| главна¤ | добавить реферат | оценить |
| Ќайти: | на: |
Ќайв≥дом≥шим, найповн≥шим
зб≥рником закон≥в ус≥Їњ ћесопотам≥њ Ї кодиф≥кац≥¤ цар¤ ’аммурап≥, ¤ку й донин≥
вважають одним з найдавн≥ших зб≥рник≥в правових норм в св≥т≥.
’аммурап≥ склав своњ закони
вже на 3 роц≥ царюванн¤ Ц вони були записан≥ на глин¤них табличках. «годом, на
35 роц≥ царюванн¤, коли йому вдалос¤ перемогти вс≥х своњх ворог≥в "зверху
≥ знизу", за його наказом закони були вис≥чен≥ на чорному базальтовому
стовп≥. “од≥ ≥, очевидно, складено вступ ≥ зак≥нченн¤ до закон≥в.
÷ей базальтов≥й стовп
знайдено в к≥нц≥ 1901 року французькою археолог≥чною експедиц≥Їю в м. —узи.
≈лламський правитель наказав у центр≥ стовпа очистити м≥сце, очевидно, дл¤
свого власного запису, але самого запису в≥н не зробив. Ќа сьогодн≥ ц≥лком
нев≥дом≥ 21 статт¤. ¬сього ж текст закон≥в ’аммурап≥, кр≥м прологу ≥ еп≥логу,
нал≥чуЇ 282 статт≥.
«акони ’аммурап≥ ¤вл¤ють
собою надзвичайно ц≥кавий законодавчий пам'¤тник. ÷е дуже важливе джерело в
≥стор≥њ держави ≥ права стародавньоњ ћесопотам≥њ. Ќа противагу в≥д ≥нших
зб≥рник≥в правових акт≥в та закон≥в ћесопотам≥њ, кодиф≥кац≥¤ не носить
божественноњ вол≥. ” пролоз≥ ’аммурап≥ вказуЇ, що бог сонц¤ та справедливост≥
Ўамаш, з'¤вивс¤ царев≥ ув≥ сн≥, розпор¤дивс¤, щоб той встановив в крањн≥
"право ≥ справедлив≥сть", та вручив йому своњ закони. ¬ еп≥лоз≥ цар
ще раз наголошуЇ на необх≥дност≥ дотримуватись вс≥х цих закон≥в. ¬≥н також
проголошуЇ, що буде захищати ус≥х потерп≥лих ≥ покривджених
” законах ’аммурап≥
регулюЇтьс¤ ц≥лий спектр правових в≥дносин вавилонського сусп≥льства, зокрема в
галуз≥ цив≥льного, зобов'¤зального права, шлюбно Ц с≥мейного та спадкового
права, трудових в≥дносин, крим≥нального та крим≥нально Ц процесуального права.
÷е типова кодиф≥кац≥¤ рабовласницькоњ держави де вс≥ права ≥ прив≥лењ
закр≥плен≥ за рабовласниками, а раб Ц особа безправна.
ѕерш≥ 5 статей присв¤чен≥
судочинству. ¬они скерован≥ проти пануючоњ системи п≥дкупу судд≥в ≥ св≥дк≥в. —удд¤м
загрожують сувор≥ покаранн¤ (штраф у
12-ти кратному розм≥р≥ суми позову ≥ позбавленн¤ посади за зм≥ну вже винесених
судових р≥шень. —т. 14.)
–озд≥л другий присв¤чений
врегулюванню проблем власност≥, волод≥нн¤, ¤к≥ встановлюють покаранн¤ за
грабунок, крад≥жку чужого майна та ≥н.
–озд≥л трет≥й присв¤чений
шлюбу с≥м'њ, успадкуванню. ¬ ньому розгл¤даютьс¤ питанн¤ про форми та умови
укладенн¤ шлюбу, про умови допустимост≥ багатожонства, розлученн¤, про майнов≥
та особист≥ взаЇмов≥дносини подружж¤, батьк≥в ≥ д≥тей.
„етвертий розд≥л Ц це норми,
¤к≥ передбачають злочини проти особи та в≥дпов≥дальн≥сть за них, тобто
присв¤ченн≥ захисту особи, њњ житт¤, чест≥, здоров'¤.
ќстанн≥й розд≥л
присв¤чений† прац≥, умовам прац≥ њњ
оплати, знар¤дд¤м прац≥. “аким чином система ’аммурап≥ вигл¤даЇ так:
1.
—уд (5 статей);
2.
¬ласн≥сть (121 статт¤);
3.
Ўлюб ≥ с≥м'¤ (69 статей);
4.
«ахист особи (19 статей);
5.
ѕрац¤ ≥ знар¤дд¤ прац≥ (68 статей);
яка ж була мета, причини
виданн¤ законника?
ћожна назвати так≥ причини по¤ви закон≥в ’аммурап≥:
1. Ќа той час ¬авилон
став великою державою, приЇднавши до себе багато сус≥дн≥х м≥ст, держав,
народ≥в. ” зв'¤зку з цим виникла необх≥дн≥сть встановити Їдин≥ закони на
територ≥њ вс≥Їњ держави, ¤к≥ б регулювали правов≥ питанн¤ ≥ правов≥ в≥дносини.
2. —тремл≥нн¤ рабовласник≥в,
знат≥, заможних людей, жерц≥в ч≥тко визначити своњ права ≥ прив≥лењ,
забезпечити своЇ майно в≥д заз≥хань ≥нших.
3. ѕрагненн¤ самого
цар¤ згладити гостр≥ соц≥альн≥ протир≥чч¤, ¤к≥ виникали в сусп≥льств≥.
’арактерн≥ риси права власност≥. ќсновними видами
власност≥ у ¬авилон≥ була власн≥сть на землю, раб≥в, буд≥вл≥, нерухом≥ ≥ рухом≥
реч≥. –озр≥зн¤ють так≥ власност≥ на землю:
1. ƒержавна або
царська.
2. ’рамова.
3. ќбщинна.
4. ѕриватна.
5. «емл¤
"≤лку".
ƒержавною землею
розпор¤джавс¤ цар. ÷е були велик≥ маЇтки, ¤к≥ обробл¤ли раби, або д≥л¤нки, ¤к≥
здавали в оренду за платню натурою чи гр≥шми та ≥н. ѕрибутки з нењ ≥шли у
царську скарбницю. ¬≥н м≥г над≥л¤ти ц≥Їю землею р≥зних ос≥б Ц надавати њњ у
власн≥сть, на правах користуванн¤ ≥ т.п.
’рамов≥ земл≥ належали
храмам на правах колективноњ власност≥. ¬с≥ прибутки з цих земель надходили
храмам. ” свою чергу, храми часто практикували наданн¤ своЇњ земл≥ в оренду,
велик≥м ≥ др≥бним орендаторам.
ќбщинна власн≥сть
збер≥галась пор¤д з самою общиною, чому спри¤ла необх≥дн≥сть сп≥льного
орган≥зованого користуванн¤ водою дл¤ зрошуванн¤ пол≥в, прокладанн¤ по ц≥й
земл≥ канал≥в, проведенн¤ осушувальних роб≥т общинну землю розпод≥л¤ли м≥ж
поселенн¤ми де њњ д≥лили на др≥бн≥ д≥л¤нки Ц парцелли, ¤к≥ надавались дл¤
оброб≥тку окремим с≥м'¤м. ¬ласн≥сть общини на землю була непорушною, ¤к ≥ на њх
урожай.
ўо до приватноњ власност≥ на
землю, то вона ≥снувала у ¬авилон≥, ще задовго до ’аммурап≥. « епохи ’аммурап≥
збереглос¤ багато документ≥в про продаж земл≥ Ц пол¤, сад≥в, канал≥в тощо. Ќа
меж≥ ц≥Їњ приватноњ земл≥ ставили "кудуру", документи Ц камен≥, на
¤ких вис≥кали ≥м'¤ власника та державну печатку. ¬они служили п≥дтвердженн¤м
прав особи на дану землю. «емл¤, передана царем зг≥дно з кудуру, ставала
приватною спадковою власн≥стю, але на власника покладали виконанн¤ певних
повинностей на користь цар¤ ≥ общини. «емлю можна було купувати один у одного
без особливих формальностей. ”кладалась письмова угода при св≥дках, ¤к≥ ставили
своњ п≥дписи (кудуру у таких випадках не
ставилось).
«емл¤ "≥лку" Ц це
р≥зновид державноњ, царськоњ, земл≥. “ак≥ д≥л¤нки цар давав у нагороду за
службу воњнам ≥ ур¤довц¤м. ƒ≥л¤нка надавалась у користуванн¤ на час служби. ѓњ
могли передавати у спадок синов≥, ¤кщо в≥н виконуватиме таку ж службу. ѓх не
можна було н≥ продавати, н≥ купувати н≥ запов≥дати, н≥ використовувати дл¤
викупу воњна з полону чи сплати борг≥в. ўоб заборона продавати "≥лку"
була ефективною ≥ не шукали шл¤х≥в њњ обходу, законник заборон¤в також обм≥н
д≥л¤нки, саду чи будинку "≥лку" на ≥нш≥.
ќтже, в≥дсутн≥сть приватноњ
власност≥ на землю Ї характерною рисою крањн —тародавнього —ходу. «емл¤
належала общинам, храмам, цар¤м.
«обов'¤занн¤ у ¬авилон≥
виникали з догор≥в та правопорушень. ƒогов≥рне право було досить розвинутим.
≤снували ц≥ла система договор≥в, що св≥дчать про високий ступ≥нь розвитку
об≥гу, товарно Ц грошових в≥дносин, а також про значну роль лихварства, банк≥в
тогочасного сусп≥льства. ƒл¤ укладенн¤ договор≥в не вимагали дотримуватись
¤коњсь обр¤довост≥. ѕереважала письмова форма угод ≥ обов'¤зково при св≥дках.
ѕри укладенн≥ де ¤ких договор≥в вимагали ще й принесенн¤ кл¤тва, ¤ка
п≥дкр≥плювала непорушн≥сть угоди. Ќаприклад, при куп≥вл≥ Ц продажу раба, обм≥н≥
повинно бути 2-3 або б≥льше св≥дк≥в. ¬они не ставили своњх п≥дпис≥в але њх ≥мена
зазначались у текст≥ угоди.
«а не виконанн¤ договор≥в
встановлювали р≥зну в≥дпов≥дальн≥сть. ” ранню епоху боржник, ¤к правило,
в≥дпов≥дав своЇю особою ≥ у випадку не виконанн¤ умов договору втрачав волю,
ставав рабом. “ака в≥дпов≥дальн≥сть в епоху першоњ ¬авилонськоњ династ≥њ
збереглась т≥льки стосовно договору позики.
уп≥вл¤ Ц продаж ≥ обм≥н.
ўодо договору куп≥вл≥ Ц
продажу, то в законнику ’аммурап≥ йому присв¤чено не багато статей. ”года
укладалась в присутност≥ св≥дк≥в, в письмов≥й форм≥. ” договор≥ ф≥ксували волю
стор≥н щодо передач≥ права власност≥. јкт передач≥ супроводжувавс¤ символ≥чним
доторком палички, про що зазначено у договор≥. ўось под≥бне з'¤вилось у
стародавн≥х римл¤н з њх символ≥чним накладанн¤м на р≥ч палички Ц vindicta.
ѕредметом куп≥вл≥ Ц продажу
були рухом≥ та не рухом≥ реч≥: тварини, зерно, прикраси, пол¤, сади, буд≥вл≥,
канали та ≥н.
„асто трапл¤ютьс¤ договори
куп≥вл≥ Ц продажу раб≥в. ÷≥ни на раб≥в були р≥зн≥ Ц залежно в≥д њх стат≥, в≥ку,
виучки, профес≥њ. ¬ законах передбачен≥ гарант≥њ ¤кост≥ купленого раба, ¤кщо
прот¤гом м≥с¤ц¤ п≥сл¤ куп≥вл≥ у раба ви¤витьс¤ хвороба, названа
"бену" (очевидно еп≥лепс≥¤),
то покупець може повернути раба ≥ одержати своњ грош≥.
„асто трапл¤ютьс¤ акти
продажу нерухомост≥ з приводу борг≥в. ¬≥дом≥ також угоди щодо продажу - куп≥вл≥
д≥тей.
«акони ’аммурап≥ в окремих
випадках передбачали заборону або обмеженн¤ куп≥вл≥ Ц продажу, а саме:
1. воњни та чиновники
не могли продавати землю та будинки, одержан≥ в≥д цар¤ за службу, ¤к ≥ раб≥в,
робочоњ худоби та ≥ншого отриманого в≥д цар¤ (ст. 35-36).
2. ¬дова не могла
продати ≥ дарувати майно, що становило њњ посаг, або дарунок чолов≥ка (ст. 150. 171).
3. “акож заборона
стосувалас¤ майна (шер≥кту), ¤ке
батько передавав своњй дочц≥ ≥ без дозволу вона не могла його в≥дчужувати.
Ќайманн¤.
¬авилонське законодавство передбачало найманн¤ речей та послуг.
ƒоговори оренди сад≥в та сад≥в були не довгочасними Ц на один р≥к.
„асто здавали своњ
земл≥ в оренду воњни або б≥днота, ¤ка не мала чим њх обробл¤ти чи зас≥вати.
”кладали також договори найманн¤ житлових прим≥щень. ” цив≥льному прав≥ в≥дом≥
серв≥тути (право на користуванн¤ чужою
р≥ччю). Ќасамперед це наданн¤ права проходу чи проњзду через чужу д≥л¤нку.
ќкр≥м найманн¤
раб≥в, ¤ких вважали речами, у ¬авилон≥ широко практикували найманн¤ прац≥ чи
послуг в≥льних людей.
Ўлюб ≥ с≥м'¤, спадкове право.
Ўлюбному обр¤ду
передували укладенн¤ певноњ угоди м≥ж нареченим чи його батьком та батьком
нареченоњ. ÷е були свого роду заручини. ѕри цьому наречений вручав певну суму
грошей - "т≥рхату", та шлюбний дарунок сам≥й наречен≥й та њњ с≥м'њ Ц
"б≥блу" (ст. 139, 159).
“акож допускали шлюб в≥льного за рабинею (ст.
170). ƒ≥тей в≥д такого шлюбу вважали в≥льними, так само, ¤к ≥ в≥д шлюбу
в≥льноњ з рабом.
ѕри одруженн≥ батько
давав своњй дочц≥ придане Ц шер≥хту. Ўер≥кту видавали дочц≥ при посв¤т≥ њњ в
жриц≥. ќдержавши придане дочка вже не могла успадковувати батьк≥вське майно
п≥сл¤ його смерт≥ (ст. 183). Ўер≥кту
ставало власн≥стю дочки, п≥сл¤ одруженн¤ воно переходило до чолов≥ка, а п≥сл¤
смерт≥ до њњ д≥тей. якщо д≥тей не було, та†
шер≥кту повертали батьков≥ дружини, а в≥н в свою чергу повинен був
повернути њњ чолов≥ков≥ викупну платню.
якщо чолов≥к хот≥в
розлучитис¤ то це було дуже простою справою. ƒружина ж мала право вимагати його
у де¤ких, ч≥тко визначених випадках:
1. коли дружина хвора,
а чолов≥к вз¤в ≥ншу ж≥нку чи наложницю;
2. при безп≥дставному
звинувачен≥ чолов≥ком дружини у зрад≥ або њњ зганьбленн≥;
3. при порушенн≥
чолов≥ком подружньоњ в≥рност≥ чи нехтуванн≥ нею ¤к дружиною;
4. коли чолов≥к покидав
св≥й д≥м вињжджаючи з м≥сцевост≥.
якщо чолов≥к попав у
полон, а дружина не мала засоб≥в до ≥снуванн¤, то вона мала право вдруге вийти
зам≥ж. јле ¤кщо перший чолов≥к повертаЇтьс¤, то на його вимогу вона також
поверталась до нього.
—падкове право.
—падкуванн¤ спочатку
врегульовували звича¤ми а пот≥м закон. ѕрот¤гом тривалого часу у ¬авилон≥
спадкоЇмц¤ми визначали т≥льки син≥в. ј дочок покликали до спадкуванн¤ т≥льки
¤кщо у спадкоЇмц¤ не було син≥в. ƒ≥ти успадковували майно батьки чи матер≥
пор≥вну Ц його д≥лили на в≥дпов≥дну к≥льк≥сть частин. ќдружен≥ сини також мали
право спадкуванн¤. ўодо зам≥жн≥х дочок то про њх спадкуванн¤ у законах н≥чого
не сказано. јле у ст. 183 зазначено, що дочка наложниц≥, ¤ка при одруженн≥
отримала в≥д батька придане, не брала участ≥ у спадкуванн≥ його майна. ƒочка Ц
жриц¤, ¤ка одержала в≥д батька придане, могла ним користуватись, але ¤кщо це
була нерухом≥сть, то продати чи подарувати вона немала права.
ћайно раба п≥сл¤
його смерт≥ переходило до господар¤. ѕроте ¤кщо раб був в≥льни або одружений з
в≥льною то њй повертали придане, а все ≥нше майно д≥лили на половину: одна
частина господарю, друга Ц дружин≥ померлого.
ѕро ≥ншу форму
спадкуванн¤ Ц запов≥т Ц в законах ’аммурап≥ не згадуЇтьс¤.
рим≥нальне право.
Ќормам крим≥нального
права присв¤чено багато статей в законниках ’аммурап≥† та ≥нших закон≥в тих час≥в. «окрема, в
законнику передбачена ц≥ла система злочин≥в ≥ покарань. «лочини можна под≥лити
на так≥ групи:
1)
проти держави Ц недонесенн¤ про змову, бунт (ст. 109); невиконанн¤ в≥йськового обов'¤зку
(ст. 28, 33);
2)
проти зд≥йсненн¤†
справедливого правосудд¤ (ст. 1,
2, 3, 11, 126, 127) зокрема не справедливе звинуваченн¤;
3)
проти житт¤ ≥ здоров'¤;
4)
проти майна Ц грабунок (с. 22-24); крад≥жка звичайна ≥ квал≥ф≥кована (ст. 6, 14, 16, 21, 25 та ≥н.);
5)
проти морал≥;
6)
проти чест≥ ≥ г≥дност≥;
7)
злочини скоЇн≥ через невм≥ле виконанн¤ профес≥йного
обов'¤зку (наприклад: л≥карн¤,
ветеринара, буд≥вельника та ≥н.).
«лочини.
«лочини проти особи Ц житт¤, здоров'¤,
чест≥, г≥дност≥. ¬бивство Ц навмисне чи ненавмисне Ц каралось смертю. оли
дружина вбивала чолов≥ка, то за це њњ саджали на палю (ст. 153). ” випадку смерт≥ господар¤ будинку, спричиненого
обвалом, карали смертю буд≥вельника (ст.
229); ¤кщо загинув син господар¤, то страт≥ п≥дл¤гав син буд≥вельника (ст.230). “ак, ¤кщо л≥кар-х≥рург
спричинив хворому кал≥цтво або в результат≥ операц≥њ хворий помер, то йому
належало в≥др≥зати руку (ст. 218).
оли в≥д операц≥њ помирав раб, то л≥кар в≥дшкодовував його варт≥сть.
«а удар по щоц≥
р≥вного за соц≥альним станом ≥ походженн¤м винний маЇ заплатити йому штраф, а
за такий вчинок, запод≥¤ний особ≥ з вищих соц≥альних сфер, винний привселюдно
одержував 60 удар≥в канчуком (ст.202).
якщо раб вдарив в≥льного йому в≥др≥зали вухо (ст. 205).
«лочин проти
власност≥. ƒо них в≥днос¤ть пос¤ганн¤ на будь-¤к≥ категор≥њ власност≥, будь-¤ке
майно Ц царське, храмове, общинне, приватне. «а так≥ злочини карали з ус≥Їю
безогл¤дн≥стю ≥ жорсток≥стю. «а крад≥жку царського чи храмового майна
загрожувала смертна кара (ст.6). «а
вкрадене майно мушкенума накладали штраф у 10 Цти кратному розм≥р≥. «а крад≥жку
з проломом ст≥ни сп≥йманого злочинц¤ карали смертю б≥л¤ цього пролому, де його
закопували (ст.21). «а крад≥жку п≥д
час пожеж≥ злод≥¤ кидали у вогонь (ст.25).
¬исок≥ штрафи були встановлен≥ за порубку дерев у чужому сад≥ (ст. 59).
«лочини проти с≥м'њ
≥ морал≥. «аконник передбачав р¤д правопорушень проти с≥м'њ, морал≥, статевих
злочин≥в. ѕокаранню п≥дл¤гала подружн¤ зрада (т≥льки з боку дружини) статев≥ в≥дносини з близькими родичами,
чужоложство, скотоложство. «а подружню зраду дружину та њњ сп≥вучасника
зв'¤зували ≥ кидали в воду Ц топили (ст.129). «а зв'¤зок сина з мат≥р'ю п≥сл¤ смерт≥ чолов≥ка њх
обох спалювали, ≥нтимний зв'¤зок батька з дочкою карали його вигнанн¤м з даноњ
м≥сцевост≥. —ина, ¤кий п≥дн¤в руку на батька, карали в≥друбанн¤м руки (ст.195).
«ј ќЌ» ’јћ”–јѕѕ≤.
(І 1) якщо людина кл¤твено
обвинуватила людини, кинувши на нього обвинуваченн¤ в убивств≥, але не дов≥в
його, то обвинувач його повинний бути убитий.
(І 2) якщо людина кинула на
людину обвинуваченн¤ в чаклунств≥ ≥ не дов≥в цього, то той, на ¤кий було кинуте
обвинуваченн¤ в чаклунств≥, повинний п≥ти до Ѕожества –≥ки й у –≥ку зануритис¤;
¤кщо –≥ка схопить його, його обвинувач зможе забрати його будинок. якщо ж –≥ка
очистить ц≥Їњ людини ≥ в≥н залишитьс¤ непошкоджений, тод≥ той, хто кинув на
нього обвинуваченн¤ в чаклунств≥, повинний бути убитий, а той, хто занурювавс¤
в –≥ку, може забрати будинок його обвинувача.
(І 3) якщо людина виступила
в суд≥ дл¤ св≥дченн¤ про злочин ≥ слово, що в≥н сказав, не дов≥в, а ц¤ справа -
справа про житт¤, то людина цей повинна бути убита.
(І 4) якщо ж в≥н виступив
дл¤ св≥дченн¤ з приводу зерна або ср≥бла, то в≥н повинний нести покаранн¤ ц≥Їњ
справи.
(І 5) якщо судь¤66 роз≥брав
справу, вин≥с р≥шенн¤ ≥ виготовив документ ≥з пресою, а пот≥м р≥шенн¤ своЇ
зм≥нив, то цього суддю варто викрити в зм≥н≥ р≥шенн¤, що в≥н ухвалив, ≥ позовну
суму, що була в ц≥й справ≥, в≥н повинний сплатити в дванадц¤ти кратному
розм≥р≥; кр≥м того, у зборах його повинн≥ з≥гнати з його судд≥вського кр≥сла, ≥
в≥н не повинний повертатис¤ ≥ зас≥дати разом ≥з судд¤ми в суд≥ .
(І 6)якщо людина вкрала
майно бога або палацу, то ц¤ людина повинна бути убита; а також той, що прийн¤в
≥з його рук крадене, повинна бути убита.
(І 7) якщо людина купила з
рук сина людини або раба людини або ср≥бло, або золото, або раба, або рабиню,
або вола, або в≥вцю, або осла, або ж що б то н≥ було без св≥дк≥в або договори
або ж прийн¤в на збереженн¤, то ц¤ людина - злод≥й, в≥н повинний бути убитий.
(І 8) якщо людина вкрала або
вола, або в≥вцю, або осла, або свиню, або ж човен, те, ¤кщо це належить богу
або палацу, в≥н повинний заплатити в тридц¤тикратному розм≥р≥, а ¤кщо це
належить мушкенуму, в≥н повинний в≥дшкодувати в дес¤тикратному розм≥р≥. якщо
злод≥й не маЇ чим сплачувати, в≥н повинний бути убитий .
(І 9) якщо людина, у ¤кого
щось пропало, ви¤вив свою зниклу р≥ч у руках ≥ншоњ людини, ≥ той, у чињх руках
була ви¤влена зникла р≥ч, сказав: Ђѕродавець - де мен≥ њњ продав, при св≥дках -
де ¤ њњ купивї, а хаз¤њн зниклоњ реч≥ сказала: Ђя призведу св≥дк≥в, що знають
мою зниклу р≥чї, пот≥м покупець призв≥в продавц¤, що продав йому цю р≥ч, ≥
св≥дк≥в, при котрих в≥н њњ купив, ≥ хаз¤њн зниклоњ реч≥ призв≥в св≥дк≥в, що
знають його зниклу р≥ч, то судд≥ повинн≥ роздивитис¤ њхню справу, а св≥дки,
перед ¤кими покупка була зроблена, ≥ св≥дки, що знають зниклу р≥ч, повинн≥
розпов≥сти перед богом те, що вони знають, ≥ тод≥ продавець - злод≥й, в≥н
повинний бути убитий. ’аз¤њн зниклоњ реч≥ може забрати свою зниклу р≥ч, а
покупець може вз¤ти з будинку продавц¤ ср≥бло, що в≥н в≥дважив.
(І 10) якщо покупець не
призв≥в продавц¤, що продав йому цю р≥ч, ≥ св≥дк≥в, перед ¤кими в≥н њњ купив, а
хаз¤њн зниклоњ реч≥ призв≥в св≥дк≥в, що знають його зниклу р≥ч, тод≥ покупець -
злод≥й, в≥н повинний бути убитий, а хаз¤њн зниклоњ реч≥ може свою зниклу р≥ч
забрати.
(І 11) якщо хаз¤њн зниклоњ
реч≥ не призв≥в св≥дк≥в, що знають його зниклу р≥ч, то в≥н - брехун, в≥н зв≥в
наклеп ≥ повинний бути убитий.
(І 12) якщо продавець помер,
то покупець може вз¤ти в будинку продавц¤ суму позову ц≥Їњ справи в
п'¤тикратному розм≥р≥.
(І 13) якщо св≥дк≥в ц≥Їњ
людини немаЇ поблизу, то судд≥ повинн≥ призначити йому терм≥н до шести м≥с¤ц≥в,
а ¤кщо прот¤гом шести м≥с¤ц≥в в≥н не призв≥в своњх св≥дк≥в, то ц¤ людина -
брехун; в≥н повинний нести покаранн¤ по ц≥й справ≥.
(І 14) якщо людина вкрала
малол≥тнього сина ≥ншоњ людини, то в≥н повинний бути убитий.
(І 15) якщо людина вивела за
м≥ськ≥ ком≥ра або палацевого раба, або палацеву рабиню, або раба мушкенума, або
рабиню мушкенума, то в≥н повинний бути убитий.
(І 16) якщо людина сховала у
своЇму будинку швидких раба або рабиню, що належать палацу або ж мушкенуму, ≥
не вив≥в њх на клич пров≥сника, то хаз¤њн удома повинний бути страчений.
(І 17) якщо людина вп≥ймала
в степу швидкого раба або рабиню ≥ призвела його до його хаз¤њна, то хаз¤њн
раба повинний дати йому два сикл¤ ср≥бла.
(І 18) якщо цей раб не
назвав свого хаз¤њна, то зловивший повинний призвести його в палац, справа його
повинна бути розгл¤нута, а пот≥м його повинн≥ повернути його хаз¤њну.
(І 19) якщо ж зловивший
цього раба затримав у своЇму будинку, а пот≥м раб був схоплений у його руках,
то ц¤ людина повинна бути убита.
(І 20) якщо раб ут≥к ≥з рук
зловившого його, то ц¤ людина повинна вимовити кл¤тву вo ≥м'¤ бога хаз¤њну
раба, ≥ в≥н буде в≥льно в≥дпущений.
(І 21) якщо людина зробила
пролам у будинок ≥ншоњ людини, то перед цим проламом його варто убити.
(І 22) якщо людина учинила
пограбуванн¤ ≥ була зловлена, то ц¤ людина повинна бути убита.
(І 23) якщо здирник не був
схоплений, то пограбована людина може показати перед богом усе своЇ зникле, а
община ≥ староста, на земл≥ ≥ територ≥њ ¤ких було зроблене пограбуванн¤,
повинн≥ йому в≥дшкодувати усе його зникле.
(І 24) якщо при цьому було загублене житт¤,
то община ≥ староста повинн≥ в≥дважити 1 м≥ну ср≥бла його родичам.
(І 25) якщо в будинку людини
розгор≥вс¤ вогонь, а ≥нша людина, що прийшов дл¤ гас≥нн¤ пожеж≥, п≥дн¤в св≥й
погл¤д на добро домохаз¤њна ≥ вз¤ла добро домохаз¤њна, то ц¤ людина повинна
бути кинута в цей вогонь.
(І 26) якщо редум або ж
ба≥рум, ¤кому було наказано йти в царський пох≥д, не п≥шов або найн¤в найманц¤
≥ послав його зам≥сть себе, то цей редум або ба≥рум повинний бути страчений, а
його найманець може забрати його будинок.
(І 27) якщо редум або ба≥рум
у м≥цност≥ цар¤ був уз¤тий у полон, ≥ п≥сл¤ нього його поле ≥ його сад в≥ддали
≥ншому, ≥ той н≥с його службу, то ¤кщо в≥н повернувс¤ ≥ дос¤г свого поселенн¤,
йому повинн≥ повернути його поле ≥ його сад; т≥льки в≥н самий повинний нести
свою службу.
(І 28) якщо син редума або
ба≥рума, що був уз¤тий у полон у м≥цност≥ цар¤, у стан≥ нести службу, то поле ≥
сад повинн≥ бути в≥ддан≥ йому, нехай несе службу свого батька.
(І 29) якщо син його малий ≥
в≥н не в змоз≥ нести службу свого батька, то трет¤ частина пол¤ ≥ саду повинн≥
бути в≥ддан≥ його матер≥, ≥ нехай його мати ростить його.
(І 30) якщо або редум, або
ба≥рум через справи служби кинув своЇ поле, св≥й сад ≥ св≥й будинок ≥ п≥шов, а
п≥сл¤ нього ≥нший прийн¤в його поле, його сад ≥ його будинок ≥ прот¤гом трьох
рок≥в н≥с його службу, то ¤кщо в≥н повернетьс¤ ≥ зажадаЇ своЇ поле, св≥й сад ≥
св≥й будинок, вони не повинн≥ бути йому дан≥: т≥льки той, що прийн¤в њх ≥ н≥с
його службу, може нести њњ ≥ надал≥.
(І 31) якщо в≥н п≥шов т≥льки
на один р≥к, пот≥м в≥н повернувс¤, то йому повинн≥ бути в≥ддан≥ його поле, його
сад ≥ його будинок; нехай в≥н самий несе свою службу.
(І 32) якщо тамкар викупив
редума або ба≥рума, викраденого в полон при поход≥ цар¤, ≥ доставив його в його
поселенн¤, то ¤кщо в його будинку Ї засоби дл¤ викупу, в≥н самий повинний себе
викупити; ¤кщо в його будинку немаЇ засоб≥в дл¤ викупу, в≥н повинний бути
викуплений храмом свого поселенн¤; ¤кщо в храм≥ його поселенн¤ немаЇ засоб≥в
дл¤ викупу, його повинний викупити палац; його поле, його сад ≥ його будинок не
можуть бути в≥ддан≥ за викуп.
(І 33) якщо сотник або
дес¤тник уз¤в людини, не п≥дл¤гаючому призову, або ж в≥н прийн¤в дл¤ царського
походу найманц¤ ≥ послав його в ¤кост≥ зам≥ни, то цей сотник або дес¤тник
повинний бути убитий.
(І 34) якщо сотник або
дес¤тник забрав добро редума, пригнобив редума, в≥ддав редума в найми, зрадив
редума сильному в суд≥ або забрав подарунок, котрий цар дав редуму, то цей
сотник або дес¤тник повинний бути убитий.
(І 35) якщо людина купила з
рук редума вол≥в або овець, ¤ких цар дав редуму, то в≥н утрачаЇ своЇ ср≥бло.
(І 36) ѕоле, будинок ≥ сад,
що належать редуму, ба≥руму або несучому подати, не можуть бути продан≥ за
ср≥бло.
(І 37) якщо людина купила
поле, сад або будинок, що належать редуму, ба≥руму або несучому подати, то його
документ повинний бути розбитий, а своЇ ср≥бло в≥н утрачаЇ; поле ж, сад або
будинок в≥н зобов'¤заний повернути њхньому старому власнику.
(І 38) –едум, ба≥рум ≥
несучий подати не може в≥дписати своњй дружин≥ або дочка н≥чого з пол¤, саду
або вдома, що вход¤ть до складу його ≥лька, а також не може в≥ддавати њх за
свою боргову розписку.
(І 39) « пол¤, саду ≥ вдома,
що в≥н купував ≥ одержував, в≥н може в≥дписати своњй дружин≥ або сво¤ дочка, а
також в≥ддавати за свою боргову розписку.
(І 40) Ќадитум, тамкар ≥
несучу ≥ншу службу може продавати за ср≥бло своЇ поле, св≥й сад ≥ св≥й будинок;
покупець. же повинний буде нести службу за поле, сад ≥ будинок, що в≥н купуЇ.
(І 41) якщо людина обм≥н¤ла
поле, сад ≥ будинок, що належать редуму, ба≥руму або несучому подати ≥ дав
приплату, то редум, ба≥рум або несучий подати повертаЇтьс¤ до свого пол¤,
своЇму саду ≥ своЇму будинку, а приплату, що була йому дана, в≥н бере соб≥.
(І 42) якщо людина
орендувала поле дл¤ опрацюванн¤ ≥ не виростила на поле зерна, то його варто
обвинуватити в невиконанн≥ необх≥дноњ роботи на поле, а пот≥м в≥н повинний буде
в≥ддати хаз¤њну пол¤ зерно в≥дпов≥дно до врожаю його сус≥д.
(І 43) якщо в≥н зовс≥м не
опрацював поле, а закидав його, то в≥н повинний в≥ддати власнику пол¤ зерно
в≥дпов≥дно до врожаю в його сус≥д, а поле, що в≥н закидав, в≥н повинний
розбити, зорати, зборонити ≥ пот≥м повернути хаз¤њну пол¤.
(І 44) якщо людина
орендувала на трьох року перелогову землю дл¤ р≥лл≥, але в≥н був нерадив ≥ не
розорав поле, то на четвертому роц≥ в≥н повинний зорати, просапати ≥ зборонити,
а пот≥м повернути власнику пол¤; кр≥м того, в≥н повинний в≥дм≥р¤ти по 10
гур≥в† зерна за кожний бур пол¤.
(І 45) якщо людина в≥ддала
своЇ поле орачу за орендну плату й одержала орендну плату за своЇ поле, а пот≥м
јдад побив поле або ж пов≥дд¤ в≥днесло врожай, то збиток - на орач≥.
(І 46) якщо в≥н не одержав
орендну плату за своЇ поле, то чи в≥ддав в≥н поле з половини або з третьоњ
частки врожаю, под≥лити зерно, що буде з≥брано на поле, у в≥дпов≥дност≥ (?) з
умовами договору.
(І 47) якщо орач, оск≥льки
в≥н у перший р≥к оренди не виправдав нав≥ть своњх витрат, сказав: Ђѕоле ¤ знову
опрацююї, то хаз¤њн пол¤ не повинний заперечувати; т≥льки цей орач може
опрацювати його поле, а при жнивах в≥н в≥зьме зерно в≥дпов≥дно до своњх
зобов'¤зань.
(І 48) якщо людина маЇ на
соб≥ процентний борг, а јдад побив поле, або пов≥дд¤ в≥днесло врожай, або ж
через безводд¤ зерно не з'¤вилос¤ на поле, то цього року в≥н не зобов'¤заний
повернути зерно своЇму позикодавцю; в≥н може переписати свою табличку ≥
в≥дсотки за цей р≥к не сплачувати.
(І 49) якщо людина вз¤ла в
тамкара ср≥бло ≥ в≥ддала тамкару оброблюване зернове або сезамове поле,
сказавши йому: Ђѕоле опрацюй ≥ зерно або ж сезам, що будуть, збери ≥ в≥зьмиї,
то ¤кщо землепашец106 виростить на поле зерно або сезам, т≥льки хаз¤њн пол¤
повинний забрати зерно або сезам, що будуть на поле; а тамкару в≥н повинний
в≥ддати зерно за його ср≥бло, що в≥н у нього вз¤в, ≥з в≥дсотками. ¬≥н також
повинний в≥дшкодувати тамкару витрати по опрацюванню пол¤.
(І 50) якщо в≥н в≥ддав оброблене
зернове поле або ж оброблене сезамове поле, то т≥льки хаз¤њн пол¤ може забрати
зерно або сезам, що будуть на пол≥, а тамкару в≥н повинний повернути ср≥бло з
його в≥дсотками.
(І 51) якщо в≥н не маЇ
ср≥бла дл¤ поверненн¤, то в≥н може в≥ддати тамкару зерно або сезам в≥дпов≥дно
його ср≥блу з в≥дсотками, що в≥н вз¤в у тамкара, в≥дпов≥дно до царського
статуту.
(І 52) якщо орач не виростив
на пол≥ зерна або сезаму, то його зобов'¤занн¤ не повинн≥ бути зм≥нен≥.
(І 53) якщо людина була
безпорадна у в≥дношенн≥ зм≥цненн¤ гребл≥, що на його земл≥, не зм≥цнив свою
греблю, ≥ в його гребл≥ утворивс¤ пролом, ≥ вода затопила поле сус≥да, то
людина, у чињй гребл≥ утворивс¤ пролом, повинний в≥дшкодувати зерно, що в≥н
погубив.
(І 54) якщо в≥н не в змоз≥
в≥дшкодувати зерно, то його самого ≥ його майно повинн≥ продати за ср≥бло, а
власники пол¤ж, зерно ¤ких вода затопила, повинна розд≥лити це ср≥бло м≥ж
собою.
(І 55) якщо людина в≥дчинила
св≥й арик дл¤ зрошенн¤, але був безпорадний, ≥ вода затопила поле сус≥д його,
то в≥н повинний в≥дм≥р¤ти зерно в≥дпов≥дно до врожаю його сус≥д.
(І 56) якщо людина в≥дчинила
воду, ≥ вода затопила роботу, зроблену на поле його сус≥ди, то в≥н повинний
в≥дм≥р¤ти по 10 гур≥в† зерна за кожний
бур площ≥.
(І 57) якщо пастух не спитав
згоди в хаз¤њна пол¤ дл¤ згодовуванн¤ трави в≥вц¤м, а згодував поле в≥вц¤м без
дозволу хаз¤њна пол¤, то хаз¤њн пол¤ може стиснути своЇ поле, а пастух, що без
дозволу хаз¤њна пол¤ згодував поле в≥вц¤м, поверх того повинний в≥ддати хаз¤њну
пол¤ по 20 гур≥в† зерна за кожний бур
площ≥.
(І 58) якщо пастух п≥сл¤
того, ¤к в≥вц≥ п≥дн¤лис¤ з луки ≥ знак зак≥нченн¤ пас≥нн¤ була вив≥шена на
м≥ських ком≥ра, пустив овець на поле ≥ згодував поле в≥вц¤м, то пастух повинний
охорон¤ти поле, що в≥н згодував, ≥ п≥д час жнив в≥н повинний в≥дм≥р¤ти хаз¤њну
пол¤ по 60 гур≥в зерна за кожний бур площ≥.
(І 59) якщо людина зрубала
дерево в сад≥ людини без знана хаз¤њна саду, то в≥н повинний в≥дважити 1/2 м≥ни
ср≥бла.
(І 60) якщо людина в≥ддала
поле сад≥внику дл¤ насадженн¤ саду ≥ сад≥вник насадив сад, то чотири роки в≥н
повинний сад ростити. а на п'¤тому роц≥ хаз¤њн саду ≥ сад≥вник розд≥л¤ть сад
пор≥вну; хаз¤њн саду може свою частку вибрати ≥ вз¤ти.
(І 61) якщо сад≥вник не
зак≥нчив насадженн¤ саду на поле ≥ лишив пустище, то пустище повинн≥ йому включити
до складу його частки.
(І 62) якщо на поле, що йому
було дано, в≥н не насадив саду, те, ¤кщо це оброблювана земл¤, сад≥вник
повинний в≥дм≥р¤ти хаз¤њну пол¤ прибуток в≥д пол¤ за роки, у ¤к≥ воно було
закинуто, ¤к його сус≥ди, а на поле в≥н повинний зробити роботи ≥ пот≥м
повернути хаз¤њну пол¤.
(І 63) якщо це перелогова
земл¤, то в≥н повинний зробити роботу на поле ≥ повернути його хаз¤њну пол¤, а.
за один р≥к в≥н повинний в≥дм≥р¤ти по 10 гур≥в†
зерна за кожний бур площ≥.
(І 64) якщо людина в≥ддала сад≥внику
св≥й сад дл¤ обробленн¤, то сад≥вник, поки в≥н тримаЇ сад, повинна з прибутку
в≥ддавати хаз¤њну саду 2/3, а в≥н може вз¤ти 1/3.
(І 65) якщо сад≥вник сад не
обробл¤в ≥ скоротив прибуток, то сад≥вник повинний в≥дм≥р¤ти прибуток в≥д саду,
¤к його сус≥ди.
(І 66) якщо людина вз¤ла
грош≥ в тамкара ≥ тамкар цей притискаЇ його, а йому нечем заплатити борг, ≥ в≥н
в≥ддав тамкару св≥й сад п≥сл¤ запиленн¤ ≥ сказав йому: Ђ‘≥н≥ки, ск≥льки њх буде
в сад≥, ти забереш за своЇ ср≥блої, то тамкар не повинний погодитис¤; т≥льки
хаз¤њн саду повинний забрати ф≥н≥ки, ск≥льки њх буде в сад≥, ≥ ср≥бло з його
в≥дсотками, в≥дпов≥дно до його документа, в≥н повинний сплатити тамкару, а ≥нш≥
ф≥н≥ки, що будуть у сад≥, повинний забрати т≥льки хаз¤њн саду.
†...
(І 71) якщо в≥н людина
в≥ддаЇ зерно, ср≥бло або ≥нше добро за будинок повинност≥, що належить будинку
його сус≥ди, що в≥н купив, то усе, що в≥н в≥ддав, в≥н утрачаЇ, а будинок в≥н
повинний повернути його хаз¤њну. якщо ж це не будинок повинност≥, то в≥н може
його купити: за цей будинок в≥н може в≥ддавати зерно, ср≥бло або ≥нше добро.
†...
(І 73) якщо... мешканець
ц≥лком заплатив хаз¤њну вдома орендну плату за р≥к, а хаз¤њн удома наказав
мешканцю вињхати до вит≥канн¤ його повного терм≥на, то тому що хаз¤њн удома
виселив ≥з свого будинку мешканц¤ до повного вит≥канн¤ його терм≥на, ср≥бло, що
мешканець дав йому, в≥н утрачаЇ.
†...
(І 88) якщо тамкар дав зерно
¤к процентний борг, то в≥н може вз¤ти за один гур 1/5 зерна ¤к в≥дсотки, ¤кщо
в≥н дав ср≥бло ¤к процентний борг, то за один сикль ср≥бла в≥н може вз¤ти 1/б
сикл¤ ≥ 5 ше ¤к в≥дсотки.
(І 89) якщо людина, що вз¤ла
в борг п≥д в≥дсотки, не маЇ ср≥бла дл¤ поверненн¤ боргу, а маЇ т≥льки зерно,
те, насл≥дуючи царському уставу111, тамкар повинний вз¤ти в ¤кост≥ в≥дсотка 100
ка на 1 гур одним зерном.
(І 90) якщо тамкар
в≥дмовитьс¤ ≥ перевищить в≥дсоток у 100 ка зерна на 1 гур або ср≥блом 1/6 сикл¤
≥ 6 ше на 1 сикль ≥ ст¤гне п≥двищений в≥дсоток, то в≥н втрачаЇ усе, що дав у
борг.
†...
(І 93) (якщо тамкар, що дав
у борг п≥д в≥дсотки ≥ получивший частину суми боргу зерном, в≥дпов≥дно до
того), ск≥льки в≥н уз¤в, не зазначив зменшенн¤ боргу ≥ не написав додаткового
документа, або додав в≥дсотки до основноњ суми боргу, то цей тамкар повинний
повернути подв≥йну к≥льк≥сть зерна, отриманого ≥м.
(І 94) якщо тамкар дав у
борг п≥д в≥дсотки зерно або ср≥бло, ≥, коли в≥н давав у борг, в≥н дав ср≥бло
малою гирею ≥ зерно малою м≥рою, а коли одержав тому борг, в≥н прийн¤в ср≥бло
великою гирею ≥ зерно великою м≥рою, то цей тамкар втрачаЇ усе, що в≥н дав у борг.
(І 95) якщо тамкар дав хл≥б
або ср≥бло в борг п≥д в≥дсотки без державного контролера, то в≥н утрачаЇ, що
дав.
(І 96) якщо людина вз¤ла в
тамкара зерно або ср≥бло ≥ не маЇ зерна або ср≥бла, щоб повернути, а маЇ т≥льки
≥нше рухоме майно, то усе, що в≥н маЇ у своњх руках, в≥н може в≥ддати своЇму
тамкару, ¤к т≥льки в≥н це принесе при св≥дках; тамкар не може в≥дмовл¤тис¤, в≥н
повинний прийн¤ти.
†...
(І 99) якщо людина дала
людин≥ ср≥бло в пор¤дку Ђтоваристваї, то прибуток ≥ збиток, що будуть, вони
повинн≥ пор≥вну под≥лити перед богом.
(І 100) якщо тамкар дав
шамаллуму ср≥бло дл¤ продажу ≥ покупки ≥ послав його в торгову подорож, а
шамаллум у шл¤ху ср≥бло витрачав, то ¤кщо там, куди в≥н в≥дправл¤вс¤, в≥н
д≥став прибуток, в≥н повинний порахувати в≥дсотки на все ср≥бло, ск≥льки в≥н
уз¤в, ≥ дн≥ його вони повинн≥ порахувати, а пот≥м в≥н повинний сплатити своЇму
тамкару.
(І 101) якщо там, куди в≥н
в≥дправл¤вс¤, в≥н не одержав прибутку, то ср≥бло, що в≥н уз¤в, шамаллум
повинний подвоњти ≥ в≥ддати тамкару.
(І 102) якщо тамкар дав
ср≥бло шамаллуму без в≥дсотк≥в, а там, куди в≥н направивс¤, в≥н пон≥с збиток,
то в≥н повинний повернути тамкару т≥льки кап≥тал.
(І 103) якщо при його
просуванн≥ в шл¤ху ворог змусив його в≥ддати усе, що в≥н н≥с, то шамаллум
повинний вимовити божественну кл¤тву, ≥ в≥н в≥льний.
(І 104) якщо тамкар дав
шамаллуму дл¤ продажу зерно, шерсть, ол≥¤ або вс¤ке ≥нше добро, то шамаллум
повинний порахувати ср≥бло ≥ повернути тамкару; шамаллум повинний одержати
документ ≥з пресою на ср≥бло, которон в≥н дав тамкару.
(І 105) Ecли шамаллум був
небрежен ≥ не одержав документ ≥з пресою на ср≥бло, що в≥н дав тамкару, то
ср≥бло без документа до рахунку не буде прил≥чено.
(І 106) якщо шамаллум вз¤в у
тамкара ср≥бло, а пот≥м сперечаЇтьс¤ з≥ своњм тамкаром, то цей тамкар може
перед богом ≥ св≥дками обвинувати шамаллума в уз¤тт≥ ср≥бла, ≥ шамаллум
повинний в≥ддати тамкару все ср≥бло, ск≥льки в≥н уз¤в, у триразовому розм≥р≥.
(І 107) якщо тамкар дов≥рив
шамаллуму, а шамаллум повернув своЇму тамкару усе, що тамкар дав йому, але
тамкар заперечив усе, що шамаллум дав йому, то цей шамаллум може обвинуватити
тамкара перед богом ≥ св≥дками, ≥ тамкар, тому що в≥н ≥з своњм шамаллумом
сперечавс¤, повинний в≥ддати шамаллуму усе, що в≥н одержав в≥д нього, у
шестиразовому розм≥р≥.
(І 108) якщо шинкарка не
приймала зерно в ¤кост≥ плати за сикеру або приймала ср≥бло великою гирею, або
зменшувала в≥дношенн¤ вартост≥ сикери до зерна, то цю шинкарку повинно викрити
≥ кинути њњ у воду.
(І 109) якщо шинкарка, у
будинку ¤коњ збиралис¤ злочинц≥, не схопила цих злочинц≥в ≥ не призвела њх у
палац до влади, то ц¤ шинкарка повинна бути убита.
(І 110) якщо надитум або
энтум, що не живе в осел≥, в≥дчинить шинок або заради сикери вв≥йшла в шинок,
то цю повноправну ж≥нку повинн≥ спалити.
(І 111) якщо шинкарка дала в
борг 60 ка пива, то п≥д час збору врожаю вона може одержати 50 ка зерна.
(І 112) якщо людина,
знаход¤чись у шл¤ху, дав людин≥ cеребро, золото, дорогоц≥нн≥ камен≥ або ≥нше
майно, що в нього на руках, ≥ послав його дл¤ доставки на м≥сце, а ц¤ людина
усе, що було послано з ним, там, куди було послано, не в≥ддав, а забрав соб≥,
то хаз¤њн посилки може обвинуватити ц≥Їњ людини в тому, що той не в≥ддав
усього, що було послано с ним, ≥ ц¤ людина повинна буде в≥ддати хаз¤њну посилки
усе, що йому було дано, у п'¤тикратному розм≥р≥.
(І 113) якщо людина мала за
≥ншою людиною зерно або ср≥бло ≥ в≥н уз¤в зерно з комори або з гумна без згоди
хаз¤њна зерна, то ц≥Їњ людини повинно обвинуватити в уз¤тт≥ зерна з комори або
з гумна без згоди хаз¤њна зерна, ≥ ск≥льки в≥н уз¤в зерна, в≥н зобов'¤заний
повернути, а усе, що в≥н дав у борг, пропаде.
(І 114) якщо людина не мала
за ≥ншою людиною зерна або ср≥бла, а його заручника вз¤в у заставу, то за один
заручник в≥н повинний в≥дважити 1/3 м≥ни ср≥бла.
(І 115) якщо людина мала за
≥ншою людиною зерно або ср≥бло ≥ його заручник вз¤в у заставу, а заручник помер
у будинку свого заставоутримувача природною смертю, то по ц≥й справ≥ не може
бути в≥дшкодуванн¤.
(І 116) якщо заручник помер
у будинку заставоутримувача-позикодавц¤ в≥д побоњв або дурного обертанн¤, то
хаз¤њн заручника може обвинуватити свого тамкара, ≥, ¤кщо це хто-небудь ≥з
повноправних людей, повинн≥ страчувати сина позикодавц¤, а ¤кщо це раб людини,
позикодавець повинний в≥дважити 1/3 м≥ни ср≥бла, а усе, що в≥н дав у борг, в≥н
утрачаЇ.
(І 117) якщо борг здолав
людини ≥ в≥н продав за ср≥бло свою дружину, свого сина ≥ свою дочку або в≥ддав
њх у кабалу, то три роки вони повинн≥ обслуговувати будинок њхнього покупц¤ або
њхн≥й закабалител¤, у четвертому роц≥ њм повинна бути надана свобода.
(І 118) якщо раба або ж
рабиню в≥н в≥ддав у кабалу, то тамкар може передати њх дал≥, продати њх за
ср≥бло ≥ не повинний бути оспорюЇмо по позов≥.
(І 119) якщо борг здолав
людини ≥ в≥н продав за ср≥бло свою рабиню, що родила йому д≥тей, то ср≥бло, що
тамкар в≥дважив, хаз¤њн рабин≥ може в≥дважити йому ≥ викупити свою рабиню.
(І 120) якщо людина зсипала
своЇ зерно в будинку ≥ншоњ людини дл¤ збереженн¤, а в комор≥ в≥дбулас¤ пропажа,
або ж хаз¤њн удома в≥дчинив комору ≥ вз¤ла зерно, або ж в≥н зовс≥м заперечив,
що зерно було зсипано в його будинку, то хаз¤њн зерна може перед богом
заприс¤гтис¤ щодо свого зерна, ≥ хаз¤њн удома повинний буде подвоњти к≥льк≥сть
зерна, що в≥н уз¤в, ≥ в≥ддати хаз¤њну зерна.
(І 121) якщо людина зсипала
зерно в будинку ≥ншоњ людини, то за кожний гур зерна в≥н повинний сплачувати 5
ка зерна в р≥к ¤к орендну плату за зсипанн¤.
(І 122) якщо людина захоче
в≥ддати на збереженн¤ ≥нш≥й людин≥ ср≥бло, золото або що б то н≥ било135, то
усе, ск≥льки в≥н хоче в≥ддати, в≥н повинний показати св≥дкам ≥ укласти догов≥р,
пот≥м т≥льки в≥н може в≥ддати на збереженн¤.
(І 123) якщо в≥н дав на
збереженн¤ без св≥дк≥в ≥ договори, а там, куди в≥н в≥ддав на збереженн¤, це
заперечать, то по так≥й справ≥ не може бути в≥дшкодуванн¤.
(І 124) якщо людина дала на
збереженн¤ ≥нш≥й людин≥ ср≥бло, золото або що б то н≥ була при св≥дках, а пот≥м
в≥н це заперечить, то ц≥Їњ людини повинна викрити, ≥ усе, що в≥н заперечив, в≥н
повинний подвоњти ≥ в≥ддати.
(І 125) якщо людина в≥ддала
свою р≥ч на збереженн¤, а там, куди в≥н в≥ддав, його р≥ч пропала разом ≥з
речами домохаз¤њна, або через п≥дкоп, або через пролам, то домохаз¤њн, що був
небрежен ≥ загубив р≥ч, що йому дали, повинн≥ њњ заповнити, а пот≥м
в≥дшкодувати хаз¤њну майна; домохаз¤њн може розшукувати своњ реч≥ ≥ забрати у
свого злод≥¤.
(І 126) якщо людина, у ¤кого
н≥чого не пропало, сказав: Ђўось моЇ пропалої, ≥ змусить з≥братис¤ св≥й
квартал, то його квартал повинний його обвинуватити перед богом у тому, що
н≥чого його не пропало, ≥ усе, що в≥н потребував, в≥н повинний подвоњти ≥
в≥ддати своЇму кварталу.
(І 127) якщо людина
зазначила пальцем на энтум або дружину ≥ншого человека139, але не обвинував њњ,
то ц≥Їњ людини повинно побити перед судд¤ми ≥ половину його голови повинно
оббрити.
(І 128) якщо людина вз¤ла
дружину ≥ не уклала з н≥й договори, то ц¤ ж≥нка - не дружина.
(І 129) якщо дружина людини
була схоплена лежачоњ з ≥ншим чолов≥ком, то њх повинно зв'¤зати ≥ кинути у
воду. якщо хаз¤њн дружини пощадить свою дружину, то ≥ цар пощадить свого раба.
(І 130) якщо людина насильно
опанувала ж≥нкою ≥ншоњ людини, що ще не п≥знала чолов≥ка ≥ ¤ка ще мешкала в
будинку свого батька, ≥ "возлежал" на њњ лон≥, ≥ його схопили, то ц¤
людина повинна бути убита, а ж≥нка повинна бути виправдана.
(І 131) якщо дружину людини
њњ чолов≥к обвинуватить, але вона не була схоплена при лежанн≥ з ≥ншим
чолов≥ком, то вона може вимовити кл¤тву богом ≥ повернутис¤ у св≥й будинок.
(І 132) якщо на дружину
людини був прост¤гнений палець але приводов≥ ≥ншого чолов≥ка, але вона не була
схоплена при лежанн≥ з ≥ншим чолов≥ком, то заради свого чолов≥ка вона повинна
зануритис¤ в р≥ку.
(І 133) якщо людина була
уз¤та в полон, а в його будинку Ї њжа, то його дружина повинна до зв≥льненн¤
чолов≥ка берегти своЇ т≥ло, у будинок ≥ншого вона не повинна вступити. якщо ц¤
ж≥нка не берегла своЇ т≥ло ≥ вв≥йшла в будинок ≥ншого, то цю ж≥нку повинн≥
обвинуватити ≥ кинути њњ у воду.
(І 134) якщо людина була
уз¤та в полон, а в його будинку немаЇ њж≥, ≥ його дружина вступить у будинок
≥ншого, то ц¤ ж≥нка не маЇ провини.
(І 135) якщо людина була
уз¤та в полон, а в будинку його немаЇ њж≥, ≥ до його поверненн¤ його дружина
вступила в будинок ≥ншого ≥ родила д≥тей, а пот≥м њњ чолов≥к повернувс¤ ≥ дос¤г
свого поселенн¤, то ц¤ ж≥нка повинна повернутис¤ до свого чолов≥ка, а д≥ти
повинн≥ йти за своњми батьками.
(І 136) якщо людина кинула
своЇ поселенн¤ й утекла, ≥ п≥сл¤ нього його дружина вступила в будинок ≥ншого,
то ¤кщо ц¤ людина повернулас¤ ≥ захот≥ла уз¤ти свою дружину, то тому що в≥н
знехтував своЇ поселенн¤ й ут≥к, дружина вт≥кача не повинна повернутис¤ до
свого чолов≥ка.
(І 137) якщо людина захоче
лишити шугетум, що родила йому д≥тей, або ж надитум, що дала йому д≥тей, то ц≥й
ж≥нц≥ повинн≥ повернути њњ придане, а також њй повинн≥ дати половину пол¤, саду
≥ майна, ≥ нехай вона ростить своњх д≥тей; п≥сл¤ того, ¤к вона виростить своњх
д≥тей, њй повинн≥ дати, ¤к одному спадкоЇмцю, частку у всьому, що було дано њњ
д≥т¤м, а пот≥м чолов≥к, що њй сподобавс¤, може вз¤ти њњ зам≥ж.
(І 138) якщо людина захоче
лишити свою ж≥нку, що не родила йому д≥тей, то в≥н повинний дати ср≥бло, р≥вне
њњ викупу, а також в≥дновити њй придане, що вона принесла з будинку свого
батька, а пот≥м в≥н зможе њњ лишити.
(І 139) якщо викупу не було,
то в≥н повинний дати њй одну м≥ну ср≥бла за залишенн¤.
(І 140) якщо в≥н мушкенум,
то в≥н повинний дати њй 1/2 м≥ни ср≥бла.
(І 141) якщо дружина людини,
що мешкаЇ в будинку людини, захоче п≥ти ≥ почне вздорити, розор¤ти св≥й будинок
≥ принижувати свого чолов≥ка, то њњ повинн≥ обвинуватити, ≥, ¤кщо њњ чолов≥к
сказав: Ђя њњ лишуї,- в≥н може њњ лишити ≥ н≥чого њй не дати ≥з собою за
залишенн¤ њњ. якщо њњ чолов≥к сказав: Ђя њњ не лишуї, то њњ чолов≥к може вз¤ти
в дружини ≥ншу ж≥нку, а ц¤ ж≥нка повинна жити в будинку свого чолов≥ка ¤к
рабин¤.
(І 142) якщо ж≥нка
зненавид≥ла свого чолов≥ка ≥ сказала: ЂЌе бери менеї, то справа њњ повинна бути
розгл¤нута в њњ квартал≥, ≥, ¤кщо вона гр≥ху не учинила, а њњ чолов≥к гул¤в ≥
дуже њњ принижував, то ц¤ ж≥нка не маЇ провини: вона може забрати своЇ придане
≥ п≥ти в будинок свого батька.
(І 143) якщо вона була
гул¤щоњ, будинок св≥й розор¤ла й принижувала свого чолов≥ка, цю ж≥нку повинн≥
кинути у воду.
(І 144) якщо людина вз¤ла в
дружини марну ж≥нку, ≥ ц¤ марна ж≥нка дала своЇму чолов≥ку рабиню ≥ дала йому
мати син≥в, а ц¤ людина захоче вз¤ти соб≥ наложницю, то ц≥й людин≥ не повинн≥
розв'¤зати, в≥н не може вз¤ти соб≥ наложницю.
(І 145) якщо людина вз¤ла в
дружини марну ж≥нку, а вона не дала йому мати сина ≥ в≥н захоче вз¤ти соб≥
наложницю, то ц¤ людина може вз¤ти соб≥ наложницю ≥ ввести њњ у св≥й будинок,
але ц¤ наложниц¤ не повинна р≥вн¤тис¤ з марною дружиною.
(І 146) якщо людина вз¤ла в
дружини марну ж≥нку, а вона дала своЇму чолов≥ку рабиню ≥ та родила син≥в, а
пот≥м ц¤ рабин¤ стала р≥вн¤ти себе з≥ своЇю пан≥, те, тому що вона родила син≥в,
њњ пан≥ не повинн≥ продавати њњ за ср≥бло, вона може накласти на њњ рабський
знак ≥ прирахувати њњ до рабинь.
(І 147) якщо вона син≥в не
родила, њњ пан≥ може продати њњ за ср≥бло.
(І 148) якщо людина вз¤ла
дружину, а њњ ос¤гнула проказа (?), ≥ в≥н захоче вз¤ти ≥ншу, то в≥н може вз¤ти,
але свою дружину, що ос¤гнула проказа (?), в≥н не повинний покинути, вона може
жити в його будинку, що в≥н побудував, ≥, поки вона жива, в≥н повинний њњ
м≥стити.
(І 149) якщо ц¤ ж≥нка не
згодна жити в будинку свого чолов≥ка, то в≥н повинний в≥дшкодувати њй њњ
придане, що вона принесла з будинку свого батька, ≥ вона може п≥ти.
(І 150) якщо людина
подарувала своњй дружин≥ поле, сад, будинок або майно ≥ дала њй документ ≥з
пресою, то п≥сл¤ смерт≥ њњ чолов≥ка њњ сини не можуть пред'¤вл¤ти њй позову, а
мати те, що залишитьс¤ п≥сл¤ њњ, може в≥ддати своЇму сину, що вона любить;
брату вона не повинна в≥ддавати.
(І 151) якщо ж≥нка, що живе
в будинку людини, зобов'¤зала свого чолов≥ка ≥ змусила його видати документ про
те, що кредитор њњ чолов≥ка не схопить њњ, те, ¤кщо ц¤ людина мала на соб≥
процентний борг до того, ¤к в≥н вз¤в у дружини цю ж≥нку, його кредитор не може
схопити його дружину; а ¤кщо ц¤ ж≥нка мала на соб≥ процентний борг до того, ¤к
вона вступила в будинок людини, њњ кредитор не може схопити њњ чолов≥ка.
(І 152) якщо п≥сл¤ того, ¤к ц¤ ж≥нка вступила
в будинок людини, на них з'¤вивс¤ в≥дсотоковий борг, то обидва вони повинн≥
в≥дпов≥дати тамкару.
(І 153) якщо дружина людини
дозволила убити свого чолов≥ка заради ≥ншого чолов≥ка, то цю ж≥нку повинн≥
посадити на к≥л.
(І 154) якщо людина п≥знала
свою дочку, то його повинн≥ вигнати з його общини.
(І 155) якщо людина вибрала
своЇму сину наречену, ≥ його син п≥знав њњ, а пот≥м в≥н самий возлежав на њњ
лон≥, ≥ його схопили, то ц≥Їњ людини повинн≥ зв'¤зати ≥ кинути його у воду.
(І 156) якщо людина вибрала
своЇму сину наречену, ≥ його син ще не п≥знав њњ, а в≥н самий возлежав на њњ
лон≥, то в≥н повинний в≥дважити њй 1/2 м≥ни ср≥бла ≥ в≥дшкодувати усе, що вона
принесла з будинку свого батька, а пот≥м њњ може вз¤ти в дружини чолов≥к, що њй
по серцю.
(І 157) якщо людина возлежав
на лон≥ своЇњ матер≥ п≥сл¤ смерт≥ батька, то њх обох повинна спалити.
(І 158) якщо людина п≥сл¤
смерт≥ свого батька була схоплена на лон≥ своЇњ мачухи, що родила д≥тей, то ц¤
людина повинна бути вигнана з будинку батька.
(І 159) якщо людина, що
послав у будинок свого тест¤ шлюбне пожертвуванн¤ ≥ в≥ддала викуп, задививс¤ на
≥ншу ж≥нку ≥ сказав своЇму тесту: Ђя не в≥зьму в дружини твою дочкуї, то батько
дочка може забрати усе, що йому було принесено.
(І 160) якщо людина послала
в будинок тест¤ шлюбне пожертвуванн¤ ≥ в≥ддала викуп, а пот≥м батько дочка
сказала: Ђя не в≥ддам тоб≥ свою дочкуї, то усе, ск≥льки йому було принесено,
в≥н повинний подвоњти ≥ повернути.
(І 161) якщо людина послала
в будинок свого тест¤ шлюбне пожертвуванн¤ ≥ в≥ддала викуп, а пот≥м р≥вний йому
по положенню перевершив його дарунками, ≥ тест сказав хаз¤њну дружини: Ђ“и не
бери мою дочкуї, то усе, ск≥льки йому було принесено, в≥н повинний подвоњти ≥ повернути
хаз¤њну дружини, а р≥вний йому не повинний вз¤ти в дружини його дружину.
(І 162) якщо людина вз¤ла
дружину ≥ вона родила йому син≥в, а пот≥м ц¤ ж≥нка померла, то з приводу њњ
приданого њњ батько не може пред'¤вл¤ти позову; њњ придане належить т≥льки њњ
синам.
(І 163) якщо людина вз¤ла
дружину, а вона не дала йому мати син≥в ≥ ц¤ ж≥нка померла, то ¤кщо викуп, що
ц¤ людина принесла в будинок свого тест¤, його тест йому повернув, њњ чолов≥к
не може пред'¤вл¤ти позову з приводу приданого ц≥Їњ ж≥нки; њњ придане належить
т≥льки будинку њњ батька.
(І 164) якщо його тест не
повернув йому викупу, то з њњ приданого в≥н може в≥дн¤ти ст≥льки, ск≥льки
складав њњ викуп, а пот≥м в≥н повинний повернути њњ придане в будинок њњ
батька.
(І 165) якщо людина
подарувала своЇму спадкоЇмцю, що в≥н любить, поле, сад ≥ будинок ≥ написав йому
документ ≥з пресою, то коли брати будуть д≥литис¤ п≥сл¤ того ¤к батько помре,
подарунок, котрий батько дав йому, в≥н може забрати, а поверх того, вони
повинн≥ под≥литис¤ пор≥вну майном, що в будинку њхнього батька.
(І 166) якщо людина вз¤ла дружин дл¤ син≥в,
¤ких в≥н мав, а малол≥тньому сину в≥н дружину не вз¤ла, то коли брати будуть
д≥литис¤ п≥сл¤ того ¤к батько помре, ≥з майна, що в будинку њхнього батька,
вони повинн≥ визначити своЇму малол≥тньому брату, що не вз¤в соб≥ дружину,
ср≥бло дл¤ викупу, понад його частку, ≥ дати йому можлив≥сть уз¤ти соб≥
дружину.
(І 167) якщо людина вз¤ла
дружину, ≥ вона родила йому сина, а пот≥м ц¤ ж≥нка померла, ≥ п≥сл¤ њњ в≥н вз¤в
у дружини ≥ншу ж≥нку, ≥ вона родила син≥в, то п≥сл¤ того ¤к батько помре, сини
не повинн≥ д≥литис¤ по своњх матер¤х, вони можуть забрати т≥льки придане своњх
матер≥в, а майно, що в будинку њхнього батька, вони повинн≥ под≥л¤ти пор≥вну.
(І 168) якщо людина захот≥ла
в≥дкинути свого сина ≥ сказала судд¤м: Ђя в≥дкину свого синаї, то судд≥ повинн≥
роздивитис¤ його справу, ≥ ¤кщо син не завдав батьку н≥¤коњ образи, за ¤ким
покладаЇтьс¤ в≥дкинути в≥д спадщини, батько не може в≥дкинути свого сина в≥д
спадщини.
(І 169) якщо в≥н завдав своЇму
батьку т¤жку образу, за ¤ким покладаЇтьс¤ в≥дкинути в≥д спадщини, то в перший
разом вони судд≥ повинн≥ в≥двести його нам≥ру; ¤кщо ж в≥н дворазово завдав
т¤жку образу, то батько може в≥дкинути свого сина в≥д спадщини.
(І 170) якщо людин≥ його
чолов≥ка родила син≥в ≥ його рабин¤ родила йому син≥в ≥ батько при житт≥ своЇњ
сказав синам, ¤ких йому родила рабин¤: Ђћоњ синиї, ≥ в≥н њх зарахував до син≥в
чолов≥ка, то п≥сл¤ того, ¤к батько помре, сини чолов≥ки ≥ сини рабин≥ повинн≥
пор≥вну под≥литис¤ майном у будинку њхнього батька; при под≥л≥ спадкоЇмець, син
чолов≥ки, може вибрати свою частку ≥ вз¤ти.
(І 171) ј ¤кщо батько при
своЇму житт≥ не сказав синам, ¤ких йому родила рабин¤: Ђћоњ синиї, то п≥сл¤
того, ¤к батько помре, сини рабин≥ не повинн≥ под≥л¤ти майно, що в будинку
њхнього батька разом Ї синами чолов≥ки, але рабин≥ ≥ њњ синам повинна бути
надана свобода, ≥ сини чолов≥ки не можуть пред'¤вл¤ти позову до син≥в рабин≥
щодо рабства. „олов≥ка може забрати своЇ придане ≥ дарунок, що њњ чолов≥к њй
подарував ≥ записав њй у документ≥, ≥ жити в житло свого чолов≥ка. ѕоки вона
жива, вона може цим користуватис¤, але за ср≥бло не може продати. ѕ≥сл¤ њњ
смерт≥ це належить т≥льки њњ синам.
(І 172) якщо њњ чолов≥к не
подарував њй дарунка, то повинн≥ в≥дновити њй њњ придане, ≥ з майна будинку
свого чолов≥ка вона може одержати частку, ¤к один спадкоЇмець. якщо њњ сини
стануть њњ пригноблювати заради того, щоб вигнати њњ з будинку, то судд≥
повинн≥ роздивитис¤ њњ справу ≥ накласти кару на син≥в, а ц¤ ж≥нка не
зобов'¤зана п≥ти з будинку свого чолов≥ка. якщо ж ц¤ ж≥нка захоче п≥ти, то
дарунок, що њњ чолов≥к подарував њй, вона повинна лишити синам своњм, а придане
будинку свого батька вона може забрати, ≥ чолов≥к, що њй по серцю, може вз¤ти
њњ в дружини.
(І 173) якщо ц¤ ж≥нка там,
куди вона вступила до нового чолов≥ка, родила син≥в своЇму такому чолов≥ку, а
пот≥м ц¤ ж≥нка померла, то њњ придане повинн≥ под≥лити стар≥ ≥ так≥ сини.
(І 174) якщо своЇму такому
чолов≥ку вона не родила син≥в, то њњ придане можуть забрати т≥льки сини њњ
першого чолов≥ка.
(І 175) якщо або палацевому
раб≥, або ж раб мушкенума вз¤в у дружини дочка повноправноњ людини ≥ вона
родила синовей, то хаз¤њн раба не може пред'¤вити позову до синовь¤м дочки
повноправноњ людини щодо рабства.
(І 176) ј ¤кщо палацевий раб
або ж раб мушкенума вз¤в у дружини дочка повноправноњ людини ≥, коли в≥н уз¤в
њњ, вона вступила в будинок палацевого раба або ж раба мушкенума разом ≥з
приданим будинку свого батька, а п≥сл¤ того, ¤к вони з'Їдналис¤, вони
побудували будинок ≥ набули добра, ≥ пот≥м або палацевий раб, або ж раб
мушкенума помер, то дочку повноправноњ людини може забрати своЇ придане, а усе,
що вона ≥ њњ чолов≥к придбали п≥сл¤ того ¤к вони з'Їдналис¤, повинн≥ под≥лити
навп≥л, ≥ половину може забрати хаз¤њн раба, половину може забрати дочку
повноправноњ людини дл¤ своњх син≥в. якщо дочка повноправноњ людини не мала
приданого, то усе, що вона ≥ њњ чолов≥к придбали п≥сл¤ того ¤к вони з'Їдналис¤,
повинн≥ под≥лити навп≥л, ≥ половину може забрати хаз¤њн раба, половину може
забрати дочку повноправноњ людини дл¤ своњх син≥в.
(І 177) якщо вдова, сини
¤коњ ще мал≥, захоче вступити в будинок другого чолов≥ка, то без знана суд≥в
вона не повинна вступити. оли вона буде вступати в будинок другого чолов≥ка,
судд≥ повинн≥ роздивитис¤ справи вдома њњ старого чолов≥ка, ≥ будинок њњ
старого чолов≥ка вони повинн≥ передати такому чолов≥ку ≥ ц≥й ж≥нц≥, а також
змусити њх виготовити документ. Ќехай вони беруть будинок ≥ рост¤ть мал¤т.
ѕродавати посуд за ср≥бло вони не можуть. ѕокупець, що купуЇ посуд син≥в удови,
утрачаЇ своЇ ср≥бло ≥ зобов'¤заний повернути майно його хаз¤њну.
(І 178) якщо жриц≥ энтум,
надитум або ж з≥крум , котроњ њњ батько дав придане ≥ написав њй документ, у
документ≥, що в≥н њй написав, в≥н не записав, щоб п≥сл¤ њњ смерт≥ в≥ддавати що
залишитьс¤ куди њй завгодно, ≥ не дозволив њй чинити бажане, то п≥сл¤ того, ¤к
батько помре, њњ поле ≥ њњ сад можуть забрати њњ брати ≥ по розм≥р≥ њњ частки
вони повинн≥ давати њй видача зерном, ол≥Їю ≥ шерстю ≥ задовольн¤ти њњ серце.
якщо ж брати не дали њй видача зерном, ол≥Їю ≥ шерстю по розм≥р≥ њњ частки ≥ не
задовольнили њњ серц¤, то вона може в≥ддати своЇ поле ≥ св≥й сад землепашцу, що
њй угоден, ≥ њњ землепашец буде њњ м≥стити. ѕолем, садом ≥ вс≥м, що батько њњ
дав њй, вона може користуватис¤, поки жива, але вона не може продати це за
ср≥бло ≥ задовольнити вимоги ≥ншоњ людини, њњ спадкова частка належить т≥льки
њњ братам.
(І 179) якщо жриц≥ энтум,
надитум або ж з≥крум , котроњ њњ батько дав придане ≥ написав њй документ ≥з
пресою, у написаному дл¤ нењ документ≥ в≥н записав, щоб п≥сл¤ њњ смерт≥
в≥ддавати що залишитьс¤ куди њй завгодно, ≥ дозволив њй чинити бажане, то п≥сл¤
того, ¤к батько помре, вона може в≥ддати те, що п≥сл¤ њњ залишитьс¤, куди њй
завгодно, њњ брати не можуть подавати проти њњ позову.
(І 180) якщо батько не дав
приданого сво¤ дочка - живучоњ в осел≥ надитум або ж з≥крум , то п≥сл¤ того, ¤к
батько помре, вона повинна одержати частку в майн≥, що в будинку њњ батька, ¤к
один спадкоЇмець ≥ може користуватис¤ нею поки жива; п≥сл¤ њњ смерт≥ це
належить т≥льки њњ братам.
(І 181) якщо батько
присв¤тив богу надитум, кадиштум або ж кульмашитум ≥ не дав њй приданого, то
п≥сл¤ того ¤к батько помре, вона повинна одержати з майна, що в будинку њњ
батька, 1/3 своЇњ спадковоњ частки ≥ може нею користуватис¤, поки жива; п≥сл¤
њњ смерт≥ це належить т≥льки њњ братам.
(І 182) якщо батько не дав
приданого сво¤ дочка - надитум бога ћардука ¬ав≥лонського ≥ документа з пресою
не написав њй, то п≥сл¤ того, ¤к батько помре, вона може одержати разом ≥з
своњми братами 1/3 своЇњ спадковоњ частки, а повинн≥сть вона не зобов'¤зана
нести; надитум бога ћардука може в≥ддати те, що п≥сл¤ њњ залишитьс¤, куди вона
захоче.
(І 183) якщо батько дав
придане сво¤ дочка, що побувала наложницей-шугетум, видав њњ зам≥ж ≥ написав њй
документ ≥з пресою, то п≥сл¤ того, ¤к батько помре, вона не повинна вз¤ти
участь у под≥л≥ майна, що в будинку њњ батька.
(І 184) якщо людина не дала
приданого сво¤ дочка, що побувала наложницей-шугетум ≥ не видала њњ зам≥ж, то
п≥сл¤ того ¤к батько помре, њњ брати повинн≥ дати њй придане в≥дпов≥дно до
надбанн¤, що в будинку батька, ≥ видати њњ зам≥ж.
(І 185) якщо людина вз¤ла в
усиновленн¤ малол≥тнього, що знаходилос¤ в нехтуванн≥, ≥ виростив його, то цей
вихованець не може вимагатись обернено по позов≥.
(І 186) якщо людина вз¤ла в
усиновленн¤ малол≥тнього, а коли в≥н його уже вз¤в, той д≥знаЇтьс¤ свого батька
≥ своЇњ матер≥, то цей вихованець може повернутис¤ в будинок свого р≥дного
батька.
(І 187) ѕриймальний син
палацевого Ївнуха або ж приймального сина з≥крум† не може вимагатись обернено по позов≥.
(І 188) якщо рем≥сник уз¤в
малол≥тнього дл¤ вихованн¤ ≥ передав йому своЇ ремесло, то приймак не може
вимагатис¤ обернено по позов≥.
(І 189) якщо в≥н не передав
йому свого ремесла, то цей вихованець може повернутис¤ в будинок свого р≥дного
батька.
(І 190) якщо людина не
зарахувала до своњм синам малол≥тнього, котрого в≥н вз¤в в усиновленн¤ ≥ ¤кого
в≥н виростив, то цей вихованець може повернутис¤ в будинок свого р≥дного
батька.
(І 191) якщо людина, що вз¤в
в усиновленн¤ малол≥тнього ≥ котрий виростила його, а той працював у його
будинку, пот≥м зав≥в р≥дних д≥тей ≥ побажав в≥дкинути вихованц¤, то цей
приймальний син не повинний п≥ти гол≥руч; приймальний батько, що виховав його,
повинний йому дати з≥ свого рухомого майна 1/3 його спадковоњ частки, ≥ пот≥м
той повинний буде п≥ти; ≥з пол¤, саду ≥ удома в≥н може йому н≥чого не дати.
(І 192) якщо приймальний син
Ївнуха або ж приймального сина з≥крум†
сказав батьку, що виховав його, ≥ матер≥, що виховала його: Ђ“и не м≥й
батько, ти не мо¤ матиї, то йому повинн≥ в≥др≥зати мову.
(І 193) якщо приймальний син
Ївнуха або ж приймального сина з≥крум†
д≥знавс¤ будинок свого р≥дного батька ≥ зненавид≥в приймального батька,
що виховав його, ≥ приймальна мати, що виховала його, ≥ п≥шов у будинок р≥дного
батька, то йому повинн≥ вирвати око.
(І 194) якщо людина в≥ддала
свого сина годувальниц≥, а цей син помер на руках у годувальниц≥, ≥
годувальниц¤ без згоди його батька ≥ його матер≥ п≥дм≥нила його ≥ншим, то њњ
повинна обвинуватити, ≥, тому що вона без згоди його батька ≥ його матер≥
п≥дм≥нила дитини, њй повинн≥ в≥др≥зати груди.
(І 195) якщо син ударив
свого батька, то йому повинн≥ в≥друбати руку...
(І 196) якщо людина виколола
око сину людини, то повинн≥ виколоти йому око.
(І 197) якщо в≥н переломив
к≥стку людин≥, то повинн≥ переломить йому к≥стка.
(І 198) якщо в≥н виколов око
мушкенуму або переломив к≥стку мушкенуму, то в≥н повинний в≥дважити 1 м≥ну
ср≥бла.
(І 199) якщо в≥н виколов око
рабу людини або ж переломив к≥стку рабу людини, то в≥н повинний в≥дважити
половину його покупноњ ц≥ни.
(І 200) якщо людина вибила
зуб людин≥, р≥вному йому, то повинн≥ йому вибити зуб.
(І 201) якщо в≥н вибив зуб
мушкенуму, то в≥н повинний в≥дважити 1/3 м≥ни ср≥бла.
(І 202) якщо людина вдарила
по щоц≥ людини вищого по положенню, чим в≥н самий, то в≥н повинний бути побитий
на зборах воловим батогом . 60 раз≥в.
(І 203) якщо син людини
вдарила по щоц≥ сина людини, р≥вного йому, то в≥н повинний в≥дважити 1 м≥ну
ср≥бла.
(І 204) якщо мушкенум ударив
по щоц≥ мушкенума, то в≥н повинний в≥дважити 10 сиклей ср≥бла.
(І 205) якщо раб людини
вдарила по щоц≥ сина людини, то йому повинн≥ в≥др≥зати вухо.
(І 206) якщо людина сильно
вдарила людини в б≥йц≥ ≥ завдала йому рану, то ц¤ людина повинна заприс¤гтис¤:
ЂЌенавмисно ¤ вдаривї, - ≥ оплачувати л≥кар¤.
(І 207) якщо той помер в≥д
його побитт¤, то винний повинний заприс¤гтис¤, ≥, ¤кщо мертвий - син людини,
винний повинний в≥дважити 1/2 м≥ни ср≥бла.
(І 208) якщо мертвий - син
мушкенума, то винний повинний в≥дважити 1/3 м≥ни ср≥бла.
(І 209) якщо людина побила
дочку людини ≥ запод≥¤ла њй викидень, то в≥н повинний в≥дважити 10 сиклей
ср≥бла за њњ пл≥д.
(І 210) якщо ц¤ ж≥нка
померла, то повинна убити його дочку.
(І 211) якщо в≥н побо¤ми
запод≥¤в викидень дочка мушкенума, то в≥н повинний в≥дважити 5 сиклей ср≥бла.
(І 212) якщо ц¤ ж≥нка
померла, то в≥н повинний в≥дважити† м≥ни
ср≥бла.
(І 213) якщо в≥н побив
рабиню людини ≥ запод≥¤в њй викидень, то в≥н повинний в≥дважити 2 сикл¤ ср≥бла.
(І 214) якщо ц¤ рабин¤
померла, то в≥н повинний в≥дважити 1/3 м≥ни ср≥бла.
(І 215) якщо л≥кар зробив
людин≥ важку операц≥ю бронзовим н≥жем ≥ спас людини або ж в≥н розкрив б≥льмо
(?) у людини бронзовим н≥жем ≥ спас око людин≥, то в≥н може одержати 10 сиклей
ср≥бла.
(І 216) якщо це син
мушкенума, то л≥кар може одержати 5 сиклей ср≥бла.
(І 217) якщо це раб людини,
то хаз¤њн раба повинний дати л≥карю 2 сикл¤ ср≥бла.
(І 218) якщо л≥кар зробив
людин≥ важку операц≥ю бронзовим н≥жем ≥ убив ц≥Їњ людини або ж в≥н розкрив
б≥льмо (?) у людини бронзовим н≥жем ≥ виколов око людин≥, то йому повинн≥
в≥друбати кисть руки.
(І 219) якщо л≥кар зробив
важку операц≥ю бронзовим н≥жем рабу мушкенума й убив його, то в≥н повинний
в≥дшкодувати раба за раба.
(І 220) якщо в≥н розкрив
йому б≥льмо (?) бронзовим н≥жем ≥ виколов йому око, то в≥н повинний в≥дважити
ср≥блом половину його покупноњ ц≥ни.
(І 221) якщо л≥кар зростив
зламану к≥стку в людини або ж вил≥кував хворий суглоб, то хворий повинний
заплатити л≥карю 5 сиклей ср≥бла.
(І 222) якщо це син
мушкенума, то в≥н повинний заплатити 3 сикл¤ ср≥бла.
(І 223) якщо це раб людини,
то хаз¤њн раба повинний заплатити л≥карю 2 сикл¤ ср≥бла.
(І 224) якщо вол¤чий або ж
ослиний л≥кар зробив важку операц≥ю волов≥ або ж ослу ≥ спас його, то власник
вола або осла повинний заплатити л≥карю 1/6 сикл¤ ср≥бла, його найману плату.
(І 225) якщо в≥н зробив
важку операц≥ю волов≥ або ж ослу й убив його, то в≥н повинний заплатити
власнику вола або ж осла 1/4 його покупноњ ц≥ни.
(І 226) якщо цирульник без
дозволу рабовласника збрив рабський знак у чужого раба, то цьому цирульнику
повинн≥ в≥друбати кисть руки.
(І 227) якщо людина обдурила
(?) цирульника, ≥ той збрив рабський знак у чужого раба, то ц≥Їњ людини повинн≥
страчувати ≥ пов≥сити у вор≥т, а цирульник повинний заприс¤гтис¤: Ђякби. ¤
знав, ¤ б не виголивї, ≥ в≥н буде виправданий.
(І 228) якщо буд≥вельник
побудував будинок людин≥ ≥ завершив його, то за один cap удома домовласник
повинний йому дати в подарунок 2 сикл¤ ср≥бла.
(І 229) якщо буд≥вельник
побудував людин≥ будинок ≥ свою роботу зробив нем≥цно, а будинок, що в≥н
побудував, поваливс¤ й убив хаз¤њна, то цей буд≥вельник повинний бути
страчений.
(І 230) якщо в≥н убив сина
хаз¤њна, то повинн≥ убити сина цього буд≥вельника.
(І 231) якщо в≥н убив раба
хаз¤њна, то в≥н, буд≥вельник, повинний в≥ддати хаз¤њну раба за раба.
(І 232) якщо в≥н погубив
майно, то усе, що в≥н погубив, в≥н повинний в≥дшкодувати ≥, тому що будинок, що
в≥н побудував, в≥н не зробив м≥цно ≥ той поваливс¤, в≥н повинний також
в≥дбудувати будинок ≥з власних засоб≥в.
(І 233) якщо буд≥вельник побудував
людин≥ будинок ≥ роботу свою не зм≥цнив, ≥ ст≥на обрушилас¤, то цей буд≥вельник
повинний зм≥цнити ст≥ну з власних засоб≥в.
(І 234) якщо човн¤р спорудив
людин≥ судно, але свою роботу зробив ненад≥йно, ≥ це судно розсохнулос¤ (?) у
тому ж роц≥ або воно мало ≥ншу хибу, то човн¤р повинний це судно роз≥брати, а з
власних засоб≥в зробити тривке ≥ в≥ддати судовласнику тривке судно.
(І 235) якщо човн¤р спорудив
людин≥ судно Їмн≥стю 60 гур≥в , то в≥н повинний дати тому в подарунок 2 сикл¤
ср≥бла.
(І 236) якщо людина в≥ддала
своЇ судно в оренду човн¤ру, а човн¤р був нерадив ≥ потопив судно або погубила,
то човн¤р повинний в≥дшкодувати судно судовласнику.
(І 237) якщо людина найн¤ла
човн¤ра ≥ судно ≥ навантажила його зерном, шерстю, ол≥Їю, ф≥н≥ками або ж будь-¤ким
≥ншим вантажем, а цей човн¤р був нерадив ≥ потопив судно ≥ погубив те, що в
ньому було, то човн¤р повинний в≥дшкодувати судно, що в≥н потопив, ≥ усе, що
погубив у ньому.
(І 238) якщо човн¤р потопив
судно людини, а пот≥м п≥дн¤в його, то в≥н повинний заплатити ср≥блом половину
його покупноњ ц≥ни.
(І 239) якщо людина найн¤ла
човн¤ра, то в≥н повинний йому сплачувати 6 гур≥в† зерна в р≥к.
(І 240) якщо судно, що йде
проти плину, ударило судно, що йде за теч≥Їю, ≥ потопило його, то судовласник,
чиЇ судно було потоплено, може кл¤твено показати перед богом усе, що загинуло
на його судн≥, ≥ судно, шедшее проти плину, що потопило судно, шедшее за
теч≥Їю, повинно в≥дшкодувати йому його судно ≥ все загибле в нього.
(І 241) якщо людина забрала
бика в заставу, то в≥н повинний в≥дважити 1/3 м≥ни серебра170.
(І 242-43) якщо людина
найн¤ла на один р≥к худобину, то найману плату за робоча тварина - 4 гура
зерна, а найману плату за передн¤ тварина - 3 гура зерна в≥н повинний дати його
хаз¤њну.
(І 244) якщо людина найн¤ла
вола або осла, ≥ лев убив його в степу, то збиток - т≥льки його хаз¤њна.
(І 245) якщо людина найн¤ла
вола й убила його недбал≥стю або побо¤ми, то в≥н повинний в≥дшкодувати вола за
вола хаз¤њну вола.
(І 246) якщо людина найн¤ла
вола ≥ зламала йому ногу або ж розс≥к йому шийну жилу, то в≥н повинний
в≥дшкодувати вола за вола хаз¤њну вола.
(І 247) якщо людина найн¤ла
вола ≥ виколола йому око, то в≥н повинний заплатити хаз¤њну вола половину його
покупноњ ц≥ни ср≥блом.
(І 248) якщо людина найн¤ла
вола ≥ зламала йому р≥г, в≥др≥зав йому хв≥ст або ж ушкодив йому морду (?), то
в≥н повинний заплатити ср≥блом 1/5 його покупноњ ц≥ни.
(І 249) якщо людина найн¤ла
вола, ≥ бог його уразив, ≥ в≥н здох, то людина, що найн¤ла вола, може вимовити
божественну кл¤тву ≥ в≥н буде в≥льний.
(І 250) якщо бик при своЇму
ход≥нн≥ по вулиц≥ забодал людини й вбив його, то ц¤ справа не маЇ п≥дстави дл¤
позову.
(І 251) якщо бик людини була
бодлив, ≥ його квартал зазначив йому, що той бодлив, але в≥н не закутав йому
рогу, бика свого не поплутав, ≥ цей бик забодал ≥ вбив сина людини, то той
повинний заплатити 1/2 м≥ни ср≥бла.
(І 252) якщо це раб людини,
то той повинний заплатити 1/3 м≥ни ср≥бла.
(І 253) якщо людина найн¤ла
людини дл¤ керуванн¤ своњм полемо ≥ дов≥рив йому худоба ≥ зобов'¤зала його договором
опрацьовувати поле, то ¤кщо ц¤ людина вкрала нас≥нн¤ або ж фураж, а це було
схоплено в його руках, йому повинн≥ в≥друбати його руку.
(І 254) якщо в≥н забрав
нас≥нн¤ (?) ≥ истощил худоба, то в≥н повинний в≥дшкодувати збиток зерна, що в≥н
накоњв.
(І 255) якщо худоба т≥Їњ
людини в≥н в≥ддав у наем або ж украв нас≥нн¤ й у поле н≥чого не виростив, то цю
людини повинн≥ обвинуватити, ≥ п≥д час збору врожаю в≥н повинний в≥дм≥р¤ти по
60 гур≥в† зерна за кожний бур площ≥ пол¤.
(І 256) якщо в≥н не може
сплатити своЇ в≥дшкодуванн¤, то його повинн≥ розтерзати на цьому ж поле за
допомогою худоби.
(І 257) якщо людина найн¤ла
орача, то в≥н повинний йому сплачувати по 8 гур≥в† зерна в 1 р≥к.
(І 258) якщо людина найн¤ла
погонича вол≥в, то в≥н повинний сплачувати йому по 6 гур≥в† зерна в 1 р≥к.
(І 259) якщо людина вкрала
плуг з оброблюваного пол¤, то в≥н повинний заплатити хаз¤њну плуга 5 сиклей
ср≥бла.
(І 260) якщо в≥н украв
сошник або ж борона, то в≥н повинний заплатити 3 сикл¤ ср≥бла.
(І 261) якщо людина найн¤ла
пастуха дл¤ пас≥нн¤ значноњ ≥ др≥бноњ рогатоњ худоби, то в≥н повинний
сплачувати йому по 8 гур≥в† зерна в 1
р≥к.
†...
(І 263) якщо в≥н погубив
вола або ж в≥вцю, що були йому дан≥, то в≥н повинний в≥дшкодувати њхньому
власнику вола за вола, в≥вцю за в≥вцю.
(І 264) якщо пастух, ¤кому
була дана значна рогата худоба ≥ в≥вц¤ дл¤ пас≥нн¤, одержали усю свою найману
плату, ≥ його серце було задоволено, зменшив к≥льк≥сть значноњ рогатоњ худоби,
зменшив к≥льк≥сть овець ≥ скоротив припл≥д, то в≥н повинний давати припл≥д ≥
прибуток в≥дпов≥дно до за договором.
(І 265) якщо пастух, ¤кому
були дан≥ дл¤ пас≥нн¤ значна рогата худоба ≥ в≥вц¤, був в≥роломним ≥ зм≥нив
тавро ≥ продали худобу за ср≥бло, то його повинн≥ обвинуватити, ≥ в≥н повинний
в≥дшкодувати значну рогату худобу й овець њхньому власнику в дес¤тикратн≥й
к≥лькост≥.
(І 266) якщо на скотарн≥
з'¤вилас¤ еп≥дем≥¤ або ж лев побив худобу, то пастух повинний обчиститис¤ перед
богом, а пад≥ж на скотарн≥ повинна прийн¤ти на себе хаз¤њн скотарн≥.
(І 267) якщо пастух був
нерадивий, ≥ на скотарн≥ з'¤вилис¤ короста (?), то пастух, що завдав шкоди в≥д
корости (?) на скотарн≥, повинна в≥дновити погол≥в'¤ значноњ рогатоњ худоби й
овець ≥ в≥ддати власнику њх.
(І 268) якщо людина найн¤ла
вола дл¤ молотьби, то його наймана† плата
- 20 ка зерна.
(І 269) якщо в≥н найн¤в дл¤
молотьби осла, то його наймана† плата -
10 ка зерна.
(І 270) якщо в≥н найн¤в
¤гн¤ти дл¤ молотьби, то його наймана†
плата - 1 ка зерна.
(І 271) якщо людина найн¤ла
вол≥в, в≥з ≥ њњ погонича, то в≥н повинний сплачувати по 180 ка зерна за 1 день.
(І 272) якщо людина найн¤ла
т≥льки саме в≥з, то в≥н повинний сплачувати по 40 ка зерна за 1 день.
(І 273) якщо людина найн¤ла
найманц¤, то в≥д початку року до п'¤того м≥с¤ц¤ в≥н повинний йому сплачувати по
6 шеум≥в† ср≥бла за один день, а в≥д
шостого м≥с¤ц¤ до к≥нц¤ року в≥н повинний сплачувати по 5 шеум≥в† ср≥бла за один день. (І 274) якщо людина
найме майстра, то наймана† плата його...
шеум≥в† ср≥бла, наймана† плата цегельного майстра - 5 (?) шеум≥в† ср≥бла, наймана† плата ткача - 5 шеум≥в† ср≥бла, наймана† плата гравера -... шеум≥в† ср≥бла, наймана† плата... шеум≥в† ср≥бла, наймана† плата ковал¤ (?) -... шеум≥в† ср≥бла, наймана† плата тесл≥ -... шеум≥в† ср≥бла, наймана† плата шевц¤ -... шеум≥в† ср≥бла, наймана† плата кошикар¤ -... шеум≥в† ср≥бла, нахмна¤ плата буд≥вельника -...
шеум≥в† ср≥бла за один день oн повинний
сплачувати.
(І 275) якщо людина найн¤ла
в≥трильне (?) судно, то його наймана†
плата - 3 шеума ср≥бла за один день.
(І 276) якщо людина найн¤ла
веслове судно, то в≥н повинний сплачувати в ¤кост≥ його найманоњ плати 2 1/2
шеума ср≥бла за один день.
(І 277) якщо людина найн¤ла
судно Їмн≥стю 60 гур≥в , то в≥н повинний сплачувати в ¤кост≥ його найманоњ
плати 1/6 сикл¤ ср≥бла за 1 день.
(І 278) якщо людина купила
раба або рабиню, ≥ м≥с¤ць не пройшов, а на нього обрушилас¤ еп≥лепс≥¤ (?), то
покупець може повернути його своЇму продавцю й одержати ср≥бло, що в≥н
в≥дважив.
(І 279) якщо людина купила
раба або рабиню, ≥ з приводу нього пред'¤влений иск174, то т≥льки продавець
зобов'¤заний в≥дпов≥дати по позов≥.
(І 280) якщо людина купила в
чуж≥й крањн≥ раба або рабиню ≥ншоњ людини, а коли в≥н ¤вивс¤ у свою крањну,
хаз¤њн раба або рабин¤ п≥знала свого раба або свою рабиню, те, ¤кщо це раб ≥
рабин¤ - д≥ти крањни, њм повинна бути надана свобода безоплатно.
(І 281) якщо вони - сини
≥ншоњ крањни, то покупець повинний сказати перед богом к≥льк≥сть ср≥бла, що в≥н
в≥дважив, а хаз¤њн раба або рабинь можуть в≥ддати тамкару ср≥бло, що той
в≥дважив, ≥ викупити свого раба або свою рабиню.
(І 282) якщо раб сказав
своЇму пану: Ђ“и - не м≥й панї, то в≥н повинний обвинувати його в тому, що в≥н
- його раб, а пот≥м його пан може в≥др≥зати йому вухо. ќт справедлив≥ закони,
що встановив ’аммурапи, могутн≥й цар, тим самим давший крањн≥ щире щаст¤ ≥
добре керуванн¤.