| главна¤ | добавить реферат | оценить |
| Ќайти: | на: |
«м≥ст.
1. ѕол≥тичн≥
парт≥њ та њх класиф≥кац≥¤................................................. 2
2. ≤стор≥¤ становленн¤ багатопарт≥йност≥ в ”крањн≥........................... 7
3. ѕров≥дн≥ принципи у парт≥йн≥й пол≥тиц≥......................................... 9
Ћ≥тература......................................................................................... 12
1. ѕол≥тичн≥ парт≥њ та њх
класиф≥кац≥¤.
ѕол≥тична парт≥¤ Ч це найб≥льш активна та
орган≥зована частина населенн¤, ¤когось класу, клас≥в, соц≥альноњ верст≠ви,
верств, ¤ка виражаЇ њхн≥ ≥нтереси.
ѕол≥тичн≥ парт≥њ ≥нод≥ виражають не лише класов≥, а й
≥нш≥ ≥нтереси, прим≥ром, нац≥ональн≥. ѕарт≥¤ маЇ ≥деолог≥ю, пол≥тичну
платформу, орган≥зац≥йну структуру, певн≥ методи й засоби д≥¤льност≥, соц≥альну
базу, електорат (виборц≥в, ¤к≥ голосують за нењ). ќсновний зм≥ст д≥¤льност≥
будь-¤коњ пол≥тичноњ парт≥њ Ч здобути пол≥тичну владу в держав≥ та
реал≥зовувати своњ про≠грамн≥ ц≥л≥ Ч економ≥чн≥, пол≥тичн≥, ≥дейно-теоретичн≥,
моральн≥ за допомогою законодавчоњ, виконавчоњ та судовоњ г≥лок влади. —воњ
програмн≥ ц≥л≥ пол≥тичн≥ парт≥њ провод¤ть у житт¤ через ≥дейно-пол≥тичну,
орган≥зац≥йну, пропагандистську, державну (коли оволод≥вають державною владою)
д≥¤льн≥сть, виробл¤ю≠чи стратег≥ю й тактику своЇњ повед≥нки на р≥зних
≥сторичних етапах розвитку ≥ за р≥зних пол≥тичних умов.
—татус та особливост≥ д≥¤льност≥ пол≥тичних парт≥й регла≠ментовано
онституц≥Їю ”крањни та «аконом ”крањни "ѕро об'Їднанн¤ громад¤н".
ƒл¤ визначенн¤ особливостей функ≠ц≥онуванн¤ парт≥й у сусп≥льств≥ та њх впливу
на формуванн¤ орган≥в державноњ влади ≥ м≥сцевого самовр¤дуванн¤ перед≠бачено
ухвалити «акон "ѕро пол≥тичн≥ парт≥њ".
«г≥дно з≥ ст. 36 онституц≥њ ”крањни, громад¤ни ”крањни
мають право на свободу об'Їднанн¤ у пол≥тичн≥ парт≥њ та гро≠мадськ≥ орган≥зац≥њ
дл¤ зд≥йсненн¤ ≥ захисту своњх прав ≥ сво≠бод та задоволенн¤ пол≥тичних,
економ≥чних, соц≥альних, культурних та ≥нших ≥нтерес≥в, за вин¤тком обмежень,
вста≠новлених законом в ≥нтересах нац≥ональноњ безпеки та гро≠мадського
пор¤дку, охорони здоров'¤ населенн¤ або захисту прав ≥ свобод ≥нших людей.
ѕол≥тичн≥ парт≥њ в ”крањн≥ спри¤ють формуванню ≥ вира≠женню
пол≥тичноњ вол≥ громад¤н, беруть участь у виборах. „ленами пол≥тичних парт≥й
можуть бути лише громад¤ни ”крањни. ќбмеженн¤ щодо членства у пол≥тичних
парт≥¤х встановлюютьс¤ виключно онституц≥Їю ≥ законами ”кра≠њни.
¬≥дпов≥дно до ст. 2 «акону ”крањни "ѕро об'Їднанн¤
гро≠мад¤н", пол≥тичною парт≥Їю називаЇтьс¤ об'Їднанн¤ грома≠д¤н -
прихильник≥в певноњ загальнонац≥ональноњ програми громадського розвитку, дл¤
¤ких головною ц≥ллю Ї участь у виробленн≥ державноњ пол≥тики, формуванн≥
орган≥в влади, м≥сцевого ≥ рег≥онального самоуправл≥нн¤ ≥ представництво в њх
склад≥.
” сучасних сусп≥льствах пол≥тичн≥ парт≥њ виконують важ≠лив≥
соц≥ально значущ≥ функц≥њ:
Ч ви¤вленн¤, формулюванн¤ та
обгрунтуванн¤ (пол≥тич≠не в≥дображенн¤) ≥нтерес≥в сусп≥льних груп;
Ч актив≥зац≥¤ та об'Їднанн¤ великих
сусп≥льних груп;
Ч формуванн¤ ≥деолог≥њ та пол≥тичних
доктрин;
Ч участь у формуванн≥ пол≥тичних
систем, њхн≥х сп≥льних принцип≥в, компонент≥в;
Ч участь у боротьб≥ за владу в
держав≥ й формуванн¤ програм њњ д≥¤льност≥;
Ч участь у зд≥йсненн≥ державноњ
влади;
Ч формуванн¤ громадськоњ думки;
Ч пол≥тичне вихованн¤ всього
сусп≥льства або його частини;
Ч рекрутуванн¤ й соц≥ал≥зац≥¤ нових
член≥в парт≥њ;
Ч п≥дготовка й висуненн¤ кадр≥в дл¤
апарату держави, профес≥йних сп≥лок.
≤снують р≥зн≥ класиф≥кац≥њ пол≥тичних парт≥й, а оск≥льки
в сучасному св≥т≥ д≥Ї велика к≥льк≥сть р≥зноман≥тних парт≥й, то й класиф≥кувати
њх можна за р≥зними п≥дставами.
“акий под≥л певною м≥рою умовний, одначе можна вир≥знити
дек≥лька найб≥льш значних груп парт≥й. «а класовою визначен≥с≠тю: буржуазн≥,
сел¤нськ≥, роб≥тнич≥, зокрема комун≥стичн≥, соц≥а≠л≥стичн≥ та
соц≥ал-демократичн≥, причому до кожного типу нале≠жать ≥ в≥дпов≥дн≥ прошарки
≥нтел≥генц≥њ. «а ставленн¤м до сус≠п≥льного прогресу: радикальн≥ (у тому числ≥
революц≥йн≥), рефор≠м≥стськ≥, консервативн≥, реакц≥йн≥, контрреволюц≥йн≥. «а
ставлен≠н¤м до влади: правл¤ч≥, опозиц≥йн≥, нейтральн≥ або центристськ≥
(умовно, поза¤к абсолютно нейтральних до влади парт≥й у пол≥≠тиц≥ не ≥снуЇ). «а
формами ≥ методами правл≥нн¤: л≥беральн≥, де≠мократичн≥, диктаторськ≥. «а
принципами орган≥зац≥њ та членст≠ва: кадров≥ та масов≥ «а м≥сцем у систем≥
влади: легальн≥ та неле≠гальн≥ «а ≥деолог≥чним спр¤муванн¤м: комун≥стичн≥,
соц≥ал≥стичн≥, фашистськ≥, неофашистськ≥, л≥берально-демократичн≥, нац≥онал≥с≠тичн≥,
анарх≥стськ≥ та ≥н. «а в≥роспов≥данн¤м: христи¤нськ≥, му≠сульманськ≥. Ќазивають
≥ще парт≥њ прагматичн≥ (виборч≥), парла≠ментськ≥, харизматично-вождистськ≥ та
≥н.
«а певними критер≥¤ми можна класиф≥кувати ≥ пол≥тичн≥
парт≥њ, в ”крањн≥. “акими критер≥¤ми можуть бути: ставленн¤ до державного
суверен≥тету, соц≥ально-економ≥чн≥ пр≥оритети, ≥дейно-пол≥тичн≥ засади тощо. «а
≥дейно-пол≥тичним спр¤му≠ванн¤м в ”крањн≥ можна вир≥знити так≥ типи парт≥й:
нац≥о≠нально-радикальн≥, нац≥онально-демократичн≥, загальнодемок≠ратичн≥,
соц≥ал≥стичного спр¤муванн¤, нац≥ональних меншин.
«алежно в≥д багатьох обставин, а надто в≥д характеру на≠¤вного
пол≥тичного режиму, в кожн≥й крањн≥ складаЇтьс¤ певна парт≥йна система.
¬раховуючи п≥дходи р≥зних автор≥в, можна виокремити типи парт≥йних систем:
Ч однопарт≥йна, коли в крањн≥ е одна
правл¤ча парт≥¤, а д≥¤льн≥сть ≥нших не допускаЇтьс¤;
Ч дом≥нантна, тобто з переважаючою
парт≥Їю, ¤ка за п≥д≠сумками вибор≥в незм≥нне залишаЇтьс¤ при влад≥ прот¤гом
дес¤тк≥в рок≥в;
Ч двопарт≥йна (б≥партизм), коли дв≥ найб≥льш≥,
найвпливов≥ш≥ парт≥њ в крањн≥ поперем≥нне внасл≥док вибор≥в самост≥й≠но
зд≥йснюють владу;
Ч трипарт≥йна, ¤ку ще називають двохзполовинною (2,5) парт≥йною
системою ≥ ¤ка характеризуЇтьс¤ тим, що жодна з двох найб≥льших парт≥й крањни
самост≥йно не може сформува≠ти ур¤д, а тому потребуЇ дл¤ цього п≥дтримки
третьоњ парт≥њ, значно меншоњ в≥д них, але ¤ка пост≥йно представлена в пар≠ламент≥;
Ч чотирипарт≥йна, або двоблокова, парт≥йна система, ¤ка
в≥дзначаЇтьс¤ на¤вн≥стю блоку правих та блоку л≥вих парт≥й, що змагаютьс¤ м≥ж
собою за владу, навперем≥н здобуваючи њњ;
Ч парт≥йна система обмеженого, чи пом≥ркованого, плю≠рал≥зму,
¤к≥й притаманн≥ в≥дсутн≥сть антисистемних парт≥й ≥ двосторонньоњ опозиц≥њ,
ор≥Їнтован≥сть на участь в ур¤д≥, в коал≥ц≥йних каб≥нетах, незначна ≥деолог≥чна
р≥зниц¤ м≥ж пар≠т≥¤ми;
Ч парт≥йна система крайнього, або пол¤ризованого, плю≠рал≥зму,
¤к≥й властив≥ на¤вн≥сть антисистемних парт≥й, дво≠сторонньоњ опозиц≥њ зл≥ва ≥
справа, стан перманентного кон≠фл≥кту м≥ж опозиц≥Їю зл≥ва ≥ справа, сильне
≥деолог≥чне роз≠межуванн¤ м≥ж ними;
Ч атом≥зована парт≥йна система, про
¤ку говор¤ть ¤к про систему, коли зникаЇ необх≥дн≥сть у точному п≥драхунку чис≠ла
парт≥й. “ут виникаЇ пор≥г, за ¤ким к≥льк≥сть парт≥й Ч де≠с¤ть, двадц¤ть
чи б≥льше вже не маЇ великого значенн¤. ож≠на з названих парт≥йних систем
в≥дображаЇ конкретний стан ≥ особливост≥ того чи ≥ншого сусп≥льства.
ўе донедавна парт≥йну систему ”крањни можна було б ква≠л≥ф≥кувати
¤к типово атом≥зовану. ≤ справд≥, пол≥тичних парт≥й нараховувалось чотири
дес¤тки, але жодна з них не ма≠ла ан≥ того р≥вн¤ чисельност≥, що дозволив би
утворити д≥Їв≥ парт≥йн≥ орган≥зац≥њ на м≥сц¤х, ан≥ того р≥вн¤ попул¤рност≥, що
давав можлив≥сть бодай половин≥ потенц≥йних виборц≥в знати парт≥њ ≥ розр≥зн¤ти
њх м≥ж собою, ан≥ того р≥вн¤ впливовост≥, що дозвол¤в би парт≥йним фракц≥¤м у
парламент≥ чи у м≥сцевих представницьких органах впливати на формуванн¤ ур¤ду
чи ви≠конавчих структур на м≥сц¤х.
јтом≥зована система н≥коли не буваЇ стаб≥льною ≥ н≥коли
не залишаЇтьс¤ сталою прот¤гом тривалого часу. ¬она з часом трансформуЇтьс¤ у
стаб≥льн≥ш≥ системи. ѕрогресивним вар≥антом такоњ трансформац≥њ Ї еволюц≥¤
атом≥зованоњ парт≥йноњ системи до системи пол¤ризованого плюра≠л≥зму або ≥нших
стаб≥льн≥ших систем. ј регресивним вар≥антом Ї скочуванн¤ атом≥зованоњ анарх≥њ
до однопарт≥йних чи гегемон≥стських систем, або встановленн¤ в≥йськових
диктатур.
який вар≥ант найв≥рог≥дн≥ший? —ьогодн≥ Ї не т≥льки
над≥¤, але й п≥дстави стверджувати, що стаб≥л≥зац≥¤ парт≥йноњ системи ”крањни
п≥шла прогресивним шл¤хом трансформац≥њ атом≥зованоњ системи в систему
пол¤ризованого плюрал≥зму. —учасна парт≥йна система крањни Ї, фактично,
перех≥дною в≥д атом≥зованоњ систе≠ми до системи пол¤ризованого плюрал≥зму,
нав≥ть ближчою до останньоњ.
јргументуЇмо цю г≥потезу.
—ьогодн≥ в ”крањн≥ практично склалас¤ л≥ва опозиц≥¤ до
вла≠ди, репрезентована омпарт≥Їю, —оцпарт≥Їю та частково —ел¤н≠ською парт≥Їю.
÷¤ опозиц≥¤ майже не репрезентована у вико≠навчих структурах, проте маЇ вагоме
представництво у ¬ерховн≥й –ад≥ та практично в ус≥х м≥сцевих радах.
ѕрава опозиц≥¤ сьогодн≥ значно слабк≥ша, н≥ж л≥ва. ¬она
передус≥м репрезентована ”Ќј, ¤ка була зн¤та ћ≥н≥стерством юстиц≥њ з державноњ
реЇстрац≥њ ≥, частково, ”–ѕ та ”Ќом. ѕра≠в≥ опоненти, ¤к ≥ л≥в≥, педалюють
Ђантикорупц≥йнуї тему. јле, на в≥дм≥ну в≥д л≥вих, звинувачують владу не в
Ђрозвал≥ Їдиного економ≥чного просторуї, а у Ђзрад≥ нац≥ональних ≥нтерес≥в
”крањниї.
ѕол≥тичний центр залишаЇтьс¤ досить аморфним. …ого ¤дро
все ще складаЇ позапарт≥йна владна номенклатура, ¤ка не посп≥≠шаЇ д≥литис¤
важел¤ми влади з пол≥тичними парт≥¤ми. јле ≥ –ух, ≥ Ќƒѕ, хоч ≥ Ї поки ще
Ђпарт≥¤ми ≥люз≥њ владиї, цементують своЇю присутн≥стю пол≥тичний центр.
≤стор≥¤ становленн¤ украњнськоњ багатопарт≥йност≥ маЇ
своњ особ≠ливост≥ та специф≥ку. ј тому сучасну парт≥йну систему в ”крањн≥
доц≥льно розгл¤дати за певними пер≥одами њњ становленн¤.
ѕерший пер≥од украњнськоњ багатопарт≥йност≥,
опозиц≥йно-переддержавний, хронолог≥чно охоплюЇ в≥др≥зок часу од утворенн¤
перших сучасних украњнських парт≥й (ос≥нь 1989 року) до юридичного виз≠нанн¤
статусу самост≥йност≥ ”крањни (1 грудн¤ 1991 року). Ќатод≥ си≠стема
≥деолог≥чного забезпеченн¤ вс≥х парт≥й та њхнЇ ≥дейне кредо бу≠ли значною м≥рою
ун≥ф≥кован≥. —амо≥дентиф≥кац≥¤ парт≥йних структур у пол≥тичному спектр≥ йшла за
перифер≥йними позиц≥¤ми. ƒала себе знати схож≥сть р≥зних пол≥тичних сил у п≥дход≥ до
проблем державо≠творенн¤, соц≥ально-економ≥чного устрою сусп≥льства,
рел≥г≥йних, культуролог≥чних, еколог≥чних тощо. ѕрограми парт≥й мали
загально-декларативн≥ гасла, апелювали до всього народу ”крањни, аби не
зменшити зону ≥деолог≥чного впливу. якраз цим по¤снюЇтьс¤ на≠¤вн≥сть у
документах р≥зних парт≥й та угруповань великоњ к≥лькост≥ за≠гальнодемократичних
догм.
якщо спробувати класиф≥кувати загальноукрањнськ≥ парт≥њ
озна≠ченого вище пер≥оду, можна зробити такий висновок: з 11 парт≥й ус≥, за
вин¤тком омун≥стичноњ парт≥њ ”крањни, вистоювали ≥дењ парла≠ментськоњ
демократ≥њ ≥ приватноњ власност≥. ўодо державного статусу ”крањни, т≥ ж 10'парт≥й (за
вин¤тком ѕ”) пр¤мували до суверен≥тету ”крањни Ч або в систем≥ сп≥вдружност≥, або
≥з самост≥йницьким стату≠сом. ƒемократична парт≥¤ ”крањни, Ћ≥берально-демократична
парт≥¤ ”крањни, Ќародна парт≥¤ ”крањни, ќб'Їднана соц≥ал-демократична парт≥¤.
ѕарт≥¤ демократичного виродженн¤ ”крањни, ѕарт≥¤ «елених ”крањни,
—оц≥ально-демократична парт≥¤ ”крањни, ”крањнська респу≠бл≥канська,
—ел¤нсько-демократична та ’ристи¤нсько-демократична парт≥њ були одностайними у
боротьб≥ за суверен≥тет, демократ≥ю, ри≠нок, плюрал≥зм ≥ проти комун≥стичноњ
≥деолог≥њ. —аме це, попри р≥зн≥ негативн≥ тенденц≥њ, стало головною передумовою
сп≥льноњ д≥¤льност≥, ¤ка призвела до проголошенн¤ незалежноњ демократичноњ
”крањни. Ќов≥ парт≥њ були малочисельн≥, пол≥тично нањвн≥, не залучен≥ до ме≠хан≥зм≥в
державноњ пол≥тики. ћ≥ж ними почалис¤ розмежуванн¤, тер≠т¤, протиборство
л≥дер≥в.
ќд часу проголошенн¤ самост≥йноњ ”крањнськоњ держави
офор≠млюЇтьс¤ ¤к≥сно нова ситуац≥¤ в сусп≥льств≥. ¬≥дтак парт≥йн≥ структури,
маючи т≥льки попередн≥ програми без механ≥зм≥в њх реал≥зац≥њ, стають
неповноц≥нними суб'Їктами пол≥тичноњ системи. ” такому стан≥ розпо≠чали свою
д≥¤льн≥сть пол≥тичн≥ парт≥њ ”крањни на наступному етап≥ украњнськоњ
багатопарт≥йност≥, ¤кий можемо умовно назвати "ло¤льнодержавним "
’ронолог≥чно цей пер≥од можна окреслити в≥д грудн¤ 1991 до початку 1993 року.
ѕ≥сл¤ ¬сеукрањнського референдуму та вибор≥в ѕрезидента
ви¤≠вилос¤, що ц≥льов≥ установки, на основ≥ ¤ких блокувалис¤ пров≥дн≥ пол≥тичн≥
сили, ≥ власна пол≥тика ѕрезидента зб≥глис¤. ѕочавс¤ процес
"оксамитового" одержавленн¤ парт≥й. “акий процес, з одного боку,
спричинив розкол опозиц≥њ.
” цей же пер≥од формувавс¤ тип парт≥йноњ системи, ¤кий
мав еле≠менти мультипарт≥йносг≥ (значна к≥льк≥сть парт≥й) та крайньоњ
пол¤ризованост≥ (представлен≥ крайн≥ полгтичн≥ теолог≥њ: л≥ва Ч соц≥ал≥стами ≥
комун≥стами та права Ч нац≥онально-радикальними орган≥зац≥¤ми, що формувалис¤ в
1992Ч93 роках).
Ќаступний етап Ч передвиборчий Ч видатний
перенесенн¤м центру ваги на п≥дготовку до виборчоњ кампан≥њ. ÷е визначило го≠ловн≥
завданн¤ парт≥й: впливати на ухваленн¤ ¬ерховною –адою ”крањни оптимального
виборчого закону та шукати прийн¤тн≥ гасла виборчоњ програми.
–езультатом цього стало ухваленн¤ «акону про вибори на
мажо≠ритарн≥й основ≥ ≥з застереженн¤м прав пол≥тичних парт≥й ¤к суб'Їкт≥в
виборчоњ системи (однак за б≥льш складною процедурою висуванн¤ кандидата у
депутати, н≥ж в≥д груп виборц≥в).
«а умов в≥дсутност≥ розгалуженоњ орган≥зац≥йноњ структури та до≠статньоњ к≥лькост≥ п≥дготовлених кандидат≥в у депутати пол≥тичн≥ парт≥њ опинилис¤ у досить скрутному становищ≥ напередодн≥ вибор≥в, що проводилис¤ за мажоритарною системою. «а результатами вибор≥в (≥з застереженн¤м щодо значноњ к≥лькост≥ порушень виборчого зако≠нодавства) можна зробити низку висновк≥в:
Ч виборц≥ в≥ддали перевагу
кандидатов≥ в депутати в≥д пол≥тич≠ноњ парт≥њ або пол≥тичноњ команди;
Ч вт≥м, рег≥ональний характер впливу
пол≥тичних парт≥й, незбалансован≥сть передвиборчих програм та д≥й кандидат≥в не
дали змо≠гу створити структуровану правл¤чу та опозиц≥йну коал≥ц≥њ парт≥й у
¬ерховн≥й –ад≥ ”крањни.
Ќин≥ ”крањна заступила на етап "парт≥йноњ
трансформац≥њ", що його визначаЇ об'Їднавчий процес малочисельних
пол≥тичних парт≥й у таких ≥деолог≥чних та пол≥тико-економ≥чних концепц≥¤х:
комун≥с≠тичн≥й та соц≥ал≥стичн≥й; соц≥ал-демократичн≥й; л≥беральн≥й; консер≠вативн≥й.
ќстанн¤ в силу ≥сторичних причин репрезентована до
певноњ м≥ри нац≥онал-демократичною, христи¤нсько-демократичною та р≥знотиповими
концепц≥¤ми нац≥онал≥зму (≥нтегрального нац≥онал≥зму).
≤снуЇ потреба перегл¤нути правове регулюванн¤ д≥¤льност≥
пол≥тичних парт≥й. —учасна дискус≥¤ щодо закону "ѕро пол≥тичн≥ парт≥њ"
дос≥ триваЇ дещо в замкненому кол≥. јвтори проект≥в крити≠кують закон "ѕро
об'Їднанн¤ громад¤н" ≥ водночас перенос¤ть головн≥ принципи цього закону у
власн≥ проекти закону "ѕро пол≥тичн≥ парт≥њ". як в≥домо, розроблен≥
два його проекти: перший Ч п≥дготовлений фах≥вц¤ми п≥д кер≥вництвом ћ≥н≥стерства
юстиц≥њ; другий Ч представниками ’ƒѕ”. ќстанню редакц≥ю проекту
ћ≥н≥стерства юстиц≥њ не оприлюднено, Ђа проект ’ƒѕ” маЇ низку вад. «окрема в
ньому пропонуЇтьс¤ закр≥пити:
Ч принцип реЇстрац≥њ-дозволу зам≥сть визнаноњ
≥нформац≥йноњ реЇстрац≥њ;
Ч контроль за парт≥Їю через
програмн≥ документи, а не через њњ д≥¤льн≥сть;
Ч детальний опис внутр≥парт≥йних
норм, що традиц≥йно Ї про≠блемою самоњ парт≥њ;
Ч регламентац≥¤ м≥сц¤ парт≥њ в
≥нформац≥йному простор≥ через новостворену державну структуру, що порушуЇ
загальн≥ принципи свободи, ≥нформац≥њ тощо.
“ому актуальн≥ проблеми визначенн¤ цив≥л≥зованого
правового пол¤ на те, щоби ефективно реал≥зувати парт≥йну пол≥тику, зали≠шаютьс¤
в≥дкрит≥.
ќтже, пров≥дними у парт≥йн≥й пол≥тиц≥ Ї так≥ принципи:
Ч реальне перетворенн¤ украњнських
парт≥й у парт≥њ, ¤к≥ за виз≠наченн¤м Ї пол≥тичною силою, котра представл¤Ї та
реал≥зуЇ волю народу через участь у виборах ≥ парламентськ≥й д≥¤льност≥;
Ч нереЇстрац≥йний тип створенн¤
пол≥тичноњ парт≥њ;
Ч втрата правового статусу парт≥њ за
умов порушенн¤ онсти≠туц≥њ чи закон≥в держави у своњй д≥¤льност≥ та за
неучасть у виборах прот¤гом виборчого пер≥оду (5 рок≥в);
Ч державна ф≥нансова п≥дтримка пол≥тичних парт≥й, що
зале≠жить в≥д њхньоњ участ≥ (к≥льк≥сть депутатських м≥сць) у парламентськ≥й
д≥¤льност≥.
¬изнанн¤ головних принцип≥в парт≥йноњ пол≥тики маЇ
гарантуватис¤ онституц≥Їю, а проблема правового статусу та особливостей
функц≥онуванн¤ пол≥тичних парт≥й Ч законом "ѕро по≠л≥тичн≥
парт≥њ". ” де¤ких крањнах положенн¤ про статус пол≥тичних парт≥й не
внесене до онституц≥њ. ” —Ўј, наприклад, в≥дсутн≥сть ц≥Їњ норми по¤снюЇтьс¤
≥сторичним несприйн¤тт¤м терм≥ну пол≥тична пар≠т≥¤ в сучасному контекст≥.
–еал≥зац≥¤ цих принцип≥в дала б змогу ре≠ально перетворити украњнськ≥ парт≥њ на
парламентськ≥ парт≥њ сучасно≠го вз≥рц¤, котр≥ виконували б функц≥њ важливих
≥нституц≥й пол≥тичноњ системи, та закласти основи д≥Ївоњ системи пол≥тичного
плюрал≥зму ¤к основи демократичного громад¤нського сусп≥льства.
1.
јбетка украњнського пол≥тика. - ., 1997
2.
Ѕ≥лоус ј. ѕол≥тико-правов≥ системи: св≥т ≥ ”крањна. -
., 1997
3.
ѕуфлер ≈. ѕарт≥йна система незалежноњ ”крањни//Ќова
пол≥тика. - 1997. - є1.
4.
“оменко ћ. ”крањнська перспектива. - ., 1995