—качать реферат (64Kb)

††

 

–≈Ќ≈—јЌ— Ќјѕ≈–≈ƒќƒЌ≤ “–ј√≈ƒ≤ѓ

” 1917 - 1920-х роках украњнський народ, пробудившись ≥з летарг≥чного сну, вийшов на св≥тову арену ¤к повноц≥нна, неповторна, ф≥зично могутн¤ нац≥¤. ÷е була епоха ”крањнського ренесансу: малороси усв≥домили себе украњнц¤ми, зрозум≥ли, хто наш≥ ≥сторичн≥ вороги, збагнули, що за свободу треба боротис¤, а не чекати, доки хтось њњ подаруЇ. ≈поха в≥дродженн¤ украњнського народу була незвичайно короткою, сл≥дом за нею насувалас¤ трагед≥¤: пад≥нн¤ ”крањнськоњ держави, поразка Ќац≥онально-визвольних змагань, апокал≥птичн≥ репрес≥њ, голодомори ≥ довг≥ дес¤тил≥тт¤ нац≥ональноњ невол≥.

 нига розрахована на читач≥в, ¤к≥ не лише ц≥кавл¤тьс¤ ≥стор≥Їю свого народу, але й шукають в минулому корен≥ сучасних проблем.

 

¬идано за спри¤нн¤ ≤сторичного клубу "’олодний яр" та редакц≥њ газети "Ќезборима нац≥¤"

 

 

 

«ћ≤—“

 

–енесанс напередодн≥ трагед≥њ

 лейноди: символ влади чи залежн≥сть

Ќасл≥дки стол≥ть окупац≥њ

÷ентральна –ада: зрада п≥д нац≥ональними прапорами

ќр≥Їнтац≥њ, ор≥Їнтац≥њ

”крањна ≥ Ќ≥меччина: друз≥ чи вороги?

"≤з соц≥ал≥стами держави не збудувати!"

јнарх≥¤ "верх≥в" чи "низ≥в"?

ѕочатки гайдамаччини

ќтаманщина

—ел¤нськ≥ рухи напередодн≥ √олодомору

Ќа ем≥грац≥њ

¬исновки

 

Ќедовге щаст¤ полковника Ѕолбочана

 

 

¬ище в≥йськове кер≥вництво ’олодного яру в 1917 - 1922 роках

 

Ѕ≥ограф≥¤ автора

 

јндр≥й  оваль. ≤стор≥ософ≥чн≥ думки

 

 

–≈Ќ≈—јЌ— Ќјѕ≈–≈ƒќƒЌ≤ “–ј√≈ƒ≤ѓ

 

” св≥домост≥ сучасник≥в укор≥нилас¤ думка про козаччину ¤к про давно минулу стор≥нку украњнськоњ ≥стор≥њ.  озаччина стала п≥взабутим, п≥встертим спогадом-примарою, ¤кий вже не збуджуЇ украњнську кров, не кличе до боротьби за утвердженн¤ нашоњ нац≥њ.

 озаччина дл¤ б≥льшост≥ по сут≥ стала антиквар≥атом, ¤кий ми - св≥дом≥ чи не св≥дом≥ своЇњ причетност≥ до час≥в, коли украњнська козацька нац≥¤ випром≥нювала потужну енергетику - в б≥льш≥й чи менш≥й м≥р≥ шануЇмо, ц≥нуЇмо, але лише ¤к коштовний музейний експонат, що придатний т≥льки дл¤ збер≥ганн¤ в арх≥в≥ пам'¤т≥ - все-таки родова рел≥кв≥¤! ¬икористати ж його в сучасних обставинах всен≥велюючоњ цив≥л≥зац≥њ нац≥й-переможц≥в навр¤д чи вдастьс¤.

„и дивуватис¤, що козаччина списана до арх≥в≥в, ≥сторичних музењв ≥ в кращому випадку виставл¤Їтьс¤ у в≥тринах? ≤ чи багато приходить людей до цих в≥трин, щоб вдихнути хоч к≥лька ковтк≥в п'¤нкого диму переможних битв - п≥д  онотопом, ∆овтими ¬одами чи Ѕатогом?

ƒонедавна ≥ ¤ ставивс¤ до козаччини ¤к до ¤вища, що вичерпалос¤, до традиц≥њ, що перервалась, та щаслива зустр≥ч ≥з документальним романом ёр≥¤ √орл≥са-√орського "’олодний яр" спонукала мене зануритись у досл≥дженн¤ епохи Ќац≥ональноњ революц≥њ 1917 - 1920-х рок≥в, коли потужний вибух нац≥ональних почутт≥в до того стол≥тт¤ми приспаноњ "етнограф≥чноњ маси" неспод≥вано дл¤ вс≥х - ≥ своњх, ≥ чужих - призв≥в до тањнства в≥дродженн¤ украњнського народу та його передовоњ, ударноњ сили - украњнського козацтва. ≤ в≥дродженн¤ не ¤к бл≥доњ коп≥њ, а ¤к ориг≥налу - не менш ¤скравого за свого ≥сторичного попередника.

«гадаймо, ¤к оц≥нював украњнський народ час≥в Ќац≥ональноњ революц≥њ Ћейба “роцький, п≥д кер≥вництвом ¤кого ≥ зд≥йснювалас¤ ≥нтервенц≥¤ б≥льшовицькоњ –ос≥њ проти ”Ќ–: "” ньому (украњнському народов≥.- –. .) прокинувс¤ в≥льний дух запорозького козацтва ≥ гайдамак≥в, ¤кий спав сотн≥ рок≥в. ÷е страшний дух, що кипить, вируЇ, ¤к сам гр≥зний ƒн≥про на своњх порогах, ≥ змушуЇ украњнц≥в творити дива хороброст≥. ÷е той самий дух вольност≥, що давав украњнц¤м нелюдську силу прот¤гом сотень рок≥в воювати проти своњх гнобител≥в: пол¤к≥в, рос≥¤н, татар ≥ турк≥в - та здобувати над ними блискуч≥ перемоги".

—правд≥, в≥дродженн¤ козацтва в 1917 р. в≥дбулос¤ на найдзв≥нк≥ш≥й нот≥ - й далеко не л≥ричн≥й, бо за свою любов до Ўевченковоњ ”крањни м≥льйони людей щедро проливали кров - ≥ свою, ≥ чужу.

якщо козаччина минулих стол≥ть, ¤к правило, обмежувалась мр≥¤ми про "права ≥ вольност≥" (тобто автоном≥ю в межах т≥Їњ чи ≥ншоњ держави - –еч≥ ѕосполитоњ, ћосков≥њ, а то й “уреччини), зб≥льшенн¤ козацького реЇстру ≥ зарплатн≥, а чи не головним ≥мпульсом боротьби було обстоюванн¤ православноњ в≥ри, то ¬≥льне козацтво вже з весни - л≥та 1917 р. знало, чого хоче - ”крањнськоњ держави ≥ пор¤дку в н≥й, забезпеченого не проханн¤ми чи благанн¤ми, а силою украњнськоњ зброњ.

«а р≥внем нац≥ональноњ св≥домост≥ та сили козаччина ’’ ст. перевершила вс≥ попередн≥ козацьк≥ рухи, тож варто говорити нав≥ть не про в≥дродженн¤, а про розкв≥т украњнського козацтва.

 

 

 лейноди: символ влади чи залежност≥?

 

ѕеревагою козацтва ’’ ст. перед попередниками була в≥дсутн≥сть (необачно, на м≥й погл¤д, осп≥ваних) клейнод≥в, ¤к≥ давали украњнським гетьманам на гетьмануванн¤ монархи сус≥дн≥х ≥мперських держав, цим самим твор¤чи ≥Їрарх≥ю взаЇмин м≥ж народами. ≤ украњнц≥ в ц≥й ≥Їрарх≥њ не були на вищому щабл≥. Ѕо не вони давали клейноди турецькому султанов≥, королю чи московському царю...

 лейноди, ¤к≥ мали символ≥зувати владу у ¬≥йську «апор≥зькому, насправд≥ стали тавром самовбивчоњ прив'¤заност≥ козацьких пров≥дник≥в до московського воза, "корол≥вськоњ ласки" чи "милост≥ султановоњ"...

Ќ≥би прокл¤тт¤, пересл≥дувала наш народ ¤кась глибинна несамодостатн≥сть, що змушувала украњнц≥в у боротьб≥ проти одних ≥сторичних ворог≥в приречено шукати протекторату в ≥нших, котр≥ з готовн≥стю в≥дгукувались ≥ "осв¤чували" своњми данайськими клейнодами наше "пануванн¤ у своњй сторонц≥". «даЇтьс¤, лише ≤ванов≥ ћазеп≥ поталанило заручитись бойовою дружбою з народом, ¤кий не мав нам≥ру "дарувати" нам клейноди, тобто не збиравс¤ брати украњнц≥в п≥д св≥й протекторат. „им зак≥нчилас¤ ц¤ злука - в≥домо. ¬ основ≥ полтавськоњ катастрофи лежала в≥рн≥сть "хохльонк≥в" "царю-покровителю", ¤кий, н≥би ланцюгами, зв'¤зав клейнодами украњнський народ...

«розум≥ло, що в основ≥ ц≥Їњ "в≥рност≥" вгадуЇтьс¤ "хохл¤цька хитр≥сть", намаганн¤ ¤к не перемогти, то обшахрањти, або хоч вициганити допомогу, без ¤коњ чомусь не могли об≥йтис¤ могутн≥ покол≥нн¤ украњнського козацтва.

 

 

Ќасл≥дки стол≥ть окупац≥й

 

Ќеобх≥дн≥сть у боротьб≥ проти тих, хто кував нам невольницьк≥ кайдани, заручатис¤ п≥дтримкою тих, хто бачив нас в ≥сторичн≥й трун≥, ¤к лиха дол¤ пересл≥дувала украњнц≥в ≥ в ’’ стол≥тт≥: галичани й дос≥, наприклад, не можуть пробачити —имонов≥ ѕетлюр≥, що в≥н за збройну п≥дтримку у в≥йн≥ проти б≥льшовицькоњ –ос≥њ "продав ѕ≥лсудському √аличину". “ак само ≥ ми, наддн≥пр¤нц≥, не можемо дос≥ вибачити перех≥д ”крањнськоњ галицькоњ арм≥њ п≥д штандарти б≥логвард≥йського генерала ƒен≥к≥на, а пот≥м ≥ п≥д червон≥ прапори б≥льшовик≥в, котр≥, ¤к ≥ ден≥к≥нц≥, пооб≥ц¤ли галичанам в≥йськову п≥дтримку в боротьб≥ проти пол¤к≥в.

як бачимо, ненависть до в≥ков≥чного гнобител¤, така природна ≥ зрозум≥ла, спри¤ла поглибленню розколу роз≥рваного р≥зними окупантами украњнського народу. якби украњнц≥ перебували п≥д окупац≥Їю одного народу, то скинути його пануванн¤ було б значно легше...

Ќав≥ть одна до одноњ, оц≥ р≥зн≥ частини украњнського народу ("зах≥дн¤ки" ≥ "сх≥дн¤ки"), внасл≥док т¤жкоњ недол≥ - окупац≥й, починали ставитис¤ недоброзичливо: й сьогодн≥ в √аличин≥ можна почути зневажливе "москал≥" на наддн≥пр¤нц≥в, ¤к≥ мали нещаст¤ потрапити п≥д зверхн≥сть ћосков≥њ-–ос≥њ. “ак само прикро чути в л≥вобережних селах назвисько "польщаки" стосовно украњнц≥в ѕравобережж¤ - лише на т≥й п≥дстав≥, що вони колись були п≥д владою ѕольщ≥.

«ачароване коло украњнського бутт¤: ¤кщо визискуЇ ѕольща, то оч≥, повн≥ над≥њ, зводились до ћоскви; ¤кщо гнобителем виступала ћосков≥¤-–ос≥¤, то над≥њ покладались на ѕольщу або на “уреччину. ќц≥ детерм≥новано р≥зн≥ вектори спод≥вань приводили завжди до кривавих м≥жусобиць украњнц≥в.

як не згадати тут уславлену (дл¤ галичан) гору ћак≥вку, на ¤к≥й вони в часи ѕершоњ св≥товоњ в≥йни, захищаючи "тата ‘ранца-…осипа", надавали по зубах украњнц¤м, ¤к≥ прис¤гнули на в≥рн≥сть "царю-батюшкЇ".

ј ћотовил≥вка, п≥д ¤кою —≥чов≥ стр≥льц≥ ™вгена  оновальц¤ та збаламучене класовою пропагандою сел¤нство перемогли сердюк≥в, котр≥ разом ≥з загонами рос≥йських оф≥цер≥в захищали гетьманат ѕавла —коропадського?! ƒобре, що хоч ћотовил≥вка не осп≥вана у народних п≥сн¤х!

ј пох≥д на  ињв у 1920 р. "украњнсько-польськоњ арм≥њ" п≥д польським загальним командуванн¤м?! ’то протисто¤в украњнським частинам, т≥й же 3-й «ал≥зн≥й стр≥лецьк≥й див≥з≥њ ќлександра ”довиченка? „и не од¤гнен≥ у червоноарм≥йськ≥ шинел≥ сел¤ни ѕод≥лл¤, ¤к≥ не хот≥ли поверненн¤ польських пан≥в - з њхн≥м визиском, приперченим шов≥н≥змом? ќдним з орган≥затор≥в боротьби (п≥д червоними прапорами) проти "поверненн¤ польських пан≥в" виступив —емен ’арченко-’арчук - майбутн≥й героњчний отаман ѕод≥лл¤ ’мара, борець проти рос≥йського поневоленн¤.

ќй, вже ц≥ ор≥Їнтац≥њ... ¬они мали м≥сце нав≥ть у розпал Ќац≥ональноњ революц≥њ, коли, здавалось, н≥хто не здатний був зупинити бурхливу украњнську пов≥нь, коли украњнський народ, вибухнувши м≥льйонами сердець, пов≥рив у свою ≥сторичну перемогу.

“а не в≥рила в сили народу (≥ своњ власн≥) малорос≥йська соц≥ал≥стична ≥нтел≥генц≥¤, ¤ка неспод≥вано дл¤ себе очолила революц≥йну боротьбу "темних мас" проти тих, ≥з ким зростала в одн≥й, рос≥йськ≥й, культур≥, кого любила, в кого безмежно в≥рила (до останнього хрипу!), тобто проти "демократичноњ" –ос≥њ - своЇњ безумноњ вчительки "с раскосыми и жадными глазами". ÷¤ дурна над≥¤ соц≥ал≥ст≥в-москвоф≥л≥в ÷ентральноњ –ади минула (≥ то лише на ¤кийсь час) лише п≥сл¤ трагед≥њ  рут ≥ масових розстр≥л≥в украњнц≥в-ки¤н у лютому 1918 року.

 

 

÷ентральна –ада: зрада п≥д нац≥ональними прапорами

 

 ер≥вники ÷ентральноњ –ади не розглед≥ли в Ћютнев≥й революц≥њ початку революц≥њ украњнськоњ. Ќав≥ть коли нац≥ональне пробудженн¤ вирвало з малорос≥йськоњ летарг≥њ м≥льйони сел¤н ≥ козак≥в, коли Ќац≥ональна революц≥¤ заклекот≥ла в серц¤х м≥льйон≥в гн≥вом до –ос≥њ-поневолювачки, пров≥дники ÷ентральноњ –ади побачили в революц≥њ лише можлив≥сть зд≥йснити програми своњх парт≥й. ѕро державу украњнського народу в парт≥йних програмах не йшлос¤, мр≥¤лос¤ про зд≥йсненн¤ соц≥альних реформ (часто безглуздих) та про досить скромн≥ бажанн¤ в культурн≥й сфер≥. яка причина такоњ пол≥тичноњ ≥нфантильност≥ л≥дер≥в б≥льшост≥ пол≥тичних парт≥й?

јбо вони не могли у¤вити самоњ можливост≥ побудови власноњ держави, або њх ц≥лком влаштовувало житт¤ в рос≥йськ≥й ≥мпер≥њ, зрозум≥ло, "нов≥й, демократичн≥й", де будуть забезпечен≥ свободи слова, м≥тинг≥в, преси... јбо побоювалис¤, що на шл¤ху боротьби за украњнську державу доведетьс¤ зазнати репрес≥й... ќтож ≥ вз¤лис¤ вони, хоч ≥ за важлив≥, та все ж не першочергов≥ питанн¤: земельне, роб≥тниче та осв≥т¤нське. ј пол≥тично-державне легковажно залишили на розсуд ¬серос≥йських установчих збор≥в, ¤к≥ й мали "установити" "нову, демократичну" рос≥йську державн≥сть. як вигл¤даЇ, саме њњ буд≥вничими й бачили себе ћихайло √рушевський, ¬олодимир ¬инниченко та - що гр≥ха тањти - спочатку й —имон ѕетлюра. “ому патетична риторика 1-го ”н≥версалу була до болю знайомою: "Ќароде украњнський!.. ¬олею своЇю ти поставив нас, ”крањнську ÷ентральну –аду, на сторож≥ прав ≥ вольностей ”крањнськоњ «емл≥". «емл≥! Ќе держави! ўо й казати: типова риторика козаччини минулих стол≥ть.

јвтоном≥¤ - ≥ все тут. "Ѕаланс" м≥ж прагненн¤м мас до самост≥йност≥ та великодержавн≥стю “имчасового ур¤ду красномовн≥ оратори –ади знайшли в дивовижному виверт≥ - знаменитому пасаж≥ 1-го ”н≥версалу: "Ѕуде ”крањна в≥льною, не одд≥л¤ючись в≥д ус≥Їњ –ос≥њ". Ќ≥би сказав це рос≥йський демократ, ¤кий ≥ свобод вимагаЇ, й зберегти ≥мпер≥ю хоче. “ак, власне, ≥ було: саме рос≥йськими демократами на початку украњнськоњ революц≥њ й продовжувала за ≥нерц≥Їю в≥дчувати себе б≥льш≥сть кер≥вник≥в ÷ентральноњ –ади.

“а це ще не все... јвтори 1-го ”н≥версалу, побоюючись, очевидно, твердоњ руки ћоскви (хоч ≥ замаху на територ≥альну ц≥л≥сн≥сть –ос≥њ не зд≥йснили), посп≥шили розтлумачити, що 1-й ”н≥версал було прийн¤то лише тому, що "рос≥йський “имчасовий ур¤д не зважив на домаганн¤, ¤к≥ до нього поставила ÷ентральна –ада". “обто, коли б “имчасовий ур¤д зробив крок назустр≥ч (напевно, вистачило б ≥ удаваного компром≥су), то й "в≥льна ”крањна в межах ус≥Їњ –ос≥њ" не була б проголошена.

“екст 1-го ”н≥версалу ¤сно засв≥дчував, ¤коњ держави були буд≥вничими ћихайло √рушевський ≥ ¬олодимир ¬инниченко - вони й гадки не мали в≥дд≥л¤ти ”крањну в≥д –ос≥њ. ѕринаймн≥, в 1917 р. украњнськими самост≥йниками вони не були. ¬икористовуючи терм≥нолог≥ю тих час≥в, можна стверджувати, що п≥д час ”крањнськоњ нац≥ональноњ революц≥њ 1917 р. ¬олодимир ¬инниченко ≥ ћихайло √рушевський були контрреволюц≥онерами.

јле ж чому тод≥ 1-й ”н≥версал - св≥дченн¤ нашоњ малорос≥йськоњ недолугост≥ - й дос≥ виставл¤Їтьс¤ ¤к ≥сторичне звершенн¤? ¬≥н же вторинний, дефективний ≥, врешт≥, фатальний...

¬≥рн≥ "≥деалам загальнорос≥йського фронту" - й у в≥йн≥, й у пол≥тиц≥ - центральнорад≥вц≥ головний удар нанесли, зрозум≥ло, не по –ос≥њ, а по њњ ворогах: по украњнських революц≥онерах-самост≥йниках ≥з когорти ћиколи ћ≥хновського та ¬алентина ќтаман≥вського - творц¤х украњнськоњ арм≥њ, а отже найб≥льших ворогах –ос≥њ. —л≥д нагадати, що украњнськ≥ соц≥ал≥сти вважали арм≥ю взагал≥ й украњнську зокрема перешкодою дл¤ ос¤гненн¤ справжньоњ свободи, тому й вс≥л¤ко перешкоджали творити украњнське в≥йсько. “о чи мають рац≥ю де¤к≥ досл≥дники, ¤к≥ головною причиною украњнськоњ поразки у ¬извольних змаганн¤х називають "неготовн≥сть украњнського громад¤нства до проголошенн¤ украњнськоњ державност≥"? „и не забувають вони додати, що насамперед до самост≥йност≥ не була готова украњнська (насправд≥ малорос≥йська) ≥нтел≥генц≥¤, ¤ка стала до керма, не знаючи куди вести народ.

¬ажливу думку висловив у своњй книз≥ "¬извольна боротьба украњнського народу 1917 - 1921 рок≥в" (Ћондон, 1950) автор, ¤кий сховавс¤ за криптон≥мом "ќ. “.": "”крањнськоњ держави ми не в≥дбудовували п≥д одним гаслом: "Ќезалежн≥сть ≥ могутн≥сть украњнськоњ держави", ¤к це було, наприклад, при в≥дбудов≥ польськоњ чи чеськоњ держави, а в≥дбудовувати њњ п≥д р≥зними революц≥йними гаслами, ¤к≥ ставлено вище, чим ≥снуванн¤ украњнськоњ держави. ј було на Ќаддн≥пр¤нськ≥й ”крањн≥ чимало парт≥й ≥з р≥зними програмами".

 

 

ќр≥Їнтац≥њ, ор≥Їнтац≥њ...

 

ѕрикро звучить визначенн¤ згаданим ќ. “. голови ƒиректор≥њ ¬олодимира ¬инниченка, ¤к людини "з неви¤сненими погл¤дами". „и дивуватис¤, що курс ÷ентральноњ –ади пост≥йно зм≥нювавс¤ - внасл≥док зустр≥чних чи попутних пол≥тичних в≥тр≥в? —хема "державницького курсу" ÷ентральноњ –ади та ƒиректор≥њ у спрощеному вар≥ант≥ вигл¤дала так: ≥люз≥њ - розчаруванн¤ - нов≥ ≥люз≥њ - нов≥ розчаруванн¤ й шарпанина зам≥сть державноњ пол≥тики.

—початку - ≥люз≥њ стосовно рос≥йськоњ демократ≥њ та, в≥дпов≥дно, п≥дтримка њњ крок≥в, зокрема ≥ в≥йськовоњ пол≥тики - в≥йна з Ќ≥меччиною "до переможного к≥нц¤". ќтримавши в≥д рос≥йських демократ≥в на своњ скромн≥ та укл≥нн≥ проханн¤ велику дулю, кер≥вництво ÷ентральноњ –ади сприйн¤ло це ¤к ¤кесь прикре непорозум≥нн¤. ј, переконавшись у незм≥нност≥ рос≥йськоњ пол≥тичноњ ф≥гури, кинулось в ≥нший б≥к.

’оч ÷ентральна –ада ≥ негативно в≥дреагувала на переворот у ѕетроград≥, а все ж вона не могла пов≥рити у серйозн≥сть нам≥р≥в б≥льшовик≥в розпочати в≥йну проти "брат≥в"-украњнц≥в. Ѕа б≥льше, центральнорад≥вц≥ серйозно розраховували на участь б≥льшовик≥в у "загальнофедеральному" ур¤д≥. 4 грудн¤ 1917 р. √енеральний секретар≥ат у своњй в≥дпов≥д≥ на ультиматум –ади народних ком≥сар≥в червоноњ –ос≥њ нањвно пропонував "—ов≥ту Ќародних  ом≥сар≥в в≥дкликати большевицьк≥ полки з ”крањни" ≥ називав украњнц≥в братами "рос≥йських солдат≥в".

Ѕ≥льшовики, щоправда, все зробили, щоб ≥люз≥њ стосовно них не множилис¤: в≥йна проти ”Ќ– розгор¤лас¤ справжн¤. “а все ж... ÷ентральнорад≥вц≥ довго не могли пов≥рити, що "революц≥йна рос≥йська демократ≥¤" посунула в≥йська на ”крањну, до реч≥, н≥би на замовленн¤, роззброЇну малорос≥йськими пациф≥стами, ¤к≥ своњми "благими" нам≥рами стелили наш≥й Ѕатьк≥вщин≥ шл¤х у б≥льшовицьке пекло.

ѕ≥сл¤ б≥льшовицького обуха по голов≥ ÷ентральна –ада змушена була розкрити "дружн≥" об≥йми закл¤тим своњм ворогам - н≥мц¤м, проти ¤ких, ¤к ви¤вилос¤, дурно тримала до останнього "загальнорос≥йський фронт", у боротьб≥ з ¤кими вигубила цв≥т украњнськоњ нац≥њ, зокрема украњнський полк ≥мен≥ ѕавла ѕолуботка (в лютому 1918 р. п≥д час в≥дступу з  иЇва його чисельн≥сть становила лише 5 чолов≥к).

ќтож, збентежений ≥ розгублений украњнський соц≥ал≥стичний пров≥д звернувс¤ за допомогою до кайзер≥вськоњ Ќ≥меччини. јле, щоб проханн¤ було задоволене, треба, вв≥чливо по¤снили н≥мц≥, проголосити украњнську державн≥сть.

Ќ≥мецька дипломатична делегац≥¤ на Ѕерестейських переговорах буквально змусила ÷ентральну –аду (напередодн≥ втеч≥ з  иЇва) проголосити 4-й ”н≥версал. ≤накше - ¤кий статус би був в украњнськоњ дипломатичноњ делегац≥њ?  ого вона представл¤ла - частину –ос≥њ? як укладати м≥ждержавний догов≥р, у тому числ≥ й про в≥йськову допомогу? Ќа п≥дстав≥ ¤кого положенн¤ м≥жнародного права можна було надати терм≥нову п≥дтримку, власне, пор¤тувати нещасну ÷ентральну –аду, ¤ка завела себе у глухий кут безв≥дпов≥дальною пол≥тикою?

Ќ≥мецька арм≥¤ виконала те, на що спод≥валис¤ центральнорад≥вц≥: в бойов≥й сп≥впрац≥ з украњнськими частинами, зокрема ѕетра Ѕолбочана, повернула ÷ентральну –аду до  иЇва, а б≥льшовик≥в вигнала за меж≥ ”Ќ–. “а на цьому "гопсанн¤" "украњнського ур¤ду" не ск≥нчилос¤...

¬решт≥, н≥мц≥ стали не люб≥ центральнорад≥вц¤м, бо не захистили њх в≥д гетьмана ѕавла —коропадського, прих≥д ¤кого сам≥ д≥¤ч≥ ÷ентральноњ –ади й спровокували своЇю нем≥чн≥стю. ≤ повернули соц≥ал≥сти на стар≥ протин≥мецьк≥ позиц≥њ...

ѕ≥сл¤ пад≥нн¤ ≥мператора ¬≥льгельма в листопад≥ 1918 р. н≥мецька арм≥¤ втратила дл¤ украњнц≥в будь-¤ке державно-пол≥тичне значенн¤.

Ќе довго думаючи, соц≥ал≥стична ƒиректор≥¤ стала шукати оперт¤ у "буржуазноњ" јнтанти, ¤ка висадила окупац≥йн≥ в≥йська у п≥вденн≥ украњнськ≥ порти - ќдесу, ’ерсон, ћиколањв... ÷е було очевидним безглузд¤м ≥ св≥дченн¤м повноњ розгубленост≥. ≤ не т≥льки тому, що јнтанта вважала ƒиректор≥ю занадто л≥вою, фактично б≥льшовицькою, а отже неприйн¤тною. √оловне, що јнтанта в своњх геопол≥тичних планах просто не бачила на пол≥тичн≥й карт≥ св≥ту —амост≥йноњ ”крањни, б≥льше того, робила ставку на ≥сторичних ворог≥в ”крањни - –ос≥ю ≥ ѕольщу. ¬ ≥нтерес≥ јнтанти було в≥дбудувати –ос≥йську ≥мпер≥ю. ≤ не т≥льки щоб повернути своњ ≥нвестиц≥њ в њњ економ≥ку. ¬они бачили –ос≥ю ¤к майбутню противагу збитому на ¤кийсь час ≥з н≥г н≥мецькому колосу - ≥сторичному ворогов≥ ‘ранц≥њ. « ц≥Їю ж метою јнтанта в≥дроджувала й ѕольщу - насамперед њњ в≥йськову силу: польська держава мала у недалекому майбутньому виконати роль сх≥дного протин≥мецького форпосту.

”крањнська держава не вписувалась у ц≥ геопол≥тичн≥ комб≥нац≥њ, ба б≥льше, за њњ рахунок ≥ повинн≥ були посилитис¤ ѕольща та –ос≥¤. ÷ю ≥стину не змогли збагнути пров≥дники ƒиректор≥њ. ѓхн≥ безп≥дставн≥ спод≥ванн¤ привели врешт≥ ƒиректор≥ю до остаточноњ дискредитац≥њ в очах украњнських громад¤н, особливо тод≥, коли ур¤д ”Ќ– не наваживс¤ закликати украњнський народ до боротьби проти јнтанти, не оголосив в≥йни окупантам.

≤з тих же оманливих мотивац≥й ƒиректор≥¤ зайн¤ла вич≥кувальну тактику стосовно ƒобровольчоњ арм≥њ - протеже "Їд≥нонЇдЇл≥мськоњ" јнтанти, ввесь час перебуваючи в ≥люз≥¤х про можлив≥сть союзницьких стосунк≥в ≥з нею. ѕопри черговий холодний душ, ƒиректор≥¤ довго не могла пов≥рити, що знову пошилась у дурн≥ - допоки ден≥к≥нц≥ не "визволили" ”крањну ≥ не виставили з  иЇва об'Їднаноњ ”крањнськоњ арм≥њ. Ћише в середин≥ вересн¤ 1919 р., коли б≥логвард≥йц≥ окупували б≥льшу частину ”крањни, ƒиректор≥¤ оголосила в≥йну ƒен≥к≥ну.

≤ прозорою стаЇ в≥дпов≥дь на питанн¤ про справжн≥ причини ганебного - без битви - в≥дступу украњнськоњ арм≥њ з  иЇва 31 серпн¤ 1919 року. „и не лежала в основ≥ цього безмежно-нањвна в≥ра, що "непорозум≥нн¤" з ƒобровольчою арм≥Їю вдастьс¤ залагодити, що не можуть арм≥њ, ¤к≥ б'ютьс¤ проти сп≥льного ворога - б≥льшовик≥в, бути м≥ж собою в конфл≥кт≥?

Ќу, а в основ≥ цього тривалого звол≥канн¤ з оголошенн¤м в≥йни ƒобрарм≥њ (фактично, спри¤нн¤ рос≥йським окупантам) - бажанн¤ не з≥псувати давно з≥псут≥ стосунки з јнтантою, ¤ка сто¤ла за спиною генерала ƒен≥к≥на...

“ому й сел¤нський повстанський рух, ¤кий вл≥тку 1919 р. набув найб≥льшого свого розмаху, розгорнувс¤ не п≥д жовто-блакитними прапорами ”Ќ–, а п≥д червоними прапорами ≥ совЇтськими гаслами - "командукр" јнтонов-ќвсЇЇнко вм≥ло використав проти јнтанти ≥ ден≥к≥нц≥в украњнський патр≥отизм сел¤н, зокрема заможного населенн¤ ’ерсонщини, поповнивши своњ лави боЇздатними лег≥онами повстанц≥в п≥д проводом ћатв≥¤ √ригор'Їва, Ќестора ћахна та ≥нших, менш в≥домих отаман≥в.

ѕот≥м була ор≥Їнтац≥¤ ”Ќ– на ѕольщу, ¤ка загарбала зах≥дноукрањнськ≥ земл≥. ≤ ц¤ ор≥Їнтац≥¤ привела ”крањну до катастрофи: наш≥ одв≥чн≥ вороги, ¤к≥, коли мова йшла про ”крањну, завжди доходили згоди м≥ж собою, д≥йшли њњ ≥ на цей раз, зв≥сно, за рахунок ”крањни - –изький догов≥р 1921 року м≥ж ѕольщею ≥ –ос≥Їю лише зайвий раз п≥дтвердив цю давню ≥стину. ’оча задл¤ справедливост≥ сл≥д визнати, що першими авторами "збручанського шраму" на т≥л≥ ”крањни були ѕетлюра й ѕ≥дсудський.

≤ «бруч велетенською р≥заною раною ув≥йшов у т≥ло - ≥ св≥дом≥сть - украњнського народу.

 

 

”крањна ≥ Ќ≥меччина: друз≥ чи вороги?

 

 ер≥вники —п≥лки визволенн¤ ”крањни, ¤ку де¤кий час очолював ƒмитро ƒонцов, ≥ харк≥вський адвокат ћикола ћ≥хновський чи не першими зрозум≥ли необх≥дн≥сть використанн¤ н≥мецькоњ армади дл¤ розгрому –ос≥њ. “а заклики ћиколи ћ≥хновського про необх≥дн≥сть негайного сепаратного миру м≥ж ”крањною ≥ Ќ≥меччиною не знайшли розум≥нн¤ в кер≥вник≥в ÷ентральноњ –ади, дл¤ ¤ких "н≥мецький м≥л≥таризм" був жахливим опудалом. Ѕажанн¤ сепаратного миру з Ќ≥меччиною вони однозначно трактували ¤к "н≥ж у спину революц≥њ" .

ќчевидно, центральнорад≥вц≥ н≥коли не наважились би с≥сти за ст≥л переговор≥в. “а б≥льшовики першими п≥шли на сепаратн≥ мирн≥ переговори у Ѕерест≥ (Ѕрест-Ћитовську), тим самим зруйнувавши "Їдн≥сть загальнорос≥йського фронту". ќсь тут ≥ з≥грала звичка мавпувати рос≥йську пол≥тику - сл≥дом за б≥льшовиками у Ѕерест¤ вирушила й украњнська делегац≥¤. ѕоњздка була надзвичайно вдалою: Ѕерестейський догов≥р суттЇво розширив меж≥ нашоњ держави. Ќав≥ть Ѕогдан ’мельницький позаздрив би - без битв, будучи вигнаним ≥з  иЇва, раптом стати господарем становища...

Ќ≥мецьку арм≥ю чомусь ≥ дос≥ де¤к≥ досл≥дники (а може, пропагандисти) називають окупац≥йною. ’оч вона й прийшла на проханн¤ ÷ентральноњ –ади ≥ сп≥льно з украњнськими частинами визволила ”крањнську Ќародну –еспубл≥ку в≥д нашест¤ б≥льшовик≥в: ѕравобережна ”крањна була очищена за три тижн≥, а Ћ≥вобережна - до травн¤ 1918 року. ’ањм –аковський (через тиждень п≥сл¤ приходу до влади ѕавла —коропадського) на украњнсько-рос≥йських м≥ждержавних переговорах за¤вив про визнанн¤ —овЇтською –ос≥Їю ”крањнськоњ ƒержави, а на другий день п≥сл¤ цього ¬. јнтонов-ќвсЇЇнко склав ≥з себе повноваженн¤ головнокомандувача  расноњ арм≥њ в ”крањн≥.

јле н≥мецький солдат, ¤к ≥ кожен ≥нший, хот≥в њсти. ≤ його родина в Ќ≥меччин≥ теж. ј оск≥льки ÷ентральна –ада не виконувала пункт≥в Ѕерестейського договору, що стосувалис¤ поставок хл≥ба до Ќ≥меччини, то й довелос¤ н≥мц¤м зд≥йснювати "самов≥льн≥ рекв≥зиц≥њ".

Ќевже ÷ентральна –ада вважала, що н≥мц≥в годуватимуть б≥льшовики?

«а вигнанн¤ ≥сторичного ворога таки треба платити. ’оча б чимось, ≥ хл≥б - не найвища плата за збереженн¤ украњнськоњ державност≥.

Ќе сл≥д забувати, що разом ≥з н≥мецьким в≥йськом, кр≥м запорожц≥в ѕетра Ѕолбочана, йшли синьо- та с≥рожупанники. ÷≥лком слушно д¤куючи ћикол≥ ћ≥хновському за орган≥зац≥ю перших двох полк≥в украњнськоњ арм≥њ, ми ¤кось забуваЇмо сказати вд¤чне слово на адресу кайзер≥вськоњ Ќ≥меччини за створенн¤ див≥з≥њ синьожупанник≥в та јвстро-”горщин≥ - за —≥ру див≥з≥ю й ”крањнських с≥чових стр≥льц≥в.

ѕ≥сл¤ того, ¤к б≥льшовик≥в було вигнано з територ≥њ ”крањни, ви¤вилось, що ÷ентральна –ада немаЇ достатн≥х сил управл¤ти величезними просторами: гостро бракувало не лише власного в≥йська, але й ур¤довц≥в ≥ службовц≥в. “а, головне, що населенн¤, збаламучене пропагандою ÷ентральноњ –ади й дезор≥Їнтоване њњ безглуздою пол≥тикою, зокрема стосовно земл≥, значною м≥рою розчарувалось в украњнськ≥й влад≥. «б≥льшовичена частина населенн¤, користуючись в≥дсутн≥стю твердоњ влади, продовжувала жити з грабунк≥в. ÷≥й категор≥њ ближче були рос≥йськ≥ б≥льшовики з њхн≥м гаслом "ірабь наіраблЇнноЇ". —ел¤нство ≥ д≥дич≥в в≥дштовхнуло в≥д ÷ентральноњ –ади скасуванн¤ приватноњ власност≥ на землю. —тавка ÷ентральноњ –ади на нац≥ональн≥ меншини, ¤к≥ жили переважно в м≥стах та м≥стечках, теж не виправдала себе, тому що меншини мали в≥дм≥нн≥ в≥д украњнц≥в ≥нтереси.

ј тут ще по¤ва в ”крањн≥ н≥мецького в≥йська, проти ¤кого ст≥льки рок≥в воювали на фронтах —в≥товоњ в≥йни! ≤ до боротьби проти ¤кого ще минулого року закликала ÷ентральна –ада! яка нин≥ стала њх союзницею. “алановит≥ б≥льшовицьк≥ пропагандисти цього чудового шансу не втратили...

 оротше, лише р≥к минув в≥д дн¤ створенн¤ ÷ентральноњ –ади, а ентуз≥азм народу розв≥¤вс¤, ¤к дим. ÷е ж треба так керувати!

Ќ≥, не та була пол≥тика! Ќе пройшов цей р≥к п≥д Їдиним гаслом —амост≥йноњ ”крањни!

”крањна - на семи в≥трах - з ур¤дом, ¤кий не користувавс¤ п≥дтримкою переважноњ частини населенн¤, не вигл¤дала ¤к щось м≥цне, стале, життЇздатне. ѓњ слабк≥сть ≥ безпорадн≥сть буквально провокували до державного перевороту. “ому прих≥д √етьмана ѕавла —коропадського сл≥д розгл¤дати ¤к шанс пор¤тувати украњнську державн≥сть. ќсь ≥ вийшло: ми так будували њњ, що тепер доводилос¤ р¤тувати...

¬ день перевороту н≥хто на захист ÷ентральноњ –ади не став - х≥ба невеликий в≥дд≥л —≥чових стр≥льц≥в, ¤кий безпосередньо охорон¤в будинок ÷ентральноњ –ади. Ќав≥ть м≥н≥стри ÷ентральноњ –ади тихенько роз≥йшлись, не закликаючи народ до протид≥њ новопроголошеному гетьману, - видко, розум≥ючи, що н≥хто й не в≥дгукнетьс¤... Ќ≥мц≥ ж зайн¤ли позиц≥ю нейтрал≥тету, нейтрал≥тету, прихильного до гетьмана.

–еволюц≥¤ в Ќ≥меччин≥, поваленн¤ кайзера ¬≥льгельма 9 листопада 1918 р., ≥, ¤к насл≥док, поразка н≥мц≥в у —в≥тов≥й в≥йн≥, н≥мц≥в, що п≥дштовхнули ÷ентральну –аду до проголошенн¤ 4-го ”н≥версалу, стали повним ф≥аско й дл¤ нашоњ Ѕатьк≥вщини: зникла оружна сила, що п≥дпирала ”крањнську ƒержаву, зникли в≥дразу ≥ союзники на м≥жнародн≥й арен≥, адже вс≥ вони перед тим гуртувалис¤ навколо - тепер переможеноњ - Ќ≥меччини.

Ќ≥мецьк≥ частини через розбурхану протигетьманським повстанн¤м ”крањну посунули на свою батьк≥вщину...

“а не вс≥ н≥мецьк≥ воњни прагнули повернутис¤ до Ќ≥меччини, ¤ка тонула в хаос≥.

„лен ƒиректор≥њ ќпанас јндр≥Ївський стверджував: " оли настала н≥мецька катастрофа, представники н≥мецьких див≥з≥й звернулис¤ до голови ƒиректор≥њ ”Ќ– ≥з пропозиц≥Їю, що вони хочуть зостатись на ”крањн≥; будуть боронити њњ в≥д ворог≥в, а ƒиректор≥¤ хай прийме њх на службу й дасть земельн≥ над≥ли. ÷≥Їњ пропозиц≥њ ƒиректор≥¤ нав≥ть не розгл¤дала, вважала за фантастичну ≥ непотр≥бну. Ќатом≥сть запоб≥гала ласки та визнанн¤ у переможноњ јнтанти" (Ќаука минулого // Ѕатьк≥вщина. - “оронто, 1980. - „. 4).

ј то був шанс! ≤, ¤к завжди, промарнований!

„и згадував про нього —имон ѕетлюра, коли на початку 1920 р. змушений був вже не над≥ли земельн≥ в≥ддавати, а всю ¬олинь ≥ √аличину пол¤кам запродати за п≥дтримку у в≥йн≥ проти рос≥йських б≥льшовик≥в?!

ƒ≥йсно, украњнську ≥стор≥ю читати (≥ писати!) без брому й валер≥ани неможливо...

ќтож, хоч ≥ з великим зап≥зненн¤м, та сл≥д ¤кщо не под¤кувати, то визнати, що в 1918 р. н≥мц≥ були не окупантами, а союзниками украњнц≥в. ≤нша справа, ¤к ми скористалис¤ ≥з союзу з великим н≥мецьким народом...

 

 

"≤з соц≥ал≥стами держави не збудувати!"

 

јргументи, ¤кими соц≥ал≥стичн≥ орган≥затори протигетьманського повстанн¤ намагалис¤ виправдати свою ≥сторичну помилку, розбив ƒмитро ƒонцов. "...ѓх (демосоц≥ал≥ст≥в .- –.  .) протигетьманськ≥ аргументи, - писав в≥н у своњй книз≥ "–≥к 1918.  ињв", - були нещир≥, ними вони лиш маскували справжню причину своЇњ ворожнеч≥ до режиму 29 кв≥тн¤. ўо гетьман був "царським генералом" ≥ до 1917 р. не брав участ≥ в нац≥онально-украњнському рус≥?.. ÷е саме можна було б закинути ≥ генералам ƒиректор≥њ... ўо гетьман проголосив федерац≥ю з –ос≥Їю? ¬ устах соц≥ал≥ст≥в це не був аргумент, бо сам≥ вони були федерал≥сти... " аральн≥" загони по селах? ≤ це в устах соц≥ал≥ст≥в не був аргумент. Ѕо що були ц≥ загони, пор≥внюючи до большевицького нищенн¤ нашого сел¤нства? ј це ж не завадило нашим соц≥ал≥стам (√рушевський, ¬инниченко, ¬≥тик, Ћозинський, ё. Ѕачинський) визнати московсько-большевицьке правл≥нн¤ в  иЇв≥, ¤кому (вони) радо п≥шли служити, в≥дмовл¤ючись служити гетьманов≥. ўо гетьмана п≥дтримували н≥мц≥?.. јле ж н≥мц≥ п≥дтримували ≥ ÷ентральну –аду. ѓх ≥ запросила на ”крањну ÷ентральна –ада, не гетьман. ÷≥ аргументи в устах демосоц≥ал≥ст≥в були лише пропагандистськ≥. —правжн¤ причина њхньоњ ворожост≥ до режиму 29 кв≥тн¤ була та, що гетьман був чужого, ними зненавидженого середовища - був паном. ÷≥Їњ категор≥њ земл¤к≥в демосоц≥ал≥сти не зносили..."

≤ не розум≥ли, що без пана держави не збудувати. ј тих, хто збагнув цю просту ≥стину - ћ≥хновського, Ћипинського, ƒонцова, ѕолтавц¤-ќстр¤ницю та небагатьох ≥нших - безупинно п≥ддавали острак≥зму.

ј що ƒиректор≥¤, ¤ка п≥д приводом захисту ”крањни знищила п≥двалини ”крањнськоњ ƒержави √етьмана —коропадського? ƒмитро ƒонцов у книз≥ "–≥к 1918.  ињв" заф≥ксував пол≥тичну ауру "переможного" вступу ƒиректор≥њ до  иЇва.

 

"21 грудн¤... ¬≥д 14-го, по зан¤тт≥  иЇва республ≥канц¤ми... випущено з в'¤зниць большевик≥в... “енденц≥¤ - порозум≥тис¤ ≥з —овЇтами проти "антантських ≥мпер≥ал≥ст≥в"... ( оновалець) сказав, що за в≥йсько республ≥канське не ручить. —правила т¤жке враженн¤ ц¤ за¤ва. Ѕольшевики наступають на границ¤х ≥ п≥днос¤ть голову в краю. ¬с¤ центральнорад≥вська компан≥¤ вил≥зла на арену. ’амовитий тон газет, "косоворотки" московськ≥ й "товариш≥" в гетьманськ≥м палац≥...

«ас≥данн¤ ƒиректор≥њ... у п'¤тницю, 20-го. ¬≥дчитали декларац≥ю нового республ≥канського ур¤ду. ƒекларац≥¤ большевицька. ѕредставники вс≥х парт≥й... поставилис¤ до декларац≥њ прихильно... ¬≥д ≥мен≥ нашоњ парт≥њ ¤ зазначив у промов≥, що ƒекларац≥¤ не до прийн¤тт¤ "хл≥боробам". —к≥нчив свою промову так: "¬и почали вашу революц≥ю п≥д жовто-блакитним прапором украњнським, ви провалите њњ тепер п≥д червоним прапором соц≥ал≥зму. ¬и ск≥нчите њњ п≥д чорним прапором анарх≥њ"...

 

31 грудн¤. ƒиректор≥¤ йде вл≥во. ¬акханал≥¤. ¬с≥х викидають ≥з посад, хто не Ї соц≥ал≥стом. Ќ≥чого не розбудовують, рабське мавпуванн¤ большевизму. —трах перед р≥шучими д≥¤ми проти червоних.

 

5 с≥чн¤. ѕ≥зно ввечер≥ - продовженн¤ наради з  оновальцем... ¬ ус≥м, що ми почули, брин≥ла ¤кась тривога... ”нтертон був: нема з ким будувати державу. ”  оновальц¤ вирвалос¤ характерне: "« соц≥ал≥стами держави не збудувати!"

“им часом  расна арм≥¤ захопила  уп'¤нськ, окупанти п≥дходили до ’аркова. јле ¬инниченко н≥¤к не м≥г пов≥рити, що б≥льшовики - союзники ”крањнського нац≥онального союзу п≥д час протигетьманського повстанн¤, з ¤кими в≥н не один раз пив каву ≥ в≥в дружн≥ розмови - знову п≥шли в≥йною на ”крањну. ¬с≥ пов≥домленн¤ командувача Ћ≥вобережним фронтом јрм≥њ ”Ќ– ѕетра Ѕолбочана про просуванн¤ червоних загон≥в вглиб ”крањни ¬инниченко вважав брехнею ≥ провокац≥Їю. “а що ¬инниченко! √енеральний штаб не в≥рив пов≥домленн¤м полковника, що "наступають орган≥зован≥, м≥цн≥, регул¤рн≥ частини рос≥йського сов≥тського ур¤ду", хоча Ѕолбочан спов≥щав нав≥ть номери полк≥в ≥ пр≥звища командир≥в.

 омандувач Ћ≥вобережним фронтом јрм≥њ ”Ќ– не м≥г розпочати воЇнних д≥й проти червоних, оск≥льки ƒиректор≥¤ не оголошувала в≥йни, а в≥йськов≥ операц≥њ проти окупант≥в розц≥нили б ¤к спробу "посварити" украњнський та рос≥йський народи. ¬ своњх телеграмах до  иЇва ѕетро Ѕолбочан р≥шучо вимагав, щоб ƒиректор≥¤ оголосила нарешт≥ в≥йну агресорам.

јле ƒиректор≥¤ вагалас¤. Ќа початку с≥чн¤ полковник ѕетро Ѕолбочан змушений був в≥ддати наказ залишити ’арк≥в. Ћише 16 с≥чн¤ 1919 р. ур¤д ”Ќ– оф≥ц≥йно ствердив "≥снуючий уже в≥д к≥нц¤ листопада фактичний стан в≥йни —овЇтськоњ –ос≥њ проти ”крањни" (—тах≥в ћ. ƒруга совЇтська республ≥ка в ”крањн≥. - Ќью-…орк - ƒетройт - —крентон, 1957).

¬се ж ≥ по визнанню факту в≥йни ¬инниченко звинувачував не ћоскву, ¤ка збройною силою захопила вже значну частину —лобожанщини, половину „ерн≥г≥вськоњ губерн≥њ та частину  ињвськоњ, а Ѕолбочана, ¤кий намагавс¤ не допустити "украњнсько-рос≥йського порозум≥нн¤" (Ўтендера я. «асуджений до розстр≥лу. - Ћьв≥в: „ервона  алина, 1995).

ќтож, першоњ в≥йни з рос≥йськими б≥льшовиками не вистачило, щоб протверез≥ти.  ер≥вництво ”Ќ– знову зупинилос¤ на верс≥њ "непорозум≥нн¤ м≥ж братн≥ми народами - украњнським та рос≥йським", ¤ке будь-що треба залагодити, нав≥ть за рахунок власних нац≥ональних ≥нтерес≥в...

ѕрем'Їр ур¤ду ”Ќ– ≤сак ћазепа назвав 1919-й "роком найглибшого роз'Їднанн¤ та розпорошенн¤ украњнських сил". ўоправда, в≥н забув додати, що 1919-й наступив одразу по зреченню √етьмана ”крањни. “обто отой "р≥к найглибшого роз'Їднанн¤" украњнських сил став пр¤мим насл≥дком антигетьманського повстанн¤.

ћазепа з г≥ркотою говорить про дезор≥Їнтован≥сть - п≥д впливом б≥льшовицькоњ пропаганди - "малосв≥домих украњнських мас". «роблю суттЇве уточненн¤: п≥д впливом крайньол≥воњ, по-сут≥ б≥льшовицькоњ, пропаганди ¬инниченка, √рушевського, ћартоса та ≥нших пол≥тичних соц≥ал≥ст≥в-русоф≥л≥в. јдже украњнська маса насамперед хот≥ла слухати своњх, украњнц≥в. ≤ ¤кби оц≥, "своњ" говорили б те, що необх≥дне украњнськ≥й держав≥, а не т. зв. "рос≥йськ≥й демократ≥њ" - не повернулась би збро¤ син≥в проти матер≥-”крањни!

 

 

јнарх≥¤ "верх≥в" чи "низ≥в"?

 

Ќе варто сприймати всерйоз ремствуванн¤ непосл≥довних, хитких пров≥дник≥в "збунтованоњ демократ≥њ" стосовно "анарх≥чноњ" украњнськоњ стих≥њ. якраз революц≥йний народ, бажаючи м≥цноњ влади, ви¤вл¤в готовн≥сть п≥дпор¤дкуватис¤ украњнськ≥й влад≥. јле оск≥льки ÷ентральна –ада зациклилась на автоном≥њ, а народ хот≥в самост≥йност≥, то цей розрив мусив дати негативн≥ насл≥дки.

Ѕезперечно, прихильники "загальнорос≥йського фронту" можуть розц≥нити небажанн¤ двох перших полк≥в украњнськоњ арм≥њ вирушити на фронт вл≥тку 1917 р. захищати рос≥йську ≥мпер≥ю ¤к анарх≥ю, бунт, неп≥дпор¤дкуванн¤ ÷ентральн≥й –ад≥. “а чи можна назвати анарх≥Їю невиконанн¤ наказу, спр¤мованого проти Ѕатьк≥вщини? “им б≥льше, що, захопивши владу в  иЇв≥ в липн≥ 1917 р., ћикола ћ≥хновський ≥ його полуботк≥вц≥ поклали њњ до н≥г √рушевському та ¬инниченку. ј т≥ не лише побо¤лись вз¤ти владу з рук ћ≥хновського, але й все зробили, щоб "повернути" њњ рос≥¤нам - "повноважним" представникам “имчасового ур¤ду, ¤ких полуботк≥вц≥ були виарештували.

ћожна ≥ дисципл≥нованого во¤ка - полковника ѕетра Ѕолбочана - зобразити анарх≥стом, бо в≥н, бачте, в≥дмовивс¤ виконати самовбивчий наказ √оловного ќтамана про л≥кв≥дац≥ю старшинських ранг≥в в арм≥њ.

ћожна й перех≥д отамана √ригор'Їва на б≥к  расноњ арм≥њ розц≥нювати ¤к анарх≥ю ≥ зраду. јле ж в основ≥ цього кроку лежало небажанн¤ ƒиректор≥њ, позбавленоњ в≥ри в сили власного народу, оголосити в≥йну антант≥вським ≥нтервентам та безп≥дставний арешт ≥з наказу ѕетлюри авторитетного ≥ попул¤рного в≥йськового д≥¤ча ѕетра Ѕолбочана.

 оли в с≥чн≥ 1919 р. командуючий французьким десантом генерал д'јнсельм нахабно "запропонував" ƒиректор≥њ в≥двести украњнськ≥ в≥йська на л≥н≥ю Ѕ≥рзула - ¬ознесенськ - ћиколањв - ’ерсон, ƒиректор≥¤ погодилас¤ ≥ на це приниженн¤. ‘актично, це була зрада. «рада народу, ¤кий лишавс¤ на окупован≥й територ≥њ. Ќароду, ¤кий хот≥в воювати за свою свободу п≥д жовто-блакитним прапором.

—еред украњнц≥в знайшовс¤ воЇначальник, ¤кий не погодивс¤ з кап≥тул¤нтською пол≥тикою ”Ќ–. ÷е був отаман ћатв≥й √ригор'Їв. √анебна в≥дмова ƒиректор≥њ розпочати бойов≥ д≥њ проти окупант≥в на п≥вдн≥ ”крањни глибоко вразила його. ¬≥н посилаЇ ƒиректор≥њ ультимативну телеграму, в ¤к≥й вимагаЇ розпочати бойов≥ д≥њ проти загарбник≥в. “а ƒиректор≥¤, ¤ка так см≥ливо п≥дн¤ла руку на ”крањнську ƒержаву √етьмана ѕавла —коропадського, тепер виструнчилась перед јнтантою.

«найома ≥стор≥¤!

¬иразна ор≥Їнтац≥¤ јнтанти на реставрац≥ю рос≥йськоњ ≥мпер≥њ, вимога французького представника јнтанти п≥дпор¤дкувати украњнське в≥йсько ƒобровольч≥й арм≥њ та зд≥йснити кадров≥ зм≥ни в украњнському ур¤д≥ привела √ригор'Їва до твердого переконанн¤, що француз≥в треба "провчити", скинувши њх у море, - "¤к Їдину належну в≥дпов≥дь на ганебну пропозиц≥ю". ўо в≥н ≥ зробив... јле вже п≥д червоними прапорами...

ѕоказовою Ї й телеграма ћатв≥¤ √ригор'Їва до штабу «апор≥зького корпусу, в ¤к≥й в≥н по¤снював мотиви переходу в таб≥р червоних: "”  иЇв≥ з≥бралась отаман≥¤, австр≥йськ≥ фендрики резерви, с≥льськ≥ вчител≥ та вс¤к≥ кар'Їристи й авантюристи, ¤к≥ хот¤ть грати ролю державних муж≥в ≥ великих дипломат≥в. ÷е люди не фахов≥ й не на м≥сц≥, ¤ њм не в≥рю ≥ переходжу до б≥льшовик≥в, бо п≥сл¤ арешту полк. Ѕолбочана (22 с≥чн¤ 1919 р. - –.  .) ¤ вже не в≥рю в добро дл¤ нашоњ Ѕатьк≥вщини" (Ўтендера я. «асуджений до розстр≥лу).

Ћише у вересн≥ 1919 р. ƒиректор≥¤ оголосила в≥йну авангарду јнтанти - ƒобровольч≥й арм≥њ генерала ƒен≥к≥на. “а дл¤ цього треба було дочекатис¤ приниженн¤ 31 серпн¤ 1919 р. - коли ден≥к≥нц≥ в безцеремонний московський спос≥б виставили об'Їднане украњнське в≥йсько з  иЇва... –ос≥¤ни (¤к б≥л≥, так ≥ червон≥) своњми д≥¤ми допомогли нарешт≥ повн≥стю протверез≥ти кер≥вникам ”Ќ–.

√оловний ќтаман ”Ќ– —имон ѕетлюра, здаЇтьс¤, т≥льки тод≥ здобув всеукрањнське визнанн¤ й авторитет, коли р≥шуче став на стежку безогл¤дноњ в≥йни за украњнську ”крањну. ј його ≥м'¤ стало символом украњнського самост≥йницького руху. ≤ йому твердо п≥дпор¤дкувалис¤ вс≥, хто вважав себе ≥дейним борцем за ”крањну.

—каж≥ть, чи багато в≥домо в ≥стор≥њ отаманщини 1920-х рок≥в випадк≥в, щоб хтось ≥з козацьких ватажк≥в не п≥дпор¤дкувавс¤ —имонов≥ ѕетлюр≥ чи його повноважним представникам? “а мандат в≥д ѕетлюри в≥дкривав ус≥ втаЇмничен≥, недов≥рлив≥ повстанськ≥ серц¤! ≤м'¤ ѕетлюри дл¤ украњнського п≥дп≥лл¤ звучало ¤к всевладний пароль-наказ. Ќав≥ть тод≥, коли ѕетлюра вже не в≥д≥гравав рол≥ кер≥вного центру. ќтож шукаймо причини анарх≥чност≥ украњнськоњ стих≥њ не серед "низ≥в", а серед "верх≥в".

 

 

ѕочатки гайдамаччини

 

≈сери, ¤к≥ намагались в≥дображати ≥нтереси сел¤нства, вже навесн≥ 1917 р. закликали сел¤н забирати силою в пом≥щик≥в (д≥дич≥в) "нетрудову землю". ѕобачивши, що заклики йдуть в≥д аг≥татор≥в ур¤довоњ парт≥њ ÷ентральноњ –ади, сел¤ни стали на стежку грабунку ≥ руйнуванн¤ панських маЇтк≥в. “ак, наприк≥нц≥ серпн¤ 1917 р. почалис¤ перш≥ сел¤нськ≥ розбоњ. « часом есери та њхн≥ приб≥чники по центральнорад≥вськ≥й коал≥ц≥њ побачили в цих розрухах причину поразки ”крањнськоњ революц≥њ. «розум≥ло, що пока¤нн¤ чи просто визнанн¤ своњх помилок не було, тому й стр≥ли обвинувачень в анарх≥зм≥ полет≥ли в б≥к украњнського сел¤нства...

—л≥д звернути увагу на те, що погроми панських маЇтк≥в сталис¤ далеко перед тим, ¤к б≥льшовики захопили владу в ѕ≥тер≥. “о чи варто кивати в б≥к рос≥йських б≥льшовик≥в, мовл¤в, вони й "збаламутили нам сел¤н"? ≤з цим завданн¤м ц≥лком "усп≥шно" впоралис¤ центральнорад≥вськ≥ "б≥льшовики".

ј от середн¤ ланка украњнського кер≥вництва була на висот≥ становища, наприклад, голова ¬асильк≥вськоњ пов≥товоњ земельноњ управи ќвс≥й √ончар - майбутн≥й отаман Ѕурлака - вс≥л¤ко намагавс¤ утримати сел¤н в≥д розгрому панських маЇтк≥в, переконуючи, що њх можна використати з користю дл¤ сел¤н...

—правжн≥ми орган≥заторами революц≥йноњ стих≥њ ви¤вилис¤ отамани, ¤к≥ силою власного авторитету зосереджували в своњх руках абсолютну владу (в≥йськову, судову ≥ цив≥льну). ¬ час воЇнний це було доц≥льно, а коли отаман ви¤вл¤вс¤ нац≥онально-св≥домим украњнцем - то й ефективно, корисно дл¤ нац≥њ.

ѕовстанство, засп≥вом ¤кого в 1917 р. були ¬≥льне козацтво та анарх≥чн≥ ватаги гайдамак≥в, потребувало централ≥зованого кер≥вництва, точн≥ше - твердоњ, прихильноњ ≥ розумноњ, батьк≥вськоњ украњнськоњ руки. як слушно зауважив у своњй книз≥ "Ѕез територ≥њ" (ѕариж, 1934) ќлександр Ўульг≥н, перший м≥н≥стр закордонних справ ”Ќ–, повстанство "чекало т≥льки орган≥зуючоњ сили". ј не дочекавшись, почало творити њњ самост≥йно.

«розум≥ло, що серед отаман≥в були р≥зн≥ люди. ќдним ≥з таких "р≥зних" був ≥ Ќестор ћахно - людина небуденних талант≥в, але вихолощена в нац≥ональному в≥дношенн≥.

“рапл¤лис¤ отамани й суто крим≥нального характеру... “а не про них мова. ј про тих, хто вз¤в на себе в≥дпов≥дальн≥сть в≥дновити украњнську владу на власному терен≥ (та й на сус≥дн≥х)!

—еред приклад≥в, ¤к≥ п≥дтверджують здатн≥сть украњнц≥в до самоорган≥зац≥њ ≥ творенн¤ життЇдайноњ ≥Їрарх≥њ, можна назвати вже згадане ¬≥льне козацтво, арм≥њ ћатв≥¤ √ригор'Їва, ≤лька —трука, √улого-√уленка, ’олодно¤рську орган≥зац≥ю, ќлександр≥йську (—тепову) див≥з≥ю  ост¤ Ѕлакитного-ѕестушка, 144-у Ќадбужанську повстанську див≥з≥ю ≤полита ’мари-√одзик≥вського, ѕод≥льську повстанську групу якова ќрла-√альчевського та сотн≥ - б≥льших чи менших - загон≥в повстанських отаман≥в.

Ќазван≥ формац≥њ повинн≥ вв≥йти до в≥йськових п≥дручник≥в, ¤к зразок дисципл≥нованих, в≥дпов≥дно й ефективних украњнських збройних орган≥зац≥й, ¤к≥, не отримуючи допомоги в≥д державних ≥нституц≥й, змогли тривалий час усп≥шно боротис¤ проти ворога. Ќа чол≥ њњ сто¤ла повноц≥нна середн¤ ланка украњнського проводу. яка й витримала на своњх плечах т¤гар безпосереднього кер≥вництва ¬извольними змаганн¤ми.

“а що вол¤, вм≥нн¤ й подиву г≥дна вперт≥сть отаман≥в у в≥дстоюванн≥ свого, коли кер≥вництво ”крањнськоњ Ќародноњ –еспубл≥ки в≥д початку брело ман≥вц¤ми, ховаючи голови в≥д п≥вн≥чного в≥тру!..

 

 

ќтаманщина

 

” 1918-му ≥ наступних роках ¬≥льне козацтво влилос¤ до јрм≥њ ”Ќ–, ¤ка, безперечно, в≥д початку була формац≥Їю козацькою. Ќазви в≥йськових одиниць говор¤ть сам≥ за себе: «апорозька див≥з≥¤, «апорозький полк, √айдамацький к≥ш —лоб≥дськоњ ”крањни, полк чорношличник≥в, «апорозька —≥ч (ёхима Ѕожка)... Ѕули збережен≥ й традиц≥йн≥ принципи формуванн¤ козацького в≥йська з його под≥лом на кош≥, полки, курен≥, сотн≥... “е саме стосуЇтьс¤ й елемент≥в од¤гу, зокрема жупан≥в, шапок ≥з червоними чи чорними шликами та зовн≥шнього вигл¤ду з традиц≥йними козацькими вусами, голеними головами, з≥ скронь ¤ких зб≥гали войовнич≥ оселедц≥. “а головне: самоусв≥домленн¤ себе козаком, гордим нащадком славних прад≥д≥в великих. ќбов'¤зок же перед Ѕатьк≥вщиною ставав культом епохи украњнського ренесансу, в основ≥ ¤кого лежало побожне ставленн¤ до “араса Ўевченка, Ѕогдана ’мельницького, ≤вана ћазепи, ≤вана ¬иговського, ≤вана —≥рка,  ост¤ √орд≥Їнка. “а до кобзар≥в, ¤к≥ нав≥ювали ц≥ образи. ¬и¤вилос¤, що ≥сторична пам'¤ть народу не перервалас¤, а отже украњнц≥ мали вс≥ п≥дстави повернутис¤ з пол≥тичного небутт¤.

„имало орган≥затор≥в ¬≥льного козацтва очолили й повстанськ≥ загони. ћова про ≤лька —трука, ёрка “ютюнника, ≤вана ѕолтавц¤-ќстр¤ницю, —емена √ризла, якова ¬од¤ного, јнан≥¤ ¬олинц¤... ’≥ба дивно, що 14 березн¤ 1921 р. отаман 144-њ Ќадбужанськоњ повстанськоњ див≥з≥њ ≤полит ’мара-√одзик≥вський у наказ≥ є 8 висловив щиру под¤ку "панам козакам" за те, що чемно поводилис¤ з населенн¤м м. “еплика ≥ що "не було н≥¤ких позор¤щих наше ¬≥льне  озацтво випадк≥в". ÷ей наказ засв≥дчив, що отаман ’мара вважав свою див≥з≥ю формац≥Їю ¬≥льного козацтва. —л≥д зазначити, що й через ≥нш≥ накази под≥льського отамана проходить наскр≥зна - ≥ хвилююча! - думка про козацьке лицарство.

” 1919 р., коли ”крањна зануртувала протиб≥льшовицькими ≥ протиден≥к≥нськими повстанн¤ми, з п≥тьми в≥к≥в вип≥рнули т≥н≥ великих предк≥в та зачали кривавий бенкет "з≥ св¤ченими ножами". ¬оскреснули душ≥ «ал≥зн¤ка ≥ √онти - не одному отаманов≥ козаки-повстанц≥ подарували ц≥ славн≥ ≥мена. ¬оскреснув отаман √олий, ¤кий колись у сиву давнину знищив зрадника —аву „алого: дух √олого - дух нещадноњ помсти - вселивс¤ у “рохима Ѕабенка з наддн≥пр¤нського села ’рещатик. ¬оскреснув ≥ козак ћамай - його ≥м'¤ прибрав боровицький отаман як≥в ўириц¤ (до реч≥, по матер≥ - ћамай). ќжив ≥ славнозв≥сний Ѕайда: в нього перевт≥ливс¤ ген≥альний под≥льський отаман як≥в √олюк - такий же безм≥рно хоробрий, ¤к ≥ Ѕайда ¬ишневецький.

¬ернули ≥з забутт¤ ѕал≥й ≥ Ќечай, —≥рко й √алайда, Ѕогун ≥ ѕ≥дкова,  армелюк ≥  ривон≥с, Ќаливайко...

«акрутили верем≥ю по вс≥й ”крањн≥ нов≥тн≥ отамани гайдамак≥в, ¤к≥ дали своњ ≥мена наступним покол≥нн¤м борц≥в - ’мари, „орн≥ ¬орони, „учупаки,  ≥бц≥, яструби,  оршуни, ќрли ≥ ќрлики. Ћюбим зболеному серцю стануть повстанськ≥ ≥мена Ћютий, ярий, Ћихо, Ѕ≥да, Ћамай-ярмо,  ривда, √розний, ¬овгура, √р≥м, —атана, „орт,  олючий, —окира, «≥рви-√олова. «'¤вл¤тьс¤ отамани з р≥дк≥сними ≥менами јнгел, «добудь-¬ол¤, ћахомет, Ќерон, ÷≥сар, „≥ні≥с-хан, ÷езар... ¬≥тром рознесе по вс≥й ”крањн≥ гучн≥ пр≥звища - «елений, Ѕлакитний, „орний,  арий, “емний, ∆овто-Ѕлакитний...

ѕоез≥¤ зм≥шаЇтьс¤ з витонченим чорним гумором - ≥ з'¤вл¤тьс¤ по веч≥рн≥й зор≥ отамани з н≥би чемними ≥менами "ƒобрий ¬еч≥р", "Ќе ∆урись", "ќко". «-за рогу хати зрадника-сексота вип≥рнуть ≥ „орн≥ ћаски, ≥ „орн≥ “ерористи, ≥ √ниб≥да, ≥ √ул¤йб≥да, ≥ отаман “емного √аю ¬≥льного гайдамацтва.

ј на червоне в≥йсько насуне „орна ’мара. "»так, друзь¤, - говорилос¤ у зверненн≥ отамана 144-њ Ќадбужанськоњ повстанськоњ див≥з≥њ "—лушайте, красноармейцы", - бросайте оружие, и бросайте возможно скорее, ибо грозна¤ черна¤ туча (’ћј–ј) собираетс¤ над горизонтом и, когда она разразитс¤ дождем, это будет ваш конец"...

—тих≥¤ украњнська була буйною. ≤ все ж н≥хто з отаман≥в не наваживс¤ вз¤ти пр≥звище "’мельницький". ’оч отамани Ѕогдани були...

ј орган≥зувала животворну стих≥ю насамперед традиц≥¤, зокрема й традиц≥¤ п≥дпор¤дкуванн¤, але обов'¤зково - авторитетному д≥¤чев≥.

ќтаманщина, ¤ка забу¤ла в 1919 - 1920-х роках, стала лог≥чним продовженн¤м ¬≥льного козацтва. ¬ основ≥ њњ лежала буйна енергетика ƒн≥пра ≥ напоЇних ним степ≥в. ѕроте, не вс≥ розум≥ли значенн¤ в≥дродженн¤ степового украњнського духу, ¤кий збив з≥ свого шл¤ху не один народ чи ворожу оружну силу. “ак, не раз лунали кпини на адресу отамана «апорозькоњ —≥ч≥ (п≥зн≥ше ƒругоњ п≥шоњ див≥з≥њ јрм≥њ ”Ќ–) ёхима Ѕожка за те, що в≥н знаходивс¤ "п≥д впливом нав'¤зливоњ ≥дењ в≥дновленн¤ старожитноњ «апор≥зькоњ —≥ч≥ з њњ давн≥ми звича¤ми, традиц≥¤ми й зовн≥шн≥м вигл¤дом" (¬ишн≥вський ќ. ѕовстанський рух ≥ отаман≥¤. - ƒетройт, 1973. - —. 41). ≤ лише одним р¤дком, мимох≥дь, визнавалос¤, що в бою козакам Ѕожка не було р≥вних.

–≥вень нац≥ональноњ св≥домост≥ козак≥в був високий. Ќе щедрий на похвалу командувач повстанськими загонами ≥ орган≥зац≥¤ми ѕравобережноњ ”крањни в 1922 - 1923 роках отаман як≥в ќрел-√альчевський так оц≥нював повстанськ≥ кадри, ¤к≥ витримали на своњх плечах основний т¤гар ”крањнськоњ революц≥њ:

"¬ повстанчих в≥дд≥лах украњнський елемент був безсумн≥вно ≥дейний. ћоже, були одиниц≥ спочатку малосв≥дом≥, та при пост≥йн≥й прац≥ й вплив≥ пров≥дних одиниць ≥ менше св≥дом≥ робилис¤ ≥деал≥стами й фанатиками боротьби за нац≥ональну ”крањну. ¬ пост≥йн≥й боротьб≥ ми стали людьми не з цього св≥ту. ћи сто¤ли понад людськ≥ пристраст≥... Ћюди з таким наставленн¤м Ї св¤т≥ й страшн≥. ¬они можуть бути пророками, войовниками, апостолами... “ак≥ люди можуть пропов≥дувати правди, незнан≥ м≥льйонам смертник≥в, бо њх чола й серц¤ торкаЇтьс¤ ѕерст Ѕожий, внасл≥док чого в њхн≥х душах жевр≥Ї ≥скра безсмерт¤" (√альчевський-¬ойнаровський я. ѕроти червоних окупант≥в. -  рак≥в - Ћьв≥в: ”крањнське видавництво, 1942. - “. 2. - —. 146 - 147).

Ќаведена характеристика п≥дтверджуЇ тезу про те, що середн¤ ланка украњнського проводу була д≥Їздатною... ”крањнська ≥стор≥ограф≥¤ недооц≥нила наших великих попередник≥в - отаман≥в, старшин ≥ козак≥в ’’ ст., ¤к≥ боролис¤ не задл¤ збагаченн¤ чи прив≥лењв, не за "вольност≥", а за ”крањнську державу. ≤ боролись фанатично, безогл¤дно... « 1920 р., зазначаЇ "≈нциклопед≥¤ украњнознавства", "справа боротьби за незалежн≥сть ”крањни перейшла фактично до повстанц≥в" (–≥пецький —. ѕовстанський рух на ”крањн≥. ≈нциклопед≥¤ украњнознавства.- ѕариж - Ќью-…орк, 1971. - “. 3. - —. 2121).

«бройну боротьбу за ”крањнську Ќародну –еспубл≥ку отамани продовжували нав≥ть тод≥, коли ”Ќ– впала, перетворившись на ем≥грац≥йний центр, що перебував у глибок≥й депрес≥њ, а ”крањнська арм≥¤ опинилась у таборах дл¤ ≥нтернованих. Ќав≥ть коли √оловний ќтаман оф≥ц≥йно розпустив арм≥ю в 1924 р., нав≥ть тод≥, коли —имон ѕетлюра опинивс¤ в смертельному ѕариж≥, отамани √айдамацького краю продовжували боротьбу.

"я знав, - говорив у березн≥ 1921 р. як≥в √альчевський, - що новий повстанчий рух, ¤кий буде мною викликаний, не матиме вигл¤д≥в на позитивн≥ насл≥дки, особливо дл¤ учасник≥в повстанн¤. « перифер≥й ми ”крањни не створимо, окупант≥в не проженемо, але з ≥ншого боку не згинемо безславно, ¤к барани, а з≥ зброЇю в руках - по-козацьки...  ожна нова жертва - цеглина в наш нац≥ональний будинок, бо н≥коли людська кров не ллЇтьс¤ на марно!" (√альчевський-¬ойнаровський я. ѕроти червоних окупант≥в. -  рак≥в: ”крањнське видавництво, 1941. - “. 1. - —. 12).

«гадати в≥домих ≥ нев≥домих героњв, ¤к≥ закладали своњм подвигом цеглини в наш нац≥ональний будинок, пом'¤нути њх "незлим, тихим словом" - наш св¤тий обов'¤зок. ÷е отамани як≥в ќрел-√альчевський, як≥в Ѕайда-√олюк, ≤ван “рейко, ’арлам  равченко, ћикола  ушн≥р, як≥в ƒрагончук, ™вген ќвчарук, „орний ¬орон,  ирницький, —адовий, Ўпильовий,  оваленко, ¤к≥ продовжували збройну боротьбу до 1925 р. ƒо 1926 р. нищили окупант≥в ≥ зрадник≥в загони отаман≥в ≤вана «ел≥нського, ƒанила  ушн≥ра та  равчука, а заг≥н брат≥в ’оменк≥в - до 1927 року. ѕовстанська орган≥зац≥¤ "Ѕо¤ри" на чол≥ з ‘едором “ерешком була розгромлена лише в 1929 р. “≥льки на початку 1930-х рок≥в у бою загинули два з останн≥х героњчних брат≥в Ѕлажевських, ¤к≥ починали боротьбу ще в лавах ’олодно¤рськоњ орган≥зац≥њ, - —тепан ≥ јндр≥й...

“ак в≥дходили останн≥ в≥рн≥ воњни ”крањнськоњ революц≥њ 1917 - 1920-х рок≥в... “а на зм≥ну њм вже прийшло нове покол≥нн¤: в ”крањн≥ на ірунт≥ масового невдоволенн¤ шаленим визиском б≥льшовик≥в почали - п≥д гаслами "Ќехай живе —амост≥йна ”крањна!", "Ќехай кр≥пнуть ≥ зростають борц≥ за ”крањну!" - створюватис¤ нов≥ загони... –озпочавс¤ новий етап Ќац≥онально-визвольноњ боротьби.

 

 

—ел¤нськ≥ рухи напередодн≥ √олодомору

 

ћасов≥ виступи сел¤н почалис¤ в  ињвськ≥й окруз≥, а також Ўевченк≥вськ≥й, Ќ≥жинськ≥й, ¬≥нницьк≥й, ¬олинськ≥й... ” кв≥тн≥ 1929 р. «апор≥зький окружний в≥дд≥л •ѕ” пов≥домив про повстанн¤ в м. √ул¤й-ѕол≥, в ¤кому вз¤ло участь 800 ос≥б... 28 кв≥тн¤ в≥дбулис¤ сел¤нськ≥ заворушенн¤ в Ќовомосковську ƒн≥пропетровськоњ округи... ” травн≥ 1929 р. п≥д час проведенн¤ т. зв. землевпор¤дкуванн¤ вибухнули заворушенн¤ в с. ¬олод≥њвц≥ ћогил≥в-ѕод≥льськоњ округи... 4 травн¤ 1929 р. почалос¤ повстанн¤ в с. “ерн≥вц≥ Ўевченк≥вськоњ округи п≥д час спроби м≥л≥ц≥њ заарештовувати м≥сцевого св¤щеника. Ќаступного дн¤ з т≥Їњ-таки причини в≥дбулос¤ масове заворушенн¤ в.с. –отм≥стр≥вц≥. ¬ с. Ѕерез≥вц≥ ƒолинського району  ривор≥зькоњ округи сел¤ни вперто боронили церкву... Ќа початку травн¤ 1929 р. сутички п≥д час антирел≥г≥йних демонстрац≥й в≥дбулис¤ в с. Ќова ѕрага «≥нов'њвськоњ округи... 16 травн¤ ставс¤ масовий виступ сел¤н у —тароб≥льську на ƒонеччин≥, а на початку червн¤ - в с. –икове јртем≥вськоњ округи п≥д час закритт¤ церков...

¬идно, в≥стки про повстанн¤ в ”крањн≥ перетнули кордони ≥ подали над≥ю украњнськ≥й ем≥грац≥њ. ќлександр Ўульг≥н у своњй книз≥ "Ѕез територ≥њ" (ѕариж, 1934) нав≥в такий спогад: "™. ’. „икаленко, що мав прикр≥сть передбачити в добу розкв≥ту державност≥ њњ пад≥нн¤, тепер (1929 р.) серед б≥ди ≥ немощ≥в, на смертному лож≥ сидючи, говорив ≥з блискучими очима: "”крањна воскресла. «усилл¤ наш≥ не пропали марно!"

Ќа початку 1930 р. козацько-сел¤нський рух значно поширивс¤. ¬≥н проходив п≥д гаслами: "√еть —–—–!", "√еть радвладу!", "√еть комун≥ст≥в!", "’ай живе в≥льна ”крањна, геть —ќ«и й комуни!", " олгосп - це стара панщина. Ќайкраще - це зробити повстанн¤, знищити рад¤нську владу", "«в≥льнимо ”крањну в≥д московськоњ влади. ’ай живе ”крањна! ’ай живуть захисники ваш≥!", "Ќе треба нам —ќ«у, а дайте нам волю ≥ свободу, войни ми ждемо... Ќе хочемо кров≥ послЇдньоњ отдати, а хочемо ще й вашу пролить..." (¬асильЇв ¬., ¬≥ола Ћ.  олектив≥зац≥¤ ≥ сел¤нський оп≥р на ”крањн≥ /листопад 1929 - березень 1930/. - ¬≥нниц¤: Ћогос, 1997).

«г≥дно з пов≥домленн¤м ƒн≥пропетровського окружного в≥дд≥лу •ѕ” в≥д 5 кв≥тн¤ 1930 р., у Ѕлизнец≥вському та ѕетропавл≥вському районах "зорган≥зувалас¤ банда близько 30 ос≥б, ¤ка згодом зросла до 80 ос≥б, озброЇних обр≥зами, дробовиками й почасти гвинт≥вками... √асло банди: "ƒавайте завойовувати ≥ншу свободу, геть комуну!" ÷им загоном було вчинено низку напад≥в на села згаданих район≥в та ѕавлоградщини, ¤к≥ супроводжувалис¤ розгромом колгосп≥в, убивствами комун≥ст≥в та с≥льських актив≥ст≥в (села  аховка, —онцеве, ћар'њвка, ѕут¤тине, “ерн≥вка, Ѕогдан≥вка, хутори ќсадчий, Ќова ƒача)". ѕовстанський заг≥н поповнювавс¤ головним чином молоддю. ƒл¤ л≥кв≥дац≥њ повстанського загону було вид≥лено оперативну групу в≥д окружного •ѕ” з 15 ос≥б та три озброЇних загони м≥л≥ц≥њ у склад≥ 230 б≥йц≥в. ѕовстанський заг≥н вступив у нер≥вний б≥й ≥з каральними загонами ≥, зазнавши втрат, був розпорошений... ѕод≥бний повстанський заг≥н орган≥зувавс¤ на початку кв≥тн¤ на меж≥ Ћубенськоњ та ѕрилуцькоњ округ чисельн≥стю в 30 ос≥б. Ѕуло вчинено нальоти на ст. ƒрабове та с. ѕереросле. «аг≥н був л≥кв≥дований силами •ѕ”...

ћали м≥сце виступи сел¤н у с.  ордел≥вц≥  алин≥вського району, що на ¬≥нниччин≥, у Ўаргород≥ (до 1500 ос≥б), у селах —лобода, “равна,  лекотина, «а¤ч≥вка,  опистирин, ћихайл≥вка ћурафського району, в сам≥й ћураф≥.

ѕридушенн¤м сел¤нських заворушень керував особисто голова •ѕ” ”—–– ¬. Ѕалицький. ” спецзведенн≥ в≥д 13 березн¤ 1930 р. в≥н зазначав, що "становище в “ульчинськ≥й окруз≥, де останн≥ми дн¤ми в≥дзначалос¤ безперервне загостренн¤ масових виступ≥в, характеризуЇтьс¤ пог≥ршенн¤м обстановки. ¬ ц≥лому р¤д≥ пункт≥в констатуЇтьс¤ розвиток повстанських тенденц≥й. ћасов≥ виступи нос¤ть гострий характер ≥ проход¤ть п≥д ¤скраво вираженими контрреволюц≥йними гаслами" (¬асильЇв ¬., ¬≥ола Ћ.  олектив≥зац≥¤ ≥ сел¤нський оп≥р на ”крањн≥ /листопад 1929 - березень 1930/ - ¬≥нниц¤: Ћогос, 1997).

” “ульчинськ≥й окруз≥ навесн≥ 1930 р. чек≥сти заф≥ксували 147 сел¤нських виступ≥в. Ѕуло розгромлено дес¤тки с≥льрад. Ќайб≥льше поширивс¤ повстанський рух у Ѕершадському, ƒжуринському та ќбод≥вському районах. √асла повстанн¤: "√еть рад¤нську владу!", "’ай живе самост≥йна ”крањна!"

¬ √раб≥вц¤х сел¤ни орган≥зували к≥нний заг≥н у 15 козак≥в... ” с.  озинц¤х “рост¤нецького району п≥д натиском сел¤н розб≥гс¤ комун≥стичний актив села. ќзброЇн≥ повстанц≥ вчинили напад на комун≥стичний заг≥н.

јналог≥чною ситуац≥¤ була у Ѕрацлавському район≥, де повстали села „ук≥в, «¤тк≥вц≥, ћачуха, —крицьке, —амчинц≥... "ќсобливо гостре становище склалос¤ в с. Ѕалан≥вц≥ та ѕоташн≥й Ѕершадського району, де м≥сцев≥ органи влади були л≥кв≥дован≥, члени рад та орган≥зац≥й  Ќ— втекли, парт≥йц≥ та комсомольц≥ перебували в л≥с≥. «а даними окружного в≥дд≥лу •ѕ”, все населенн¤ озброЇне вилами, лопатами, сокирами й ≥ншими знар¤дд¤ми. Ќа околиц¤х виставлено стеж≥. Ќатовпи сел¤н у дек≥лька сот ос≥б сп≥вають "ўе не вмерла ”крањна". «а агентурними даними •ѕ”, в цьому район≥ велас¤ п≥дготовка до повстанн¤, зокрема наступу на районний центр Ѕершадь... ” зведенн≥ в≥дзначалос¤, що учасники заворушень об'Їднуютьс¤, посилають г≥нц≥в до сус≥дн≥х с≥л. √острий характер мав виступ в с. √ар¤ч≥вц≥ ћ'¤стк≥вського району, де "натовп у 1000 - 2000 ос≥б чинить оп≥р прибулому до села загону, ¤кому доводитьс¤ в≥дступати з такоњ причини: попереду натовпу йдуть ж≥нки ≥ д≥ти, ¤к≥ кидаютьс¤ п≥д ноги кон¤м" (¬асильЇв ¬., ¬≥ола Ћ.  олектив≥зац≥¤ ≥ сел¤нський оп≥р на ”крањн≥ /листопад 1929 - березень 1930/. - ¬≥нниц¤: Ћогос, 1997).

19 березн¤ 1930 р. секретар “ульчинського окружного парт≥йного ком≥тету ћ. ќскерко допов≥дав у ÷  про тривожний стан “ульчинськоњ округи: повстанц≥ розгромили й л≥кв≥дували 62 с≥льради, з них переобрано 12, у восьми селах обрано старшин... «аф≥ксовано 8 випадк≥в збройних сутичок (√ар¤чк≥вка, ¬≥льшанка, Ѕалан≥вка та ≥н.). Ѕуло зареЇстровано дв≥ "банди" повстанц≥в. ќдин ≥з загон≥в, ¤кий д≥¤в у √ар¤чк≥вц≥, в≥в боњ з в≥йськовим п≥дрозд≥лом, але змушений був в≥дступити... ѕоказовими були гасла повстанц≥в: "√еть рад¤нську владу", "ƒайте другу державу!", "—амост≥йну ”крањну!"

Ќе сто¤в осторонь ≥ „ечельницький район... ¬ околиц¤х с. ћетан≥вки д≥¤в повстанський заг≥н у 40 - 45 чолов≥к... «бройн≥ сутички з окупантами були в с. ¬ерх≥вц≥ ќбод≥вського району... ƒовкола повстанських с≥л рилис¤ окопи... «бройний оп≥р в≥йськовим загонам було вчинено в ћ'¤стк≥вському район≥ б≥л¤ с≥л √ар¤чк≥вки та ¬≥льшанки... « с. Ѕалан≥вки Ѕершадського району до л≥су "п≥шло 500 чолов≥к, озброЇних вилами й сокирами"... ¬ с.  онаш≥ ќбод≥вського району було в≥дслужено панахиду по рад¤нськ≥й влад≥...

«а п≥драхунками •ѕ” в пер≥од м≥ж 20 лютим та 2 кв≥тнем 1930 р. в ”крањн≥ в≥дбулос¤ 1716 масових виступ≥в, з ¤ких 15 квал≥ф≥кувалис¤ ¤к збройн≥ повстанн¤ (“ульчинська та ќдеська округи). ѕовстанськ≥ загони д≥¤ли в Ѕердич≥вськ≥й, ’арк≥вськ≥й, –оменськ≥й, “ульчинськ≥й ≥ Ўепет≥вськ≥й округах - всього не менше 18 збройних в≥дд≥л≥в («≥нченко ј. ¬есна 1930 року. ”крањнське сел¤нство: "√еть комун≥ст≥в! ƒайте нам волю!" // ”крањнське слово. -  ињв, 2000. - „. 13).

 

 

Ќа ем≥грац≥њ

 

ƒе ж був у цей час пров≥д украњнський? ѕобитий ≥ розварений, в≥н на ем≥грац≥њ продовжував поливати жовчю украњнське "анарх≥чне" сел¤нство, ¤ке, на його думку, т≥льки ≥ винне в поразц≥ Ќац≥ональноњ революц≥њ.

 олишн≥ кер≥вники ÷ентральноњ –ади не прозр≥ли нав≥ть на ем≥грац≥њ. Ћише —имон ѕетлюра героњчним чином - спокутував перед Ѕатьк≥вщиною своњ ≥сторичн≥ помилки. ≤нш≥ ж дал≥ перекладали власну вину на плеч≥ других, ¤к≥, до реч≥, продовжували боротьбу за свободу Ѕатьк≥вщини.

ѕочаток новоњ хвил≥ Ќац≥онально-визвольноњ боротьби на початку 1930-х рок≥в на Ќаддн≥пр¤нщин≥ продемонстрував, що украњнське село не лише не здалос¤, але й, поповнивши своњ сили новим покол≥нн¤м, перейшло у в≥дчайдушний наступ на споконв≥чного ворога. “ому голод 1932 - 1933 рок≥в не був випадковим: саме апокал≥птичним терором √олодомору чужинець нам≥ривс¤ нав≥ки упокорити, а точн≥ше - всуц≥ль знищити украњнське село.

“а ≥ п≥сл¤ цих страшних утрат украњнське село продовжувало жити.

ј на ем≥грац≥њ продовжував працю фанатичний подвижник гетьманськоњ ”крањни ≤ван ѕолтавець-ќстр¤ниц¤, ¤кий, ¤к колись задунайськ≥ козаки, розпочав творити козацтво на чужин≥: в Ќ≥меччин≥, ѕольщ≥, Ѕолгар≥њ, –умун≥њ, „ехословаччин≥, нав≥ть ћарокко...

Ќа територ≥њ ѕольщ≥ (в √аличин≥) набула поширенн¤ ”крањнська в≥йськова орган≥зац≥¤, на чол≥ з колишн≥м отаманом ќсадного корпусу —≥чових стр≥льц≥в ™вгеном  оновальцем. ” 1929 р., об'Їднавшись ≥з низкою ≥нших п≥дп≥льних украњнських орган≥зац≥й, ”¬ќ перетворилас¤ на ќ”Ќ, що стала одним ≥з центр≥в терористичноњ акц≥њ проти визискувач≥в нашого народу. ѓњ члени, ¤к≥ виховувались на традиц≥¤х збройноњ боротьби наддн≥пр¤нц≥в, разом з≥ старшинами ”Ќ– вз¤ли участь у збройн≥й боротьб≥ за становленн¤  арпатськоњ с≥ч≥ (1939), ѕол≥ськоњ с≥ч≥ отамана Ѕульби-Ѕоровц¤ (1941 - 1942) та ”ѕј п≥д проводом –омана Ўухевича, ¤кий вз¤в соб≥ за псевдо пр≥звище поета-повстанц¤ з ¬еликоњ ”крањни √рицька „упринки - орган≥затора протиб≥льшовицького повстанн¤ в м. ќглав≥ (√оголев≥) „ерн≥г≥вськоњ губерн≥њ в серпн≥ 1919 року.

 арпатська с≥ч, ѕол≥ська с≥ч, ”крањнська повстанська арм≥¤ - безперечно формац≥њ козацьк≥: ≥ за духом, ≥ за принципами формуванн¤ (все т≥ ж пам'¤тн≥ сотн≥ та курен≥). ЌемаЇ сумн≥ву в тому, що ™вген  оновалець та јндр≥й ћельник - безпосередн≥ учасники Ќац≥онально-визвольноњ революц≥њ 1917 - 1920-х рок≥в на ¬елик≥й ”крањн≥ та њњ видатн≥ орган≥затори - заклали в п≥двалини украњнських збройних формувань 1930 - 1940 рок≥в не т≥льки св≥й бойовий досв≥д змагань на ¬елик≥й ”крањн≥, але ≥ њњ ¬еликий ƒух.

” творенн≥ структур ѕол≥ськоњ с≥ч≥ вз¤ли участь повстанськ≥ отамани ≤ван “рейко (п≥зн≥ше генерал-хорунжий ”ѕј) та як≥в Ѕайда-√олюк (п≥д псевдон≥мом ћалин≥вський). ” “араса Ѕульби-Ѕоровц¤ колишн≥ отамани стали радниками з питань партизанськоњ тактики. 5 серпн¤ 1941 р. колишн≥й сквирський отаман ≤ван “рейко оформив догов≥р ≥з “арасом Ѕульбою-Ѕоровцем про участь украњнських монарх≥ст≥в у лавах ”крањнськоњ повстанськоњ арм≥њ "ѕол≥ська с≥ч". ј под≥льський отаман як≥в √альчевський 1942 року створив √рубеш≥вську пов≥тову самооборону на ’олмщин≥ ≥ боронив украњнське населенн¤ в≥д польського насильства. ѕ≥сл¤ загибел≥ отамана ќрла в березн≥ 1943 р. заг≥н очолив його заступник ёрко ¬олощук, ¤кий невдовз≥ став одним ≥з командир≥в ”ѕј...

 

¬исновки

 

ѕодвиг козак≥в-гайдамак≥в Ќаддн≥пр¤нськоњ ”крањни початку ’’ ст. не лише став закличним прикладом дл¤ романтичноњ молод≥ ¬олин≥ й √аличини, ¤ка склала основу героњчноњ ”ѕј, що в 1940 - 1950-х роках г≥дно продовжила традиц≥ю лицарського служ≥нн¤ Ѕатьк≥вщин≥, але й дос≥ жахаЇ душ≥ нащадк≥в окупант≥в. „и не тому дос≥ не реаб≥л≥тован≥ отамани √айдамацького краю та лицар≥ ”ѕј?!

ќтамани Ќаддн≥пр¤нськоњ ”крањни ≥ во¤ки ”ѕј, народжен≥ думами кобзар≥в та " обзарем" “араса Ўевченка, стали вт≥ленн¤м мр≥й нашого ѕророка про гн≥вну розплату над гнобител¤ми украњнського народу. ¬они, св¤т≥ оборонц≥ ¬≥тчизни, справд≥ були д≥тьми “арасовими ≥ за духом, ≥ за кров'ю. ј Ўевченко сам н≥коли не забував, що "Ї внуком гайдамаки, а кров його - то кров кол≥њв-гез≥в" (Ћипа ё. —ел¤нський король. Ѕ≥й за украњнську л≥тературу.-¬аршава, 1935).

” неперервност≥ ц≥Їњ традиц≥њ - сила нашого духу ≥ запорука майбутньоњ перемоги. ѕройшовши страшне випробуванн¤ ћосков≥Їю-–ос≥Їю, ѕольщею та “уреччиною, ми стали багатш≥ досв≥дом боротьби, а отже сильн≥шими - ≥ духом, що "т≥ло й душу рве до бою", ≥ в≥рою в неминучу перемогу нашого народу.

 

Ќа бойовому ≥сторичному шл¤ху лицарських нац≥й нав≥ть поразки обертаютьс¤ на перемогу. “ак сталос¤ ≥ п≥д час нац≥онально-визвольних воЇн 1917 - 1930-х та 1940 - 1950-х рок≥в, коли ми остаточно сформувалис¤ ¤к пол≥тична нац≥¤, голос кров≥ ¤коњ почули в усьому св≥т≥.

¬≥дгом≥н цього впевненого гуку про право украњнц≥в на державне бутт¤ в≥дбивс¤ в серц¤х украњнського народу 1 грудн¤ 1991 р., коли на референдум≥ була стверджена ƒержавна самост≥йн≥сть ”крањни.

’ай ≥ серц¤ наших нащадк≥в в≥дгукнутьс¤ вд¤чно на св¤т≥ голоси козацькоњ ”крањни. ≤ це буде запорукою њњ перемоги.

 

 

 

Ќ≈ƒќ¬√≈ ўј—“я ѕќЋ ќ¬Ќ» ј ЅќЋЅќ„јЌј

 

¬ н≥ч 9 лютого 1918 р. кер≥вництво ÷ентральноњ –ади пан≥чно покидало  ињв. ѕро евакуац≥ю знало лише вузьке коло кер≥вних ос≥б, њхн≥х родич≥в та знайомих. Ќе були пов≥домлен≥ про евакуац≥ю н≥ державн≥ установи, н≥ штаб оборони  иЇва на чол≥ з генералом ¬асилем  ир≥Їм, н≥ в≥йськове м≥н≥стерство, н≥ штаб ¬≥льного козацтва, ¤к≥ продовжували в т¤жких бо¤х утримувати оборону. Ќав≥ть де¤к≥ м≥н≥стри та члени ÷ентральноњ –ади взнали про евакуац≥ю лише тод≥, коли ћихайло √рушевський вже був далеко за м≥стом...

ѕо —в¤тошинському шосе, в б≥к ∆итомира, тихо посувалис¤ рештки частин кињвськоњ залоги. "„ервона луна пожеж≥ надавала постат¤м ¤когось м≥ф≥чного вигл¤ду... Ѕез обоз≥в, без харч≥в, без запасу набоњв йшли в нев≥дому будучн≥сть непоборн≥... ќдн≥ в широких штанах з "оселедц¤ми" на голов≥, друг≥ з довгими кольоровими шликами на шапках, ≥з кривими шабл¤ми й п≥стол¤ми за очкуром. ≤шли в шинел¤х без наплечник≥в, ≥з рушниц¤ми без багнет≥в. —ердюки, богдан≥вц≥ йшли в чорних баран¤чих шапках ≥з кулеметними стр≥чками через плече. √айдамаки - в червоних кожушках, ≥з довгими червоними шликами... ѕозаду вс≥х, прикриваючи в≥дступ, йшов п≥дполковник Ѕолбочан з≥ своњм в≥дд≥лом" 1.

ѕетро Ѕолбочан прикривав пан≥чний в≥дступ руњнник≥в украњнського в≥йська, тих, хто незабаром звинуватить ≥ його в "м≥л≥таризм≥", "воЇнщин≥" та "реакц≥йност≥". Ќа постоњ в с. √нат≥вц≥, що над р≥чкою ≤рп≥нь, було вир≥шено з≥брати вс≥ частини в ќкремий запорозький заг≥н, командиром ¤кого став генерал  ост¤нтин ѕрисовський. Ћише —имон ѕетлюра, не бажаючи н≥кому п≥дкор¤тис¤, в≥дмовивс¤ включити св≥й малочислений к≥ш —лоб≥дськоњ ”крањни до «апорозького загону. ѕетро Ѕолбочан, людина щира ≥ в≥дверта, досить р≥зко дор≥кнув ѕетлюр≥, що той "≥з своњх власних персональних др≥бних мотив≥в став на перешкод≥ такому об'Їднанню" 2. „и не цей еп≥зод заклав передумови траг≥чного ф≥налу героњчного шл¤ху ѕетра Ѕолбочана?

Ќезабаром, у середин≥ лютого, п≥д час протинаступу, в≥дд≥л Ѕолбочана бере участь у зв≥льненн≥ —арн ≥ ∆итомира.

”р¤д √олубовича, ¤к ≥ наступн≥ ур¤ди, нав≥ть тепер, п≥д час в≥йни, протид≥¤в створенню боЇ-здатного украњнського в≥йська. ÷ентральнорад≥вське кер≥вництво особливо побоювалос¤ видатних украњнських старшин, ¤к≥ не були членами њхн≥х парт≥й ≥, в≥дпов≥дно, не були пов'¤зан≥ парт≥йною дисципл≥ною. “ому на в≥йськов≥ посади ур¤довц≥ намагалис¤ ставити своњх товариш≥в по парт≥њ. “аку тактику в≥дчув на соб≥ й ѕетро Ѕолбочан: п≥сл¤ усп≥шних боњв за ∆итомир ур¤д неспод≥вано забрав у нього кур≥нь ≥, щоб в≥д≥рвати в≥д в≥йська, призначив його губерн≥альним комендантом ¬олин≥. ”сунули з поста й генерала ѕр≥совського.

ѕовторювалась ситуац≥¤ 1917 року, коли центральнорад≥вськ≥ соц≥ал≥сти поборювали ћиколу ћ≥хновського ≥ командира корпусу ѕавла —коропадського.

Ќа м≥сце Ѕолбочана було поставлено "справжнього демократа". ѕ≥д його кер≥вництвом болбоча-н≥вський кур≥нь зазнав великих утрат у бо¤х за Ѕердич≥в. ƒов≥давшись, що новоспечений "отаман" ганебно вт≥к ≥з пол¤ бою, Ѕолбочан самов≥льно залишаЇ пост губерн≥ального коменданта ¬олин≥ й вертаЇтьс¤ до свого курен¤. ѕ≥сл¤ к≥лькаденних боњв проти частин колишньоњ 7-њ рос≥йськоњ арм≥њ, ¤кими командував червоний командир  ≥кв≥дзе, кур≥нь Ѕолбочана зв≥льн¤Ї Ѕердич≥в. ”р¤довц≥ змушен≥ були змиритис¤ ≥з самочинним поверненн¤м Ѕолбочана до своЇњ частини: переможц≥в не суд¤ть.

–азом з ≥ншими украњнськими частинами Ѕолбочан майже церемон≥альним маршем пройшов  оростень, розбив б≥льшовик≥в над р≥чкою ≤рп≥нь ≥ 1 березн¤ (за новим стилем) 1918 р. ув≥йшов до украњнськоњ столиц≥. —овЇтський ур¤д накивав п'¤тами до ѕолтави.

¬же наступного дн¤ ѕетро Ѕолбочан ¤к командир 2-го «апор≥зького полку в склад≥ «апор≥зькоњ див≥з≥њ п≥д командуванн¤м отамана «ураба Ќат≥Їва виступив навздог≥н так званому "рабочЇ-крЇсть¤нскому прав≥тЇльству". Ќа шл¤ху до ѕолтави були зв≥льнен≥ яготин, √реб≥нка, Ћубни, ≥нш≥ населен≥ пункти.

Ќезважаючи на значну чисельну та вогневу перевагу б≥льшовик≥в, п≥сл¤ впертих чотириденних боњв запорожц≥ Ѕолбочана здобули стратег≥чну станц≥ю –омодан: тепер шл¤х на ћиргород ≥ ѕолтаву був в≥дкритий. Ќ≥мц≥, ¤к≥ п≥д≥йшли наприк≥нц≥ боњв, оф≥ц≥йно поздоровили ѕетра Ѕолбочана з блискучою перемогою.

30 березн¤ козаки «апорозького полку ≥мен≥  ост¤ √орд≥Їнка п≥дн¤ли украњнський прапор над ѕолтавою. «д≥йснилас¤ мр≥¤ багатьох покол≥нь украњнц≥в - рос≥¤ни п≥д ѕолтавою були бит≥.

Ѕ≥льшовики тепер огризалис¤ лише в прес≥: т≥каючи з ”крањни, вони з люттю писали про "небезпечного противника", "реакц≥онера, старорежимного генерала Ѕолбочана". «а його голову об≥ц¤ли 50 тис¤ч рубл≥в 3.

Ќаступ запорожц≥в стримати було вже неможливо. 6 кв≥тн¤ вони п≥дн≥мають украњнський прапор над ’арковом.

” цьому ≥сторичному визвольному поход≥ в≥д —арн - через ∆итомир,  оростень, Ѕердич≥в,  ињв, Ћубни, –омодан, ѕолтаву - до ’аркова, що був зд≥йснений лише за п≥втора м≥с¤ц≥, ви¤вивс¤ в≥йськовий ген≥й уродженц¤ Ѕуковини ѕетра Ѕолбочана. —аме в≥н безпосередньо керував ходом вс≥х в≥йськових операц≥й, оск≥льки «ураб Ќат≥Їв займавс¤ переважно орган≥зац≥йними питанн¤ми.

ќсь ¤ку оц≥нку дав своЇму командиров≥ старшина запорожц≥в Ѕорис ћонкевич: "” бо¤х показав себе Ѕолбочан д≥йсно талановитим полководцем... (” найскладн≥ших обставинах н≥коли) не тратив зд≥бност≥ ор≥Їнтуватис¤... ќсобисто був надзвичайно хоробрим. ” б≥льшост≥ керував боЇм особисто ≥ завс≥ди був у найнебезпечн≥ших м≥сц¤х, чим викликав п≥дйом духу в «апорожц≥в, котр≥ п≥д його керуванн¤м завше були переможц¤ми. —лава про нього дуже швидко роз≥йшлас¤ ≥ прит¤гувала п≥д його прапори багато в≥йськових людей... …ому в≥рили вс≥ надзвичайно, бо знали, що в≥н Ї зразком чесност≥ й пор¤дку. ¬ життю був скромний, без т≥н≥ ман≥њ величност≥" 4.

2-й «апор≥зький п≥ший полк ѕетра Ѕолбочана був найб≥льшим ≥ найкращим полком «апор≥зькоњ див≥з≥њ, а згодом ≥ «апор≥зького корпусу. ¬≥н складавс¤ з чотирьох тис¤ч козак≥в, з ¤ких майже 80 % становили старшини та ≥нтел≥генц≥¤. Ќа прапор≥ полку, довкола тризубу, був напис "« в≥рою твердою в конечну перемогу вперед за ”крањну". Ѕула й сво¤, полкова, прис¤га:

 

“об≥, м≥й краю дорогий,

—кладаю ¤ свою прис¤гу -

“ебе любить. “об≥ служить,

«а “ебе вмерти б≥л¤ ст¤гу.

 

≤ прапор наш жовто-блакитний

 л¤нусь дов≥ку боронить.

≤ за народ забутий, р≥дний,

ќстанню кров свою пролить.

 

¬становивши в ’арков≥ украњнську владу, Ѕолбочан на чол≥ новосформованоњ  римськоњ групи 11 кв≥тн¤ вирушаЇ в св≥й другий ≥сторичний визвольний пох≥д - на —евастополь. Ќа шл¤ху до  риму бере участь у зв≥льненн≥ ѕавлограда, ќлександр≥вська (нин≥ «апор≥жж¤), ћел≥топол¤, Ѕерд¤нська. ‘орсувавши 20 кв≥тн¤ „онгарський м≥ст,  римська група 22 кв≥тн¤ входить у ƒжанкой, 24 кв≥тн¤ зв≥льн¤Ї —≥мферополь, а наступного дн¤ - Ѕахчисарай...

 

√етьманський переворот 29 кв≥тн¤ запорожц≥ Ѕолбочана прийн¤ли спок≥йно: знаючи ц≥ну ÷ентральн≥й –ад≥ та переконавшись, що гетьман стоњть на становищ≥ —амост≥йноњ ”крањни, вир≥шили продовжувати службу в ”крањнському в≥йську.

¬ добу гетьмана ѕавла —коропадського 2-й «апорозький п≥ший полк ѕ. Ѕолбочана над≥йно охорон¤в сх≥дний державний кордон в≥д —тародуба до —лоб≥дки- ам≥нськоњ, час од часу в≥дбиваючи провокац≥йн≥ напади б≥льшовицьких загон≥в.

«апорожц≥ не лише охорон¤ли державний кордон, але й виховували м≥сцеве населенн¤ в украњнському дус≥.  озак 2-њ сотн≥ Ѕогдан≥вського полку ¬алентин —≥м¤нц≥в згадував: "« наказу командира в сотн≥ втримувалас¤ дисципл≥на, муштра, а увечер≥ перев≥рка, молитва ≥ "ўе не вмерла ”крањна"... —отник ярмолюк вимагав ≥ в≥д населенн¤, хто був поблизу, аби скидали шапки, коли сп≥вали г≥мн... Ќауку, ¤к треба було поводитись цив≥льному населенню п≥д час сп≥ву г≥мну, прищеплювали спрощено - просто били по шапц≥ й так, що часто з шапкою лет≥в на землю ≥ "громад¤нин". ≤ на к≥нець д≥йшло до того, що ¤к т≥льки сотн¤ щось сп≥вала, що б не було, уже все ставало ≥ зд≥ймало шапки" 5.

”крањнська держава, кордони ¤коњ були над≥йно забезпечен≥, налагоджувала внутр≥шнЇ житт¤, розбудовувала власн≥ ≥нституц≥њ. ÷е страшно непокоњло наших одв≥чних ворог≥в, ¤к≥ розум≥ли небезпеку такого прикладу дл¤ ≥нших народ≥в колишньоњ –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ. 22 жовтн¤ 1918 р. в промов≥ на зас≥данн≥ ÷  рос≥йськоњ парт≥њ б≥льшовик≥в ¬олодимир Ћен≥н в≥дверто сказав: "якщо вдержитьс¤ при влад≥ √етьман, то –ос≥¤ повернетьс¤ в кордони ћосковського кн¤з≥вства 15 стол≥тт¤" 6.

–ос≥йським монарх≥стам ”крањнська ƒержава теж сто¤ла поперек горла. “аку ж позиц≥ю зайн¤ла ≥ јнтанта, ¤ка пол≥тично, матер≥ально та в≥йськово п≥дтримувала тих, хто намагавс¤ реал≥зувати ≥дею в≥дновленн¤ –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ.

√отувала проти гетьманату збройне повстанн¤ й украњнська соц≥ал≥стична демократ≥¤, ¤ка жад≥бно рвалас¤ до влади. ўоб зд≥йснити своњ плани, вона шукала соб≥ союзник≥в в особ≥ рос≥йських б≥льшовик≥в - ≥ знайшла! ¬олодимир ¬инниченко домовивс¤ з –аковським та ћануњльським координувати сп≥льн≥ "виступи п≥д час повстанн¤" проти гетьманськоњ украњнськоњ держави 7.

ѕетро Ѕолбочан бачив реальну загрозу ≥снуванню ”крањнськоњ ƒержави ≥ намагавс¤ виробити св≥й план њњ вр¤туванн¤. ¬≥н спод≥вавс¤ "об'Їднати революц≥йну демократ≥ю з консервативними хл≥боробськими колами в особ≥ √етьмана дл¤ сп≥льноњ боротьби проти московських ≥нтриг в ”крањн≥" 8.

Ќа ауд≥Їнц≥њ у ѕавла —коропадського, ≥ п≥зн≥ше- вже з ’аркова телеграмою - в≥н зробив спробу "примирити √етьмана з≥ збунтованою демократ≥Їю - дл¤ боротьби проти московсько-нед≥л≥мськоњ небезпеки" ≥ просив гетьмана "стати самому на чол≥ повстанн¤ ≥ тим надати повстанню всенац≥ональний украњнський характер" 9.

јле на таку пропозиц≥ю н≥хто не пристав. “од≥ Ѕолбочан висунув своњ умови ”крањнському нац≥ональному союзу, серед них була вимога не руйнувати державний апарат, ¤кий створив гетьман. ѕ≥сл¤ цього Ѕолбочан "пристав до повстанн¤ з т¤жким серцем".

” Ѕолбочана, згадував його товариш —ерг≥й Ўемет, було "передчутт¤ величезноњ небезпеки, ¤ка загрожувала украњнськ≥й державност≥", в≥н був св≥домий того, що "повстанн¤ проти гетьманськоњ влади може ще б≥льше розхитати ≥ ослабити в≥дпорну силу украњнського народу" 10.

 

ќтримавши призначенн¤ на посади командира «апор≥зького корпусу та командувача в≥йськ Ћ≥вобережноњ ”крањни, ѕетро Ѕолбочан на заклик ”крањнського нац≥онального союзу в н≥ч на 15 листопада 1918 р. з≥ своњми запорожц¤ми прибув до ’аркова встановлювати владу ƒиректор≥њ. јле протигетьманське повстанн¤ в≥дкрило кордони, ≥ червон≥ рос≥йськ≥ в≥йська посунули на ”крањну. ѕ≥дп≥льн≥ структури б≥льшовик≥в - де т≥льки вдавалос¤ - провокували виступи збитих ≥з пантелику класовою аг≥тац≥Їю сел¤н. ѕочалис¤ заворушенн¤ ≥ серед роб≥тник≥в ’аркова. ѕ≥дн¤ли голови й б≥л≥ "Їд≥нонЇдЇл≥мщ≥к≥".

ѕетро Ѕолбочан видав наказ, в ¤кому оголосив, що не допустить н≥ —ов≥т≥в роб≥тничих депутат≥в, н≥ монарх≥чних орган≥зац≥й, ¤к≥ намагатимутьс¤ захопити владу. "ѕ≥дкреслюю, - говорилос¤ в наказ≥, - що ми боремос¤ за самост≥йну демократичну ”крањнську ƒержаву, а не за Їдину –ос≥ю, ¤ка б вона не була - монарх≥чна чи б≥льшовицька" 11.

11 грудн¤ —овЇт, де б≥льшовики мали б≥льш≥сть, нахабно проголосив себе Їдиною владою в ’арков≥. Ѕолбочан в≥дпов≥в жорстко, зокрема, 20 грудн¤ роз≥гнав антиукрањнський м≥тинг у харк≥вському театр≥ та б≥льшовицьку сходку в клуб≥ зал≥зничник≥в, арештував колег≥ю зал≥зничник≥в ’арк≥вського зал≥зничного вузла, ¤к≥ проголосили страйк.  оли ж "—овЇт рабоч≥х дЇпутатов" намагавс¤ скликати так званий ≥нтернац≥ональний м≥тинг, запорожц≥ роз≥гнали його силою зброњ. Ќе допустив Ѕолбочан ≥ роб≥тничого з'њзду, ¤кий скликали меншовики, теж вороже налаштован≥ до украњнськоњ держави.

Ѕолбочан наказав в≥ддавати до в≥йськово-польового суду вс≥х, хто виступав або в≥в аг≥тац≥ю проти ”крањнськоњ держави, незважаючи на те, членом ¤коњ парт≥њ був аг≥татор. ¬инниченка ≥ його мостивих однодумц≥в страшно обурювало те, що п≥д суд час в≥д часу попадали й соц≥ал-демократи. ј гасло Ѕолбочана: "Ѕий большевик≥в, комун≥ст≥в, ворог≥в нашоњ нац≥њ" вони вважали "недемократичним, антинародним".

√олова ƒиректор≥њ ¬олодимир ¬инниченко, ¤кий бо¤вс¤ вигл¤дати в очах б≥льшовик≥в "недемократичним", був вкрай обурений д≥¤ми Ѕолбочана, назвав його "виразним ≥ св≥домим реакц≥онером", ¤кий "убив на всьому Ћ≥вобережжю авторитет ≥ вплив ƒиректор≥њ". ¬инниченко нав≥сив на нього нал≥пку "найлют≥шого противника ≥ ворога" ƒиректор≥њ... 12.

«годом ѕетро Ѕолбочан писав голов≥ ƒиректор≥њ: "¬и особливо багато працюЇте ≥ думаЇте над тим, аби не розсердити ≥ догодити ¬ашим ћосковським товаришам - б≥льшовикам, аби не показатис¤ в њх очах противодемократичними. ¬и не бачите того, що цим плодите на ”крањн≥ таких же товариш≥в-б≥льшовик≥в, ≥ не бачите того, що через б≥льшовизм ведете ”крањну до "Їдиноњ –ос≥њ"...

Ќенависть ¬олодимира ¬инниченка до ћиколи ћ≥хновського, ѕавла —коропадського, ѕетра Ѕолбочана ≥ —имона ѕетлюри мала катастроф≥чн≥ насл≥дки дл¤ украњнськоњ державност≥. ѕетро Ѕолбочан точно п≥дм≥тив причину цього: "¬и вс≥ бо¤лис¤, що буде чолов≥к, котрий не зможе стерп≥ти авантюрист≥в ≥ кар'Їрист≥в"...

¬же не важливо, що стало першопричиною цього негативного почутт¤ до визначних украњнських д≥¤ч≥в - страх за своЇ житт¤ чи бажанн¤ об≥йти конкурента, важливо, що головною причиною поразки ”крањни стало те, що кер≥вниками держави були абсолютно нев≥дпов≥дн≥ люди, ¤к≥ чи не кожним своњм кроком руйнували украњнське в≥йсько, а з ним ≥ державу.

“им часом  расна арм≥¤ заливала ’арк≥вщину: був захоплений  уп'¤нськ, окупанти п≥дходили до ’аркова. јле ¬инниченко н≥¤к не м≥г пов≥рити, що б≥льшовики - союзники ”Ќ— у протигетьманському повстанн≥, з ¤кими в≥н не один раз пив каву ≥ в≥в дружн≥ розмови - п≥шли в≥йною на ”крањну. ¬с≥ пов≥домленн¤ Ѕолбочана про просуванн¤  расноњ гвард≥њ вглиб ”крањни в≥н вважав брехнею ≥ провокац≥Їю. “а що ¬инниченко! √енеральний штаб не в≥рив пов≥домленн¤м полковника Ѕолбочана, що "наступають орган≥зован≥, м≥цн≥, регул¤рн≥ частини рос≥йського сов≥тського ур¤ду", хоча той спов≥щав нав≥ть номери полк≥в ≥ пр≥звища командир≥в.

Ѕолбочан не м≥г розпочати воЇнних д≥й проти червоних, оск≥льки ƒиректор≥¤ не оголошувала в≥йни. ¬≥йськов≥ операц≥њ проти окупант≥в л≥дери окупант≥в напевно б розц≥нили ¤к спробу розбити "Їдн≥сть революц≥йного фронту" ≥ "посварити украњнський та рос≥йський народи". ¬ своњх телеграмах до  иЇва командир «апор≥зького корпусу р≥зко вимагав, щоб ƒиректор≥¤ оголосила нарешт≥ в≥йну агресорам.

јле ƒиректор≥¤ вагалас¤. Ќа початку с≥чн¤ Ѕолбочан, п≥д тиском н≥мецького командуванн¤, змушений був залишити ’арк≥в. Ћише 16 с≥чн¤ 1919 р. ур¤д ”Ќ– "мусив оф≥ц≥йно ствердити ≥снуючий уже в≥д к≥нц¤ листопада фактичний стан в≥йни —овЇтськоњ –ос≥њ проти ”крањни" 13.

јле й визнавши факт в≥йни, ¬инниченко звинувачував в ≥нтервенц≥њ не ћоскву, ¤ка збройною силою захопила вже значну частину ’арк≥вщини, половину „ерн≥г≥вськоњ губерн≥њ та частину  ињвськоњ, а Ѕолбочана, ¤кий намагавс¤ не допустити "украњнсько-рос≥йського порозум≥нн¤" 14.

«ахисник ¬≥тчизни ѕетро Ѕолбочан, уособленн¤ дисципл≥ни ≥ пор¤дку, постав в очах соц≥ал-демократ≥в та есер≥в, ¤к ≥ колись ћ≥хновський та —коропадський, реакц≥онером, паном, ворогом демократичних свобод. Ѕолбочана нав≥ть звинувачували в тому, що в≥н ц≥луЇ ручки дамам. "...¬≥н, - писав Ѕорис ћартос, - нагадуЇ скор≥ше оф≥цера добровольчеськоњ арм≥њ, н≥ж украњнського старшину. …ого зовн≥шньому вигл¤ду в≥дпов≥дав ≥ внутр≥шн≥й зм≥ст його особи" 15.

ќсновним мотивом р≥зко негативного ставленн¤ "збунтованоњ демократ≥њ" до Ѕолбочана був страх за власну долю: м≥н≥стри-соц≥ал≥сти бачили в Ѕолбочанов≥ "майбутнього Ѕонапарта", нового гетьмана, ¤кий зупинить њхн≥ дик≥ соц≥ал≥стичн≥ експерименти над украњнським народом та р≥шуче в≥дсторонить њх в≥д влади. ≤ в≥стр¤ ненавист≥, зам≥шаноњ на страхов≥ д≥¤ч≥в, дл¤ ¤ких соц≥ал≥зм був дорожчим, н≥ж Ѕатьк≥вщина, повернулос¤ проти командира «апор≥зького корпусу, ¤кого вони нарекли ворогом демократ≥њ. “е ж, що в≥д "занадто великоњ демократичност≥", ¤ку вони пропов≥дували, зауважував ѕетро Ѕолбочан, ”крањна вкриваЇтьс¤ "пожаром, анарх≥Їю ≥ може зовс≥м згор≥ти", њм було байдуже.

≤ справд≥, тод≥шн≥ соц≥ал≥сти в≥дкидали ≥дею "”крањнська держава понад усе!", в њхньому середовищ≥ панувала думка, ¤ку висловив товариш голови ÷ентральноњ –ади ћихайла √рушевського —ерг≥й ¬еселовський: "Ќехай згине украњнська державн≥сть, але дл¤ ≥стор≥њ ми, соц≥ал-демократи, залишимось чесними ≥ незапл¤мованими" 16.

ѕод≥бно думав ≥ прем'Їр-м≥н≥стр ур¤ду ƒиректор≥њ Ѕорис ћартос.  оли на одному ≥з зас≥дань соц≥ал≥ст≥в ƒмитро „ижевський запитав, що йому дорожче - ”крањна чи соц≥ал≥зм, то одержав в≥дпов≥дь: "ѕевно, що соц≥ал≥зм" 17.

ќцей ћартос, ¤кий "мав загальну репутац≥ю б≥льшовика", дл¤ ¤кого "соц≥ал≥зм (був) дорожчий, ¤к ”крањна" 18, на полковника Ѕолбочана накинувс¤ з найт¤жчими обвинуваченн¤ми. “а що ћартос?! ”с¤ оф≥ц≥йна уенер≥вська преса почала жахливу кампан≥ю дискредитац≥њ украњнського геро¤. ўо т≥льки про нього не говорили: "зрадник", "провокатор", "контрреволюц≥онер", "перес≥чний амб≥тник", "злочинець", ¤кий хот≥в "вкрасти 120 млн. ≥ втекти на ƒон".

Ѕезпрецедентн≥ образи вихлюпувались не т≥льки на командира «апор≥зького корпусу, але й на штаб та його лицар≥в-козак≥в. —оц≥ал≥стичн≥ писаки на вс≥ заставки ганьбили, ¤к вони говорили, "балбачан≥вську оф≥церню", прос¤кнуту, бачте, "рос≥йським духом". ≤ це тод≥, коли в т¤жких оборонних бо¤х проти рос≥йських окупант≥в запорожц≥ сотн¤ми гинули, захищаючи Ѕатьк≥вщину.

Ѕолбочан заклинав ÷ентральну –аду ≥ головне командуванн¤, в≥д ¤ких "не мав н≥¤коњ допомоги", "припинити вс≥ балачки", оголосити ≥ провадити "сувору й тверду владу", не йти "на компром≥с ≥з б≥льшовиками, а р≥шуче боротис¤ з ними", але ƒиректор≥¤ не бачила ≥ншого ворога, ¤к Ѕолбочана.

¬ час катастрофи з перев≥ркою д≥¤льност≥ командувача Ћ≥вобережним фронтом јрм≥њ ”Ќ– прињхав начальник √енерального штабу ¬асиль “ютюнник. ¬≥н не знайшов н≥чого л≥пшого, ¤к звинуватити запорожц≥в у тому, що вони "не мають п≥д тризубами на головних накритт¤х червоних стр≥чок та ход¤ть у наплечниках ≥з в≥дзнаками ранг старшин ≥ п≥дстаршин ¤к за √етьманщини" 19.

¬ислухавши “ютюнника, Ѕолбочан р≥зко за¤вив йому, щоб той сам зн¤в - ≥ негайно! - з≥ свого кашкета "червону бинду, ¤к емблему комун≥зму ≥ поневоленн¤ вже значноњ частини ”крањни б≥льшовицькими ордами" 20.

«≥ штабу √оловного ќтамана до «апор≥зького корпусу над≥йшло близько тридц¤ти наказ≥в, аби запорожц≥ не користувались старшинськими ≥ п≥дстаршинськими в≥дзнаками та почепили п≥д тризуби червону стр≥чку. Ѕолбочан наказав знищувати ц≥ "глуп≥ накази революц≥йних ман≥¤к≥в" 21.

“акого ставленн¤ до наказ≥в √оловний ќтаман —имон ѕетлюра потерп≥ти не м≥г. ≤ в≥н в≥ддаЇ наказ своЇму улюбленцю ќмел¤ну ¬олоху "заарештувати Ѕолбочана з≥ штабом ≥ на м≥сц≥ розстр≥л¤ти" 22.

22 с≥чн¤ в  ременчуц≥, де «апорозький корпус закр≥пивс¤, щоб нарешт≥ зупинити ворога, ¬олох арештовуЇ легендарного командира. јле розстр≥л¤ти його не вдалос¤, оск≥льки в оборону Ѕолбочана активно стали запорожц≥.

ѕривчен≥ Ѕолбочаном до карност≥, козаки мусили змиритис¤ з наказом вищого командира - √оловного ќтамана јрм≥њ ”Ќ–. јле, п≥дозрюючи ¬олоха у нам≥рах знищити Ѕолбочана в дороз≥, запорожц≥ - разом ≥з волох≥вськими "чек≥стами" - супроводжували заарештованого полковника до  иЇва. Ѕолбочан м≥г втекти з дороги, але в≥н "спод≥вавс¤ на правовий розгл¤д свого д≥ла".  оли Ѕолбочана з найближчими оф≥церами - полковниками —ал≥вановським та √айденрайхом - привезли до ѕетлюри, той збл≥д ≥ вигукнув: "ўо ви наробили?! „ого ви њх сюди привезли?!" 23.

Ѕолбочана пом≥стили в 22-у к≥мнату кињвського готелю " онтиненталь". ” сус≥дньому, двадц¤ть першому номер≥, мешкав √оловний ќтаман.

—имон ѕетлюра - хоч жив через ст≥нку - не знайшов часу зустр≥тис¤ з Ѕолбочаном ≥, принаймн≥, по¤снити, за що той заарештований.

¬олодимир ¬инниченко, до ¤кого ≥з запитанн¤ми про причину арешту Ѕолбочана звернулась делегац≥¤ с≥чових стр≥льц≥в, в≥дпов≥в, що "причиною арешту став "недемократизм" Ѕолбочана" 24. ј —имон ѕетлюра сотнику 2-њ «апорозькоњ див≥з≥њ јвраменку на запитанн¤, в чому ж обвинувачують Ѕолбочана, в≥дпов≥в: "ќтаман Ѕолбочан роз'њжджав ≥ жив у сальон-вагон≥, а то не демократично" 25. ј прем'Їр-м≥н≥стр ƒиректор≥њ Ѕорис ћартос стверджував, що Ѕолбочана арештували ¤к "зрадника", хоч саме до нього, ћартоса, ¤краз ≥ п≥дходило це визначенн¤. „и, може, по ≥ншому можна трактувати його постулат: "як не буде ”крањна соц≥ал≥стичною, то най краще не буде н≥¤коњ"? 26.

јрешт полковника Ѕолбочана деморал≥зував багатьох украњнських в≥йськових. «окрема, вже через два дн≥ п≥сл¤ арешту отаман ћатв≥й √ригор'Їв над≥слав до штабу «апорозького корпусу в  ременчук таку за¤ву: "¬  иЇв≥ з≥бралась отаман≥¤, австр≥йськ≥ фендрики резерви, с≥льськ≥ вчител≥ та вс¤к≥ кар'Їристи ≥ авантюристи, ¤к≥ хочуть грати роль державних муж≥в ≥ великих дипломат≥в. ÷е люди не фахов≥ ≥ не на м≥сц≥, ¤ њм не в≥рю ≥ переходжу до б≥льшовик≥в, бо п≥сл¤ арешту полковника Ѕолбочана ¤ вже не в≥рю в добро дл¤ нашоњ Ѕатьк≥вщини" 27. ѕод≥бне становище зайн¤в й отаман ёхим Ѕожко, командир «апорозькоњ —≥ч≥, ¤кий сказав, що "полковник Ѕолбочан був дл¤ нього Їдиним авторитетом, а п≥сл¤ його арешту в≥н вже не в≥рить в украњнськ≥ усп≥хи..." 28. “ак ≥ сталос¤: внасл≥док деморал≥зац≥њ «апор≥зького корпусу, викликаного арештом командувача, фронт був прорваний б≥льшовиками.

 

¬  иЇв≥ Ѕолбочан прагнув ви¤снити причини свого арешту, але н≥ —имон ѕетлюра, н≥ представники ур¤ду не захот≥ли з ним зустр≥тис¤. “од≥ Ѕолбочан вдаЇтьс¤ до в≥дкритого листа, ¤кий направл¤Ї —имону ѕетлюр≥, членам ƒиректор≥њ, прем'Їр-м≥н≥стру, начальнику √енерального штабу, голов≥ ”крањнського нац≥онального союзу, голов≥ парт≥њ соц≥ал≥ст≥в-самост≥йник≥в.  оп≥њ листа були над≥слан≥ отаманам ќлександров≥ √рекову та ™вгену  оновальцю, в редакц≥њ украњнських ≥ рос≥йських газет:

"я просив, аби хто-небудь до мене зайшов, щоб запитати про мою "зраду та моњ злочинства". јле видно, що вс≥м ¬ам сором мен≥ у в≥ч≥ дивитис¤... «а що ¤ заарештований?.. ћоже, за те, що вже 16 м≥с¤ц≥в активно борюс¤ за права —амост≥йноњ ”крањни? ћоже, за те, що зум≥в збудувати м≥цну кадрову в≥йськову частину ≥ оборонити њњ в≥д пос¤гань безталанного м≥н≥стерства ÷ентральноњ –ади √олубовича?.. ћоже, за гучн≥ поб≥ди? ћоже, за те, що ¤ говорив ≥ передбачав, що п≥сл¤ (протигетьманського) повстанн¤ буде анарх≥¤ ≥ вимагав орган≥зованост≥, а не соц≥ал≥стичноњ демагог≥њ ≥ не бо¤вс¤ це вам у в≥ч≥ казати?.. ј може, за те ¤ заарештований, що один раз дав зрозум≥ти, що т≥ нов≥ люди, котр≥ зас≥ли в √енеральному штаб≥, по б≥льшост≥ фендрики, не фах≥вц≥?..

ўо вс≥ ви робили?.. ¬и... руйнували арм≥ю, руйнували дисципл≥ну. ћало того, старалис¤ парал≥зувати д≥¤льн≥сть моњх запор≥зьких частин ≥ вс¤кими способами провокували моЇ чесне ≥м'¤!.. —каж≥ть будь-ласка, що ви зробили доброго дл¤ ”крањни за весь час? —каж≥ть, чи було хоч одне ваше розпор¤дженн¤ з самого початку повстанн¤ проти √етьмана, котре мало би метою орган≥зувати арм≥ю, а не попул¤ризац≥ю ваших особистих ≥мен?..

—каж≥ть, прошу вас щиро, чи задумувались ви над тим, що ”крањна пропадаЇ ≥ що зараз треба зробити, аби спасти њњ?..

Ѕ≥дна ”крањна, ми боремос¤ з большевизмом, весь культурний св≥т п≥дн≥маЇтьс¤ на боротьбу з ним, а украњнський новопосталий ур¤д ”Ќ– йде на зустр≥ч большевизмов≥ й большевикам!..

¬и не можете роз≥братис¤ в самих простих життЇвих питанн¤х, (а) л≥зете в м≥н≥стри, отамани, л≥зете в кер≥вники великоњ держави, л≥зете в законодавц≥ зам≥сть того, аби бути самими звичайними ур¤довц¤ми ≥ писарц¤ми...

ј в пов≥ти ≥ губерн≥њ кого ви посилаЇте? “аких, ¤к ≥ ви сам≥, а ¤к де-небудь ≥ попадетьс¤ людина пор¤дна й працьовита, ви сп≥шите зам≥нити таких!.. ¬ час повстанн¤ ¤ вам казав - не ламайте адм≥н≥стративного старого апарату, м≥н¤йте т≥льки головних нев≥дпов≥дних кер≥вник≥в - ви не згоджувалис¤, ви сл≥п≥ були ≥ т≥льки твердили, що все, напоминавше гетьманське, мусить згинути... Ѕо вам необх≥дний був пожар.

ѕеред повстанн¤м ¤ бо¤вс¤, аби не повторилос¤ ще б≥льше безладд¤ - котре було при ÷ентральн≥й –ад≥ ≥ м≥н≥стерств≥ √олубовича. (’≥ба) не казали ви вс≥, цього вже не буде, ми вже навчен≥... ’≥ба навчен≥? ќй, багато треба ще вас вчити...

“ак буде до тоњ пори, поки вс≥ ви, громад¤нськ≥ представники, не скажете: "я перше всього ”крањнець, а пот≥м вже парт≥йний д≥¤ч"...

¬имагаю дл¤ себе свободи, ¤ њњ заслужив!.. ¬и ћ”—»“≈ ћ≈Ќ≈ –≈јЅ≤Ћ≤“”¬ј“» - це ¤вл¤Їтьс¤ питанн¤м чест≥ ¬ашоњ...

ќтаман ѕетро Ѕолбочан. 26 с≥чн¤ 1919 року,  ињв, готель " онтиненталь" 29.

¬≥дпов≥д≥ на своњ листи Ѕолбочан так ≥ не дочекавс¤. ќдин т≥льки генерал √реков, в≥йськовий м≥н≥стр, не побо¤вс¤ зайти до арештованого. ¬≥н запитав у полковника: "«а що ¬и заарештован≥?" —аме це питанн¤ хот≥в Ѕолбочан задати отаманов≥ √рекову...

Ќаступного дн¤ була оголошена евакуац≥¤ державних установ ≥ 31 с≥чн¤ 1919 року ™вген  оновалець вив≥з Ѕолбочана до √аличини.

 

ћинали м≥с¤ц≥. ѕро Ѕолбочана н≥би забули: н≥хто не реаб≥л≥тував його, н≥хто й не висунув проти нього н≥¤ких обвинувачень. Ќе було й призначено сл≥дства. —уд в≥дт¤гувавс¤ - напевно, головне командуванн¤ розум≥ло, що гласний процес над Ѕолбочаном висв≥тить њхню вину в украњнськ≥й катастроф≥.

“им часом Ѕолбочан продовжував просити ¬≥йськовий суд роз≥брати його справу та прит¤гти до в≥дпов≥дальност≥ винних в його арешт≥. ¬≥н все ще продовжував в≥рити, що правда переможе.

Ќе т≥льки Ѕолбочан не знаходив соб≥ м≥сц¤ без своњх "кровних частин"... Ќаприк≥нц≥ травн¤ делегац≥¤ запорожц≥в просила —имона ѕетлюру повернути њм Ѕолбочана. √оловний ќтаман в≥дпов≥в: "«апорозький корпус хоче поставити нового монарха, нового √етьмана... ѕоки ¤ стою на чол≥ –еспубл≥ки - не буде Ѕолбочана на служб≥ в –еспубл≥ц≥!" 30.

ћинув тиждень. —таршини ≥ козаки продовжували вимагати поверненн¤ свого отамана, ¤кого "без жодного по¤сненн¤" було вирвано з њхн≥х лав. ќтаман 2-њ п≥шоњ «апор≥зькоњ див≥з≥њ ќсмоловський та полковники див≥з≥њ подали державному ≥нспектору «апор≥зькоњ групи √авришку за¤ву, в ¤к≥й р≥шуче вимагали "задл¤ п≥дн¤тт¤ в≥йськовоњ бойовоњ м≥ц≥" негайного призначенн¤ до групи отамана Ѕолбочана. «а¤ву п≥дписали полковник ќкремого к≥нного республ≥канського полку ѕетро ƒ¤ченко, полковник 1-го –еспубл≥канського п≥шого полку ћальц≥в, полковник 2-го ћазепинського п≥шого полку ≤ван ƒубовий, полковник 3-го Ќаливайк≥вського п≥шого полку ѕирог≥в, полковник 2-го «апорозького ≥мен≥ яна  армелюка полку ≤гор “роцький, полковник 4-го п≥шого «апорозького Ѕогун≥вського полку ÷ирулик 31.

ѕ≥д тиском вимог, ¤к≥ ставали все радикальн≥шими, ƒержавний ≥нспектор, полковник ћикола √авришко на п≥дстав≥ першого параграфа «акону про ƒержавну ≥нспектуру (в≥д 13 травн¤ 1919 р.) 7 червн¤ призначив ѕетра Ѕолбочана командиром «апорозькоњ групи. ¬ той же день в≥н подав рапорт на ≥м'¤ √оловного ќтамана з проханн¤м затвердити це призначенн¤. ѕ≥сл¤ з≥бранн¤ старшин «апорозькоњ групи, на ¤к≥й √авришко оголосив св≥й наказ, вс≥ вийшли на вулицю. ≤ тут "представилас¤ рад≥сна картина: широкими вулиц¤ми проходили запорожц≥ й голосно в≥дпов≥дали на прив≥танн¤ полковника Ѕолбочана, котрий сто¤в на тротуар≥ в оточенн≥ старшин, веселий ≥ щасливий, ¤к батько серед д≥тей" 32.

јле не довго продовжувалос¤ щаст¤ полковника Ѕолбочана. –ада ћ≥н≥стр≥в ≥ √оловний ќтаман, ¤к≥ бачили в ньому "нового гетьмана", сприйн¤ли поверненн¤ ѕетра Ѕолбочана до своњх частин ¤к спробу державного перевороту. —имон ѕетлюра в≥дразу видав наказ арештувати колишнього командувача Ћ≥вобережним фронтом јрм≥њ ”Ќ– ≥, не звол≥каючи, провести суд. „лен ƒиректор≥њ ќпанас јндр≥Ївський згадував п≥зн≥ше: "¬≥йськовий суд у нас тод≥ складавс¤ з≥ справжн≥х правник≥в... на чол≥ з членом суду ÷ариковим.  оли ÷ариков одержав пов≥домленн¤, що Ѕолбочан передаЇтьс¤ судов≥, то сказав, що треба провести сл≥дство, бо не видно, хто й чому обвинувачуЇ Ѕолбочана. “од≥ Ќаказний ќтаман ќсецький вигнав судд≥в з вагону... ќсецький призначив суд ≥з галицьких жовн≥р≥в" 33.

10 червн¤ в≥йськово-польовий суд в≥дбувс¤. ¬≥дпов≥даючи на одне ≥з запитань, Ѕолбочан сказав, що мало розум≥Їтьс¤ на пол≥тиц≥. "...Ќав≥ть не знаю, - продовжив в≥н, - ¤ка р≥жниц¤ м≥ж есерами ≥ есдеками. ¬≥дчував лише, що вони внос¤ть хаос у житт¤... «нав лише одно, що ц≥ парт≥њ, - то не Ї нар≥д.  оли б нар≥д був за парт≥¤ми, то ми вже давно зв≥льнили ”крањну в≥д большевик≥в. я за тверду владу був. Ќар≥д шануЇ таку владу, ¤ка може дати йому наказ ≥ виконанн¤ того наказу вм≥Ї допильнувати" 34.

"—уд", не звол≥каючи, присудив полковника ѕетра Ѕолбочана на кару смерт≥. ѕодиву г≥дна оперативн≥сть! ќсобливо вражаЇ вона на тл≥ так ≥ непокараних злочин≥в фаворита —имона ѕетлюри, майбутнього чек≥ста ќмелька ¬олоха. Ќ≥ вбивство команданта √айдамацького полку полковника ¬иноград≥ва, н≥ спроба самов≥льного роззброЇнн¤ 1-го полку —≥чових стр≥льц≥в, н≥ пост≥йне ≥гноруванн¤ наказ≥в ѕетлюри - н≥що не могло стати п≥дставою дл¤ суду над людиною, ¤ка своњми д≥¤ми руйнувала останн≥ остр≥вц≥ украњнського в≥йська.

¬ирок смерт≥ Ѕолбочану затвердили люди не безсторонн≥ - наказний отаман ќсецький та начальник штабу ¬асиль “ютюнник вже давно перебували в конфл≥кт≥ з Ѕолбочаном. ѓхн≥ п≥дписи скор≥ше нагадували зведенн¤ порахунк≥в, ан≥ж справедливе покаранн¤.

¬знавши про вирок "суду", захвилювались запорожц≥. 15 червн¤ вони звернулис¤ до ур¤ду Ѕориса ћартоса з "ѕостановою": "« б≥ллю в серц≥ та ненавистю до тих к≥л, що руйнували ”крањну й дос≥ продовжують цю руйнац≥ю, ми... зазначаЇмо, що житт¤ отамана Ѕолбочана рахуЇмо п≥д персональною в≥дпов≥дальн≥стю член≥в ур¤ду ”Ќ–... ќтамана Ѕолбочана н≥хто не маЇ права од≥рвати в≥д нас..." 35.

—имон ѕетлюра, ¤кий у той час перебував на фронт≥, заспокоював козак≥в, кажучи, що Ѕолбочан розстр≥л¤ний не буде. "я до того не допущу", - говорив в≥н 36. —имон ѕетлюра, справд≥, м≥г помилувати ѕетра Ѕолбочана, але цим правом не скориставс¤: на станц≥њ ƒунањвц≥, ¤к стверджував ћартос, ѕетлюра гостро поставив питанн¤, "по ¤кому праву ¤ затримую розстр≥л Ѕолбочана" 37.

“им часом Ѕолбочана вже дв≥ч≥ водили на розстр≥л. "¬икопували ¤му, й екзекуц≥йна чота стр≥л¤ла в нього сл≥пими патронами" 38.

Ќарешт≥ зл≥ ≥гри зак≥нчились: у н≥ч на 29 червн¤ 1919 року на станц≥њ Ѕалин, що коло  ам'¤нц¤-ѕод≥льського, фатальний вирок, ¤кий свого часу винесли Ѕолбочану б≥льшовики й б≥логвард≥йц≥, вийшла виконувати п≥вчота охорони √оловного ќтамана."Ќа команду: "¬огонь!"' стр≥льц≥ п≥днесли рушниц≥, але... випалу не сталос¤. «нову команда "¬огонь!" - знову п≥днос¤тьс¤ рушниц≥, ≥ знову - жодного постр≥лу. —тр≥льц¤м, видно, не п≥дн≥малас¤ рука на того, кого вони знали ¤к видатного украњнського патр≥ота, видатного орган≥затора «апорозького корпусу, «авойовника  риму! “од≥ розлючений начальник охорони „оботарьов... добув нагана ≥ дв≥ч≥ вистрелив полковников≥ Ѕолбочанов≥ в голову... вхопив агон≥зуючого за ком≥р, ≥ "повол≥к, копаючи ногами, до ¤ми" 39.

 

¬'¤чеслав Ћипинський, дов≥давшись про розстр≥л ѕетра Ѕолбочана, просто розридавс¤. "‘акт розстр≥лу отамана Ѕолбочана, - згодом писав в≥н, - котрий дл¤ мене став безпосередньо причиною моЇњ в≥дставки - це т≥льки вище видн≥ше полум'¤ того процесу самоспаленн¤, в ¤кому згораЇ наша хата. –озстр≥л отамана Ѕолбочана - це не др≥бний еп≥зод, ¤к доводитьс¤ в≥д декого чути. Ќе др≥бний тому, що, при наш≥м страшн≥м убожеств≥ на людей, кожна св≥дома, чесна одиниц¤ на вагу золота важитьс¤ в наш≥м нац≥ональн≥м бюджет≥. Ќе др≥бний тому, що Ѕолбочан був одним ≥з найвидатн≥ших представник≥в украњнц≥в...

¬≥д був одним ≥з тих чесних, свого ≥мен≥ достойних оф≥цер≥в, котр≥, вступивши до ”крањнськоњ јрм≥њ ≥ прилучившись до св≥домого украњнства, творили оружну м≥ць ≥ п≥дставу нашоњ ƒержави.

≤ цього лицар¤, що, борючись ≥з ворогом, пройшов всю ”крањну ≥... (прагнув) вернутис¤ на фронт до своњх улюблених полк≥в, цього одного з тих р≥дких д≥йсних украњнських патр≥от≥в розстр≥л¤ли...

3а що? "«а нам≥р перевороту, орган≥зованого самост≥йниками та хл≥боробами-демократами", - прочитав ¤, очам своњм не в≥р¤чи, в ур¤дов≥м "ќгл¤д≥ стратег≥чного ≥ пол≥тичного становища на ”крањн≥" в≥д 26 червн¤ 1919 року. јле ж тод≥ чому розстр≥л¤ли т≥льки Ѕолбочана, чому до суду не прит¤гнут≥ вс≥ самост≥йники, вс≥ хл≥бороби-демократи, чому п≥сл¤ того... мене... члена √оловноњ управи ’л≥боробсько-ƒемократичноњ парт≥њ, запрошують в≥д ≥мен≥ ур¤ду прибути дл¤ участи в розв'¤занню важливих державних питань?..

‘акт розстр≥лу отамана Ѕолбочана розкриваЇ найстрашн≥шу ¤зву нашого нац≥онального орган≥зму, ¤ка починаЇ ¤трити все б≥льш на тл≥... класовоњ, пол≥тичноњ ≥ парт≥йноњ нетерпимост≥ ”р¤ду - ¤зву нац≥онального розкладу...

ѕризначте рев≥з≥ю процесу отамана Ѕолбочана: реаб≥л≥туйте його добре, чесне ≥м'¤" 40.

ƒос≥ ѕетра Ѕолбочана оф≥ц≥йно не реаб≥л≥товано...

“а украњнськ≥ серц¤ переповнен≥ горд≥стю, що в наш≥й ≥стор≥њ був ѕетро Ѕолбочан. ¬≥чна …ому слава!

 

ƒжерела

 

1, 4. ћонкевич Ѕ. ѕох≥д Ѕолбочана на  рим. - Ќью-…орк, 1956. - —. 13.

2. ¬ойнаренко ќ. ƒо новоњ ѕолтави. - Ќью-…орк, 1955.

3. ѕолуботк≥вець. ÷иганська правда // √ом≥н ”крањни. - “оронто. - „. 24. - 1972. - 27 червн¤.

4. ћонкевич Ѕ. ¬казана прац¤. - —. 183 - 184.

5. —≥м¤нц≥в ¬. ”разова // ¬≥ст≥  омбатанта. - Ќью-…орк, 1965. - „. 2. - —. 39.

6. ћихайл≥вський “. Ћистопадова √рамота √етьмана ѕавла, њњ необх≥дн≥сть та њњ правнича анал≥за // Ѕатьк≥вщина. - “оронто. - „. 12. - 1975. 28 червн¤. √ирський ƒ. ƒивн≥ способи виправдуванн¤ антидержавноњ пол≥тики. - “оронто, 1973.

7, 12. ¬инниченко ¬. ¬≥дродженн¤ нац≥њ. - Ќью-…орк, 1968. - “. 3. - —. 158.

8, 39. ™втимович ¬. ѕолковник ѕетро Ѕолбочан ≥ його останн≥ дн≥. - ”крањнське козацтво. - „икаго, 1976. - „. 1. - —. 11.

9, 10. Ўемет —. ѕолковник ѕетро Ѕолбочан // ’л≥боробська ”крањна. -  н. 4. - 1922 - 1923.

11. ћ≥рчук ѕ. ”крањнсько-московська в≥йна (1917 - 1921). - “оронто, 1957.

12. ¬инниченко ¬. ¬казана прац¤. - —. 145 - 146.

13. —тах≥в ћ. ƒруга совЇтська республ≥ка в ”крањн≥. - Ќью-…орк - ƒетройт - —крентон, 1957.

14, 25, 36. Ўтендера я. «асуджений до розстр≥лу. - Ћьв≥в: „ервона  алина, 1995 ≥ там вказан≥ джерела.

15, ћартос Ѕ. ќск≥лко й Ѕолбочан (—погади). - ћюнхен, 1958. - —. 27.

16.  оваль Ѕ. √етьманщина - животворче джерело ≥стор≥њ // Ѕатьк≥вщина. - “оронто. - „. 7. - 1979. - 31 серпн¤.

17. ¬акуловський ¬. як ми будували державу! // Ѕатьк≥вщина. - “оронто. - „. 19. - 1974. - 28 вересн¤.

18. јндр≥Ївський ¬. ћикола ћ≥хновський // ¬извольний шл¤х. - Ћондон, 1974. - „. 6.

19, 20, 21. Ћист сотника ≤. Ѕарила до генерала ћ. ќмел¤новича-ѕавленка // Ѕатьк≥вщина. - “оронто. - „. 7. - 1971. - 17 кв≥тн¤.

22, 23. ¬казана прац¤. - „. 6. - 1971. - 27 березн¤.

24. ¬ойнаренко ќ. "—амост≥йник" ѕетлюра // Ѕатьк≥вщина. - “оронто. - „. 14. - 17. - 1971 - 31 липн¤. - “акож подане там джерело.

26.  ущинський ј. « ≥стор≥њ кадри 47-го п≥шого  ременчуцького полку // "Ѕатьк≥вщина". - „. 2. - 1983. - Ћютий.

27, 28. Ћист сотника ≤. Ѕарила до генерала ћ. ќмел¤новича-ѕавленка // Ѕатьк≥вщина. - “оронто. - „. 10. - 1971. - 29 травн¤.

29, 35. ¬ишн≥вський ќ. ѕовстанський рух ≥ отаман≥¤. - ƒетройт, 1973.

30. —олуха ѕ. ¬инниченко ≥ Ўаповал ћикита по допомогу до ћоскви - до Ћен≥на! // Ѕатьк≥вщина. - “оронто. - „. 12. - 1970. - 11 липн¤.

31. Ўемет —. ѕолковник ѕетро Ѕолбочан // ’л≥боробська ”крањна. -  н. 4, 1922 - 1923.

32. ƒубовий ≤. —погади (не опубл≥кован≥). « арх≥ву полковника ѕетра —одол¤-«≥линського.

33. јндр≥Ївський ќ. Ћист до редакц≥њ // –анок. - ƒерб≥. - „. 6. - 1954. - 29 травн¤.

34. ѕевний ѕ. Ћист до редакц≥њ тижневика "–анок" // ћартос Ѕ. ќск≥лко й Ѕолбочан (—погади). - ћюнхен, 1958. - —. 61.

37. ћартос Ѕ. ¬казана прац¤. - —. 49.

38. ѕисьменний ћ. ¬ ≥м'¤ ≥сторичноњ правди // –анок. - ƒерб≥. - „. 13. - 1954. - 18 грудн¤.

40. « арх≥ву сотника —тепана ÷апа, ¤кий посилаЇтьс¤ на "”крањнське слово". - „. 46. - Ѕерл≥н. - 1921. - 1 липн¤. “акож: ∆иттЇпис Ћипинського // ”крањнський Ћ≥топис. - југсбурі, 1954. - „. 2. - —. 73.

 

 

 

 

¬ище в≥йськове кер≥вництво ’олодного яру в 1917 - 1922 роках

 

„”„”ѕј  ќлекса —тепанович

ќтаман. Ќародивс¤ в с. ћельники „игиринського пов≥ту  ињвськоњ губерн≥њ. ћолодший брат √оловного отамана ’олодного яру ¬асил¤ „учупака. ƒо ѕершоњ св≥товоњ в≥йни вчителював у с. –ацевому на „игиринщин≥. –¤довий царськоњ арм≥њ. —лужив у ѕетроград≥, брав участь у Ћютнев≥й революц≥њ. 1917 року повернувс¤ в ћельники, знову вчителював, тепер вже в р≥дному сел≥.

Ќа проханн¤ ≥гумен≥ ћотронинського монастир¤ в 1917 р. (1918 р.?) створив ≥ очолив монастирську охорону ≥з 22 чолов≥к - першу украњнську в≥йськову орган≥зац≥ю в ’олодному яру новоњ доби 1. ”часник ¬извольних змагань до 4 серпн¤ 1921 р., коли п≥ддавс¤ на б≥льшовицьку "амн≥ст≥ю" 2. ѕодальша дол¤ нев≥дома.

 

Ќ≈«Ѕ≤™Ќ ќ

"Ѕатько-отаман ’олодного яру" (в травн≥ - червн≥ 1919 р.). «а переконанн¤ми - соц≥ал≥ст. ѕрихильник гасла "«а рад¤нську владу без комун≥ст≥в" 3. ƒол¤ нев≥дома.

 

”¬ј–ќ¬ ‘ед≥р

 убанський козак, колишн≥й штабс-ротм≥стр царськоњ арм≥њ, григор≥њвський отаман. ѕ≥д час повстанн¤ п≥д проводом ћатв≥¤ √ригор'Їва командував в≥дд≥лом, ¤кий нал≥чував до п≥втори тис¤ч≥ чолов≥к. ћав у своЇму п≥дпор¤дкуванн≥ бронепот¤ги, гармати, 24 кулемети. ѕолк ”варова в≥дзначавс¤ високою дисципл≥нован≥стю. «в≥льн¤в в≥д б≥льшовик≥в м. „еркаси, ст. Ѕобринську 4 та ≥нш≥ населен≥ пункти, а в≥д червоного „игиринського полку —вирида  оцура - м. „игирин.

” червн≥ - липн≥ 1919 р. на нарад≥ в м. ћедвед≥вц≥ вибраний ¬≥йськовим отаманом ’олодного яру - командуючим з'Їднаними силами ’олодного яру, до ¤ких ув≥йшов в≥дд≥л самого ”варова в 1000 б≥йц≥в та ћедвед≥вський кур≥нь ¬асил¤ „учупака в 400 козак≥в ≥ старшин. "≤дейного розходженн¤ м≥ж обома отаманами не було, - писав —ерг≥й ѕол≥кша, - бо „учупака боровс¤ за незалежн≥сть ”крањни, а ”варов, хоч ≥ не зовс≥м чисто балакав по-украњнськи, ставив за ц≥ль боротьби незалежну украњнську державу вкуп≥ з  убанню" 5. «а верс≥Їю —. ѕол≥кши загинув в околиц¤х ’олодного яру (коло ст. «нам'¤нки) в бою проти б≥льшовик≥в, в≥рог≥дно у липн≥ 1919 р.

 

„”„”ѕј  ¬асиль —тепанович

Ќародивс¤ 1894 р. в с. ћельники „игиринського пов≥ту  ињвськоњ губерн≥њ. ƒо ѕершоњ св≥товоњ в≥йни вчителював у с. “имош≥вц≥ „игиринського пов≥ту. ¬ роки ѕершоњ св≥товоњ - прапорщик царськоњ арм≥њ. ѕ≥сл¤ поверненн¤ з арм≥њ вчителював у с. ѕл¤к≥вц≥, а пот≥м у с. –ев≥вц≥ (нин≥  ам'¤нського району „еркаськоњ област≥). ” 1918 - 1919 роках - мельничанський сотник та медвед≥вський кур≥нний 6. 10 кв≥тн¤ 1919 р. п≥дн¤в повстанн¤ "проти комуни та —ов≥тськоњ влади за самост≥йн≥сть", ¤ке зак≥нчилос¤ невдачею 7.

” 1919 - 1920 роках - командир полку гайдамак≥в ’олодного яру. ”сп≥шно воював проти б≥ло-гвард≥йц≥в, зокрема на початку с≥чн¤ 1920 р. брав участь у вигнанн≥ њх ≥з „еркас. «а визнанн¤м б≥льшовицького ≥сторика ƒ.  ≥на, "в районе ’олодного яра оперировал атаман „учупак, здесь никакой деникинской власти не было" 8. ќрган≥зац≥йно п≥дпор¤дковувавс¤ отаману ’ерсонщини ≥  атеринославщини јндр≥ю √улому-√уленку. «а св≥дченн¤м ёр≥¤ √орл≥са-√орського, в "широко розвинен≥й бойов≥й орган≥зац≥њ ’олодного яру п≥д проводом ¬асил¤ „учупаки... ц≥лковито панували украњнськ≥ нац≥онал≥стичн≥ настроњ".

12 кв≥тн¤ (за н. ст.) 1920 р., потрапивши на х.  ресельц≥ (зараз с. ћельники „игиринського району „еркаськоњ област≥) в оточенн¤ червоного ескадрону, застреливс¤. ѕохований у р≥дному сел≥ 9. ћогила збережена ≥ впор¤дкована.

 

„”„”ѕј  ѕетро —тепанович

Ќародивс¤ 1885 року в с. ћельники „игиринського пов≥ту  ињвськоњ губерн≥њ. —тарший брат √оловного отамана ’олодного яру ¬асил¤ „учупака. «ак≥нчив церковно-приходську школу, пот≥м - трир≥чну √оловк≥вську двокласну учительську школу. ¬чителював у с. ¬ерб≥вц≥. ќрган≥зував хор, драматичний гурток. Ќавчанн¤ продовжив у  ињвськ≥й консерватор≥њ, ¤ку усп≥шно зак≥нчив, набувши фаху вчител¤ сп≥в≥в. ѕрацював нагл¤дачем 3-го  ињвського двокласного училища та м≥ського училища є 1. ¬≥йськове званн¤ - прапорщик. ” склад≥ царськоњ арм≥њ воював на –умунському фронт≥ ѕершоњ св≥товоњ в≥йни. ¬ 1919 - 1920-му роках - начальник штабу полку гайдамак≥в ’олодного яру. јрештований б≥льшовиками 12 кв≥тн¤ 1920 р. –озстр≥л¤ний у „еркаськ≥й (—м≥л¤нськ≥й ?) „  10.

 

ƒ≈– ј„ ≤ван “имоф≥йович

"—таршина в≥йськового часу, син сел¤нина з-п≥д м. ∆аботина" 11. Ќа початку 1920 р. - заступник √оловного отамана ’олодного яру. ќчолив ’олодно¤рську орган≥зац≥ю п≥сл¤ смерт≥ ¬асил¤ „учупака 12, най≥мов≥рн≥ше, в кв≥тн≥ - травн≥ 1920 року. √оловний отаман ’олодного яру - до вересн¤ (?) 1920 року. —таном на 8 вересн¤ 1920 р. член - ќкружного повстанського ком≥тету (в „игирин≥) 13. ¬ 1921 р. заступник √оловного отамана ’олодного яру. 4 серпн¤ 1921 р. п≥ддавс¤ на б≥льшовицьку "амн≥ст≥ю" 14. ѕодальша дол¤ нев≥дома.

 

ѕ≈—“”Ў ќ  ость ёр≥йович (—теповий-Ѕлакитний)

Ќародивс¤ 10 лютого 1898 р. в с. √анн≥вц≥ на  атеринославщин≥ (зараз ѕетр≥вського району  ≥ровоградськоњ обл.). Ќавчавс¤ в ќлександр≥вському механ≥ко-техн≥чному училищ≥ (нин≥ «апор≥зький ун≥верситет).

” ѕершу св≥тову в≥йну р¤довим воював на “урецькому фронт≥. «а хоробр≥сть нагороджений двома √еорг≥њвськими хрестами. «ак≥нчив оф≥церську школу в м. √ор≥. ¬ ранз≥ п≥дпоручика командував ротою на «ах≥дному фронт≥.

¬ 1919 р. - командир —ередньодн≥провськоњ групи (2500 багнет≥в, 17 кулемет≥в), ¤ка формально п≥дпор¤дковувалас¤ Ќестору ћахну. ”часник повстанн¤ проти ƒобровольчоњ арм≥њ. «б≥льшивши —ередньодн≥провську групу до 3000 б≥йц≥в, перейменував њњ на –еспубл≥канське в≥йсько. ƒал≥ д≥¤в самост≥йно. ¬ 1920 р. - отаман —теповоњ (ќлександр≥йськоњ) див≥з≥њ, ¤ка нараховувала до 20 - 30 тис¤ч козак≥в ≥ старшин. ќдин ≥з кер≥вник≥в повстанн¤ весни - осен≥ 1920 року. ƒ≥¤в на ’ерсонщин≥,  атеринославщин≥, в  ињвськ≥й губерн≥њ, зокрема на „игиринщин≥, в ’олодному яру. ѕ≥сл¤ того, ¤к див≥з≥¤ об'Їдналась ≥з ’олодно¤рськими збройними силами,  ост¤ Ѕлакитного 24 вересн¤ 1920 р. на конференц≥њ повстанц≥в у м. ћедвед≥вц≥ обрано √оловним отаманом ’олодного яру. ¬ жовтн≥ 1920 р., вирушивши в  атеринославську губерн≥ю на чол≥ —теповоњ див≥з≥њ, склав ≥з себе повноваженн¤ √оловного отамана ’олодного яру.

9 травн¤ 1921 р., потрапивши в оточенн¤ червоних, застреливс¤. ѕохований у р≥дному сел≥ 15.

 

√ќЌ“ј (Ћё“»…-Ћё“≈Ќ ќ ≤ван ћакарович)

Ќародивс¤ 24 червн¤ 1897 р. в  апуст¤нському л≥сництв≥ коло с. “овмача, що на «венигородщин≥. «ак≥нчив чотирикласну земську школу, згодом курси ѕаршина в ћоскв≥. ќкр≥м диплому за 6 г≥мназ≥йних клас≥в, отримав ≥з ћосковського учбового округу прив≥танн¤ ¤к найкращий студент ≥з математики. Ќа фронт≥ був прид≥лений до 8-го ћосковського гренадерського полку. «ак≥нчив ќмську школу прапорщик≥в. Ћютневу революц≥ю зустр≥в на посад≥ пом≥чника командира 12-њ роти 290-го полку, що дислокувавс¤ в „еркасах. ” 1918 р. брав участь у бо¤х проти б≥льшовик≥в, зокрема коло станц≥й √реб≥нки та Ѕобринськоњ (нин≥ ст. ≥м. “араса Ўевченка). «а ƒиректор≥њ Ћютий-Ћютенко був призначений командиром 25-го „еркаського курен¤, що дислокувавс¤ у —м≥л≥. —лужив у «апор≥зьк≥й див≥з≥њ п≥д командою ќлександра «агродського. « 1919 р. - в повстансько-партизанському рус≥, отаман партизанського загону на «венигородщин≥. «аг≥н 500 - 800 козак≥в ≥ старшин 16. ¬≥йськове званн¤ - сотник 17.

ќбраний √оловним отаманом ’олодного яру на нарад≥ в с. ћатв≥њвц≥ наприк≥нц≥ жовтн¤ або в листопад≥ 1920 року 18. Ѕойов≥ д≥њ продовжував до осен≥ 1922 р. ¬ березн≥ 1923 р. ем≥грував до ѕольщ≥. ¬ с. ≤ванцевичах на ѕол≥сс≥ заснував ”крањнський ем≥грац≥йний ком≥тет, ¤кий розгорнув бурхливу культурницьку д≥¤льн≥сть: ним були створен≥ украњнський хор, самод≥¤льний театр, украњнська школа... ¬ м. ¬олодав≥-ѕ≥дл¤ськ≥й очолив —оюз украњнських кооператив≥в. ” м. ’олм≥ був директором  ооперативного —оюзу. Ќа ц≥й та на попередн≥й посад≥ ви¤вив себе талановитим п≥дприЇмцем та щедрим меценатом украњнськоњ справи.

ѕ≥д час ƒругоњ св≥товоњ в≥йни допомагав в≥йськовополоненим „ервоноњ арм≥њ, зрозум≥ло, земл¤кам, багато з них - за його протекц≥Їю - було зв≥льнено з концтабор≥в. 4 червн¤ 1942 р. заарештований гестап≥вц¤ми. ¬≥дбув п≥вроку тюрми в м. Ћюбл≥н≥. ∆ив у м. ћюнхен≥ (Ќ≥меччина), згодом - у м. –абат≥ (ћарокко, 1951 - 1957), п≥зн≥ше - в —Ўј 19. јвтор книги "¬огонь з ’олодного яру" (1986, ƒетройт). ѕомер у —Ўј 19 березн¤ 1989 року. ѕохований на украњнському цвинтар≥ у Ѕавдн-Ѕруц≥ 20.

 

ЅќЌƒј–„”  (≥нколи Ѕондарук) ћикола ≤ванович

ѕрибув в ’олодний яр ¤к представник ур¤ду ”Ќ–. ” с≥чн≥ 1921 р. в с. ÷в≥тн≥й на з'њзд≥ отаман≥в „игиринщини був "визнаний представником ”Ќ–", а також "старшим" повстанського руху „игиринського пов≥ту. ќб'Їднав п≥д своњм кер≥вництвом вс≥ партизанськ≥ загони ’олодного яру, сформував нову структуру: начальником штабу ≥ в≥дд≥лу п≥хоти став “ерещенко, командиром 1-го ’олодно¤рського к≥нного полку був призначений Ћар≥он «авгородн≥й, командиром 2-го ’олодно¤рського к≥нного полку (недоформованого) - ѕилип ’мара 21. ѕоранений у бою з 222-м червоним полком, розбитий у бою проти Ћатиськоњ див≥з≥њ неподал≥к „еркас.  атегоричний противник "амн≥ст≥њ" 22. «м≥щений на "районному з'њзд≥" за участю отаман≥в, старшин та ≥нтел≥генц≥њ у ÷в≥тн¤нському л≥с≥ на вимогу отаман≥в √ерасима ќрла-Ќестеренка й ќтаманенка, ¤к≥ пов≥домили, що "Ѕондарчук присланий з-за кордону ¤к простий ≥нформатор ≥ на орган≥зац≥ю права не мав" 23.

” липн≥ 1921 р. оголошений на останньому з'њзд≥ отаман≥в ’олодного яру поза законом через те, що в суперечц≥ вбив отамана “ерещенка 24. ѕодальша дол¤ нев≥дома.

 

“≈–≈ў≈Ќ ќ

ќтаман ’олодного яру ≥ „орного л≥су. —п≥впрацював з отаманом ѕилипом ’марою, д≥¤в переважно в район≥ „орного л≥су (с. ÷в≥тна). ¬ грудн≥ 1920 р. п≥д час невдалоњ спроби холодно¤рц≥в пробитис¤ за р. «бруч (на "польський б≥к") керував штабом об'Їднаного повстанського загону 25. ” с≥чн≥ 1921 р. на з'њзд≥ отаман≥в „игиринщини в с. ÷в≥тн≥й призначений начальником ’олодно¤рського повстанського штабу (начальником штабу ѕраво-л≥вобережного окружного повстанського ком≥тету) 26. ¬битий у травн≥ 1921 р. в „ут¤нському л≥с≥ √оловним отаманом ’олодного яру ћиколою Ѕондарчуком.

 

ѕ≈“–≈Ќ ќ ≤ван

"ѕетлюр≥вський оф≥цер у св≥й час амн≥стований —овЇтською владою" 27.  омандир ѕершого (основного) курен¤ полку гайдамак≥в ’олодного яру в 1920 р. "≤нтел≥гентний сел¤нин, старшина". ¬ 1920 р. (очевидно, у перш≥й половин≥ вересн¤) п≥сл¤ пораненн¤ ≤вана ƒеркача - командир ’олодно¤рськоњ "бригади" 28.

¬ 1921 р. (принаймн≥, в червн≥ - липн≥) - голова ’олодно¤рського окружного штабу, √оловний отаман ’олодного яру (заступники: ƒеркач ≥ „учупак - ќлекс≥й чи —емен) 29. ѕ≥ддавс¤ на "амн≥ст≥ю" (вдруге) 4 серпн¤ 1921 р. 30. ѕодальша дол¤ нев≥дома.

 

„”„”ѕј  (—емен або ќлекса)

—емен „учупак родом ≥з с. ћельник≥в „игиринського пов≥ту  ињвськоњ губерн≥њ. ƒвоюр≥дний брат ¬асил¤, ѕетра та ќлекси „учупак≥в. «а фахом вчитель. ¬≥йськове званн¤ - прапорщик (?). 1921 року -заступник голови ’олодно¤рського окружного штабу, ¤кий очолював ≤ван ѕетренко. ѕ≥ддавс¤ на "амн≥ст≥ю" 4 серпн¤ 1921 р. 31. ѕодальша дол¤ нев≥дома.

 

Ќ≈—“≈–≈Ќ ќ-ќ–≈Ћ √ерасим

” повстанському рус≥, принаймн≥, з 1919 року. ќрган≥зац≥йно п≥дпор¤дковувавс¤ отаману  атеринославщини ≥ ’ерсонщини јндр≥ю √улому-√уленку. ќрган≥затор ™лисаветградсько-ќлександр≥йського повстанкому. ”повноважений представник командуючого ѕ≥вденноњ (ѕершоњ) групи генерала-хорунжого јрм≥њ ”Ќ– јндр≥¤ √улого-√уленка в ™лисаветградському пов≥т≥. ¬≥йськове званн¤ - полковник 32. Ќа "районному з'њзд≥" за участю отаман≥в, старшин та ≥нтел≥генц≥њ в ÷в≥тн¤нському л≥с≥ наприк≥нц≥ травн¤ (в червн≥?) 1921 р. обраний кер≥вником ѕершоњ ’олодно¤рськоњ округи 33. ¬ перш≥й половин≥ липн¤ 1921 р. на ѕраво-л≥вобережному окружному з'њзд≥, що в≥дбувс¤ в ’олодному яру в район≥ √айдамацького шпил¤, обраний командуючим в≥йськами ’олодно¤рськоњ округи 34.

√ерасим Ќестеренко мав п≥д своњм кер≥вництвом пост≥йний в≥дд≥л у 150 старшин ≥ козак≥в, "ц¤ к≥льк≥сть була завжди при ньому, - зазначав сотник ≤ван Ћютий-Ћютенко у зв≥т≥ "ѕро орган≥зац≥ю в ’олодн≥м яру". - —таршин було чолов≥к до 15 (п'¤тнадц¤ти), а решта козак≥в... ѕолковник Ќестеренко був залишений отаманом √улим, ≥ от нього отримував накази, ¤к≥ передавав остальним партизанам, котр≥ йому п≥дл¤гали" 35. ¬ час кер≥вництва Ќестеренка-ќрла до ’олодно¤рськоњ орган≥зац≥њ, зазначав отаман √онта (Ћютий-Ћютенко), окр≥м його особистого загону √оловного отамана, належали в≥дд≥ли «авгороднього, "’мари ≤, ’мари ≤≤" 36, „орного ¬орона, •онти, ≤ванова. Ѕули налагоджен≥ зв'¤зки також з отаманами —еменом «аболотним, ѕетром ƒерещуком, “рохимом √олим, "орган≥зац≥Їю б≥лих", з ¤кою тримав контакт „орний ¬орон... 37

"—клад отаман≥в був вс¤кий, - писав √онта, - були так≥, котр≥ ц≥лком виконували своњ обов'¤зки ¤к сл≥д, а були так≥, що робили це, не вм≥ючи" 38. ≤ дал≥ уточнюЇ, що з приходом до кер≥вництва Ќестеренка-ќрла ≥ ц≥, невм≥л≥ отамани, стали д≥¤ти орган≥зовано ≥ дисципл≥новано 39.

¬ доповненн≥ "ƒо докладу про орган≥зац≥ю ’олодного яру" сотник √онта (Ћютий-Ћютенко) дав таку оц≥нку ’олодно¤рськ≥й орган≥зац≥њ п≥д кер≥вництвом отамана Ќестеренка-ќрла: "¬ 1921 роц≥ в червн≥ м≥с¤ц≥ орган≥зац≥¤ "’олодного яру" - ¤дро на чол≥ з Ќестеренком - доходила до к≥лькост≥ 120 козак≥в ≥ старшин. ¬ цей час орган≥зац≥¤, ¤дро акц≥й не проводить, а налагоджуЇ своњ зв'¤зки з своњми ¤чейками ≥ орган≥зац≥Їю на м≥стах. ÷¤ орган≥зац≥¤ охоплювала так≥ пов≥ти: ќлександр≥йський, ™л≥саветградський, «венигородський, частина ”манського, в „игиринському ≥снувало ¤дро ц≥Їњ орган≥зац≥њ, в «венигородському - ф≥л≥¤ ц≥Їњ орган≥зац≥њ п≥д командуванн¤м „орного ¬орона ≥ √онти. ¬ „игиринському, ќлександр≥йському ≥ ™л≥саветградському - орган≥зац≥њ з ф≥л≥¤ми п≥д керуванн¤м «авгороднього, ’мари 1, ’мари 2, ≤ванова (котр≥ в≥дом≥ мен≥), ”манщина - ƒерещук. —илою були ц≥ в≥дд≥ли в залежност≥ в≥д умов, при ¤к≥х приходилось оперувати, то зб≥льшувались, то зменшувались, але ж в под≥бному склад≥ було не менше 5 старшин + 20 ≥ козак≥в 30. ¬с≥ ц≥ орган≥зац≥њ мали зв'¤зок м≥ж собою через людей-сел¤н, а також мали зв'¤зок через своњх дов≥рених з отаманом Ќестеренко, останн≥й мав зв'¤зок з отаманом √улим, зв≥дки одержував накази" 40.

≤ван √онта не згадав звенигородського отамана —емена √ризла, верем≥њвського ватажка ≤вана —авченка-Ќаг≥рного та олександр≥йського отамана —ерг≥¤ «ахарова, ¤к≥ п≥дпор¤дковувалис¤ ’олодно¤рськ≥й орган≥зац≥њ. ѕро головну мету ≥ засоби њњ реал≥зац≥њ сотник √онта висловивс¤ так: "√оловною задачею (¤ку ставив полковник Ќестеренко) було п≥дготовити людн≥сть до загального повстанн¤ - заснованн¤м маленьк≥х повстанчих в≥дд≥л≥в - на селах, ¤к≥х задача була аг≥тац≥¤ за повстанц≥в ≥ поширювати в≥д себе повстанчу орган≥зац≥ю вербуванн¤м... до своњх в≥дд≥л≥в. ¬ цьому район≥ було засновано в≥дд≥л≥в на волость 2 - 3... ÷≥ в≥дд≥ли було заснувати не т¤жко, тому що сел¤ни йшли назустр≥ч... ќрган≥зац≥йна прац¤ продовжувалась до вињзду мого... ¬≥дд≥ли (...) робили наскоки на установи, а также (на) частини „ервоноњ јрм≥њ. ќрган≥зац≥¤ продовжувалась консп≥ративно... Ќестеренко - отаман -людина чесна, ≥дейна, не погромщик" 41.

як вигл¤дав √ерасим Ќестеренко? "35 рок≥в, високого зросту, шатен, обличч¤ видовжене ("продолговатое"), худе, голене, плеч≥ середн≥... худий" 42.

Ќестеренко-ќрел керував ’олодно¤рською орган≥зац≥Їю принаймн≥ до 23 кв≥тн¤ 1922 року 43 - саме ц≥Їю датою завершуЇ св≥й зв≥т отаман √онта.

 

ќ“јћјЌ≈Ќ ќ —ерг≥й

„лен ’олодно¤рського повстанкому (1920 - 1921 рр). ¬ перш≥й половин≥ липн¤ 1921 р. на ѕраво-л≥вобережному окружному з'њзд≥, що в≥дбувс¤ в ’олодному яру в район≥ √айдамацького шпил¤, обраний членом ѕраво-л≥вобережного окружного повстанського ком≥тету та начальником штабу в≥йськ ’олодно¤рськоњ округи 44.

ќстанн¤ в≥дома зв≥стка про нього стосуЇтьс¤ к≥нц¤ серпн¤ 1921 р. "ќтаманенко розпов≥дав, - згадував член ’олодно¤рського повстанкому √ригор≥й яковенко, - що в≥н за три роки л≥сового житт¤ до того виснаживс¤ в≥д голоду ≥ холоду, що коли б була впевнен≥сть, що совЇтська влада дасть в≥льне ≥снуванн¤ ≥ не дивитиметьс¤ на нього ¤к на бандита, в≥н б≥льше б н≥чого не хот≥в... (ќтаманенко) страшно розчарувавс¤ в люд¤х, ¤к≥ вс≥ зробилис¤ шкурниками..." 45.

''“ак що, - казав ќтаманенко, - ¤ з'¤влюсь (тобто, здамс¤. - –. .), хай би ≥ загрожувала смерть, оск≥льки дл¤ мене тепер п≥сл¤ цього т¤жкого жаху важко прожити в такому стан≥ нав≥ть два дн≥... ’очу жити - ось моЇ кредо...'' 46.

ѕодальша дол¤ нев≥дома.

 

«ј¬√ќ–ќƒЌ≤… Ћар≥он «ахарович

—правжнЇ пр≥звище «агородн≥й. Ќародивс¤ 16 березн¤ 1897 р. в с.  ошарки (ёзеф≥вка) «латоп≥льськоњ волост≥ „игиринського пов≥ту  ињвськоњ губерн≥њ. Ќерухом≥стю не волод≥в, батьки земл≥ не мали, вирощували хл≥б на орендован≥й земл≥. «ак≥нчив церковно-приходську школу. ѕ≥д час ѕершоњ св≥товоњ в≥йни служив у 241-му ѕензенському запасному полку. «годом перев≥вс¤ в 32-й —иб≥рський полк, де до с≥чн¤ 1917 р. служив п≥дпрапорщиком у к≥нн≥й розв≥дц≥. Ќа фронт≥ був отруЇний газами. ¬осени 1917 р. демоб≥л≥зований за станом здоров'¤ ≥ в≥дправлений у безстрокову в≥дпустку додому.

¬ листопад≥ - грудн≥ 1918 р. разом з≥ зб≥льшовиченим матросом ѕол≥щуком та "вЇл≥коросом" ƒан≥ловим створив повстанський заг≥н (500 сел¤н). ” серпн≥ 1919 р. п≥д час ден≥к≥нськоњ окупац≥њ з≥брав заг≥н у 25 шабель ≥ почав оперувати в район≥ «латопол¤. ¬ час б≥льшовицькоњ окупац≥њ вступив до загону ƒорошенка ≥ ÷в≥тковського. ѕ≥д час «нам'¤нського повстанн¤ 1920 року вливс¤ до повстанського загону ¬асил¤  ваш≥. ќперували в Ќерубањвському л≥с≥ та його околиц¤х.  оли на њхн≥й терен прийшла 1-а ќлександр≥йська (—тепова) див≥з≥¤ п≥д кер≥вництвом  ост¤ Ѕлакитного, «авгородн≥й ≥  ваша приЇдналис¤ до нењ. Ѕлизько трьох м≥с¤ц≥в «авгородн≥й служив значковим у —тепов≥й див≥з≥њ.  оли степовики в друг≥й половин≥ жовтн¤ 1920 р. в≥д≥йшли на п≥вдень, «авгородн≥й залишивс¤ воювати в р≥дн≥й м≥сцевост≥, влившись до загону ѕилипа ’мари, де був чотовим. 1921 року - командир 1-го ’олодно¤рського к≥нного полку. ќперував у „игиринському, ќлександр≥йському, ™лисавет-градському та ≥нших пов≥тах. ” жовтн≥ 1921 р. об'Їднав п≥д своњм кер≥вництвом загони ћефод≥¤ √олика-«ал≥зн¤ка та јрхипа Ѕондаренка 47.

” 1922 р. - кер≥вник ’олодно¤рськоњ орган≥зац≥њ, до складу ¤коњ входили: „игиринський полк ћефод≥¤ √олика-«ал≥зн¤ка, „орнол≥ський полк ƒениса √упала, Ћебединський полк „орного ¬орона 47. як вигл¤даЇ, паралельно ≥снувала п≥дп≥льна украњнська орган≥зац≥¤ п≥д проводом √ерасима Ќестеренка-ќрла.

јрештований 29 вересн¤ 1922 р. у «венигородц≥ на ≥нсп≥рованому чек≥стами "з'њзд≥ отаман≥в". ѕ≥д арештом перебував у Ћук'¤н≥вськ≥й в'¤зниц≥ м.  иЇва. ќсь уривок "¬исновку в справ≥ є446/7971": "...1. јт. «авгородний с начала 1919 г. начинает вести партизанско-бандитскую работу... ƒействи¤ «авгороднего не самосто¤тельны, он работает по указани¤м и инструкци¤м закордонного петлюровского штаба...". ƒал≥ перераховуютьс¤ боњ, в ¤ких отаман брав участь, зокрема боњ "с  расными войсками" п≥д селами “ил≥ткою, ’айк≥вкою, ѕастирським, Ѕовтишкою, –озум≥вкою, ћатв≥њвкою, п≥д Ћебединським монастирем (у березн≥ 1921 р.), неск≥нченн≥ боњ в кв≥тн≥ 1922 р., зупинка поњзд≥в м≥ж ст. ÷ибулевим ≥ ‘ундукл≥њвкою в кв≥тн≥ - травн≥ 1922 р., "сопровождавшиес¤ зверскими убийствами", зупинка пот¤гу на ст. ’ир≥вц≥ в червн≥ 1922 р., б≥й у с. ‘едвар≥, вбивства комнезам≥вц≥в, м≥л≥ц≥онер≥в, комун≥ст≥в та комсомольц≥в цього села, зупинка пот¤гу на ст. ‘ундукл≥њвц≥ в серпн≥ 1922 р., "целый р¤д зверских убийств, расстрелов, грабежей и поджегов - вот вкратце "революционна¤" де¤льность атамана «авгороднего" 49.

2 лютого 1923 р. Ќадзвичайна сес≥¤  ињвського губернського трибуналу винесла смертний вирок Ћар≥ону «авгородньому. «агинув 9 лютого 1923 року п≥д час повстанн¤ в Ћук'¤н≥вськ≥й в'¤зниц≥ 50.

 

„ќ–Ќ»… ¬ќ–ќЌ (Ћебединський)

—правжнЇ пр≥звище ≤ван якович „ерноусов. ќтаман «венигородщини ≥ ’олодного яру. «а оц≥нкою ворога, „орний ¬орон - "непримиримо хитрый и тупой враг" 51. 1921 року заг≥н добре озброЇних 150 п≥ших ≥ 25 к≥нних з 1 кулеметом 52 д≥¤в у „еркаському, „игиринському пов≥тах, зокрема в ’олодному яру та л≥с≥ „ута, а також на «венигородщин≥, в Ћебединських та Ўпол¤нських л≥сах, у район≥ с≥л “овмач ≥ ¬од¤не, ¬иноградського монастир¤, ћл≥њва, м. √ородища, Ѕ≥лоз≥р'¤, м. —м≥ли...

¬ 1922 р. Ћебединський полк „орного ¬орона входив до складу ’олодно¤рськоњ орган≥зац≥њ 53. Ќа той час ’олодно¤рська орган≥зац≥¤ п≥д проводом Ћар≥она «авгороднього нараховувала три полки, њхн≥ отамани („орний ¬орон, ћефод≥й √олик-«ал≥зн¤к, ƒенис √упало) фактично були заступниками голови, а оск≥льки 29 вересн¤ 1922 р. чек≥сти заарештували Ћ. «авгороднього, ћ. √олика-«ал≥зн¤ка ≥ ƒ. √упала, то кер≥вником ’олодно¤рськоњ орган≥зац≥њ (н≥ким не обраним) став de facto „орний ¬орон. ” 1922 р. в≥н оперував у район≥ «нам'¤нки, Ѕ≥лоз≥р'¤, “овмача, Ўестак≥вки, ™лисаветграда, «латопол¤ ≥ безпосередньо в ’олодному яру. ѕол≥тичне гасло „орного ¬орона: "Ѕий комун≥ст≥в ≥ кацап≥в" 54. —ексот так описував його: "„орний ¬орон - высокого роста, черна¤ длинна¤ борода, длинные волосы до плеч, глаза черные, выражение лица суворое, серьезное, политически грамотен, сын кресть¤нина, одет в защитном, пишет стихи и украинские песни, называет себ¤ поетом" 55.

¬ оперативному зведенн≥  ременчуцького штабу „ќЌ за 8 листопада 1922 р. зазначаЇтьс¤, що „орний ¬орон вбитий 29 жовтн¤ 1922 р. б≥л¤ с. ћоскаленки в 25 км в≥д —м≥ли, а труп його буц≥мто оп≥знали сел¤ни й "амн≥стован≥ бандити" 56. ј в "ƒопов≥д≥ про пол≥тичний стан „еркаського округу з 1926 р." 57 стверджуЇтьс¤, що заг≥н „орного ¬орона "л≥кв≥дований 6 червн¤ 1925 р." 58.

 

†

 

¬исновки

 

як бачимо, вище в≥йськове кер≥вництво ’олодного яру у 1917 - 1922 роках не надто дбало про ч≥тке визначенн¤ посад, ¤к≥ об≥ймало, а також практично не залишило по соб≥ спогад≥в, продовживши сумну традиц≥ю козаччини, ¤ка вм≥ла воювати та не дуже переймалас¤ написанн¤м хрон≥к. ¬ин¤тком став ≤ван Ћютий-Ћютенко, Їдиний ≥з √оловних отаман≥в ’олодного яру, ¤кий написав книгу спогад≥в "¬огонь з ’олодного яру" (1986, ƒетройт), та й то зробив це надто п≥зно, через понад 60 рок≥в п≥сл¤ завершенн¤ боротьби, коли багато чого забулос¤ або й деформувалос¤ в пам'¤т≥. ≤ це при тому, що серед вищого кер≥вництва ’олодного яру було достатньо багато вчител≥в (наприклад, ќлекса, ¬асиль, ѕетро та —емен „учупаки). «авд¤ки сотнику ≤вану Ћютому-Ћютенку, а також п≥дхорунжому „орнол≥ського полку ћихайлов≥ ƒорошенку, автору мемуар≥в "—тежками холодно¤рськими"; якову ¬од¤ному, ¤кий опубл≥кував к≥лька своњх згадок про ¬≥льне  озацтво та партизанку в ’олодному яру, ≥, зрозум≥ло, ёр≥ю √орл≥су-√орському ми й маЇмо наш, украњнський, погл¤д на боротьбу в ’олодному яру. “а все ж, чи не основний масив ≥нформац≥њ збер≥г дл¤ нас ворог, ¤кий б≥льш детально ф≥ксував под≥њ та ≥мена "банд≥тов" - насправд≥ героњв Ќац≥онально-визвольноњ боротьби украњнського народу за свою незалежн≥сть. ѕрикро, але ≥стор≥ю власного народу знову вивчаЇш за хрон≥ками противник≥в - колись пол¤к≥в, тепер - рос≥¤н.

Ќа завершенн¤ ц≥Їњ навмисно лакон≥чноњ роботи хот≥в би звернутис¤ до вже цитованого документу - зв≥ту отамана •онти (Ћютого-Ћютенка), ¤кий характеризуЇ структуру й ≥деолог≥ю ’олодно¤рськоњ орган≥зац≥њ. ќтаман √онта зазначав, що "у каждого отамана були люди видающ≥, котр≥ улаштовували справу ¤к ≥нформац≥йну, так ≥ в≥йськову" 59. ƒо категор≥њ видатних особистостей √онта зараховував ≥ самих отаман≥в. Ќа жаль, каже в≥н, таких людей "була дуже мала к≥льк≥сть" 60. Ќайпевн≥ших людей, "кадру", ¤ка становила ¤дро загону було: "старшин от п'¤ти (5) ≥ до двадц¤ти (20), а козак≥в от тридц¤ти (30) ≥ б≥льше. ÷е все зависить в≥д фронту партизанського руху" 61.

ƒал≥ √онта зауважуЇ, що вс≥ "кадров≥" старшини ≥ козаки "були настроЇн≥ войовниче прот≥в ворог≥в. ÷≥лком захищали украњнськ≥ ≥нтереси ≥ старались провадить њх в житт¤: мова уживалась р≥дна каждим. ћета вс≥х њдна - здобути державу р≥дну... ѕарт≥зани з населенн¤м њшли рука об руку, скажу так: щоб населенн¤ не п≥дтримувало повстанц≥в, то таких не ≥снувало би. ¬с≥ прихильно ставились до повстанц≥в, помагали, в скрутний мент ховали ≥ допомагали в≥йськам, а також хл≥бом (≥) зброЇю, ¤к такова у них була. “рапл¤ютьс¤ в отр¤дах ще ≥ пол¤ки, ≥ кацапи, но це р≥дко..." 62 ўо ж стосуЇтьс¤ "населенн¤ польського ≥ кацапського", то до них ставленн¤ було таким же "¤к до своњх", головне, щоб вони не п≥дтримували б≥льшовицьку владу 63.

"∆ид≥вського населенн¤ в загонах не зустр≥чаЇтьс¤ зовс≥м, - писав дал≥ √онта, - до њх в≥дношенн¤ ло¤льне, де котр≥ жиди ≥дуть назустр≥ч повстанц¤м. –ан≥ше були випадки, що повстанц≥ робили погроми ≥ уб≥йства, но тепер цього не зустр≥чаЇтьс¤, х≥ба що т≥льки д≥йсн≥ банд≥ти... то за це парт≥зани не в≥дпов≥дають. Ѕорьбу ведуть повстанц≥ з кожним ≥дущ≥м проти його з рушницею. як отамани, так ≥ њхн≥ прихильники, дуже гарно в≥днос¤тьс¤ до того народу, котрий сп≥вчуваЇ... ≥де назустр≥ч. ¬с≥ повстанц≥ настроЇн≥ вороже до рос≥¤н, л≥чать (њх) першими ворогами - бачивши њхнЇ нахабство ≥ шкуродерство...

ќрган≥зац≥¤ "’олодного яру" у населенн¤ користуЇтьс¤ повною допомогою. ¬ зазначеному район≥ (все) орган≥зовано так, що наколи б був фронт, то в ньому вибухнуло б загальне повстанн¤" 64.

«ак≥нчуЇ св≥й зв≥т отаман √онта запевненн¤м, що (станом на другу половину кв≥тн¤ 1922 р.) весь район ’олодно¤рськоњ орган≥зац≥њ стоњть на засадах ”Ќ–.

як бачимо, хоч оф≥ц≥йно ”Ќ– була безвладною на украњнськ≥й територ≥њ в≥д 21 листопада 1920 р. - дн¤ переходу «бруча, влада њњ в ”крањн≥ ще ≥снувала. ≤ хай вона ≥снувала переважно в н≥чний час ≥ в глухих закутинах украњнськоњ земл≥ - л≥сах, болотах, дн≥провських островах, в≥ддалених хуторах ≥ селах - вона змушувала окупант≥в рахуватис¤ з собою.

ќстанн≥ми представниками влади ”крањнськоњ Ќародноњ –еспубл≥ки були отамани - ≥ Ѕатьк≥вщина мусить сказати про них вд¤чне слово.

 

 

ƒжерела, прим≥тки:

 

1. ћироненко √. –одина „учупак≥в. √ероњзм ≥ трагед≥¤ ’олодного яру. - ињв: Ќезборима нац≥¤, 1996. - —. 52.

2, 14, 30, 31. ÷ƒј√ќ ”крањни. - ‘. 1, оп. 20, спр. 615, арк. 163.

3. ƒј„ќ. - – - 529, оп. 1, спр. 22, арк. 231.

4. “епер станц≥¤ ≥м. “араса Ўевченка.

5. ѕол≥кша —.  убанець ”вар≥в - отаман ’олодного яру в 1919 роц≥ // Ћ≥топис „ервоноњ  алини. - 1933. - „. 5. - —. 16 - 18.

6.  оваль –. ќтамани √айдамацького краю: 33 б≥ограф≥њ. -  .: ѕравда ярославич≥в, 1998. - —. 441 - 442.

7. ƒј„ќ. ‘. – - 529, оп. 1, спр. 10, арк. 40 - 42.

8.  оваль –. Ќазвана прац¤. - —. 449.

9.  оваль –. Ќазвана прац¤. - —. 452 - 453.

10.  оваль –. Ќазвана прац¤. - —. 441, 442, 453.

11, 12. √орл≥с-√орський ё. ’олодний яр. - Ћьв≥в: „ервона  алина, 1994. - —. 63.

13. ƒјѕќ. - ‘. – - 2048, оп. 1, спр. 154, арк. 143.

15.  ость Ѕлакитний, отаман —теповоњ див≥з≥њ (зб≥рник документ≥в ≥ спогад≥в) та вказан≥ там джерела. -  ињв: Ќезборима нац≥¤, ѕросв≥та, 1997.

16, 19. Ћютий-Ћютенко ё. ¬огонь з ’олодного яру (спогади). - ƒетройт, 1986. - —. 11 - 139.

17. ÷ƒј¬ќ ”крањни. - ‘. 1078, оп. 2, спр. 210, арк. 30 зв. Ќадав ѕ. —тегн≥й.

18. ƒорошенко ћ. —тежками холодно¤рськими (спогади). 1918 - 1923. - ‘≥ладельф≥¤, 1973. - —. 159.

20.  оваль –. Ќазвана прац¤. - —. 145.

21, 22, 26. ƒј —Ѕ”. - јрх. 1136, спр. 446/7971, т. 1, арк. 163 - 164.

23. ƒј —Ѕ”. - јрх. 1136, спр. 444/7971, арк. 78 - 79 зв.

24.  оваль –. Ќазвана прац¤. - —. 475.

25.  оваль –. Ќазвана прац¤. - —. 281.

27. ÷ƒј√ќ ”крањни. - ‘. 1, оп. 20, спр. 615, арк. 208 - 209.

28. √орл≥с-√орський ё. Ќазвана прац¤. - —. 194.

29. ƒјѕќ. - ‘. – - 1189, оп. 2, спр. 8, арк. 38.

32. ÷ƒј¬ќ ”крањни. - ‘. 1078, оп. 2 , спр. 210, арк. 27. Ќадав ѕ. —тегн≥й.

33.  оваль –. Ќазвана прац¤. - —. 473.

34.  оваль –. Ќазвана прац¤. - —. 475.

35. ÷ƒј¬ќ ”крањни. - ‘. 1078, оп. 2, спр. 210, арк. 27, 27 зв., 28. Ќадав ѕ. —тегн≥й.

36. ќдин ≥з них був ѕилип ’мара з с. ÷в≥тноњ.

37, 38, 39. ÷ƒј¬ќ ”крањни. - ‘. 1078, оп. 2, спр. 210, арк. 27 зв. Ќадав ѕ. —тегн≥й.

40. ÷ƒј¬ќ ”крањни. - ‘. 1078, оп. 2, спр. 210, арк. 30. Ќадав ѕ. —тегн≥й.

41. ÷ƒј¬ќ ”крањни. - ‘. 1078, оп. 2, спр. 210, арк. 30, 30 зв. Ќадав ѕ. —тегн≥й.

42. « протоколу допиту ≤вана ≤вановича  оваленка в≥д 22 - 23 кв≥тн¤ 1922 р., ¤ке пров≥в "начбандчасти ≈”√ѕќ по разработ. делу є 169". « арх≥ву –.  овал¤.

43. ÷ƒј¬ќ ”крањни. - ‘. 1078, оп. 2 спр. 210, арк. 30 зв. Ќадав ѕ. —тегн≥й.

44.  оваль –. Ќазвана прац¤. - —. 475.

45, 46.  оваль –. Ќазвана прац¤. - —. 479.

47.  оваль –. Ќазвана прац¤. - —. 218 - 226.

48. ƒјѕќ. - ‘. – - 7473, оп. 1, спр. 113, арк. 760.

49. ƒј —Ѕ”. - јрх. є 1136, спр. 446/7971, арк. 193 - 194.

50.  оваль –. Ќазвана прац¤. - —. 238 - 240.

51. ÷ƒј√ќ ”крањни. - ‘. 1, оп. 20, спр. 615, арк. 208 - 209.

52. ÷ƒј√ќ ”крањни. - ‘. 1, оп. 20, спр. 615, арк. 189.

53. ƒјѕќ. - ‘. – - 7473, оп. 1, спр. 113, арк. 760.

54. ƒјѕќ. - ‘. – - 7173, оп. 1, спр. 112, арк. 108.

55. ƒј —Ѕ”. - јрх. 1136, спр. 446/7971, т. 3, арк. 95, зв. 96.

56. ƒјѕќ. - ‘. – - 7173, оп. 1, спр. 112, арк. 152.

57. ƒј„ќ. - ‘. – - 184, оп. 1, спр. 48, арк. 20 - 22.

58. якщо полковник Ќестеренко-ќрел продовжував д≥¤ти в друг≥й половин≥ 1922 р. та в наступн≥ роки на територ≥њ ’олодного яру, то внесенн¤ мною лебединського отамана „орного ¬орона до складу вищого в≥йськового кер≥вництва ’олодного яру помилкове, бо отаман Ќестеренко-ќрел був останн≥м ≥з √оловних отаман≥в ’олодного яру, обраним на представницькому з'њзд≥.

59, 60, 61. ÷ƒј¬ќ ”крањни. - ‘. 1078, оп. 2, спр. 210, арк. 27 зв. Ќадав ѕ. —тегн≥й.

62, 63. ÷ƒј¬ќ ”крањни. - ‘. 1078, оп. 2, спр. 210, арк. 27 зв., 28. Ќадав ѕ. —тегн≥й.

64. ÷ƒј¬ќ ”крањни. - ‘. 1078, оп. 2, спр. 210, арк. 28, 28 зв. Ќадав ѕ. —тегн≥й.

 

††

≤стор≥ософ≥чн≥ думки

 

≤сторик не той, хто вивчаЇ минуле, а той, хто воскрешаЇ його.

Ќе ≥сторичн≥ поразки нац≥њ страшн≥, а њњ небажанн¤ вз¤ти реванш.

Ќарод сприймаЇ ≥дењ кр≥зь призми постатей героњв ≥ вожд≥в.

Ќайплодюч≥ша та земл¤, ¤ка родить героњв.

≤стина ≥стор≥њ - в њњ творц¤х.

 ожна нац≥¤ вартуЇ ст≥льки, ск≥льки вона готова заплатити за свою свободу.

Ќайголовн≥ше в будь-¤к≥й ≥дењ -це люди, ¤к≥ њњ спов≥дають.

≤деЇю волод≥Ї той, ким волод≥Ї ≥де¤.

Ќ≥що не завершуЇтьс¤, нав≥ть минуле.

Ќарод, ¤кого позбавили власноњ ≥стор≥њ, - найб≥льш знедолений.

≤стор≥¤ зобов'¤зуЇ не лише знати, але й творити њњ.

Ќезнанн¤ закон≥в ≥стор≥њ не зв≥льн¤Ї в≥д ≥сторичноњ в≥дпов≥дальност≥.

јкадем≥чна ≥стор≥¤ - це музей скам'¤н≥лих факт≥в, лише п≥д пером письменника вона оживаЇ.

Ќац≥¤ - це народ, св≥домий своЇњ ≥сторичноњ м≥с≥њ.

¬ождь керуЇтьс¤ ≥сторичною, а не правовою в≥дпов≥дальн≥стю.

ЌемаЇ почутт¤ Ѕатьк≥вщини у тих, хто не знаЇ њњ ≥стор≥њ.

—учасн≥сть зам≥нована минулим.

≤сторичн≥ рахунки, не пред'¤влен≥ до сплати, не будуть сплачен≥.

„им б≥льше жертвуЇш заради Ѕатьк≥вщини, тим сильн≥ше любиш њњ.

≤деали живуть, поки люди за них помирають.

∆итт¤ героњв не завершуЇтьс¤ п≥сл¤ њх смерт≥.

≤сторик може помил¤тись в детал¤х, головне - не помилитись у висновках.

ћайбутнЇ належить переможц¤м.

 

—качать реферат (64Kb)