—качать реферат (35Kb)

¬ивченн¤ украњнськоњ мови

ѕлан.

I.                   ¬ивченн¤ украњнськоњ мови на сучасному етап≥.

II.                ќзнайомленн¤ з частинами мови в початкових класах.

1.     —истема вивченн¤ ≥менника в молодших класах.

2.     ќпрацюванн¤ прикметника. –озвиток мовленн¤ при вивченн≥ теми УѕрикметникФ.

3.     –обота над д≥Їсловом в початкових класах.

4.     ‘ормуванн¤ граматичного пон¤тт¤ про знаменник.

5.     ћетоди ≥ прийоми при вивченн≥ присл≥вника.

6.     ќзнайомленн¤ молодших школ¤р≥в з прийменником.

III.             «нанн¤ граматичного матер≥алу у вивченн≥ р≥дноњ мови в молодших класах.

1.     ћовна ситуац≥¤ в ”крањн≥ значною м≥рою залежить в≥д вивченн¤ украњнськоњ мови ¤к базовоњ дисципл≥ни в загальноосв≥тн≥й школ≥. Ќов≥ мотиви опануванн¤ державноњ мови (вих≥д на р≥вень м≥жнародного сп≥лкуванн¤, дипломатичних в≥дносин та ≥н.) вимагають оновленн¤ методики викладанн¤ украњнськоњ мови, диференц≥йованого п≥дходу до визначенн¤ м≥н≥мальних, достатн≥х ≥ спец≥альних грунтовних знань та ум≥нь з украњнськоњ мови.

Ќеперервна мовна осв≥та, починаючи з материнськоњ (родини) школи ≥ зак≥нчуючи профес≥йною, спец≥альною осв≥тою, маЇ бути ор≥Їнтована на вихованн¤ мовноњ особистост≥, на природне бажанн¤ повернутис¤ в щоденному побутовому сп≥лкуванн≥ до призабутих родинних традиц≥њ, на створенн¤ украњнського середовища в ус≥х сферах сусп≥льного житт¤, на прагненн¤ удосконалити високо культурне ≥нтел≥гентне сп≥лкуванн¤ л≥тературною мовою.

ўоб знати, що оновлювати, що знати, чим зам≥нити ≥ що додати, необх≥дно глибоко вв≥йти в реальний стан сучасного мовленн¤ у к≥лькох основних сферах: державн≥й, сусп≥льн≥й, культурно-осв≥тн≥й ≥ власне мовн≥й.

Ќањвно спод≥ватис¤, що можна побудувати украњнську державу без державност≥ украњнськоњ мови.

 ого ≥ що повинна дати мовна осв≥та ”крањнськ≥й держав≥ ≥ сусп≥льству?

Ќайперше Ц громад¤н, ¤к≥ (незалежно в≥д етн≥чного походженн¤) в≥льно волод≥ють державною мовою, тобто сучасною украњнською л≥тературною мовою, њњ стил¤ми жанрами.

ћовна осв≥та повинна забезпечувати ≥нтелект держав≥. ћова ¤к матер≥ал≥зована думка ≥ процес њњ народженн¤, ¤к зас≥б в≥д конкретно Ц чуттЇвого до пост≥йно Ц абстракного п≥знанн¤ св≥ту, ¤к Уканал звТ¤зкуФ дл¤ одержанн¤ ≥нформац≥њ† з ≥нших, немовних сфер людського й природного бутт¤ Ц Ї основним чинником формуванн¤ ≥нтелекту. “ому в школ≥ викладанн¤ украњнською мови аж не може зводитис¤ до етнограф≥чного р≥вн¤, хоча включати його в навчальний процес треба. ћова маЇ виховувати духовно Ц емоц≥йну сферу украњномовних громад¤н через орган≥зац≥йний звТ¤зок з нац≥ональними традиц≥¤ми. јдже наша мова Ї скарбницею не т≥льки украњнськоњ ментальност≥, а й загальнолюдських† морально Ц естетичних ц≥нностей ≥ це благородний матер≥ал дл¤ вихованн¤ молодоњ людини.

ўо даЇ громад¤нам ”крањни вивчити державноњ мови Ц сучасноњ л≥тературноњ украњнськоњ мови?

Ќайперше Ц гарант≥ю реал≥зувати вс≥ права ≥ свободи в межах ”крањнськоњ держави на вс≥х виробничих, державних, виробничих посадах. ћожлив≥сть реал≥зувати творч≥ зд≥бност≥† в ус≥х сферах культурно Ц осв≥тнього житт¤.† ћати доступ до джерел украњнського державност≥ Ц культури, науки, л≥тератури, мистецтва, традиц≥й ≥ можлив≥сть дл¤ пост≥йного зростанн¤ в≥дпов≥дно до соц≥альноњ рол≥.

≤ головне Ц в≥дчутт¤ Їдност≥ з≥ своЇю державою, з землею, на ¤к≥й живемо, з народом Ц творцем ≥ пов≥вши мови; почутт¤ комфортност≥ в≥д нос≥й ≥сторичноњ памТ¤т≥ одн≥Їњ з найдавн≥ших мов ≥ культур.

¬ивченн¤ украњнськоњ мови молодшими школ¤рами Ї початковий стану вихованн¤ мовноњ особистост≥.

¬ажливу роль в цьому процес≥ в≥д≥граЇ знайомство з частинами мови.

2. ¬ивченн¤ частин мови в початкових класах маЇ на мет≥ ознацйомлен¤ учн≥в з такими самост≥йними частинами мови, ¤к ≥менник, прикметник, д≥Їслово, особов≥ займенники, числ≥вники, присл≥вники ≥ з службовою частиною мови прийменником (без уживанн¤ терм≥н≥в Усамост≥йн≥Ф ≥ Услужбов≥Ф частини мови), усв≥домленн¤ того, що кожне слово Ї назвою предмет≥в того, що кожне слово Ї назвою предмета, ознаки чи д≥й ≥ в≥дпов≥даЇ на питанн¤ хто? ўо? яка? який? яке? ўо робить? ≤ под., застосуванн¤ форми словозм≥ни передбачених правилом, таких ¤к правопис в≥дм≥нкових зак≥нчень ≥менник≥в ≥ прикметник≥в, особових зак≥нчень д≥Їсл≥в тощо, розвиток усного ≥ письмового мовленн¤ учн≥в шл≥хо솆 збагаченн¤ њх словника новими ≥менниками, прикметниками чи д≥Їсловами, уточненн¤ зм≥сту окремих сл≥в, розвиток ум≥нн¤ добирати слова дл¤ передач≥ своњх думок, зТ¤суванн¤ синтаксичноњ функц≥њ того чи ≥ншого слова (частини мови).

ј) —истема вивченн¤ ≥менник≥в.

«найомство з частинами мови починаЇтьс¤ з вивченн¤ ≥менника ¤к найб≥льш уживаного учн¤ми лексико-граматичного класу сл≥в. ¬ивченн¤ ≥менник≥в в початкових класах передбачаЇ, по-перше, формуванн¤ граматичного пон¤тт¤ ≥менник, по-друге, формуванн¤ навичок правопису в≥дм≥нкових зак≥нчень ≥менник≥в, по-третЇ, збагаченн¤ словника учн≥в по вищих ≥менниками ≥ розвиток навичок точного використанн¤ њх у мов≥. ÷≥ завданн¤ розвТ¤зуютьс¤ не ≥зольовано, а у взаЇмозв¤зку. Ћексичн≥ ≥ граматичн≥ ознаки ≥менника досить складн≥, а тому вивченн¤ ц≥Їњ частини мови вимагаЇ поступового накопиченн¤ конкретного матер≥алу дл¤ узагальненн¤ знань про ≥менник ¤к частину мови.

—истема роботи над вивченн¤м теми У≤менникФ, маЇ бути ц≥леспр¤мованим процесом, ¤кий передбачаЇ певну посл≥довн≥сть ознайомленн¤ учн≥в ≥з смисловим значенн¤м ≥ граматичними ознаками ц≥Їњ частини мови; а також поступове ускладненн¤ вправ, спр¤моване на формуванн¤ навичок точного виживанн¤ ≥менник≥в у мовленн≥ ≥ правильне њх написанн¤.

‘ормуванн¤ у молодших школ¤р≥в граматичного пон¤тт¤ У≥менник складаЇтьс¤ з к≥лькох стан≥в. ѕерший Ц п≥дготовчий, ¤кий зб≥гаЇтьс¤ з пер≥одом навчанн¤ грамоти. ѕ≥дготовка учн≥в до усв≥домленн¤ пон¤тт¤ У≥менникФ передбачаЇ навчанн¤ розр≥знити предмет ≥ його назву, розвиток ум≥нь класиф≥кувати слова за певною смисловою ознакою (назви овоч≥в, фрукт≥в, транспорту тощо)Ф.

ƒругий стан формуванн¤ пон¤тт¤ У≥менникФ передбачаЇ знайомленн¤ учн≥в ≥з граматичним ознаками сл≥в у Їдност≥ з њх смисловими значенн¤ми (в≥дпов≥дають на питанн¤ хто? ўо?., називають предмети) й закр≥пленн¤ њх у терм≥н≥ У≥менникФ. ÷¤ робота потребуЇ в≥д учн¤ б≥льше високого ступен¤ узагальненн¤, н≥ж† це було на п≥дготовчому стан≥.

“рет≥й стан пол¤гаЇ у поглибленн≥ знань про смислове значенн¤ ≥менник≥в, засвоЇнн¤ форми роду, числа, п≥дготовц≥ до усв≥домленн¤ в≥дм≥нк≥в, розширене знанн¤ про власн≥ ≥ загальн≥ назви.

„етвертий стан передбачаЇ формуванн¤ ум≥нн¤ в≥дм≥нювати ≥менники, св≥домо вживати† в≥дм≥нков≥ форми дл¤ висв≥тленн¤ своњх думок ≥ правильно писати в≥дм≥нков≥ зак≥нченн¤.

ƒ≥ти вивчають ≥менник прот¤гом 4 рок≥в навчанн¤. ” 1 клас≥ школ¤р≥ вчатьс¤ в≥дпов≥дати на питанн¤ хто? що ?, знайомл¤тьс¤ ≥з словами, що Ї назвами предмет≥в, виконують лог≥чн≥ вправи на розр≥зненн¤ назв ≥стот ≥ не≥стот. ” 2 клас≥ вводитьс¤ терм≥н У≥менникФ, розкриваЇ пон¤тт¤ Услова, ¤к≥ означають назви предмет≥вФ, проводжуЇтьс¤ робота над диференц≥ац≥Їю назв ≥стот ≥ не≥стот, без уживанн¤ терм≥н≥в Уоднина - множинаФ формуютьс¤ практичн≥ навички розр≥зненн¤ числа ≥менник≥в. ” 3 клас≥ поглиблюютьс¤ у¤вленн¤ учн≥в про так≥ лексико-граматичн≥ категор≥њ ≥менника, ¤к назви ≥стот ≥ не≥стот, власн≥ й загальн≥ назви; вводитьс¤ терм≥ни дл¤ позначенн¤ тих пон¤ть, ¤к≥ ран≥ше розгл¤даЇтьс¤ практично.

якщо в 2 клас≥ дл¤ розр≥зненн¤ числа д≥ти користувалис¤ прийомом Уодин - багатоФ, то в 3 клас≥ формуЇтьс¤ граматичне пон¤тт¤ один (множини). ”чн≥ вперше знайомл¤тьс¤ з такою граматичною категор≥Їю, ¤к р≥д ≥менника, навчаютьс¤ розр≥знити ≥менники за родами з допомогою п≥дстановки сл≥в в≥н, вона, воно, чи м≥й, моЇ. “ретьокласники ще не знають в≥дм≥нк≥в ≥менник≥в, однак практично вчатьс¤ ставити питанн¤ до сл≥в назв предмет≥в кого? „ого?  ому? „ому? ≤ над., будувати реченн¤ ≥ словосполученн¤ з ≥менниками в перших в≥дм≥нках ≥ тим самим готуютьс¤ до усв≥домленн¤ пон¤тт¤ в≥дм≥нюваних ≥менник≥в, що Ї основним у програм≥ 4 класу.

 

‘ормуванн¤ загального пон¤тт¤ про ≥менники.

«агальне пон¤тт¤ про ≥менник пол¤гаЇ формуватис¤ у дитин≥ ще у до букварний пер≥од. —аме тут учитель навчаЇ д≥тей розр≥зн¤ти предмет ≥ слово, що його називаЇ. ѕодальше формуванн¤ пон¤тт¤Ф ≥менникФ передбачаЇ роботу над лексичними значенн¤ми ≥менника ≥ його граматичною ознакою Ц в≥дпов≥даЇ на питанн¤ хто? що? ”м≥нн¤ ставити до сл≥в Ц назви предмет≥в запитанн¤ хто? чи? ўо? ѕрищеплюЇтьс¤ д≥т¤м ще в пер≥од навчанн¤ грамоти.

” 2 клас≥ д≥ти д≥знаютьс¤ про те, що слова, ¤к≥ означають назви людей ≥ тварин, в≥дпов≥дають на питанн¤ хто?, а слова, ¤к≥ означають назви ≥нших предмет≥в, - на питанн¤ що? « ц≥Їю метою учитель зд≥йснюЇ систематизац≥ю сл≥в предмет≥в, тобто вид≥л¤Ї, групи сл≥в на позначенн¤ людей, тварин, рослин, предмет≥в побуту. ¬насл≥док такоњ роботи у д≥тей формуЇтьс¤ у¤вленн¤ про ≥менники Ц назви ≥стот ≥ не≥стот.

 

¬прави на формуванн¤ загального пон¤тт¤ про ≥менник.

1.     √ра У’то? ўо?Ф

”читель показуЇ предметн≥ малюнки ≥з зображенн¤м людей, тварин, речей, рослин ≥ т.≥н. ” в≥дпов≥дь учн≥, сигнал≥зують картками У’то?Ф Уўо?Ф

2.     √ра У’то б≥льше?Ф

 лас под≥л¤тьс¤ на дв≥ команди. ѕерша команда придумуЇ ≥менники, ¤к≥ м≥ст¤ть один склад ≥з трьох звук≥в, один з них Ц мТ¤кий приголосний, в≥дпов≥дають на питанн¤ що? ƒруга команда добираЇ так≥ ж за звуко-складною будовою ≥менники, але в≥дпов≥дати вини мають на питанн¤ хто? (ўо ? Ц л≥с, йод, л≥д, н≥с, р≥к, д≥м. ’то? Ц д≥д, в≥л к≥т, рись).

3.     √ра У≤стота чи не≥стотаФ.

Ќа магн≥тофонн≥й стр≥чц≥ записан≥ ≥менник. (”крањна, кобра, украњнка, хл≥б, баз≥ка, кобзар, байкар, сп≥в, хл≥бороб, буд≥вельник, сп≥вачка, будова, аптека, шахта, аптекар).

”чн≥ слухають запис, на кожний ≥менник сигнал≥зують картками У’то?Ф Уўо?Ф або У≤стотаФ УЌе≥стотаФ.

4.     √ра У’то швидше?Ф.

”чн≥ одночасно починають ≥ пишуть прот¤гом умовного часу (5 Ц 10хв) слова, що в≥дпов≥дають на питанн¤ що? (назви предмет≥в у класн≥й к≥мнат≥ або назви мебл≥в чи од¤гу, на слова, що в≥дпов≥дають на питанн¤ хто?). —к≥льки сл≥в запише учень - ст≥льки д≥стаЇ очок. «алишаЇтьс¤ по два очка за допущен≥ помилки.

5.     √ра У≤менники на одну буквуФ.

”читель пропонуЇ на певну букву з≥брати ≥ записати ≥менники, що в≥дпов≥дають на питанн¤ що? (або на питанн¤ хто?). наприклад, на букву р. (рука, редиска, р≥чка, репТ¤х, р≥вень, рослина).

ѕереможець вважаЇтьс¤ той, хто прот¤гом визначеного часу (3-5хв.) правильно запише найб≥льшу к≥льк≥сть таких сл≥в.

6.     √ра У’то це? ўо це?Ф.

Ќа дошц≥ записан≥ слова: вовк, лисиц¤, ¤сень, лев, горобина, дуб.

Ќазвати хто це? ўо це?

як≥ з цих сл≥в Ї назвами рослин, а ¤к≥ Ц назвами тварин?

як називаютьс¤ слова, що означають назви предмет≥в ≥ в≥дпов≥дають на питанн¤ хто? що? «аписати подан≥ ≥менники у дв≥ колонки: у першу Ц назви рослин, у другу Ц тварин.

Ќазв≥ть приклад ≥менник≥в, що означають назви кв≥т≥в.

—клад≥ть ≥ запиш≥ть два розпов≥дн≥ реченн¤ з однор≥дними членами реченн¤.

ѕтахи Ц це (хто?) {о,о,о}.

ћебл≥ Ц це (що?) {о,о,о}.

Ќапиш≥ть р¤д Ц переможець.

7.     √ра УЋото назвФ.

Ќа картках написано по дек≥лька сл≥в, що означають назви предмет≥в. ”читель розкриваЇ зм≥ст певного слова, а учн≥ повинн≥ знайти його на картках ≥ закрити.

ƒл¤ гри можна використовувати так≥ слова (≥менник): аквар≥ум, метро, верблюд, гербар≥й, театр, вогнище, компас, л≥щина.

ƒл¤ вчител¤: 1. —кл¤ний ¤щик з водою дл¤ риб. (јквар≥ум). ƒва. ∆уйна тварина з одним чи двома горбами. (¬ерблюд). 3.  олекц≥¤ засушених рослин. (√ербар≥й). 4. ѕрим≥щенн¤, де в≥дбуваютьс¤ вистави. (“еатр). 5.  упа дров або хмизу, ¤к≥ гор¤ть. (¬огнище). 6. ѕрилад дл¤ визначанн¤ стор≥н св≥ту. ( омпас). 7. Ћ≥совий чагарник на кущах ¤кого ростуть гор≥шки. (Ћ≥щина). 8. ѕ≥дземна м≥ська зал≥зниц¤. (ћетро).

¬играЇ той, хто першим закриЇ ус≥ назви на своњй картц≥.

 

«м≥нюванн¤ ≥менник≥в за числами (однина, множина).

ѕон¤тт¤ УчислоФ засвоюютьс¤ д≥тьми на реальн≥й, предметн≥й основ≥: у житт≥ вони зустр≥чають один або дек≥лька предмет≥в. ” звТ¤зку з цим у¤вленн¤м про число сформоване ще в дошк≥льному в≥ц≥, адже практично д≥ти вм≥ють користуватис¤ формами однини ≥ множини ≥менник≥в (л¤лька - л¤льки). ”св≥домленн¤ числа ≥менник≥в ¤к граматичноњ категор≥њ починаЇтьс¤ в школ≥.

ѕон¤тт¤ про однину ≥ множину ≥менник≥в формуЇтьс¤ посл≥довно. ” 1 Ц2 класах д≥ти д≥стають у¤вленн¤ про один ≥ багато предмет≥в, вчатьс¤ добирати слова за зразком (герой Ц героњ, мишен¤та - мишен¤) або зм≥нювати форму слова, керуючись настановою однин Ц багато.

“ерм≥ни однина\множина ввод¤тьс¤ в 3 клас≥. якщо в 1-2 клас≥ учн≥ лише практично користуютьс¤ числовими формами, то у третьому клас≥ продовжуЇтьс¤ формуванн¤ пон¤тт¤ Учисло ≥менник≥вФ на б≥льш високому р≥вн≥.

ѕ≥д час вивченн¤ числа ≥менник≥в д≥ти повинн≥ зрозум≥ти:

þ     якщо ≥менник означаЇ назву одного предмета, в≥н вживаЇтьс¤ в однин≥ (ст≥л),

þ     якщо ≥менник означаЇ назву двох або б≥льшоњ к≥лькост≥ предмет≥в, в≥н вживаЇтьс¤ в множин≥ (соли);

þ     Ќе вс¤кий ≥менник, що маЇ форму множини, називаЇ к≥лька предмет≥в† Удвер≥Ф невс¤кий ≥менник що маЇ форму однини становить собою назву одного предмета кор≥нн¤.

” процес≥ роботи над† числом† ≥менник≥в учитель маЇ сформувати ум≥нн¤

þ     розр≥зн¤ти ≥менники в однин≥ ≥ множен≥ за значенн¤м ≥ зак≥нченн¤;

þ     утворювати форму множини в≥д найб≥льше уживаних форм однини ≥ навпаки,

þ     правильно вживати† числов≥ форми ≥менник≥в у мовленн≥

–обота над вивченн¤м числа ≥менник≥в проходить у так≥й посл≥довност≥†††††††† :

—початку вчитель орган≥зовуЇ спостереженн¤ за словами, ¤к≥ називають один ≥ к≥лька предмет≥в, ≥ пор≥вн¤нн¤ цих сл≥в. ¬насл≥док узагальненн¤ д≥ти неодм≥нно зробл¤ть висновок про те, що, коли ≥менник називаЇ один предмет, в≥н вживаЇтьс¤ в однин≥, а коли б≥льше предмет≥в Ц у множин≥.

ќск≥льки учн≥ при визначенн¤ числа звертають увагу лише на смисловий б≥к пон¤тт¤ (один - багато), сл≥д зор≥Їнтувати њх на врахуванн¤ формального показники однини ≥ множини Ц зак≥нченн¤ (книга - книги).

¬изначаючи число ≥менник≥в, учн≥ повинний дотримуватись певноњ посл≥довност≥ д≥њ:

þ     ¬становити, один чи б≥льше предмет≥в називаЇ слово;

þ     ¬изначити зак≥нченн¤ ≥менник≥в у множин≥.

÷е полегшуЇ роботу вчител¤ над розширеним у¤вленн¤м про число, зокрема, у ≥менник≥в, ¤к≥ мають форму множини, але називають один предмет (окул¤ри), або, маючи форму однини, називають сукупн≥сть предмет≥в (кам≥нн¤).

 

¬прави на визначенн¤ числа ≥менник≥в.

1.     √ра Ућножина чи однина?Ф.

”читель називаЇ ≥менники в однин≥ та множин≥. ”чн≥ картками, на ¤ких написано УћножинаФ, УќднинаФ, показують число ≥менник≥в.

¬играЇ той, хто найменше помилитьс¤. ƒл¤ гри можна використовувати так≥ ≥менники: учитель, учн≥, фабрика, завод, пшениц¤, медаль, черешн≥, нед≥л¤, вишенька, героњ, ол≥вець, море, книга, ¤блуко, сонце, в≥кна.

2.     √ра Уќдин - багатоФ.

Ќа дошц≥ запис.

«им≥ к≥нець ¤кщо засп≥вав жайворонок, зацв≥р≥нькали горобц≥, прилет≥ли дик≥ голуби, в≥длет≥ли в лиси пол¤ ворони, зТ¤вилис¤ шпаки.

¬ийшов з барлоги ведм≥дь, застрибав на л≥сов≥й гал¤вин≥ заЇць.

як≥ прикметники того, що зима к≥нчаЇтьс¤?

Ќа ¤к≥ питанн¤ в≥дпов≥дають вид≥лен≥ слова?

ўо вони означають?

як називаЇтьс¤ слова, що в≥дпов≥дають на питанн¤ хто? ≥ означають назви предмет≥в?

Ќавед≥ть приклади ≥менник≥в, що означають назви домашн≥х птах≥в.

«апиш≥ть у дв≥ колонки ≥менники, що Ї назвами птах≥в ≥ зв≥р≥в, за зразком:

ќдин †††††††††††††††††††††††††††† Ѕагато

√оробець ††††††††††† √оробц≥.

Ќайактивн≥ший р¤д Ц переможець.

3.     ¬права на спостереженн¤ за ≥менниками, ¤к≥ вживаютьс¤ т≥льки в однин≥ або в множин≥.

¬≥дгадайте загадки.

1.     –≥дке, а не вода, б≥ле, а несн≥г. (ћолоко).

2.     ” зимову веселу пору ми кращ≥ друз≥ д≥твори. ¬ивоз¤ть† д≥ти нас нагору, а ми веземо њх з гори. (—ани).

3.     ’то входить ≥ виходить, той перший нам руки подаЇ, а ми стоњмо завжди при вход≥, нас в хат≥ к≥лька Ї. (ƒвер≥).

4.     ’то гол≥вку свою вл≥тку накриваЇ ≥ по двадц¤ть хусток маЇ. ( апуста)

†”чн≥ запитують слова Ц в≥дгадки, визначають число ≥менник≥в ≥ робл¤ть висновок, що в украњнськ≥й мов Ї ≥менники, ¤к≥ вживаютьс¤ т≥льки в однин≥ або т≥льки у множин≥.

4.     √ра У’то б≥льшеФ.

”чн≥ под≥л¤ютьс¤ на дв≥ команди.

ѕерша команда добираЇ ≥ записуЇ ≥менник≥в, ¤к≥ вживаютьс¤ т≥льки в однин≥, друга Ц т≥льки в множин≥ (¬ однин≥ Ц молодь, л≥чба, читанн¤, ходьба, доброта, см≥лив≥сть, хоробр≥сть, рад≥сть, любов; в множин≥ Ц ножиц≥, грабл≥, ворота, дрова, макарони, грош≥, кан≥кули, ≥менники, жнива, харч≥).

ѕеремагаЇ команда, ¤ка д≥брала б≥льше в≥дпов≥дних ≥менник≥в.

 

–≥д ≥менник≥в: чолов≥чий, ж≥ночий, середн≥й.

√раматичне пон¤тт¤ роду ≥менник≥в формуЇтьс¤ в 3 клас≥ переважно на основ≥ використанн¤ по¤снювально-≥мстративного методу. ќпрацювати тему У–≥д ≥менник≥вФ учитель маЇ показати д≥т¤м, що:

þ     ≤менники бувають трьох род≥в: чолов≥чого, ж≥ночого ≥ середнього;

þ     ƒл¤ того, щоб визначити р≥д ≥менник≥в, сл≥д поставити њх у форм≥ однини;

þ     –≥д де¤ких ≥менник≥в сл≥д зам≥н¤ти (собака Ц ч.р.).

” шк≥льн≥й практиц≥ традиц≥йно розп≥знаванн¤ роду ≥менник≥в зд≥йснюЇтьс¤ п≥дстановкою особових займенник≥в Ц в≥н, вона, воно чи присв≥йних Ц м≥й, мо¤, моЇ. ÷е маЇ пов≥домити учитель д≥т¤м перед виконанн¤м вправ на розр≥зненн¤ роду.

¬ажливо п≥д час формуванн¤м пон¤тт¤ роду показати учн¤м, що визначити р≥д ≥менник≥в можна т≥льки тод≥, коли вони вжит≥ в однин≥. ¬прави на визначенн¤ роду ≥менник≥в.

1.     ¬≥дгадати загадки

ð    ƒуже повн≥ ноги маЇ,

Ћедве њх переставл¤Ї,

—ам високий ¤ на зр≥ст,

«ам≥сть рота в мене хв≥ст. (слон)

ð    ѕрийшла вона ≥з довгим в≥нком

Ќа бес≥ду ≥з нашим п≥вником.

—хопила п≥вн¤ на об≥д

“а й замела м≥тлою сл≥д. (лисиц¤)

ð  ¬исоко стоњть, одне око маЇ,

¬сюди загл¤даЇ. (сонце)

«аписати слова в≥дгадки, визначити р≥д ≥менник≥в.

2.  √ра У¬изнач р≥д ≥менникаФ.

¬читель демонструЇ малюнки ≥з зображенн¤м тварин, рослин, людей. ” в≥дпов≥дь учн≥ сигнал≥зують картками Учол. р.Ф, Уж≥н. р.Ф, Усер. р.Ф.

3.  √ра Уякого роду?Ф

Ќа магн≥тофонну пл≥вку записан≥ ≥менники р≥зних род≥в. ¬ключати запис. ”чн≥ у в≥дпов≥дь сигнал≥зують картками Учол. р.Ф, Уж≥н. р.Ф, Усер. р.Ф.

4. √ра УЌаш р≥дФ.

”чн≥† под≥л¤ютьс¤ на три групи: чолов≥чий, ж≥ночий та середн≥й. ”читель проказуЇ ≥менники.  ожна група, плескаЇ у долон≥, ¤кщо названий ≥менник в≥дпов≥даЇ њњ роду.

«а помилку одного з учн≥в група д≥стаЇ зауваженн¤. ¬играЇ та група, ¤ка матиме найменше зауважень.

 

¬≥дм≥нюванн¤ ≥менник≥в.

¬ивчаючи в≥дм≥нюванн¤ ≥менник≥в, сл≥д розкрити учн¤м суть категор≥њ в≥дм≥нка Ц здатн≥сть виражати за допомогою зак≥нчень та в окремих випадках прийменник≥в синтаксичн≥ звТ¤зки м≥ж словами.

¬насл≥док вивченн¤ в≥дм≥нюванн¤ ≥менник≥в учн≥ повинн≥ усв≥домити:

ð        «м≥на ≥менник≥в за в≥дм≥нками служать дл¤ звТ¤зку њх з ≥ншими словами;

ð         р≥м в≥дм≥нкових зак≥нчень дл¤ звТ¤зку сл≥в використовуютьс¤ прийменники;

ð        Ќазивний ≥ давальний в≥дм≥нки н≥коли не вживаютьс¤ з прийменниками, а м≥сцевий, н≥коли не вживаЇтьс¤ без прийменник≥в;

ð        –ешта в≥дм≥нк≥в можуть уживатис¤ ¤к з прийменниками, так ≥ без них;

ð        ” залежност≥ в≥д системи в≥дм≥нкових зак≥нчень ≥менники под≥л¤ютьс¤ на певн≥ групи - _________ ;

¬ивченн¤ в≥дм≥нк≥в ≥ тип≥в в≥дм≥нюванн¤ ≥менник≥в за програмою передбачаЇтьс¤ в четвертому клас≥. ќднак грунт дл¤ формуванн¤ цього пон¤тт¤ готуЇтьс¤ поступово ще з першого класу. ѕрактично з в≥дм≥нковими формами ≥менник≥в д≥ти мають справу ≥ при складанн≥ словосполучень, ≥ при в≥дновленн≥ деформованих текст≥в, ≥ при зм≥нюванн≥ ≥менник≥в за питанн¤ми.

ќсоблив≥стю засвоЇнн¤ в≥дм≥нк≥в Ї те, що воно базуЇтьс¤ на вм≥нн≥ учн≥в бачити звТ¤зки сл≥в у реченн≥.

ќсь чому роботу над вивченн¤м в≥дм≥нк≥в можна починати лише п≥сл¤ того, ¤к д≥ти навчатьс¤ __________ з реченн¤ слова, повТ¤зан≥ м≥ж собою граматично ≥ за зм≥стом, тобто словосполученн¤. ”же на початковому стан≥ вивченн¤ в≥дм≥нюванн¤ ≥менник≥в д≥ти, ще не знаючи в≥дм≥нк≥в, знайомл¤тьс¤ з р≥зними формами слова. —постереженн¤ за зм≥ною зак≥нчень у словах у залежност≥ в≥д ≥нших сл≥в даЇ змогу учн¤м усв≥домити роль зак≥нчень в мовленн≥.

«м≥на запитанн¤, ¤к правило, приводить до зм≥ни зак≥нчень у словах. ѕодальше усв≥домленн¤ ц≥Їњ законом≥рност≥ в≥дбуваЇтьс¤ при робот≥ над деформованими текстами. ѕобудова речень ≥з безсистемно поданих сл≥в неодм≥нно змусить д≥тей поставити лог≥чн≥ запитанн¤, а мовленнЇвий досв≥д п≥дкаже виб≥р правильноњ форми. ќтже, ще до вивченн¤ теми У¬≥дм≥нки ≥менник≥вФ учн≥ мають змогу зрозум≥ти взаЇмозвТ¤зок питанн¤ ≥ форми, слова, в≥дпов≥д≥.

Ќа наступному етап≥ вивченн¤ в≥дм≥нюванн¤ ≥менник≥в (4 клас), актуал≥зуючи знанн¤ д≥тей про зм≥ну сл≥в за питанн¤ми, вчитель знайомить школ¤р≥в ≥з назвами в≥дм≥нк≥в. ¬ивченн¤ в≥дм≥нюванн¤ ≥менник≥в сл≥д повТ¤зати виробленн¤м ум≥нн¤ розр≥знити в≥дм≥нки.

ѕри визначенн≥ в≥дм≥нк≥в треба привчити учн≥в дотримуватис¤ потр≥бноњ посл≥довност≥ д≥њ:

ð    «найти слово, з ¤ким повТ¤заний ≥менник;

ð    ¬≥д цього слова поставити запитанн¤ до ≥менника, в≥дм≥нок ¤кого визначаЇтьс¤;

ð    «а питанн¤м визначити в≥дм≥нок;

“ак учн≥ св≥домо оволод≥вають ум≥нн¤м визначати в≥дм≥нки.

ѕоданн¤ вивченн¤ системи в≥дм≥нюванн¤ ≥менник≥в пол¤гаЇ у виконанн≥ р¤ду тренувальних вправ, ¤к≥ передбачають визначенн¤ в≥дм≥нк≥в ≥менник≥в у поданому текст≥, постановку ≥менник≥в у в≥дпов≥дн≥й в≥дм≥нков≥й форм≥, зм≥нюванн¤ ≥менник≥в за в≥дм≥нками.

 

¬прави на зм≥нюванн¤ ≥менник≥в за в≥дм≥нками.

1.     √ра УЌаш в≥дм≥нокФ.

”чн≥ под≥л¤ютьс¤ на три групи: родовий, знах≥дний, м≥сцевий або називний, давальний, орудний в≥дм≥нки. ¬читель визначаЇ ≥менники ≥ проказуЇ њх у реченн¤х в≥дм≥нках.  ожна група плескаЇ у долон≥, ¤кщо названий ≥менник в≥дпов≥даЇ њй в≥дм≥нку.

«а помилку одного з гравц≥в групи д≥стаЇ зауваженн¤. ¬итрачаЇ та група, ¤ка маЇ найменше зауважень. ћожна под≥лити д≥тей ≥ на м≥сць груп в≥дм≥нк≥в.

2.     √ра Уякого в≥дм≥нкаФ.

¬ учн≥в Ї картки з першими буквами назви в≥дм≥нк≥в. ƒобре, ¤кщо ц≥ картки р≥знокольоров≥. ¬читель називаЇ р≥зн≥ в≥дм≥нки зак≥нченн¤ ≥менник≥в. ”чн≥ картками показують в≥дм≥нок ≥ називають в≥дпов≥дний ≥менник.

якщо зак≥нченн¤ одинаков≥ у двох або трьох в≥дм≥нк≥в, учасник показують картки з ус≥ма в≥дм≥нками.

3.     √ра Уѕостав у потр≥бному в≥дм≥нкуФ.

ќкрем≥ ≥менники в текст≥ учитель дискутуЇ у початков≥й форм≥, а учн≥ пишуть њх залежно в≥д звТ¤зку з ≥менними словами в реченн≥.

Ќаприклад: 1. ѕ≥шла луна (гай).

2.     „ервон≥Ї за (гора) калина.

”чн≥ пишуть слова гай ≥ гора в орудному в≥дм≥нку.

3.     √ра У¬≥дм≥нковий сполучникФ.

”читель називаЇ ≥менник у називному в≥дм≥нку ≥ викликаЇ учн¤, ¤кий повинен сказати ≥менник у родовому в≥дм≥нку т≥Їњ ж в≥дм≥ни. ƒругий викликаний учень називаЇ ≥менник ц≥Їњ ж в≥дм≥ни у давальному в≥дм≥нку ≥ т.д. ¬играЇ той, хто матиме найменше помилок.

ќтже, вивчений ≥менник в початковий класах спри¤Ї розвитков≥ лог≥чного мисленн¤ д≥тей, мови, усв≥домленн¤ роду граматичних категор≥й (роду, числа, в≥дм≥нка), св≥доме вживанн¤ р≥зних граматичних форм в усному ≥ пасивному мовленн≥ школ¤р≥в.

Ѕ) —истема вивченн¤ прикметника.

«авданн¤ вивченн¤ прикметника в 1-4 класах пол¤гають у формуванн≥ граматичного пон¤тт¤ УприкметникФ ¤к частини мови, що повТ¤зана з ≥менником, у вироблен≥ навичок правопису родових ≥ в≥дм≥нкових зак≥нчень прикметник≥в, у розвитку вм≥нн¤ вживати прикметники в усному ≥ пасивному мовленн≥.

”чн≥ повинн≥ засвоњти, що прикметник:

-         називаЇ ознаку предмета,

-         залежить в≥д ≥менника,

-         в≥дпов≥даЇ на запитанн¤ ¤кий? яка? яке?

-         робить мовленн¤ б≥льш точним, емоц≥йним ≥ багатим.

¬ивченн¤ прикметника зд≥йснюЇтьс¤ поступово.

—истема родить лад вивченим темам УѕрикметникиФ Ц це ц≥леспр¤мований процес, ¤кий передбачаЇ певну посл≥довн≥сть в ознайомленн≥ з граматичними ознаками ц≥Їњ частини мови, а також поступове ускладненн¤ завдань, спр¤моване на формуванн¤ навичок уживанн¤ прикметник≥в у мовленн≥.

ѕрикметник вивчаЇтьс¤ прот¤гом ус≥х чотирьох рок≥в навчанн¤. ” 1 клас≥ в пер≥од навчанн¤ грамоти д≥ти практично займаютьс¤ з≥ словами, що Ї ознаками предмет≥в (без уживанн¤ терм≥на УприкметникФ). ” 2 клас≥ водитьс¤ терм≥н ≥ додаЇтьс¤ визначенн¤ прикметника. ƒ≥ти вчатьс¤ називати ознаки предмет≥в за кольором, зм≥нювати прикметники разом з ≥менниками за зразками Уодин, багатоФ, (без уживанн¤ терм≥н≥в Уоднина Ц множинаФ).

” 3 клас≥ розгл¤даЇтьс¤ звТ¤зок ≥менник≥в з прикметниками, вводитьс¤ терм≥ни Уоднина - множинаФ, формуЇтьс¤ пон¤тт¤ зм≥нюванн¤ прикметник≥в.

«а родами в однин≥, усв≥домлюЇтьс¤ неможлив≥сть такого зм≥нюванн¤ у множин≥. Ќарешт≥, в 4 клас≥ д≥ти вчатьс¤ зм≥нювати прикметники за в≥дм≥нками, практично (без уживанн¤ терм≥н≥в) знайомл¤тьс¤ з прикметниками твердоњ ≥ мТ¤коњ групи.

 

‘ормуванн¤ загального пон¤тт¤ про прикметники.

ѕ≥дготовка до усв≥домленн¤ пон¤тт¤ УприкметникФ починаЇтьс¤ ще в пер≥од навчанн¤ грамоти. “ут в≥дбуваЇтьс¤ спостереженн¤ за лексичним значенн¤м прикметника ≥ знайомство з† питанн¤ми, на ¤к≥ в≥н в≥дпов≥даЇ. ”чн¤м сл≥д показати, що ознаки предмет≥в ≥снують у житт≥, а слова лише називають њх, що один ≥ той же предмет може мати к≥лька ознак кольору, смаку, розм≥ру, призначенн¤.

ќдночасно з вир≥шенн¤м цього завданн¤ учитель знайомить д≥тей ≥з постановою в≥дпов≥дних питань: ол≥вець (¤кий?) червоний, чашка (¤ка?) зелена, платт¤ (¤ке?) нове.

ƒругокласники ≥ третьокласники повинн≥ усв≥домити роль прикметника у реченн≥. « ц≥Їю метою учитель орган≥зовуЇ спостереженн¤ за† двома реченн¤ми чи невеликим текстом, ¤к≥ в≥др≥зн¤ютьс¤ на¤вн≥стю або в≥дсутн≥стю в них прикметник≥в (описи предмет≥в чи природи). ¬насл≥док спостереженн¤ учн≥ робл¤ть висновок: точн≥сть, ¤скрав≥сть опису забезпеченн¤ вживанн¤ прикметник≥в.

¬ажливо показати д≥т¤м залежн≥сть прикметника в≥д ≥менника.

ѕодальша робота над застосуванн¤м загального значенн¤ прикметника зд≥йснюЇтьс¤ шл¤хом збагаченн¤ словника учн≥в ¤к≥сними в≥дносними ≥ присв≥йними прикметниками (без уживанн¤ терм≥н≥в), спостереженн¤ за пр¤мим ≥ переносним значенн¤м прикметник≥в, добру потредних способ≥в ≥ виробу з р¤ду синтакс≥в точного слова.

†

¬прави на формуванн¤ загального пон¤тт¤ про прикметники.

1.     ¬≥дгадувати загадки.

Ќа дошц≥ запис: ћаю плат¤ Е., Е., Е.. в≥ти, Е.. кору, стан ЕЕ. як ¤ звус¤, д≥ти?

”читель читаЇ запис, значенн¤ слова стан ≥ пропонуЇ в≥дгадки, що це. ѕот≥м на м≥сц≥ крапок вписуЇ слова зелененьке, гнучк≥, н≥жн≥ в≥три, тоненький. ”чн≥ читають загадку ≥ в≥дгадують њњ. (ћаю платт¤ зелененьке, гнучк≥, н≥жн≥ в≥ти, б≥лу кору, стан тоненький. як ¤ звус¤, д≥ти? (Ѕереза)).

-         як≥ слова допомагають вам згадатись, що це бер≥зка? ƒо ¤коњ частини мови належить ц≥ слова.

2.     √ра Уякий? яка? яке?Ф.

¬читель називаЇ слово, ¤ке в≥дпов≥даЇ на питанн¤ хто? або що? √равц≥ записують ≥ добирають до нього та записують слова, ¤к≥ Ї назвами ознак, в≥дпов≥дають на питанн¤ ¤кий? яка? яке?

Ќаприклад: дуб старий, високий, г≥лл¤стий, товстий, зеленийЕ ск≥льки сл≥в запише гравець Ц ст≥льки д≥стаЇ очок.

«н≥маЇтьс¤ по два очка за не правильну в≥дпов≥дь.

3.     √ра У’то б≥льше?Ф.

ƒаЇтьс¤ завданн¤ д≥брати ¤кнайб≥льше прикметник≥в, ¤к≥ в≥дпов≥дають на питанн¤ ¤кий? ≤ в корен≥ слова мають ненаголошений голосний (е) чи (и), ¤кий перев≥р¤Їтьс¤ наголосом. ѕерший вар≥ант добираЇтьс¤ слова з ненаголошеними (е), а другий з ненаголошеними (и). (ћедовий, веселий, весн¤ний, зелений, високий, широкий, глибокий).

4.     Ќа дошц≥ запис.

¬овк с≥рий. Ћис рудий. «ебра смугаста.

«апиши за модел¤ми:

який? ’то? ¤ка? ’то?.

Ќазв≥ть прикметники. Ќа ¤к≥ питанн¤ вони в≥дпов≥дають? ўо означаЇ? « ¤кими словами звТ¤зан≥ прикметники?

Ќазв≥ть ≥менники. Ќа ¤к≥ питанн¤ вони в≥дпов≥дають?

5.     Ќа дошц≥ запис.

(ўо?) пор≥чки (¤к≥?) б≥л≥, червон≥.

(ўо?) смородина (¤ка?) чорна.

якого кольору бувають пор≥чки? ј смородина?

Ќазв≥ть прикметник. Ќа ¤к≥ питанн¤ вони в≥дпов≥дають? ўо означають? « ¤кими словами звТ¤зан≥ прикметники?

ѕобудуйте ≥ запиш≥ть розпов≥дне реченн¤ з однор≥дними частинами реченн¤ за моделлю.

6.     √ра У«аборонен≥ прикметникиФ.

”читель диктуЇ реченн¤. –еченн¤, в ¤ких Ї прикметники на означенн¤ кольору писати неможна.

¬играЇ той, хто правильно виконаЇ завданн¤. ƒл¤ ц≥Їњ вправи можна використовувати так≥ реченн¤.

1.     ¬и знаЇте, ¤к мина пестить у м≥с¤чн≥ весел≥ ноч≥? 2. ¬и знаЇте, ¤к спл¤ть стар≥ гай? 3. як упав же в≥н з кон¤ та й ¤к б≥лий сн≥г. 4. Ќа призьб≥ д≥д старий - ¤к сон. 5. ћ≥й травень золотий, зелений травню! ћ≥й травню голосний Ц на вс≥ дороги!

 

–≥д прикметника: чолов≥чий, ж≥ночий, середн≥й.

¬ивчати р≥д прикметник≥в, учн≥ мають застосувати, що:

-         прикметники в однин≥ зм≥нюютьс¤ за родами;

-         р≥д прикметника залежить в≥д ≥менника, з ¤ким прикметник повТ¤заний;

-         прикметники чолов≥чого роду в≥дпов≥дають на питанн¤ ¤кий? ≤ мають зак≥нченн¤ Ц нй (йњ);

-         прикметники ж≥ночого роду в≥дпов≥дають на питанн¤ ¤ка? ≤ мають зак≥нченн¤ Ц а (¤);

-         прикметники середнього роду в≥дпов≥дають на питанн¤ ¤ке? ≤ мають зак≥нченн¤ Ц е (Ї).

-         у множин≥ прикметники за родами не зм≥нюютьс¤.

ѕ≥д час вивченн¤ прикметника сл≥д показати учн¤м, що на в≥дм≥ну в≥д ≥менник≥в прикметники зм≥нюютьс¤ за родами ≥ що р≥д прикметника зумовлюЇтьс¤ родом ≥менника, разом з ¤ким прикметником утворюЇ словосполученн¤.

ќтже, при визначен≥ роду прикметник≥в учн≥ застосовують такий пор¤док д≥й:

1). «находжу ≥менник, з ¤ким звТ¤зан≥ прикметники;

2). ¬изначаю р≥д цього ≥менника;

3). «а родом ≥менника встановлено р≥д прикметника.

ƒл¤ того щоб показати, що у множин≥ прикметники за родами не зам≥нюютьс¤, можна запропонувати д≥¤ти дописати зак≥нченн¤ прикметник≥в у таких словосполученн¤х: червонЕ ол≥вець, червонЕ стр≥чка, червонЕ ¤блука. ”чн¤м неважко пом≥тити, що у множин≥ прикметник маЇ одну й ту ж форму, а отже, за родами не зм≥нюЇтьс¤.

 

¬прави на вихваченн¤ роду прикметник≥в .

1.     —постереженн¤ над мовними матер≥алами.

«апис на дошц≥:

ѕап≥р (¤кий?) б≥лЕ .

’устка (¤ка?) б≥лЕ .

ћолоко (¤ке?) б≥лЕ .

 остюм (¤кий?) синЕ .

‘арба (¤ка?) синЕ .

ћоре (¤ке?) синЕ .

ƒодайте до прикметник≥в зак≥нченн¤. „ому вони р≥зн≥?

2.     √ра УЌаш р≥дФ.

”читель включаЇ магн≥тофонний запис з≥ словосполученн¤ми ≥менника з прикметником. ” в≥дпов≥дь сигнал≥зуЇ той р¤д, ¤кий маЇ в≥дпов≥дн≥ картонки: Учол.р.Ф, Уж≥н.р.Ф, Усеред.р.Ф.

3.     √ра У« ≥менник≥в - прикметникиФ.

Ќа дошц≥ записано 10 ≥менник≥в.

«авданн¤: утворити ≥ записати в≥д кожного ≥менника прикметники чолов≥чого, ж≥ночого ≥ середнього роду.

”читель через визначений час перев≥р¤Ї виконанн¤. «а кожен правильно утворений прикметник зараховуЇтьс¤ по одному очку. «а допущену помилку зн≥маЇтьс¤ два очка.

ћатер≥ал дл¤ вчител¤:

ƒуб (дубовий, дубова, дубове); холод (холодний, холодна, холодне); сонце (сон¤чний, сон¤чна, сон¤чне); мороз (морозний, морозна, морозне); розум (розумний, розумна, розумне); в≥тер (в≥тр¤ний, в≥тр¤на, в≥тр¤не); щаст¤ (щасливий, щаслива, щасливе); дощ (дощовий, дощова, дощове); л≥то (л≥тн≥й, л≥тн¤, л≥тнЇ); сн≥г (сн≥говий, сн≥гова сн≥гове).

4.     √ра Уякого роду прикметники?Ф.

”читель називаЇ ≥менники з прикметниками. ”чн≥ картками показують, ¤кого роду ≥менник ≥ прикметник. Ќа картках написано початков≥ букви назви роду (У„Ф, У∆Ф, У—Ф).

ƒл¤ гри можна використовувати так≥ словосполученн¤: синЇ небо, фарфорова ваза, ос≥нний ранок, зал≥зна труба, старий чолов≥к, н≥жна п≥сн¤, кремезне дерево, сталеве серце, зл≥ обличч¤, квадратний ст≥л, св≥жа зелень.

¬играЇ той, хто найменше помишл¤тиметьс¤.

 

«м≥нюванн¤ прикметник≥в за числами.

¬ивчати число прикметник≥в, д≥ти повинн≥ усв≥домити, що прикметники мають два числа однину ≥ множину;

-         прикметники завжди сто¤ть у тому числ≥ що й ≥менники, з ¤кими прикметники повТ¤зан≥.

« терм≥ну УчислоФ учн≥ в перше зустр≥чаютьс¤ в першому клас≥, однак ще в другому клас≥ вони вчатьс¤ практично зм≥нювати прикметники разом з менниками за зразком Уоднин - багатоФ. “ака п≥дготовча робота створюЇ грунт дл¤ розум≥нн¤ того, що число прикметника це самост≥йно, й повн≥стю залежна в≥д ≥менника категор≥¤. –озд≥лити за принципом Уодин Ц багатоФ можна т≥льки предмети, а не ознаки, а ознака приписуЇтьс¤ одному предметов≥ (прикметник в однин≥) або групи предмет≥в (прикметник в множин≥). ƒ≥ти приход¤ть до висновку, що однина (множина ≥менник≥в зумовлена к≥льк≥стю предмет≥в, а однина) множина прикметник≥в визначаЇтьс¤ не к≥льк≥стю ознак а числом ≥менник≥в, в≥д ¤кого прикметник залежить.

¬прави на зм≥нюванн¤ прикметник≥в за числами.

1.     √ра Увизнач числоФ.

Ќа магн≥тофонну стр≥чку записан≥ словвосполученн¤ ≥менник≥в з прикметниками в однин≥ ≥ множин≥. ¬ключаютьс¤ запис, у в≥дпов≥дь учн≥ сигнал≥зують картками з написами УоднинаФ ≥ УмножинаФ.

2.     √ра У’то швидше перетворить однину в множинуФ.

Ќа дашц≥ написано 10 прикметник≥в з ≥менниками в однин≥. “реба написати в множин≥ лише прикметника та ≥менники чолов≥чого роду.

¬играЇ той, хто першим правильно виконаЇ завданн¤.

ћатер≥ал дл¤ вчител¤:

“емна н≥ч, круглий м≥с¤ць, велике в≥кно, зимовий ранок, запальне с≥но, голосний дзвоник, класна к≥мната, р¤сний дощ.

3.     Ќа дошц≥ Ц запис.

ќй смачн≥, ой смачн≥ бублики у “ан≥:

ћед¤н≥, запашн≥, з молоком, щей рум¤н≥.

ћед¤н≥, запашн≥ “анечка поњла,

ј дл¤ нас ≥ дл¤ вас д≥рочки лишила.

Ќа ¤к≥ питанн¤ в≥дпов≥дають вид≥лен≥ слова? ўо вони означають? як називаютьс¤ слова, що означають ознаки предмет≥в ≥ в≥дпов≥дають на питанн¤ ¤ке? який? яка?

«апиш≥ть за зразком

ћножина.

—мачн≥ (бублики)

Е

ќднина

—мачний (бублик)

Е

 

¬≥дм≥нюванн¤ прикметник≥в.

«намл¤чись з в≥дм≥нюванн¤м прикметник≥в, учн≥ повинн≥ усв≥домити, що в≥дм≥нок прикметника визначаЇтьс¤ за в≥дм≥нком ≥менника.

ѕоказати це можна на таблиц≥ в≥дм≥нкових зак≥нчень прикметник≥в чолов≥чого й середнього род≥в ≥ в≥дм≥нкових зак≥нчень прикметник≥в ж≥ночого роду. –обота з таблиц¤ми дасть учн¤м змогу простежити за тим, ¤к зм≥нюютьс¤ прикметники за в≥дм≥нками ≥ запитати в≥дм≥нков≥ питанн¤ прикментика.

”чн≥ пом≥т¤ть, що в≥дм≥нков≥ зак≥нченн¤ ≥менника ≥з звТ¤заного з ним прикметника р≥зн≥, визначити в≥дм≥нок прикметника можна визначити за в≥дм≥нком ≥менника, в≥дм≥нкове зак≥нченн¤ прикметника зб≥гаЇтьс¤ ≥з зак≥нченн¤м питанн¤, на ¤ке в≥н в≥дпов≥даЇ (¤кий?- зелений, ¤кого? - зеленого).

¬иконанн¤ р≥зних тренувальних вправ на визначенн¤ в≥дм≥нк≥в прикметник≥в ≥ правельне вживанн¤ њх в≥дм≥нкових форм† у словосполученн≥ й реченн≥ сл≥д поЇднувати ≥з систематичною роботою над розвитком усного ≥ писемного мовленн¤ молодих школ¤р≥в.

 

¬прави на зм≥нюванн¤ прикметник≥в за в≥дм≥нками.

1.     √ра Ув≥дм≥нковий ланцюжокФ.

”читель називаЇ прикметник у в≥дм≥нку ≥ викликаЇ учн¤, ¤кий повинен сказати прикметник у родовому в≥дм≥нку. ƒругий викликаЇ учн¤ називаЇ прикметник у давальному в≥дм≥нку ≥ т.д.

¬играЇ той, хто матиме найменше помилок.

2.     Ќа дошц≥ Ц запис текст.

«авданн¤ дописати зак≥нченн¤ прикметник≥в, визначити њх в≥дм≥нок.

¬есн¤ньЕ пов≥нь, затопила березовЕ гай. ” чистЕ, прозор≥й вод≥, ¤к у дзеркал≥, в≥дбиваютьс¤ дерева. «олотЕ сонце осв≥тлюЇ б≥локорЕ бер≥зки, ≥ вони вигл¤дають особливо гарними. ѓх рожевЕ в≥ти н≥жно вималювуютьс¤ на фон≥ блакитиЕ неба. Ќаповнене весн¤нЕ сонцем пов¤тр¤ огортаЇ н≥жнЕ пищною кожне дерево ≥ надаЇ всьому чар≥вЕ .

ќтже, вс¤ система робить з граматичним катерор¤¤ми прикметника нац≥лена на усв≥домленн¤ учн¤ми особливостей ц≥Їњ частини мови пор≥вн¤но† з ≥менником ≥ на розквиток† ум≥нь користуЇтьс¤ прикметники в р≥зних мовних ситуац≥¤х.

 

—истема вивченн¤ д≥Їслова.

ƒ≥Їслово Ц досить сказати граматична одиниц¤, тому вивченн¤ ц≥Їњ частини мови, њњ форми ≥ правопису в початкових класах даЇтьс¤ в елементарному вигл¤д≥ ≥ розпод≥л¤Їтьс¤ за класами.

” 1 клас≥ в≥дбуваЇтьс¤ лише практичне ознайомленн¤ з д≥Їсловами. ”чн≥ називають слова, ¤к≥ в≥дпов≥дають на питанн¤ що робить? јбо що робл¤ть?, ≥ визначають можливих виконавц≥в перм≥чних д≥й.

” 2 клас≥ д≥ти д≥знаютьс¤, що слова, ¤к≥ означають д≥њ ос≥б ≥ предмет≥в, в≥дпов≥дають на запитанн¤ що робити? ўо робить? ўо робл¤ть? що робив? ўо будеш робити? ЌазиваЇтьс¤ д≥Їсловом.

ѕостановка цих питань фактично становить собою п≥дготовчу роботу над часовим формами д≥Їслова й формами однини (множини).

ѕ≥д час вивченн¤ теми Уƒ≥ЇсловоФ сл≥д:

-         сформувати в учн≥в початкове у¤вленн¤ про д≥Їслово ¤к частину мови?

-         –озвинути ум≥нн¤ св≥домо вживати д≥Їслова в ц≥нному ≥ пасивному мовленн≥.

-         ¬иробити навички правопису особових зак≥нчень найб≥льш уживаних д≥Їсл≥в 1 ≥ 2 д≥Їв≥дм≥н.

”с≥ ц≥ завданн¤ розвТ¤зуютьс¤ одночасно.

‘ормуванн¤ загального пон¤тт¤ про д≥Їслово.

‘ормуючи в учн≥в загальне пон¤тт¤ про д≥Їслово, учитель показуЇ д≥т¤м, що:

-         д≥Їслово Ц це слова, що називають д≥ю;

-         д≥Їслова в≥дпов≥дають на питанн¤ що робити? ўо зробити? ≤ т.д.

п≥д час вивченн¤ д≥Їслова систематично проводитьс¤ робота над усв≥домленн¤м учн¤ми смислового значенн¤ д≥Їсл≥в ≥ њх точними вживанн¤. « ц≥Їю метою орган≥зовувати спостереженн¤ учн≥в за використанн¤м у слов≥ д≥Їсл≥в синон≥м≥в ≥ д≥Їсл≥в Ц антон≥м≥в, а також за вживанн¤м д≥Їсл≥в у переносному тепер≥шньому значенн≥.

 

¬прави на формуванн¤ загального пон¤тт¤ про д≥Їслово.

1.     √ра Уўо робити?Ф.

”читель називаЇ† слово, ¤ке в≥дпов≥даЇ на питанн¤ хто? учн≥ запитують його, а пот≥м самост≥йно добирають ≥ записують слова, ¤к≥ в≥дпов≥дають на питанн¤ що робити? ≤ т.д..

—к≥льки сл≥в запише учень, ст≥льки д≥стаЇ очок. «н≥маЇтьс¤ два очка за кожну помилку.

2. Ќа дошц≥ запис д≥Їслова: говорю, йду, розмовл¤ю, стукаю, крокую, баз≥каю, мокну.

Ќа ¤к≥ питанн¤ в≥дпов≥дають ц≥ слова? ўо вони означають?

як називають слова, що в≥дпов≥дають на питанн¤ що робити? ≤ означають д≥ю? як≥ д≥Їслова близьк≥ за значенн¤м? ј ¤ке д≥Їслово зал≥ве?

«групуй ≥ запиши д≥Їслова, близьк≥ за значенн¤м.

2.     √ра УЌапиши пТ¤ть приклад≥в з двома д≥ЇсловамиФ.

”читель пропонуЇ написати пТ¤ть приклад≥в в ¤ких маЇ бути два д≥Їслова.

1.      раще не об≥ц¤ти, ¤к слова не здержиш. 2.  нижка вчить ¤к на св≥т≥ жити. 3. ѕравда й з дна мор¤ виринаЇ, а неправда потопаЇ. 4. ’то з правдою зр≥днивс¤, той грому не боњтьс¤.

 

¬ивченн¤ числа ≥ роду д≥Їсл≥в.

” процес≥ застосуванн¤ числа д≥Їсл≥в учн≥ усв≥домлюють, що:

-         д≥Їслово зм≥нюЇтьс¤ за числами;

-         д≥Їслова мають два числа Ц однину ≥ множину.

-         ѕри зм≥н≥ д≥Їслова за частинами зм≥нюЇтьс¤ його зак≥нченн¤, а лише зм≥нюЇтьс¤ той же самий.

-         ” реченн≥ д≥Їслово Ц присудок стоњть у тому ж числ≥, в ¤кому й п≥дмет Ц ≥менник (займенник).

ѕ≥дготовча робота до сприйн¤тт¤ учн¤ми пон¤тт¤ Учисло д≥Їсл≥вФ починаЇтьс¤ ще в пер≥од навчанн¤ грамоти, коли д≥ти в одному випадку ставл¤ть питанн¤ що робити? ј ≥ншому що робить? ћожна провести спостереженн¤ за к≥льк≥стю виконавц≥в д≥й.

‘ормуючи пон¤тт¤ роду д≥Їсл≥в, учень дос¤гаЇ розум≥нн¤ учн¤ми того, що:

-         форми мають т≥льки д≥Їслова минулого часу однини;

-         р≥д д≥Їсл≥в залежить в≥д роду повТ¤заних з ними ≥менниками (займенниками).

 

¬прави на зм≥нюванн¤ д≥Їсл≥в за числами ≥ родами (в минулому час≥).

1.     Ќа дошц≥ запис.

Ћипа цв≥те. “рактор оре.  ачка пливе. ’то що робить? ўо що робить? Ќазв≥ть ≥менники. Ќазв≥ть д≥Їслова. ўо означають д≥Їслова. «апиш≥ть за зразками.

ќднина

Ћипа цв≥те.

ћножина

липи цв≥туть.

2.     Ќа дошц≥ в≥рш.

√роза прийшлаЕ з≥тхнули трави,

 в≥тки головки п≥дн¤ли,

≤ сонце, тепле ≥ ласкаве,

—пинило погл¤д на земл≥,

Ћ≥таЇ рад≥сть, щаст¤ св≥тить,

ƒзвен¤ть пташки в садах р¤сних.

—м≥ютьс¤ знову трави, кв≥тиЕ

ј сльози ще тремт¤ть на них.

який стан природи описуЇ пост? ƒобер≥ть заголовок. Ќазв≥ть д≥Їслова. Ќа ¤к≥ питанн¤ вони в≥дпов≥дають?

¬ипиш≥ть д≥Їслова у дв≥ колонки: у першу Ц вжит≥ в однин≥, у другу Ц в множин≥.

 

«м≥нюванн¤ д≥Їсл≥в за† часами.

ќпрацьовуючи часов≥ форми д≥Їслова, учн≥ застосовують, що:

-         д≥Їслова зм≥нюютьс¤ за часами;

-         д≥Їслова мають три часи, тепер≥шн≥й, минулий, майбутн≥й;

-         д≥Їслова тепер≥шнього часу називають д≥ю, ¤ка в≥дбуваЇтьс¤ тод≥, коли про нењ говор¤ть;

-         д≥Їслова минулого часу називають д≥ю, ¤ка в≥дбувалас¤ ран≥ше, н≥ж про нењ говор¤ть;

-         д≥Їслова майбутнього часу називають д≥ю, ¤ка в≥дбуваЇтьс¤ п≥сл¤ того ¤к про нењ сказали.

ѕ≥дготовча робота до вивченн¤ час≥в д≥Їслова починаЇтьс¤ ще в 2 клас≥, коли д≥ти вагаютьс¤ ставити до сл≥в р¤д питань, серед ¤ких: що робить? ўо робл¤ть? ўо зробив? ўо буде робити?

—в≥доме застосуванн¤ учн¤ми часових форм готуЇ грунт дл¤ наступного† вивченн¤ особових зак≥нчень д≥Їсл≥в.

 

¬прави на розр≥знюванн¤ часових форм д≥Їсл≥в.

1.     Ќа дошц≥ Ц запис.

ЅиЕщить Ц

¬Ечор≥Ї Ц

ЋЕжить Ц

—Ен≥Ї Ц

¬ставте пропущен≥ букви. ƒо ¤коњ частини мови належить поданн¤ слова. ¬изначити час д≥Їсл≥в. ѕоставте њх у минулому ≥ майбутньому час≥.

2.     √ра УЌаш не наш часФ.

”чн≥ под≥л¤ютьс¤ на три групи: тепер≥шн≥й, минулий, майбутн≥й час. ”читель проказуЇ реченн¤ чи ними њх на дошц≥.  или у реченн≥, наприклад, Ї д≥Їслова минулого часу, то учн≥ з групи минулого часу п≥дн≥мають руки, а решта учн≥в каже: УЌе наш часФ.  оли у реченн¤ Ї д≥Їслова двох час≥в, то руки п≥дн≥мають обидв≥ групи. ¬играЇ та група, учн≥ ¤коњ найменн¤ матимуть помилки.

 

‘ормуванн¤ пон¤тт¤ про д≥Їв≥дм≥нюванн¤. «м≥нюванн¤ д≥Їсл≥в за особами.

¬насл≥док ознайомленн¤ з особливими д≥Їв≥дм≥нюванн¤ учн≥ повинн≥ знати, що:

-         д≥Їслова тепер≥шнього ≥ минулого часу зм≥нюютьс¤ за особами ≥ числами;

-         д≥Їслова мають 1-му, 2-гу, 3-тю особу однини ≥ множини;

-         ≥снують два типи д≥Їв≥дм≥н Ц ≤-≤≤

-         до ≤ д≥Їв≥дм≥ни належать д≥Їслова, ¤к≥ в ≤≤≤ особ≥ множини мають зак≥нченн¤ Ц уть (ють), що ≥ визначаЇ написанн¤ букв е, Ї в особових зак≥нченн¤х;

-         до ≤≤ д≥Їв≥дм≥ни належать д≥Їслова, ¤к≥ в ≤≤≤ особ≥ множини мають зак≥нченн¤ ать (¤ть), що й визначаЇ написанн¤ букв, и, ≥ в особових зак≥нченн¤х.

ѕ≥сл¤ того ¤к учн≥ оволод≥ли навичками визначенн¤ особи д≥Їслова за зак≥нченн¤м, њх сл≥д п≥двести до розум≥нн¤ законом≥рност≥, ¤ка лежить в основ≥ под≥лу д≥Їсл≥в на д≥Їв≥дм≥ни. ƒл¤ цього вчитель використовуЇ таблицю зм≥нюванн¤ д≥Їсл≥в тепер≥шнього ≥ майбутнього часу за особами звертаЇ увагу школ¤р≥в на особов≥ зак≥нченн¤ ≥ пов≥домл¤Ї що д≥Їслова под≥л¤ютьс¤ в залежност≥ в≥д особових зак≥нчень на дв≥ д≥Їв≥дм≥ни.

¬ивченн¤ неозначеноњ форми д≥Їслова передбачаЇ усв≥домленн¤ учн¤ми того що ц¤ форма не маЇ часу, числа, особи ≥ роду.

 

¬прави на визначенн¤ особи та д≥Їв≥дм≥ни д≥Їслова.

1.     √ра Уяка д≥Їв≥дм≥наФ

¬читель називаЇ д≥Їслова, учн≥ на пальц¤х показують до ¤коњ в≥дм≥ни належать ц≥ слова.

¬играЇ той, хто найменше помилитьс¤.

2.     √ра Уяка особаФ

¬читель проказуЇ реченн¤ в ¤ких Ї д≥Їслова. ”чн≥, почувши д≥Їслова на пальц¤х чи цифрами, написаними на картках, показують ¤коњ вони особи. ¬играЇ той, хто жодного разу не помилитьс¤. ƒл¤ гри можна використовувати так≥ реченн¤.

1.     —п≥ють груш≥ по садах, в≥дл≥тать з≥бравс¤ птах. 2. Ѕачить Ц не бачить, чути Ц не чуЇ, мовчки говорить, добре мудруЇ. 3. ћи дружимо з книжкою. 4. √арно ти сп≥ваЇш! 5. ¬ранц≥ взимку пташка тремт≥ла, а до нењ друга ж прилет≥ла. 6. Ќе сп≥ваю ¤ бо поточк≥в ≥ земноњ травиц≥ юожидаю.

2.     √ра У’то швидшеФ

”читель пише на дошц≥ д≥Їслова в неозначен≥й форм≥. ”чн≥ повинн≥ списати њх, визначити д≥Їв≥дм≥ну кожного д≥Їслова ≥ д≥брати до кожного антон≥м. ¬играЇ той, хто першим виконаЇ правильно завданн¤.

—лова дл¤ гри: шити (пороти), падати (вставати), заборонити (дозволити), знайти (загубити), любити (ненавид≥ти).

¬ивченн¤ теми Уƒ≥ЇсловаФ даЇ велик≥ можливост≥ дл¤ одночасноњ роботи над розвитком усного ≥ писемного мовленн¤ учн≥в.

††††††††† г) ¬ивченн¤ займенника.

«айменник Ї найб≥льш абстрагованою частиною мови. ” св≥домост≥ д≥тей пон¤тт¤ про нього сформуватис¤ не може. „ерез це в початкових школах вивчаютьс¤ лише особов≥ займенники.

††††††††† ‘ормуванн¤ граматичного пон¤тт¤ про займенник починаЇтьс¤ в 4 ≥ продовжуЇтьс¤ в старших класах.

††††††††† ѕрограмою 1-4 клас≥в передбачено ознайомленн¤ д≥тей з загальними пон¤тт¤ми про займенник, ≥з значенн¤м особових займенник≥в, њх синтаксичною роллю. ѕор¤д з цим програма ор≥ЇнтуЇ вчител¤ на виробленн¤ в д≥тей ум≥нь† оперувати займенниками при складанн≥ словосполучень ≥ речень, а також на удосконаленн¤ текст≥в введенн¤м займенник≥в на м≥сц≥ лексичних повтор≥в.

††††††††† ¬ивчаючи займенник, учн≥ мають засвоњти, що:

-         займенник, ¤к ≥ ≥менник та прикметник, Ї частиною мови;

-         займенники не називають того, про кого або про що йде мова, а т≥льки вказують на них;

-         визначити за займенником назву певноњ особи чи предмета не можна, ¤кщо ран≥ше вона не була в≥дома;

-         займенники зм≥нюютьс¤ за в≥дм≥нками ≥ числами, а займенники 3-оњ особи ще й за родами;

-         займенники дають можлив≥сть усунути одноман≥тн≥сть тексту, викликану повторенн¤м одних ≥ тих самих повнозначних сл≥в.

ѕочинаЇтьс¤ формуванн¤ пон¤тт¤ про займенник ≥з ознайомленн¤ учн≥в з одн≥Їю з основних лексичних ознак ц≥Їњ частини мови: вказуЇ на предмет, не називаючи його.

†††† –озширюючи у¤вленн¤ школ¤р≥в про особов≥ займенники, учитель орган≥зовуЇ спостереженн¤ за вживанн¤м њх у р≥зних текстах.

†††† ¬вод¤тьс¤ терм≥ни Уперша, друга, трет¤ особиФ. јнал≥зуючи приклади, д≥ти встановлюють, що займенники ¤, ти, в≥н, вона, воно, сп≥вв≥днос¤тьс¤ з одниною ≥менник≥в, а займенники ми, ви, вони, сп≥вв≥днос¤тьс¤ з множиною ≥менник≥в; займенники в≥н сп≥вв≥днос¤тьс¤ з ≥менниками чолов≥чого роду, вона Ц ж≥ночого, воно Ц середнього, ≥нш≥ особов≥ займенники форми роду не мають.

†††† ќпрацьовуючи загальн≥ в≥домост≥ про займенник, треба обовТ¤зково звернути увагу учн≥в на використанн¤ њх дл¤ ур≥зноман≥тненн¤ мови. « ц≥Їю метою корисно запропонувати в поданому текст≥ зам≥нити повторюван≥ ≥менники в≥дпов≥дними займенниками.

†††† Ќаступна робота по формуванню граматичного пон¤тт¤ УзайменникФ спр¤мовуЇтьс¤ на ознайомленн¤ учн≥в ≥з зм≥ною особових займенник≥в за в≥дм≥нками, тобто в≥дм≥нюваними.

†††† ¬насл≥док вивченн¤ в≥дм≥нюванн¤ особових займенник≥в учн≥ повинн≥ знати, що:

-         займенники зм≥нюютьс¤ за в≥дм≥нками;

-         зм≥на займенник≥в за в≥дм≥нками служить дл¤ звТ¤зку њх з ≥ншими словами;

-         називний ≥ давальн≥ в≥дм≥нки н≥коли не вживаютьс¤ без прийменник≥в;

-         решта в≥дм≥нк≥в можуть вживатис¤ ¤к з прийменниками, так ≥ без них.

«асвоюючи в≥дм≥нюванн¤ займенник≥в за в≥дм≥нками, учн≥ повинн≥ навчитис¤ сп≥вв≥дносити форми непр¤мих в≥дм≥нк≥в займенник≥в з формами називного. Ўкол¤р≥ мають усв≥домити, що форми мене, мен≥, мною чи тебе, тоб≥, тобою Ц це т≥ сам≥ займенники ¤, ти, але зм≥нен≥ за в≥дм≥нками.

†††† ѕодаючи формуванн¤ навичок в≥дм≥нюванн¤ особових займенник≥в 3-њ особи.

†††† Ќ≥¤ких по¤снень того, чому у формах родового, знах≥дного, орудного ≥ м≥сцевого в≥дм≥нк≥в зТ¤вл¤Їтьс¤ н, учн¤м давати не сл≥д. ѕотр≥бно, щоб вони запам¤тали, що н зТ¤вл¤Їтьс¤ у займеннику тод≥, коли в≥н вживаЇтьс¤ з прийменником (у нього, але його),. ¬ орудному в≥дм≥нку на¤вн≥сть н Ї пост≥йною ознакою.

†††† ” процес≥ подальшого опрацюванн¤ в≥дм≥нюванн¤ займенник≥в учн¤м пропонуЇтьс¤ засвоњти пор¤док визначенн¤ в≥дм≥нка займенника: 1) знаходжу в реченн≥ слово, з ¤ким звТ¤заний займенник; 2) в≥д цього слова до займенника ставимо питанн¤; 3) за питанн¤м визначаЇм в≥дм≥нок займенника.

††††

†††† ¬прави на вивченн¤ теми У«айменникФ.

1.√ра У—п≥ймай займенникФ.

”читель проказуЇ реченн¤. ”чн≥, почувши займенник,. ѕлескають у долон≥.

¬играЇ той, найменше помилитиметьс¤.

ƒл¤ гри можна використати так≥ реченн¤:††††††††† †††

1.     ѕриколю свою картинку над столом у мами ¤.

2.     ћи дл¤ тебе ≥з татом подарунок шукаЇм весь день.

3.     “и ж бо г≥дна дарунку такого, що лиш в казц≥ бува золотим.

4.     ћи см≥лив≥, ми правдив≥.

5.     ѕ≥шов йому дес¤тий р≥к, в≥н працювати добре звик.

6.     якщо в мене Ї цукерка, п≥вцукерки другу дам.

2. √ра У”гадай займенникФ.

Ќа дошц≥ написано реченн¤ з пропущеними в них займенниками. ”чн≥ описують ц≥ реченн¤, вставл¤ючи займенник.

¬играЇ той, хто першим виконаЇ завданн¤.

ƒл¤ гри можна використати так≥ реченн¤:

1.     Е люблю свою ”крањну.

2.     Е любить читати книжки.

3.     Е завжди говоримо правду.

4.     Е змагаютьс¤ за честь своЇњ школи.

3. √ра У’то найшвидше напише три займенники з двома еФ ?

”читель пропонуЇ написати три займенники, щоб у кожного з них було по два е, наприклад: мене, тебе, себе.

¬играЇ той, ’то першим правильно виконуЇ завданн¤.

5.     √ра У’то найшвидше напише три займенники з ьо, йоФ?

”читель пропонуЇ написати три займенники, щоб у кожному з них були ьо чи йо, наприклад: ньому, його, йому.

¬играЇ той, хто найшвидше правильно виконаЇ завданн¤.

5.     √ра Уўо це за займенникФ?

1.     Ќазв≥ть займенник ≤ особи однини, ¤кий вказуЇ на особу, ¤ка сама про себе говорить.

2.     Ќазв≥ть займенник ≤≤≤ особи однини чолов≥чого роду, ¤кий вказуЇ на особу або предмет, про ¤ких розпов≥дають.

3.     Ќазв≥ть займенник ≤≤ особи множини, ¤кий вказуЇ на ос≥б, до ¤ких ми звертаЇмос¤.

4.     Ќазв≥ть займенник, ¤кий вказуЇ на особу, до ¤коњ ми звертаЇмос¤.

5.     Ќазв≥ть займенники ¤к≥ вказують на ос≥б чи предмети, про ¤ких розпов≥дають.

6.     Ќа дошц≥ записано в≥рш.

¬ивчим цю частину мови,

¬ивчимо обовТ¤зково,

Ѕо вона потр≥бна дуже

≤ мен≥, й тоб≥, м≥й друже.

я до тебе усм≥хнусь

≤ з тобою подружусь,

”см≥хнис¤ ти в отв≥т Ц

ћи з тобою ц≥лий св≥т.

¬с≥ см≥ютьс¤ навкруги Ц

¬≥н, вона, воно, вони,

бо усм≥шка в вс≥х одна,

¬жити в дружб≥ помага.

††††††††† «авданн¤: з в≥рша виписати займенники у три колонки: у першу займенники ≤ особи, у другу Ц ≤≤ особи ≥ в третю ≤≤≤ особи.

†††††††††

д) ¬ивченн¤ присл≥вника.

ћетодичн≥ матер≥али знайомл¤тьс¤ з присл≥вником ¤к з частиною мови т≥льки в 4 клас≥. ¬они д≥стають перше у¤вленн¤† про специф≥чн≥ особливост≥ ц≥Їњ частини мови, вчатьс¤ розп≥знавати присл≥вники в текст≥, знайомл¤тьс¤ з присл≥вниками, близькими ≥ протилежними за значенн¤м, практично засвоюють правопис найчаст≥ше вживаних присл≥вник≥в.

«авданн¤ вчител¤ п≥д час формуванн¤ пон¤тт¤ Уприсл≥вникФ пол¤гаЇ в тому, щоб:

-         щоб дос¤гти практичного усв≥домленн¤ присл≥вника ¤к лексико-граматичноњ групи сл≥в;

-         навчити розп≥знавати присл≥вники серед в≥домих д≥т¤м частин мови;

-         формувати вм≥нн¤ вживати цю групу сл≥в у практиц≥ усному ≥ писемного мовленн¤;

-         домогтис¤, щоб учн≥ практично оволод≥ли навичками правопису найпоширен≥ших груп присл≥вник≥в, передбачених програмою.

‘ормуванн¤ граматичного пон¤тт¤ Уприсл≥вникФ починаЇтьс¤ з ви¤вленн¤м в ц≥й частин≥ мови трьох ознак: питанн¤, на ¤к≥ в≥дпов≥даЇ присл≥вник, його незм≥нн≥сть ≥ звТ¤зок з д≥Їсловами.

”чн≥ робл¤ть висновок, що Ї мова, ¤к≥ показують ознаку д≥й ≥ Ї незм≥нними. ”читель вводить перший на позначенн¤ сл≥в такого типу присл≥вника.

” ход≥ методичноњ роботи розширюЇтьс¤ у¤вленн¤ д≥тей про присл≥вник. ¬ насл≥док вид≥ленн¤ присл≥вник≥в у текст≥ чи окремих реченн¤х учн≥ усв≥домлюють, що присл≥вники в≥дпов≥дають ще й на запитанн¤ де? куди? коли?, починаютьс¤ д≥Їслова, у реченн≥ Ї другор¤дними ≥менами.

ѕлан Цсхема до вивченн¤ теми Уѕрисл≥вникФ.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ѕри вивченн≥ теми Ђ присл≥вник ї доц≥льно використати в≥рш Ћ. Ћужецькоњ

††††††††† ќзнаку д≥й називаЇ,

††††††††† ј також м≥сце, час, причину,

÷≥Їњ д≥њ визначаЇ,

≤ кожен цю частину знаЇ

Ѕо це присл≥вник Ц вс≥м в≥домий

Ќезм≥нна ц¤ часина мови

Ќа запитанн¤ ¤к? коли?

√отова вс≥м в≥дпов≥сти.

—м≥Їтьс¤ сонце ¤к Ц ласкаво,

ћандруЇ небом величаво,

ј небо голуб≥Ї дивно,

ѕливуть хмарини тихо, мр≥йно.

ƒзвенить кохана мова чисто,

ј кожне слово Ц урочисто,

«емл¤ стр≥чаЇ нас св¤тково,

—м≥ютьс¤ зор≥ загадково.

—ади цв≥туть коли? Ц весною,

” л≥тку трав мор¤ шовков≥,

ј восени врожай збирають,

” зимку сн≥гу вс≥ чекають.

ѕрисл≥вник≥в багато в мов≥,

¬с≥ ¤скрав≥, вс≥ чудов≥!

ўоб здобути знань основи,

¬ивч≥м цю частину мови!

 

 

 

¬прави на вивченн¤ теми Уѕрисл≥вникФ.

††††††††† «акр≥пленн¤ одержаних в≥домостей про присл≥вник в≥дбуваЇтьс¤ п≥д час виконанн¤ учн¤ми р≥зних тренувальних вправ, таких ¤к:

-         виписуванн¤ з тексту д≥Їсл≥в з присл≥вниками (на ¤к≥ запитанн¤ в≥дпов≥дають виписан≥ присл≥вники?);

-         утворенн¤ в≥д ≥менник≥в однокореневих прикметник≥в, а пот≥м присл≥вник≥в (усно склад≥ть з ними реченн¤чи словосполученн¤);

-         зам≥н≥ть однокореневими присл≥вниками слова, подан≥ в дужках (веселий, рад≥сний) ≥ под.

1.† √ра У—п≥ймай присл≥вникФ.

”читель проказуЇ реченн¤. ”чн≥, почувши присл≥вник, ѕлескають у долон≥.

¬играЇ той, найменше помилитиметьс¤.

ƒл¤ гри можна використати так≥ реченн¤:†††† †††

1.     —ьогодн≥ чудова погода. 2. “ихо, тихо ƒунай воду несе. 3. ¬дома вчи уроки пильно, ранком вчасно йди до школи, точним будь ≥ акуратним, не затримуйс¤ н≥коли. 4. Ѕув коваль. ≤ удень ≥ вноч≥ в≥н кував дивовижн≥ ключ≥.

2.     √ра У’то швидшеФ?

”читель пропонуЇ написати пТ¤ть присл≥вник≥в, що в≥дпов≥дають на питанн¤ ¤к? ≥ пТ¤ть присл≥вник≥в, що в≥дпов≥дають на питанн¤ коли?

Ќаприклад: бадьоро, весело, сумно, см≥шно, уважно; восени, вл≥тку, взимку, навесн≥, вранц≥.

††††††††† ¬играЇ той, хто першим правильно виконаЇ завданн¤.

3.     √ра Уƒопиши присл≥вник, протилежний за значенн¤м.Ф

”читель пише на дошц≥ дес¤ть присл≥вник≥в. ”чн≥ списують њх ≥ до кожного дописують протилежн≥ за значенн¤м (антон≥ми), наприклад: назад-вперед, вноч≥-вдень, тихо-голосно, мало-багато, сьогодн≥-завтра.

¬играЇ той, хто правильно ≥ швидко виконаЇ завданн¤.

4.     √ра УЋото присл≥вникФ.

”чн≥ одержують картки, на кожн≥й з ¤ких написано три реченн¤ з пропущеним присл≥вником. ц≤ присл≥вники написан≥ на окремих картках, ¤к≥ тримаЇ вчитель ≥ запитуЇ з ним реченн¤.

Ќа картках можуть бути так≥ реченн¤:

1.     ѕос≥дали д≥ти на трав≥ (навколо) вогнища. («ненацька) прилет≥в вологий в≥тер. ѕострибав горобець (навпростець).

2.     (Ќевдовз≥) в стел≥ п≥дземелл¤ одчинивс¤ люк. (Ќишком) вибравс¤ в≥н з-п≥д лист¤. (Ѕагато) шк≥дливих комах винищують шпаки.

3.     ѕив тигр (пов≥льно), певний у своњй сил≥ й могутност≥. Ќазбирали ми њх (чимало). я (швиденько) опустивс¤ снопов≥ на спину.

5.     «агадки-жарти.

1.     який присл≥вник однаково читаЇтьс¤ зл≥ва направо ≥ справа нал≥во? (зараз)

2.     †¬ ¤ких присл≥вниках Ї три-чотири приголосних ≥ один голосний? (¬день, вверх, вниз).

3.     як≥ присл≥вники запитують про себе? (ўотижн¤, щогодини, щороку, щоденно).

4.     який присл≥вник вживаЇтьс¤ з серцем? (натщесерц¤).

¬иконанн¤ р≥зноман≥тних лексичних вправ спри¤Ї не т≥льки розвитков≥ мовленн¤ д≥тей, а й закр≥пленню в них навичок у розп≥знаванн≥ ≥ правильному написанн≥ присл≥вник≥в.

 

д) ¬ивченн¤ числ≥вника.

ћолодш≥ школ¤р≥ знайомл¤тьс¤ з числ≥вником ¤к частиною мови т≥льки в 4 клас≥. ¬они вони д≥стають перше у¤вленн¤ про специф≥чн≥ особливост≥ ц≥Їњ частини мови, вчатьс¤ розп≥знавати числ≥вники в текст≥, практично засвоюють правопис найчаст≥ше вживаних числ≥вник≥в.

¬ивчаючи числ≥вник, учн≥ мають засвоњти, що:

-         числ≥вник Ї частиною мови;

-         числ≥вники означають к≥льк≥сть предмет≥в або њх пор¤док при л≥чб≥;

-         числ≥вники в≥дпов≥дають на питанн¤ ск≥льки? ¤кий? котрий?

-         „исл≥вники бувають к≥льк≥сн≥ ≥ пор¤дков≥ (к≥льк≥сн≥ означають к≥льк≥сть предмет≥в ≥ в≥дпов≥дають на питанн¤ ск≥льки? (пТ¤ть), а пор¤дков≥ означають пор¤док предмет≥в при л≥чб≥ ≥ в≥дпов≥дають на питанн¤ ¤кий? котрий? (пТ¤тий))

-         „исл≥вники зм≥нюютьс¤ за в≥дм≥нками, а пор¤дков≥ ще й за числами ≥ родами;

-        

отрий?

ѕор¤док при л≥чб≥

пор¤дков≥

ѕТ¤тий, сотий

приклад

¬≥дпов≥дають на питанн¤

означають

ѕТ¤ть, сто

—к≥льки?

≥льк≥сть предмет≥в

к≥льк≥сн≥

бувають

„исл≥вники

„исл≥вники робл¤ть мовленн¤ б≥льш точним ≥ емоц≥йним

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ѕри вивченн≥ теми У„исл≥вникФ доц≥льно буде використати в≥рш Ћ. Ћужецькоњ.

„исло числ≥вник назове,

” св≥т л≥чби нас поведе,

ћи навчимос¤ рахувати,

ƒодавати, в≥дн≥мати.

ќдна на св≥т≥ Ѕатьк≥вщина,

≤ мат≥р теж одна-Їдина,

Ќад нами сонечко одне,

ѕром≥нн¤ шле нам золоте.

«емл¤ одна, планет багато,

Ќа неб≥ Ц тис¤ч≥ з≥рок.

Ў≥сть будн≥в тижн¤, одне св¤то,

≤ безл≥ч у пол¤х кв≥ток.

„исло числ≥вник називаЇ,

≤ вс¤к школ¤р це добре знаЇ.

ќдин, два, три, чотири, пТ¤ть -

”чимось, друз≥, рахувать.

 

††††††††† ¬прави на вивченн¤ теми У„исл≥вникФ.

1.     ≥з загадок скоромовок виписати числ≥вники.

а) ” св≥т одна

¬с≥м потр≥бна вона (Ѕатьк≥вщина)

б) ” ћарини два коти Ц

ѕовна хата муркоти.

в) ƒес¤ть жвавих горобц≥в

ѕриземлились на пос≥в.

г) ќдин лиЇ, другий пТЇ, трет≥й росте. (ƒощ, земл¤, трава)

г) ѕерший ¤ прин≥с весн≥,

–озбудив усе в≥д сну.

«асп≥ваю п≥д в≥кном,

Ћюди звуть мене Е (шпаком).

д) Ѕрат промовив до сестрички:

-         ќн стрибаЇ три синички,

-         ј ¤к зловиш ти одну Ц

-         —к≥льки лишитьс¤ њх, ну!

(—к≥льки д≥ти?)††††

ѕосм≥хнулас¤ Ћюдмила:

-         “≥льки та, що ¤ зловила

2.     «ам≥н≥ть подан≥ слова числ≥вниками ≥ запиш≥ть њх:

п≥вроку

чверть години

полудень

дюжина

3.     на дошц≥ записан≥ математичн≥ вирази:

50+45=95††††††††††††† 80+20=100

60-18=42†††††††††††††† 70-10=60

«авданн¤: записати дан≥ математичн≥ вирази, використовуючи прийменники в≥д, до.

4.     ¬≥д поданих к≥льк≥сних числ≥вник≥в пор¤дков≥ за зразком:

ƒевТ¤ть Ц девТ¤тий

ќдин Ц

три Ц

сорок Ц

сто Ц

в≥с≥м Ц

чотирнадц¤ть Ц

двадц¤ть Ц

тридц¤ть один Ц

5.     ѕоЇднайте числ≥вники з ≥менниками. «апиш≥ть утворен≥ словосполученн¤.

ѕТ¤ть, окунь, один, книга, двадц¤ть, пурча, два, ол≥вець, три, в≥кно, одинадц¤ть, футбол≥ст.

 

††††††††† е) ¬ивченн¤ прийменника.

як самост≥йна частина мови прийменник вивчаЇтьс¤ в 2 клас≥. ќднак ще в букварний пер≥од навчанн¤ грамоти д≥ти практично знайомл¤тьс¤ з ц≥юЇ частиною мови п≥д час читанн¤ вм≥щених у буквар≥ текст≥в ≥ запису речень. ќтже, ще в цей час у вчител¤ зТ¤вл¤Їтьс¤ нагода п¤снити д≥т¤м розд≥льне написанн¤ прийменник≥в (Умаленьких сл≥вФ) з ≥ншими словами.

††††††††† ” 3 ≥ 4 класах учн≥ знову повертаютьс¤ до вивченн¤ прийменник≥в з метою з≥ставленн¤ њх ≥з преф≥ксами, на основ≥ чого закр≥плюютьс¤ навички розд≥льного написанн¤ прийменник≥в ≥ злитого-преф≥кс≥в.  р≥м того, вивчаючи в≥дм≥нюванн¤ ≥менник≥в, д≥ти д≥знаютьс¤, з ¤кими применниками вживаютьс¤ окрем≥ в≥дм≥нки.

√оловне завданн¤ вчител¤ п≥д час опрацюванн¤ прийменника пол¤гаЇ у:

Ч     формуванн≥ ум≥нн¤ вид≥л¤ти прийменники з мовного потоку;

Ч     показ≥ рол≥ прийменник≥в† у реченн≥;

Ч     формуванн¤ навичок розд≥льного написанн¤ прийменник≥в ≥з наступними словами.

”м≥нн¤ вид≥лити прийменники з мовного потоку учитель прищеплюЇ ще в пер≥од навчанн¤ грамити, коли учн≥ д≥л¤ть реченн¤ на слова або читають реченн¤, до складу ¤ких вход¤ть прийменники.

Ќа цьому етап≥ ознайомленн¤ д≥тей з прийменниками учитель ще не показуЇ њх рол≥ у реченн≥. ” 2 клас≥ цьому завданню п≥дпор¤дковуютьс¤ вс¤ робота над засвоЇнн¤м прийменника. “ут сл≥д п≥двести д≥тей до усв≥домленн¤ того, що:

Ц            слова у, до, на, над та ≥нш≥ називаютьс¤ прийменниками;

Ц            прийменники служать дл¤ звТ¤зку сл≥в у реченн≥.

 р≥м того, удосконалюютьс¤ вм≥нн¤ учн≥в писати прийменники окремо в≥д ≥нших сл≥в. “ерм≥н УприйменникФ учитель вводить п≥сл¤ того, ¤к д≥ти усв≥домл¤ть функц≥ю ц≥Їњ частини мови.

” 3 клас≥ робота над вивченн¤ми прийменника спр¤мовуЇтьс¤ на розвиток в учн≥в ум≥нн¤ розр≥зн¤ти прийменники ≥ преф≥кси.

”чн≥ повинн≥ св≥дчити, що:

Ц            прийменник膆 служать дл¤ звТ¤зку сл≥в у реченн≥, а преф≥кси служать дл¤ звТ¤зку сл≥в у реченн≥, а преф≥кси Ц дл¤ утворенн¤ сл≥в;

Ц            прийменники пишутьс¤ окремо ≥з словами, а разом (вони Ї частиною слова);

Ц            м≥ж прийменником ≥ наступним словом можна постановити допом≥жне слово, а м≥ж преф≥ксом ≥ корнем Ц н≥.

Ц            ќтже, вивченн¤ прийменник≥в у початкових класах передбачаЇ не т≥льки формуванн¤ правописних ум≥нь, а й усв≥домленн¤ учител¤ учител¤ рол≥ прийменник≥в при складанн≥ словосполучень ≥ речень.

¬прави на вивченн¤ теми

УѕрийменникФ.

≤. √ра У—п≥ймай прийменникФ.

”читель показуЇ реченн¤ з прийменниками. ”чн≥ сплеском у долон≥ ловить прийменники. ƒл¤ гри можна використати так≥ реченн¤:

1.                 ” л≥с≥ п≥д ¤линкою жив заЇць ≥з зайчихою.

2.                 ¬ пов≥тр¤ п≥дн¤вс¤ л≥так.

3.                 ј ¤ у гай ходила по кв≥тку ось таку.

4.                 —то¤ть п≥д б≥лими сн≥гами сосни.

5.                 «асин≥ли прол≥ски у л≥ску.

≤≤. √ра У¬став прийменникФ.

”с≥ одержують картки, на ¤ких написано слова,† а також наб≥р прийменник≥в. ƒо кожного слова, треба добрати та поставити в≥дпов≥дн≥ прийменники.

—лова на картках ≥ прийменники до них можуть бути так≥:

(на) пол≥, на (дерев≥), у (л≥с≥), у (ви¤мках), п≥д (хатою), п≥д (л≥жком).

 

 онспект уроку.

“ема: ѕрийменник.

ћета6 закр≥пити у¤вленн¤ д≥тей про прийменник ¤к слово. ‘ормувати навички практично використовувати прийменники та писати њх, окремо в≥д ≥нших сл≥в.† –озкрити суть вм≥нн¤ спостер≥гати, встановлювати взаЇмозвТ¤зок м≥ж виучуваними ¤вищами.

’≥д уроку:

≤. јктуал≥зац≥¤ опорних знань учн≥в, мотив≥зац≥¤ навчальноњ д≥¤льност≥.

Ц                   ѕрочитайте реченн¤ (на дошц≥).

” л≥с≥† сто¤ла тиши. Ќад л≥сом нависла важка хмара.

Ц                   —к≥льки речень ви прочитали? (ƒва).

Ц                   « чого складаЇтьс¤ реченн¤? («≥ сл≥в).

Ц                   —к≥льки сл≥в у слова за пор¤дком. яке з цих сл≥в найкоротше? (—лово у).

Ц                   “ак, у Ц це окреме, хоч ≥ маленьке слово. Ќазв≥ть УмаленькеФ слово у другому реченн≥ (Ќад).

≤≤. ѕов≥домленн¤ теми ≥ завдань уроку.

—ьогодн≥ у нас урок незвичайний. ћи виручаЇмо у мандр≥вку до незвичайноњ  рањни Ћ≥л≥пут≥в. ¬и, напевно, здогадались, що мешкають у н≥й Умаленьк≥Ф слова.

Ѕувають велик≥ ≥ мал≥ дерева, велик≥ ≥ мал≥ будинки. “ак ≥ слова не вс≥ однаков≥.

«авданн¤ сл≥в у на, в, Е - допомагати словам б≥льшим поЇднуватись. ¬они немов гвинтики, за допомогою ¤ких скраплюютьс¤ реченн¤. ћаленьких сл≥в в украњнськ≥й мов≥ небагато. “а роботи у них довол≥. “ому б≥гають слова Ц л≥л≥пути з реченн¤ в реченн¤. —кр≥зь треба встигати ≥ допомагати нав≥ть словам Ц гул≥верам. ћаленьк≥ слова дуже працьовит≥. ÷≥ слова дал≥ ми будемо називати прийменниками.

Ќа уроц≥ ми будемо вивчати слова - прийменники. ¬и д≥знаЇтесь, дл¤ чого вони потр≥бн≥, будете вчитис¤ правильно вимовл¤ти, њх ≥ писати з ≥ншими словами.

≤≤≤. ѕрактичне ознайомленн¤ з роллю прийменник≥в у мовлен≥.

1) —постереженн¤ за мовним матер≥алом. ¬икористанн¤ вправ п≥дручника (колективно, усно;† письмово, з† попередн≥솆 коментуванн¤м).

2) яку роль виконують слова на, в, до, по, у† в реченн¤х?

3) –обота з п≥дручником. ќпрацювати теоретичного матер≥алу.

4) —амост≥йна робота.† ¬права з п≥дручника.

5) робота над вимовою ≥ написанн¤м прийменника з наступним словом.

Ц                   як пишутьс¤ прийменники з ≥ншими словами?† (ќкремо).

Ц                   „ому? (ѕрийменник Ц це слово, а слова в реченн≥ пишутьс¤ окремо одне в≥д одного).

—пиш≥ть реченн¤, записан≥ на дошц≥.

«ам≥сть крапок вставте потр≥бн≥ за зм≥стом прийменники.

“ихо взимку Е гал¤вин≥. Ћише зр≥дка пролетить Е гал¤виною зграйка синиць. ≤нколи д¤тел постукуЇ Е дерву.

Ц                   як≥ прийменники ви додали, щоб утворити реченн¤?

Ц                   як написали њх словами, перед ¤кими вони сто¤ть?

Ц                   ¬имовте сполученн¤ прийменник≥в з≥ словами, перед ¤кими вони сто¤ть? ўо ви пом≥тили?

Ц                   «роб≥ть висновок про† те, ¤к пишутьс¤ прийменники з ≥ншими† словами ≥ ¤к вимовл¤ютьс¤ з ними.

Ц                   Ќавед≥ть своњ приклади речень в ¤ких були б применники. ѕо¤сн≥ть, ¤к треба вимовити ≥ писати њх з ≥ншими словами.

≤V. ”загальненн¤ знань.

¬≥дпов≥д≥ учн≥в на запитанн¤:

Ц                   як≥ прийменники ви запамТ¤тали на уроц≥?

Ц                   ƒл¤ чого служать прийменники?

Ц                   як вимовл¤ютьс¤ ≥ ¤к пишутьс¤ прийменники з наступним словом?

V. ƒ/« (¬права з п≥дручника).

 

≤≤≤. ќсь молодш≥ школ¤р≥ ≥ ознайомились з† такими† частинами мови: ≥меннник, прикметник, д≥Їслово, займенник, присл≥вник, числ≥вник ≥ прикметник.

Ќа мою думку, найважлив≥шим у початкових класах Ї те, щоб учн≥ здобули практичн≥ знанн¤, усв≥домили функц≥ональну роль кожноњ частини мови та њх найважлив≥ших граматичних категор≥й у мовленн≥. Ќа вивченн¤ частин мови вчитель повинен звертати особливу увагу. јдже в ход≥ опрацюванн¤ цих тем в учн≥в† закр≥плюютьс¤ та вдосконалюютьс¤ вм≥нн¤ граматично правильно будувати словосполученн¤ ≥ реченн¤,† вводити њх у звТ¤зн≥ висловлюванн¤, продовжують формуватис¤ орфоеп≥чн≥ ум≥нн¤ ≥ навички.

Ќадзвичайно важливим Ї п≥дб≥р ц≥кавих вправ, мовних ≥гор, загадок, ребус≥в на уроки вивченн¤ частин мови. ¬читель повинен завжди памТ¤тати про це. јдже ц≥кав≥ вправи та ≥гри з словами полегшують розум≥нн¤ нового матер≥алу, його закр≥пленн¤, спри¤ють розвитку в д≥тей вм≥нн¤ анал≥зувати синтезувати, класиф≥кувати, пор≥внювати, робити нов≥ висновки, вони актив≥зують, поширюють словниковий запас в д≥тей, прищеплюють ≥нтерес ≥ любов до мови.

—качать реферат (35Kb)