—качать реферат (92Kb)

«м≥ст

 

 

¬ступ† †† †††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††† †††††ЕЕЕЕЕЕ1

I. ѕрава ≥ обовТ¤зки стор≥н, що беруть участь в процес≥ :

† 1.«агальна †характеристика† ос≥б, що беруть участь в цив≥льному процес≥† ..Е5

† 2.—торони в цив≥льному процес≥†††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††† † ††††††††† ††Е..Е6

† 3. ѕон¤тт¤ принцип≥в цив≥льно-процесуального права†††††††††††† ЕЕЕ8

† 4.—клад, система ≥ класиф≥кац≥¤ принцип≥в цив≥льного процесуальног права Е9

† 4а.  онституц≥йн≥ принципи цив≥льного процесуального права†††† Е10

† 4б. ѕринципи цив≥льного процесуального

права† закр≥плен≥† в† галузевому законодавств≥†††††††††††††††††† †† ЕЕЕЕ.13

5.ѕон¤тт¤ принципа процесуального р≥вноправТ¤ стор≥톆††††††††† † ††††††††† †††ЕЕ16

6. ѕрава та обовТзки† стор≥톆† в цив≥льному процес≥†††††††††††††††††††††††††††††††† .ЕЕ.18

7. «агальна† характеристика захисту†† ≥нтерес≥в в≥дпов≥дача в

цив≥льному процес≥† та зустр≥чного позов󆆆††††††††††††††††††††† ††ЕЕЕЕ.21

II. «ахист ≥нтерес≥в† в≥дпов≥дача:

†1.–озпор¤дженн¤ позовними† засобами захисту† прав та ≥нтерес≥вЕ...23

2.«абезпеченн¤ позов󆆆†††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††† ЕЕЕЕЕ27

†3.«агальна† характеристика заперечень позивача†††††††††††† ЕЕЕЕЕ29 ††

4. «апереченн¤ проти† виникненн¤ процесу †††††††††††††††††††† ††††††ЕЕЕЕЕЕ30

5. ѕроцесуальн≥ запереченн¤ в≥дпов≥дача з окремих питань ЕЕЕЕ..40

6. ћатер≥ально-правов≥ запереченн¤† в≥дпов≥дача ††††††††††††††††††††††† ЕЕЕ.ЕЕ45

7.«устр≥чний позоↆ††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††† † .ЕЕЕЕ..47

¬исновк膆†††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††† †††††† †††† ЕЕЕ56

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

¬ступ.

ѕерех≥д† ”крањни† до† ринкових в≥дносин, демократизац≥¤ сусп≥льства висунула на перший план права та ≥нтереси громад¤н. ƒемократичне сусп≥льстсво характеризуЇтьс¤ широким спектром особистих та майнових прав ≥ свобод.† јле чого варт≥ права та свободи без закр≥пленн¤ њх† у вищому державному правовому акт≥ -  онституц≥њ,† без њх правового забезпеченн¤, а також забезпеченн¤ њх дотриманн¤ ≥ захисту в≥д порушенн¤.

¬ ”крањн≥ на сучасному етап≥ њњ розвитку проходить вдосконаленн¤ правовоњ бази, ¤кою закр≥плено правове становище громад¤н ≥ орган≥зац≥й ≥ встановлен≥ гарант≥њ реал≥зац≥њ ≥ захисту њх прав ≥ свобод, визначених  онституц≥Їю та ≥ншими законами ”крањни.  онституц≥йн≥ норми, в ¤ких закр≥плен≥ ц≥ права ≥ ≥нтереси, виступають основою дл¤ детал≥зац≥њ њх† в галузевому законодавств≥, регулюванн¤ вс≥х аспект≥в њх д≥њ ≥ д뤆 визначенн¤ бридичних гарант≥й реал≥зац≥њ, а також дл¤ встановленн¤ процесуального пор¤дку захисту субТЇктивних майнових та особистих немайнових (цив≥льних) прав, охоронюваних законом ≥нтерес≥в ≥ свобод, в тому числ≥ також засобами цив≥льного процесуального права.

†«окрема† ст. 55†  онституц≥њ† ”крањни говорить:

ѕрава ≥ свободи людини захищаютьс¤ судом

 ожному гарантуЇтьс¤ право на оскарженн¤ в суд≥ р≥шень, д≥й чи безд≥¤льност≥† орган≥в державноњ влади, орган≥в м≥сцевого самовр¤дуванн¤, посадових† ≥ службових ос≥б

 ожен маЇ право звернутись за захистом своњх прав до ”повноваженого при ¬ерховн≥й –ад≥ ”крањни по правам людини.

 ожен маЇ право посл¤ використанн¤ вс≥х нац≥ональних засоб≥в правового захисту- звертатись за захистом своњх прав ≥ свобод у в≥дпов≥дн≥ м≥жнародн≥† судов≥ ≥нститути або у в≥дпов≥дн≥ органи м≥жнародних орган≥зац≥й, членом чи учасником ¤ких ¤вл¤Їтьс¤ ”крањна.

 ожен† маЇ право будь-¤кими не заборон¤ючим† законом засобами захищати своњ права ≥ свободи в≥д порушень ≥ протиправних пос¤гань

ћ≥жнародний пакт† про цив≥льн≥† ≥ пол≥тичн≥ права зобовТ¤зуЇ† державу забезпечити будь-¤к≥й особ≥ ефективн≥ засоби правового захисту у випадку порушенн¤ його прав ≥ свобод. ѕраво на захист дл¤ будь-¤коњ особи,† ¤ка цього† потребуЇ, забезпечуЇтьс¤ державою, його компетентними судовими, адм≥н≥стративними† чи законодавчими† органами† влади.

—еред цих засоб≥в захисту субТЇктивних† прав ≥ свобод людини особливо в≥дпов≥дальна та ефективна роль належить суду. ƒемократичн≥ принципи судового процесу ¤вл¤ютьс¤ захистом в≥д некомпетентност≥ чи можливоњ субТЇктивноњ оц≥нки† в≥дпов≥дних ос≥б. ƒл¤ прикладу, в цив≥льно-процесуальному законодавств≥† передбачено, що будь-¤ка зац≥кавлена особа вправ≥ в пор¤дку, всановленому законом, звернутись в суд за захистом порушеного чи оспорюваного права чи охорон¤ючого законом ≥нтереса. —торони в суд≥- позивач ≥ в≥дпов≥дач мають р≥вн≥ процесуальн≥ права, незалежно в≥д того, щопозивачем може бути громад¤нин, а† в≥дпов≥дачем орган державноњ влади в особ≥ його представника.

«ахист цив≥льних прав зд≥йснюЇтьс¤ в установленому пор¤дку судом, арб≥тражним та третейським судом, а у випадках, окремо передбачених законом, захист цив≥льних прав зд≥йснюЇтьс¤ в адм≥н≥стративному пор¤дку (ст.6 ÷ив≥льного† кодексу† ”крањни).

—уди† розгл¤дають:

Ј        справи по спорам, ¤к≥ виникають ≥з цив≥льних, с≥мейних, трудових та кооперативних правов≥дносин, ¤кщо хоча б одн≥Їю ≥з стор≥н† в спор≥ ¤вл¤Їтьс¤ громад¤нин, за виключенн¤м випадк≥в, коли вир≥шенн¤ таких спор≥в в≥днесено законом дл¤ вир≥шенн¤ ≥нших орган≥в;

Ј        справи, ¤к≥ виникають ≥з адм≥н≥стративно- правових в≥дносин, перерахованих в ст.236 ÷ив≥льного процесуального кодексу (де¤к≥ порушенн¤ закона на виборах, скарги на д≥њ посадових ос≥б та ≥нш.);

Ј        справи окремого призначенн¤, перерахован≥ в ст. 254 ÷ив≥льного процесуального кодекса (визнанн¤ громад¤нина безв≥сно в≥дсутн≥м чи померлим, усиновленн¤ д≥тей, встановленн¤ факт≥в, ¤к≥ мають юридичне значенн¤ та ≥нш. )

—уди також розгл¤дають справи, в ¤ких приймають участь ≥ноземн≥ громад¤ни, особи без громад¤нства, ≥ноземн≥ п≥дприЇмства ≥ орган≥зац≥њ (ст. 24 ÷ив≥льного процесуального кодексу).

Ќа арб≥тражний суд покладено вир≥шенн¤ вс≥х господарчих спор≥в, ¤к≥ виникають м≥ж юридичними особами, державними ≥ ≥ншими органами (ст.1 «акону Уѕро арб≥тражний судФ), зокрема, при укладенн≥, зм≥н≥, припиненн≥ ≥ виконанн≥ господарчих договор≥в ≥ на ≥нших п≥дставах, а також в спорах про визнанн¤† нед≥йсними акти ненормативного характер󆆆†††††† (ст.12 јрб≥тражного процесуального кодексу ”крањни).

«ахист прав, ¤к≥ виникають ≥з шлюбно-с≥мейних в≥дносин, зд≥йснюЇтьс¤ судом, органами оп≥ки ≥ п≥клуванн¤ ≥ органами запису акт≥в громадського стану, а також товариськими судами, трудовими колективами, та† ≥ншими сусп≥льними орган≥зац≥¤ми у випадках ≥ в пор¤дку, передбаченому законодавством (ст. 6-2  одексу закон≥в† про шлюб ≥ с≥мТю ”крањни)

≤ндив≥дуальн≥ трудов≥ спори розгл¤даютьс¤ ком≥с≥¤ми по трудових спорах ≥ районними (м≥ськими) судами (ст.221  одекса закон≥в про працю ”крањни), при цьому ком≥с≥њ по трудовим спорам ¤вл¤ютьс¤† первинним† органом† розгл¤ду трудових спор≥в, ¤к≥ виникають на п≥дприЇмствах, орган≥зац≥¤х, кр≥м незначних випадк≥в (ст.224  одексу закон≥в про працю ”крањни).

†«емельн≥ спори розгл¤даютьс¤ виконкомами с≥льських, селищних, м≥ських –ад, створюваними ними узгоджуваними ком≥с≥¤ми, судом, арб≥тражним чи третейським судом в пор¤дку† встановленим† «емельним кодексом† та ≥ншими актами законодавства ”крањн膆†††††† ст. 103 «емельного кодексу ”крањни, ст.33 «акону ”крањни Уѕро м≥сцеве самовр¤дуванн¤ Ф.

“овариськ≥ суди розгл¤дають де¤к≥ в справи громад¤н по трудовим в≥дносинам (порушенн¤ трудовоњ дисципл≥ни), с≥мейним в≥дносинам (невиконанн¤ обовТ¤зк≥в батьками, п≥клувальника, оп≥куна - обовТ¤зку по вихованню д≥тей), житлов≥ правов≥дносини (використанн¤ допом≥жних прим≥щень) цив≥льним та ≥ншими правов≥дносинам (ст.7 ѕоложенн¤ про товариськ≥ суди).

†“ретейськ≥ суди вир≥шують передан≥ на њх розгл¤д громад¤нами будь-¤к≥ спори, ¤к≥ виникли м≥ж ними, з Їдиним† виключенн¤м спор≥в по трудовим ≥ с≥мейним† в≥дносинам (ст.1 ѕоложенн¤ про третейський суд).

—прави про адм≥н≥стративн≥ правопорушенн¤ розгл¤даютьс¤ (ст.213  одекса про† адм≥н≥стративн≥ правопорушенн¤ ”крањни):

Ј        јдм≥н≥стративними ком≥с≥¤ми при виконкомах м≥сцевих –ад

Ј        ¬иконкомами с≥льських, селищних –ад

Ј        –айонними (м≥ськими ) судами (судд¤ми);

Ј        ќрганами внутр≥шн≥х справ, органами державних ≥нспекц≥й ≥ ≥ншими органами (посадовими особами), уповноваженими на це законодавством ”крањни.

ћожлив≥сть† застосуванн¤ судовоњ влади дл¤ захисту прав, законних ≥нтерес≥в ≥ свобод громад¤н ≥ орган≥зац≥≥й пост≥йно розшир¤Їтьс¤,† про що св≥дчить встановлена п≥дв≥домч≥сть суду справ по трудовим, земельним, державним, адм≥н≥стративним ≥ ф≥нансовим в≥дносинам.

—удова влада по захисту субТЇктивних прав та законних ≥нтерес≥в громад¤н та орган≥зац≥й-провосудд¤ зд≥йснюЇтьс¤ в пор¤дку цив≥льного та крим≥нального судового провадженн¤, а також арб≥тражного процесу. јрб≥тражний суд зд≥йснюЇтьс¤ судову владу в справах, ¤к≥ виникають при укладенн≥, зм≥н≥, виконанн≥ та припиненн≥ господарчих договор≥в, врегулюванн≥ цив≥льним законодавством, тобто спор≥в по цив≥льним правов≥дносинам. –озмежуванн¤ компетенц≥њ м≥ж† загальними† юрисдикц≥¤м膆 зд≥йснюЇтьс¤† у в≥дпов≥дност≥† до ст. 23 ÷ив≥льного процесуального кодексу ”крањни ≥ ст.† ст.12-14 јрб≥тражного процесуального кодекса ”крањни наведен≥† т≥льки† на† основ≥ субТЇктивного складу сп≥рних матер≥альних правов≥дносинах, в звТ¤зку з чим арб≥тражний процес ¤вл¤Їтьс¤ р≥зновидом цив≥льного судового провадженн¤ п≥дл¤гаЇ включенню в його систему. ™дн≥сть судовоњ влади† викликано необх≥дн≥стю ун≥ф≥кац≥Їю судовоњ системи на† основ≥ своренн¤ Їдиного ≥ р≥вноправного дл¤ вс≥х громад¤н ≥ орган≥зац≥й державного суду з покладеним на нього зд≥йсненн¤ функц≥й правосудд¤ по справам, виникаючи† ≥з правов≥дносин, врегулюваними нормами цив≥льного, трудового, с≥мейного, земельного, адм≥н≥стративного та ≥нших галузей матер≥ального права в певному† Їдиному† процесуальному пор¤дку.

« проблемою зд≥йсненн¤ судовою владою т≥сно повТ¤зан≥ питанн¤ ≥ зд≥йсненн¤ цив≥льноњ процесуальноњ форми, ¤ка в юридичн≥≥й л≥тератур≥ не Ї† однакового визначенн¤. ¬она зд≥йснюЇтьс¤ з основними принципами цив≥льного процесуального права, з цив≥льним процесом, з пор¤дком д≥¤льност≥ суду ≥ учасник≥в процесу, розкриваЇтьс¤ формою процесульних документ≥в.

¬иход¤чи ≥з д≥алектичного звТ¤зку цив≥льного права з цив≥льним процесуальним (Їдн≥сть зм≥сту ≥ форми), цив≥льну процесуальну форму в ототожненн≥ з цив≥льним судовим провадженн¤† можна розгл¤дати умовно, в тому план≥, що нею забезпечуЇтьс¤ житт¤ ( реал≥зац≥¤, захист ) цив≥льного права (зм≥ст), однак сл≥д мати на уваз≥, що цив≥льне судове провадженн¤ маЇ свою притаманну йому зм≥ст ≥ процесуальну форму. «м≥стом буде д≥¤льн≥сть суду ≥ учасник≥в процесу† (д≥њ ≥ правов≥дносини), а цив≥льн≥й процесуальн≥й форм≥ - обТЇктивне (зовн≥шнЇ) вираженн¤ зд≥йсненн¤, закр≥пленн¤ ≥ оформленн¤ в≥дпов≥дноњ д≥¤льност≥, наприклад, д≥¤льн≥сть† суду† по розгл¤ду справи складаЇтьс¤ ≥з сукупност≥ д≥й, направлених на досл≥дженн¤† доказ≥в при допомоз≥ певних законом засоб≥в доказ≥в. “ака д≥¤льн≥сть зд≥йснюЇтьс¤ з додержанн¤м певному пор¤дку, по встановленим правилами,† в† установлен≥й процесуальн≥й форм≥ судового зас≥данн¤, безпосередньо, усно, тобто† процесуальн≥ д≥њ зд≥йснюютьс¤ в певн≥й процесуальн≥й форм≥ ≥ ф≥ксуютьс¤ в певних процесуальних документах.

“аке† розум≥нн¤† процесуальноњ† форми в≥дображаЇтьс¤ в де¤ких нормах† ÷ив≥льного процесуального кодекса ”крањни:

†ст. 137- позовна за¤ва подаЇтьс¤† до† суду в письмовому† вигл¤д≥;

†ст.211- винесене судом р≥шенн¤ виражаЇтьс¤ в письмовому вигл¤д≥;

†ст.159- розгл¤д справи проходить в судовому зас≥данн≥;

†ст.160- розгл¤д справи† проходить безпосередньо, усно ≥ при незм≥нному склад≥ суду.

“аким чином,† п≥д цив≥льною процесуальною формою, необх≥дно розум≥ти встановлений цив≥льним процесуальним правом зовн≥шн≥й спос≥б зд≥йсненн¤ процесуальних д≥й, виконуючих по встановлених правилам, в певному пор¤дку судом, органом судового виконанн¤ ≥ вс≥ма† учасниками процеса при розгл¤д≥ ≥ вир≥шенн≥ справи, перев≥рки законност≥ ≥ обгрунтуванн¤ поставленого по ньому р≥шенн≥ ≥ його примусовому виконанн≥, а також закр≥пленн¤ процесуальних† д≥й в передбаченому процесуальних† документах.

ѕроцесуальна форма в≥дносно процесуальних д≥й виконуЇ важливу роль. як пост≥йний ≥ необх≥дний† њњ† атрибут, вона виражаЇ гарант≥њ, що забезпечуЇ законн≥сть ≥ обгрунтован≥сть в застосуванн≥ судом права ≥ його реал≥зац≥њ учасниками процеса.

«наченн¤† процесуальноњ форми в тому, що вона ≥снуЇ не сама по соб≥, а вираженн¤ певного зм≥сту (процесуальноњ д≥њ), тобто в д≥алектично≥й Їдност≥ форми ≥ зм≥сту. ÷ив≥льна процесуальна форма обумовлена ≥снуючими в ”крањн≥ сусп≥льними в≥дносинами ≥ характеризуЇтьс¤ демократизмом, ¤кий базуЇтьс¤† на закр≥плених в нормах цив≥льного права принципах, оптимально обТЇднуючи в соб≥ простоту ≥ доступн≥сть, необх≥дн≥сть ≥† доц≥льн≥сть, вона† призвана забезпечити ¤к оперативн≥сть, так ≥ результативн≥сть виконанн¤ завдань, покладених на цив≥льне судове провадженнн¤.†

ѕраво на захист ¤к одна з правомочностей субТЇктивного цив≥льного права до останнього часу вважалось мало досл≥дженим теоретичним питанн¤м. ¬≥домо, що будь-¤ке субТЇктивне право, не забезпечене необх≥дними засобами захисту, втрачаЇ своњ в≥дм≥нност≥ ознаки ≥ риси, перестаЇ бути гарант≥Їю дл¤ його зд≥сненн¤. ÷≥кав≥ думки були† висловлен≥ ¬.√рибановим.[1]

¬казаний автор, в≥дзначаючи велике теоретичне ≥ практичне значенн¤ цього питанн¤, п≥дкреслюЇ, що право на захист ¤вл¤Ї собою тих можливостей, ¤к≥ закон надаЇ особ≥ дл¤ захисту того або ≥ншого права.

††††††††††† ѕон¤тт¤ права на захист ¬.√рибанов звТ¤зуЇ† з на¤вн≥стю† у правомочноњ особи сукупност≥ р¤ду таких можливостей, ¤к можлив≥сть зд≥йснити право своњми д≥¤ми вимагати певноњ повед≥нки в≥д зобов'Тзальноњ особи, звернутись до компетентних державних або громадських орган≥в з вимогою захисту порушеного або оспорюваного права.

††††††††††† †—праведливо не погоджуЇтьс¤ ¬.√рибанов з висловлюваними в л≥тератур≥ думками про те, що захист субТЇктивних прав притаманний лише органам держави, не† враховуючи при цьому ч≥тких вказ≥вок у закон≥ (ст.6 ÷ѕ  ”крањни) про р≥зн≥ форми захисту субТЇктивного права органами громадськост≥.[2]†† ѕроблему права захисту необх≥дно розгл¤дати в р≥зних аспектах.

ѕраво на захист (дл¤ позивача) -† це право† на зверненн¤ до юрисдикц≥йного органу з вимогою про захист порушеного або оспорюваного субТЇктивного права. ѕраво на захист (дл¤ в≥дпов≥дача) Ц це використанн¤† ним процесуальних ≥ матер≥ально-правових засоб≥в д뤆 в≥дстоюванн¤ своЇњ правоти, своњх ≥нтерес≥в . «ахист в≥дпов≥дача† проти позову ¤вл¤Ї собою оспорюванн¤ тих обставин (в широкому значенн≥ цього слова), ¤к≥ зробили дл¤ позивача можливим зверненн¤м з позовом до суду. як справедливо вказувалос¤ в наш≥й л≥тератур≥, проблема† права на захист у загально-теоретичному†† план≥ звичайно зво дитьс¤ до питанн¤ про право на позов[3].

† ” науц≥ цив≥льного процесуального права одним з найб≥льш† сп≥рних питань Ї питанн¤ про право на позов. ” зв'¤зку з р≥зним п≥дходом до анал≥зу цього пон¤тт¤ у нього† вкладаЇтьс¤ найр≥зноман≥тн≥ший зм≥ст.† ќдн≥ вчен≥ розгл¤дають право на позов ¤к Їдине пон¤тт¤, але розр≥зн¤ють в ньому матер≥ально-правову ≥ процесуальну сто-
рони. Ќав≥ть у межах ц≥Їњ групи вчених немаЇ Їдиноњ думки з приводу сп≥вв≥дношенн¤ цих двох стор≥н позову.

ќдн≥ (проф. ¬≥льн¤нський —. ≤.) пон¤тт¤ на позов зводили лише до матер≥ально-правовоњ вимоги позивача до в≥дпов≥дача[4].

† ƒруг≥ (проф. ёдельсон  . —.) вир≥шальну ознаку права на позов вбачають у його процесуальному значенн≥ [5].

† Ќарешт≥, трет≥ (проф. ј. ќ. ƒобровольський, ќ. ѕ.  лейнман)† у пон¤тт¤ права на позов вкладають ¤к матер≥ально-правов≥, так ≥ процесуальн≥ можливост≥ захисту права.† ÷ьому загальноприйн¤тому Їдиному пон¤ттю права на позов† протистоњть ще одна точка† зору, зг≥дно з ¤кою сл≥д розр≥зн¤ти† право на позов у матер≥альному значенн≥ ≥ право на позов у процесуальному значенн≥[6].†

Ќа мою† думку, б≥льш ч≥тко це питанн¤ розв'¤зане в роботах ј. ќ. ƒобровольського. ј. ќ. ƒобровольський† вважаЇ, що позов маЇ дв≥ сторони, в≥дносно самост≥йн≥. ќтже, ≥ право на позов сл≥д розгл¤дати ≥ вивчати у двох аспектах: з процесуального боку ≥ матер≥ально-правового.

” процесуальному значенн≥ право на позов Ч це право на порушенн¤ судовоњ д≥¤льност≥. ” матер≥ально-правовому значенн≥Чце право на задоволенн¤ позову. ƒ≥¤ цив≥л≥ст≥в позов важливий ¤к зас≥б зд≥йсненн¤ права. ƒл¤† процесуал≥ст≥в ¤к зас≥б порушенн¤ процесу[7].† „≥тке розум≥нн¤ пон¤тт¤ права на позов дозвол¤Ї нам у¤вити ≥ побудувати конструкц≥ю захисту в≥дпов≥дача проти пред'¤вленого до нього позову.

¬≥домо, що† захист† проти позову може зд≥йснюватис¤ у вигл¤д≥† запереченн¤, шл¤хом пред'¤вленн¤ зустр≥чного позову[8].† «апереченн¤ ¤к зас≥б захисту пол¤гаЇ в тому, що в≥дпов≥дач† просто не визнаЇ, заперечуЇ за¤влену до нього вимогу позивача.

ѕри запереченн≥ позовних вимог обов'¤зок доказу обгрунтованост≥† позову лежить на позивач≥[9].† якщо ж в≥дпов≥дач, не обмежуючись простим запереченн¤м† позову, наводить мотиви свого запереченн¤, то це вже буде запереченн¤ проти позову.† ” своњх запереченн¤х в≥дпов≥дач може посилатис¤ на фактичн≥† обставини, ¤к≥ п≥дтверджують в≥дсутн≥сть у позивача сп≥рного† права. ¬≥н також може заперечувати проти своЇњ в≥дпов≥дальност≥ за позовом, посилаючись на юридичн≥ обставини. ќбов'¤зков≥сть† доказу цих обставин покладаЇтьс¤† на† в≥дпов≥дача.

ќтже, запереченн¤ проти позову Ч це по¤сненн¤ в≥дпов≥дача† з приводу правом≥рност≥ виникненн¤ ≥ розвитку процесу, проти† за¤влених вимог позивача† по сут≥† як вже в≥дзначалос¤ вище, право на позов включаЇ у себе дв≥† сторони: право на пред'¤вленн¤ позову† ≥ право на задоволенн¤†† позову. « врахуванн¤м цього сл≥д розр≥зн¤ти: процесуальн≥ запереченн¤ в≥дпов≥дача ≥ запереченн¤ матер≥ально-правов≥.

¬ своњй робот≥ ¤ використавув† арх≥вн≥ матер≥али, та ѕостанови ¬ерховно —уду колишнього —–—–, вважаючи , що† розроблен≥ рекомендац≥њ та вказ≥вки† , що були ним проведен≥ зберегли свою актуальн≥сть ≥ важлив≥сть до цього часу

 

1.«агальна †характеристика† ос≥б, що беруть участь в цив≥льному процес≥.

 

ѕорушенн¤ цив≥льних справ проходить у випадку† виникненн¤ спор≥в м≥ж† громад¤нами, орган≥зац≥¤ми та р≥зними юридичними особами. –азом з тим, кр≥м безпосередньо сперечаючих† стор≥н, ¤к≥ беруть участь в процес≥, ¤к нос≥њ субТЇктивних прав та обовТ¤зк≥в, в ньому беруть участь ≥ ≥нш≥ особи, ¤к≥ не мають юридичноњ зац≥кавленост≥ у результат≥ справи.

’то ж саме бере участь в цив≥льному процес≥, ≥ в≥дпов≥дно будуть вказан≥† в кожному судовому протокол≥, а також р≥шенн≥ та ухвал≥≥ суду. ÷е позивач ≥ в≥дпов≥дач, трет≥ особи, прокурор, св≥дки, експерти, перекладач≥, органи державного управл≥нн¤ ≥ особи, захищаючи в≥д свого ≥мен≥ права ≥нших громад¤н, наприклад, органи оп≥ки, в справах поруючих ≥нтереси д≥тей, представниики† громадськост≥

ќргани внутр≥шн≥х справ над≥лен≥ правами юридичноњ особи- райв≥дд≥л - трудовоњ установи, частини внутр≥шн≥х† в≥йськ ћ¬—, п≥дрозд≥ли пожежноњ охорони, л≥кувально- трудов≥ проф≥лактор≥њ, п≥дрозд≥л膆 конвойноњ служби можуть бути в цив≥льн≥й справ≥: позивачем, наприклад, по спору про в≥дшкодуванн¤ шкоди, спричиненоњ неправом≥рними службовими, д≥¤ми посадових ос≥б м≥л≥ц≥њ при охорон≥ громадського пор¤дку. ¬с≥ учасники цив≥льного процесу по конкретн≥й справ≥ можна вид≥лити на дв≥ велик≥ групи. †††††††† ††††††††††††††††††††††† †¬ першу вход¤ть т≥, ¤к≥ мають самост≥йний юридичний ≥нтерес до результату розгл¤ду судом справи;

†до Цдругоњ т≥, що† спри¤ють зд≥йсненню правосудд¤, але не мають самост≥йноњ за≥нтересованост≥† в результат≥ справи.

ѕерших- закон називаЇ Уособами, ¤к≥ беруть участь в справ≥Ф (ст.98 ÷ѕ  ”крањни), других- Уучасниками процесу спри¤ючих правосуддюФ. ƒо першоњ групи в≥днос¤тьс¤, наприклад, позивач, ¤кий починаЇ процес, щоб дос¤гти захисту свого матер≥ального права† або ≥нтересу.

ƒо Ц другоњ групи в≥днос¤тьс¤ - св≥док, ¤кий лише ≥нформуЇ† суд про те, що йому в≥домо, наприклад, про взаЇмов≥дносини в≥дпов≥дача† з особою, ¤ка порушила справу. ѕозивач над≥лений процесуальними правами. «д≥йснюючи њх в≥н активно впливаЇ на х≥д процесу. —в≥док же, т≥льки ¤вл¤ючись учасником процесу, н≥¤кого впливу на його розвиток вплинути† не може - його роль в процес≥ пасивна.

ќтже, до ос≥б, ¤к≥ беруть участь в процес≥, в≥днос¤тьс¤ вс≥ т≥ учасники процеса, ¤к≥ захищають своњ цив≥льн≥ права та законн≥ ≥нтереси чи захищають в≥д свого ≥мен≥ права та† ≥нтереси ≥нших ос≥б. ¬они над≥лен≥† з ц≥Їю ц≥ллю процесуальними правами ≥ обовТ¤зками, виконанн¤† ¤ких ≥ впливаЇ на х≥д ≥ розвиток процесу.

” в≥дпов≥дност≥ до ст.98 ÷ѕ  ”крањни до ос≥б, ¤к≥ беруть участь у справ≥ в≥днос¤тьс¤: †трет≥ особи, прокурор, органи державного управл≥нн¤ ≥нш≥ кооперативн≥ орган≥зац≥ њх обТЇднанн¤ чи окрем≥ громад¤ни у випадках, коли вони† по закону вони можуть звертатись в суд за захистом прав та ≥нтерес≥в трет≥х ос≥б, а також за¤вники та зац≥кавлен≥ особи, органи державного управл≥нн¤, державн≥ орган≥зац≥њ кооперативи, по справам окремого† провадженн¤ ≥ справах, ¤к≥† виникають† ≥з адм≥н≥стративно-правових в≥дносин.

†ќсоби, ¤к≥ беруть участь в справ≥, над≥лен≥ широкими† процесуальними правами статт¤ 99 ÷ѕ † ”крањни перераховуютьс¤† ц≥ права.

†ƒо них в≥днос¤тьс¤:†† ѕраво знайомитись з матер≥алами справами,† робити виписки† ≥з них, робити коп≥њ, за¤вл¤ти в≥дводи, предТ¤вл¤ти докази, представл¤ти докази, брати участь у досл≥дженн≥ доказ≥в, задавати питанн¤ ≥ншим учасникам процесу, за¤вл¤ти клопотанн¤,† давати по¤сненн¤ суду, давати своњ висновки ≥ доводи по вс≥х† питанн¤х, виникають† в ход≥ судового розгл¤ду,† заперечувати проти нових† клопотанн¤, довод≥в ≥ висновк≥в ≥нших ос≥б, ¤к≥ беруть участь в справ≥, оскаржувати р≥шенн¤ ≥ ухвали р≥шенн¤ ≥ ухвали,† користуватись ≥ншими правами, нааними† цим† ÷ив≥льно-процесуальним кодексом ”крањни.

2.—торони в цив≥льному процес≥.

†ћайже в кожн≥й цив≥льн≥й справ≥ перед судд¤ми† постають люди з протилежними ≥нтересами, ц≥л≥, ¤ких в≥др≥зн¤ютьс¤ одна в≥д одноњ. ћи вже говорили, що особа, ¤ка† звертаЇтьс¤ до суду за захистом своњх прав чи законних ≥нтерес≥в, вважаЇ, що вони несправедливо порушен≥ - називаЇтьс¤ позивачем, а† його опонента Ц в≥дпов≥дачем. ƒвоЇ вони називаютьс¤† сторонами. ¬ справах† окремого† провадженн¤ стор≥н немаЇ. †¬†† суд зТ¤вл¤Їтьс¤ громад¤нин чи представник юридичноњ особи,† ¤ких закон називаЇ за¤вниками.†

¬≥д ≥нших ос≥б, ¤к≥ беруть† участь в справ≥, сторони в≥др≥зн¤ютьс¤ тим, що процес ведетьс¤ в≥д† њх† ≥мен≥ в захист њх субТЇктивних прав ≥ ≥нтерес≥в, на сторони поширюютьс¤ в повн≥й м≥р≥† законна сила судового р≥шенн¤, сторони несуть судов≥ витрати, у випадку вибуванн¤ з процесу одн≥Їњ† з стор≥н його м≥сце займаЇ правонаступник (так, буваЇ, ¤к правило, коли† позивач чи в≥дпов≥дач помираЇ, л≥кв≥дуЇтьс¤ юридична особа, ¤ка ¤вл¤Їтьс¤ стороною по справ≥),† сторони мають права по розпор¤дженню обТЇктом процесу.

ѕозивач вправ≥ зм≥нити† п≥дстави† чи предмет позову, зб≥льшити чи† зменшити розм≥р позовних вимог, в≥дмовитись в≥д позову. ¬≥дпов≥дач вправ≥ визнати позов, сторони можуть завершити справу† мировою угодою. ¬с≥ ц≥ д≥њ знаход¤тьс¤ п≥д контролем ≥ при безпосередн≥й участ≥ судд≥.

—торони користуютьс¤ р≥вними процесуальними правами. Ќа сторону,† ¤ка† недобросов≥стно за¤вила† позов чи сп≥р проти позову. « метою† зат¤гуванн¤† чи† ускладненн¤ процесу, судом† може† бути накладений† обовТ¤зок виплат≥ ≥нш≥й† сторон≥ винагороди за фактичну втрату робочого часу у в≥дпов≥дност≥ до† середнього† зароб≥тку, але не б≥льше 5% в≥д задоволеноњ суми позову. ¬еденн¤† процесу в≥д свого ≥мен≥ ≥ в захист субТЇктивних прав та ≥нтерес≥в, поширенн¤† на учасник≥в процесу† сили судових р≥шень, несенн¤ судових витрат характерне також дл¤ Ускаржник≥вФ ≥ за¤вник≥в з непозовних справа. ¬≥дм≥нн≥сть складаЇтьс¤ в тому, що по справах ¤к≥† виникають з адм≥н≥стративно-правових в≥дносин, не ст¤гуютьс¤ судов≥ витрати, а по справам† окремого† провадженн¤, за† загальним† правилом захищаЇтьс¤ не субТЇктивне право,† а законний ≥нтерес.

¬ справ≥ можуть брати участь дек≥лька позивач≥в чи в≥дпов≥дач≥в, за¤вник≥в, наприклад ѕленум ¬ерховного —уду —–—– в† ѕостанов≥ є 2 в≥д 3.04.Т87р - звернув увагу на те, що при розгл¤д≥ позовних вимог громад¤нина чи за¤ви прокурора про визнанн¤† ордера нед≥йсним суд зобовТ¤заний прит¤гнути до участ≥ з в≥дпов≥дачем ≥ виконком на ¤кого повинен† бути покладений обовТ¤зок надати ≥нше жиле прим≥щенн¤† основою дл¤ сп≥вучаст≥ служать однор≥дн≥сть вимог ≥ њх т≥сний взаЇмозвТ¤зок.

÷≥ль† такоњ сп≥вучаст≥ - економ≥¤ часу, судових витрат ≥ прац≥ судд≥. ќднор≥дн≥ р≥шенн¤†† аналог≥чних питанн¤х не винос¤тьс¤ одне за† ≥ншим в дек≥лькох провадженнн¤х, сукупн≥сть справ розгл¤даЇтьс¤† одночасно.

†—п≥вучасть може бути необх≥дна, коли окремий розгл¤д однор≥дних вимог неприпустимим. ќсновою обовТ¤зковою сп≥вучаст≥† Ї загальне право чи борг, наприклад, при предТ¤вленн≥ позову батьком, до одного ≥з своњх д≥тей про витребуванн≥ кошт≥в на прожитт¤, суд в ¤кост≥ в≥дв≥дувач≥в може прит¤гнути ≥ ≥нших д≥тей.

 ожен з учасник≥в-самост≥йний субТЇкт процесу, в≥н не позвТ¤заний волею ≥нших ≥ не звТ¤зуЇ њх в свою чергу. ™диний вин¤ток- випадок, коли один з сп≥вучасник≥в† оскаржив р≥шенн¤, але воно в силу ст.296 ÷ѕ  ”крањни, може бути розгл¤нуто ≥ у в≥дношенн≥ ос≥б, не подавших скаргу.  р≥м того, сп≥вучасники ¤к≥ виступили на т≥й сторон≥, що й сторона ¤ка† подала скаргу можуть приЇднатись до скарги, не внос¤чи в≥дпов≥дного державного мита.

ўе одним вар≥антом ускладненн¤ процеса, кр≥м участ≥ в ньому сп≥впозивач≥в, а ≥нколи ≥† тих† ≥нших одночасно, ¤вл¤Їтьс¤ зам≥на неналежноњ сторони.

ѕленум ¬ерховного —уду —–—– в постанов≥ є 8 в≥д 18 04 Т86р Уѕро застосуванн¤ судами законодавства при розгл¤д≥ спор≥в виникаючих ≥з авторських правов≥дносинФ- вказав, що справам про авторство (сп≥вавторство) на тв≥р належним в≥дпов≥дачем, ¤вл¤Їтьс¤ особа, ¤ка по твердженню позивача присвоњла тв≥р, ¤кщо† до нењ предТ¤влена вимога про захист порушеного авторського права. ¬ необх≥дних випадках, орган≥зац≥¤ , ¤ка випустила† в св≥т тв≥р,† може бути прит¤гнута до справи† в ¤кост≥ в≥дпов≥дача†† ≥† по† ≥н≥ц≥атив≥ суду.

Ќалежна сторона - власник чи† сп≥рних прав чи сп≥рних обовТ¤зк≥в.

Ќеналежна сторона - особа, по в≥дношенн≥ до ¤коњ† по матер≥алам справи виключаЇтьс¤ твердженн¤ про те, що† вона ¤вл¤Їтьс¤ субТЇктом† сп≥рних матер≥ал≥в правов≥дносин.

” в≥дпов≥дност≥ до ст.105 ÷ѕ  ”крањни суд встанов п≥д час розгл¤ду справи, що позивач чи в≥дпов≥дач неналежн≥, може не зупин¤ючи справу зам≥нити з≥ згоди позивача† перв≥сного† позивача чи в≥дпов≥дача - належним. якщо перв≥сний† позивач не бажаЇ вибути ≥з процеса, належного позивача суд спов≥щаЇ про можлив≥сть вступу в справу в ¤кост≥† третьоњ особи з самост≥йними позовними вимогами.

 оли перв≥сний† позивач не зг≥дний вибути ≥з процеса, а належний не хоче вступити в нього, справа продовжуЇтьс¤ без зам≥ни,† суд в позов≥ в≥дмовл¤Ї. ѕри вступ≥ нового† позивача в процес суд веде процес з двома позивачами† ≥† в залежност≥ в≥д обставин виносить р≥шенн¤ застосовуючи† до† позивача належному;† неналежному же позивачу† в≥дмовл¤Ї в позов≥.

ѕри вибутт≥ неналежного позивача ≥з процесу† ≥ вступ≥ в нього належного в процес починаЇтьс¤ знову на зам≥ну в≥дпов≥дача також вимагаЇтьс¤ згода позивача, ¤кщо вона отримана, суд зв≥льн¤Ї перв≥сного† в≥дпов≥дача† в≥д участ≥ в справ≥ ≥ прит¤гуЇ нового. ѕроцес починаЇтьс¤ спочатку. якщо позивач не погоджуЇтьс¤ на зам≥ну в≥дпов≥дача, суд залишаЇ з≥ своЇњ сторони в справ≥, прит¤гуЇ належну, проводить процес з двома в≥дпов≥дачами ≥ виносить заключне р≥шенн¤.

†¬≥д зам≥ни неналежноњ сторони сл≥д в≥др≥зн¤ти процесуальне правонаступництво. ќснова його Ц правонаступництво в матер≥альних правов≥дносинах, ¤к≥ ¤вл¤ютьс¤ ≥ предметом спору, перех≥д на прот¤з≥ процеса† прав та обовТ¤зк≥в по сп≥рних† правов≥дносинах до ≥ншоњ особи-внасл≥док спадку чи л≥кв≥дац≥њ юридичноњ особи, з переходом прав ≥ майна до ≥ншоњ орган≥зац≥њ. ÷ей випадок носить назву загального правонаступництва. ћожлива ≥ часткове† правонаступництво по причин≥† переводу боргу чи уступки† вимог права вимоги до ≥ншоњ особи.

ѕравонаступництво допустиме в будь-¤к≥й† стад≥њ процесу. ѕроцес продовжуЇтьс¤ з того моменту, коли виник сп≥р про правонаступництво, а не спочатку.

3. ѕон¤тт¤ принцип≥в цив≥льно-процесуального права.

¬ принципах права† в≥дображаЇтьс¤ в≥дношенн¤ людей до права в ¤кост≥ соц≥альноњ ц≥нност≥. “ому в них ¤к у фокус≥ сконцентровано в≥дображаЇтьс¤ зац≥кавлен≥сть† певноњ групи ос≥б над≥лити своЇ право† такими рисами, ¤к≥ б в найб≥льш≥й ступен≥ могли задов≥льнити† њх потреби† принцити складають основу будь-¤коњ системи права ≥ кожноњ його галуз≥.

Ќе ¤вл¤Їтьс¤ вин¤тком ≥ цив≥льно-процесуальне право, ¤ке Ї самост≥йною галуззю права,† ≥ ¤к≥й характерн≥† ¤к† загальн≥ риси так ≥ визначена специф≥ка,† що характерна лише дл¤ окремоњ галуз≥.

–адикальн≥ зм≥ни в пол≥тичн≥й ≥ економ≥чн≥й систем≥ ”крањни потребують належного правового забезпеченн¤. ќдночасно ≥ сама правова система вимагаЇ в обновленн≥ зм≥сту, орган≥зац≥йних форм ≥ метод≥в функц≥онуванн¤. Ќе останню роль в ц≥й робот≥ в≥дводитьс¤ ≥ тим основностворюючим началам, на ¤ких будуютьс¤ судова система ≥ њњ д≥¤льн≥сть- принципам.

ѕро пон¤тт¤ принцип≥в в науц≥ цив≥льно-процесуального права висловлен≥ р≥зн≥ думки. —уть одного з† них складаЇтьс¤ в тому, що принципи визначаютьс¤ основостворююч≥ начала, на ¤ких будуЇтьс¤ цив≥льний процес ≥ ¤к≥ виражають завданн¤ правосудд¤ по цив≥льним справам, характеризують методи† њх зд≥йсненн¤. « точки зору, наприклад, професора ¬.ћ.—еменова, принципи - це ¤к≥сн≥ особливост≥, ¤к≥ складають ≥дейно-пол≥тичн≥ начала права ≥ виражають класову направлен≥сть, конкретний соц≥альний тип, специф≥чн≥ особлив≥ права.[10]†

¬с≥† принципи цив≥льного процесуального права отримали законодавче закр≥пленн¤ в його нормах.† ќднак з позиц≥й юридичноњ техн≥ки вони виражен≥ в законах по-р≥зному. ќдн≥ з них - њх б≥льш≥сть- сформулюван≥ законом в окремих статт¤х, наприклад принцип гласност≥ судового розгл¤ду, незалежност≥ судд≥в та ≥нш≥. ƒе¤к≥ принципи виражаютьс¤ в зм≥ст≥ окремих норм та ≥нститут≥в ≥ випливають з них шл¤хом теоретичного анал≥зу та узагальненн¤. Ќаприклад, суть принципу диспозитивност≥ -† наука цив≥льно-процесуального права випливаЇ ≥з зм≥сту ст. 160 ÷ѕ  ”крањни та ≥нших† статей.

 

4.—клад, система ≥ класиф≥кац≥¤ принцип≥в цив≥льного

процесуального права.

 

—укупн≥сть принцип≥в цив≥льного процесуального права в њх т≥сному взаЇмозвТ¤зку утворюЇ ч≥тку систему. ¬заЇмозвТ¤зок принцип≥в про¤вл¤Їтьс¤ по-р≥зному: одн≥ з них розвиваютьс¤ та доповнюють положенн¤ ≥нших принцип≥в; у ≥нших випадках одн≥ принципи ¤вл¤ютьс¤ гарант≥¤ми ≥нших, спри¤ють перетворенню њх в практику† ≥ т.д. ѕовнота зд≥йсненн¤ кожного принципу залежить в≥д посл≥довност≥ дотриманн¤ ≥нших однаково значимих положень. ѓх взаЇмозвТ¤зок визначаЇтьс¤ Їдн≥стю вираженню в них ≥де¤х, ц≥леспр¤мован≥стю† до дос¤гненню Їдиноњ мети.

†¬ Їдин≥й систем≥ принцип≥в кожен з них в≥д≥граЇ самост≥йну роль. “≥ чи ≥нш≥ принципи можуть мати певне значенн¤ ≥ знаход¤ть найб≥льше про¤вленн¤ в одн≥й ≥з стад≥й цив≥льного процесу або окремих† ≥нститутах, але загальне значенн¤ кожного принципу визначаЇтьс¤†† його взаЇмозвТ¤зком з ≥ншими, комплексним впливом принцип≥в на д≥¤льн≥сть правосуд䤆 по† цив≥льних справах.

 ласиф≥кац≥¤ принцип≥в цив≥льного процесуального права може бути проведена по р≥зним ознакам (критер≥¤м) ≥ в† певн≥й м≥р≥ маЇ субТЇктивний характер. ѕ≥дтвердженню цьому - р≥зн≥ точки зору на† проблему класиф≥кац≥ю принцип≥в. ќднак, сл≥д мати на уваз≥, що будь-¤ка† класиф≥кац≥¤ принцип≥в цив≥льного права† умовна,† так ¤к вони взаЇмоповТ¤зан≥ ≥ взаЇмообумовлен≥.

¬ той же час класиф≥кац≥¤ принцип≥в даЇ можлив≥сть† визнати† роль, м≥сце ≥ значенн¤ кожного з них. “радиц≥йною, вважаЇтьс¤ класиф≥кац≥¤ принцип≥в по джерелам њх нормативного забезпеченн¤: в≥дпов≥дно вид≥л¤ють:

Ј        †принципи, закр≥плен≥ у  онституц≥њ ”крањни

Ј        †принципи закр≥плен≥ в законодавств≥† про судоустр≥й та судове провадженн¤.

†ћ.ј. √урвич, под≥л¤ючи погл¤ди угорського процесуал≥ста† Ћ.Ќева≥, за основу класиф≥кац≥њ принцип≥в цив≥льного процесуального права вз¤в критер≥й - роль цих принцип≥в в зд≥йсненн≥ правосудд¤. ¬ залежност≥† в≥д нењ в≥н в≥в розмову про орган≥зац≥йн≥ та функц≥ональн≥ принципи судового провадженн¤[11]. ѕ≥зн≥ше, удосконаюючи дану класиф≥кац≥ю, в≥н запропонував ≥нший критер≥й-обТЇкт врегулюванн¤, вид≥лив дв≥ груп膆 принципи загального значенн¤: принципи визначаюч≥ демократизм цив≥льного права, ≥† принципи, ¤к≥ виражають законн≥сть в процес≥.  .—..ёдельсон† стосовно до принцип≥в цив≥льного процесуального права виразив класиф≥кац≥ю принцип≥в, запропонован󆆆†††††††† —.—. јлексЇЇвим в загальн≥й теор≥њ права,† в залежност≥ в≥д того,† ¤ку область правових в≥дносин вони поширюютьс¤[12]:

Ј        загально-правов≥ принципи, виражаюч≥ склад цив≥льного процесуального права;

Ј        м≥жгалузев≥ принципи, одночасно характерн≥ цив≥льно-процесуальному праву та сум≥жним з ними галуз¤ми;

Ј        принципи цив≥льно- процесуального права,† ¤к≥† виражають зм≥ст саме ц≥Їњ галуз≥ права (галузев≥ принципи);

Ј        принципи правових ≥нститут≥в,† ¤к≥ виражають зм≥ст ≥ особливост≥ кожного ≥нституту цив≥льно- процесуального† права.

†¬ учбов≥й та науков≥й л≥тератур≥ можна зустр≥тити ≥ ≥нш≥ вар≥анти класиф≥кац≥њ прицип≥в.  ласиф≥кац≥¤ принцип≥в цив≥льного процесуального права по джерелу њх закр≥пленн¤† (а саме вид≥ленн≥ конституц≥йних принцип≥в) маЇ певний зм≥ст,† оск≥льки вказан≥ принципи впливають на весь зм≥ст цив≥льно-процесуального права, так ¤к  онституц≥¤ ”крањни - це юридична база дл¤ всього украњнського законодавства. ќднак вид≥ленн¤† конституц≥йних принцип≥в не означаЇ приниженн¤ ≥нших, пр¤мо сформулюваних в  онституц≥њ.†† ¬с≥ принципи однаково важлив≥ та обовТ¤зков≥.

 онституц≥йним膆 принципами† цив≥льног† процесуальног права†† ¤вл¤ютьс¤:

Ј        зд≥йсненн¤ правосудд¤ по цив≥льним справам т≥льки судом;

Ј        незалежн≥сть судд≥в ≥ п≥дкоренню њх т≥льки† «акону;

Ј        гласн≥сть судового розгл¤ду;

Ј        р≥вн≥сть перед законом та судом

Ј        змагальн≥сть

Ј        р≥вн≥сть стор≥н.

ƒо галузевих принцип≥в цив≥льного процесуальног† права,††† закр≥пленн≥†† в законодавств≥ про судопровадженн¤† в≥днос¤ть:

Ј        врахуванн¤† одноособового та колег≥ального розгл¤ду цив≥льних справ в судах;

Ј        нац≥ональна мова судового провадженн¤;

Ј        участь громадськост≥ в судовому провадженн≥ ;

Ј        безпосередн≥сть в досл≥дженн≥ доказ≥в;

Ј        безперервн≥сть судового розгл¤ду.

4а.  онституц≥йн≥ принципи цив≥льного процесуального права.

†«д≥сненн¤ правосудд¤ по цив≥льним справам т≥льки судом ѕравосудд¤ в ”крањн≥ зд≥йснюЇтьс¤ т≥льки судом (ст.124  онституц≥њ ”крањни). —удову систему в ”крањн≥ складаЇ  оституц≥йний —уд ”крњани, суди загальноњ юрисдикц≥њ та† арб≥тражн≥ (господарськ≥) суди. ѓх д≥¤льн≥сть направлена на розгл¤д крим≥нальних та цив≥льних справ ≥ тому завжди повТ¤зана з необх≥дн≥стю застосуванн¤ державного примусу.† ¬ цьому пол¤гаЇ особлива роль суду серед ≥нших† правозастосовуючих† та правоохоронних орган≥в.

 р≥м того, судов≥ органи в силу специф≥ки орган≥зац≥њ ≥ процесуальноњ форми д≥¤льност≥ поставлен≥ в особлив≥ умови, що даЇ њм† можлив≥сть роз≥братись в найскладн≥ших ситуац≥¤х крим≥нального злочину, чи† цив≥льного правопорушенн¤, правильно тлумачити ≥ застосовувати закон, та† винести законне, обгрунтоване, справедливе р≥шенн¤. ¬се це† маЇ важливе† принципове значенн¤ дл¤ виконанн¤ функц≥й правосудд¤. ќск≥льки держава поклада зд≥йсненн¤ правосудд¤ т≥льки на судом, вона категорично заборон¤Ї кому б то не було займатись судовою д≥¤льн≥стю ≥ застосовувати† примус до правопорушник≥в в форм≥ правосудд¤.

–озгл¤д де¤ких категор≥й цив≥льних справ у випадках, вказаних в закон≥, третейськими судами, а також ≥ншими державними органами ≥ громадськими орган≥зац≥¤ми не ¤влЇтьс¤ правосудд¤м, тому що суд ≥ т≥льки суд- Їдний державний орган, зд≥йснюючий правосудд¤ в певн≥й процесуальн≥й форм≥, ч≥тко регламентуючих законом, т≥льки суд маЇ право позбавити громад¤нина його особистих, майнових† та ≥нших прав.

„≥тко визначений† процесуальний† пор¤док розгл¤ду та вир≥шенн¤ цив≥льних справ характерний лише дл¤ судового провадженн¤ розгл¤д цив≥льних справ ≥ншими органами ≥ орган≥зац≥¤ми† не обмежуЇтьс¤ жорсткою процесуальною формою.

ƒ≥¤† даног принципу про¤вл¤Їтьс¤ :

1.      ¬ прав≥ контролю суда за законн≥стю д≥й адм≥н≥стративних орган≥в ≥ посадових ос≥б у випадку застосуваннн¤м ним цив≥льного законодавства;

2.      ¬ контролю суду† за законн≥стю р≥шенн¤ третейських суд≥в при њх виконанн≥;

3.      ¬ примусовому виконанн≥, ¤к правило, судовим виконанн¤м п≥д контролем суду† р≥шень ≥ постанов вс≥х орган≥в, зд≥йснюючих захист прав;

4.      ”† винесенн≥ заключного р≥шенн¤ судом у випадках розгл¤ду певного спору про право дек≥лькома органами, в число ¤ких входить ≥ суд.

Ќезалежн≥сть судд≥в ≥ п≥дкоренню њх т≥льки «акону.

—удд≥ незалежн≥ ≥ п≥дкор¤ютьс¤ лише†  онституц≥њ та «аконам ”крањни ( ст.8 ÷ѕ  ”крањни).† ѓм забезпечуютьс¤ умови дл¤ безперешкодного та ефективного зд≥йсненн¤ своњх прав ≥ обовТ¤зк≥в. Ѕудь-¤ке втручанн¤ в д≥¤льн≥сть† судд≥в по зд≥йсненню правосудд¤ недопустим円 ≥ т¤гне за собою в≥дпов≥дальн≥сть по «акону.

Ќезалежн≥сть судд≥в ≥ п≥дкоренню њх т≥льки закону-це два погодженн≥, орган≥чно повТ¤зан≥ м≥ж собою† начала. ¬они складають† Їдиний принцип, так ¤к незалежн≥сть судд≥в зумовлена њх п≥дкоренню т≥льки «акону, а п≥дкоренн¤ «акону в свою чергу, можливе лише при умов≥, що судд≥† д≥йсно незалежн≥.

” в≥дпов≥дност≥ з даним принципом н≥хто не† вправ≥† впливати в судову д≥¤льн≥сть по р≥шенню конкретних справ н≥¤к≥ державн≥ органи, громадськ≥ орган≥зац≥њ чи посадов≥ особи не мають права зд≥йснювати† будь-¤кий† пр¤мий чи непр¤мий† вплив, давати вказ≥вки судд¤м,† ¤к вир≥шити конкретну судову справу. “аке втручанн¤ в правосудну д≥¤льн≥сть антиконституц≥йне.

ќсновн≥ правов≥ гарант≥њ незалежност≥ судд≥в передбачен≥ в в ст. 126  онституц≥њ† ”крањни та†† «аконом ”крањни Уѕро статус судд≥вФ.

Ќезалежн≥сть судд≥ забезпечуютьс¤ передбачена† «аконом:

Ј        процедурою зд≥йсненн¤ правосудд¤, забороною п≥д погрозою в≥дпов≥дальност≥ по зд≥йсненню правосудд¤;

Ј        встановленим пор¤дком зупиненн¤ та закритт¤ повноважень судд≥;

Ј        правом судд≥ на в≥дставку, недоторкан≥стю судд≥;

Ј        системою орган≥в суд≥вськоњ сп≥льност≥;

Ј        наданн¤† судд≥ за рахунок держави матер≥ального та соц≥ального забезпеченн¤, в≥дпов≥дно до його високого статусу.

†–¤д правових гарант≥й незалежност≥ судд≥в, закр≥плений в цив≥льно-процесуальному законодавств≥, регулюючому д≥¤льн≥сть судд≥в при розгл¤д≥ цив≥льних справ: пор¤док розгл¤ду вс≥х питань цив≥льноњ справи ≥ право судд≥ на окрему думку; таЇмниц¤ нарад судд≥в (ст. 210 ÷ѕ  ”крањни)

Ѕудь-¤ке втручаннн¤† в д≥¤льн≥сть судд≥в по зд≥йсненню правосудд¤ пересл≥дуЇтьс¤ по «акону. ” в≥дпов≥дност≥ з «аконом ”крањни Уѕро статус судд≥вФ передбачена в≥дпов≥дальн≥сть за вплив† у будь-¤к≥й форм≥ на судд≥в з ц≥ллю протид≥¤нню всесторонньому, повному ≥ обТЇктивному розгл¤ду конкретн≥й справ≥ чи дос¤гти† винесенню незаконному судовому р≥шенню

†«акр≥пленн¤† розгл¤ду† принципу† незалежност≥†† Ї† в≥дм≥на† строку повноважень судд≥ ≥ правила† †про незм≥н≥сть та неприторканн≥сть судд≥.

√ласн≥сть судового розгл¤ду.

–озгл¤д судовоњ справи у вс≥х судах в≥дкрите (ст.129  онституц≥њ ”крањни та ст. 10 ÷ѕ  ”крањни). –озгл¤д справи в закритому зас≥данн≥ суду допускаЇтьс¤ лише у випадках, встановлених «аконом, з дотриманн¤м при цьому вс≥х правил судового провадженн¤.

ѕринцип гласност≥ судового розгл¤ду важливий дл¤ забезпеченн¤ виховних функц≥й правосудд¤ по в≥дношенню† ¤к до† присутн≥х в зал≥ судового зас≥дан¤, так ≥ учасник≥в судовоњ справи. –азом з тим, в силу даного принципу громад¤ни мають можлив≥сть контролювати д≥¤льн≥сть суду, а виборц≥ Ц ще й за д≥¤льн≥стю народних зас≥дател≥в. √ласн≥сть судового† розгл¤ду† ¤вл¤Їтьс¤ одним ≥з ¤скравих† ви¤в≥в демократ≥њ в област≥ зд≥йсненн¤ правосудд¤. ƒос¤гненн¤ таких завдань, ¤к захист прав громад¤н, ви¤вленн¤ причин, породжуючих правопорушень, попередженн¤ правопорушеь ≥ становить можлив≥сть завд¤ки гласност≥ судових процес≥в

«акритий† судовий† розр¤д цив≥льних справ допускаЇтьс¤ у в≥дпов≥дност≥ з≥ ст.10 ÷ѕ :

1.      ¬ ц≥л¤х запоб≥ганн¤† розголошенню державноњ таЇмниц≥

2.      ¬ ц≥л¤х запоб≥ганн¤ розголошенню даних про ≥нтимн≥ сторони житт¤† ос≥б, що беруть участь в справ≥, а також забезпеченн¤ таЇмниц≥† усиновленн¤ ††††††††††††††††††††††† (ст.112  одексу закон≥в про шлюб ≥ с≥мТю ”крањни).

¬† цих випадках† виноситьс¤ мотивована ухвала з вказанн¤м обставин, ¤к≥ св≥дчать про необх≥дн≥сть проведенн¤ закритого судового зас≥данн¤.

≤нших випадк≥в закритого розгл¤ду судових справ закон не передбачаЇ, ≥ тому не допускаЇтьс¤† видаленн¤† ≥з залу† судебного розгл¤ду† громад¤н, ¤кщо ними не порушений пор¤док

—луханн¤† справи в† закритому†† зас≥данн¤ ведетьс¤ у вс≥х випадках† публ≥чно.

–≥вноправн≥сть перед судом ≥ законом.

††††††††††† ¬  онституц≥њ ”крањни статт¤ 129- закр≥плено положенн¤ про р≥вн≥сть† вс≥х перед законом ≥ судом† ≥ конкретизуЇ, що на р≥вн≥сть громад¤н не впливають њх походженн¤, соц≥альне та майнове† положенн¤ нац≥ональна та расова приналежн≥сть, в≥к, осв≥та, мова, в≥дношенн¤ до рел≥г≥њ, характер† зан¤ть, м≥сце проживанн¤† та ≥нш≥ обставини.

–≥вн≥сть перед законом≥ судом забезпечуЇтьс¤ тим, що кожна судова справа розгл¤даЇтьс¤ в одному ≥ тому ж† пор¤дку, в одних ≥ тих же† процесуальних† формах† ≥ однаковий† обТЇм гарант≥й дл¤ ос≥б, ¤к≥ беруть участь в справ≥. ÷им дос¤гаЇтьс¤ можлив≥сть р≥вного задоволенн¤ законних вимог громад¤н, зац≥кавлених в результат≥ справи† ≥ р≥вна дл¤ них можлив≥сть† в≥дстоювати своњ права перед судом.

††††††††††† ѕравосуд䤆 по цив≥льним справам зд≥йснюЇтьс¤ Їдиним дл¤ вс≥х судом.

††††††††††† ѕринцип† зд≥йсненн¤ правосуд䤆 начал† р≥вност≥ громад¤н перед законом ≥ судом ≥ маЇ дво¤кий† зм≥ст: в ньому виражаЇтьс¤ положенн¤ про Їдиний суд положенн¤ про Їдн≥сть права.† ¬становлена†  онституц≥Їю† ”крањни ≥ законодавством† про судоустр≥й судова система ¤вл¤Їтьс¤ Їдиною дл¤ вс≥х громад¤н.

ћатер≥льною основою р≥вност≥ прав та свобод† громад¤н служить те, що вс≥ вони юридично р≥вн≥† по в≥дношенню до знар¤дь ≥ засоб≥в виробництва. ÷е† визначаЇ њх пол≥тичну р≥вн≥сть ≥ р≥вноправн≥сть у вс≥х ≥нших област¤х.

«магальн≥сть

—удове провадженн¤ в ”крањн≥ зд≥йснюЇтьс¤ на основ≥ змагальност≥† ( ст. 15 ÷ѕ †† ”крањни). «астосовуючи до правосудд¤ по† цив≥льних справах це означаЇ, що судовий розгл¤д справи проходить у форм≥ змагальност≥ м≥ж сторонами, джерелом ¤кого ¤вл¤Їтьс¤ протилежн≥сть† њх† матер≥ально-правових ≥нтерес≥в. ѕроцесуальне положенн¤ стор≥н характеризуЇтьс¤ предТ¤вленн¤ њм широких можливостей в≥дстоювати свою точку зору шл¤хом активного участ≥ в судовому розгл¤д≥ з використанн¤м† процесуальних засоб≥в захисту.

††††††††††† —торони та ≥нш≥ особи, ¤к≥ беруть участь в справ≥, в ц≥л¤х захисту своњх прав та ≥нтерес≥в посилаютьс¤ на фактичн≥ обставини справи, представл¤ють докази, беруть участь в њх досл≥дженн≥, виражають точку зору на справу в ц≥лому ≥ по окремих питанн¤х.†††††††††††††††††††† ” в≥дпов≥дност≥ з принципом змагальност≥ особам, ¤к≥ беруть участь в справ≥, надаЇтьс¤ достатн≥й† обТЇм† процесуальних прав, ¤к≥ забезпечують кожному з них реальн≥сть ≥ д≥йсн≥сть судового захисту.

††††††††††† ƒаний† принцип нев≥дТЇмний в≥д процесуальноњ† р≥вност≥† стор≥н, ¤кий† Ї його основою, поск≥льки саме над≥ленн¤ р≥вними правами ≥ обовТ¤зками даЇтьс¤ сторонам можлив≥сть† змагатись перед судом. Ќайб≥льш ¤скраво цей принцип про¤вл¤Їтьс¤ в стад≥њ судового розгл¤ду в суд≥ першоњ ≥нстанц≥њ, але характерний ≥ таким стад≥¤м цив≥льного процесу,† ¤к касац≥йне провадженн¤,† перегл¤д по новови¤вленим обставина솆 та ≥н.

ѕринцип змагальност≥ забезпечуЇ повноту фактичного ≥ доказового матер≥алу, на¤вн≥сть ¤ких ¤вл¤Їтьс¤ важливою умовою встановленн¤ обставин по справ≥.

††††††††††† ¬ галузевому законодавств≥ закр≥плений р¤д правил, розкриваючий зм≥ст принципу змагальност≥:

1.       ожна сторона повинна доказати т≥ обставини, на ¤к≥ вона посилаЇтьс¤ ¤к на основу своњх† вимог ≥ заперечень; в≥дстоювати свою позиц≥ю в справ≥;

2.      —уд може запропонувати сторонами† надати додатков≥ докази;

3.      —торони вправ≥ посилатис¤ на р≥зн≥ юридичн≥ факти, ¤к≥ лежать в основ≥ њх вимог та заперечень

†–≥вн≥сть стор≥н.

†—удове провадженн¤ зд≥йснюЇтьс¤ на основ≥ р≥вност≥ стор≥н (ст.129  онституц≥њ† ”крањни).† ѕринцип р≥вност≥ т≥сно† повТ¤заний з принципом р≥вност≥ перед† законом ≥ судом. …ого суть виражаЇтьс¤ в установленому законом ≥ забезпечуЇтьс¤ судом р≥вних можливостей стор≥н реально використовувати процесуальн≥ засоби судового захисту прав та ≥нтерес≥в. «авд¤ки д≥њ даного принципу сторони можуть знайомитись з матер≥алами справи, робити з них† виписки, задавати питанн¤ ≥ншим учасникам процесу, св≥дкам ≥ експертам, давати усн≥ та письмов≥ розТ¤сненн¤ суду, давати своњ висновки по вс≥м питанн¤м в судовому процес≥, заперечувати проти довод≥в ≥ висновк≥в ≥ншоњ сторони, брати участь в судових дебатах, оскаржувати судов≥ акти у вищесто¤щий суд.

††††††††††† «м≥ст принципу† р≥вност≥ стор≥н розкриваЇтьс¤ в р¤д≥ статей ÷ѕ . “ак у в≥дпов≥дност≥ з≥ ст.103 ÷ѕ  ”крањни сторони користуютьс¤ р≥вними процесуальними правами. ѓм забезпечуЇтьс¤ також ≥нша р≥вна можлив≥сть брати участь в розгл¤д≥ справ в судовому зас≥данн≥: сторони† пов≥домл¤ютьс¤ про† м≥сце ≥ час судового зас≥данн¤ або† скоЇнн≥ певного процесуальноњ д≥њ; п≥сл¤ викладенн≥ справи справи по сут≥, суд заслуховуЇ† розТ¤сненн¤ стор≥н та ≥нших учасник≥в процесу ( ст.180 ÷ѕ  ”крањни).

††††††††††† ћаючи р≥вн≥ процесуальн≥ права, сторони несуть ≥ р≥вн≥ процесуальн≥ обовТ¤зки.††††††††† ¬ ч.2 ст.99 ÷ѕ  ”крањни. ÷е важливе положенн¤ сформулювано так: особи, ¤к≥ беруть участь в справ≥,† до ¤ких закон в≥днос¤ть ≥ сторони, зобовТ¤зан≥ добросов≥сно користуватись вс≥ма належними† њм† процесуальними правами.

 

4б. ѕринципи цив≥льного процесуального

права† закр≥плен≥† в† галузевому законодавств≥.

ƒиспозитивн≥сть

†ѕон¤тт¤ Удиспозитивн≥стьФ походить в≥д лат† УdispositivusФ- Умаю в розпор¤дженн≥Ф. ёридичний терм≥н Удиспозитивн≥стьФ означаЇ можлив≥сть особи† на св≥й розсу䆆 розпор¤джатись субТЇктивними правами.† ѕринцип диспозитивност≥ заключаЇтьс¤ у можливост≥ ос≥б, ¤к≥ беруть участь у справ≥, мати в розпор¤дженн≥ своњ матер≥альн≥† та процесуальн≥† права, а також засоби њх захисту. “ак у в≥дпов≥дност≥† до ст.103 ÷ѕ  ”крањни, позивач маЇ право зм≥нити зм≥ст чи предмет позову, зб≥льшити чи зменшити розм≥р позовних вимог† або в≥дмовитись в≥д позову. ¬≥дпов≥дач вправ≥ визнати позов. —торони можуть зак≥нчити справу мировою угодою.

††††††††††† —вобода ос≥б, ¤к≥ беруть участь у справ≥,† розпор¤джатись† на¤вними† матер≥альними права ≥ процесуальними засобами† њх захисту обумовлена свободою особистост≥ в ”крањн≥.† ¬ол¤ стор≥н в дозволених законом† межах† розпор¤джатись належним њм правами в цив≥льному процес≥ не протир≥чать ц≥л¤м правосудд¤ по цив≥льним справам, так ¤к д≥¤льн≥сть суда, його процесуальн≥ в≥дносини† з учасниками цив≥льноњ справи будуютьс¤ з врахуванн¤м† самост≥йност≥, в≥домоњ автоном≥њ, розпор¤джень, ¤к≥ належать учасника цив≥льних правов≥дносин. ÷ив≥льний процесуальний закон в ц≥л¤х зд≥йсненн¤ судового захисту субТЇктивних цив≥льних прав ¤к≥ надаютьс¤ кожному субТЇкту права ≥ визначаютьс¤ процесуальними засобаим,† ¤ким останн≥й може в≥льно розпор¤джатись† в процес≥.

††††††††††† ƒиспозитивн≥сть в област≥ цив≥льного процесу ¤вл¤Їтьс¤ продовженн¤м ≥ насл≥дком диспозитивного† начала,† характерного дл¤ цив≥льних матер≥альних правов≥дносин. ѕочаток диспозитивност≥† ѕронизуЇ† все цив≥льне судове провадженн¤ Ц в≥д порушенн¤ конкретноњ справедливо† виконавчого провадженн¤.

††††††††††† «м≥ст принципу дистозитивност≥ характеризуЇтьс¤ тими широкими правами, ¤кими закон над≥л¤Ї† сторони та ≥нших ос≥б в справ≥. ¬† ÷ив≥льному процесуальному кодекс≥ ”крањни† вони закр≥плен≥ в ст.103 . ќсоби, ¤к≥ беруть участь у справ≥ мають широк≥ ≥ р≥зносторонн≥ процесуальн≥ повноваженн¤, але зм≥ст принципа диспозитивност≥ включаЇ лише т≥ з них, ¤кими повТ¤зан≥ з предметом судовоњ д≥¤льност≥ ≥ зд≥йсненн¤ ¤ких† впливаЇ на рух процесу.

††††††††††† †¬ зм≥ст≥ принципа диспозитивност≥ з точки зору† його нормального вираженн¤ ≥ зд≥йсненн¤ вход¤ть повноваженн¤ повТ¤зан≥ з† розпор¤дженн¤м сторонами† матер≥альними правами ≥ процесуальними засобами њх захисту, в≥днос¤тьс¤: предТ¤вленн¤ позову† та зустр≥чного позову, за¤ви, скарги, певного характеру ≥ обТЇму позовних вимог ≥ заперечень; можлив≥сть њх зм≥н; в≥дмова в≥д позову; визнанн¤ позову, заключенн¤ мировоњ угоди.

††††††††††† ѕо своЇму характеру принцип диспозитивност≥ ¤вл¤Їтьс¤ специф≥чним галузевим, тому† що в цив≥льному процес≥ сторони можуть в≥льно розпор¤джатись предметом судового провадженн¤ (сп≥рним матер≥альним правом )† ≥ процесуальними засобами, тобто, своњми д≥¤ми на рух процесу.

††††††††††† –азом з тим за судом збер≥гаЇтьс¤ право контролю за де¤кими розпор¤дчими д≥¤ми стор≥н: наприклад, за заключенн≥ мировоњ угоди або визнанн¤ в≥дпов≥дачем позову. —уд контролюЇ ц≥ д≥њ з тим, щоб вони не протир≥чили закону ≥ не порушували права ≥нших† (кр≥м стор≥н) ос≥б.

”сн≥сть судового провадженн¤

†¬ цив≥льному судовому провадженн≥ викладенн¤† процесуального матер≥алу зд≥йснюЇтьс¤ в двох формах- усн≥й ≥ письмов≥й.  ожна з них маЇ своњ позитивн≥ та негативн≥ сторони.† ”сна форма необх≥дна там, де процес зд≥йснюЇтьс¤ гласно ≥ пересл≥дуЇ мету завдань вихованн¤. “ому найб≥льш† прогресивним ≥ демократичним визнаЇтьс¤ принцип усност≥ в тому† зм≥ст≥, що сп≥лкуванн¤ суду† з учасниками† процесу† повинен† проходити усно ≥ незалежно в≥д форми пов≥домленого матер≥алу. “≥льки при ц≥й умов≥ процес може бути сприйн¤тий вс≥ма присутн≥ми в зал≥ судового зас≥данн¤, оск≥льки усна форма полегшуЇ безпосередн≥сть сприйн¤тт¤ доказ≥в судом ≥ особами, ¤к≥ беруть участь у справ≥, прискорюЇ процес розгл¤ду справи.

††††††††††††††† –азом† з† тим† при усн≥й форм≥† легше к онтролювати д≥¤льн≥сть суду особами, ¤к≥ беруть участь в справ≥.

††††††††††† †«г≥дно ч. ст.160 ÷ѕ † ”крањни розгл¤д справи проходить усно. ÷е означаЇ, що весь процесуальний матер≥ал (факти ≥ докази), ¤к≥ використовуютьс¤ судом при розгл¤д≥ справи, повиннн≥†† бути викладен≥† в судовому зас≥данн≥ в усн≥й форм≥ .”сно повинно бути викладен≥ розТ¤сненн¤ стор≥н ≥† покази ≥нших учасниу≥в процесу; вс≥ письмов≥ матер≥али (письмов≥ за¤ви стор≥н, позовн≥ за¤ви, письмов≥ докази, письмов≥ заключенн¤ експерта ≥ т.д.) обовТ¤зково повинн≥ зачитуватись в судовому зас≥данн≥. ”сно† задаютьс¤ питанн¤ членами суда ≥ членами суда ≥ особами ¤к≥† беруть участь у справ≥, постанови суду обовТ¤зково зачитуютьс¤. ¬ищевикладене даЇ висновок зробити висновок, що найб≥льш† повно принцип† усност≥ виражений в нормах, ¤к≥ регулюють судовий розгл¤д: в≥дкритт¤ судового зас≥данн¤ ≥ оголошенн¤ про те те, ¤ка справа розгл¤даЇтьс¤; розТ¤сненн¤ обовТ¤зк≥в перекладачу, прав ≥ обовТ¤зк≥в ос≥б, ¤к≥† беруть участь у справ≥ та ≥нш.

†Ѕезпосередн≥сть у досл≥дженн≥ доказ≥в.

† онтакти суду† з учасниками процеса передбачаЇ ¤к усну форму пов≥домленого процесуального матер≥алу, так ≥ безпосередн≥сть його сприйн¤тт¤ судом. “≥льки при ц≥й умов≥† в≥н буде правильно зром≥лим ≥ зможе визвати у потр≥бних випадках в≥дпов≥дну реакц≥ю з≥ сторони суду† у† форм≥ продовжуючого сп≥лкуванн¤ з учасниками процеса.

†” в≥дпов≥дност≥ з ч.1 ст.160 ÷ѕ  суд першоњ ≥нстанц≥њ при розгл¤д≥ справи зобовТ¤заний безпосередньо досл≥джувати докази по справ≥: заслухати розТ¤сненн¤ стор≥н, ¤к≥ беруть участь по справ≥, покази† св≥дк≥в, заключенн¤ екперта, ознайомитись з письмовими доказами, огл¤дати письмоивх доказ≥в. ѕринцип безпосередност≥ по своЇму† характеру маЇ дв≥ сторони:† субТЇктвну та обТЇктивну.

« субТктивноњ сторони безпосередн≥сть заключаЇтьс¤ в тому, що суд першоњ ≥нстанц≥њ при розгл¤д≥ справи обовТ¤зково особисто (тобто безпосередньо) досл≥джуватиме докази по справ≥: заслуховуванн¤ розТ¤сненн¤ стор≥н, ¤к≥ беруть участь у справ≥, показ≥в св≥дк≥в, висновк≥в експерт≥в, ознайомитьс¤ з письмовими доказами, огл¤ду† речевих доказ≥в.†††††††††††††† †«† обТЇктивноњ сторони докази повинн≥ бути, ¤к правило, вз¤т≥ ≥з першоджерела, безпосередньо в≥дображаючи† достов≥рними† цими факти.

«астовуванн¤† принципу безпосередност≥ важливо перш за все у в≥дношенн≥ усного матер≥алу, розТ¤снень стор≥н, показ≥в св≥дк≥в, ¤к≥ повинн≥ бути вислухан≥ ≥ допитан≥ саме судом.† јле не менше значенн¤ маЇ дотриманн¤ безпосередност≥ ≥ при досл≥дженн≥ письмових документ≥в, а також при огл¤д≥ ≥ досл≥дженн≥† речевих доказ≥в. ѕринцип безпосередност≥, передбачений в ст. 160 ÷ѕ , в≥дноситьс¤ до доказовоњ д≥¤льност≥ суду, направленоњ на встановленн¤ факт≥в, необх≥дних дл¤ розгл¤ду справи.

†«м≥ст† принципу† складаЇтьс¤ ≥з сл≥дуючих положеь:

Ј        суд зобовТ¤заний вир≥шити лише на тих доказах, ¤к≥ були досл≥джен≥ њм публ≥чно в судовому зас≥данн≥, так† ¤к т≥льки† в цьому випадку може буди† обгрунтованим;

Ј        при досл≥дженн≥ обставин справи суд повинен отримати ≥нформац≥ю ≥з безпосереднього джерела. —аме при умов≥ безпосереднього особистого сприйманн¤¤ необх≥дних суду в≥домостей може бути забезпечена обТЇктивн≥сть† р≥шенн¤;

Ј        суд повинен прагнути до використанн¤¤ так званих† перв≥сних† доказ≥в† ¤к≥† утворились п≥д† впливом† безпосередн≥х вплив≥в певних факт≥в.

†Ќа¤вн≥сть перерахованих факт≥в обумовлено тим, що р≥зн≥ фактичн≥ дан≥ можуть стати судовими доказами т≥льки при використанн≥ њх на основ≥ принципу безпосередност≥. †††††††††††††††† « врахуванн¤м† цього† законодавець встановив в ÷ѕ  ч≥ткий пор¤док досл≥дженн¤ справи в судовому зас≥данн≥

†јле ¤к би важко не зд≥йснювавс¤ принцип безпосередност≥, не у вс≥х випадках надаЇтьс¤† можлив≥сть його дотриманн¤. “ому цив≥льно-процесуальний кодекс передбачив можлив≥сть встановленн¤ де¤ких вин¤тк≥в ≥з† д≥њ даного принципу, виход¤ з того, що безпосередн≥сть† в цих випадках буде дотримана.

ќдним† з умов, забезпечуючих д≥ю принципу безпосередност≥, ¤вл¤Їтьс¤ правило про незм≥нн≥сть складу суду. ” в≥дпов≥дновст≥ з ¤ким кожна справа в≥д початку ≥ до к≥нц¤ повинна бути розгл¤датись одним ≥ тим же складом суду. якщо будь-хто ≥з судд≥в буде позбавлений† можливост≥ продовжувати† участ≥† в судовому розгл¤д≥, в≥н зам≥нюютьс¤ ≥ншим суддею ≥ розгл¤д справи починаЇтьс¤ з початку.(ст. 22 ÷ѕ  ). ¬ протилежному випадку ви¤вилось би, що новий судд¤ не ознайомлений з обставинами справи безпосередньо.

Ѕезперервн≥сть судового розгл¤ду

—прийн¤тий в процес≥ матр≥ал повинен бути збережений у† св≥домост≥† ¤к судд≥в так ≥† в учасник≥в процесу,† спостер≥гаючих за ходом процесу в зал≥ зас≥данн¤. “≥льки при дотриманн≥ ц≥Їњ умови процесуальний матер≥ал по цив≥льн≥сй справ≥ ви¤витьс¤ ц≥л≥сним, здатним служити загальн≥й оц≥нц≥.† ѕринцип безперервност≥ судового розгл¤ду, маЇ велике значенн¤ дл¤ формуванн¤ внутр≥шн≥х переконань,сконцентровуючи увагу судд≥ на одн≥й справ≥, забезпечуючи врахуванн¤ судом вс≥х його обставин, правильну квал≥ф≥кац≥ю правов≥дносин ≥† винесенн¤ законного ≥ мотивованого р≥шенн¤.

†—удове зас≥данн¤ по кожн≥й справ≥, включаючи винесенн¤ р≥шенн¤† проходить† безперевно, тобто суд почав слуханн¤ справи, доводить його до к≥нцевого розгл¤ду. –озгл¤д судд¤ми† ≥нших† цив≥льних справ не допускаЇтьс¤. —удд≥ не вправ≥ розгл¤дати одночасно дек≥лька справ. ÷е негативно в≥дображитьс¤ на† встановленн≥ обТЇктивноњ ≥стини по справ≥, так ¤к розс≥юЇтьс¤ увага судд≥, заважаЇ анал≥зу, оц≥нц≥ доказ≥в.

†—удове зас≥данн¤ по кожн≥й справ≥ повинно проходити† безперервно, кр≥м часу, визначеного дл¤ в≥дпочинку.† “ривал≥сть перви судового зас≥данн¤ визначаЇ суд в залежност≥ в≥д тих чи ≥нших обстваин.

†ќголошенн¤ перерви суд може не т≥льки дл¤ в≥дпочинку, але й дл¤ де¤ких ≥нших ц≥лей:

1.      якщо сторони заперечують проти одноособового розгл¤ду справи ;

2.      якщо суд прийн¤в р≥шенн¤ допитати св≥дк≥в, вони можуть† ¤вл¤тись в судове зас≥данн¤ лише через де¤кий час, але в† той же день;

3.      якщо† учасникам процесу необх≥дно п≥дготуватись до дебат≥в.

††††††††††† ѕорушенн¤ безперервност≥ процесу† може привести до того, що безпосередн≥сть† сприйн¤тт¤ судд¤ми доказ≥в буде послаблено емоц≥¤ми, отриманими п≥д час слуханн¤ новоњ справи. ѕооорушенн¤ безперервност≥ процесу в значн≥й м≥р≥† понижуЇ його виховне значенн¤. –озгл¤нувши† цив≥льну справу п≥д час об≥дньоњ перерви, оголошеного при слуханн≥ ≥ншоњ справи, ¤вл¤Їтьс¤ порушенн¤м принципу безперервност≥ процесу ≥ у звТ¤зку з цим-† мотивованоњ†† в≥дмови† до в≥дм≥ни судового р≥шеннн¤.

††††††††††† ƒ≥¤ принципа безперервност≥ потребуЇ, щоб судове р≥шенн¤ виносилось п≥сл¤ зак≥нченн¤ розгл¤ду справи,† суд† видал¤Їтьс¤ дл¤ винесенн¤ р≥шенн¤ в нарадчу к≥мнату ≥ повинен скласти повну мотивоване р≥шенн¤ , в≥дпов≥даюче по зм≥сту вс≥м вимогам закону. ќднак у вин¤ткових випадках при розгл¤ду особливо важких справ суд вправ≥† в≥дкласти складанн¤ мотивованого р≥шенн¤ на строк не б≥льше трьох дн≥в (ст.199 ÷ѕ ). ѕри цьому резол¤тивна частина р≥шенн¤ повинна бути оголошена в тому ж зас≥данн≥, в ¤кому зак≥нчилось судовий розгл¤д.

ƒетальне дотриманн¤ судами принцип≥в† цив≥льного† процесуального права в цив≥льному судовому провадженн≥† ¤вл¤Їтьс¤ гарант≥Їю† в≥рного розгл¤ду ≥ вир≥шенню цив≥льних справ.

 

5.ѕон¤тт¤ принципа процесуального р≥вноправТ¤ стор≥н.

ќдним ≥з керуючих положень цив≥льного процесуального права, закр≥плючого однаков≥ можливост≥ зд≥йсненн¤ ≥ захист прав стор≥н в цив≥льному процес≥ ≥ виключаючи будь-¤к≥ переваги у цьому в≥дношенн≥ одноњ сторони перед ≥ншою, одних ос≥б, ¤к≥† беруть участь в справ≥, перед ≥ншими, ¤вл¤Їтьс¤ принцип† процесуального р≥вноправТ¤, тобто таке нормативно-кер≥вне начало, ¤ке† забезпечуЇ сторонам р≥вне процесуальне положенн¤† перед судом при зд≥йсненн¤ правосудд¤.

††††††††††† ÷ей принцип в≥дноситьс¤ до специф≥чних (функц≥ональних) принцип≥в цив≥льного процесу,† ¤ке характеризуЇ д≥¤льн≥сть суд≥в по розгл¤ду ≥ вир≥шенню цив≥льних† справ ≥† базуючому на б≥льш загальному орган≥зац≥йно-функцональному† чи конституц≥йному принципу р≥вност≥ громад¤н перед законом ≥ судом. ќдночасно в≥н ¤вл¤Їтьс¤ ≥ ви¤вом останнього в цив≥льному судопровадженн≥.  онституц≥йний принцип р≥вност≥ громад¤н перед законом ≥ судом нормативно закр≥плюЇ загальну р≥вн≥сть громад¤н у вс≥х† област¤х- пол≥тичному, економ≥чному, соц≥альному ≥ культурному житт≥, тобто принцип соц≥альноњ справедливост≥ у ч≥тк≥й† в≥дпов≥дност≥ з ¤ким повинн≥ будуватись сусп≥льн≥ в≥дносини.

††††††††††† «д≥йсненн¤ правосуд䤆 на основ≥ р≥вност≥ вс≥х громад¤н перед законом означаЇ застосуванн¤ судом норм Їдиноњ системи права однаково по в≥дношенню до вс≥х громад¤н. Ќедопустим≥ також вин¤тки судом тих чи ≥нших положень закону п≥д вигл¤дом ¤ких-таки особистих чи соц≥альних розб≥жностей громад¤н,† по в≥дношенню до ¤ких ≥ ведетьс¤ судовий процес. —уд виход¤чи з даного принципу, вир≥шуЇ конкретну цив≥льну спрву з врахуванн¤м† того, що вс≥ закони ≥ ≥нш≥ нормативн≥ акти в р≥вн≥й ступен≥ обовТ¤зков≥.

††††††††††† –≥вн≥сть громад¤н перед судом означаЇ, що розгл¤д судом та вир≥шенн¤ справ вс≥ма судами ≥ у в≥дношенн≥ вс≥х громад¤н зд≥йснюЇтьс¤ в одному ≥ тому ж пор¤дку, незалежно в≥д расовоњ та нац≥ональн≥й приналежност≥, соц≥ального та службового, майнового стану рел≥г≥йних переконань позивача, в≥дпов≥дача та ≥нших ос≥б,† ¤к≥ беруть участь у справ≥.

††††††††††† Ќайб≥льш повно принцип процесуального р≥вноправТ¤ про¤вл¤Їтьс¤ у позовному провадженн≥.

††††††††††† як в≥домо, дл¤ позовного провадженн¤ характерно:

Ј        на¤вн≥сть правовоњ вимоги, ¤ка випливаЇ ≥з порушеного чи† оспореного права ≥ п≥дл¤гаЇ до розгл¤ду в повному пор¤дку†† встановленому†† законо솆 (на¤вн≥сть позову)

Ј        на¤вн≥сть спору про право;

Ј        на¤вн≥сть двох стор≥н з протилежними юридичними ≥нтересами ¤ким представлен≥ широк≥ можливост≥ по захисту своњх прав ≥ законних ≥нтерес≥в у виникнувш≥й суперечност≥[13]

ќтже: в позовному провадженн≥, найб≥льш ¤скраво† про¤вл¤Їтьс¤ три специф≥чних (функц≥ональних) принципа† цив≥льного процесу - диспозитивност≥, змагальност≥ та процесуального р≥вноправТ¤ стор≥н. ÷≥ принципи знаход¤тьс¤ в т≥сному взаЇмозвТ¤зку. ƒиспозитивними правоздатними одн≥Їњ сторони кореспондуютьс¤ аналог≥чн≥ права другоњ. Ќаприклад, праву на предТ¤вленн¤ позову позивачем в≥дпов≥дно Ї право в≥дпов≥дача на предТ¤вленн¤† зустр≥чного позову.[14] ¬изнанн¤ позову. ƒв≥ сторони мають† р≥вне право на укладенн¤ мировоњ угоди.

††††††††††† ѕринцип процесуальноњ р≥вност≥ стор≥н забезпечуЇтьс¤ змагальною формою судового провадженн¤, ¤ка надаЇ њм можлив≥сть в р≥вн≥й† м≥р≥ змагатись перед судом, особливо в стад≥њ судового розгл¤ду ≥ вир≥шенн¤ справи. ¬итоки змагальност≥ знаход¤тьс¤ в протир≥чч¤х матер≥ально-правових ≥нтерес≥в стор≥н, сп≥рних правов≥дносин, але† в суд≥ матер≥ально-правови醆 сп≥р набираЇ форму процесуальних прав.

††††††††††† «вТ¤зок† м≥ж р≥вн≥стю процесуальних прав ≥ обовТ¤зк≥в стор≥н ≥ змагальною формою њх ви¤вленн¤ наст≥льки т≥сна, що† ¬.ћ. —еменов обТЇднав два† начала в один† принцип- процесуального р≥вноправТ¤† стор≥н при змагальн≥й† форм≥ судового провадженн¤.[15]

††††††††††† ¬ зм≥ст принципу процесуального р≥вноправТ¤ стор≥н вход¤ть:

Ј        закр≥пленн¤ в законодавств≥ р≥вност≥ процесуальних прав ≥ обовТ¤зк≥в;

Ј        процесуальн≥ гарант≥њ, забезпечуюч≥ однаков≥ можливост≥ дл¤ зд≥йсненн¤ прав ≥ виконанн¤ обовТ¤зк≥в;

Ј        р≥вна процесуальна допомога суду.

“акий метод маЇ обТЇктивну основу в економ≥чному характер≥ сусп≥льних в≥дносин. ѕравова р≥вн≥сть про¤вл¤Їтьс¤ в двох напр¤мках:

ѕо-перше: н≥хто з учасник≥в цив≥льних правов≥дносин не може† перекладати обовТ¤зки на ≥ншого.

ѕо-друге: у випадку виникненн¤† спору м≥ж учасниками правов≥дносин н≥ один† не може† прийн¤ти р≥шенн¤, обовТ¤зкове дл¤ ≥ншого[16]. ÷ей характер цив≥льних правов≥дносин обТЇктивно про¤вл¤Їтьс¤ ≥ в процесуальному прав≥.

††††††††††† ѕрава ≥ обовТ¤зки, ¤к≥ визначаютьс¤ матер≥альним правом, без ≥снуванн¤ процесуального права не можуть бути реал≥зованими.

† “аким чином, одним ≥з принцип≥в, на ¤ких† головна можлив≥сть† цив≥льного процесуального права виконують свою функц≥ю предТ¤вленн¤ захисту права, ¤вл¤Їтьс¤ принцип процесуальноњ† р≥вност≥ ос≥б,† ¤к≥ займають однакове процесуальне становище† в процес≥.

 

6. ѕрава та обовТзки† стор≥톆† в цив≥льному процес≥.

—торонами† в цив≥льному процес≥ називаютьс¤ особи, в≥д ≥мен≥ ¤ких ведетьс¤ процес ≥ матер≥ально- правовий сп≥р ¤кий повинен вир≥шити суд. —торонами в цив≥льному процес≥- позивачем ≥† в≥дпов≥дачем модуть бути громад¤ни, громад¤ни-п≥дприЇмц≥, державн≥ п≥дприЇмства, кооперативн≥ орган≥зац≥њ, громадськ≥ орган≥зац≥њ ≥ ≥нш≥ субТЇкти, ¤к≥ користуютьс¤ правами юридичних ос≥б. ¬ ¤кост≥ стор≥н можуть виступати ≥ноземн≥ громад¤ни ≥ ф≥рми, особи без громад¤нства. ¬ кожн≥й справ≥ позовного провадженн¤ завжди Ї дв≥ сторони. ѕозивач - особа, в захист прав ≥ ≥нтерес≥в ¤кого порушуЇтьс¤ цив≥льна справа.

†ѕорушенн¤† справи може сама зац≥кавлена особа,† може це† зд≥йснити прокурор, а у випадку передбачених в закон≥, справу може бути порушена по ≥н≥ц≥атив≥ орган≥в державних та громадських орган≥зац≥й, а також окремих громад¤н (ст.4 ÷ѕ ).† ѕозовну сторону прийн¤то називати активною, оск≥льки д≥¤† в захист њњ прав ≥ ≥нтерес≥в т¤гне† за собою виникненн¤ процеса. ќднак це не завжди субТЇктивна активн≥сть саме позивача. якщо† справу порушено прокурором чи орган≥зац≥¤ми або громад¤нами,† ¤к≥ мають на це право зг≥дно ст.4 ÷ѕ , зац≥кавлена особа повинно бути пов≥домлен≥ про це ≥ брати участь в ¤кост≥ позивача (ст.118 ÷ ).

¬≥дпов≥дача - особа, ¤ка† прит¤гуЇтьс¤ до в≥дпов≥д≥ по позову, оск≥льки на нього не вказуЇтьс¤ в позов≥ ¤к на порушника. ¬ багатьох† випадках† причиною предТ¤вленого позову ¤вл¤Їтьс¤ д≥¤ чи безд≥¤льн≥сть самого в≥дпов≥дача (несплата боргу в установлений терм≥н, оспорюванн¤† права авторства,† завданн¤ шкоди та ≥н.) . ќднак в окремих випадках в≥дпов≥дач може сам н≥¤ких д≥й, ущемл¤ючих права ≥ ≥нтереси позивача, не† завдавати (волод≥лець джерела п≥двищеноњ небезпеки,†† неповнол≥тн≥й спадкоЇмець, до ¤кого предТ¤влений позов про визнанн¤ запов≥ту нед≥йсним ≥ т.д.), але обТЇктивно в≥дмовити субТЇкту† сп≥рних† матер≥альних† правов≥дносин на так† званих пасивноњ сторони.

—п≥рн≥ матер≥альн≥ правов≥дносини- обТЇкт процесу по конкретн≥й цив≥льн≥й справ≥, а його субТЇкти ¤вл¤ютьс¤ сторонами. ѕитанн¤ про ≥снуванн¤ або не≥снуванн¤ цих правов≥дносин, його зм≥ст,† чи в ¤к≥й м≥р≥† права позивача порушен≥ ≥ повинн≥ за це† нести† в≥дпов≥дальн≥сть в≥дпов≥дачем,† будуть вир≥шен≥ судом т≥льки п≥сл¤ розгл¤ду справи по сут≥.

†ќднак вже в момент порушенн¤ справи очевидн≥ сл≥дуюч≥† ознаки стор≥н:

†¬≥д ≥мен≥ стор≥н ведетьс¤† провадженн¤ по справ≥, вони персон≥ф≥кують цив≥льну справу. ÷е маЇ б≥льш практичне значенн¤, оск≥льк膆 закон заборон¤Ї предТ¤вленн¤ ≥† не розгл¤даЇ вже вир≥шенн¤† справи† м≥ж тими ж сторонами, про той же предмет ≥ по тих же п≥дстав ( п. 4 ст.136÷ѕ );

¬≥дносини м≥ж сторонами в результат≥ предТ¤вленн¤ позову придбають оф≥ц≥йний характер. «авданн¤† суду пол¤гаЇ в тому, щоб ц≥ в≥дносини врегулювати;

—торони - cубТЇкти сп≥рного матер≥ального правов≥дносин- мають в справ≥ матер≥ально-правовий ≥нтерес. —удове р≥шенн¤ визначить† њх матер≥альн≥ права: вони або набувають будь-¤к≥ матер≥альн≥ блага, або позбал¤тьс¤ њх;

¬ступивши в процесуальн≥ правов≥дносини з судом, сторони мають в справ≥ процесуальну за≥нтересован≥сть, складаютьс¤ у можливост≥ захисту своњх прав, у прагненн≥ отримати спри¤тливе р≥шенн¤ ≥ реал≥зувати його.;

† —торони† ¤вл¤ютьс¤ головними† учасниками† процесу, сторони зобовТ¤зан≥ нести судов≥ витрати.

¬ сукупност≥ вказан≥ вище ознаки притаманн≥† лише сторонам, а саме сукупн≥сть цих ознак дозвол¤Ї в≥дмежувати† сторони в≥д ≥нших ос≥б, ¤к≥ беруть участь у справ≥. ѕон¤тт¤ стор≥н застосовуЇтьс¤ в справах позовного провадженн¤. ”часниками справ окремого провадженн¤, а† також виникаючих ≥з адм≥н≥стративних правопорушень, ¤вл¤ютьс¤ за¤вники, скаржники† ≥ зац≥кавлен≥ особи. ÷≥ особи користуютьс¤ правами стор≥н за окремими вин¤тками, встановлен≥ законом.

†ѕроцесуальн≥ права та обовТ¤зки стор≥н.

†«акон встановлюЇ, що сторони користуютьс¤ р≥вними процесуальними правами (ч.3 ст. 99 ÷ѕ ). ¬≥дпов≥дно вони несуть ≥ р≥вн≥ процесуальн≥ обовТ¤зки. ¬с≥ процесуальн≥ права стор≥н випливають ≥з установленого ст. 55  онституц≥њ права на судовий захист. ¬с¤† система цив≥льног судового провадженн¤ ¤вл¤Їтьс¤ по-сут≥ конкретизац≥Їю цього конституц≥йного положенн¤, реальним механ≥змом† його зд≥йсненн¤.

ѕроцесуальн≥ права стор≥н р≥зноман≥тн≥, ≥ в даному випадку необх≥дно† зроьити† њх загальний огл¤д. —торони, перш за вс円 волод≥ють правом на безпосередню участь в справ≥. ¬они вправ≥ брати участь у вс≥х судових зас≥данн¤х по справ≥, присутн≥ при зд≥йсненн≥ процесуальних д≥й, знайомитись з матер≥алами справами, робити виписки з них, робити коп≥њ. —торони мають право попередньо оц≥н≥ювати †неупереджен≥сть член≥в суду њм надано право за¤вленн¤ в≥двод≥в. —торони, ¤вл¤Їтьс¤ матер≥ально зац≥кавленими особами, можуть самост≥йно визначати обТЇм захисту своњх прав та ≥нтерес≥в, а також вносить, зм≥ни в за¤влених вимогах. “ак, позивач може в≥дмовитись в≥д позову, а в≥дпов≥дач визнати позов. ћ≥ж сторонами може бути заключена мирова угода. ѕозивач може зм≥нити, основу та предмет позову ≥ т. д. ј тепер розгл¤немо права† ≥ обовТ¤зки стор≥н детальн≥ше.

†Ўироту права стор≥н по використанню процесуальних засоб≥в судового захисту. —торони мають право предТ¤вл¤ти докази ≥ брати участь у досл≥дженн≥, задавати питанн¤† ≥ншим особам, ¤к≥ беруть участь в справ≥, а також св≥дкам ≥ експертам, за¤вл¤ти р≥зн≥ клопотанн¤, представл¤ти своњ доводи ≥ заперечувати на доводи протилежн≥ сторони. ¬≥дпов≥дач маЇ право кр≥м запереченн¤ на позов використовувати в ¤кост≥ захисту зустр≥чний позов.

—торони мають право† перев≥рки законност≥ ≥ обгрунтованост≥ р≥шенн¤. ¬они можуть оскаржити р≥шенн¤ в касац≥йному пор¤дку, порушувати питанн¤ про його перегл¤ду по новови¤вленим† обставинами про перегл¤д р≥шенн¤ в пор¤дку нагл¤ду.†  ≥нцева реал≥зац≥¤ р≥шенн¤ (його виконанн¤) залежить в≥д зд≥йсненн¤ сторонами њх права вимагати примусового виконанн¤ р≥шенн¤.

†—торони мають ц≥лий р¤д ≥нших процесуальних прав: можуть вести справу† особисто або через представник≥в, просити про забезпеченн¤† позову, вимагати в≥дшкодуванн¤ судових витрат ≥ т.д.

†ѕроцесуальн≥ обовТ¤зки стор≥н д≥л¤тьс¤ на загальн≥ ≥ спец≥альн≥. ¬ р¤д≥ загальних зобовТ¤зань важливе м≥сце займаЇ добросов≥сн≥сть. ћаючи широк≥† процесуальн≥ права, сторони зобовТ¤зан≥ добросов≥сно виконувати (ч.2 ст.99 ÷ѕ ). ¬ б≥льшост≥ випадк≥в цей обовТ¤зок виконуЇтьс¤ добров≥льно, однак на сторону, недобросов≥сно за¤вившу необгрунтований позов чи сп≥р або систематично† протид≥ючу розгл¤ду ≥ вир≥шенн≥ справи, суд† може накласти штраф на користь ≥ншоњ сторони винагороджуючи за фактичну втрату робочого часу у в≥дпов≥дност≥ з середн≥м зароб≥тком, але не б≥льше 5% в≥д задоволеноњ частки позову.

—торони зобовТ¤зан≥ п≥дкор¤тись процесуальн≥й регламентац≥њ, зд≥йснювати процесуальн≥ д≥њ в установленому законом чи судом строки, своЇчасно оплачувати витрати по справ≥, предТ¤вл¤ти процесуальн≥ документи по встановлен≥й законом форм≥. Ќе дотриманн¤† цих вимог позбавл¤Ї сторону права зд≥йснювати в≥дпов≥дн≥ процесуальн≥ д≥њ. ўо ж стосуЇтьс¤ загальних зобовТ¤зань сторони бути в ход≥ процесу, то на† м≥й† погл¤д, цей обовТ¤зок маЇ моральний , а не правовий характер.

†—пец≥альн≥ процесуальн≥ обовТ¤зки покладаютьс¤ на сторони в звТ¤зку з необх≥дн≥стю зд≥йсненн¤ окремих процесуальних д≥й. “ак, наприклад, закон встановив,† особа, ¤ка подала клопотанн¤ перед судом про витребуванн¤ письмових доказ≥в в≥д ос≥б† ¤к≥ брали ≥ не брали участь по справ≥, повинн≥† вказати причини, ¤к≥ перешкоджають самост≥йному йому отриманню ≥ основи, по ¤ких воно рахуЇтьс¤ у даноњ особи чи орган≥зац≥њ.

Ќалежна сторона в справ≥

†«ам≥на неналежноњ сторони. ѕраво на судовий захист належить кожному громад¤нину. ÷им же право можуть скористатись ≥ ≥ноземц≥ ≥ особи† без громад¤нства.орган≥зац≥њ, ¤к≥ мають† цив≥льну процесуальну правоздатн≥сть† ≥ д≥Їздатн≥сть, також мають† право.таким чином, будь-¤ку правоздатну особу може зан¤ти процесуальне положенн¤ сторони. ќднак дл¤ участ≥ в дан≥й справ≥ необх≥дно мати конкретну матер≥ально- правову зац≥кавлен≥сть саме в ц≥й справ≥, тобто бути належною стороною. якщо в≥ндикац≥йний позов предТ¤влений не самим власником чи законним волод≥льцем реч≥, а його сином (власник живий)- такий позов предТ¤вл¤Їтьс¤ неналежним позивачем.

ѕредТ¤вл¤ючи позов, позивач повинен представити суду дан≥, ≥з ¤ких було б видно, що в≥н ¤вл¤Їтьс¤ належним в≥дпов≥дачем, а прит¤гуюча особа ¤вл¤Їтьс¤ належним в≥дпов≥дачем. ѕозивач повинен лег≥м≥тувати себе ≥ в≥дпов≥дача. Ћег≥м≥тац≥¤ забезпечуЇтьс¤ винесенн¤м р≥шенн¤ по в≥дношенню д≥йсно матер≥ально зац≥кавлених ос≥б. якщо† позов предТ¤влений прокурором чи орган≥зац≥¤ми або громад¤нами, порушуючих справу в ≥нтересах ≥нших ос≥б, прокурор ≥ ц≥ орган≥зац≥њ повинн≥ також† лег≥м≥тувати позивача ≥ в≥дпов≥дача.

†ќтже, належн≥ сторони в цив≥льному процес≥ ¤вл¤ютьс¤ особи, по в≥дношенню ¤ких Ї дан≥ про те, що вони можуть бути субТЇктами сп≥рного матер≥ального правов≥дношенн¤.

Ќалежна сторона визначаЇтьс¤ судом на основ≥ норм матер≥ального права. ¬же при прийманн≥ позовноњ за¤ви суд повинен встановити, приналежн≥сть позивачу права вимоги ≥† чи ¤вл¤Їтьс¤ в≥дпов≥дач т≥Їю особою, ¤ка повинна в≥дпов≥дати по позову (ст.137 ÷ѕ ). ”часть у справ≥ неналежного позивача† чи неналежного в≥дпов≥дача перешкоджаЇ законному та обгрунтованому вир≥шенню спору. ¬ звТ¤зку з цим виникаЇ проблема зам≥ни неналежноњ сторони..

Ќа превеликий жаль, справа не† завжди порушуЇтьс¤ належним позивачем, а в ¤кост≥ по позову не завжди† прит¤гуЇтьс¤ належний в≥дпов≥дач. ѕроцесуальний закон (ст.137 ÷ѕ ) не передбачаЇ в≥дмови в прийн¤тт≥ за¤ви в≥д неналежного позивача чи в≥дмови в† прийн¤тт≥ позову† зверненн¤ до неналежного в≥дпов≥дача. Ќеналежний в≥дпов≥дач чи позивач повинн≥ бути зам≥нен≥ в належниму пор¤дку. ќднак зам≥на неналежних позивач≥в чи в≥дпов≥дача може бути т≥льки з≥ згоди позивача.

ƒл¤† зам≥ни неналежного (перв≥сного) позивача необх≥дно не т≥льки його згода† на вибутт¤ ≥з справи, але ≥ згода належного позивача на вступ в процес. ѕри на¤вност≥ њх обоп≥льноњ згоди† проходить зам≥на.† якщо† позивач† не зг≥дний на зам≥ну його ≥ншою особою, то ц¤ особа може вступити в справу в ¤кост≥† третьоњ особи, ¤ка за¤вила самост≥йн≥ вимоги на предмет спору, про що† суд пов≥домл¤Ї цю особу. якщо перв≥сний позивач готовий на вибутт¤ ≥з справи, а належний не бажаЇ в нього вступати, в справ≥ не† залишаЇтьс¤ позивача -† суд повинен припинити провадженн¤ по справ≥ в пор¤дку ст.105 ÷ѕ . Ќезгода† перв≥сного† позивача на вибутт¤ ≥ в≥дмови належного позивача на вступ в справу повинн≥† пот¤гти† розгл¤д† справи по сут≥ ≥ винесенн¤ р≥шенн¤ про в≥дмову у позов≥.

ƒл¤ зам≥ни неналежного в≥дпов≥дача також потребуЇ згоди позивача. ѕри згод≥ на таку зам≥ну суд зв≥льн¤Ї перв≥сного в≥дпов≥дача в≥д участ≥ в справ≥ ≥ прит¤гуЇ нового в≥дпов≥дача. ” випадку незгоди в≥дпов≥дача на зам≥ну в≥дпов≥дача ≥ншою особою суд прит¤гуЇ цю особу в ¤кост≥ другого в≥дпов≥дача† (ч.3 ст.105 ÷ѕ  ”крањни.)

«ам≥на неналежноњ сторони проходить в тому ж процес≥ без припиненн¤† чи призупиненн¤ провадежнн¤. якщо зам≥на проходить в зас≥данн≥ суду, останн≥й може в≥дкласти† слуханн¤ справи тому, щоб дати час належн≥й сторон≥ вступити в справу ≥ п≥дготовитись до захисту своњх ≥нтерес≥в. ѕ≥сл¤ зам≥ни неналежноњ сторони розгл¤д справи проводитьс¤ з самого початку, тобто† з стад≥њ п≥дготовки справи до судового розгл¤ду. «ам≥на неналежноњ сторони може бути проведена т≥льки† в суд≥ першоњ ≥нстанц≥њ. «ам≥на† неналежноњ сторони повинна проводитьс¤† судом у в≥дкритому судовому зас≥данн≥,† з обовТ¤зковою† участю вс≥х ос≥б, що беруть участь у справ≥.

7. «агальна† характеристика захисту†† ≥нтерес≥в в≥дпов≥дача в

цив≥льному процес≥† та зустр≥чного позову.

ѕроцесуальна р≥вн≥сть стор≥н ≥ в процес≥ забезпечуЇтьс¤ наданн¤† можливост≥ в≥дпов≥дачу† захисту проти предТ¤вленого† йому позову, висуваючи необх≥дн≥ запереченн¤. «магальна форма процесу дозвол¤Ї йому не чекати початку розгл¤ду по сут≥, ознайомитись з позовною за¤вою, вивчити на¤вн≥ у позивача докази ≥з врахуванн¤м отриманоњ ≥нформац≥њ визначити своЇ в≥дношенн¤ на† предТ¤влену позивачем вимогу. ¬≥дпов≥дач вправ≥ визнати позов, ¤кщо вважаЇ що вимоги позивача законн≥† та† обгрунтован≥.  оли в≥дпов≥дач нам≥рений парирувати, в≥н може використати дв≥ форми захисту:†

†† запереченн¤ та зустр≥чний позов.

«апереченн¤ проти позову Ц аргументован≥ докази, доводи, ¤к≥†† спростовують предТ¤влений позов. «а †своњм характером† запереченн¤ вони† можуть бути процесуальними ≥ матер≥ально-правовими.

ѕроцесуальн≥† запереченн¤ завжди† спр¤мован≥† на те, щоб довести неправом≥рн≥сть виникненн¤ самого процесу по справ≥ у вигл¤д≥ в≥дсутност≥ у позивача права на позов чи† порушенн¤ њм пор¤дку предТ¤вленн¤ позову. ¬≥дпов≥дач прагне дос¤гненн¤†† залишенн¤ за¤ви без розгл¤ду чи† припиненн¤ провадженн¤ по справ≥. Ќаприклад, вказуючи на порушенн¤ позивачем пор¤дку предТ¤вленн¤ позову, в≥дпов≥дач доводить, що справа† суду неп≥дсудна, за¤ва подана представником позивача† ¤кий не маЇ повноваженн¤ на веденн¤ справи тощо.††† ¬ ¤кост≥† факт≥в, ¤к≥ св≥дчать про в≥дсутн≥сть у позивача права† на позов, в≥дпов≥дач може може† вказати† неправоздатн≥сть позивача, неп≥дв≥домч≥сть† справи суду, на¤вн≥сть спец≥альноњ заборони на розгл¤д справи, ¤ке по загальному правилу п≥дв≥домче суду, на¤вност≥ по тотожному позову вступившого в законну силу р≥шенн¤ суду ≥ т.д.

†ћатер≥ально-правов≥ запереченнн¤ направлен≥ на спростуванн¤ факт≥в, складаючих основу предТ¤вленого позову ≥† засв≥дчуюча про незаконн≥сть чи необгрунтован≥сть вимог позивача. ƒоказуючи незаконн≥сть позову, в≥дпов≥дач, ¤к правило, посилаЇтьс¤ на неправовий характер за¤вленоњ вимоги (поверненн¤ карточного боргу), на те, що сп≥рне правов≥дношенн¤ виникло до виданн¤ в≥дпов≥дного нормативного акту, ¤кий звороноњ сили не маЇ, чи† угод стор≥н ¤вл¤Їтьс¤ протизаконною (куп≥вл¤-продаж громад¤нами наркотичних речовин)- в≥дпов≥дач також вправ≥ стверджувати, що норма, ¤ка покладена в основу предТ¤вленого позову, втратила силу.

јнал≥з судовоњ практики дозвол¤Ї зробити висновок про найб≥льш част≥ш≥ посилки в≥дпов≥дача на необгрутован≥ст≥ предТ¤вленоњ вимоги (неповнота юридичного складу, недостатн≥сть та† необгрунтован≥сть доказ≥в). Ќаприклад, оспорюючи† позов про визнанн¤ права на власн≥сть на жилий будинок, в≥дпов≥дач стверджуЇ, що догов≥р куп≥вл≥-продажу в≥дсутн≥й, а маюча у позивача боргова розписка видана на отриманн¤ завдатку в рахунок незаключеноњ угоди. «аперечуючи вимоги про в≥дшкодуванн¤ арендноњ плати за складське прим≥щенн¤, в≥дпов≥дач посилаЇтьс¤ не неправдив≥сть представленого позивачем договору оренди.

¬ ≥нших випадках в≥дпов≥дач використовуЇ в ¤кост≥ контаргумент≥в посилку на на¤вн≥сть правопоглинаючих факт≥в. Ќаприклад, запереченн¤ проти позову про в≥дшкодуванн¤ збитк≥в, в≥дпов≥дач вказуЇ, що† на на¤вн≥сть вини самого позивача (умисел чи грубу необережн≥сть). —простовуючи позов про визнанн¤ нед≥йсним ф≥ктивний шлюб, в≥дпов≥дач за¤вл¤Ї, що що через р≥к п≥сл¤ рег≥страц≥њ шлюбу м≥ж ним ≥ позивачкою виникнувш≥ шлюбн≥ в≥дносини перестали бути ф≥ктивними. ¬ ¤кост≥ запереченн¤ проти позову про ст¤гненн≥ суми по договору займу в≥дпов≥дач називаЇ безгрош≥вТ¤ ≥ на¤вност≥ у позивача розписки, ¤ка була отримана шл¤хом шантажу.

≤нколи в≥дпов≥дач оспорюЇ розм≥р за¤вленого† позивачем† вимогу, посилаючись на завищену ц≥ну позову. “ак, ¤кщо боржник частково виконав зобовТ¤занн¤ перед кредитором позов† може бути предТ¤влений в частин≥, ¤ку боржник не виконав. —т¤гненн¤ пен≥, неустойки, завдатку, упущеноњ вигоди† ¤к правило, можлива при на¤вност≥ згоди стор≥н в≥дпов≥дноњ† вказ≥вки† на† застосуванн¤† санкц≥њ за невиконанн¤ обовТ¤зк≥в.

Ѕ≥льш складн≥шим ≥ р≥дше застосовуючим на практиц≥ ¤вл¤Їтьс¤ такий спос≥б захисту в≥дпов≥дача, ¤к зустр≥чний позов.

«устр≥чний позов - самост≥йна вимога в≥дпов≥дача до позивача предТ¤влена в суд д뤆 одночасного ≥ обТЇднаного розгл¤ду по справ≥ по позову позивача. ќск≥льки позов в≥дпов≥дача характеризуЇтьс¤ в ¤кост≥ зустр≥чного позову, вимогу позивача прийн¤то називати в даному випадку перв≥сною. ¬имога в≥дпов≥дача може бути прийн¤та дл¤ обТЇднаного розгл¤ду першоначального позову т≥льки в трьох випадках, пр¤мо передбачаючих†† законом:† ¤кщо зустр≥чна вимога направлена† зал≥к перв≥сноњ† вимоги. «ал≥к маЇ м≥сце, коли обидва позова нос¤ть майновий характер. якщо ц≥на зустр≥чного позову вища, чим у перв≥сного, суд провод¤чи взаЇмне погашенн¤ њх, ст¤гне на користь в≥дпов≥дача лише неотриману суму. јналог≥чним шл¤хом суд† вир≥шить, ¤кщо ц≥на перв≥сного позову позову буде вища ц≥ни зустр≥чного, присудивши позивачу суму, ¤ка складаЇ р≥зницю† в ц≥н≥ позов≥в. ѕри однаков≥й ц≥н≥ обох вимог суд проводить взаЇмозал≥к, не присуджуючи будь-¤ких сум н≥ одн≥й ≥з стор≥н. ѕроцесуальна економ≥¤, ¤ка дос¤гаЇтьс¤ в результат≥ розгл¤ду таких вимог п≥дл¤гаючих† зал≥ку, про¤вл¤Їтьс¤ в стад≥њ виконанн¤. ѕри окремому розгл¤д≥ таких вимог спочатку по виконавчому лист≥ буде ст¤гнута сума, ¤ка вимагаЇтьс¤ позивачем. ј пот≥м пройде фактично зворотнЇ ст¤гненн¤†† по вимоз≥ в≥дпов≥дача.† ѕри сп≥льному ж† розгл¤д≥ позов≥,† м≥ж ¤кими можливий† зал≥к буде виданий один† виконавчий лист в користь† ст¤гувача,† н≥¤коњ взаЇмноњ передеч≥ грошових кошт≥в не буде. ќднак прийн¤ти до† розгл¤ду в одному процес≥† з† перв≥сн≥й† зустр≥чн≥й вимоз≥† по† мотиву можливого њх† зал≥ку- право, а не обовТ¤зок суду. ¬ ¤кост≥ вимог, направлених на зал≥к, достатньо привести одне з типових умов договору оренди нежилого прим≥щенн¤. ќрендар† вправ≥ вимагати зал≥ку в орендну плату сум, ¤к≥ були витрачен≥ по покращенню орендуЇмого прим≥щенн¤;

якщо задоволенн¤ зустр≥чного позову виключаЇтьс¤ повн≥стю або в† частин≥ задоволенн¤ перв≥сного позову. ¬ даному† випадку зустр≥чна вимога направлена на повну чи частковий п≥дрив основи перв≥сноњ† вимоги,† по своЇму характеру взаЇмовиключаючи один одного. ѓх окремий розгл¤д неможливий, поск≥льки це пот¤гло б винесенн¤ протир≥чущих один одному† р≥шень ≥ порушенн¤ правила преюдикц≥йност≥. ќдне з такиз вимлг чи вони рбидва нос¤ть† немайновий характер. Ќайб≥льш типовим з приклад≥в зустр≥чного позову, ¤к≥ преТ¤вл¤ютьс¤ по вказному п≥дстав≥,† предТ¤вл¤ютьс¤ :

Ј        позов про ст¤гненн¤ ал≥мент≥в ≥ зустр≥чний позов про визнанн¤ нед≥йсним запису його батьком дитини в оргаргах –ј√—у

Ј        позов† про розпод≥л жилоњ площ≥ ≥ зустр≥чний позов про визнанн¤† перв≥сного позивача втратившого† право на жилу площу.

—уд† зобовТ¤заний† прийн¤ти под≥бн≥ вимоги до обТЇднаного розгл¤ду ≥ винести по ним одне† з р≥шень:†† ¤кщо м≥ж зустр≥чним ≥ першочерговим позовами маЇ м≥сце взаЇмний звТ¤зок† ≥† њх сп≥льний розгл¤д приведе до б≥льш швидкому та правильному розвТ¤занн≥ спору,†† тут† все залежить в≥д суду- чи визнаЇ в≥н за необх≥дн≥сть взаЇмн≥ вимоги чи н≥.† Ќа момент прийн¤тт¤ зустр≥чного позову дуже важко† припустити до ¤кого результату приведе процес, зовс≥м не виключено його ускладненн¤ ≥ зат¤гуванн¤, винесенн¤ неправильного р≥шенн¤. Ќа практиц≥ судд≥ п≥дход¤ть обережно до такого обТЇднанн¤ позов≥в, що звичайно законом≥рно. ¬ ¤кост≥ прикладу† застосуванн¤ вказаного приводу (п≥дстави) дл¤ прийн¤тт¤ зустр≥чного позову можна назвати випадок розгл¤ду справи про роз≥рван¤ шлюбу вимог в≥дпов≥дача про ст¤гненн¤ з позивача ал≥мент≥в ≥ про розпод≥л сп≥льного майна.

†«устр≥чний позов може бути предТ¤влений† до постанови р≥шенн¤ по перв≥сному позову, практично - до виходу суда в нарадчу к≥мнату дл¤ винесенн¤ р≥шенн¤. ѕредТ¤вл¤Їтьс¤ в≥н по загальним правилам: подаЇтьс¤ в суд позовну за¤ву з дотриманн¤м вимог, передбаченими ст.140 ÷ѕ ,† за¤ва оплачуЇтьс¤ держмитом. ѕрийн¤тт¤ зустр≥чного позову оформл¤Їтьс¤ ухвалою судд≥. ѕ≥дсудн≥сть зустр≥чного позову обумовлена його звТ¤зком з перв≥снии† позовом, внасл≥док† чого в≥н предТ¤вл¤Їтьс¤ в суд по м≥сцю розгл¤ду перв≥сного позову (ст.141 ÷ѕ ). якщо п≥дставою дл¤ прийн¤тт¤ позову в≥дпов≥дача ¤к зустр≥чного в≥дсутн≥, суд чи судд¤ виносить ухвалу про в≥дмову його в прийн¤тт≥ дл¤ сп≥льного розгл¤ду з перв≥сним. “ака ухвала† оскарженню† не п≥дл¤гаЇ, оск≥льки не перешкоджаЇ предТ¤вленню самост≥йного позову[17]. якщо судд¤ чи суд в≥дмовл¤ють в прийн¤тт≥† за¤ви† у† позивача по п≥дставам, передбачен≥ в ст.136 ÷ѕ , ухвала може бути оскаржена.

–езол¤тивна частина судового р≥шенн¤ повинна м≥стити окрем≥ висновки по перв≥сному† та зустр≥чному позовам: ¤ке право визнано за кожною стороною, хто, ¤к≥ д≥њ ≥ в чию користь повинн≥ виконати. ‘актично це буде Їдиним р≥шенн¤м по двом р≥зним вимогам, де кожна ≥з стор≥н займаЇ становище позивача ≥ в≥дпов≥дача одночасно.

II. «ахист ≥нтерес≥в† в≥дпов≥дача

 

1.–озпор¤дженн¤ позовними† засобами захисту† прав та ≥нтерес≥в.

 

† еруючись† принципом диспозитивност≥, сторони вправ≥† на власний погл¤д визначити обТЇм ≥ засоби субТЇктивних прав ≥ охорон¤ючих† законом ≥нтерес≥в. «а¤ва матер≥ально-правова† вимога†† може бути зм≥нена в силу р≥зних обставин ( юридичне незнанн¤ стор≥н, ¤ка†† †не дала змоги на момент зверненн¤ в суд правильно визначити елементи позову; ви¤сненн¤ нових† обставин справи в ход≥ судового розгл¤ду; досудове врегулюванн¤† сторонами† виникнувшого спору ≥ т.д.).

‘орми† розпор¤дженн¤м позовом та засобами закр≥пленими в ст.103 ÷ , у в≥дпов≥дност≥ з ¤ким позивач вправ≥ зм≥нити† причину та предмет позову, зб≥льшити чи зменшити розм≥р† вимог чи в≥дмовитись в≥д позову. ¬≥дпов≥дач вправ≥ визнати позов. —торони можуть зак≥нчити справу мировою угодою.  онкретний зм≥ст кожного ≥з перерахованих† розпор¤дчих д≥й заключаЇтьс¤ у сл≥дучому.

«м≥на позову позову можливий† у форм≥ трансформац≥њ перв≥сного зазаначеного предмету, причини, ц≥ни, субТЇктивного складу.† «м≥нюючи предмет позову, позов по-новому† визначаЇ† обТЇм ≥ форму захисту свого субТЇктивного права, змешуючи чи розширюючи кордони досл≥джуваних обставин справи, зм≥нюючи характер витребуваного у суда† р≥шенн¤.† Ќаприклад,† до перв≥сного за¤вленого позову про визнанн¤ авторства† в≥н вправ≥ приЇднати вимоги про† присудженн≥ в≥дпов≥дача до виконанн¤ ¤ких-небуть д≥й чи вимог про† трансформац≥ю тих правов≥дносин, ≥з-за ¤ких виник сп≥р. “ак,† предТ¤вивши позов про визнанн¤ авторства, позивач може додати його вимоги про в≥дшкодуванн¤ авторськоњ винагороди. ѕерв≥сно за¤влена вимога про в≥дшкодуванн¤ арендноњ плати позивач вправ≥ додати позов про† роз≥рванн¤† договору† оренди.позивач на влсний розгл¤д може взагал≥ зам≥нити предмет позову, висунувшинову вимогу. Ќаприклад, представивши позов про роз≥рванн¤ шлюбу, позивач† пот≥м просить визнати цей шлюб нед≥йсним. ќднак вс≥ видозм≥ни предмету позову повинн≥ залишатись в† межах того спору про розгл¤д ¤кого просив позивач. Ќеможна наприклад, зам≥сть перв≥сно за¤вленоњ вимоги† про ст¤гненн¤ за в≥дпов≥дача ал≥мент≥в вимог про втрату права на жилу площу. ÷е вже новий позов, в≥н повиненн бути предТ¤влений по загальним правилам.

ќснова позову видозм≥нюЇтьс¤ шл¤хом посилок на нов≥ обставини ≥ додаткового предТ¤вленн¤ нових доказ≥в в п≥дтверджен≥ нових доказ≥в в п≥дтвердженн≥ наведених основаних факт≥в. ѕозивач вправ≥ виключити† будь-¤кий† факт ≥з основи позову, зам≥нити одн≥† факти ≥ншии. ѕод≥бн≥ перетворенн¤ в основ≥ позову нев≥дворотн≥, ¤кщо зм≥нюЇтьс¤ сам предмет позову. Ќаприклад, вимагаючи зам≥сть роз≥рванн¤ шлюбу визнанн¤ його нед≥йсним, позивач повинен† зам≥нити причину позову, оск≥льки обставини, дозвол¤ючи суду† вир≥шувати† ц≥ вимоги - р≥зн≥.†

ƒоповнюючи† предмет† позову, позивач називаЇ додатково ≥ нов≥ факти, ¤к≥ св≥дчать про правом≥рн≥сть другоњ вимоги. ¬ судов≥й практиц≥ ≥ в процесуальн≥й теор≥њ тривалий час залишалось сп≥рне питанн¤ про можлив≥сть одночасного зм≥ни позивачем предмета та основи позову. ¬ерховний —уд —–—– в† огл¤д≥ судовоњ практики розТ¤снив, що така одночасна зм≥на неможливо У так ¤к фактично це означало би преТ¤вленню нового позовуФ[18].

†ƒане розТ¤сненню† потребуЇ в одному важливому уточненню. Ќеможна проводити одночасну зам≥ну елемент≥в позову. ј при зм≥н≥ предмету позову в≥дпов≥дно перетворенню проходить ≥з† обставинами, вказаними в основ≥ позову.† Ќаприклад, доповнюючи позов про поновленню на робот≥ вимоги про ст¤гненн¤ зароб≥тноњ плати, позивач доповнюючи позов, посилаЇтьс¤ на факт вимушеного† прогулу† ≥ на спричинений майновий збиток. ѕозивач вправ≥† на† власний розсуд зм≥нити ≥ склад учасник≥в спору.† ”† в≥дпов≥дност≥ ст.137 ÷ѕ  даЇ йому можлив≥сть визначити† число† в≥дпов≥дач≥в по справ≥. ѕерв≥сному† предТ¤вленню позову до† одного в≥дпов≥дача† не позбавл¤Ї позивача права† напол¤гати,† пот≥м на прит¤гненн¤† в процес ≥нших зобовТ¤заних ос≥б. ¬икористовуючи право на зм≥ну елемент≥в позову,† позивач забезпечуЇ б≥льш повний† та квал≥ф≥ковани醆 захист свого субТЇктивного права ≥ охорон¤ючого законом† ≥нтересу.† —уду це даЇ можлив≥сть дос¤гнути процесуальноњ економ≥њ, оск≥льки в≥дпадаЇ необх≥дн≥сть в порушенн≥ новоњ справи по зм≥неному позову.

«м≥нюючи розм≥р за¤вленого позову, позивач знову визначаЇ обТЇм захисту свого субТЇктивного права. “ака диспозитивн≥сть правомочн≥сть можливо, коли вимоги нос¤ть майновий характер. якщо позивач в момент преТ¤вленн¤ позову маЇ певн≥ труднощ≥ з визначенн¤м ц≥ни позову,† наприклад позов про в≥дшкодуванн¤ шкоди, завдноњ здоровТю, то в ход≥ судового розгл¤ду в≥н може уточнити розм≥р своњх вимог, зб≥льшивши ц≥ну позову. ≤нколи, ц≥на позову св≥домо завищуЇтьс¤† позивачем, тому при розгл¤д≥ справи розм≥р вимог також буде уточн¤тьс¤ ≥ позивач† назве д≥йсний розм≥р, зменшивши перв≥сну† витребувану суму. «а¤ва позивача про зм≥ну елемент≥в позову,† його ц≥ни ≥ складу учасник≥в спору може також вимагати прит¤гненн¤ в процес нових матер≥ал≥в, додатковоњ п≥дготовки в≥дпов≥дача до захисту† проти зм≥неного позову. —уд чи судд¤ вправ≥ в такому випадку† перенести судовий розгл¤д.† ѕраво на зм≥ну позову мож бути реал≥зовано позивачем в стад≥њ порушенн¤ справи† ≥ в стад≥њ† його п≥дготовки шл¤хом подач≥ в≥дпов≥дпов≥дного додатку до позовноњ за¤ви. ¬ ход≥ розгл¤ду справи це фактично зд≥йснюЇтьс¤ до постанови судом чи суддею р≥шенн¤ (до† виходу† у нарадчу к≥мнату). јле звичайно† позиц≥¤ позивача по в≥дношенню зм≥ни позову ви¤сн¤Їтьс¤ судом чи† суддею п≥сл¤ допов≥д≥ по справ≥. ¬с≥ д≥њ по зм≥н≥ позову повинн≥ бути в≥дображен≥ в протокол≥ судового зас≥данн¤.

«а¤влен≥ позивачем вимоги можуть бути додан≥ по ≥н≥ц≥атив≥ самого суду шл¤хом виходу за меж≥ таких вимог.† Ќа¤вн≥сть такого права у суда зовс≥м не означаЇ, зм≥на предмета чи основи позову можливе на власний розсуд суда[19]. —уд може вийти за меж≥ означених позивачем† елемент≥в позову, розширив тим самим кордони надаючи позивачу захисту.

†«б≥льшенн¤ судом по своњй ≥н≥ц≥атив≥ розм≥ру позових вимог в процесуальн≥й теор≥њ ≥ в судов≥й практиц≥ завжди розгл¤далось в ¤кост≥ безсп≥рного випадку. јле в под≥бн≥ д≥њ правом≥рн≥, ¤кщо† в р≥шенн≥ по справ≥ вони достатньо аргументован≥.† Ќаприклад, при под≥л≥ майна, ¤ке ¤вл¤Їтьс¤ сп≥льною сум≥сною власн≥стю подружж¤ з врахуванн¤м ≥нтерес≥в† неповнол≥тн≥х д≥тей, чи тих оставин, що ≥нший чолов≥к ухил¤Їтьс¤ в≥д† сусп≥льноњ прац≥ ≥ витратив загальне майно в збиток ≥нтерес≥в с≥мТњ. —уд† зобовТ¤заний привести в р≥шенн≥† мотиви† в≥дступу в≥д початковоњ р≥вност≥ долей подруж椆 в њх сп≥льному майн≥[20].

†—уд вправ≥ зб≥льшити розм≥р позовних вимог, коли по справ≥ буде установлено, що позивач неправильно визначив ц≥ну позову ≥ вона† не в≥дпов≥даЇ д≥йсн≥й ц≥н≥. “ак,† не враховуючи в≥д вимог стор≥н можливо ст¤гненн¤ штрафа, пен≥, неустойки та ≥нших сум, присудженн¤† ¤ких пр¤мо передбачено законом.

ѕоза межами† предмета† за¤вленого позивачем вимоги суд може вийти лише при на¤вност≥† спец≥альноњ† нормативноњ вказ≥вки (дозволу). ј саме, при позбавленн≥ в≥дпов≥дача батьк≥вських прав суд зобовТ¤заний одночасно вир≥шити питанн¤† про ст¤гненн¤ з його ал≥мент≥в незалежно в≥д предТ¤вленого такого позову[21]. ѕри роз≥рванн≥ шлюбу м≥ж подружж¤м, ¤к≥ мають неповнол≥тн≥х д≥тей, суд в залежност≥, суд в залежност≥ в≥д† встановлених†† обставин справи вправ≥ ст¤гнути ал≥менти на утриманн¤ д≥тей незалежно в≥д преТ¤вленого цього в позов≥.†  ористуючись правил ст.105÷ѕ , суд може одночасно з додатком предмета† позову прит¤гти в процес нових учасник≥в ≥ вир≥шити питанн¤ про њх права ≥ обовТ¤зки. —уд вправ≥ також доповнити причини позову посилкою на нов≥ обставини, встановлен≥ в ход≥ судового розгл¤ду. ¬ силу принципа об'Їктивноњ† ≥стини по кожному цив≥льн≥й справ≥ суд зобовТ¤заний зТ¤сувати вс≥ обставини, д뤆 справи, повн≥стю чи частково назван≥ вони в за¤в≥ позивача. ћова йде про доповненн¤ кола встановлюваних† факт≥в, а не про† зм≥ну причин позову. ¬их≥д за меж≥† причин позову повмнн≥ бути мотивован≥ судом в прийн¤тому по справ≥ р≥шенн≥[22]. «м≥на позову позивачем можуть мати р≥зне процесуальне оформленн¤. якщо волеви¤вленн¤ позивача викладено в† спец≥альному† документ≥в, воно п≥дшиваЇтьс¤ до розгл¤дуваноњ справи. –озпор¤дженн¤ позовом в ход≥ судового розгл¤ду в≥дображаЇтьс¤ в протокол≥ судового зас≥данн¤, п≥д ц≥Їю запискою повинна бути п≥дпис позивача. —воњ† висновки по доповненн≥ розгл¤дуваного позову суд чи судд¤ в≥дображаЇ в р≥шенн≥ по посилц≥ на мотиви такого доповненн¤.

†¬≥дмова в≥д позову - розпор¤дча д≥¤ позивача, ¤к≥ мають ц≥ллю† припиненн¤ початого процесу. ѕозивач, в≥дмовл¤Їтьс¤ в≥д проханн¤ про розгл¤д судом,† ¤кий† виниꆆ у нього з в≥дпов≥дачем† матер≥ально-правового спору ≥ в≥д судового захисту свого субТЇктивного права чи охоронюваного законом ≥нтересу. ћотивами под≥бних д≥й може бути добров≥льне виконанн¤ в≥дпов≥дачем обовТ¤зк≥в перед в≥дпов≥дачем програвати процес. ѕозивач вправ≥ в≥дмовитись в≥д позову повн≥стю чи частково. ѕрийн¤вши часткову в≥дмову в≥д позову, суд в залишивш≥й частин≥ позову вир≥шуЇ справу по сут≥ ≥ виносить р≥шенн¤. ¬≥дмова в≥д позову може бути† виражен≥ в окрем≥й за¤в≥, ¤ке п≥дшиваЇтьс¤ до матер≥ал≥в справи. «а¤влений† в ход≥ судового розгл¤ду в≥дмова в≥д позову в≥дображаЇтьс¤ в протокол≥ судового зас≥данн≥, п≥д ц≥Ї за¤вою повинна бути п≥дпис позивача. —уд чи судд¤, розгл¤даючий† справу, зобовТ¤заний розТ¤снити позивачу насл≥дки в≥дмови в≥д позову, про що також робитьс¤ запис в протокол≥ судового зас≥данн¤.

ѕрокурор та ≥нш≥ субТЇкти, ¤к≥ порушили в суд≥ справи в захист прав ≥ ≥нтерес≥в ≥нших ос≥б (ст.120 ÷ѕ ), вправ≥ в≥дмовитись† в≥д позову, що не позбавл¤Їтьс¤ самих цих ос≥б можливост≥ вимагати розгл¤ду справи по сут≥. ѕрийн¤т≥ судом в≥дмова в≥д позову, що† не позбавл¤Ї самих цих ос≥б можливост≥† вимагати розгл¤ду справи по сут≥.† ѕрийн¤т≥ судом в≥дмови оформлюЇтьс¤† ухвалою суда чи судд≥ про закритт¤ провадженн¤ по справ≥. ѕовторне порушенн¤ справи по такому позову не допускаЇтьс¤.

†¬изнанн¤ позову - за¤влена в≥дпов≥дачем згода з позовними вимогами, ¤к≥ ¤к правило, т¤гне за собою винесенн¤ р≥шенн¤ про задоволенн¤ позову. ћотивами† визнанн¤ позову можуть бути необгрунтован≥ заперечень в≥дпов≥дача ≥ переконанн¤† в справедливост≥ вимог в≥дпов≥дача, повн≥стю† чи частково в≥дмова в≥дпов≥дача в≥д приналежного йому субТЇктивного† права† на користь позивача,† небажанн¤ продовжувати сп≥р.

†¬изнанн¤ позову в≥дпов≥ч припин¤Ї матер≥ально-правовий сп≥р з позивачем, забезпечуючи позивачу виграш процесу.

¬изнанн¤ позову буваЇ р≥зним по форм≥ ≥ зм≥сту. ѕо форм≥† це:† або окрема за¤ва в≥дпов≥дача,† п≥дшиваЇтьс¤ до матер≥ал≥в справи, або запис в протокол≥ судового† зас≥данн≥, п≥дтверджуючого п≥дписом в≥дпов≥дача. ѕо зм≥сту воно може бути повним чи частковим, простим чи† квал≥ф≥кованим. ѕри частковому визнанн≥ позову матер≥ально-правовий сп≥р збер≥гаЇтьс¤ в т≥й частин≥ вимог позивача, ¤ка в≥дкидаЇтьс¤ в≥дпов≥дачем. ѕросте визнанн¤- згода з предТ¤вленим позовом† без будь-¤ких застережень.  вал≥ф≥коване робитьс¤ завжди з† застереженн¤ми, не дозвол¤ючими рахувати вимоги† позивача безсп≥рним. Ќаприклад, в≥дпов≥дач† признаЇ на¤вн≥сть м≥ж ним ≥ позивачем договора позики, але стверджуЇ, що вимагючу суму в≥н повернув, не отримав в≥д позивача зустр≥чного розпису. —уд вправ≥ не прийн¤ти визнанн¤ позову, ¤кщо† воно протир≥чить закону або порушуЇ права ≥ охоронюван≥† ≥нтереси† ≥нших ос≥б. ¬изнанн¤ позову оц≥нюЇтьс¤ судом в сукупност≥ з≥ вс≥ма ¤к≥ маютьс¤ в справ≥† матер≥алами† ≥з врахуванн¤м ви¤снених в судовому зас≥данн≥ обставин справи. ѕроцес у такому випадку† не зупин¤Їтьс¤, справа розгл¤даЇтьс¤ по сут≥ з винесеним р≥шенн¤м. ¬ судовому р≥шенн≥ повинна м≥ститьс¤ оц≥нка визнанн¤ позову. ¬ основу задоволенн¤ позову воно може бути лише при† в≥дсутност≥† сумн≥в≥в в його правом≥рност≥. —вою незгоду з признанн¤м позову суд повинен мотивувати.

ћирова угода- розпор¤дча д≥¤ стор≥н† по взаЇмному врегулюванню† матер≥ально- правового спору на взаЇмноприйн¤тних умовах ≥† припиненн¤ виникнувшого судом справи. «устр≥чне волеви¤вленн¤ стор≥н† базуЇтьс¤† при цьому на взаЇмних поступках, оск≥льки вони сам≥ визначають обТЇм субТЇктивних прав, реал≥зуючих по дос¤гнут≥й згод≥. ј саме, позивач, не маючи достатн≥х доказ≥в в п≥дтвердженн≥† за¤влених вимог, може засобами мировоњ угоди з в≥дпов≥дачем отримати б≥льшу частину матер≥ального блага, залишивши будь-¤ку† долю в≥дпов≥дачу, хоча при нормальному розвитку процесу м≥г† в≥дмовитись† в≥д позову.† ќдночасно сторони розпор¤джаютьс¤ ≥ процесуальним засобами захисту своњх прав, добиваючись† припиненн¤ процеса в розрахунку на виконанн¤ дос¤гунтоњ мировоњ угоди, ¤ка зам≥н¤Ї собою р≥шенн¤ суду.

†ћирова угода може заключати сторони того матер≥ально-правовових в≥дносин, з приводу† ¤кого виник сп≥р, що розгл¤даЇтьс¤ судом. ÷е й позивач, в≥дпов≥дач ≥ трет≥ особи, ¤к≥ мають самост≥йн≥ вимоги на предмет спору ( до뤆 предмету† спору вир≥шуЇтьс¤ под≥бн≥ згоди).† Ќе можуть заключатись мирова згода трет≥ми особи, ¤к≥ не за¤вл¤ють самост≥йних вимог на предмет спору, прокурор та ≥нш≥ субТЇкти, ¤к≥ предТ¤вили позов в захист прав позивача.

ƒетальн≥ше розТ¤сненн¤ по питанню вир≥шенн¤ судом† вс≥х момент≥в, повТ¤заних з мировою угодою, подано в постанов≥ є 10 ѕленуму ¬ерховного —уду —–—– в≥д 1 грудн¤ 1983 р. Уќ применении процесуального законодательства† при рассмотрении гражданских дел в суде первой инстанцииФ. —уду запропоновано в† залежност≥ в≥д характеру спору в необх≥дних випадках спри¤ти зак≥нченню† справи шл¤хом заключенн¤ сторонами мировоњ угоди. Ућожлив≥сть† вир≥шенн¤ спору заключенн¤м мировоњ угоди повинна† ви¤витись ≥ в процес≥ п≥дготовки справи до судового розгл¤ду, а також в стад≥њ виконавчого провадженн¤.

†” випадку за¤ви позивача ≥ в≥дпов≥дача про те, що вони бажають заключити мирову угоду по виникнувшому† м≥ж ними† цив≥льно-правовому спору, суд розТ¤снюЇ њм насл≥дки затвердженн¤ мировоњ угодиФ (п.12)[23] .

”мови мировоњ угоди можуть бути викладен≥ в окремому сп≥льному документ≥ стор≥н, адресованому суду. ÷¤ згода п≥дшиваЇтьс¤ до матер≥ал≥в справи, про що робитьс¤ в≥дм≥тка в протокол≥ судового зас≥данн¤. якщо сторони заключають мирову угоду, знаход¤чись в зал≥ судового зас≥данн¤, умови згоди занос¤тьс¤ в протокол судового зас≥данн¤; позивач ≥ в≥дпов≥дач повинн≥ пдписати його. —уд чи судд¤, що розгл¤даЇ справу розТ¤снюЇ сторонам насл≥дки заключенн¤† мировоњ угода, про що† також робитьс¤ запис в протокол≥ судового зас≥данн¤. —уд контролюЇ цю важливу розпор¤дчу д≥ю сторон ≥ вправ≥ не затверджувати мирову угоду, ¤кщо вона протир≥чить закону чи порушуЇ права ≥ охоронюючи законом ≥нтереси ≥нших ос≥б. Ќеприпустимо, наприклад, затвердженн¤ мировоњ угоди, коли њњ умови порушують трудов≥ права громад¤н (зам≥сть поновленн≥† на робот≥† адм≥н≥страц≥¤ погоджуютьс¤† прийн¤ти позивача на роботу† з заключенн¤м нового† трудового договору) чи в обх≥д закону направлен≥ на зв≥льненн¤† ос≥б в≥д матер≥альноњ в≥дпов≥дальност≥ за збитки, причинен≥ при виконанн≥ њми трудових обовТ¤зк≥в. Ўл¤хом заключенн¤ мировоњ згоди сторони не вправ≥ зм≥нювати розм≥р в≥дшкодуванн¤ за шкоду, спричинену здоровТ¤ю при виконанню трудових обовТ¤зк≥в, а також розм≥ру ал≥мент≥в, встановлених законом. Ќе може стверджуватись мирова угода по справам про встановленн¤ батьк≥вства.

†¬≥дмовл¤ючи† у твердженн≥ мировоњ угоди, суд чи судд¤ виновсить ухвалу, в ¤к≥й викладаютьс¤ мотиви в≥дмови. ” цьому випадку справа повинна бути розгл¤нута по сут≥ з винесенн¤м р≥шенн¤. ќкрема ухвала виноситьс¤ ≥† у випадку затвердженн≥ мировоњ угоди, одночасно суд чи судд¤ припин¤ють провадженн¤ по справ≥. —права по такому позову не може бути почата знову. ѕитанн¤, ¤к≥ торкаютьс¤ мировоњ угоди, вир≥шуЇтьс¤ судом (суддею) в нарадч≥й к≥мнат≥.

2.«абезпеченн¤ позову.

†«абезпеченн¤ позову - це д≥¤льн≥сть суд≥ чи суду по застосуванню передбачених законом м≥р, гарантуючих реальне виконанн¤ майбутнього р≥шенн¤ по справ≥ в тому випадку, ¤кщо позов буде задоволений.

«абезпеченн¤ позову допускаЇтьс¤ у будь-¤кому становищ≥ справ, ¤кщо неприйн¤т≥ м≥ри забезпеченн¤ може бути ускладнить чи зробить неможливим виконанн¤ р≥шень суду. ћ≥ри† по забезпеченню позову приймаютьс¤ судом чи суддею по за¤ви† клопотанню ос≥б, ¤к≥ беруть участь у справ≥, чи по своњй† ≥н≥ц≥атив≥ (ст. 156 ÷ѕ .) ѕроханн¤ ос≥б, ¤к≥ беруть участь у справ≥, про забезпеченн¤ позову може бути ¤к† письмовою так ≥ усною† (наприклад, позивач вправ≥ вказати про це в позовн≥й за¤в≥, за¤вити в ход≥ судового зас≥данн¤†† клопотанн¤, звернутись до† судд≥† чи суду з окремою за¤вою про забезпеченню позову). Ѕудь-¤ких спец≥альних вимог† до виконанн¤ такого проханн¤ закон не передбачаЇ. —удд¤ одноособово вир≥шуЇ питанн¤ про забезпеченн¤ позову в момент порушенн¤ цив≥льноњ справи ≥† њх стад≥њ п≥дготовки, а також в ход≥ судового розгл¤ду, ¤кщо справа розгл¤даЇтьс¤ не в† колег≥альному склад≥. ѕри колег≥альному розгл¤д≥ справи клопотанн¤ про запезпеченн¤ позову можливе лише по порушен≥й справ≥. “ому при† залишенн≥ зави без руху (ст.139 ÷ѕ ) проханн¤ про залишенн¤ позову не може бути розгл¤нуто ≥ фактично залишаЇтьс¤ без розгл¤ду. «а¤ва про запезпеченн¤ позову вир≥шуЇтьс¤ суддею чи судом, ¤кий† розгл¤даЇ справу, в той же† день без пов≥домленн¤† в≥дпов≥дача та ≥нших ос≥б, ¤к≥ беруть участь по справ≥. “ака оперативн≥сть необх≥дна, оск≥льки в≥дпов≥дач може анулювати предмет спору† (продати, сховати, привести в непридатн≥сть ≥ т.д.).† « приводу забезпеченн¤ позову виноситьс¤ ухвала суду (судд≥), ¤ке† виконуЇтьс¤† дл¤ виконанн¤† р≥шень суду.(ст.156 ÷ѕ ). ѕ≥с뤆 винесенн¤ ухвали суду негайно передаЇтьс¤ судовому† виконавцю виконавчий лист дл¤ виконанн¤, зд≥йснюючого† по загальним правилам.

†ћ≥рами по забезпеченню позову можуть бути:

Ј        накладенн¤ арешту на майно чи грошова сума, ¤ка належить в≥дпов≥дачу ≥ знаходитьс¤ у нього чи у трет≥х ос≥б. ¬ необх≥дних випадках майно чи грошова сума повинна† вилучатись негайно;

Ј        заборона в≥дпов≥дачу зд≥йснювати скоЇнн¤ певних д≥й (наприклад, заборона окремо проживаючому батьков≥ забирати д≥тей з дитсадка);

Ј        заборона ≥ншим особам передавати майно в≥дпов≥дачу чи виконуватипо в≥дношенню до нього њх зобовТ¤занн¤ (наприклад, заборна повертати в≥деоапаратуру, передану в≥дпов≥дачем в≥деосалону по договору майнового найму;)

Ј        призупиненн¤ реал≥зац≥њ майна у випадку предТ¤вленню позову про зв≥льненн¤ його в≥д арешту (так ¤к майно, передане д뤆 реал≥зац≥њ в ком≥с≥йний магазин, зн≥маЇтьс¤ з продажу);

†ѕризупиненн¤ ст¤гненн¤ по виконавчому лист≥, оспорюваному боржником в судовому пор¤дку, ¤кщо таке оспорюванн¤ допускаЇтьс¤ законом (так, виконавчий напис нотар≥уса,† виданий† на ст¤гненн¤ заборгованост≥ по квартплат≥, може бути оскаржений у позовному пор¤дку, коли боржник не зг≥дний з розм≥ром суми,† ¤ка п≥дл¤гаЇ утриманню). ¬ необх≥дних випадках може бути допущена дек≥лька вид≥в забезпечнн¤ позову (ст.154 ÷ѕ ).††† ƒопускаЇтьс¤ зам≥на одного виду забезпеченн¤ позову ≥ншим. ѕитанн¤ про† зам≥ну вид≥в забезпеченн¤ позову вир≥шуЇтьс¤ в судовому† зас≥данню. ќсоби, ¤к≥ беруть участь у справ≥, пов≥домл¤ютьс¤ про час ≥ м≥сце† зас≥данн¤, однак не¤вка не ¤вл¤Їтьс¤ перешкодою розгл¤ду питанн¤ про зам≥ну вид≥в забезпеченн¤. ѕри забезпеченню позову про ст¤гненн¤ грошовоњ суми в≥дпов≥дач вправ≥ у м≥ру допущених м≥р забезпеченн¤ внести на депозитний рахунок витребувану позивачем суму (ст.154 ÷ѕ ). « моменту винесенн¤ ухвали про зам≥ну виду забезпеченн¤ першочерговоњ ухвали втратившу силу, до негайного виконанн¤ звертаЇтьс¤ нова ухвала.

ѕрийн¤т≥ м≥ри забезпеченн¤ позову можуть бути в≥дм≥нен≥ судом. ÷е питанн¤ також вир≥шуЇтьс¤ в судовому зас≥данн≥† з пов≥домленн¤м ос≥б, ¤к≥ беруть участь в справ≥, про час ≥ м≥сце зас≥данн¤, однак не¤вка не ¤вл¤Їтьс¤ перешкодою дл¤ розгл¤ду питанн¤. Ќовою ухвалою суд† в≥дм≥н¤Ї д≥ю тоњ м≥ри забезпеченн¤ позову, припин¤ючи тим самим д≥ю першочерговоњ ухвали (ст. 154 ÷ѕ ). ќск≥льки† ухвала про зам≥ну виду забезпеченн¤ позову або про в≥дмову† забезпеченню позову можуть бути порушен≥ ≥нтереси ≥нших стор≥н, подача† приватноњ скарги чи протест на них призупин¤Ї виконанн¤† ухвали. ѕершочергово прийн¤т≥ м≥ри забезпеченн¤ позову збер≥гають свою д≥ю до тих п≥р, поки вищесто¤чий суд не залишить без зм≥н нову ухвалу.† ѕодача† скарги або винееснн¤ протксту на вс≥ ≥нш≥ ухвали на вс≥ ≥нш≥ ухвали по питанн¤м забезпеченн¤ позову не призупин¤ють† виконанн¤ ухвали. якщо† ухвала про забезпеченн¤ позову було винесено без пов≥домленн¤ особи, ¤ка подала скаргу, строк дл¤ подачи скарги обчислюЇтьс¤ з дн¤ в≥домого дн¤, коли йому† стало в≥домо ц¤ ухвала (ст.157 ÷ѕ ). «акон допускаЇ можлив≥сть оскарженн¤ вс≥х ухвал по питанн¤м забезпеченн¤† позову† не випадково, тут сутЇво порушуютьс¤ матер≥альн≥ ≥нтереси стор≥н,† кожна з стор≥н може понести збитк膆 ≥з-за несвоЇчасних чи неправом≥рних д≥й суду. «абезпеченн¤ захисту ≥нтерес≥в позивача, цив≥льне† процесуальне законодавство одночасно надаЇ в≥дпов≥дачу право на† в≥дшкодуванн¤ збитк≥в, спричинених йому забезпеченн¤м позову. « ц≥Їю ц≥ллю† суд чи судд¤, допускаЇ надан¤ забезпеченню можливих дл¤ в≥дпов≥дача† збитк≥в. ¬≥дпов≥дач† п≥сл¤ вступу у законну силу р≥шенн¤,† ¤ким в позов≥ в≥дмовлено, вправ≥† вимагати в≥д позивача в≥дшкодуанн¤† збитк≥в, спричинених йому м≥рами по забезпеченню позову, допущен≥ по† проханню позову.

ѕо справам, ¤к≥ судд¤ розгл¤даЇ одноособово, вс≥ питанн¤ по забезпеченню† позову також вир≥шуЇтьс¤ одноособово.

 

3.«агальна† характеристика заперечень позивача ††

«апереченн¤. –озТ¤сненн¤ в≥дпов≥дача, здатн≥ слугувати його захисту, можуть† в≥дноситьс¤:

Ј        правом≥рност≥ виникненн¤ процесу чи його продовженн¤ , тобто можуть бути

†направлен≥† проти самого розгл¤ду судом даноњ справи;

Ј        бути направлен≥ проти за¤влених позивачем вимог по сут≥.

Ј        розТ¤сненн¤ направлен≥† проти розгл¤ду судом справи, мотивован≥ неправом≥рн≥стю виникнувшого цив≥льного процеса або його продовженн¤- називаЇтьс¤† процесуальними запереченн¤ми.

†ѕроцесуальн≥ запереченн¤ можуть складатись† у вказ≥вц≥ суду на в≥дсутн≥сть права на предТ¤вленн¤ позову ( в силу, наприклад, непро≥нформованост≥ справи судовими органами чи в≥дсутн≥стю ≥ншоњ посилки права на предТ¤вленн¤ позову) ≥ в основному на так≥й вказ≥вц≥ вимоги припинити справу провадженн¤. ѕроцесуальне запереченн¤ в≥дпов≥дач може звернути увагу суду ≥ на порушенн¤ позивачем пор¤дку предТ¤вленн¤ позову (наприклад, на неп≥дсудност≥ справи даном суду) ≥ вимагати у суду прийн¤тт¤ у встановлених† таких випадках† м≥р: в≥дкладенн¤† зас≥данн¤, призупиненн¤ справи провадженн¤, передач≥ його в† ≥нший суд по† належн≥й† п≥дсудност≥ та ≥н.

†ѕроцесуальн≥ запереченн¤† в цив≥льному процесуальному прав≥, вказують на так≥ недол≥ки процеса, ¤к≥ суд зобовТ¤зани врахувати по власн≥й ≥н≥ц≥атив≥. “им† не менше наданн¤ сторонам можливост≥ звертатись на них увагу суду слугуЇ суттЇвою гарат≥Їютого, що вони будуть усунут≥.

†≤нший вид розТ¤снень в≥дпов≥дача, направлених на захист його прав ≥ законних ≥нтерес≥в, складають розТ¤сненн¤, в≥днос¤чи њх† по сут≥ предТ¤влених† до нього позовних вимог.

якщо позива доказ≥в основного позову не предТ¤вить, то в≥дпов≥дач вправ≥ вказати на це, обмежуючись запереченн¤м в≥дпов≥дних факт≥в. “аке так зване запереченн¤ факту, обовТ¤зок доказуванн¤ ¤ких лежить на позивачу. ¬с≥ ж, ¤к правило, запереченн¤, звичайно обгрунтовуютьс¤† в≥домими висновками, ¤к≥ навод¤тьс¤ в≥дпов≥дачем анал≥зом ≥ спростуванн¤м† доказ≥в, ¤к≥ наводились позивачем. якщо наприклад, позивач в позов≥ про роз≥рванн¤ договору куп≥вл≥- продажу будинку† посилаЇтьс¤ на† ви¤вленн≥†† њм в† ц≥й буд≥вл≥ недол≥ки (несправн≥сть водопроводу, об≥гр≥ванн¤),† то в≥дпов≥дач заперечуючи проти позову, може доказувати , що представлен≥ позивачем акти, н≥би-то св≥дчать про нел≥ки буд≥вл≥, складен≥ неправильно.

«апереченн¤ факт≥в† основи позову може п≥дтверджуватись приведеними в≥дпов≥дачем доказаними фактами, не сум≥сними з фактами основи позову.† Ќаприклад, факт батьк≥вства в≥дпов≥дача, що стверджуЇтьс¤ позивачем, може заперечуватись фактом походжен¤† дитини в≥д ≥ншоњ особи; факт спричиненн¤ в≥дпов≥дачем шкоди Ц фактом присутност≥ в≥дпов≥дача в момент причиненн¤ шкоди в ≥ншому м≥сц≥† (ал≥б≥)† ≥ т.д.

–озТ¤сненн¤ в≥дпов≥дача можуть в≥дноситись ≥ до правильного обгрунтуванн¤ позивачем своњх вимог, мат膆 посилки на закони та ≥нш≥ постанови, њх зм≥сту, значенн¤ њх застосуванн¤ в даному випадку.† ¬≥д запереченн¤† факт≥в ≥ правових довод≥в сл≥д в≥др≥зн¤ти т≥ розТ¤сненн¤, ¤к≥ сам≥ обгрунтовуютьс¤ на юридичних фактах, що привод¤тьс¤ в≥дпов≥дачем. “ак≥ розТ¤сненн¤ називаютьс¤ запереченн¤ми у власному, чи т≥сному зм≥ст≥ (ст.180 ÷ѕ ).

ќтже, запереченн¤ у власному зм≥ст≥ називаютьс¤ направлен≥ на поваленн¤ позовних вимог розТ¤снень в≥дпов≥дача, основан≥ на юридичних фактах, наведених в≥дпов≥дачем.

«апереченн¤ у власному зм≥ст≥ можуть мати† подв≥йний† зм≥ст та значенн¤:

1.¬они можуть заперечувати факти основи позову. “ак, наприклад, проти позову про в≥дшкодуванн¤ шкоди, ѕричиненого майну, в≥дпов≥дач може заперечувати, вказуючи на те, що в≥н був уповноважений на причинену шкоду чи що шкода в д≥йсност≥† виникла† п≥сл¤ вини самого позовача..

3.      ¬≥дпов≥дач може, не заперечуючи факт≥в основи позову, з ¤кими позивач повТ¤зуЇ своњ позовн≥ вимоги, навести ≥нш≥ факти, анульовуюч≥ значенн¤ факт≥в основи позову. ¬≥н може привести факти, ¤к≥ перешкоджають виникненн¤ позовних вимог (так зван≥ правоперешкоджаюч≥ факти), наприклад, заперечуючи проти д≥њ договора, зробити посилку на нед≥Їздатн≥сть одноњ ≥з стор≥н† при в≥дсутност≥† участ≥ законного представника. « такою ж ц≥ллю в≥дпов≥дач може привести факти, ¤к≥ т¤гнуть за собою припиненн¤ ран≥ш виникнутого права позивача (так зван≥ правопоглинаюч≥ факти). “ак, в≥дпов≥дач, заперечуючи проти позову про ст¤гненн¤ з нього† грошових кошт≥в може зробити посилку на сплату њм боргу чи на погашен≥ строку позовноњ давност≥.

ѕроцесуальн≥ запереченн¤ можуть пол¤гати у вказ≥вц≥ суду† на неправом≥рн≥сть виникненн¤ ≥ розвитку процесу, на порушенн¤† позивачем пор¤дку пред'¤вленн¤ позову, в≥дпов≥дач може вимагати у† суду† реал≥зац≥й його гарант≥й по захисту проти позову.† ѕроцесуальн≥ запереченн¤ в≥дпов≥дача звичайно стосуютьс¤† порушенн¤ судом цив≥льних процесуальних норм, порушенн¤,† ¤к≥† мають бути усунен≥ самим судом. ќднак, ≥н≥ц≥атива в≥дпов≥дача† по усуненню порушень процесуальних норм служитиме гарант≥Їю реал≥зац≥њ ним своњх прав[24].

ћатер≥ально-правов≥ запереченн¤Чзапереченн¤ в≥дпов≥дача† проти задоволенн¤ позову.† ћатер≥ально-правов≥ запереченн¤Чце п≥дтверджуван≥ аргументами докази† в≥дпов≥дача†† проти† матер≥ально-правовоњ† вимоги позивача. «апереченн¤ в≥дпов≥дача можуть стосуватис¤† ≥ посилань позивача на певн≥ правов≥ норми, на правильн≥сть њх тлумаченн¤.† ƒе¤к≥ в≥дступи в≥д традиц≥йноњ класиф≥кац≥њ заперечень на процесуальн≥ ≥ матер≥ально- правов≥ припускаЇ ј. ќ. ƒобровольський. ††††††††††† ƒо матер≥ально-правових заперечень† в≥н в≥дносить: запереченн¤ ≥ зустр≥чний позов. ј. ќ. ƒобровольський не згадуЇ про† процесуальн≥ запереченн¤, а називаЇ њх процесуальними в≥дводами[25], хоча говорить саме про процесуальн≥ запереченн¤. —воЇр≥дна позиц≥¤ ј. ќ. ƒобровольського по¤снюЇтьс¤ його структурою права† на позов. ѕо сут≥ тут маЇ м≥сце вживанн¤ р≥зноњ терм≥нолог≥њ. —уть залишаЇтьс¤ та сама.† ѕроцесуальн≥ запереченн¤ в≥дпов≥дача утворюють певну систему. ÷е, передус≥м, запереченн¤, ¤к≥ стосуютьс¤ правом≥рност≥ виникненн¤ процесу, а також запереченн¤ з приводу окремих процесуальних д≥й позивача або суду.

 

4. «јѕ≈–≈„≈ЌЌя† ѕ–ќ“» ¬»Ќ» Ќ≈ЌЌя ѕ–ќ÷≈—”

ѕрактично дуже важливим засобом захисту в≥дпов≥дача проти позову Ї його запереченн¤ проти самого виникненн¤ процесу, проти† порушенн¤ проти нього цив≥льно-правового спору. Ќе торкаючись ще питань обгрунтованост≥† переконливост≥† матер≥ально-правовоњ вимоги, за¤вленоњ йому позивачем, в≥дпов≥дач прагне довести суду незаконн≥сть зверненн¤ позиваче솆 з позовом у суд, неможлив≥сть розгл¤ду ц≥Їњ вимоги судом.

¬≥домо, що за д≥ючим цив≥льним процесуальним законодавством (ст. 4 ÷ѕ  ”–—–) будь-¤ка за≥нтересована особа маЇ право† в пор¤дку, встановленому законом, звернутис¤ до суду за захистом порушеного або оспорюваного права або охоронюваного законом ≥нтересу. ћетою такого зверненн¤ Ї вимога про розгл¤д у судовому пор¤дку конкретноњ цив≥льноњ справи ≥ одержанн¤ по н≥й† спри¤тливого дл¤ себе судового р≥шенн¤. ÷≥й мет≥ позивача протистоњть протилежна к≥нцева мета в≥дпов≥дача Ч спростувати вимоги позивача. ÷е спростуванн¤ пересл≥дуЇ передус≥м дос¤гненн¤† найближчоњ метиЧдоказ незаконност≥ (неправом≥рност≥) виникненн¤ самоњ цив≥льноњ справи у суд≥[26].

Ўирока можлив≥сть у зверненн≥ з позовом до суду (ст. 4 ÷ѕ † ) однак не означаЇ, що будь-¤ка адресована до суду вимога† автоматично приводить до виникненн¤ процес). ≤снуЇ† р¤д обставин (передумов права на пред'¤вленн¤ позову ≥ умов прийн¤тт¤† позовноњ за¤ви судом), ¤к≥ у кожному конкретному випадку дозвол¤ють точно визначити правом≥рн≥сть виникненн¤ цив≥льноњ справи† у суд≥, правильн≥сть прийн¤тт¤ судом позовноњ за¤ви до свого судо чинства[27]

—аме на ц≥ обставини ≥ може посилатис¤-в≥дпов≥дач, оспорюючи† законн≥сть (правом≥рн≥сть) виникнувшоњ у суд≥ справи.† Ќаука цив≥льного процесуального права розр≥зн¤Ї два види† передумов права по пред'¤вленню позову: позитивн≥ ≥ негативн≥.

ѕозитивн≥ передумови Ч це так≥ обставини, на¤вн≥стю ¤ких† визначаЇтьс¤ правом≥рн≥сть виникненн¤ процесу. Ќегативн≥ передумови Ч це обставини, в≥дсутн≥стю ¤ких† визначаЇтьс¤ правом≥рн≥сть виникненн¤ процесу. ѕриродно, що обидва види передумов мають велике практичне† значенн¤ ¤к дл¤ позивача, так ≥ дл¤ в≥дпов≥дача. ќднак питанн¤ про розпод≥л обов'¤зку доказу цих передумов дл¤ стор≥н розв'¤зуватиметьс¤ по-р≥зному. ÷е визначаЇтьс¤ одн≥Їю з найважлив≥ших ознак стор≥н Ч протилежн≥стю њх ≥нтерес≥в.

ƒл¤ того, щоб суд прийн¤в до свого провадженн¤ позовну за¤ву, позивач повинен довести† на¤вн≥сть позитивних передумов (п≥дв≥домч≥сть справи суду та ≥нше - в≥дсутн≥сть негативних передумов (в≥дсутн≥сть судового р≥шенн¤ по тотожньому позову та ≥н.). «овс≥м протилежний обов'¤зок доказу у в≥дпов≥дача. ƒл¤ п≥дтвердженн¤ незаконност≥ виникненн¤ процесу в≥дпов≥дач ж повинен† довести в≥дсутн≥сть позитивних передумов (наприклад† неп≥дв≥домч≥сть справи суду та ≥н.) ≥ на¤вн≥сть негативних передумов (на¤вн≥сть судового р≥шенн¤ за тотожн≥м позовом та ≥н.).

ќдним з достоњнств† цив≥льного процесуального законодавства Ї те, що в закон≥ точно визначено перел≥к п≥дстав, по ¤ких† судд¤ може в≥дмовити у прийн¤тт≥ позовноњ за¤ви (ст. 136† ÷ѕ ).† ƒуже важливо, що цей перел≥к Ї вичерпним [28] ≥ надто† широкому тлумаченню не п≥дл¤гаЇ.

„≥тке визначенн¤ в закон≥ п≥дстав до в≥дмови у прийн¤тт≥ позовноњ за¤ви маЇ велике практичне значенн¤ дл¤ суду, позивача, в≥дпов≥дача.† —удд¤ може в≥дмовити у прийн¤тт≥ позовноњ за¤ви лише† у випадках, вказаних у закон≥ (ст. 136 ÷ѕ  ). « врахуванн¤м тих же п≥дстав позивач маЇ право напол¤гати† на прийн¤тт≥ його за¤ви с\доч. ” випадку в≥дмови судд≥ у прийн¤тт≥ за¤ви позивач маЇ право вимагати з цього питанн¤ мотивованоњ ухвали.† ÷≥ ж п≥дстави Ї найважлив≥шою процесуальною гарант≥Їю прав в≥дпов≥дача ѕосилаючись на них ≥ довод¤чи њх на¤вн≥сть або в≥дсутн≥сть, в≥дпов≥дач зд≥йснюЇ своЇ право на запереченн¤ проти виникнувшоњ проти нього цив≥льноњ справи. ¬≥дзначаючи† ц≥ дуже ≥стотн≥ права в≥дпов≥дача, ми звертаЇмо особливу увагу† на те. що тут мова йде саме про процесуальн≥ запереченн¤. ћатер≥ально-правов≥† стад≥њ прийн¤тт¤ позовноњ за¤ви розв'¤зуватис¤ не можуть, бо обгрунтован≥сть позовних вимог п≥дл¤гаЇ розв'¤занню у судовому зас≥данн≥ при розгл¤д≥ справи по сут≥, а не одноос≥бне† суддею[29].

як≥ ж обставини вход¤ть у предмет доказуванн¤ в≥дпов≥дача,† ¤кий заперечуЇ проти виникненн¤ процесу, проти порушенн¤ проти† нього цив≥льноњ справи.

 

ј. ” своњх запереченн¤х в≥дпов≥дач може доводити неправом≥рн≥сть виникненн¤ процесу у зв'¤зку з тим, що дана справа не п≥дл¤гаЇ розгл¤дов≥ у судових органах.† ƒе¤кий час у наш≥й процесуальн≥й л≥тератур≥ пон¤тт¤ Ђвимога не п≥дл¤гаЇ розгл¤дов≥ у судових органахї розгл¤далос¤ обмежено. ѕ≥д ним розум≥лас¤ лише неп≥дв≥домч≥сть справи судови솆 органам[30].

ќднак нин≥ це пон¤тт¤ тлумачитьс¤ значно ширше, хоча ≥ тут† немаЇ Їдиноњ думки з цього питанн¤. Ќ≥ у кого не викликаЇ сумн≥ву† твердженн¤ про те, що не п≥дл¤гають розгл¤дов≥ у судових органах справи суду неп≥дв≥домч≥. ƒо цих справ в≥днос¤тьс¤ так≥ справи, вимоги по ¤ких п≥дл¤гають правовому захисту, але не судовим,† а ¤кимось ≥ншим шл¤хом (громадськими орган≥зац≥¤ми, арб≥тражем ≥ т. д.). «агальн≥ правила п≥дв≥домчост≥, ¤к в≥домо, закр≥плен≥ нормами цив≥льних процесуальних кодекс≥в та ≥ншими нормативними актами (÷ив≥льним† кодексом,† кодексо솆 про шлюб ≥ с≥м'ю ≥ т. д.).

«апереченн¤ в≥дпов≥дача з питань п≥дв≥домчост≥ можуть стосуватис¤ ¤к суб'Їктивного складу сп≥рного правов≥дношенн¤, так ≥ його зм≥сту (ст. 24 ÷ѕ ). „≥тке знанн¤ судом найважлив≥ших† правил п≥дв≥домчост≥ ≥ активна допомога в≥дпов≥дачу в цьому питанн≥, створить реальну можлив≥сть останньому оспорювати правом≥рн≥сть виникненн¤ процесу. —тосовно до запереченн¤ в≥дпов≥дача† з питань п≥дв≥домчост≥, важливо звернути увагу на правила альтернативноњ п≥дв≥домчост≥, коли за д≥ючим законодавством окрем≥† вимоги можуть бути предметом судового розгл¤ду або вир≥шуватис¤† ≥ншим шл¤хом.

як ≥ за будь-¤коњ альтернативи, право вибору п≥дв≥домчост≥ належить позивачу. ¬≥дпов≥дач може оспорювати тут лише доц≥льн≥сть зробленого позивачем вибору (роз≥рванн¤† шлюбу в суд≥, ¤кщо у стор≥н Ї можлив≥сть роз≥рват膆 шлюб в органах –ј√—у).[31]

†ќднак в ≥нших випадках альтернативноњ п≥дв≥домчост≥, коли пор¤док розгл¤ду спору визначаЇтьс¤ згодою стор≥н (сп≥вв≥дношенн¤ компетенц≥њ† ≥ товариського суду з де¤ких майнових спор≥в) у в≥дпов≥дача вже, природно, в≥дсутнЇ право цього† процесуального запереченн¤. ѕон¤тт¤ Усправа не п≥дл¤гаЇ розгл¤дов≥ у судових органах У включаЇ у себе також спори з неправовою† вимогою. Ќа в≥дм≥ну в≥д неп≥дв≥домчост≥ справи суду, коли вимога† все ж п≥дл¤гаЇ правовому захисту (але не судовому), тут мова йде† про† вимоги, ¤к≥ взагал≥ нашим правом не захищаютьс¤. Ќе мають† правового захисту вимоги, позбавлен≥ такого пр¤мою вказ≥вкою† у закон≥. —юди в≥дноситьс¤, наприклад, справа про встановленн¤† батьк≥вства по в≥дношенню до д≥тей, ¤к≥ народилис¤ до 1 жовтн¤ 1968 р.[32]†  р≥м того, до неправових вимог в≥днос¤тьс¤ так≥, ¤к≥ за очевидним своњм зм≥стом не захищаютьс¤ н≥ в судовому, н≥† ¤комусь ≥ншому пор¤дку[33].

« приводу цього процесуального запереченн¤ в л≥тератур≥ висловлен≥ р≥зн≥ думки. “ак, проф. ќ. ѕ.  лейнман вважаЇ, що на цих† же п≥дставах (неправова вимога за зм≥стом) в≥дпов≥дач може заперечувати проти виниклого проти нього процесу³. ≤ншу точку зору†† висловлюЇ професор ћ. √урвич. ¬≥н вважаЇ, що судд¤ повинен† в≥дмовл¤ти у прийн¤тт≥ позовноњ за¤ви лише тод≥, коли пр¤мою† вказ≥вкою закону вимога вважаЇтьс¤ неправовою. –озповсюдженн¤ ц≥Їњ рекомендац≥њ на ≥нш≥ випадки означало б, на його думку,† обх≥д принципу колег≥альност≥ судового розгл¤ду справи ≥ порушенн¤ ст. 129† ÷ѕ  [34].

ѕозиц≥¤ Ћ. ј. √урвича глибоко не переконуЇ, бо при очевидност≥ неправового характеру за¤вленоњ вимоги немаЇ н≥¤кого смислу† приймати справу до судочинства.† ѕро це св≥дчать ≥ матер≥али судовоњ практики. “ак, наприклад, за зм≥стом ст. 309 ÷ † не п≥дл¤гають судовому розгл¤ду† —пори про обм≥н жилих прим≥щень у будинках, ¤к≥ належать громад¤нам на правах особистоњ власност≥, вимоги житлових орган≥в до громад¤н про переселенн¤ з метою вилученн¤† внутр≥к≥мнатних† надлишк≥в жилоњ площ≥⁵, позови повнол≥тн≥х працездатних брат≥в, сестер, про ст¤гненн¤ алимент≥в, позови до правозаступник≥в† п≥сл¤ зак≥нченн¤ роботи ком≥с≥њ по припиненню д≥¤льност≥ орган≥зац≥њ, що† л≥кв≥дуЇтьс¤ [35].

—л≥д в≥дзначити, що в цих питанн¤х у судов≥й практиц≥ ≥нод≥† зустр≥чаютьс¤ помилки. ”правл≥нн¤ роб≥тничого постачанн¤ пред'¤вило позов до ”спенськоњ про в≥дшкодуванн¤ витрат у зв'¤зку з навчанн¤м в≥дпов≥дачки на торгово -кул≥нарних курсах. ѕ≥сл¤ зак≥нченн¤ навчанн¤ ”спенська до роботи не приступила, в зв'¤зку з чим ≥ виникла справа у суд≥.

†—уд позов задовольнив.  асац≥йна ≥нстанц≥¤ р≥шенн¤† суду скасувала ≥ вказала, що д≥ючий закон не передбачаЇ обов'¤зку† роб≥тник≥в ≥ службовц≥в в≥дшкодовувати витрати, пов'¤зан≥ з њх навчанн¤м на профес≥йних курсах. ќднак зам≥сть припиненн¤ справи, бо дана вимога неправова, касац≥йна ≥нстанц≥¤ винесла† нове р≥шенн¤ по справ≥, в≥дмовивши позивачу у позов≥[36]. ѕосиланн¤ в≥дпов≥дача на неправом≥рн≥сть виникненн¤ процесу† може мати м≥сце ≥ тод≥, коли закон на певний час створюЇ перешкоди† позивачу на зверненн¤ до суду.

“ак, зг≥дно з ст. 14  одексу закон≥в про шлюб ≥ с≥м'ю чолов≥к не вправ≥ без згоди дружини† порушувати справу про роз≥рванн¤ шлюбу п≥д час ваг≥тност≥ дружини ≥ прот¤гом одного року п≥сл¤ народженн¤ дитини.

як ми бачимо† у† цьому випадку, справа не п≥дл¤гаЇ розгл¤ду судом до зак≥нченн¤ певного часу. « ц≥Їю обставиною ≥ зв'¤зана† можлив≥сть запереченн¤ в≥дпов≥дача проти виникненн¤ процесу².

”† л≥тератур≥ ≥† судов≥й практиц≥† виникло питанн¤ про те, чи† може† в≥дпов≥дач заперечувати проти виникненн¤ процесу, ¤кщо† в≥н по сут≥ вимогу позивача не оспорюЇ, (в≥дсутн≥й сп≥р про право),† але своњми† пасивними д≥¤ми перешкоджаЇ позивачу у зд≥йсненн≥† його права.

ѕ≥д час шлюбу подружж¤м ¬. ≤. та Ќ. Ћ.≤. —амощенк≥в було споруджено будинок ≥ зареЇстровано на ≥м'¤ чолов≥ка Ч —амощенка ¬. ≤. „ерез де¤кий час подружж¤ припинило шлюб, майно† (в тому числ≥ ≥ домоволод≥нн¤) розд≥лено не було. —амощенко вир≥шив подарувати† свою† половину плем≥ннику.† ќднак нотар≥ус в≥дмовив у посв≥дченн≥ договору на даруванн¤† половини будинку, бо у правоустановчом) документ≥ власником† всього будинку було вказано —амощенка ¬. ≤., ¤кий ≥ не приховував, що фактично в≥н Ї власником лише половини. …ого колишн¤† дружина не згодна була провести розд≥л позасудовим† шл¤хом. —амощенко ¬. ≤. звернувс¤ з позовом до суд.† ѕредставник Ќ. ћ.—амощенка п≥д час п≥дготовки справи до судового розгл¤ду посилавс¤ на незаконн≥сть виниклого процесу, бо м≥ж сторонами був† в≥дсутн≥й сп≥р про право. —уд на ц≥й п≥дстав≥† припинив† судочичство, вказавши, що справа не п≥дл¤гаЇ розгл¤ду в судових† органах в зв'¤зку з в≥дсутн≥стю спору про право.[37]

я† вважаю, що в даному† випадку суд д≥¤в неправильно. ѕасивне ставленн¤ в≥дпов≥дача в даному випадку служило перешкодою† дл¤ позивача у зд≥иснелн≥ його пава, ≥ суд повинен був по† сут≥ вир≥шити дане питанн¤. —л≥д в≥дзначити, що у под≥бних† випадках ¬ерховний —уд —–—– займав ≥нколи протилежну позиц≥ю.

 

Ѕ. ѕроцесуальн≥ запереченн¤ в≥дпов≥дача проти виникненн¤ процесу можуть стосуватис¤ випадк≥в недодержанн¤ позивачем установленого дл¤ даноњ категор≥њ справ попереднього позасудового† розв'¤занн¤ спору.

÷≥ запереченн¤ в≥дпов≥дача мають певн≥ меж≥. ѕередус≥м з приводу цих п≥дстав в≥дпов≥дач може заперечувати† проти виникненн¤ процесу, ¤кщо дл¤ даноњ категор≥њ справ законом† встановлено цей позасудовий пор¤док. ¬с≥ ц≥ випадки передбачен≥ спец≥альними нормативними актами ≥ дов≥льно вир≥шуватис¤ це питанн¤ не може. “ак, у практиц≥ в≥дом≥ випадки, коли в≥дпов≥дач вказуЇ на необх≥дн≥сть позасудового урегулюванн¤ спору, вимагаЇ визнанн¤† процес† неправом≥рним, хоча закон дл¤ ц≥Їњ категор≥њ справ позасудового пор¤дку урегулюванн¤ спору не встановлюЇ† “ак, наприклад, в практиц≥ в≥дом≥ випадки закритт¤ справи† за клопотанн¤м в≥дпов≥дача з посиланн¤м на неправом≥рн≥сть† вининенн¤† процесу.

ƒо Ўевченк≥вського районного народного суду над≥йшла за¤ва в≥д громад¤нки «ембицькоњ до подружж¤ Ѕудник про виселенн¤† њх через† неможлив≥сть сп≥льного проживанн¤.† —уд закрив судочинство, вказавши, що дана справа виникла в суд≥ неправом≥рно, бо позивачка до зверненн¤ з позовом у† суд† не зверталас¤ з под≥бними вимогами до товариського суду[38].

ƒл¤ правильноњ конструкц≥њ запереченн¤ на ц≥й п≥дстав≥ в≥дпов≥дач у своњх доказах повинен вказувати, що хоча позивач, можливо, ≥ виконав вимогу закону про позасудовий пор¤док урегулюванн¤ спор), але звертавс¤ до того органу,† у ¤кий сл≥д було б.

ѕомилкове визначенн¤ орган≥в, до ¤ких позивач маЇ звернутис¤ дл¤ досудового† врегулюванн¤ спору, виникаЇ ≥нод≥ в позовах за участю транспортних орган≥зац≥й.† —имферопольський м≥жколгоспбуд звернувс¤ до суду з позовом† до ≤львенського рейду тресту Ђ амл≥сосплавї ≥ «ах≥дно-уральському† управл≥нню по постачанню та збуту л≥соматер≥ал≥в про ст¤гненн¤† 1989 крб. за нестачу л≥су. ѕред'¤влен≥ м≥жколгоспбудом претенз≥њ були залишен≥† ≤львенським† рейдом ≥ «ах≥дно-урал≥спостачзбутоњ незадоволеними.† ¬ судовому зас≥данн≥ представник в≥дпов≥дача вказав, що позивач повинен був пред'¤вити претенз≥ю ≥ до транспортних орган≥зац≥й. ѕогоджуючись з доказами† в≥дпов≥дача, суд визнав виникненн¤ процесу неправом≥рним ≥ залишив† позов без розгл¤ду[39].

Ќедодержанн¤ попереднього, досудового пор¤дку р≥шенн¤† окремих† питань зустр≥чаЇтьс¤ ≥нод≥ ≥ у справах про потраву пос≥в≥в.† √ородоцький† районний народний суд ’мельницькоњ област≥† вир≥шив по сут≥ позов радгоспу њм. ∆данова про ст¤гненн¤ 648 крб.† збитк≥в, у зв'¤зку з потравою птицею пос≥в≥в† ¤чменю. Ќеправом≥рн≥сть виникненн¤ процесу пол¤гаЇ тут в тому, що† питанн¤ про в≥дшкодуванн¤ збитк≥в у зв'¤зку з потравою пос≥в≥в повинно було спочатку бути розв'¤заним виконкомом м≥сцевоњ† –ади. “ому суди мають право приймати так≥ позови лише у випадку в≥дмови в≥д виконанн¤ р≥шенн¤ виконкому[40].

ѕосл≥довно провадитьс¤ у житт¤ судовою практикою ≥ вимога† закону про необх≥дн≥сть додержанн¤ попереднього позасудового пор¤дку, вир≥шенн¤ спор≥в, ¤к≥ випливають з трудових правов≥дносин.

√алай† та ≥нш≥ прац≥вники позав≥домчоњ охорони звернулис¤† до суду з за¤вою про ст¤гненн¤ з п≥дприЇмства процентноњ надбавки за вислугу рок≥в. —удд¤ в≥дмовив у прийн¤тт≥ позовноњ за¤ви, оск≥льки дане питанн¤ не розгл¤далос¤ ком≥с≥Їю по трудових спорах. —удова колег≥¤ у цив≥льних справах ¬ерховогого —уду ––‘—–† за скаргою позивач≥в у своњй ухвал≥† вказала, що обов'¤зковим первинним органом по розгл¤ду трудових спор≥в, кр≥м спор≥в про в≥дновленн¤ на робот≥, Ї ком≥с≥њ по трудових спорах. “аким чином,† законом встановлено дл¤ даноњ категор≥њ справ обов'¤зковий позасудовий пор¤док њх розгл¤ду.

ќтже, процесуальн≥ запереченн¤ в≥дпов≥дача про правом≥рн≥сть† виникненн¤ процесу визначаютьс¤, передус≥м, тим, що такий пор¤док маЇ бути додержаний ≥ що позивач звертавс¤ саме до потр≥бного органу.† ” процесуальн≥й л≥тератур≥ досить детально розгл¤далос¤† питанн¤ про вплив строку на додержанн¤† позасудового пор¤дку† урегулюванн¤ спору. ÷е питанн¤ маЇ велике практичне значенн¤† дл¤ розв'¤занн¤ питань позасудовим пор¤дком.

ќднак дл¤ запереченн¤ в≥дпов≥дача проти правом≥рност≥ виникненн¤ даного процесу в≥н значенн¤ не маЇ[41].

 

¬. ѕевне м≥сце у судов≥й практиц≥ займають процесуальн≥ запереченн¤ в≥дпов≥дача проти виникненн¤ процесу у зв'¤зку з поданн¤м позивачем тотожнього позову.

÷ив≥льний процесуальний закон (ст. 136 ÷ѕ ) припускаЇ це процесуальне запереченн¤ в≥дпов≥дача, ¤кщо вже Ї† р≥шенн¤ суду по цьому позову або ухвала суду про в≥дмову в≥д позову, а також мирова угода по ньому. Ќеобх≥дно передус≥м звернути увагу на де¤ку неточн≥сть п. «† ст. 136 ÷ѕ  . «г≥дно з п.« 136 ÷ѕ † в≥дпов≥дач† може заперечувати проти пред'¤вленого позову лише тод≥, коли за† цим позовом р≥шенн¤ або ухвала суду вступила у законну силу.†††††††††
††††††††††††††† ¬ступ р≥шенн¤ або ухвали у законну силу не може тут мати вир≥шального значенн¤, бо вже той факт, що дана справа розгл¤нута† ≥ вир≥шена судом, Ї п≥дставою дл¤ в≥дпов≥дача заперечувати проти† повторного пред'¤вленого позову.† ѕредметом доказу у в≥дпов≥дача по цих запереченн¤х маЇ бути† тотожн≥сть позову.† “еор≥¤ цив≥льного процесуального права ч≥тко визначаЇ ознаки† тотожнього позову: одн≥ й т≥ ж сторони, та ж сама п≥дстава ≥ той же предмет позову.† ѕерша ознака (тотожн≥сть стор≥н) звичайно в практиц≥ особливих† труднощ≥в не викликаЇ. ¬≥дпов≥дачу легко довести у своњх† запереченн¤х те, що позов до нього був пред'¤влений саме цим† позивачем. ќднак в практиц≥ ≥ тут ≥нод≥ зустр≥чаютьс¤ сп≥рн≥†† питанн¤.

√ромад¤нин ‘есенко Ѕ. ѕ. пред'¤вив позов про виселенн¤ наймача «аруб≥на Ќ. ≤. у зв'¤зку з неможлив≥стю з ним сп≥льного проживанн¤. Ќародний суд позов задовольнив. ƒо виконанн¤ р≥шенн¤† позивач ‘есенко Ѕ. Ќ. помер. –≥шенн¤ не було виконане. „ерез два† роки такий же позов пред'¤вила дружина померлого ‘есенка Ќ. ¬. «а запереченн¤ми в≥дпов≥дача суд закрив провадженн¤ справи† в суд≥, посилаючись на те, що тотожн≥й позов був уже розгл¤нутий† судом, отже, процес по друг≥й справ≥ виник незаконно. «а скаргою позивачки касац≥йна ≥нстанц≥¤ скасувала ухвалу† суду ≥ вказала, що другий позов не Ї тотожн≥м першому. ’оча позивачка ¤к спадкоЇмець померлого по сут≥ за¤вила такий же позов,† стороною у справ≥ Ї ≥нша особа, а тому суд був зобов'¤заний розгл¤нути справу по сут≥. «апереченн¤ в≥дпов≥дача тут були безп≥дставними[42].

“отожн≥й позов за суб'Їктивним складом передбачаЇ, що такими Ї позови, у ¤ких той самий позивач ≥ той самий в≥дпов≥дач. якщо† у нов≥й справ≥ сторони м≥н¤ють процесуальне положенн¤, так≥ позови тотожн≥ми визнавати не можна. “ому сл≥д погодитись з думкою автор≥в† Ќауково-практичного† комента𤆠÷ѕ , ¤к≥ вважають, що позов особи про анулюванн¤ запису батьком† дитини не повинен розгл¤датис¤ ¤к тотожн≥й, ¤кщо вже† в≥дбулос¤† р≥шенн¤ суду про ст¤гненн¤ з ц≥Їњ особи ал≥мент≥в ^[43]. ѕередус≥м, сторони тут займають† процесуальне становище (в≥дпов≥дач† за перв≥сним позовом став позивачем). Ѕ≥льше тогоЧд≥юче с≥мейне законодавство позв'¤зуЇ можлив≥сть зверненн¤ до суду з позовом про анулюванн¤ запису батьком дитини лише ≥з зак≥нченн¤м† певного строку. “а й природа цього строку матер≥ально- правова, не впливаЇ на можлив≥сть виникненн¤ процесу по† справ≥.

«вичайно у судов≥й практиц≥ суди ч≥тко визначають тотожн≥сть п≥дстав позову Ч повний зб≥г юридичних факт≥в, з ¤ких позивач †висуваЇ своњ вимоги. ќднак ≥ тут в практиц≥ суд≥в зустр≥чаютьс¤† помилки, коли суди при визначенн≥ тотожност≥ п≥дстав позову не† враховують строку, ¤кий ≥стотно зм≥нюЇ п≥дставу позову.† Ќаприклад, суд виносить р≥шенн¤ про в≥дмову у позов≥ про роз≥рванн¤† шлюбу. „ерез де¤кий час позивач знову звертаЇтьс¤† з цим† же позовом до суду про розлученн¤. —уди в≥дмовл¤ють ≥нод≥† у прийн¤тт≥ за¤ви, посилаючись† на† тотожн≥й позов. « такою† практикою погодитис¤ не можна, бо зак≥нченн¤ певною строку† (за ≥нших однакових п≥дстав позову) по сут≥ зм≥нюЇ цю п≥дставу (≥з зак≥нченн¤м строку поглиблюЇтьс¤ або стираЇтьс¤ розлад† в с≥м'њ)[44].

Ќарешт≥, заперечуючи проти виникненн¤ процесу за тотожн≥м† позовом, в≥дпов≥дач повинен довести тотожн≥сть предмету позову, тобто матер≥ально-правова вимогу, пред'¤влену до нього позивачем. ÷е питанн¤ не створюватиме труднощ≥в дл¤ судовоњ практики, ¤кщо п≥д предметом позову ми розум≥тимемо матер≥ально-правову вимогу позивача до в≥дпов≥дача[45]. якщо ж п≥д предметом позову розум≥ють ≥нод≥ сп≥рн≥ матер≥ально-правов≥ в≥дношенн¤ ^[46], це багато в чому ускладнюЇ питанн¤ в≥дмежуванн¤ одного позову в≥д ≥ншого.

« питанн¤м неможливост≥ нового розгл¤ду тотожн≥х позов≥в† пов'¤зана проблема сп≥вв≥дношенн¤ компетенц≥њ народних ≥ товариських суд≥в, преюд≥ц≥йна сила акт≥в товариського ≥ народного† суду. —т. 136 ÷ѕ † даЇ передумову дл¤ запереченн¤ в≥дпов≥дача проти виникненн¤ процесу, вказуючи на неприпустим≥сть† одночасного знаходженн¤ у судочинств≥ тотожн≥х позов≥в.

ѕрактично нав≥ть важко соб≥ у¤вити, щоб в одному й тому ж† суд≥ знаходилис¤ два тотожн≥х позови. ќднак, практика ставить життЇво-важливе питанн¤: чи може в≥дпов≥дач заперечити† проти предС¤вленого до нього позову у народному суд≥, ¤кщо под≥бна вимога знаходитьс¤ вже у судочинств≥ товариського суду. ¬≥дпов≥дь на це питанн¤ маЇ бути лише позитивною. ” даному випадку маютьс¤ на уваз≥ вимоги, ¤к≥ можуть розгл¤датис¤ за правилами альтернативноњ п≥дв≥домчост≥. ≤ ¤кщо вже позивач (за¤вник) скориставс¤ правом вибору ≥ звернувс¤ або в суд, або в товариський суд, в≥н не порушуючи ц≥Їњ альтернативи, не може з даною вимогою звернутис¤ в† суд (¤кщо до цього пред'¤вив вимогу товариському суду). ƒальша демократизац≥¤ нашого судочинства, посиленн¤ рол≥ громадськост≥ у розгл¤д≥ ≥ розв'¤занн≥ цив≥льних справ надають особливого значенн¤ р≥шенн¤м товариських суд≥в з точки зору њх вин¤тковост≥. Ќа п≥дстав≥ ст. 136 ÷ѕ † в≥дпов≥дач може за¤вл¤ти процесуальне запереченн¤ проти процесу, ¤кщо вимога позивача розгл¤нута товариським судом ≥ товариський суд у межах† своЇњ компетенц≥њ вин≥с по н≥й† р≥шенн¤.

ќтже, р≥шенн¤ товариськоњ† суду† маЇ ознаку вин¤тковост≥ лише† за певних умов[47].

Ќа в≥дм≥ну в≥д акт≥в судових орган≥в, ¤к≥ завжди мають ознаку† вин¤тковост≥, р≥шенн¤ товариських суд≥в мають таку ж ознаку,† ¤кщо вони винесен≥ судом у межах його компетенц≥њ. якщо ж товариський суд перевищуЇ свою компетенц≥ю, р≥шенн¤ його вважаЇтьс¤ юридичне нед≥йсним ≥ не перешкоджаЇ розгл¤дов≥ даноњ справи народним судом.

¬ажливою особлив≥стю вин¤тковост≥ р≥шенн¤ товариського† суду Ї ≥ те, що народн≥ суди можуть розгл¤дати цив≥льн≥ справи,† не чекаючи перегл¤ду, в установленому законом пор¤дку р≥шень† товариського суду[48].

÷им правилом дещо ускладнюЇтьс¤ запереченн¤ в≥дпов≥дача, бо в≥н мусить довести, що товариський суд при розгл¤д≥ справи вийшов за меж≥ своЇњ компетенц≥њ. «м≥нюЇтьс¤ предмет доказу в≥дпов≥дача тод≥, коли товариський суд розгл¤нув ≥ розв'¤зав п≥дв≥домчу йому справу, але розв'¤зав† њњ неправильно. ” цьому випадку у позивача з'¤витьс¤, право звернутис¤ в† суд лише п≥сл¤ перегл¤ду р≥шенн¤ товариського† суду. ¬≥дпов≥дач ≥ повинен довести незаконн≥сть або необірунтован≥сть р≥шенн¤ товариського суду. —воЇр≥дн≥стю запереченн¤ в≥дпов≥дача з даних питань Ї ≥ те, що в≥н не може заперечувати проти† виникненн¤ справи в народному суд≥ ≥з посиланн¤м на те, що дана† справа п≥дл¤гаЇ розгл¤ду в товариському суд≥. —вого часу в судов≥й практиц≥ було багато помилок в цьому питанн≥, усуненню ¤ких спри¤ло кер≥вне роз'¤сненн¤ ѕленуму ¬ерховного —уду —–—– ѕленум вказав, що цив≥льно-правов≥ спори п≥дв≥домч≥ товариським судам, п≥дв≥домч≥ ≥† судам[49].

 омпетенц≥¤ товариських суд≥в ч≥тко визначена ѕоложенн¤м† про товариськ≥ суди. “ому при процесуальних запереченн¤х проти† процесу в≥дпов≥дач ≥ повинен посилатис¤ на порушенн¤ товариським судом правил про його компетенц≥ю[50].

† ††††††††† Ќеобх≥дно звернути увагу на те, що в юридичн≥й л≥тератур≥† ≥нод≥ без достатн≥х до того п≥дстав ототожнюють пон¤тт¤ Укомпетенц≥њУ товариських суд≥в з пон¤тт¤м њх Ђп≥дсудност≥ї. ѕомилков≥сть такого ототожненн¤ по¤снюЇтьс¤ тим, шо до д≥¤льност≥† товариських суд≥в пон¤тт¤ Ђп≥дсудн≥стьї застосовуватис¤ не може.† ѕ≥дсудн≥сть Ч категор≥¤, ¤ка в≥дноситьс¤ до певноњ судовоњ системи.†† “овариськ≥ суди, ¤к в≥домо, Ї громадськими орган≥зац≥¤ми ≥ до складу судовоњ системи не вход¤ть[51].

¬ажливо звернути увагу на те, що в≥дпов≥дач, заперечуючи проти† виникненн¤ процесу, повинен довести, що товариським† судом розгл¤нуто у межах його компетенц≥њ дана вимога, на тих† же п≥дставах, м≥ж тими ж сторонами.† “ому, ¤кщо позивач пред'¤вл¤Ї в суд позов на ≥нших п≥дставах (не на тих, ¤к≥ були в товариському суд≥), таке пред'¤вленн¤ позову вважаЇтьс¤ правом≥рним, ≥ в≥дпов≥дач не вправ≥ за¤вл¤ти† по ньому запереченн¤.

 ≥р≥лова ≥ √ерасенкова пред'¤вили позов до ≤нсарова про визначенн¤ пор¤дку користуванн¤ земельною д≥л¤нкою. —уд в≥дмовив у прийн¤тт≥ за¤ви, вказавши, що даний сп≥р вже був† розв'¤заний товариським судом. ” вищесто¤ч≥й судов≥й ≥нстанц≥њ† було встановлено, що справд≥ свого часу товариський суд розд≥лив† присадибну д≥л¤нку. ќднак нин≥ зм≥нилос¤ сп≥вв≥дношенн¤ часток† у жилому дом≥. “ому позов пред'¤влено на нов≥й п≥дстав≥ ≥ маЇ бути розгл¤нуто народним судом у загальному пор¤дку.† ≤нший приклад, —окара пред'¤вив позов до —унгуру про встановленн¤ меж користуванн¤ присадибною земельною д≥л¤нкою.† —уд позов задовольнив. ¬ищесто¤чими судовими ≥нстанц≥¤ми (за скаргою в≥дпов≥дача) було встановлено, що свого часу† земельна д≥л¤нка була розд≥лена м≥ж тими ж сторонами на тих же† п≥дставах р≥шенн¤м товариського суду, тому судд¤ не вправ≥ був† приймати цей позов до свого судочинства^. †ќтже, в цьому випадку запереченн¤ в≥дпов≥дача проти виникнутого процесу були обгрунтован≥.

ƒ≥ючий процесуальний закон (ст. 136 ÷ѕ ) ознакою вин¤тковост≥ над≥л¤Ї лише р≥шенн¤ товариських суд≥в, а не ≥нших† громадських орган≥зац≥й.† Ћен≥нський районний народний суд м. Ћьвова закрив судочинство за позовом Ћопушанського до Ўалейського про ст¤гненн¤† 130 крб. у в≥дшкодуванн¤ збитк≥в, завданих знищенн¤м посаджених позивачем городн≥х культур (порушенн¤ права землекористуванн¤ на колективних городах) на тих п≥дставах, що цей сп≥р††† розв'¤заний вже м≥сцевим профсп≥лковим ком≥тетом. “ут очевидна† судова помилка, бо м≥сцевий ком≥тет профсп≥лки не може розгл¤дати так≥ спори, а тому ≥ запереченн¤ в≥дпов≥дача проти виниклого процесу Ї предметним[52].

√. ѕроцесуальн≥ ≥нтереси в≥дпов≥дача можуть зач≥патис¤ також† у зв'¤зку з порушенн¤м позивачем правил про п≥дсудн≥сть. ÷≥ запереченн¤ в≥дпов≥дача не зустр≥чаютьс¤ у питанн¤х родовоњ п≥дсудност≥, —о зг≥дно з с≥. 123 ÷ѕ † вс≥ справи, ¤к≥ п≥дл¤гають розгл¤ду в пор¤дку цив≥льного судочинства, розгл¤даютьс¤ районними (м≥ськими) народними судами².

ќтже, процесуальн≥ запереченн¤ в≥дпов≥дача мають практичне† значенн¤ дл¤ територ≥альноњ п≥дсудност≥. ќднак ≥ тут ц≥ запереченн¤ не завжди можуть мати м≥сце.† ¬иключаютьс¤ запереченн¤ в≥дпов≥дача при догов≥рн≥й п≥дсудност≥ (ст. 129 ÷ѕ ), бо цей вид територ≥альноњ п≥дсудност≥† визначаЇтьс¤ згодою стор≥н. ≤ ¤кщо в≥дпов≥дач дав свою† згоду на розгл¤д пред'¤вленого до нього позову в певному суд≥,† то, природно, ≥ заперечувати проти цього в≥дпов≥дач не може.† Ќе можуть бути припушен≥ процесуальн≥ запереченн¤ в≥дпов≥дача ≥ у справах з вин¤тковою п≥дсудн≥стю (ст. 130 ÷ѕ ), бо в цих випадках м≥сце розгл¤ду ≥ розв'¤занн¤ справи заздалег≥дь† визначаЇтьс¤ законом. “ак≥ ж висновки з'¤вл¤ютьс¤ ≥ при анал≥з≥ п≥дсудност≥ к≥лькох зв'¤заних м≥ж собою справ (ст. 131 ÷ѕ  ).

“аким чином, процесуальн≥ запереченн¤ в≥дпов≥дача з питань† п≥дсудност≥ можуть мати м≥сце передус≥м у справах з альтернативною п≥дсудн≥стю.† ¬≥домо, що в зазначених у закон≥ випадках, позивач може пред'¤вити позов за м≥сцем знаходженн¤ майна в≥дпов≥дача, за м≥сцем† його тимчасового проживанн¤ або за останн≥м в≥домим пост≥йним† м≥сцем проживанн¤ в≥дпов≥дача (ст. 126 ÷ѕ  ).

≤ ось у† таких випадках в≥дпов≥дач з врахуванн¤м наданих† йому законом прав (ст. 133 ÷ѕ ) може заперечувати проти обраного позивачем м≥сц¤ розгл¤ду цив≥льно-правового спору.

“ут, ¤к в≥домо, в≥дпов≥дач повинен довести у своњх запереченн¤х, що справа може бути розв'¤зана в ≥ншому суд≥, де Ї б≥льше† можливостей дл¤ повного ≥ всеб≥чного досл≥дженн¤ матер≥ал≥в† справи. ¬≥дпов≥дач, м≥сце проживанн¤ ¤кого не було в≥доме в Цмомент† поданн¤ позову,† може також просити суд про розгл¤д справи за його справжн≥м м≥сцем проживанн¤.† ѕриродно, що ц≥ запереченн¤ в≥дпов≥дача повинн≥ бути достатньою м≥рою обгрунтован≥.

ƒ. ¬≥дпов≥дач маЇ право на процесуальн≥ запереченн¤ проти† виниклого процесу, ¤кщо позов пред'¤влено нед≥Їздатною особою. ÷ив≥льна процесуальна д≥Їздатн≥сть позивача по-р≥зному визначаЇтьс¤ з урахуванн¤м суб'Їктивного складу ≥ п≥дстав.† «а суб'Їктивним складом сп≥рних правов≥дносин розр≥зн¤ють цив≥льну† процесуальну д≥Їздатн≥сть соц≥ал≥стичних орган≥зац≥й ≥ окремих† громад¤н.† ÷ив≥льну процесуальну д≥Їздатн≥сть мають лише т≥†† орган≥зац≥њ, ¤к≥ мають ознаки юридичноњ особи.

“ому в своњх запереченн¤х в≥дпов≥дач повинен доводити неправом≥рн≥сть виникненн¤ процесу в зв'¤зку з тим, що позов пред'¤влено орган≥зац≥Їю, ¤ка не Ї юридичною особою. ÷ив≥льна процесуальна д≥Їздатн≥сть громад¤н визначаЇтьс¤ або в≥ком, або† станом здоров'¤. «а в≥ковою ознакою доказ нед≥Їздатност≥ позивача† особливих труднощ≥в не ¤вл¤Ї.† ўодо нед≥Їздатност≥ ос≥б за станом здоров'¤ (слабоумк≥сть або† важке псих≥чне захворюванн¤), то тут вже в≥дпов≥дач обмежений† у засобах доказу цього стану позивача.

¬≥домо, що особа може бути визнана нед≥Їздатною лише за р≥шенн¤м суду. “ому Їдиним засобом доказу нед≥Їздатност≥ позивача може бути лише судове р≥шенн¤, ¤ке вступило в законну силу. ¬≥дсутн≥сть д≥Їздатност≥ у позивача може спричинитис¤ до† р≥зних насл≥дк≥в (ст. 136 ÷ѕ  ), припиненн¤ судочинства (ст. 221 ÷ѕ  ), залишенн¤ позову без розгл¤ду (ст. 229 ÷ѕ  ). ќднак, незалежно в≥д† можливих насл≥дк≥в при в≥дсутност≥† у позивача процесуальноњ д≥Їздатност≥, запереченн¤ в≥дпов≥дача† спр¤мован≥ на дос¤гненн¤ загальноњ (дл¤ нього головноњ) мети Ч доказу неправом≥рност≥ виниклого процесу нин≥ з даноњ конкретноњ† справи.

≈. ѕроцесуальн≥ запереченн¤ в≥дпов≥дача проти виниклоњ цив≥льноњ справи можуть стосуватис¤ випадк≥в пред'¤вленн¤ позову† особою, ¤ка не маЇ повноважень на веденн¤ справи.

¬казане у закон≥ пон¤тт¤, Ув≥дсутн≥сть повноважень на порушенн¤ справиФ сл≥д розум≥ти у двох значенн¤х. ѕередус≥м, маютьс¤ на уваз≥ випадки, коли цив≥льна† справа† порушуЇтьс¤ представником сторони, ¤кий повноважень на веденн¤
справи не маЇ.† ѕ≥д час прийн¤тт¤ позовноњ за¤ви в≥д представника позивача судд¤ зобов'¤заний перев≥рити у нього на¤вн≥сть повноважень. якщо таких повноважень немаЇ, судд¤ в≥дмовл¤Ї у прийн¤тт≥ позовноњ за¤ви. ѕроцесуальн≥ запереченн¤ в≥дпов≥дача проти пред'¤вленого† до нього позову представником позивача без повноважень ≥ спр¤мован≥ на те, щоб довести неправом≥рн≥сть виниклоњ цив≥льноњ справи.

√ромад¤нин ƒ≥дик ќ.ќ† звернувс¤ до суду з позовом до ћарин¤к ј.ќ.† в ≥нтересах своЇњ сестри  ос ќ.ј. про в≥д≥бранн¤ майна, ¤ке њй нале жить. ” судовому зас≥данн≥ з'¤сувалос¤, що у позивача не було† повноважень на веденн¤ справи своЇњ сестри. «а запереченн¤м в≥дпов≥дача суд ц≥лком правильно визнав виникненн¤ процесу неправом≥рним ≥ залишив позов без розгл¤ду.

¬ажливо звернути увагу на те, що в≥дсутн≥сть повноважень на† веденн¤ справи закон зв'¤зку з моментом пред'¤вленн¤ позову. ќтже, ¤кщо позивач сам пред'¤вив позов, але представник, що† з'¤вивс¤ у судове зас≥данн¤, не матиме належних повноважень,† в≥н просто не буде допущеним судом до участ≥ в справ≥. Ќа проханн¤ позивача суд може в≥дкласти слуханн¤ справи, запропонувавш≥њ представнику оформити своњ повноваженн¤.

ѕорушенн¤ цього правила спричин¤Їтьс¤ ≥нод≥ до порушенн¤† державних ≥нтерес≥в.  ињвський районний в≥дд≥л соц≥ального забезпеченн¤ пред'¤вив позов до громад¤нина Ў. про ст¤гненн¤ незаконно одержаноњ пенс≥њ." ” судовому зас≥данн≥ з'¤сувалос¤, що представник в≥дд≥лу† соц≥ального забезпеченн¤ не маЇ повноважень на веденн¤ справи.
††† —уд залишив позов без розгл¤ду ^[53]. « формальноњ точки зору запереченн¤ в≥дпов≥дача дос¤гли своЇњ мети. ќднак суду необх≥дно було† з урахуванн¤м ≥нтерес≥в держави в≥дкласти слуханн¤ справи, запропонувавши представнику позивача належним чином оформити† своњ повноваженн¤.

ѕон¤тт¤ Упред'¤вленн¤ позову особою, ¤ка не маЇ повноваженьФ† застосовуЇтьс¤ тод≥, коли особа (орган≥зац≥¤ або окремий громад¤нин) пред'¤вл¤ють позов на захист ≥нтерес≥в ≥нших ос≥б з порушенн¤м вимог закону (ст. 5 ÷ѕ  ).

¬≥домо, що орган≥зац≥њ ≥ окрем≥ громад¤ни можуть† пред'¤вл¤ти позови в ≥нтересах ≥нших ос≥б лише у випадках пр¤мо† вказаних у закон≥ (ст. 121 ÷ѕ ). ÷ив≥льне процесуальне† законодавство ц≥ питанн¤ не регулюЇ. ¬≥дпов≥дь на них ми знаходимо у нормах матер≥ального права.† “ак, наприклад, державн≥ ≥ громадськ≥ орган≥зац≥њ можуть†† в† ≥нтересах д≥тей порушувати справу про позбавленн¤† батьк≥вських прав (ст. 71  одекс про шлюб ≥ с≥м'ю), окрем≥ громад¤ни† можуть бути ≥н≥ц≥аторами справ про визнанн¤ усиновленн¤ нед≥йсними (ст. 121  одекс про шлюб ≥ с≥м'ю) державн≥, громадськ≥ орган≥зац≥њ, окрем≥ громад¤ни можуть порушувати справи† про скасуванн¤ усиновленн¤ (ст. 125  одекс про шлюб ≥ с≥м'ю ).

“аким чином, процесуальн≥ запереченн¤ в≥дпов≥дача звод¤тьс¤† до чого, щоб в одному випадку з≥слатис¤ на в≥дсутн≥сть повноважень судового представника (або њхнЇ неналежне оформленн¤),† а в другому випадку Ч вказати на в≥дсутн≥сть правовоњ норми, ¤ка† припускаЇ пред'¤вленн¤ позову особою в чужих ≥нтересах.

ѕриродно, що в питанн¤х судового представництва ми маЇмо† на уваз≥ лише добров≥льне (статутне) представництво. ÷≥ питанн¤ не† виникають при законному представництв≥, бо дл¤ законного представництва н≥¤ких повноважень не потр≥бно[54].

 

5. ѕ–ќ÷≈—”јЋ№Ќ≤ «јѕ≈–≈„≈ЌЌя ¬≤ƒѕќ¬≤ƒј„ј† « ќ –≈ћ»’ ѕ»“јЌ№.

 

ѕроцесуальн≥ запереченн¤ в≥дпов≥дача визначаютьс¤ тими широкими гарант≥¤ми, ¤кими закон забезпечуЇ його дл¤ захисту проти† пред'¤вленого до нього позову.

Ќе заперечуючи вже проти виниклого процесу (¤к це було ран≥ше) в≥дпов≥дач може користуватись окремими процесуальними† правами, забезпечувати соб≥ реальну можлив≥сть захисту проти† позову. ¬становлен≥ законом процесуальн≥ права захисту проти позову, њх реал≥зац≥¤ повинн≥ поЇднуватис¤ з активн≥стю суду, ¤кий маЇ† вживати вс≥х заход≥в до того, щоб у в≥дпов≥дност≥ з принципом р≥вност≥ в≥дпов≥дач не був поставлений у г≥рше становище, н≥ж позивач.

÷ив≥льне процесуальне законодавство (ст. 143 ÷ѕ )† покладаЇ на суддю обов'¤зок викликати в≥дпов≥дача на бес≥ду лише† в необх≥дних випадках “аким чином, судд¤ сам повинен визначити† так† необх≥дн≥сть, виход¤чи з актуальност≥ ≥ складност≥ справи.

ѕ≥д час бес≥ди з в≥дпов≥дачем судд¤ повинен роз'¤снити його† процесуальн≥ права, допомогти йому виробити запереченн¤ проти† пред'¤вленого позову. —удд¤ зобов'¤заний також про¤вити активн≥сть у захисту прав та ≥нтерес≥в в≥дпов≥дача, спри¤ти правильному поЇднанню тих прав з ≥нтересами сусп≥льства в ц≥лому[55]. ” судов≥й практиц≥ провадитьс¤ ч≥ткий напр¤мок в тому, що† виклик в≥дпов≥дача сл≥д визнати необх≥дним у тих випадках, коли ≥з зм≥сту позовноњ за¤ви вже видно можлив≥ запереченн¤ в≥дпов≥дача з ≥стотних питань позову.† ¬иклик в≥дпов≥дача на бес≥ду може за певних умов привести† до л≥кв≥дац≥њ м≥ж сторонами цив≥льно-правового спору шл¤хом† укладанн¤ мировоњ угоди. ” процесуальн≥й л≥тератур≥ висловлювалис¤ практично важлив≥ рекомендац≥њ з приводу викликуа в≥дпов≥дача у найб≥льш† складних цив≥льних справах. ¬казувалос¤, що, наприклад, у справах про встановленн¤ батьк≥вства виклик в≥дпов≥дача на бес≥ду† Ї обов'¤зковим. ќск≥льки† в≥дпов≥дач не подав добров≥льноњ за¤ви† у –ј√— про те, що в≥н Ї батьком дитини, то, мабуть, в≥н заперечуЇ† проти позову, ≥† з'¤суванн¤ його заперечень дасть можлив≥сть суду† правильно побудувати ≥ забезпечити доказову д≥¤льн≥сть у справ≥[56].

ќтже, правильно орган≥зована ≥ проведена бес≥да з в≥дпов≥дачем створить останньому реальну можлив≥сть захисту проти† предТ¤вленого позову.

¬ажливе значенн¤ дл¤ процесуальних заперечень в≥дпов≥дача проти позову маЇ питанн¤ про процесуальну сп≥вучасть на в≥дпов≥дн≥й сторон≥. ≤нод≥ дл¤ в≥дпов≥дача не байдуже залученн¤ на його б≥к сп≥вв≥дпов≥дач≥в, †про що в≥н маЇ право за¤вити клопотанн¤ перед судом. ” необх≥дних випадках суд зобов'¤заний ц≥ клопотанн¤ задовольнити.

Ћеушк≥н ј. ƒ. пред'¤вив позов до свого сина ≥ нев≥стки про† ст¤гненн¤ 2760 крб., мотивуючи тим, що в≥н виконував дл¤ в≥дпов≥дач≥в роботу по спорудженню будинку. ” судовому зас≥данн≥† позивач п≥дтримував позовну вимогу лише до сина. Ћеушк≥н ¬. ј. (син) позов визнав повн≥стю.

Ќагл¤дова ≥нстанц≥¤, скасовуючи судову постанову, вказала, що суд зобов'¤заний був з'¤сувати причину в≥дмови позивача в≥д залученн¤ ¤к в≥дпов≥дачки Ћеушк≥ноњ† ≥ перев≥рити, чи не порушуЇ† ц¤ в≥дмова позивача њњ права ≥ ≥нтересу, ¤кий охорон¤Їтьс¤ законом.† як згодом з'¤сувалос¤, згода Ћеушк≥на ј. ƒ. ≥з своњм сином була ф≥ктивною, а позов був пред'¤влений з метою зменшенн¤ частки в≥дпов≥дачки† у† сп≥льному майн≥³.

Ќа цьому приклад≥ видно, що незалученн¤ до справи особи ¤к сп≥вв≥дпов≥дача, може ≥стотно порушити його ≥нтереси. Ќа захист† свого права в≥дпов≥дач ≥ за¤вл¤Ї запереченн¤. «апереченн¤ в≥дпов≥дача за позовом можуть пол¤гати також у тому, що в≥н† напол¤гаЇ на† залученн≥ на його боц≥ сп≥вв≥дпов≥дач≥в,† за≥нтересованих в результат≥ справи.

“ак, велике значенн¤ дл¤ в≥дпов≥дача маЇ це правило за позовами про виселенн¤ в пор¤дку ст. 62 ÷  ”крањни. якщо в≥дпов≥дач п≥дл¤гаЇ виселенню з наданн¤м ≥ншого† жилого прим≥щенн¤, право на нову житлову площу мають вс≥ члени† його с≥м'њ . “ому вони повинн≥ бути дл¤ захисту своњх справ залучен≥ у справ≥ ¤к сп≥вв≥дпов≥дач≥.

ѕроцесуальн≥ запереченн¤ в≥дпов≥дача можуть про¤вл¤тис¤† у вимогах про залученн¤ на його сторон≥ третьоњ особи, що не за¤вл¤Ї самост≥йноњ вимоги. “ак, зг≥дно з ст. 238 ÷  при пред'¤вленн≥ до† покупц¤ позову про в≥д≥бранн¤ купленоњ ним реч≥, покупець (в≥дпов≥дач у справ≥) дл¤ захисту в майбутньому в≥д позову в пор¤дку† зворотньоњ вимоги може просити суд про залученн¤ на його боц≥† продавц¤ ¤к третьоњ особи, що не за¤вл¤Ї самост≥йних позовних вимог (ст. 108 ÷ѕ ). Ќезалученн¤ продавц¤ третьою особою† у справ≥ може мати невиг≥дн≥ насл≥дки дл¤ покупц¤ (в≥дпов≥дача). ≤стотн≥ми сл≥д визнати запереченн¤ в≥дпов≥дача за позовом при† судових дорученн¤х по збиранню доказ≥в (ст. 33 ÷ѕ ). ѕорушенн¤ прав в≥дпов≥дача звод¤тьс¤ тут до того, що при порушенн≥† правил територ≥альноњ п≥дсудност≥ позивачем, суди зам≥сть виправленн¤† ц≥Їњ помилки опитують в≥дпов≥дача шл¤хом судових доручень, ≥стотно зач≥паючи при цьому його права.

Ќа ц≥ помилки суд≥в неодноразово зверталас¤ увага при узагальненн≥ судовоњ практики.† “ак, в ѕостанов≥ ѕленуму ¬ерховного —уду† в≥д 28 лютого 1968 р. вказувалос¤, що у справах, прийн¤тих до судочинства за м≥сцем проживанн¤ позивача з порушенн¤м правил про п≥дсудн≥сть, судам даютьс¤ дорученн¤ заслухати по¤сненн¤ в≥дпов≥дача, ¤кий проживаЇ в ≥ншому населеному пункт≥, зам≥сть того, щоб розгл¤нути справу за м≥сцем проживанн¤, тобто в≥дпов≥дно до закону, надавши таким чином в≥дпов≥дачу реальну можлив≥сть† захисту своњх ≥нтерес≥в.

≤нод≥ при судових дорученн¤х ≥нтереси в≥дпов≥дача зач≥паютьс¤ ще й тим, що суди розгл¤дають справи, не пов≥домл¤ючи про це в≥дпов≥дача.†  адирова —.—. звернулас¤ до суду з позовом до √≥н≥атул≥на про встановленн¤ батьк≥вства ≥ ст¤гненн¤ алимект≥в на сина. ѕозов був† задоволений.†

ѕри розгл¤д≥ справи вищесто¤чими† судами було встановлено, що справа була розгл¤нута у в≥дсутност≥ в≥дпов≥дача, по¤сненн¤† у ¤кого були одержан≥ у пор¤дку судового дорученн¤ судом за його† м≥сцем проживанн¤, причому у справ≥ немаЇ в≥домостей про те,†† чи направлена йому судова пов≥стка.† ќднак одержан≥ в пор¤дку судового дорученн¤ по¤сненн¤ не† зв≥льн¤ють суд, ¤кий розгл¤даЇ справу по сут≥, в≥д обов'¤зку† пов≥домити в≥дпов≥дача про час ≥ м≥сце судового зас≥данн¤. Ќе пов≥домивши в≥дпов≥дача про розгл¤д справи,† суд ≥стотно† порушуЇ його права¹.

як в≥домо, закон (ст. 144 ÷ѕ  ) припускаЇ об'Їднанн¤† в одному судочинств≥ к≥лькох позовних вимог з метою найшвидшого ≥ найправильн≥шого њх розгл¤ду та розв'¤занн¤. ќднак не завжди суд може об'Їднати позови. Ќе припускаЇтьс¤ об'Їднанн¤ позов≥в; ¤кщо це суперечить ≥нтересам в≥дпов≥дача,† ≥стотно зач≥паЇ його права.

“иповим прикладом об'Їднанн¤ позов≥в Ї можлив≥сть- у справах про роз≥рванн¤ шлюбу розгл¤ду так званих супутн≥х питань Ч при кому з батьк≥в залишаютьс¤ д≥ти, њх матер≥альне забезпеченн¤, розд≥л майна м≥ж подружж¤м, про дошлюбне пр≥звище одного з подружж¤ (ст. 137, ÷ѕ ).

«устр≥чаютьс¤ у судов≥й практиц≥ випадки, коли суди не додержуютьс¤ умов †об'Їднанн¤ позов≥в, припускаючи при цьому† порушенн¤ прав в≥дпов≥дача. “ак, наприклад, при роз≥рванн≥ шлюбу не може бути розв'¤заним питанн¤ про розд≥л майна (вкладу), ¤кщо на це майно претендують трет≥ особи. ѕорушенн¤м прав в≥дпов≥дача будуть також випадки, коли суд об'ЇднуЇ позови, що випливають з р≥зних правов≥дносин, при† цьому сп≥льний њх розгл¤д не може бути допущений.

Ќазарова звернулас¤ до суду з позовами до Ќазарова про роз≥рванн¤† шлюбу ≥ про виселенн¤, обгрунтувавши позовну вимогу тим, що в≥дпов≥дач систематично приходить додому нетверезим, виражаЇтьс¤ нецензурними словами.

Ќародний суд, об'Їднавши позовн≥ за¤ви в одне судочинство,
роз≥рвав† шлюб м≥ж Ќазаровими ≥ виселив Ќазарова з будинку,† ¤кий належав позивачц≥ на прав≥ особистоњ власност≥.† ¬ищесто¤ча ††≥нстанц≥¤, скасовуючи р≥шенн¤ по справ≥, вказала, що, винос¤че р≥шенн¤ про роз≥рванн¤ шлюбу, суд повинен визначити долю д≥тей, у† необх≥дних† випадках розд≥лити майно м≥ж подружж¤м, вир≥шити питанн¤ про дошлюбове пр≥звище (ст. ст. 34, 36  одексу про шлюб ≥ с≥м'ю ). ќск≥льки в одне судочинство можуть бути об'Їднан≥ лише вказан≥ вимоги, суд не вправ≥ був об'Їднати вимогу Ќазаровоњ про роз≥рванн¤† шлюбу ≥ виселенн¤† в≥дпов≥дача.

¬≥домо, що в певних випадках закон припускаЇ альтернативну† п≥дв≥домч≥сть, тобто можлив≥сть зверненн¤ за захистом свого права в один з к≥лькох орган≥в. ƒл¤ захисту ≥нтерес≥в в≥дпов≥дача йому небайдуже, у ¤кий саме† орган звернувс¤ з вимогою позивач, ≥ де вона розгл¤датиметьс¤. ” судов≥й практиц≥ виникли принципово важлив≥ питанн¤ захисту ≥нтерес≥в в≥дпов≥дача у зв'¤зку з правом суду передавати цив≥льн≥ справи на розгл¤д, товариських суд≥в. ѕраво народного суду на передачу справи товариському суду† сумн≥в≥в не викликаЇ. ¬иникаЇ лише складне питанн¤ про згоду† стор≥н на цю передачу.

” процесуальн≥й л≥тератур≥ була висловлена думка, що народний суд може передати справу на розгл¤д товариського суду лише† за взаЇмною згодою стор≥н або на проханн¤ про це позивача. ÷е† залежить в≥д категор≥њ справ. ќднак ™. ‘≥л≥пов висловлюЇ тут надто сумн≥вн≥ рекомендац≥њ. ¬≥н пише, що позиц≥¤ в≥дпов≥дача (згода або незгода розгл¤нути† сп≥р у товариському суд≥ ) правового значенн¤ не маЇ, ¤кщо згоду† на передачу справи у товариський суд висловлюЇ лише позивач.† « под≥бною думкою погодитис¤ не можна. Ќеобх≥дно виходити з того, що в≥дпов≥дач може заперечувати проти передач≥ справи† товариському суду, посилаючись на переконлив≥ п≥дстави (некомпетентн≥сть член≥в товариського суду, њх за≥нтересован≥сть у результат≥ справи та ≥н.)

“ому сл≥д вважати припустимою передачу справи в товариський† суд лише за згодою обох стор≥н. ÷им самим будуть гарантован≥† права та ≥нтереси за≥нтересованих у результат≥ справи ос≥б (стор≥н). ѕереконлив≥ аргументи висловлен≥ з цього питанн¤ стосовно до† передач≥ товариським судам справ про др≥бн≥ правопорушенн¤[57]. ≤стотним порушенн¤м права на захист в≥дпов≥дача Ї розгл¤д† ≥ розв'¤занн¤ цив≥льноњ справи у його в≥дсутн≥сть без належного† пов≥домленн¤ часу ≥ м≥сц¤ розгл¤ду справи.† “окарський звернувс¤ до суду з позовом до “окарськоњ про визнанн¤ запов≥ту ≥ договору даруванн¤ нед≥йсними. Ќародний† суд у порушенн¤ вимог процесуального закону розгл¤нув справу† без в≥дпов≥дачки, позбавивши њњ тим самим права захищати в суд≥† своњ ≥нтереси.

Ќагл¤дова ≥нстанц≥¤ на цих п≥дставах скасувала р≥шенн¤, вказавши, що р≥шенн¤ належить скасуванню, ¤кщо справа розгл¤нута судом у в≥дсутн≥сть когось з ос≥б, ¤к≥ беруть участь у справ≥,† не пов≥домлених про час ≥ м≥сце судового зас≥данн¤. ѕроцесуальн≥ запереченн¤ в≥дпов≥дача можуть ви¤вл¤тис¤† також у за¤в≥ клопотанн¤ про в≥дводи.

≤нститут в≥дводу, ¤к в≥домо, покликаний забезпечити об'Їктивний розгл¤д ≥ розв'¤занн¤ справи шл¤хом усуненн¤ з процесу† тих його суб'Їкт≥в, неупереджена д≥¤льн≥сть ¤ких викликаЇ сумн≥в у ос≥б, ¤к≥ беруть участь у справ≥. «ахищаючись проти пред'¤вленого до нього позову, в≥дпов≥дач† може за¤вл¤ти клопотанн¤ про в≥дв≥д складу суду, прокурору, секретарю судового зас≥данн¤, експерту, перекладачу. ѕравильне† розв'¤занн¤ цих клопотань судом гарантуватиме захист процесуальних прав в≥дпов≥дача[58].

—воЇр≥дн≥ риси мають процесуальн≥ запереченн¤ за обставин, ¤к≥ ускладнюють нормальний розвиток ≥ рух процесу з конкретноњ цив≥льноњ справи. «вичайний рух цив≥льноњ справи передбачаЇ розгл¤д ≥ розв'¤занн¤ њњ в одному судовому- зас≥данн≥ з винесенн¤м р≥шенн¤ по† сут≥ спору.† ќднак наше процесуальне законодавство з урахуванн¤м потреб† судовоњ практики припускаЇ в≥дхиленн¤ в≥д звичайного руху справиЧсправа може бути в≥дкладена, судочинство у справ≥ може бути зупинено, закрито, позов може бути залишений судом без розгл¤ду.

÷≥† ускладненн¤ процесу можуть† ≥стотно зач≥пати ≥нтереси в≥дпов≥дача ≥ тут також можуть про¤витис¤ його процесуальн≥ запереченн¤.† ѕри в≥дкладенн≥ слуханн¤ справи, ¤кщо у судовому зас≥данн≥† були присутн≥ вс≥ особи, ¤к≥ беруть участь у справ≥, суд може допросити св≥дк≥в ≥ на наступн≥ судов≥ зас≥данн¤† њх не† викликати (ст. 176 ÷ѕ  ).

¬≥дсутн≥сть у наступному судовому зас≥данн≥ допрошених св≥дк≥в може вплинути на реал≥зац≥ю в≥дпов≥дачем його права запереченн¤ проти позову. ¬≥дпов≥дач може напол¤гати на повторному† виклику цих св≥дк≥в до суду. « приводу умов застосуванн¤ ст. 176 ÷ѕ  ”–—– в наш≥й л≥тератур≥ були† висловлен≥ р≥зн≥ точки зору.

“ак, ќ. —елезнЇв вказував, що ст. 176 ÷ѕ  не заборон¤Ї суду допитувати св≥дк≥в ≥ в тому випадку, коли в судове зас≥данн¤ не з'¤вивс¤ хтось з ос≥б, ¤к≥ беруть участь у справ≥. ≤нше розум≥нн¤ правил ст. 176 ÷ѕ † ќ. —елезнЇв вважав формальним[59].

« позиц≥й захисту ≥нтерес≥в в≥дпов≥дача з такою думкою погодитис¤ не можна. ƒопит св≥дк≥в у в≥дсутн≥сть в≥дпов≥дача ≥стотним† чином торкатиметьс¤ його прав на захист проти позову. Ѕ≥льше† того, в даному випадку будуть порушен≥ основн≥ вимоги принцип≥в† безпосередност≥ та змагальност≥. ƒопит св≥дк≥в, природно, можливий тод≥, коли справа не в≥дкладаЇтьс¤, а слухаЇтьс¤ судом без участ≥ в≥дпов≥дача, що не з'¤вивс¤.† ќднак це може мати м≥сце лише тод≥, коли у суду немаЇ даних про† причину не¤вки в≥дпов≥дача або причини не¤вки визнан≥ судом† неповноважними, у справ≥ Ї досить матер≥ал≥в про права ≥ взаЇмов≥дносини стор≥н у випадках повторноњ не¤вки в≥дпов≥дача у судове† зас≥данн¤[60].

” судов≥й практиц≥ виникло питанн¤ Ч чи можна використати† показанн¤ св≥дк≥в, допитаних при в≥дкладенн≥ справи, ¤кщо при† новому розгл¤д≥ зм≥юЇтьс¤† склад† суду[61], Ќа це запитанн¤ повинна† бути дана позитивна в≥дпов≥дь, бо закон (ст. 185 ÷ѕ  ”–—–) цим† показанн¤м надаЇ доказового значенн¤.

ѕроцесуальн≥ ≥нтереси в≥дпов≥дача можуть зач≥патис¤ зупиненн¤м судочинства по справ≥ Ќа перший погл¤д створюЇтьс¤ враженн¤, що в≥дпов≥дач завжди за≥нтересований у зупиненн≥ судочинства, бо при цьому в≥дкладаЇтьс¤ на майбутнЇ винесенн¤ судом† можливого неспри¤тливого дл¤ нього р≥шенн¤ по справ≥. ќднак це не так, у судов≥й практиц≥ зустр≥чаютьс¤ випадки, коли в≥дпов≥дач заперечуЇ проти зупиненн¤ судочинства по справ≥, однак суд його думку не враховуЇ.

—мирнов ¬. зав≥дував майстернею на одному з п≥дприЇмств. «а розпор¤дженн¤м в≥йськкомату в≥н був призваний на зб≥р командного складу. ѕ≥дчас ≥нвентаризац≥њ майстерн≥ була ви¤влена нестача на суму 156 крб. ” своњх письмових по¤сненн¤х за позовом† в≥дпов≥дач визнавав позовн≥ вимоги ≥ просив суд розгл¤нути справу† у його в≥дсутн≥сть. ќднак суд на п≥дстав≥ ст. 222 ÷ѕ  ”–—– зупинив судочинство у справ≥[62].

” даному випадку у суду не було достатн≥х п≥дстав дл¤ зупиненн¤ судочинства.

≤нод≥† в судов≥й практиц≥ суди н≥бито стають на захист ≥нтерес≥в† в≥дпов≥дача, однак при зупиненн≥ судочинства у справ≥ припускають† порушенн¤ закону.

ќвчинникова звернулас¤ до суду з позовом про розторгненн¤ †шлюбу з ќвчинниковим, посилаючись на те, що в≥н був засуджений† до одного року позбавленн¤ вол≥ ≥ нин≥ в≥дбуваЇ покаранн¤.

¬≥дпов≥дач, пов≥домлений судом про день розгл¤ду справи, про сив суд зупинити судочинство до його поверненн¤ з м≥сц¤ позбавленн¤ вол≥.† —уд зупинив судочинство у справ≥. ¬ерховний —уд, скасовуючи ухвалу суду, вказав, що знаходженн¤ в≥дпов≥дача† у м≥сц¤х позбавленн¤ вол≥ не Ї п≥дставою зупиненн¤ судочинства† у справ≥.

ѕроцесуальн≥ запереченн¤ в≥дпов≥дача можуть бути спр¤мован≥ на закритт¤ судочинства у справ≥.

«арицький ѕ звернувс¤ з позовом у суд до «арицькоњ ќ. про† наданн¤ йому можливост≥ бачитис¤ з сином. ” позовн≥й за¤в≥ позивач вказував, що п≥сл¤ припиненн¤ сп≥льного проживанн¤ з в≥дпов≥дачкою, останн¤ позбавила його можливост≥ бачитис¤ з сином.† ” зв'¤зку з цим в≥н просить суд зобов'¤зати в≥дпов≥дачку не перешкоджати йому зустр≥чатис¤ з сином. ¬≥дпов≥дача проти позову† не заперечувала. –≥шенн¤м ƒзержинського районного† народного† суду м. ’аркова позовн≥ вимоги були задоволен≥.

—удова колег≥¤ у цив≥льних справах ¬ерховного —уду р≥шенн¤† суду скасувала ≥ судочинство по справ≥† закрила. ” своњй ухвал≥ колег≥¤ вказала, що «арицький ѕ. можевпливати на процес вихованн¤ дитини лише через органи оп≥ки† ≥ п≥клуванн¤, а не шл¤хом зверненн¤ до суду з позовом про усуненн¤† перешкод у побаченн¤х з сином та його вихованн≥ . ” позивача† було б право звернутис¤ до суду, ¤кщо б в≥дпов≥дач не виконував† вказ≥вок орган≥в оп≥ки ≥ п≥клуванн¤ про умови сп≥льного вихованн¤† дитини.

—воЇр≥дними рисами характеризуютьс¤ процесуальн≥ запереченн¤, спр¤мован≥ на залишенн¤ позову без розгл¤ду.† як в≥домо, ст. 229 ÷ѕ † встановлюЇ дв≥ групи п≥дстав† залишенн¤ позову без розгл¤ду. “акими п≥дставами, передус≥м,† будуть обставини, ¤к≥ св≥дчать про неправом≥рн≥сть виникненн¤† процесу (п. 1, 2,3, 5ст. 229 ÷ѕ ). —тосовно до цих обставин† процесуальн≥ запереченн¤ в≥дпов≥дача зводитимутьс¤ до того, щоб довести в≥дсутн≥сть у позивача передумов права на пред'¤вленн¤ позову або умов зд≥йсненн¤ цього права. ƒругу групу п≥дстав становл¤ть обставини, ¤к≥ п≥дтверджують недоц≥льн≥сть розгл¤ду ≥† розв'¤занн¤ справи у випадках дворазовоњ, не¤вки у судове зас≥данн¤ позивача або обох стор≥н (п. 4 ст. 229 ÷ѕ  ).

«а певних обставин (ст. ст. 172, 173 ÷ѕ  ) не¤вка стор≥н у судове зас≥данн¤ не Ї перешкодою дл¤ розгл¤ду справи. ќднак, ¤кщо в≥дпов≥дач доведе, що позивач вдруге не з'¤вл¤Їтьс¤ до суду без поважних причин, позов маЇ бути залишеним† без розгл¤ду[63]. ѕриродно, ≥нтереси в≥дпов≥дача будуть гарантован≥ лише в тому† випадку, ¤кщо при залишенн≥ позову без розгл¤ду суд суворо керуватиметьс¤ приписанн¤м закону з цього питанн¤[64].

ѕроцесуальн≥ ≥нтереси в≥дпов≥дача можуть зач≥патис¤ про розв'¤занн≥ судом питань, зв'¤заних з судовими витратами. Ћученков звернувс¤ до суду з позовом до Ћазька про визнанн¤ договору куп≥вл≥-продажу автомашини Ђ¬олгаї нед≥йсним. ” судовому зас≥данн≥ позивач подав за¤ву про в≥дмову в≥д позову, бо в≥дпов≥дач виконав своЇ зобов'¤занн¤ (передав йому† автомашину). —уд, прийн¤вши в≥дмову в≥д позове, судочинство закрив. ѕитанн¤ про поверненн¤ йому сум державноњ пошлини позивач не ставив. ѕ≥сл¤ цього позивач звернувс¤ до суду ≥з за¤вою про† поверненн¤ державноњ пошл≥ни, ¤ку в≥н сплатив при поданн≥† позовноњ за¤ви. —уд вин≥с ухвалу, ¤кою у поверненн≥ пошл≥ни ≥ розпод≥лу судових витрат в≥дмовив.† ¬ищесто¤ча† судова ≥нстанц≥¤ скасувала цю ухвалу суду ≥ запропонувала† розгл¤нути питанн¤ по сут≥. ¬важаЇю , що вищесто¤ча ≥нстанц≥¤ зробила неправильно.

ѕитанн¤ про судов≥ витрати повинно бути розгл¤нуте п≥д час† розгл¤ду справи т≥Їю судовою ≥нстанц≥Їю, ¤ка закрила судочинство у справ≥. ¬иход¤чи з закону (ст. 78 ÷ѕ ), суд повинен був розв'¤зати питанн¤ про витрати при на¤вност≥ спец≥ального про це проханн¤ позивача. ѕ≥д час в≥дмови в≥д позову позивач такого проханн¤ не висловлював. «акон не передбачаЇ† можливост≥† ст¤гненн¤† з в≥дпов≥дача судових витрат Уза за¤воюФ позивача, а говорить лише† про можлив≥сть такого проханн¤ у момент закритт¤ судочинства
у справ≥. Ќезрозум≥лий ≥ характер судочинства, на ¤ке ор≥ЇнтуЇ† вищесто¤чий суд по викладен≥й справ≥.

 

6. ћј“≈–≤јЋ№Ќќ-ѕ–ј¬ќ¬≤ «јѕ≈–≈„≈ЌЌя ¬≤ƒѕќ¬≤ƒј„ј.

як вже в≥дзначалос¤ вище, матер≥ально-правов≥ запереченн¤† в≥дпов≥дача Ч це запереченн¤ його проти пред'¤вленого позову по сут≥.

ѕереконлив≥сть цих заперечень в≥дпов≥дача вир≥шальне вплине† на зм≥ст судового р≥шенн¤ у справ≥ Ч буде позов задоволений чи† в позов≥ буде в≥дмовлено. ћатер≥ально-правов≥ запереченн¤ в≥дпов≥дача стосуютьс¤ галуз≥ матер≥ального права. ‘актичн≥ в≥дносини стор≥н, ¤к≥ регулюютьс¤ нормами матер≥ального права, зумовлюють виникненн¤† ≥† розвиток матер≥альних ≥ правових в≥дносин, результатом ¤к≥†† ≥ Ї виникненн¤ цив≥льно-правового спору в† суд≥ .

Ќаука цив≥льного процесуального права не займаЇтьс¤ питанн¤ми матер≥ально-правових заперечень. ќднак, враховуючи нерозривний зв'¤зок м≥ж матер≥альним ≥ процесуальним. ѕравом,† процесуал≥ст≥в ц≥кавл¤ть окрем≥ аспекти матер≥ально-правових† заперечень з питань, де т≥сно стикаютьс¤ матер≥ально-правов≥† ≥ процесуальн≥ ≥нтереси. ÷е передус≥м стосуЇтьс¤ питань належноњ та неналежноњ сторони† в процес≥.

ћатер≥ально-правова сторона питанн¤ пол¤гаЇ в тому, що належн≥ сторони Ч це справжн≥ учасники сп≥рних правов≥дносин. ѕроцесуальна сторона питанн¤ Ч чи справд≥ позивачем ≥ в≥дпов≥дачем по виникл≥й в суд≥ справ≥ виступають суб'Їкти сп≥рних† матер≥ально-правових в≥дносин. «апереченн¤† в≥дпов≥дача звод¤тьс¤ тут до того, що в≥дпов≥дач† може довести, що позов до нього пред'¤влений неналежним позивачем або те, що в≥н е неналежним в≥дпов≥дачем у справ≥.

√ромад¤нин ћаксимов, ¤кий управл¤в автомашиною ЂѕобЇдойї, з≥ткнувс¤ з автомашиною, ¤ка належала фабриц≥. ” результат≥† з≥ткненн¤ машина† УѕобЇдаФ була пошкоджена ≥ за ремонт ћаксимов† сплатив 175 карбованц≥в;† п≥сл¤ ремонту ћаксимов пред'¤вив позов до фабрики про в≥дшкодуванн¤ збитк≥в. «а за¤вою представника в≥дпов≥дача у суд≥ було встановлено, що автомашина належить не ћаксимову, а його родичу  ириллову, ¤кий ≥ може бути† належним позивачем у справ≥¹.

«апереченн¤† в≥дпов≥дача проти неналежноњ позивача, природно, мають тимчасовий характер якщо в≥дпов≥дач Ї зобов'¤заною† особою по сп≥рним правов≥дносинам, в≥н всер≥вно принцип≥ повинен нести матер≥ально-правову в≥дпов≥дальн≥сть.ќднак вже саме усуненн¤ неналежного позивача з процесу може† створювати дл¤ в≥дпов≥дача певн≥ вигоди.

†“ак, наприклад, належного позивача взагал≥ може не ви¤витис¤, або належний позивач† пропустить строк позовноњ давност≥, або зустр≥чатиме певн≥ утрудненн¤ у своњй доказов≥й д≥¤льност≥. ¬≥дпов≥дач у справ≥ може доводити, що в≥н Ї неналежним, не† в≥н повинен нести в≥дпов≥дальн≥сть перед позивачем. “имофЇЇв Чвод≥й такс≥ порушив правила вуличного руху, в результат≥ чого збив велосипедиста ёр'Їва, пошкодивши при цьому велосипед.† «а позовом ёр'Їва† суд ст¤гнув з “имофЇЇва 35 крб. на в≥дшкодуванн¤ матер≥альна збитк≥в. ќднак належним в≥дпов≥дачем у справ≥ повинен був виступити† †не “имофЇЇв, а таксомоторний парк, ¤кому† належить машина.† «апереченн¤ в≥дпов≥дача можуть пол¤гати також ≥ в тому, що† в≥н повинен нести в≥дпов≥дальн≥сть, але не перед позивачем, а перед ≥ншою особою, ¤ка Ї належним позивачем у справ≥. ¬ цих випадках в≥дпов≥дач не вибуваЇ з, процесу, а суд зм≥нюЇ його† процесуальне становище. -

” наведеному вище приклад≥ вод≥й “имофЇЇв не вибуваЇ з процесу, а повинен бути прит¤гнений ¤к трет¤ особа, що не за¤вл¤Ї†† самост≥йних позовних вимог, на боц≥ в≥дпов≥дача.

Ќеналежному в≥дпов≥дачу легше довести непричетн≥сть до даноњ справи, ¤кщо закон або кер≥вн≥ вказ≥вки ѕленуму ¬ерховного† —уду ч≥тко визначають, хто повинен бути' належним в≥дпов≥дачему справ≥.

“ак, за позовом на захист чест≥ ≥ г≥дност≥ (ст. 7 ÷  ”крањни) належними в≥дпов≥дачами повинн≥ бути ¤к автор в≥домостей, ¤к≥ не в≥дпов≥дають д≥йсност≥, що оспорюЇ позивач, так ≥ той друкований орган, ¤кий опубл≥кував ц≥ в≥домост≥[65].

” справах про зв≥льненн¤ майна в≥д арешту† позови пред'¤вл¤ютьс¤ до боржника ≥ ст¤гувача. якщо арешт† проведено в зв'¤зку з конф≥скац≥Їю майна, ¤к в≥дпов≥дач прит¤гаютьс¤†† засуджений ≥ в≥дпов≥дний ф≥нансовий орган. якщо заарештоване майно вже† реал≥зоване, в≥дпов≥дачем у справ≥ суде також особа, ¤к≥й передано це майно².

Ќедодержанн¤ ц≥Їњ вимоги може ≥стотним чином зач≥пати права† та ≥нтереси в≥дпов≥дача[66].

ќтже, запереченн¤ в≥дпов≥дача з посиланн¤м на те, що у справ≥† виступаЇ неналежний позивач або в≥н (в≥дпов≥дач) Ї неналежним,† поЇднуЇ в соб≥ ознаки ¤к матер≥ально-правового, так ≥ процесуального запереченн¤.

¬елике практичне значенн¤ в процесуальн≥й д≥¤льност≥ по захисту проти позову Ї посиланн¤ в≥дпов≥дача на пропуск позивачем† строк≥в позовноњ давност≥. якщо б позовна давн≥сть була пон¤тт¤м лише матер≥ально-правовим ≥ не мала пр¤мого в≥дношенн¤ до процесу, то пропуск† строку позовноњ давност≥ погашав би саме суб'Їктивне цив≥льне† право, а в≥дновленн¤ строку означало б† в≥дновленн¤† суб'Їктивного права. ¬≥дновленн¤ строк≥в давност≥ в той же час означаЇ можлив≥сть† процесуальноњ перев≥рки обгрунтованост≥ позовних вимог позивача.

¬≥домо, що одним з насл≥дк≥в пропуску строку позовноњ давност≥† Ї те, що ≥з зак≥нченн¤м строку ускладнюЇтьс¤ процес доказу ¤к п≥дстави позову, так ≥ заперечень прот膆 нього.

“ому в≥дпов≥дач пр¤мо може посилатис¤ на те, що через давн≥сть под≥й у нього не збереглос¤ доказ≥в заперечень проти позову† по сут≥. ƒл¤ в≥дпов≥дача небайдуже ≥ питанн¤ про в≥дновленн¤ пропущеного позивачем строку давност≥, бо в≥н може вважати причини пропуску позивачем строку неповажними [67].

ѕитанн¤† позовноњ давност≥ ц≥кавл¤ть процесуал≥ст≥в, бо з ними† пов'¤зане питанн¤ про право на позов.† ѕро вплив строку позовноњ давност≥ на право на позов у юридичн≥й л≥тератур≥ були висловлен≥ р≥зн≥ точки зору. ќдн≥ автори вважають, що пропуск строку позовноњ давност≥† погашаЇ право позивача на розгл¤д справи по сут≥ [68].

ƒруга група автор≥в† вважаЇ, що пропуск строку† позовноњдавност≥ погашаЇ ≥ право на пред '¤вленн¤ позову ≥ право на його† задоволенн¤. Ѕ≥льш≥сть вчених вважаЇ, що зак≥нченн¤ строку позовноњ давност≥ не погашаЇ права на пред'¤вленн¤ позову, але погашаЇ право† на задоволенн¤ позову ≥ саме сп≥рне матер≥альне право[69].

≤, нарешт≥, останн¤ група автор≥в вважаЇ, що зак≥нченн¤ строку† позовноњ давност≥ не погашаЇ права на зверненн¤ до суду, не пога шаЇ саме матер≥альне право,.а лише право на задоволенн¤ позову[70].

Ќ≥бито п≥дбиваючи п≥дсумки висловленим точкам зору,† ј. ј. ƒобровольський пропонуЇ своЇр≥дну конструкц≥ю цього† питанн¤. ¬≥н вважаЇ, що питанн¤ про в≥дновленн¤ пропущеного строку позовноњ давност≥ повинно розв'¤зуватис¤ в самост≥йному† процес≥. якщо позивач пропустив строк позовноњ давност≥, суд䤆 повинен в≥дмовити йому у прийн¤тт≥ позовноњ за¤ви ≥ запропонувати звернутис¤ до суду з за¤вою про в≥дновленн¤ пропускного† строку. ѕри в≥дновленн≥ пропущеного строку позовна за¤ва повинна прийматис¤ до судочинства. ѕри в≥дмов≥ у в≥дновленн≥ пропущеного строку позовна за¤ва не повинна прийматис¤.

“ака конструкц≥¤ хоча ≥нод≥ значною м≥рою ускладнюЇ процесу справ≥, однак вона найб≥льш глибоко гарантуЇ право в≥дпов≥дача. …ому заперечуЇ ќ. —. ≤оффе, ¤кий показуЇ, що давн≥сть не погашаЇ† права на зверненн¤ до суду.

†У—удд¤, Ч пише ќ. —. ≤оффе,Чзобов'¤заний прийн¤ти позовну за¤ву нав≥ть у тому випадку, ¤кщо вже в момент њњ поданн¤ стаЇ очевидним, що позов пред'¤вл¤Їтьс¤ з пропуском давност≥ строку. “ака вимога закону не Ї формальною. ѕереб≥г строку позовноњ давност≥ може зупин¤тис¤, перериватис¤, а перев≥рити з повною достов≥рн≥стю факт на¤вност≥ або в≥дсутност≥ цих обставин можна лише в результат≥ розгл¤ду справи У[71].

ƒетально анал≥зуючи докази ќ. —. ≤оффе, ј. ќ. ƒобровольський, на мою думку, приходить до правильного висновку про те, що питанн¤ про† в≥дновленн¤† строку† необх≥дно вир≥шувати в окремому судочинств≥. якщо суд не в≥дновить пропущеного строку, в≥н† не повинен приймати позову до розгл¤ду по сут≥, бо при пропуску строку давност≥† без поважних причин дальший розгл¤д справи непотр≥бний, оск≥льки суд всер≥вно повинен† в≥дмовити в позов≥ через† пропущенн¤ строку давност≥.†† “ака конструкц≥¤ питанн¤ ј. ќ. ƒобровольським повинна†† бути† визнана - найб≥льш переконливою, такою, що забезпечуЇ гарант≥ю† прав в≥дпов≥дачау справ≥.

7. «”—“–≤„Ќ»… ѕќ«ќ¬

«устр≥чний позов† Ѕоржник, до ¤кого, ≥нколи сам маЇ до кредитора- позивача- право вимоги, ¤ке по своЇму зм≥сту може бути протилежне праву вмиоги кредитора.

†ѕотреба до протиставленн¤ зустр≥чних вимог кредитора була викликана створенн¤м в цив≥льному процесуальному прав≥ ≥нституту зустр≥чного позову.

«устр≥чним називаЇтьс¤† позов, за¤влений в≥дпов≥дачем у вже виникнувшому процес≥ по першоначальному позову, ¤кий п≥дл¤гаЇ сп≥льному з перв≥сним позовом розгл¤дом у† суд≥ .

≤нститут зустр≥чного позову даЇ можлив≥сть шл¤хом сум≥сного розгл¤ду першоначального ≥ зустр≥чних вимог б≥льш повно врахувати правов≥ в≥дносини стор≥н. ¬≥н в≥дпов≥даЇ вимогам процесуальноњ економ≥њ, спри¤ючи швидкому в≥дпрвленн≥ правосудд¤ з можливо меншими затратами учасник≥в процеса сил, засоб≥в ≥ часу.

ѕротипоставленн¤ зустр≥чного позовним вимог першоначальному передбачаЇ сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж ними, звТ¤зку, в≥д ¤коњ залежить можлив≥сть протипоставити њх один одному† (ст 140 ÷ѕ ). ѕри в≥дсутност≥† такого звТ¤зку розгл¤д в одному процес≥ зустр≥чного позову разом з першоначальним не знаходило б виправданн¤ ≥ т≥льки упов≥льнювало† б роботу суду, перешкоджаюч膆 вир≥шенню† кожного† з них.

¬казаний звТ¤зок може бути обумовлений р≥зними причинами ≥ в≥дпов≥дно мати р≥зний зм≥ст:

†а) в≥дпов≥дачу† протистоњть вимога позивача однор≥дноњ вимоги, строк ¤кому вже настав, предТ¤вл¤ючи його дл¤ зал≥ку основноњ вимоги (п.1 ст.140 ÷ѕ ). “акий, наприклад, випадок предТ¤вл¤ючи в≥дпов≥дачем до позивача зустр≥чного позову про в≥дшкодуванн¤ причиненого позивачем майновоњ шкоди прти перв≥сного позову про ст¤гненн¤ даних в≥дпов≥дачу в позичку ≥ в строк неповернутих њм грошей.†

«устр≥чний позов направлений ≥ в тому випадку на зал≥к перв≥сного позову в ц≥лому чи в частин≥, в залежност≥ в≥д сп≥вв≥дношенн¤њх розм≥р≥в. ћожлив≥сть зал≥ку визначаютьс¤ правилами ÷ив≥льного кодексу (глави 9 ст 229-231 ÷ ). «ал≥к може бути в процес≥ зд≥йсненн¤ також у форм≥ запереченн¤.. “ака за¤ва в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д зустр≥чного позову не т≥льки по своЇму зм≥сту, але й по своњм насл≥дкам: ¤кщо суд по будь-¤ким причинам в основному позову в≥дмовить (наприклад,† так ¤к† ненастанн¤ строку чи умови вимоги позивача), то за¤ва в≥дпов≥дача† про зал≥к, не оформлена ¤к зустр≥чний позов, залишитьс¤ без розгл¤ду,† а складов≥ його зустр≥чноњ вимоги-незадоволеними; м≥ж тим зустр≥чний позов повинен судом обовТ¤зково розгл¤нутий ≥ вир≥шений незалежно в≥д того, ¤к буде вир≥шений основний позов;

б)† задоволенн¤† зустр≥чноњ вимоги (позову)† виключаЇтьс¤ пов≥н≥стю чи частин≥ задоволенн¤ перв≥сного† ≥ зустр≥чного позову. “аке сп≥вв≥дношенн¤ перв≥сного та зустр≥чного позову часто викликаЇтьс¤ њх† несум≥сн≥стю- задоволенн¤ позову може бути лише один, чи ≥нший. Ќаприклад, в≥дпов≥дач до ¤кого предТ¤влений позов про сплату ал≥мент≥в на утриманн¤ дитини, ≥нколи вимагаЇ передач≥ дитини йому на вихованн¤. ѕри† задоволенн≥ такоњ вимоги в≥дпов≥дача в≥дпадаЇ перв≥сни醆 позов про ст¤гненн¤ ал≥мент≥в.

†¬иключенн¤ задоволенн≥† першоначального позову при задоволенн≥ зустр≥чного - характерно ≥ дл¤ тих випадк≥в, коли вимоги в≥дпов≥дача заперечуЇтьс¤ основою перв≥сного позову. “ак, проти позову† про виселенню з дому на основ≥ договору †жилого прим≥щенн¤ ≥ факту порушенн¤ в≥дпов≥дачем його обовТ¤зк≥в сплачувати квартирну плату предТ¤влений позов про визнанн¤ за в≥дпов≥дачем права власност≥ на д≥м.

в) «акон† допускаЇ ≥ ≥нш≥ випадки, коли њх† сп≥льний розгл¤д приводить до б≥льш швидкого ≥ правильного розгл¤ду спору (ст.144 ÷ѕ ). “ак, звТ¤зок м≥ж зустр≥чним та першоначальними вимогами може обумовлюватись ≥ тим, що† обоЇ вит≥кають ≥з одного ≥ тих ж правов≥дносин. Ќаприклад, такого зустр≥чного позову може слугувати позов про розд≥л вкладу- грошей, ¤к≥ були нажит≥ в пер≥од шлюбу, проти позову про роз≥рванн¤ шлюбу.

«г≥дно† ст. 128† ÷ѕ  Ѕ——–† зустр≥чний позов обовТ¤зковоо† приймаЇтьс¤ до провадженн¤, коли в≥н був направлений на зал≥к чи мають ц≥ллю в≥дхиленн¤ в≥д перв≥сноњ вимоги. ¬ ≥нших випадках прийн¤тт¤ зустр≥чного позову золежить в≥д того,†† чи визнаЇ суд (судд¤) доц≥льним сп≥льний розгл¤д позов≥в.

†ѕредТ¤вленн¤ зустр≥чного позову складаЇ† окремий† випадок предТ¤вленню позову взагал≥ ≥ тому п≥дкор¤Їтьс¤ загальним правилам предТ¤вленню позову (ст. 137 ÷ѕ ): на¤вност≥ права на предТ¤вленню позову, зокрема, належноњ форми† позовноњ за¤ви, сплата державного мита.

†ќднак по в≥дношенню зустр≥чного позову законом передбачен≥† ≥ де¤к≥ спец≥альн≥ правила. ¬они пол≥гають† в наступному :

а) в≥дсутност≥ звТ¤зку† зустр≥чноњ вимоги з перв≥сним† приводить до† в≥дмови в прийн¤тт≥ даного позову т≥льки ¤к зустр≥чного, не перешкоджаЇ предТ¤вленн≥† його ¤к перв≥сному† в окремому процес≥. ѕомилкове, при в≥дсутност≥ даноњ посилки, прийн¤те судом зустр≥чного позову приводить тому не до припиненн¤ справи провадженнм, а до вид≥ленню провадженн¤† по зустр≥чному† позову† в пор¤дку розпод≥лу справ.

б) «г≥дно ст.121 ÷ѕ ,† зустр≥чний позов предТ¤вл¤Їтьс¤ в суд≥ по м≥сцю розгл¤ду перв≥сного позову; поск≥льки ж цим м≥сцем, ¤к правило ¤вл¤Їтьс¤ м≥сце проживанн¤ в≥дпов≥дача, ос≥льки дане правило† з≥† вс≥ма основами розгл¤даЇтьс¤† ¤к льгота, ¤ка надаЇтьс¤ в≥дпов≥дачев≥.

в) «г≥дно ст. 140 ÷ѕ  предТ¤вленн¤ зустр≥чного позову допускаЇтьс¤ до винесенн¤ судом р≥шенн¤, практично до в≥длученн¤ суду в нарадчу к≥мнату дл¤ винесенн¤† р≥шенн¤; п≥с뤆† цього право на предТ¤вленн¤ зустр≥чного позову припин¤Їтьс¤..

«г≥дно ст. 141 ÷ѕ  ”крањни предТ¤вленн¤ зустр≥чного позову допускаЇтьс¤ не п≥зн≥ше н≥ж за три дн¤ до судового розгл¤ду.

†ѕрийн¤вши зустр≥чний позов, суд зобовТ¤заний його вир≥шити дав на нього в≥дпов≥дь в своЇму р≥шенн≥ по справ≥. Ќеобх≥дн≥сть звТ¤зку м≥ж зустр≥чним та першоначальними вимогами не позбавл¤Ї самост≥йного характеру зустр≥чного позову.†

ѕрактично це про¤вл¤Їтьс¤† в наступному:

а) хоча задоволенн¤ зустр≥чного позову звичайно† веде за собою в≥дмову в перв≥сному† позов≥, не виключена можлив≥сть в≥дмови в основному позов≥, в† ¤кому по причинам, не маючих в≥дношенн¤ до зустр≥чного позову, в ¤кому суд† також в≥дмовл¤Ї за його незаконн≥сть чи необгрунтован≥сть. Ќаприклад, може бути в≥дмовлено в позов≥ про виселенн¤† в≥дпов≥дача в силу неможливост≥ сп≥льного з ним проживанн¤, з одночасною в≥дмовою у† зустр≥чному† позову про визнанн¤ за ним частки в прав≥ загальноњ власност† на сп≥рну буд≥влю;

б) в силу самост≥йного характеру зустр≥чного позову суд зобовТ¤заний його вир≥шити ≥† у† тому випадку, ¤кщо по перв≥сному позову р≥шенн¤ не виноситьс¤- перв≥сному† та зустр≥чному-† повинен бути† даний в загальному р≥шенн≥ по справ≥ окрема в≥дпов≥дь з в≥днос¤чих до цього мотивовуванн¤ по в≥дношенню того, що саме присуджуЇтьс¤ першоначально† ≥ зустр≥чному позивачу ≥ в ¤к≥й частин≥.

–ад¤нським цив≥льним процесуальним законодавством, гарантуЇтьс¤† ≥ забезпечуЇтьс¤ можлив≥сть зверненн¤ до суду за захистом† порушеного або оспорюваного права.† ¬≥дпов≥дач, прит¤гнений судом за пред'¤вленим позовом,-.маЇ право на захист проти вимог позивача ≥ при цьому маЇ окрем≥† процесуальн≥ ≥ матер≥ально-правов≥ засоби захисту.

¬≥домо, що до таких засоб≥в в≥днос¤тьс¤ запереченн¤ ≥ зустр≥чний позов. ¬иб≥р необх≥дного засобу захисту визначаЇтьс¤ метою,† ¤ку пересл≥дуЇ в≥дпов≥дач ≥ характером сп≥рних матер≥ально-правових в≥дносин.

¬изначаючи основн≥ процесуальн≥ права стор≥н, не вказуЇ† такого права дл¤ в≥дпов≥дача, ¤к пред'¤вленн¤ зустр≥чного позову, однак вказ≥вка тут на те, що сторони можуть зд≥йснювати ≥ ≥нш≥† процесуальн≥ д≥њ, передбачен≥ законом, не викликаЇ сумн≥в≥в,-у† можливост≥† захисту в≥дпов≥дача проти вимог позивача шл¤хом† пред'¤вленн¤ зустр≥чного позову.

Ќеобх≥дно звернути увагу на те, що зустр≥чний† позов† ¤вл¤Ї† собою найважлив≥ший процесуальний зас≥б захисту, ¤кий спри¤Ї† б≥льш повному ≥ всеб≥чному розгл¤ду та розв'¤занню цив≥льноњ† справи.† ќднак не будь-¤ка зустр≥чна вимога в≥дпов≥дача може бути† визнана зустр≥чним позовом ≥ обов'¤зково повинна розгл¤датис¤† в одному судочинств≥ з .позовом перв≥сним. ѕриродно, прийн¤тт¤ ≥ розгл¤д зустр≥чного позову значно ускладнюЇ процес, зб≥льшуЇ† коло питань, що розгл¤даютьс¤.† “ому в кожному конкретному випадку з урахуванн¤м необх≥дних вимог пред'¤вленн¤ зустр≥чного позову, процесуальноњ†† економ≥њ часу ≥ засоб≥в, суд маЇ розв'¤зувати питанн¤ про доц≥льн≥сть сп≥льного розгл¤ду зустр≥чного ≥ перв≥сного позову.

” процесуальн≥й л≥тератур≥† немаЇ† Їдиного визначенн¤ пон¤тт¤ †зустр≥чного позову. ѕ≥д зустр≥чним позовом б≥льш≥сть автор≥в розум≥Ї позов в≥дпов≥дача до позивача, за¤ву у вже виниклому процес≥ дл¤ сп≥льного розгл¤ду з позовом перв≥сним. «устр≥чний позов ¤вл¤Ї собою самост≥йну вимогу в≥дпов≥дача до позивача[72]
††††††††††† ≤нш≥ автори при визначенн≥ зустр≥чного позову включають туди† ≥ процесуальну мету зустр≥чного позову. “ак, —. Ќ. јбрамов зустр≥чним позовом називаЇ зустр≥чну самост≥йну вимогу в≥дпов≥дача
до позивача, поглинанн¤ або погашенн¤ прав† позивача[73]. —воЇр≥дно визначаЇ зустр≥чний позов Ќ. ≤.  лейн. ѕ≥д† зустр≥чним позовом вона розум≥Ї передус≥м право захисту проти перв≥сного позову або т≥льки можливий зв'¤зок його сп≥льн≥стю правовоњ п≥дстави[74].

ќстанн≥ два визначенн¤ зустр≥чного† позову справедливо п≥ддавалис¤ критиц≥ в наш≥й л≥тератур≥, бо доповненн¤ визначенн¤† зустр≥чного позозу не розкриваЇ вс≥Їњ його сут≥, а обмежуЇ його† застосуванн¤ в першому випадку зарахуванн¤м, поглинанн¤м або† погашенн¤м права позову, в другому Ч захистом проти перв≥сного позову або правовим зв'¤зком з ним.

ѕо сут≥ зустр≥чний позов використовуЇтьс¤ в≥дпов≥дачем ¤к† зас≥б захисту значно ширше. ¬≥н Ї ¤к засобом захисту проти першого позову, так ≥ засобом зд≥йсненн¤ в≥дпов≥дачем самост≥йних† вимог до позивача.[75]

¬дале визначенн¤ зустр≥чного позову, ¤ке в≥дпов≥даЇ його правов≥й природ≥, дано проф. ћ. ј. √урвичем. ¬≥н пише, що зустр≥чний позов Ч це зверненн¤ в≥дпов≥дача до суду з просьбою про† захист самост≥йноњ вимоги до позивача шл¤хом розгл¤ду спору про цю вимогу в† тому ж процес≥[76].

ћожлив≥сть пред'¤вленн¤ позивачу зустр≥чного позову даЇ† в≥дпов≥дачу р¤д переваг.

ѕередус≥м, це стосуЇтьс¤ питань територ≥альноњ п≥дсудност≥.† «устр≥чний позов може бути пред'¤влений в≥дпов≥дачем за своњм† м≥сцем проживанн¤, тобто в тому суд≥, де- пред'¤влено перший позов за загальною територ≥альною п≥дсудн≥стю (ст. ст. 125, 131 ÷ѕ ).

ћожлив≥сть розгл¤ду зустр≥чного позову разом з першим спри¤Ї л≥кв≥дац≥њ в одному процес≥ вс≥х сп≥рних питань м≥ж позивачем† ≥ в≥дпов≥дачем. якщо в≥дпов≥дач використовуЇ зустр≥чний позов дл¤ захисту† проти перв≥сного, задоволенн¤ зустр≥чного-позову виключаЇ задоволенн¤ вимог позивача (повн≥стю або до. де¤коњ м≥ри). ќдночасний† розгл¤д перв≥сного ≥ зустр≥чного позов≥в виключаЇ можлив≥сть† винесенн¤ судом, р≥шень, ¤к≥ протир≥чањьДодин одному, дозвол¤Ї† суду повн≥ше, глибше ≥ правильн≥ше з'¤сувати справжн≥ взаЇмов≥дносини стор≥н[77]

«устр≥чний позов характеризуЇтьс¤ певними† ознаками.

ѕередус≥м, зустр≥чний позов ¤к звичайний позов †¤вл¤Ї собою† зверненн¤ в≥дпов≥дача до суду за захистом своњх прав та ≥нтерес≥в.† ” зв'¤зку з тим, що позивач свого часу порушив права† в≥дпов≥дача,† у† останньог виникаЇ† процесуальна† за≥нтересован≥сть в одержанн≥ спри¤тливого дл¤ себе судового р≥шенн¤. ¬≥дпов≥дач ¤к особа, ¤ка бере участь у справ≥, маЇ не лише† обов'¤зки перед позивачем, а й процесуальн≥ права на зверненн¤ ≥з† своњми вимогами† суду[78]. —воЇ право на захист в≥дпов≥дач реал≥зуЇ в; уже виниклому† проти нього процес≥. “ому при зустр≥чному позов≥ сторони зм≥нюють своЇ процесуальне положенн¤.

ѕозивач по перв≥сному позову стаЇ в≥дпов≥дачем по зустр≥чному позову; в≥дпов≥дач по перв≥сному позову виступаЇ в процесуальному положенн≥ позивача.

Ќасонов пред'¤вив позов про визнанн¤ нед≥йсним ордера, виданого ∆ ¬ тресту Ђ∆итлобудї ѕримаку на дв≥ к≥мнати. “рест Ђ∆итлобудї позову не визнав, посилаючись на те, що ордер свого† часу був виданий Ђ’олодильником є 1ї, ¤кому†† не† належить† дана† житлова площа. ¬ свою чергу трест Ђ∆итлобудї пред'¤вив позов† про визнанн¤ цього ордеру нед≥йсним, бо Ђ’олодильникї не мав† права на розпор¤дженн¤ житловою площею³.

” даному випадку позов пред'¤влено в≥дпов≥дачем по перв≥сному позову ≥ за¤влений у вже виниклому процес≥ дл¤ сп≥льного† розгл¤ду.† Ќе Ї†† зустр≥чним позовом вимога, хоча ≥ за¤влена в≥дпов≥дачем† у виниклому процес≥, але пред'¤влена не до позивача, а до ≥ншоњ† особи.†† ѕодруж椆 Ќ≥к≥форових звернулис¤ з позовом до Ѕаранн≥кова† про вилученн¤ у нього двох к≥мнат, в ¤ких вони ран≥ше проживали. як† сп≥вв≥дпов≥дач був прит¤гнутий до справ膆 ≥ в≥дд≥л обл≥ку† та .розпод≥лу житловоњ площ≥. ¬≥дд≥л розпод≥лу житловоњ площ≥† пред'¤вив позовну вимогу до Ѕаранн≥кова про вилученн¤ цих двох† к≥мнат на тих п≥дставах, що Ѕаранн≥ков систематично здаЇ ц≥ к≥мнати в п≥днайм.† ÷им позовом в≥дд≥л розпод≥лу житловоњ площ≥ за¤вив своњ самост≥йн≥ вимоги на сп≥рн≥ к≥мнати, однак не позивачем, а в≥дпов≥дачем† у справ≥. “ому так≥ вимоги зустр≥чним позовом бути не можуть.

†«а† процесуальноњ† сп≥вучаст≥ зустр≥чний позов може бути пред'¤влений ¤к одним ≥з сп≥вв≥дпов≥дач≥в, так ≥ до одного ≥з сп≥впозивач≥в.† ѕитанн¤ про процесуальне положенн¤ стор≥н† при† сп≥вучаст≥ вир≥шуЇтьс¤ значно ширше. ѕрипускаЇтьс¤ пред'¤вленн¤ зустр≥чного позову† не† лише до позивача, а й до особи, ¤ка не Ї позивачем† по перв≥сному позову, ≥ тут створюЇтьс¤ видим≥сть зустр≥чного† позову, хоча такого по справ≥ немаЇ.

–айжитлов≥дд≥л пред'¤вив позов про визнанн¤ в≥дпов≥дача† таким, що втратив право житлову площу, а в≥дпов≥дач пред'¤вл¤Ї позов не лише до позивача, а й вимагаЇ виселенн¤ особи, ¤ка† зайн¤ла сп≥рну† житлову площу за розпор¤дженн¤м †райжитлов≥дд≥лу. « урахуванн¤м субТЇктивного складу житлових правов≥дносин под≥бний позов зустр≥чним г взжати не можна, бо в≥н пред'¤влений до особи, ¤ка не Ї позивачем по перв≥сному позову.

Ќа своЇр≥дну особлив≥сть процесуальних.прав стор≥н при зустр≥чному позов≥ звернув свого часу увагу ¬ерховний —уд —–—–. ¬ одн≥й ≥з своњх ухвал ¬ерховний —уд —–—– вказав, що коли взаЇмн≥ вимоги стор≥н випливають† з† одн≥Їњ п≥дстави ≥ по них пропущений строк позовноњ давност≥, то суд, в≥дновивши строк давност≥ одн≥й сторон≥, не повинен в≥дмовл¤ти у такому в≥дновленн≥† друг≥й сторон≥.

«устр≥чний позов за загальним правилом Ї засобом захисту† проти позову. ¬≥н включаЇ в себе ¤к ознаки процесуального захисту, так ≥ матер≥ально-правового. «устр≥чн≥ вимоги в≥дпов≥дача можуть бути вимогами про присудженн¤, визнанн¤, перетворенн¤.

ѕри† пред'¤вленн≥ зустр≥чного позову в≥дпов≥дач прагне до дос¤гненн¤ подв≥йноњ мети: захисту свого права ≥ захисту в≥д попередн≥х вимог позивача.† ќднак ц≥лком припустим≥ випадки, коли зустр≥чн≥ позови не пересл≥дують мети захисту проти позову.

—авельЇва звернулас¤ з позовом до —вистуненка про роз≥рванн¤† шлюбу. ¬≥дпов≥дач пред'¤вив зустр≥чний позов про розд≥л† вкладу в ощадн≥й кас≥, посилаючись на те, що вклад Ї њх сп≥льним† майном. як видно, цей зустр≥чний позов не спр¤мований на спростуванн¤ перв≥сного позову, не служить в≥дпов≥дачу засобом захисту, а пред'¤влений дл¤ одночасного розгл¤ду взаЇмозв'¤заних† вимог. «устр≥чний позов пред'¤вл¤Їтьс¤ у вже виниклому процес≥ по перв≥сному позову ≥ дл¤ сп≥льного з ним розгл¤ду. “ому не буде зустр≥чним позов в≥дпов≥дача, пред'¤влений до позивача п≥д час судочинства у справ≥, але не дл¤ сп≥льного розгл¤ду, а дл¤ розгл¤ду в ≥ншому процес≥. ¬имоги в≥дпов≥дача, за¤влен≥ в зустр≥чному позов≥, можуть† бути предметом самост≥йного процесу.

÷е можливо в† тих випадках, коли перв≥сний позивач не пред'¤вив чомусь позову, а можливому в≥дпов≥дачу необх≥дно захистити† своњ права. “од≥ в≥дпов≥дач за¤вл¤Ї'своњ вимоги уже не у зустр≥чному, а в самост≥йному позов≥ ѕриродно, вимоги в≥дпов≥дача можуть† мати самост≥йний† характер ≥ тод≥, коли перв≥сний позов уже розгл¤нуто, але в≥дпов≥дач† не пред'¤вив зустр≥чного позову†† або† позов за мотивам膆 доц≥льност≥ сп≥льного розгл¤ду не† був прийн¤тий судом. –озгл¤д† зустр≥чного† позову в одному процес≥ буде ≥ тод≥, коли† зустр≥чний позоз пред'¤влено при новому розгл¤д≥ справи по скасованому† р≥шенню, ¤кщо нав≥ть при† перв≥сному розгл¤д≥ справи зустр≥чний позов не предТ¤вл¤вс¤.† ¬≥д под≥бних випадк≥в сл≥д в≥др≥зн¤ть т≥ коли в≥дпов≥дач п≥с뤆 скасуванн¤ р≥шенн¤ суду подаЇ† за¤ву про поверненн¤ йому майна, присудженого позивачу по скасованому р≥шенню у справ≥. ¬ цьому випадку в≥дпов≥дач пред'¤вл¤Ї не зустр≥чний позов, а подаЇ за¤ву про поворот виконанн¤ скасованою р≥шенн¤. ÷¤ за¤ва маЇ бути
розгл¤нута судом при новому розгл¤д; справи, але вже не за правилами розгл¤ду зустр≥чного позову, а† з† певними† процесуальними† особливост¤ми.

ѕриродно, не буде зустр≥чним позовом позов в≥дпов≥дача до позивача, ¤к≥ розгл¤даютьс¤ тим самим† ≥ судом, у той же день, але в ≥ншому процес≥. якщо зустр≥чний позов† розгл¤дати ¤к зас≥б захисту проти перв≥сного позову, в≥н повинен бути з† ним у† певному зв'¤зку, тобто† неприпустимо, щоб з даноњ справи суд розгл¤дав незв'¤зан≥ м≥ж собою вимоги. ÷е зробить неможливим винесенн¤ по справ≥ законного та обгрунтованого судового р≥шенн¤.

“аким чином, зустр≥чний позов ми розгл¤даЇмо передус≥м ¤к зас≥б захисту проти перв≥сного позову (з матер≥ально-правовими ≥ процесуальними ознаками), а також незалежно в≥д цього† захисту, ¤кщо у в≥дпов≥дача Ї самост≥йн≥ вимоги до позивача вимоги, м≥цно пов'¤зан≥ з пред'¤вленим позовом. —л≥д в≥дзначити, що не вс≥ процесуал≥сти розгл¤дають зустр≥чний позов ¤к зас≥б захисту в≥д перв≥сного позову,† робл¤чи наголос на самост≥йний характер вимог в≥дпов≥дача до позивача[79].

«апереченн¤ або применшенн¤ значенн¤ ознак засоб≥в захисту у† зустр≥чному позов≥ утруднюЇ з'¤суванн¤ його справжньоњ правовоњ природи, його значенн¤ дл¤ захисту прав в≥дпов≥дача.

якщо ми розгл¤даЇмо зустр≥чний позов ¤к зас≥б захисту в≥дпов≥дача, виникаЇ питанн¤ про його в≥дм≥нн≥сть в≥д запереченн¤† проти позову. «устр≥чний позов ≥ запереченн¤ проти позову об'ЇднуЇ њх процесуальна ц≥леспр¤мован≥сгь.[80]

—удов≥й практиц≥ в≥дом≥ випадки, коли в≥дпов≥дач, захищаючись проти позову,† ту ж саму незгоду з вимогами позивача процесуальне за¤вл¤Ї† або у вигл¤д≥ заперечень, або у вигл¤д≥ зустр≥чного позову. ÷е, зокрема, зустр≥чаЇтьс¤ за позовами про ст¤гненн¤† алимент≥в на утриманн¤ д≥тей . ¬ одному випадку† в≥дпов≥дач оспорюЇ своЇ батьк≥вство за допомогою заперечень, добиваючись р≥шенн¤ про в≥дмову позивачу в позов≥, в† другому Ч предТ¤вл¤Ї† зустр≥чний позов† про визнанн¤† нед≥йсним запису його батьком† дитини.

” житлових†† правов≥дносинах за позовами про виселенн¤ в≥д- пов≥дач≥ в≥дстюють своЇ право на житлову площу або шл¤хом† заперечень або шл¤хом пред'¤вленн¤ зустр≥чного позову.

” процесуальн≥й л≥тератур≥ немаЇ Їдиноњ думки про сп≥вв≥дношенн¤ заперечень проти позову³ зустр≥чним позовом. ќдн≥ автори вважають, що процесуальне зд≥йсненн¤ права можливе не лише шл¤хом пред'¤вленн¤ зустр≥чного позову, а й шл¤хом запереченн¤, ¤ке протиставл¤Їтьс¤ перв≥сному позову.

Ќа† мою†† думку, в≥дпов≥дач не може скористатис¤ запереченн¤м проти позову, ¤кщо його право потребуЇ судового п≥дтвердженн¤.† ¬ даному випадку обов'¤зково маЇ бути пред'¤влено зустр≥чний позов[81].

—л≥д визнати б≥льш† переконливою другу точку зору. якщо в≥дпов≥дач не т≥льки заперечуЇ проти позову, а й за¤вл¤Ї самост≥йну† вимогу до позивача, ц≥ вимоги дл¤ судового† п≥дтвердженн¤† мають бути висловлен≥ лише в форм≥ зустр≥чного позову.

¬казан≥ м≥ркуванн¤ п≥дтверджуютьс¤ ≥ практичними. Ѕез пред'¤вленн¤ зустр≥чного позову суд не вправ≥ присуджувати перв≥сного позивача до ц≥лком певних д≥й по в≥дношенню до в≥дпов≥дача, а може лише в≥дмовити перв≥сному позивача в позов≥.† Ќе† можна не звернути уваги ≥ на те, що при запереченн≥ проти позову позивач прагне (≥ повинен) довести правом≥рн≥сть своњх вимог. ѕри пред'¤вленн≥ ж зустр≥чного позову† в≥н маЇ захищатис¤ проти† за¤вленоњ вимоги. якщо ми не враховуватимемо насл≥дк≥в запереченн¤ проти позову (в≥дмова позивачу в позов≥) ≥ зустр≥чного позову (присудженн¤ позивача до ц≥лком певних д≥¤) ми зазда лег≥дь ставитимемо позивача у ¤вно невиг≥дне д뤆 нього процесуальн円 становище. ўоправда,† до де¤коњ м≥ри можна† б погодитис¤ з думкою, ¤ка критикуЇтьс¤,† коли б автори робити обмовку† про те, що запереченн¤† проти позову може виключити предТ¤вленн¤† зустр≥чного позову, ¤кщо вимога в≥дпов≥дача буде не про присудженн¤† або перетворенн¤, а лише про визнанн¤.

ѕогоджуючись з думкою про те, що ¤к запереченн¤ проти позову, так ≥ зустр≥чний позов спр¤мован≥ проти позов) перв≥сного, сл≥д все ж провадити м≥ж цими засобами захисту† у прав в≥дпов≥дача† певн≥ в≥дм≥нност≥. ѕри запереченн≥ проти позову† найвиг≥дн≥ш≥† насл≥дки дл¤ позивача можуть пол¤гати лише у в≥дмов≥ йому† в позов≥. ѕрисуджувати з нього ¤кихось д≥¤ на користь в≥дпов≥дача суд† не вправ≥. ѕри† зустр≥чному ж позов≥ в≥дпов≥дача не †задовольн¤Ї† лише в≥дмова† в позов≥ позивачу. ” нього Ї сво¤ самост≥йна вимога, п≥дтвердженн¤†† ¤коњ в≥н ≥ добиваЇтьс¤ у суду. Ќа таких позиц≥¤х стоњть ≥ судова практика.

якщо ж зустр≥чний позов в≥дпов≥дачем не пред'¤влений, позивач н≥коли не може бути поставлений† у† г≥рше становище пор≥вн¤но з тим, в ¤кому в≥н знаходивс¤ до виникненн¤ процесу. ÷¤ ж† в≥дм≥нн≥сть зустр≥чного позову в≥д заперечень ви¤вл¤Їтьс¤† ≥ у справах, де розв'¤занн¤ спору в≥дбуваЇтьс¤ шл¤хом зарахуванн¤. якщо сума зустр≥чноњ вимоги не перевищуЇ суми вимог за основним позовом, зарахуванн¤ може бути проведено ≥ шл¤хом запереченн¤ проти позову. якщо ж вимоги в≥дпов≥дач перевищують† вимоги позивача, зарахуванн¤ можливе лише при пред'¤вленн≥† зустр≥чного позову.

«устр≥чний позов в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д заперечень проти позову †своЇю самост≥йн≥стю.

«апереченн¤ проти позову ц≥лком залежить в≥д †дол≥ перв≥сного позову, рух ¤кого залежн≥† в≥д розсуду позивача, суду. “ак, наприклад, при в≥дмов≥ в≥д позову, при зупиненн≥, припиненн≥ судочинства по справ≥ запереченн¤ в≥дпов≥дача втрачаЇ своЇ значенн¤,† бо воно вже ц≥лком залежить в≥д процесуальних результат≥в розгл¤ду перв≥сного позову. якщо в≥дпов≥дач свою вимогу висловлюЇ у вигл¤д≥ запереченн¤† добиваючись в≥дмови у позов≥, суд може в≥дмовити позивачу в позов≥ на ≥нших п≥дставах, не вир≥шуючи питанн¤ з урахуванн¤м† запереченн¤ в≥дпов≥дача. —воњ запереченн¤ в цих випадках в≥дпов≥дач може за¤вити у суд шл¤хом самост≥йного позову.† якщо ж вимога в≥дпов≥дача виражена у вигл¤д≥ зустр≥чного† позову, суд зобов'¤заний винести по ньому р≥шенн¤ незалежно в≥д† дол≥ позову перв≥сного.

ѕри в≥дмов≥ позивача в≥д позову, зупиненн≥ або закритт≥ судочинства по справ≥ суд може лише вид≥лити вимогу по зустр≥чному† позову в окреме судочинство.

Ќарешт≥, зустр≥чний, позов в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д †запереченн¤ проти† позову формою ≥ часом† його пред'¤вленн¤.† «апереченн¤ проти позову може бути за¤влено у. письмов≥й та† усн≥й форм≥ у будь-¤к≥й стад≥њ процесу† до ухвали судом р≥шенн¤† по справ≥.† «устр≥чний же позов може бути пред'¤влений у† певний час† (ст. ≤40 ÷ѕ  ) за загальними правилами пред'¤вленн¤ позову (ст. 137 ÷ѕ  ).

–озгл¤нувши найпринципов≥ш≥ в≥дм≥нност≥ м≥ж запереченн¤м† ≥ зустр≥чним позовом, необх≥дно ще раз п≥дкреслити, що коли вимога в≥дпов≥дача формулюЇтьс¤ у вигл¤д≥ визнанн¤† за ним певного† права {позов-про визнанн¤), захист в≥дпов≥дача проти позову може† зд≥йснюватис¤ ¤к у форм≥ запереченн¤ проти позову, так ≥ у форм≥† зустр≥чного позову.

¬иб≥р ц≥Їњ альтернативноњ† форми захисту залежить в≥д т≥Їњ процесуальноњ мети, ¤ку пересл≥дуЇ в≥дпов≥дач.

ƒл¤ прийн¤тт¤ зустр≥чного позову з метою сп≥льного розгл¤ду† його з перв≥сним необх≥дн≥ певн≥ умови. —т. 141 ÷ѕ  встановлюЇ, що зустр≥чний позов† може бути прийн¤тий до сп≥льного розгл¤ду, коли обидва позови взаЇмно пов'¤зан≥ ≥ сп≥льний њх† розгл¤д Ї† доц≥льний. “ут же† розкриваЇтьс¤ пон¤тт¤ взаЇмного† зв'¤зку обох позов≥в. ѕозови вважаютьс¤ взаЇмно зв'¤заними,† ¤кщо обидва вони випливають з одного правов≥дношенн¤ або вимоги по них здатн≥ до зарахуванн¤. ¬заЇмний зв'¤зок перв≥сного† ≥ зустр≥чного позову може ви¤вл¤тис¤ в тому, що зустр≥чка вимога† виключаЇ вимогу перв≥сну.† ѕ≥сл¤ визнанн¤ шлюбу нед≥йсним м≥ж† —ерк≥ним ≥ —альниковою,† останн¤ залишила —ерк≥ну дитину ≥ поњхала до ≥ншого м≥ста. „ерез† три роки вона повернулас¤ ≥ стала вимагати передач≥ њй дитини† на вихованн¤. —ерк≥н звернувс¤ до суду з позовом про те, щоб дитина залишилас¤ у нього. —альникова пред'¤вила зустр≥чний позов про в≥д≥бранн¤ дитини.† —уд, розгл¤нувши справу, позовну вимогу позивача задовольнив, а в задоволенн≥ зустр≥чного позову в≥дмовив.

” даному випадку в≥дпов≥дачка просила визнати за† нею на¤вн≥сть певних прав, що мало спричинитис¤ до в≥дмов в позов≥ перв≥сному.

ќтже,† в† цьому випадку в≥дпов≥дач пересл≥дуЇ мету не т≥льки в≥дмови позивачу в позов≥, а й присудженн¤ позивача до ц≥лком† певних д≥й.

” спорах,† ¤к≥ випливають† ≥з житлових правов≥дносин, под≥бн≥ випадки† зустр≥чаютьс¤ тод≥, коли позивач вимагаЇ виселенн¤† в≥дпов≥дача , через неможлив≥сть сп≥льного проживанн¤, а†† в≥дпов≥дач у зустр≥чному† позову вимагаЇ†† виселенн¤ позивача ¤к такого,† що не† маЇ права† на житлову площу.

†≤ тут ми бачимо , що† задоволена¤ зустр≥чною позову† спричин¤Їтьс¤ до в≥дмови в задоволенн≥ позову перв≥сного. ¬заЇмна повТ¤зан≥сть обох позов≥в† позов≥в може пол¤гати ≥ в тому, що зустр≥чний позов спр¤мований на п≥дрив п≥дстав перв≥сного позову.

‘едотова† пред'¤вила до √ригор'Ївоњ позов про поверненн¤† майна, ¤ке залишилос¤ п≥сл¤ смерт≥ батька. Ќа п≥дтвердженн¤† своњх позовних вимог ‘едотова представила св≥доцтво про правона спадщину. √ригор'Їва пред'¤вила зустр≥чний позов про визнанн¤ св≥доцтва† про право на спадщину нед≥йсним. †—удом був задоволений зустр≥чний позов, в задоволенн≥ перв≥сного було в≥дмовлено.

” даному приклад≥ перв≥сний позов був заснований на прав≥† спадкоЇмства. ¬изнанн¤† ж цього св≥доцтва нед≥йсним не т≥льки† викликало в≥дмову у задоволенн≥ перв≥сного позову, а призвело до запереченн¤ вс≥х прав, заснованих на св≥доцтв≥† про право на† спадщину ≥ виключило повн≥стю вс≥ майбутн≥ домаганн¤ на ц≥й же п≥дстав≥.† ¬заЇмний зв'¤зок перв≥сного ≥ зустр≥чного позову може† ви¤вл¤тис¤ в тому, що обидва випливають з одн≥Їњ п≥дстави.† ѕрипущенн¤ сп≥льного розгл¤ду обох позов≥в тут по¤снюЇтьс¤† тим, що взаЇмний зв'¤зок п≥дкреслюЇ однор≥дн≥сть† обставин виникненн¤† взаЇмних матер≥ально-правових† вимог м≥ж позивачем ≥† в≥дпов≥дачем.† ” даному випадку дл¤ сп≥льного розгл¤ду обох позов≥в були однаков≥ юридичн≥ факти.

†—тепанова предТ¤вила позов† до —моленцовоњ про† виселенн¤ з будинку, ¤кий њй належав, за мотивом особистоњ потреби в житл≥.† —моленцева пред'¤вила зустр≥чний позов про ст¤гненн¤ 900 карбованц≥в Ч вартост≥ зробленого нею кап≥тального ремонту будинку.

“ут у п≥дстав≥ перв≥сного ≥ зустр≥чного позову Ї сп≥льн≥ юридичн≥ факти, бо сп≥р виник з приводу одного й того ж будинку. ѕерв≥сний ≥ зустр≥чний позов можуть бути взаЇмозв'¤заними ≥ тод≥, коли п≥дстава зустр≥чного позову парал≥зуЇ п≥дставу перв≥сного позову , а тому задоволенн¤ вимог в≥дпов≥дача виключаЇ† задоволенн¤† вимог позивача.

” судов≥й практиц≥† под≥бн≥ випадки зустр≥чаютьс¤ досить часто.† «адоволенн¤ зустр≥чного† позову про визнанн¤ неправильним запису батьк≥вства† органами –ј√—у† парал≥зуЇ вимогу† перв≥сного позову про† ст¤гненн¤ алимент≥в на утриманн¤ дитини.† “ак≥ характерн≥† види звТ¤зку м≥ж перв≥сним ≥ зустр≥чним† позовом.

††††††††††† †«устр≥чний позов може бути прийн¤тий судом до сп≥льного розгл¤ду ≥ тод≥, коли в≥н спр¤мований до зарахуванн¤ перв≥сноњ вимог膆 ƒл¤ зд≥йсненн¤ зарахуванн¤ матер≥ально- правова вимога в≥дпов≥дача до позивача повинна в≥дпов≥дати† умовам, вказам в ст. 217 ÷  ”крањни.

††††††††††† ќднак ≥ за на¤вност≥ цих умов не будь-¤ка вимога в≥дпов≥дача може бути предТ¤влена до зарахуванн¤. “ак, наприклад, зарахуванн¤ не припускаЇтьс¤ дл¤ погашенн¤ вимог за позовами про ст¤гненн¤ ал≥мент≥в. ÷ив≥льн≥† процесуальн≥†† кодекси союзних республ≥к до прийн¤тт¤ нового процесуального законодавства по-р≥зному розгл¤дали† зустр≥чний позоз ¤к зас≥б зарахуванн¤.

“ак, у цив≥льних процесуальних кодексах ”крањни, јзербайджану , √руз≥њ , “уркмен≥њ† було пр¤мо вказано, що дл¤ зд≥йсненн¤ зарахуванн¤ необх≥дно пред'¤вленн¤ зустр≥чного позову. ÷ив≥льний процесуальний кодекс –ос≥њ та ≥нших† республ≥к дл¤ зд≥йсненн¤ зарахуванн¤ не вимагали пред'¤вленн¤ зустр≥чного позову. “ут зарахуванн¤ може бут膆 зд≥йснено шл¤хом запереченн¤ проти позову, ¤кщо пред'¤вленн¤†† зарахуванн¤ вимога була меншою або р≥внозначною перв≥сному позову.  оли ж зараховувана сума була б≥льше ц≥ни перв≥сного позову, то зустр≥чний позов маЇ бути пред'¤влений на суму, ¤ка† перевищуЇ ц≥ну перв≥сного позову.

«а д≥ючим процесуальним законодавством дл¤ зд≥йсненн¤†† зарахуванн¤† обовТ¤зкове† пред'¤вленн¤ зустр≥чного позову. «арахуванн¤ , ¤к†† в≥домо, не настаЇ автоматично. ƒл¤† припиненн¤† зобовТ¤занн¤† шл¤хом зарахуванн¤ необх≥дна† за¤ва про це† хоча б одного учасника сп≥рного правов≥дношенн¤.† «года† ≥ншоњ сторони не потр≥бна, бо зарахуванн¤- це односторонн¤ угода. ¬ той же час зарахуванн¤ не виключаЇ ≥ взаЇмноњ згоди стор≥н ≥ зобовТ¤зань з цього приводу.[82]

†” судов≥й практиц≥ зарахуванн¤ зустр≥чних вимог в≥дбуваЇтьс¤† таким шл¤хом: менша за сумою вимога погашаЇтьс¤ повн≥стю, а б≥льша припин¤Їтьс¤ в частин≥, р≥вн≥й менш≥й вимоз≥. ѕредТ¤вленн¤ зустр≥чного позову в≥дбуваЇтьс¤† за загальними правилами позовного судочинства. ” зустр≥чн≥й позовн≥й за¤в≥ повинн≥ бути вимоги про рекв≥зити позовноњ за¤ви (ст.137 ÷ѕ  ”крањни) загальними правилами зустр≥чноњ позовноњ за¤ви. ¬елике практичне значенн¤ маЇ строк предТ¤вленн¤ зустр≥чного позову. Ќеобх≥дн≥сть встановленн¤ строку дл¤ предТ¤вленн¤† зустр≥чного позову диктуЇтьс¤ ≥нтересами† судовоњ практики.. ст. 140 ÷ѕ  ”крањни Ц встановлюЇ загальне правило про те, що зустр≥чний позов може бути предТ¤влений не п≥зн≥ше† 3-х дн≥в до судового зас≥данн¤ по справ≥. ¬казан≥ в закон≥† строки забезпечують можлив≥сть дл¤ в≥дпов≥дача своЇчасно подати зустр≥чний позов, попереджують необх≥дн≥сть в≥дкладанн¤ слуханн¤ справи, бо позивач може п≥дготуватись до захисту за зустр≥чним позовом. ѕрипиненн¤ зустр≥чного позову п≥сл¤ вказаного строку залежить в≥д розсуду судд≥ або суду.

ќтже: прийн¤тт¤ зустр≥чного позову за три дн≥ до судового зас≥данн¤¤ (при на¤вност≥ необх≥дних умов)- це обовТ¤зок судд≥. ѕрийн¤тт¤ зустр≥чного позову п≥зн≥ше- це вже не обовТ¤зок судд≥, а право.  ≥нцевим строком предТ¤вленн¤ зустр≥чного позову буде, природно вих≥д суду до нарадчоњ к≥мнати.

 

 

¬исновки.

 

††††††††††† ¬ русл≥† поступового розвитку† всього права усп≥шне розвТ¤занн¤ завдань подальшого удосконаленн¤ норм цив≥льного процесу† нерозд≥льно повТ¤зано з досл≥дженн¤м важливих проблем† науки цив≥льно-процесуального права, до† числа ¤ких належить ≥ проблема† захисту в≥дпов≥дача проти позову в† цив≥льному судовому провадженн≥. √либше ≥ всестороннЇ досл≥дженн¤ питанн¤ захисту цив≥льних прав стало особливо актуальним з прийн¤тт¤м  онституц≥њ ”крањни 28 червн¤ 1996 року Ц де закр≥плено право громад¤н на зверненн¤ за захистом (ст.51).–озмежовуЇтьс¤ право на зверненн¤ за захистом ≥ право на судовий захист в≥д пос¤гань† на честь ≥† г≥дност≥, житт¤ ≥ здоровТ¤ та д≥ловоњ репутац≥њ, на особисту свободу та† майно.

††††††††††† †¬ науц≥ цив≥льного† процесуального права питанню судовоњ цив≥льно-правового захисту прид≥лено велику увагу ( ћ.ј. √урвич, ј.ј. ƒобровольський, –.≈. √укас¤н, ѕ.‘. ≈л≥сейк≥н, ј.‘.  озлов, —.¬.  урильов, ј.ј. ћельников, ¬.ћ. —еменов, Ќ.ј. „ечина,† ƒ.ћ. „ечот, ћ.—. Ўакан¤н, ¬.ћ.† ўеглов,  .—. ёдельсон та ≥нш.). ќднак потреба в подальш≥й розробц≥ питанн¤ захисту цив≥льних прав не т≥льки збер≥гаЇтьс¤,† а 醆 стаЇ б≥льш актуальною. “еоретична розробка проблеми захисту проти позову†† в≥дстаЇ в≥д р≥вн¤ досл≥дженн¤ позову, права на позов. ѕравове† забезпеченн¤ функц≥њ† захисту в≥дпов≥дача проти позову† значно слабш≥ правового забезпеченн¤ фукц≥њ п≥дтримки позову, що проводитьс¤† позивачем.† ¬ивченн¤ практики показуЇ,† що† судов≥ органи мають потребу у вир≥шенн≥† ц≥лого р¤ду питань, повТ¤заних ≥з зд≥йсненн¤м права в≥дпов≥дача† на† захисн≥† д≥њ† проти† позову.

††††††††††† ¬се† вищевикладене ≥ привело мене† до† до вибору† ц≥Їњ† теми† моЇњ† дипломоњ роботи. ѕроблема захисту в≥дпов≥дача проти позову достатньо широка, ¤кщо вир≥шити њњ† стосовно до вс≥х стад≥й процесу,† до вс≥х† юридичних орган≥в.† —воЇ завданн¤† ¤ обмежив досл≥дженн¤м захисту в≥дпов≥дача в цив≥льному† судовому провадженн≥. ѕравосудд¤ по цив≥льним справам ¤вл¤Їтьс¤ основною, найб≥льш† досконалою формою захисту порушених† ¤к† прав ¤к≥ оспорюЇтьс¤† так ≥ прав, що† охорон¤Їтьс¤ законом ≥нтерес≥в громад¤н ≥ орган≥зац≥й.†

††††††††††† ћетою досл≥дженн¤ ¤вл¤Їтьс¤ удосконаленн¤ теоретичних положень захисту в≥дпов≥дача проти позову в цив≥льному судовому провадженн≥, ви¤вленн¤ ефективного правового регулюванн¤† захисноњ† д≥¤льност≥ в≥дпов≥дача в суд≥ першоњ ≥нстанц≥њ.

††††††††††† †¬ ход≥ дсл≥дженн¤† ¤ спробував† вир≥шити сл≥дуюч≥ завданн¤ Ц на основ≥ чинного законодавства та† практичного матер≥алу† проанал≥зувати† судовий захист субТЇктивних матер≥альних прав ≥ охорон¤ючих законом ≥нтерес≥в, питанн¤† зак≥нченн¤ справи† без винесенн¤ судового р≥шенн¤,† а також право в≥дпов≥дача на захисн≥ д≥њ проти позову ≥ процесуальн≥ засоби захисту† в≥дпов≥дача;

††††††††††† јнал≥з норм цив≥льного судового провадженн¤ ≥ судовоњ практики приводить до† висновку, що одним ≥з способ≥в цив≥льно правового захисту виступа Ї в≥дмова у позов≥. ¬изнанн¤ захисту прав ≥ ≥нтерес≥в† ¤вл¤Їтьс¤ складовою частиною захисту цив≥льних прав ≥† поглиблюЇ знанн¤ про механ≥зм цив≥льно-правового захисту, допомогаЇ вир≥шенню сп≥рних питань про† сп≥вв≥дношенн¤† захисту цив≥льних прав† ≥ охорони цив≥льних прав, про пон¤тт¤ обТЇкту, способах реал≥зац≥њ цив≥льно-правового захисту, передумовах зд≥йсненн¤ права на захист в матер≥альному зм≥ст≥.†

††††††††††† ≤снуванн¤ права на захист в матер≥альному зм≥ст≥, повТ¤зуЇтьс¤ з на¤вн≥стю цив≥льноњ охоронюючоњ правоздатност≥.† ƒосл≥дженн¤ передумов виникненн¤ ≥ умов† зд≥сненн¤ права на захист в матер≥альному зм≥ст≥ маЇ пр¤ме в≥дношенн¤ до науки† цив≥льного процесуального права, чи приводить до необх≥дност≥ розгл¤дати ефективн≥сть† функц≥онуванн¤ цив≥льного процесуального правов≥дношенн¤ ¤к умови на реал≥за≥ю права на захист в матер≥альному зм≥ст≥.† ¬исновки про про ≥снуванн¤† в цив≥льному процес≥ захисту в† процесуально-правовму† зм≥ст≥ дозвол¤Ї розкрити суть† ≥†† значенн¤ провадженн¤ по справ≥ ≥ залишенн¤ позову без розгл¤ду ≥ уточненн¤† основи позову† ст.139 ÷ѕ † ”крањни.

††††††††††† †–озгл¤даю захист ¤к висновок суду по ≥снуванню† правового спору, необх≥дно в≥др≥зн¤ти судовий† захист† в≥д захисних д≥й в≥дпов≥дача. «ахисн≥ д≥њ† в≥дпов≥дача в суд≥ першоњ† ≥станц≥њ можуть† бути направлен≥† на повне† чи часткове в≥дхиленн¤ за¤вленого позову, чи на† в≥дхиленн¤ процесу без винесенн¤ судового р≥шенн¤. ѕраво в≥дпов≥дача захищатись проти позову розгл¤даЇтьс¤† в його динам≥ц≥, починаючи з† порушенн¤ цив≥льноњ справи† ≥ до† в≥дправленн¤ складу суду у нарадчу к≥мнату дл¤ винесенн¤ р≥шенн¤. ѕри цьому потр≥бно п≥дкреслити, що зд≥йсненн¤ права† в≥дпов≥дача† захищатись проти позову в значн≥й м≥р≥ залежить в≥д д≥¤льност≥ суду† по розТ¤сненню прав† ≥† спри¤нн¤† в≥дпов≥дачу, ¤к† ≥ позивачу, в† застосуванн≥† њх прав.

††††††††††† †«астосовуючи до ц≥лей функц≥онуванн¤ в≥дпов≥дача в суд≥ першоњ ≥нстанц≥њ вид≥л¤ють три групи процесуальних засоб≥в захисту в≥дпов≥дача :

Ј        ћатер≥ально- правов≥ запереченн¤ ≥ зустр≥чний позов;

Ј        ѕроцесуальне запереченн¤ (процесуальний в≥дв≥д);

Ј        ≤нш≥ процесуальн≥ засоби.

«ахист† судом субТЇктивного матер≥ального права чи охоронюваного законом ≥нтересу ¤вл¤Їтьс¤ складовою частиною цив≥льно-правового захисту.† «ахист† права† ¤вл¤Ї собою висновоꆆ юрисдикц≥йного органу про† визнанн¤ права† позивача чи застосуванн¤ в його користь ≥нших передбачених† законом† способ≥в захисту, висновок† юрисдикц≥йного органу про† в≥дмову в прийн¤тт≥ поданого позову, а також д≥њ по примусовому† виконанню винесеного р≥шенн¤..

††††††††††† †–еал≥зац≥¤ судом† м≥р† цив≥льно-правовоњ в≥дпов≥дальност≥ ¤вл¤Ї собою захист цив≥льних прав. ќбовТ¤зок суду захистити порушене чи оспорюване субТЇктивне право чи охоронюваний законом ≥нтерес несе суд чи ≥нший юрисдикц≥йний орган- цим визначаЇтьс¤ охоронювана природа захисту цив≥льних прав. «ахист може бути реал≥зований т≥льки в рамках процесуальних в≥дносин, ¤к≥† при цьому ≥† виникають.

††††††††††† †Ќе погоджуюсь з думкою, що цив≥льно-правовий захист† зводитьс¤† т≥льки тому, хто за ним звернувс¤ (позивач),† можна прийти до висновку про† ≥снуванн¤ обТЇкту захисту† ≥ у випадку† предТ¤вленн¤ необгрунтованого позову. ƒл¤ них це Ї Ц субТЇктивне право† чи охоронюваний законом ≥нтерес в≥дпов≥дача. ¬≥дхиленн¤ позову може означати† визнанн¤ в≥дпов≥дачем володарем оспорюваного права, чи його п≥дтвердженн¤ (заперечувальний позов про визнанн¤).† –≥шенн¤м про в≥дмов≥ в закритт≥ чи зм≥н≥ правового в≥дношенн¤ захищаЇтьс¤ юридичний ≥нтерес в≥дпов≥дача. ёридичний ≥нтерес в≥дпов≥дача† под¤гаЇ у в≥дхиленн≥ позову .† ќтже,† в† своЇму зм≥ст≥ ¤вл¤Ї собою захист чи субТЇктивного матер≥ального права,† чи охоронюваного законом ≥нтересу. ѕри такому захист≥ усуваЇтьс¤ сп≥рн≥сть права, п≥дтверджуЇтьс¤ субТЇктивне право в≥дпов≥дача ≥ в≥дпов≥дний обовТ¤зок в≥дпов≥дача, в≥дновлюЇтьс¤ правове положенн¤ в≥дпов≥дача, ¤ке† порушене необгрунтованим позовом. ÷е дозвол¤Ї вид≥лити в≥дхиленн¤ позову в самост≥йний† спос≥б захисту цив≥льних прав .

††††††††††† †÷≥л¤ми цив≥льно-правового захисту† Ї :

Ј        ст≥йк≥сть цив≥льних правов≥дносин, внесенн¤ ¤сност≥ ≥ правового положенн¤ субТЇкт≥в ;

Ј        зупиненн¤ ≥ видаленн¤ цив≥льних правопорушень;

Ј        попередженн¤ правопорушень.

††††††††††† –озгл¤д ц≥лей захисту цив≥льних прав ≥ взаЇмозвТ¤зку з способами њњ зд≥йсненн¤,† дозвол¤Ї зробит膆 висновок, що наданн¤ ст≥йкост≥ цив≥льним† правов≥дносинам, внесенн¤ ¤сност≥ в правове положенн¤ субТЇкт≥в дос¤гаЇтьс¤ визнанн¤м, зупиненн¤м† чи зм≥ною правового положенн¤ ≥ в≥дхиленн¤м позов≥в. ѕрис≥канн¤ ≥† вилученн¤† цив≥льних правопорушень забезпечуЇтьс¤ в≥дновленн¤м того стану, ¤кий ≥снував до порушеного права, присудженн¤м виконанн¤ в натур≥, ст¤гненн¤ спричинених збитк≥в з правопорушника, а у† випадках, передбачених законом чи договором Ц неустойки (штраф, пен¤) ≥ ≥ншими способами. ѕопередженн¤ правопоршник≥в† дос¤гаЇтьс¤ внесенн¤м ¤сност≥ в правове положенн¤ субТЇкт≥в (а) ≥ усуненню цив≥льних† правопорушень, в≥дновленн¤ порушених прав (б). ¬ихованн¤ ≥ перевихованн¤ правопорушник≥в дос¤гаЇтьс¤ застосуванн¤ м≥р† цив≥льно-майновоњ в≥дпов≥дальност≥, а також гласностю процесу ≥ активним† участю† громадськ≥стю в захист† цив≥льних прав .

††††††††††† †ѕраво в≥дпов≥дача на захист в матер≥альному зм≥сту ¤вл¤Ї собою можлив≥сть† отриманн¤ р≥шенн¤ юрисдикц≥йного органу† повне чи чатскове в≥дхиленн¤ позову. ”загальнив погл¤ди, ¤к≥ ¤к≥ були висловлен≥ в† л≥тератур≥† по проблем≥† права† на матер≥ально-правовий захист,† можна прийти до висновку, що право на захист в матер≥альному зм≥ст≥ самост≥йне за† своњм† характером.

††††††††††† †ѕравоздатн≥сть субТЇкт≥в цив≥льного† процесу не† вичерпуЇтьс¤ здатн≥стю стати володарем субТЇктивного матер≥ального права. ¬оно включаЇ можлив≥сть субТЇкта отримати захист† у випадках порушенн¤ чи оспорюванн¤ права, не¤сност≥ обТЇму ≥ зм≥сту цив≥льних правов≥дносин ≥ у ≥нших† випадках.† ÷≥ правов≥ можливост≥ ≥снують не ≥зольовано один в≥д одного. ¬иникають ≥ втрачаЇтьс¤ вони одночасно. Ќе виникаЇ сумн≥в, що ви¤вленн¤ права на захист в† матер≥альному зм≥ст≥, ¤к вс¤кого субТЇктивного права, можливо лише на основ≥ правоздатност≥. ћожлив≥сть дом≥нуванн¤ означаЇ ¤к здатн≥сть мати права ≥ обовТ¤зки, так† ≥†† здатн≥сть захистити своЇ право чи охоронюваний законом ≥нтерес.

††††††††††† якщо охоронювана† правоздатн≥сть ¤вл¤Їтьс¤ першою передумовою права на захист в матер≥альному зм≥ст≥, то† другою передумовою складаЇ охоронювана правоздатн≥сть. “ак, з виникненн¤м права власност≥ на р≥ч, у субТЇкта виникаЇ охоронюване† повноваженн¤ на захист шл¤хом визнанн¤ права чи ≥ншоњ потреби в його захисту у субТЇкта про¤вл¤Їтьс¤ можлив≥сть отримати захист† ≥ншими методами, пор¤д з визнанн¤м, способами .† Ќа основ≥ розроблених в л≥тератур≥ критер≥њв розгл¤даютьс¤ так≥ категор≥њ, ¤к правоздатн≥сть, субТЇктивне право ≥ односторонн¤ правоздатн≥сть ( ћ.ј. √урвич, ¬.Ќ. ўеглов, ƒ.ћ, „ечот) ¤ розгл¤даю охоронюване повноваженн¤ т≥льки ¤к можлив≥сть† певноњ особи отримати захист. …ого вид≥ленн¤ обумовлене принципом диспозитивност≥ цив≥льного права: т≥льки з зверненн¤м до юрисдикц≥йного органу за≥нтересованоњ особи виникаЇ субТЇктивне право на захист в матер≥альному зм≥ст≥.† ¬иключенн¤м складають випадки оспорюванн¤ позивачем† обовТ¤зк≥в в правов≥дношенн≥ ≥ зверненн¤† за захистом† охоронюваного законом ≥нтересу.† « порушенн¤м цив≥льного права по негаторному позову про визнанн¤ ≥ прит¤гненн≥ особи в ¤кост≥† в≥дпов≥дача його охоронююча правоздатн≥сть на захист† трансформуЇтьс¤ в право на захист в матер≥альному зм≥ст≥. ” вс≥х ≥нших випадках† право в≥дпов≥дача на матер≥ально-правовий захист виникаЇ на основ≥ цив≥льноњ охоронюючоњ правоздатност≥. –озпор¤джатись можлив≥стю отримати захист порушеного чи оспорюваного субТЇктивного права,† чи† охоронюваного законом зац≥кавленост≥† субТЇкту субТЇктивного права ≥ п≥сл¤ порушенн¤ цив≥льноњ справи, за виключенн¤м випадк≥в, коли ц≥ д≥њ протир≥чать закону чи порушують будь-чињ ≥нтереси.

††††††††††† †ѕраво на матер≥ально-правовий захист виникаЇ ≥з зверненн¤ особи з позовом чи зустр≥чним позовом,† з зверненн¤м† з позовом прокурора, орган≥в державного управл≥нн¤ ≥ ≥нших ос≥б, ≥ про прит¤гненн≥ особи в рол≥ в≥дпов≥дача. ѕраво на захист† ¤вл¤Їтьс¤† категор≥Їю, що охорон¤Ї, оск≥льки його ≥снуванн¤† обумовлено на¤вн≥стю матер≥ального закону ≥ передбачених† юридичних факт≥в.

††††††††††† «ахист в процесуальному зм≥ст≥ ¤вл¤Ї собою зак≥нченн¤ цив≥льноњ справи без винесенн¤ судового р≥шенн¤. ”хвала† суду про закритт¤ справи† чи† про залишенн≥ позову без розгл¤ду ¤к акт захисту† м≥стить висновок суду по питанню про захист по процесуальним п≥дставам.† ѕотреба в процесуально-правовому захист≥ може бути обумовлена чи в≥дсутн≥стю у позивача права на предТ¤вленн¤ позову ≥ помилкою судд≥ по порушенн≥ справи (п.9 ст.136 ÷ѕ  ”крањни) чи недотриманн¤ зац≥кавленою особою умов реал≥зац≥њ права на предТ¤влений позов(п.2 ст.136 ÷ѕ  ”крањни), також ¤к≥ призвели до помилкового порушенн¤ процесу. ѕроцесуально-правовий захист може бути також насл≥дком неможлив≥ст≥ продовженн¤ правом≥рно виникнутого процесу† так ¤к позивач в≥дмовивс¤ в≥д позову, заключенню сторонами мировоњ† згоди, предТ¤вленн¤ позову нед≥Їздатною особою ≥ по ≥ншим п≥дставам (п.8 ст.136 ÷ѕ  ”крањни). ќбТЇктом захисту в процесуальному зм≥ст≥ виступаЇ ≥нтерес в≥дпов≥дача в† зак≥нченн≥ справи† без судового р≥шенн¤, ≥ тим самим до залишенн¤ без вир≥шнн¤ матер≥ально-правовоњ вимоги взагал≥, чи в даному процес≥.

††††††††††† †јнал≥з д≥ючого процесуального законодавства, судовоњ практики ≥†† судовоњ практики† ≥ висловлених в л≥тератур≥ суджень приводить до висновку , що потребують у вид≥ленн≥ в ¤кост≥ самост≥йних п≥дстав закритт¤ провадженн¤ по справ≥ обставин. ѕрипиненн¤ провадженн¤ по справ≥ по п1-9 ст. 136 ÷ѕ  ”крањни настаЇ або у вигл¤д≥ неусв≥домленост≥ справи† справи судовим органам,† чи у† насл≥док пр¤мого забороненн¤ закона приймаЇ вимоги до захисту, чи внасл≥док в≥дсутност≥ у сторони цив≥льноњ процесуальноњ правоздатност≥, чи† в≥дсутност≥ юридичного ≥нтересу у особи,†† ¤ка звернулась за захистом.† ѕорушенн¤ правил п≥дв≥домчост≥ робить р≥шенн¤ незаконним.† ѕрин¤тт¤ до провадженн¤† неп≥дв≥домчоњ† справи може призвести ≥ до неправильного його розвТ¤занн¤ судом (ст.132 ÷ѕ  ”крањни)

††††††††††† †«ахист ≥нтерес≥в в≥дпов≥дача припиненн¤ провадженн¤ по справ≥†† пр¤моњ заборони законом приймати вимоги по захисту обумовлен≥ тим, що виносить р≥шенн¤ по неохоронюючим законом вимогам недопустимо.

††††††††††† †ѕрипиненн¤ провадженн¤ по справ≥ може бути насл≥дком в≥дсутност≥ цив≥льноњ процесуальноњ правоздатност≥ у п≥дприЇмства, орган≥зац≥й,† установ,† пр膆 цьому† навр¤д чи† можна†† погодитись, що цив≥льна процесуальна правоздатн≥сть юридичноњ особи ¤вл¤Їтьс¤ специф≥чною - ≥накше прийшлось би визнати право оспорювати† обТЇму процесуальноњ правоздатност≥ юридичноњ особи† ¤к сторону процесу.

††††††††††† ѕрипиненн¤† провадженн¤ по справ≥ може бути обумовлено в≥дсутн≥стю у особи,† ¤ка предТ¤вила†† позов† процесуальноњ зац≥вленост≥. «а≥нтересованим† ¤вл¤Їтьс¤ особа, ¤ка звертаЇтьс¤ за захистом свого права чи охоронюваного законом ≥нтересу,† або вимагаючого† захисту† прав† ≥ншоњ особи на† основ≥ повноважень,† ¤ке надаЇ повноваженн¤ дов≥рен≥стю чи законом.†

††††††††††† †«вертаючись до процесуально-правовоњ†† сторони† позову захисту -т ним не охоплюють†† вс≥†† випадки† предТ¤вл¤Їтьс¤ судом захисту† так ¤к тотожн≥ за¤влених† вимоги. —п≥р в частин≥ майнових ст¤гнень може бути вир≥шений в пор¤дку† крим≥нального судового провадженн¤ ≥ третейсим судом,† але по д≥ючому законодавств≥ вирок суду, що вступив в законну силу в частин≥ цив≥льного позову ≥ р≥шенн¤ третейського суду по тотожному позову, не ¤вл¤Їтьс¤† перешкодою до порушенн¤ цив≥льноњ справи в суд≥ ≥† внасл≥док не т¤гунть припиненн¤ помилкового виникненн¤† провадженн¤† по† справ≥.

††††††††††† †ѕ≥дставами, ¤к≥ зумовлюють виникненн¤ у в≥дпов≥дача права на захист та† залишенн¤ позову без розгл¤ду, св≥дчать про помилкове виникненн¤ справи ,† чи неможливост≥ продовженн¤ правом≥рно виникнувшого процесу.

††††††††††† †јнал≥з п≥дстав процесуально-правовоњ захисту† залишенн¤ позову без розгл¤ду показуЇ , що не ос¤гненн≥ вс≥ випадки залишенн¤ судом позову без розгл¤ду у вигл¤д≥ тотожност≥ за¤влених†† вимог за¤влених вимог† в† справах по спору м≥ж тими ж сторонами,† по тому ж предмет≥ ≥ за тих же п≥дстав: може бути порушено, але† ще не розгл¤нуто третейськими судами. ћожливо також,†† п≥сл¤ розвТ¤занн¤ особами, ¤к≥ беруть участь по справ≥ њх прав ≥ обовТ¤зк≥в сторонам виражають згоду на передачу спору в третейський суд, ≥ укласти догов≥р третейського запису.† ѕередбачаЇтьс¤, що обставина, ¤ка†† перешкоджаЇ розгл¤ду справи ≥† в≥дпов≥дно, ¤ка виступаЇ† в ¤кост≥† п≥дстави процесуально-правового захисту залишенн¤ позову без† розгл¤ду ¤вл¤Їтьс¤ порушенн¤ справи† про роз≥рванн¤ шлюбу† при в≥дсутност≥† згоди† ж≥нки на† на розлученн¤ п≥д час† ваг≥тност≥ ≥ на прот¤з≥ одного року† посл¤ народженн¤ дитини, виход¤ з цього положенн¤† потр≥бно доповнити ст† 136 ÷ѕ † ≥ доповнити† цим положенн¤м

††† ѕраво† в≥дпов≥дача в захист свого права чи охоронюваного законом ≥нтереса запезпечуЇ в≥дпов≥дачу зд≥снити функц≥њ захисту захисту проти позову, ¤ка протистоњть† функц≥њ п≥дтримки позову, що зд≥йснюЇтьс¤ позивачем. ѕраво в≥дпов≥дача на захисн≥ д≥њ† проти позову в цив≥льному судовому провадженн≥ необх≥дно вир≥вн¤ти з правом† усл¤коњ зац≥кавленоњ особи з встановленн¤м пор¤дку в суд≥ за захистом порушеного чи оспорюваного права чи охорон¤ючого судом ≥нтересу. ѕровод¤чи опитуванн¤† серед† в≥дпов≥дач≥в Ц лише 53%† респондерам було розТ¤снено њх процесуальн≥ права ≥ обовТ¤зки. Ќе в повн≥й м≥р≥ використовують суди можлив≥сть письмового† розТ¤сненн¤ в≥дпов≥дача, хоча воно ¤вл¤Їтьс¤ одним з доказ≥в по справ≥. Ќеобх≥дно передбачити† наданн¤ в≥дпов≥дачем письмовоњ в≥дпов≥д≥ по особливо важким справам.

††††††††††† ≈фективн≥сть захисноњ д≥¤льност≥ в цив≥льному судовому провадженн≥ залежить в≥д забезпеченн≥† в≥дпов≥дачу р≥вност≥ в процес≥, ¤кщо справа буда порушена за позовом прокурора.

††††††††††† †ѕорушенн¤ цив≥льних справ по за¤в≥ прокурора ≥† ≥нших ос≥б, тобто ос≥б, ¤к правило, що мають спец≥альн≥ знанн¤, досв≥дом веденн¤ судових справ ≥ авторитетом державних орган≥в- утруднюЇ дл¤ в≥дпов≥дача захист проти позову. ѕо таким справам бажана участь† представника ≥з числа† колег≥њ† адвоката. «адача адвоката, ¤к представника в≥дпов≥дача, буде залючатись в тому, щоб використати вс≥ передбачен≥ законом засоби захисту в≥дпов≥дача.

††††††††††† «ахисн≥ д≥њ в≥дпов≥дача† в суд≥ першоњ ≥нстанц≥њ Ц це його д≥¤льн≥сть з використанн¤м наданих можливостей законом процесуальних засоб≥в, направлен≥ на повне чи часткове в≥дведенн¤ судом за¤влених† вимог† чи на зак≥нченн¤† процесу без винесенн¤† р≥шенн¤. «ахисн≥ д≥њ в≥дпов≥дача проти позову† базуютьс¤ на багаточисельних повноваженн¤х. ƒо числа† ¤ких в≥днос¤тьс¤: право за¤вл¤ти матер≥ально-правов≥ чи процесуальн≥ запереченн¤, предТ¤вл¤ти зустр≥чний позов направлений на руйнуванн¤ основи перв≥сного позову,† наводити докази ≥ вчин¤т膆 ≥нш≥ процесуальн≥ д≥њ, щоб преконати суд в необгрунтованост≥ позову.

††††††††††† ѕроцесуальними засобами захисту в≥дпов≥дача в цив≥льному процес≥ ¤вл¤Їтьс¤: матер≥ально-правов≥ запереченн¤, зустр≥чний позов, за¤вленн¤† клопотанн¤ в≥дпов≥дачем.

††††††††††† ћатер≥ально-правов≥ запереченн¤ ¤вл¤Ї собою за¤ва в≥дпов≥дача про повне чи часткове невизнанн¤ позову ≥ необх≥дност≥ в≥дхиленн¤ позову судом. ѕ≥дставою матер≥ально-правових заперечень ¤вл¤Ї собою все те, на чому будуЇтьс¤ твердженн¤ в≥дпов≥дача† про† необгрутован≥сть позову (юридичну, доказов≥ факти, норми права.)

††††††††††† ѕо характеру захисноњ д≥¤льност≥ в≥дпов≥дача в цив≥льному процес≥ запереченн¤ д≥л¤тьс¤ на Уактивн≥Ф≥ Упасивн≥Ф (запереченн¤). ¬ид≥ленн¤ запереченн¤ ¤к р≥зновидност≥ матер≥ально-правових заперечень обумовлене потребою розр≥зн¤ти в теор≥њ ≥ на практиц≥ д≥њ в≥дпов≥дача проти позову, п≥дстав висунутих факт≥в (юридичних чи доказових), ¤к≥ в≥н зобовТ¤зуЇтьс¤ доказувати, та† захист, не повТ¤заний† з таким обовТ¤зком..

††††††††††† ¬ залежност≥ в≥д характеру доказовоњ д≥¤льност≥ в≥дпов≥дача, оспорюючого позов, в склад УактивнихФ матер≥ально-правових запречень, заперечуючий† позов доказами:

1.      ёридична необгрунтован≥сть позову;

2.      ‘актична необгрунтован≥сть, ¤ка в свою чергу включаЇ :

Ј        посилку† в≥дпов≥дача на правопоглинаюч≥ факти ≥ њх доказуванн¤;

Ј        запереченн¤ факт≥в, ¤к≥ були вказан≥ позивачем, доказуванн¤м нових обставин, чи заперечень доказ≥в позивача.

††††††††††† ѕо† поставлен≥й ц≥л≥ Уактивн≥Ф запереченн¤ д≥л¤тьс¤ на† заперечуюч≥ позов ≥† направлен≥ за† зал≥к вимог стор≥н. «апереченн¤, направлен≥ на зал≥к,† в≥дпов≥дач† предТ¤вл¤Ї зустр≥чний позов, не перевищ󯆆 по розм≥ру перв≥сного позову ≥ намагаЇтьс¤ обгрунтувати його фактами ≥ посилками на† закон. ÷≥ллю такого запереченн¤ ¤вл¤Їтьс¤ в к≥нцевому рахунку, зал≥к †що проводитьс¤ в результат≥ задоволенн¤ позову ≥ зустр≥чних вимог в≥дпов≥дача,† предТ¤влених заперечень. «ал≥к можливий т≥льки при задоволен≥ одночасно ≥ позову ≥† зустр≥чноњ вимоги. якщо ж запереченн¤ направлене на зал≥к, буде визнаним обгрунтованим, а позов Ц в≥дхилений, суд не може задовольнити вимоги в≥дпов≥дача так ¤к† не був† предТ¤влений† позов. ¬ цьому ≥ пол¤гаЇ недол≥к заперечен¤, направленого до зал≥ку.† ѕ≥дстави матер≥ально-правових заперечень знаход¤тьс¤† в пр¤м≥й залежност≥ в≥д того, що оспорюЇ в≥дпов≥дач. ёридичне обгрунтуванн¤ позову† може оспорюватись† в≥дпов≥дачем на т≥й п≥дстав≥, що позивачем не врахований нормативний акт, регулюючий сп≥рн≥ правов≥дносини стор≥н, або† що позивачем помилково була тлумачена правова норма, або що в≥дсутн≥й закон, що регулюЇ сп≥рн≥ в≥дносини стор≥н, чи що зак≥нчивс¤ строк д≥њ† нормативного акту. ќспорюючи фактичну обгрунтован≥сть позову що пол¤гати† у запереченн≥ в≥дпов≥дачем факт≥в виникненн¤, зм≥ни чи припиненн¤ правов≥дносин, чи† в доказуючих фактах виконанн¤ обовТ¤зк≥в або запереченн¤ виникненн¤ цив≥льно-правових обовТ¤зк≥в. ћатер≥ально-правов≥† запереченн¤ можуть бути використан≥ в≥дпов≥дачем ≥ дл¤ в≥дхиленн¤ судом вимог внасл≥док зверненн¤ з позовом неналежного позивача(ст.105 ÷ѕ )

††††††††††† ѕроанал≥зувавши† викладен≥ в л≥тератур≥ погл¤ди на пон¤тт¤ зустр≥чного позову, можна прийти до висновку, що п≥д зустр≥чним позовом необх≥дно розум≥ти зверненн¤ до юрисдикц≥йного органу† -Ї† вимога в≥дпов≥дача про захист його субТЇктивного матер≥ального права† або охорон¤ючого законом ≥нтересу, що п≥дл¤гаЇ сп≥льному† розгл¤ду з перв≥сним позовом.

††††††††††† †¬иход¤чи ≥з позиц≥й в≥дпов≥дача в цив≥льному процес≥ розр≥зн¤ютьс¤:

Ј        зустр≥чн≥ позови, що направлен≥ на запереченн¤ перв≥сного позову;

Ј        зустр≥чн≥ позови, не пересл≥дуюч≥ такоњ ц≥л≥

††††††††† Ќа основ≥ анал≥зу зустр≥чних позов≥в, можна зробити висновок, що засобом захисту в≥дпов≥дача проти позову ¤вл¤Їтьс¤ зустр≥чний† позов в≥дпов≥дача, задоволенн¤ ¤кого повн≥стю чи в† частин≥ задов≥льн¤Ї перв≥сний позов. Ќа прикладах ≥з судовоњ практики, можна переконатись що† руйн≥вницька д≥¤† зустр≥чного позову виражаЇтьс¤ в тому, що заперечуЇтьс¤ фактична обгрунтован≥сть перв≥сного позову; заперечуютьс¤ факти виникненн¤, зм≥ни† чи припиненн¤ правов≥дносин, чи доказова приналежн≥сть† в≥дпов≥дачу сп≥рного права.

††††††††††† ѕредметом зустр≥чного позову, предТ¤вленого у в≥дпов≥дност≥ з ст.141 ÷ѕ , ¤вл¤Їтьс¤ в≥дхиленн¤ перв≥сного позову р≥шенн¤м суду ≥ один ≥з† ≥нших способ≥в витребуваного позивачем захисту (наприклад, в≥дхиленн¤ позову про виселенн¤ з визнанн¤м права в≥дпов≥дача на сп≥рну жилу площу). ѕ≥дставами зустр≥чного позову можуть слугувати юридичн≥ факти, що п≥дривають п≥дстави перв≥сного позову ≥ норми права.

††††††††††† «устр≥чними позовами не передбачен≥ ц≥л≥ захисту проти перв≥сного позову ≥† слугують:

Ј        зустр≥чн≥ вимоги† в≥дпов≥дача направлен≥ на зал≥к вимог;

Ј        зустр≥чна вимога, за¤влена дл¤ б≥льш швидкого ≥ правильного розгл¤ду спор≥в

††††††††††† †«устр≥чний позов направлений на зал≥к, не п≥дриваЇ основу перв≥сного позову, хоча в≥дпов≥дач може, обгрунтовуючи свою позовну† вимогу, оспорити перв≥сний позов на основ≥ його фактичноњ та правовоњ необгрунтованост≥. «устр≥чний позов, за¤влений дл¤ б≥льш швидкого та правильного розгл¤ду справи в≥дпов≥дач зд≥йснюЇ самост≥йн≥ вимоги, хоча ≥ повТ¤зан≥ з вимогами позивача, в≥д нього не залежн≥. ѕредТ¤вл¤ючи зустр≥чн≥ позови, не пересл≥дуючи мети запереченн¤ перв≥сного позову, в≥дпов≥дач може одночасно захищатись проти позову матер≥ально-правовими запереченн¤ми.

††††††††††† «устр≥чн≥ позови предТ¤вл¤ютьс¤ в письмов≥й форм≥. —п≥льний розгл¤д перв≥сного та зустр≥чного позов≥в обумовлено† ухвалою судд≥ про обТЇднанн¤ в одне. ’от≥в би внести пропозиц≥ю, щоб розширити ст.141 ÷ѕ  з тим , шоб у вс≥х частинах судового р≥шенн¤ був матер≥ал, що в≥дноситьс¤ до перв≥сного позову.

††††††††††† †¬ залежност≥ в≥д поставлених ц≥лей можна розр≥зн¤ти:

Ј        заперченн¤ направлен≥ на припиненн¤ проваджен¤ по справ≥;

Ј        запереченн¤, ¤кими заперечуЇтьс¤ те, що стверджуЇ ≥нша сторона, трет¤ особа чи ≥нш≥ учасники, що беруть участь у справ≥.

††††††††††† ѕроцесуальним засобом, що може слугувати мет≥ створенн¤ умов д뤆 захисноњ д≥¤льност≥ проти позову ¤вл¤Їтьс¤ в≥дв≥д судд≥, прокурора, ≥нших учасник≥в процесу. «а¤вл¤ючи в≥дв≥д† в≥дпов≥дач прагне зам≥нити ≥ншою† незац≥вленоњ† особою у† вир≥шенн≥† справи.

††††††††††† †ћета створенн¤ умов дл¤ веденн¤ справ може слугувати клопотанн¤м в≥дпов≥дача (призупиненн≥ провадженн¤ по справ≥, або† в≥дкласти† судовий розгл¤д). ¬ свою чергу оспорюЇтьс¤ процесуальний в≥дв≥д чи клопотанн¤, за¤влене ≥ншою особою, що бере участь у справ≥, в≥дпов≥дач† вправ≥ заперечувати.

 

††††††††††† Ѕезперечно, що мо¤ дипломна робота не претендуЇ на вичерпне висв≥тленн¤ такого обТЇмного та ц≥кавого питанн¤, щодо зайн¤тт¤† стратег≥чноњ л≥н≥њ, ¤ку займаЇ в≥дпов≥дач у цив≥льному процес≥, проте автор ц≥Їњ† роботи маЇ† над≥ю, що дана прац¤ внесла хоч де¤ку ¤сн≥сть ≥ ч≥тк≥сть, щодо зайн¤тт¤ даноњ позиц≥њ в≥дпов≥дачем. ’от≥в би звернути увагу, що дана тема буде актуальною завжди, так ¤к† практика довела , що ≥деально сусп≥льства не ≥снуЇ, а значить будуть виникати суперечност≥, а при виникненн≥ суперечност≥ завжди Ї† дв≥ сторони в тому числ≥† ≥ особа, ¤ка буде в≥дпов≥дати за своњ поступкиЕЕЕЕ

 

†

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ћ≥тература

 

 

1.        †јносова —.ƒ. У«амена ненадлежащей стороны в советском гражданском процесеФћосква 1960г.

2.        †јлексеев —.—. Уќбща¤ теори¤ праваФ москва 1982г.

3.        †јвдеенко Ќ.». У»ск и его виды в советском гражданско-процесуальном правеФ Ћенинград 1951г

4.        јвдеенко Ќ.ћ. У»ск и его виды в советском гражданском процесуальном правеФ јвтореферат.† ЋьвовТ51

5.        †Ѕутнев ¬.—. Ђ—пор о праве- организационного-охранительные правоотношение и проблема защиты субъективеных прав в советском† процесуально솆 гражданском правеї†† ярославль 1981г.

6.        Ѕратусь —.Ќ. У—убъекты† гражданского праваФ ћосква 1950г

7.        ¬асильева √.ƒ. У«ащита ответчика против иска в гражданском судопроизводстве Ф“омс .1980г

8.        ¬асильченко† Уѕроцесуальное положени¤ ответчика в гражданском судопроизводствеФ ’арьков 1979г

9.        †¬икут ћ.ј. У—тороны- основные лица искового производстваФ —аратов 1968г.

10.     ¬икут ћ.ј. У—убъективные гражданские процесуальные права (пон¤тие† и виды)Ф —аратов 1984г.

11.     ¬асильева √.ƒ. У«ащита ответчика против иска в гражданском судопроизводствеФ  расно¤рск 1982г.

12.     ¬асильченко ћ.ћ. У«апереченн¤ проти позовуФ. ’арк≥в 1973р.

13.     √укас¤н. –.ј. Уѕроблемы† интереса† в советском гражданском процесуальном правеФ —аратов 1970г

14.     √урвич† ћ.ј. †Ђ”чение об искеї ћосква 1981г.

15.     √урвич† ћ.ј. Уѕраво на искФ†††††† ћосква. 1978г.

16.     √урвич† ћ.ј. УЋекции по гражданскому процесуФ† ћосква 1950г

17.     √урвич† ћ.ј. Ђѕринципы советского гражданского процесуального праваї† —ё є 12 1974 г

18.     √ражданский процес. ”чебник дл¤ вузов под ред.  омиссарова ≥ проф. ё. .ќсипова. ћосква 1996р

19.     ≈лисейкин ѕ.‘. Уѕредмет судебной де¤тельности в советском гражданском процесе (его пон¤тие, место, значение).Ф† јвтореферат.

20.     ≈лисейкин ѕ.‘. Ђѕроцесуальное понимание спора о праве и его критика и проблемы защиты субъективных прав† и советска¤ критика ярославль 1974г

21.     †≈лисейкин ѕ.‘. У«ащита субъективных прав и интересов, компетенци¤ суда в советском гражданском процесеФ. ¬ладивосток.1969г

22.     †ƒобровольський ј.ј., »ванова —.ј. Ђќсновные проблемы исковой формы защиты праваї ћ.1979г

23.     Ћогинов ѕ.‘.†† Ђѕон¤тие иска и исковой формы защиты праваї.—ѕ. є2 1983г

24.      ожухарь ј.Ќ. Ђѕраво на судебную защиту в исковом производствеї.  ишинев 1989г.

25.     ќсокина √.Ћ.†† Ђѕраво на защиту† в исковом производствеї “омк. 1990г.

26.     ќсокина √.Ћ. Уѕроблемы иска и права на искФ “омск.1989р

27.     «айцев ».ћ. Ђ—ущность хоз¤йственных споровї. —аратов 1974 г

28.      лейн Ќ.». У¬стречн≥й иск в суде и арбитражеФ ћосква.1964г

29.      лейман ј.‘. УЌовейшие течени¤ в науке гражданского процесуального праваФ ћосква 1967г

30.     —оветское гражданское процесуальное право . под ред. проф. √урвича ћ.ј. ћосква . 1964г

31.     –езниченко ».ћ. Уѕсихологические аспекты искового производстваФ ¬ладивосток.1989г

32.     ћельников ј.ј. Уѕравовое положение личности в советском гражданском процесеФ ћосква 1969г

33.     ћицкевич ј.¬. У—убъекты советского† праваФ†† ћосква 1962г

34.     ѕащук ј.…. Уѕозов в рад¤нському процесуальному прав≥Ф Ћьв≥в.1997р.

35.     ѕушкар ≈.√. У онституционное право на судебную защитуФ Ћьвов 1982г

36.     ѕостанови ѕленуму ¬ерховного —уду† ”крањни є2 в≥д 26 01 90р Уѕро практику розгл¤ду судами справ про в≥дпов≥дальн≥сть за порушенн¤ законодавства про охорону природиФ

37.     ‘урса —.я. Уќкреме провадженн¤, ¤к складова частина цив≥льного процесуФ.† ѕрактикум.  ињв 1998 р.

38.     Ўакар¤н ћ.—. Ђ”чение о сторонах в советском† процесуальном† процесеї. ћосква.† 1983г

39.     Ўакар¤н ћ.—. У—убъекты† советского гражданского† процесуального† права Ф ћосква 1970г

40.     Ўтефан ћ.….†† У«ахист прав соц≥ал≥стичних орган≥зац≥й в суд≥Ф

41.     Ўтефан ћ.….†† Фѕроцесуальн≥ засоби порушенн¤ цив≥льного судочинстваФ

42.     Ўтефан ћ.….††† У√ражданскआ процесуальна¤ ответственность повышение† роли† гражданской правовой ответсвенности в охране† прав и интересов граждан и организацийФ  иев 1988г.

43.     Ўтефан ћ.…. У“еори¤ и практика на судебную защиту и ее реализации в гражданском процесеФ —ар.Т91г

44.     Ўтефан ћ.…. ÷ив≥льний процес, п≥дручник.  ињв. 1997 р

45.     ўеглов ¬.Ќ. У»ск† о судебной защите гражданского праваФ “омск 1987г

46.     ÷ив≥льний процесуальний кодекс ”крањни. Ќауково-практичний коментар.  ињв.1990р.

47.     „ечина† Ќ.ј.Уѕредмет гражданского судопроизводстваФ ярославль 1985г.

48.     якубов —. Уѕрава и об¤заности сторон в советском гражданском процесеФ† Ћенинград 1961г

 

 

 

—качать реферат (92Kb)