≥, ¤к≥ пов`¤зують своЇ профес≥йне майбутнЇ з дисципл≥нами даного циклу. “ому, за умов дом≥нуючоњ мотивац≥њ л≥цењст≥в на вивченн¤ проф≥льних предмет≥в доц≥льно включати письмов≥ тексти по спец≥альност≥ ¤к додаток до тем середньоњ школи дл¤ навчанн¤ тематично п≥дготовленого усного монолог≥чногно мовленн¤. ƒоц≥льн≥сть використовуванн¤ письмових текст≥в дл¤ даноњ мети обгрунтована в роботах таких методист≥в ¤к Ћ.≤.Ќовожилова, √.я.—терк≥н, «.ј.ѕлюх≥на, Ќ.ƒ.—оловйова, ≤.¬.—амойлюкевич та ≥н.

—л≥д за ¬.ј.Ѕухб≥ндером, ≤.¬.—амойлюкевич ми будемо вважати профес≥йно спр¤мований монолог соц≥ально-психолог≥чною основою профес≥йно спр¤мованого сп≥лкуванн¤, так ¤к в≥н служить переданню ≥ розповсюдженню профес≥йних знань. « теоретико-≥нформац≥йних позиц≥й в центр≥ уваги монолога знаходитьс¤ спр¤мован≥сть ≥нформац≥йного потока в односторонньому напр¤мку в≥д говор¤чого до слухача. –обота з такими текстами дозвол¤Ї зн¤ти труднощ≥, пов`¤зан≥ з зм≥стом висловлюванн¤, мовними ≥ стил≥стичними особливост¤ми, п≥дтримуЇ профес≥йну зац≥кавлен≥сть до зан¤ть з ≥ноземноњ мови. ” зв`¤зку з проблемою в≥дбору ≥ орган≥зац≥њ навчального матер≥алу доц≥льно визначити найб≥льш продуктивн≥ способи викладенн¤ монологу. «г≥дно з програмою дл¤ заклад≥в середньоњ осв≥ти л≥цењсти повинн≥ вм≥ти роботи опис, пов≥домленн¤ ≥ розпов≥дь по темам середньоњ школи. јле в зв`¤зку з тим, що л≥цењсти приймають участь в наукових конференц≥¤х, наукових турн≥рах, сем≥нарах, конкурсах науково-досл≥дницьких роб≥т, вони повинн≥ оволод≥ти додатковими видами монолог≥чного мовленн¤. Ќа наш погл¤д, найб≥льш прийн¤тною Ї типолог≥зац≥¤ профес≥йно спр¤мованого монологу запропонована ≤.¬.—амойлюкевич. « точки зору даного автора вид≥л¤Їтьс¤ 6 найб≥льш вживаних вид≥в профес≥йно спр¤мованого монологу: опис, розпов≥дь, пов≥домленн¤, оц≥нка, роздум ≥ доказ, ¤к≥ в≥др≥зн¤ютьс¤ структурою орган≥зац≥њ (—амойлюкевич ≤.¬. 1990 : 39). якщо опису, розпов≥д≥ ≥ пов≥домленню учн≥ починають навчатис¤ ще в середн≥х класах загальноосв≥тньоњ школи, то оц≥нц≥, роздуму ≥ доказу доц≥льно навчати в старших класах, так ¤к вони потребують посл≥довного ≥ аргументовного висв≥тленн¤ профес≥йно значимих питань, вм≥нн¤ лог≥чно викласти матер≥ал в≥дпов≥дно до певноњ ситуац≥њ, адекватно вживаючи мовний ≥ немовний матер≥ал.

« перел≥чених вище† вид≥в монологу найпрост≥шими з погл¤ду на структурну побудову Ї опис, розпов≥дь ≥ пов≥домленн¤. ѕ≥д структурою монолог≥чного висловлюванн¤, сл≥д за ћ.—.Ѕалабайко, ми розум≥Їмо побудову всього тематичного висловлюванн¤, включаючи посл≥довн≥сть його частин ≥ тип смислового зв`¤зку м≥ж компонентами. ¬ зачин≥ говор¤чий використовуЇ фрази, спр¤мован≥ на привертанн¤ уваги слухача, а також указуючи на предмет ≥ ц≥ль висловлюванн¤. ќсновна частина висловлюванн¤ ретельно розкриваЇ тему ≥ складаЇтьс¤ з одного або дек≥лькох понадфразових Їдностей. …ого ц≥л≥сн≥сть дос¤гаЇтьс¤ завд¤ки засобам зв`¤зку ¤к м≥ж фразами, так ≥ м≥ж Їдност¤ми. ћатер≥ал в основн≥й частин≥† викладаЇтьс¤ за певною лог≥чною основою. “ак в опис≥ лог≥чною основою буде не ст≥льки пор¤док розташуванн¤ предмет≥в чи ознак в простор≥, ск≥льки ступ≥нь њх важливост≥. ¬ розпов≥д≥ лог≥чною основою буде хронолог≥чна посл≥довн≥сть под≥й. «аключенн¤ Ч це короткий висновок ≥з сказаного в основн≥й частин≥. “аким чином можна зробити висновок, що таким видом монолог≥чного мовленн¤ ¤к опису, розпов≥д≥ ≥ пов≥домленню необх≥дно навчати ¤к на баз≥ загальноосв≥тньоњ тематики дл¤ заклад≥в середньоњ осв≥ти, так ≥ в профес≥йно спр¤мованому мовленн≥. «г≥дно з принципом посильност≥ ≥ доступност≥ спец≥ал≥зац≥ю монолог≥чного мовленн¤ необх≥дно починати з найлегшого виду даного мовленн¤ Ч† опису, ¤кий доц≥льний на етап≥ формуванн¤ основ волод≥нн¤ монологом по спец≥альност≥. ¬ нашому випадку це можуть бути навчальн≥ тексти, ¤к≥ описують ф≥зичн≥ або математичн≥ ¤вища, процеси та ≥н. Ќаступними по складност≥ Ї розпов≥дь та пов≥домленн¤, ¤кими в нашому випадку будуть б≥ограф≥њ в≥дом≥х математик≥в, розпов≥дь про участь в ол≥мп≥адах, конференц≥¤х або науково-досл≥дницьких конкурсах, пов≥домленн¤ про здобутки в досл≥дницьк≥й робот≥. ўодо б≥льш складних вид≥в монологу, за структурно-композиц≥йним оформленн¤м (роздум, оц≥нка, доказ), то доц≥льно навчати њм на другому етап≥ навчанн¤ моролог≥чного мовленн¤ по причин≥ њх структурноњ складност≥ ≥ високими вимогами волод≥нн¤ мовним ≥ мовленнЇвим матер≥алом. “ак ≤.¬.—амойлюкевич в≥дм≥тила такий структурний склад вище згаданих в≥д≥в моролог≥чного мовленн¤. (ƒив. табл.2)
“аблиц¤ 2

	¬ступ	ќсновна частина		¬исновки
ќц≥нка	«ачин  онстатац≥¤ факта	јнал≥з ¬ид≥ленн¤ основи дл¤ оц≥нки, тобто, довод≥в	’арактер оц≥нки вираженн¤ точки зору на факт	«аключенн¤ висновок ≥з сказаного
–оздум	ѕостановка питанн¤ ¬≥дносно нов≥ знанн¤ про об`Їкт	Ћог≥чн≥ посилки ѕроцес полученн¤ нового знанн¤ за допомогою системи лог≥чних операц≥й		¬исновок повне або згорнуте умозаключенн¤
ƒоказ	“еза ƒумка, ¤ка потребуЇ доказу	јргументи ƒумки, ≥стену ¤ких вже перевирено або факти, дан≥ про об`Їкт	ƒемонстрац≥¤ Ўл¤х, ¤ким вказують на ≥стин≥сть або хибн≥сть тези з опорою на аргументи	¬исновок про ≥стен≥сть або хибн≥сть тези

 

як видно з таблиц≥ роздум ≥ доказ виконують спонукальну функц≥ю Ч переконанн¤ слухаючого в чомусь, ≥ ≥нформативну Ч† донесенн¤ певних факт≥в до слухача, тому ми вважаЇмо, що за комун≥кативною функц≥ональн≥стью роздум ≥ доказ однаков≥, ≥ л≥цењст≥в старших клас≥в доц≥льно навчати роздуму ¤к р≥зновидн≥стю доказу.

“аким чином ми визначили, що на першому етап≥ Ч† формуванн¤ основ волод≥нн¤ л≥цењстами старшокласниками профес≥йно спр¤мованим моролог≥чним мовленн¤м Ч доц≥льно навчати опису з подальшим ускладненн¤м вид≥в монологу (розпов≥дь ≥ пов≥домленн¤).

Ќа другому етап≥ Ч розвитку профес≥йно спр¤мованого монологу Ч доц≥льно навчати оц≥нц≥ ≥ доказу з роздумом, ¤к його р≥зновидом. ќсновою усномовленнЇвого висловлюванн¤ служить прочитаний текст по спец≥альност≥, ¤кий Ї мовним, лог≥ко-смисловим ≥ структурним еталоном.

¬ зв`¤зку з цим вважаЇмо доц≥льним уточнити типолог≥ю навчальноњ одиниц≥ при навчанн≥ монолог≥чного мовленн¤. —л≥д за ≤.ј.«имньою ми вважаЇмо первинною комун≥кативною одиницею Ч висловлюванн¤ ¤к результат акта говор≥нн¤, ¤ке представл¤Ї комун≥кативно зак≥нчене вираженн¤ думки (≤.ј.«имн¤ 1977 : 83). ¬исловлюванн¤ об`ЇднюЇ в соб≥ граматичн≥, смислов≥ ≥ прагматичн≥ ознаки.

ћонолог≥чне висловлюванн¤ Ї продуктом мовленнЇвоњ д≥¤льност≥, ≥ в ньому в≥дображаЇтьс¤ зм≥ст ц≥Їњ д≥¤льност≥, њњ умови, а також ≥ндив≥дуально-психолог≥чн≥ особливост≥ говор¤чого, ¤к≥ впливають на структурну характеристику висловлюванн¤ ≥ на його об`Їм. ўоб знайти засоби навчанн¤ дл¤ учн≥в з р≥зним р≥внем навченост≥, необх≥дно вид≥лити р≥вн≥ монолог≥чного мовленн¤, характерн≥ дл¤ конкретного етапу розвитку мовленнЇвого вм≥нн¤.

ѕитанн¤ типолог≥зац≥њ навчальних одиниць при навчанн≥ монолог≥чного мовленн¤ висв≥тлено в р¤д≥ досл≥джень (ћ.—.Ѕалабайко, ј.≈.ћельн≥к, Ћ.Ќ.—м≥рнова, ћ.ќ.—оловйова, ≤.¬.—амойлюкевич). јнал≥з л≥теретури показав, що найб≥льш доц≥льною дл¤ ≥ндив≥дуал≥зованого навчанн¤ Ї розпод≥л монолог≥чних висловлювань по критер≥ю об`Їма ≥ складност≥ на елементарне висловлюванн¤, складне висловлюванн¤ ≥ пов≥домленн¤ по тем≥.

≈лементарне висловлюванн¤ складаЇтьс¤ з дек≥лькох речень, об`Їднаних одн≥Їю комун≥кативною метою ≥ пов`¤заних предметно-лог≥чним планом. ÷е висловлюванн¤ не маЇ певних меж ≥ к≥льк≥сть речень залежить в≥д ≥ндив≥дуального досв≥ду говор¤чого ≥ ступен≥ складност≥ об`Їкта (Ћ.Ќ.—м≥рнова, ћ.—.Ѕалабайко).

—кладне висловлюванн¤ Ї продуктом синтеза двох або б≥льше елементарних висловлювань, пов`¤заних м≥ж собою лог≥чними ≥ синтаксичними зв`¤зками.

ѕов≥домленн¤ по тем≥ Ї повноц≥нне висловлюванн¤, ¤ке складаЇтьс¤ з поЇднаних елементарних ≥ складних висловлювань на основ≥ загального плану пов≥домленн¤ ≥ теми.

¬ищезгадан≥ типи монолог≥чних висловлювань розташован≥ по принципу оволод≥нн¤ ними в≥д простого до складного.†

≤ндив≥дуал≥зац≥¤ навчальноњ д≥¤льност≥ з оволод≥нн¤ монолог≥чним мовленн¤м реал≥зуЇтьс¤ шл¤хом розробки системи диференц≥йованих завдань, що поступово ускладнюютьс¤, ¤к≥ спр¤мован≥ на розвиток знань ≥ вм≥нь учн¤, його псих≥чних процес≥в ≥ особист≥сних ¤костей. ѕри дотримуванн≥ посл≥довност≥ поетапного оволод≥нн¤ основними типами монолог≥чного висловлюванн¤ р≥зних р≥вней передбачаЇтьс¤ ранжируванн¤ мовних ≥ стил≥стичних труднощ≥в, подоланн¤ ¤ких приводить до опануванн¤ учн¤ми конкретними навичками ≥ вм≥нн¤ми, необх≥дними дл¤ зд≥йсненн¤ акт≥в мовленнЇвоњ повед≥нки. (—оловйова 1990 : 26)

« вищесказаного можна зробити висновок, що навчати монолог≥чному мовленню по спец≥альност≥ доц≥льно в три етапи. —л≥д за √.ћ.”айзером, ¬.ј.—калк≥ним, Ќ.ƒ.—оловйовою ми вважаЇмо, що при етап≥зац≥њ необх≥дно не т≥льки нарощувати к≥льк≥сть фраз у висловлюванн≥, а й розвивати ≥ поглиблювати думку учн≥в.

†“аким чином, 1 етап Ч розвиток монолог≥чного мовленн¤ на р≥вн≥ елементарного висловлюванн¤. ћета Ч† оволод≥нн¤ л≥цењстом ум≥нн¤ висловлювати одну завершену думку про предмет або ¤вище. ≈лементарне висловлюванн¤ виступаЇ м≥н≥мальною оперативною навчальною одиницею.  онтекстною одиницею виступаЇ понадфразова Їдн≥сть.

2 етап Ч розвиток монолог≥чного мовленн¤ на р≥вн≥ складного висловлюванн¤. ћета Ч навчити л≥цењст≥в лог≥чно поЇднувати елементарн≥ висловлюванн¤, оформлювати думки про дек≥лька ¤вищ або предмет≥в, включенн¤ в мовленн¤ елемент≥в аргументац≥њ, тобто будувати висловлюванн¤ надфразового р≥вн¤.

3 етап Ч† розвиток монолог≥чного мовленн¤ на р≥вн≥ пов≥домленн¤ по тем≥. ћета Ч† навчити л≥цењст≥в будувати висловлюванн¤ з опорою на про≠чи≠таний текст, але в зв`¤зку з новою ситуац≥Їю, тобто будувати висловлю≥анн¤ текстового р≥вн¤. Ќавчанн¤ монолог≥чного мовленн¤ т≥сно повТ¤зано з проб≠ле≠мою класиф≥кац≥њ навчальних ум≥нь, необх≥дних дл¤ побудови вис≠лов≠лювань даного виду мовленн¤.

Ќавчальн≥ ум≥нн¤, ¤к способи зд≥йсненн¤ навчальних д≥й п≥сл¤ њх форму≠ванн¤, под≥л¤ютьс¤ на:

1) загальн≥, ¤к≥ нос¤ть загальнонауковий характер, ≥ њх сформован≥сть впливаЇ на усп≥шн≥сть по вс≥м предметам; 2) спец≥альн≥ Ч ¤к≥ Ї специф≥чними прийомами навчальноњ д≥¤льност≥, характерними дл¤ даного предмету або виду мовленнЇвоњ д≥¤льност≥.

(√охлернер ћ.ћ. –апорт ≤.ј. 1979: 15).

ѕроанал≥зувавши роботи Ѕалабайко ћ.—., Ѕобовоњ Ќ.≤., —амойлюке-
вич ≤.¬., —оловйовоњ Ќ.ƒ., Bygate M., Jardan R.R., Waters M. “а ≥нших, ми вид≥≠лили так≥ групи спец≥альних† ≥ загальних ум≥нь побудови монолог≥чного вис≠ловлюванн¤. —пец≥альн≥ навчальн≥ ум≥нн¤ монолог≥чного мовленн¤ вклю≠чають:

≤.  омпозиц≥йн≥ ум≥нн¤:

1) визначити структуру майбутнього монолог≥чного висловлюванн¤;

2) розгорнути ≥ завершити висловлюванн¤;

3) забезпечити композиц≥йну гармон≥йн≥сть висловлюванн¤, перех≥д в≥д одн≥Їњ частини до другоњ;

4) забезпечити звТ¤зн≥сть висловлюванн¤ в посл≥довному пор¤дку;

5) складати дискурс, ¤кий виходить за рамки обмеженоњ к≥лькост≥ вислов≠лю≠вань.

≤≤. ”м≥нн¤ осмисленн¤:

1) усв≥домлювати предмет висловлюванн¤;

2) усв≥домлювати предмет думки;

3) орган≥зовувати висловлюванн¤ в м≥кротеми;

4) сформулювати головну думку кожноњ м≥кротеми;

5) будувати програму розвитку м≥кросюжету;

6) ≥нтегрувати думки ≥ посл≥довно њх викладати;

7) моб≥л≥зувати особистий досв≥д зг≥дно з заданою темою;

8) бачити в кожн≥й думц≥ можливост≥ њњ розкритт¤.

≤≤≤. ”м≥нн¤ вибору матер≥алу:

1) сп≥вв≥дносити задум монолог≥чного висловлюванн¤ з≥ своњми ≥ншомовними мовленнЇвими можливост¤ми;

2) зам≥н¤ти нев≥дом≥ мовн≥ ¤вища вивченими.

«г≥дно з концепц≥Їю –.ѕ.ћ≥льруда зан¤тт¤ ≥ноземноњ мови покликан≥ реа≠л≥≠зовувати розвиваюче навчанн¤ в умовах д≥¤льн≥сного п≥дходу, коли учень Ї активним д≥¤чем навчальноњ д≥¤льност≥, навчальн≥ завданн¤ моделюють р≥зн≥ ас≠пекти людськоњ д≥¤льност≥, а навчальна д≥¤льн≥сть Ї етапом п≥дготовки до тру≠довоњ д≥¤льност≥. (ћ≥льруд –.ѕ. 1989 : 21).

«г≥дно з вищесказаним, особливого значенн¤ набуваЇ розвиток загальних навчальних ум≥нь, необх≥дних при навчанн≥ монолог≥чного мовленн¤, ¤к≥ необ≠х≥дн≥ в подальш≥й навчальн≥й ≥ профес≥йн≥й д≥¤льност≥. Ќами вид≥лен≥ так≥ загальн≥ ум≥нн¤:

Ц ¤сно ≥ точно передавати ≥нформац≥ю;

Ц ор≥Їнтуватис¤ в образно-схематичн≥й ≥нформац≥њ (схемах, таблиц¤х, картках, картинках);

Ц переноса ≥ ≥нтеграц≥њ ≥нформац≥њ в нову ситуац≥ю з метою збагаченн¤ самост≥йного висловлюванн¤;

Ц в≥докремлювати головне в≥д другор¤дного;

Ц акцентувати увагу на головних ≥де¤х або фактах висловлюванн¤;

Ц визначати найб≥льш прийн¤тний пор¤док пр¤муванн¤ факт≥в, пукт≥в або ≥дей;

Ц де необх≥дно наводити конкретн≥ приклади дл¤ по¤сненн¤;

Ц анал≥зувати ≥ робити лог≥чн≥ висновки;

Ц аргументувати свою точку зору;

Ц доказувати тезу по аналог≥њ, в≥д супротивного, дедуктивним, ≥ндук≠тив≠ним шл¤хом;

Ц в≥др≥зн¤ти факти в≥д думок;

Ц визначати альтернативи вир≥шенн¤ проблеми;

Ц зв≥р¤ти в≥дпов≥дн≥сть продукту мовленн¤ до комун≥кативного задуму.

ѕри навчанн≥ л≥цењст≥в кожному виду монологу необх≥дн≥ так≥ навчальн≥ ум≥нн¤:

ћонолог Ч опис

 

1) вм≥нн¤ зац≥кавити слухач≥в описуваним обТЇктом;

2) вм≥нн¤ моб≥л≥зувати увесь св≥й життЇвий досв≥д повТ¤заний з описуваним обТЇктом;

3) вм≥нн¤ посл≥довно описувати обТЇкт в≥д загального до приватного;

4) вм≥нн¤ давати субТЇктивну оц≥нку ¤кост¤м описуваного обТЇкта.

5) вм≥нн¤ робити опис б≥льш живий, використовуючи р≥зноман≥тн≥ структури;

6) вм≥нн¤ робити висновок.

 

ћонолог Ч розпов≥дь

 

1) вм≥нн¤ привернути увагу до своЇњ розпов≥д≥;

2) вм≥нн¤ спланувати розпов≥дь ≥ почати њњ;

3) вм≥нн¤ розпов≥дати ≥стор≥ю в хронолог≥чному пор¤дку;

4) вм≥нн¤ розпов≥сти опов≥данн¤ в нехронолог≥чн≥й посл≥довност≥, щоб надати розпов≥д≥ опов≥данн¤ таЇмничий характер, або ввести в нього детективн≥ елементи;

5) вм≥нн¤ прикрашати розпов≥дь, робити њњ б≥льш живою;

6) вм≥нн¤ висловити свою точку зору ≥ дати оц≥нку под≥¤м, ¤к≥ в≥дбуваютьс¤.

7) зак≥нчити розпов≥дь опов≥днн¤.

 

ћонолог Ч пов≥домленн¤

 

1) вм≥нн¤ придати висловлюванню вагомост≥;

2) вм≥нн¤ вид≥л¤ти головну ≥нформац≥ю;

3) вм≥нн¤ давати резюме ≥ коротко викладати зм≥ст;

4) вм≥нн¤ посл≥довно ≥ ч≥тко викладати м≥сто, час ≥ умови пов≥домленн¤;

5) вм≥нн¤ в≥др≥зн¤ти факти в≥д думок;

6) вм≥нн¤ зак≥нчити пов≥домленн¤.

 

ћонолог Ч оц≥нка

 

1) вм≥нн¤ констатувати факт, ¤кий необх≥дно оц≥нити;

2) вм≥нн¤ вид≥лити основу дл¤ оц≥нки: факти, доводи;

3) вм≥нн¤ анал≥зувати факти;

4) вм≥нн¤ ч≥тко, лог≥чно ≥ посл≥довно орган≥зовувати, викладати ≥ по¤сн¤ти факти;

5) вм≥нн¤ висловлювати в≥дношенн¤ до проблеми з опорою на подан≥ факти;

6) вм≥нн¤ одбирати найб≥льш важлив≥ аргументи;

7) вм≥нн¤ викладати ≥нш≥ погл¤ди на проблему ≥ критично њх оц≥нювати;

8) вм≥нн¤ робити заключенн¤-оц≥нку, основану на викладених аргументах.

 

ћонолог Ч доказ ≥ монолог Ч роздум

 

1) вм≥нн¤ викласи думку, ¤ку необх≥дно доказати;

2) вм≥нн¤ аргументувати свою точку зору, тобто представл¤ти думки, ≥стинн≥сть ¤ких вже доказана або факти, чи дан≥ про обТЇкт;

3) вм≥нн¤ доказувати тезу по аналог≥њ, в≥д супротивного, дедуктивним, ≥ндуктивним методом;

4) робити висновки, основан≥ на очевидних фактах;

5) робити лог≥чн≥ висновки;

6) викладати р≥зн≥ точки зору;

7) анал≥зувати причини;

8) визначати можлив≥ альтернативн≥ вир≥шенн¤ проблемного питанн¤;

9) вм≥нн¤ робити висновки про ≥стинн≥сть або хибн≥сть думки, тези.

 

як в≥дзначав –.ѕ. ћ≥льруд, мовн≥ зд≥бност≥, знанн¤, навики ≥ вм≥нн¤, прийо≠ми познавальноњ д≥¤льност≥, р≥вень загальних особливостей ≥нтелекту фор≠му≠ютьс¤ в нерозривн≥й Їдност≥ в процес≥ ≥нтелектуальноњ д≥¤льност≥ (ћ≥ль-
руд –.ѕ. 1990 : 13).

”загальнюючи все вище згадане, можна сказати, що в старших класах л≥цењв треба навчати таким видам профес≥йно-спр¤мованого монолог≥чного мов≠ленн¤ ¤к опис, розпов≥дь, пов≥домленн¤, оц≥нка, доказ ≥ роздум, ¤к його р≥з≠но≠вид. Ќавчанн¤ даним видам монолог≥чного мовленн¤ необх≥дно починати з най≠прост≥шого, з погл¤ду на структурну побудову, описа, поступово перехо≠д¤чи до б≥льш складних вид≥в монологу. ‘ормуванн¤ р≥зних вм≥нь даного виду мов≠ленн¤, проходить в три етапи: навчанн¤ будувати понадфразову Їдн≥сть, вислов≠лю≠ванн¤ надфразового р≥вн¤, ≥ текстового р≥вн¤.

ѕородженн¤ монолог≥чного висловлюванн¤ т≥сно повТ¤зане з ≥нди≠в≥≠дуаль≠но-психолог≥чними особливост¤ми л≥цењст≥в. ѕерейдемо до анал≥зу ≥ндив≥дуаль≠них фактор≥в, ¤к≥ впливають на усп≥шне оволод≥нн¤ учн¤ми старшокласниками монолог≥чним мовленн¤м.

—качать реферат (15Kb)