ультура
√алицько-¬олинськоњ –ус≥ ’≤≤≤ - ’≤V ст.
«м≥ст.
1. √алицько-¬олинський л≥топис - найвидатн≥ший ≥сторико-культурний документ.††† 3
2. јрх≥тектура та образотворче мистецтво √алицько-¬олинськоњ –ус≥................... 4
3. –оль √алицько-¬олинськоњ –ус≥ у збереженн≥ та розвитку украњнськоњ культури. 6
Ћ≥тература..................................................................................................................... 8
оли значенн¤ иЇва ¤к
культурно-пол≥тичного центру п≥дупало, важливу роль у духовному житт≥ почали в≥д≥гравати окрем≥ кн¤з≥в≠ства, в тому числ≥ й
√алицько-¬олинське. ¬оно успадкувало ≥ продов≠жило культурн≥ традиц≥њ ињвськоњ
–ус≥. «разком цього Ї √алицько-¬олинський л≥топис, що складаЇ третю частину
≤пат≥њвського л≥то≠пису. ƒосл≥дженн¤ л≥топису показали, що в≥н мав п'¤ть
редакц≥й, в той же час в≥н Ї ц≥л≥сним твором, що належить до одн≥Їњ л≥тописноњ
школи.
ƒе¤к≥ вчен≥ вважають, що в √алицько-¬олинському л≥топис≥ було використано
старовинний зб≥рник, ¤кий до нашого часу не збер≥гс¤. Ќа думку досл≥дник≥в, цей
зб≥рник включав в≥зант≥йськ≥ хрон≥ки. ÷≥ "премудр≥ хронографи" були
зразком дл¤ л≥тописц¤ ≥ в≥н, визначаючи мету дл¤ себе, писав: "’ронографу
треба описувати повн≥стю все минуле, деколи с¤гати вперед, деколи повертати у
давнЇ Ч мудрий читач зрозум≥Ї". ’арактерною особлив≥стю
√алицько-¬олинського л≥топису Ї те, що в ньому подано хронолог≥чний перел≥к
под≥й. ѕравда, л≥топис у перших редакц≥¤х
не мав н≥¤ких дат ≥ час т≥Їњ чи ≥ншоњ под≥њ визначавс¤ фразами "в т≥ ж
роки", "в той же час", "п≥сл¤ того" ≥ т.≥н. ” процес≥
подальшого редагуванн¤ л≥топис набув форми суц≥ль≠ного опов≥данн¤ про ≥сторичн≥
под≥њ.
ƒжерела дл¤ написанн¤ л≥топису, ¤к засв≥дчують досл≥дженн¤
використовувались р≥зн≥. ” ньому наводились документи, окрем≥ л≥то≠писн≥
записи, що були складен≥ у м≥стах ¬олодимир≥, √алич≥, ’олм≥, ѕ≥нську, Ћюбомл≥,
де¤к≥ опов≥данн¤, ¤к наприклад, розпов≥дь про б≥й над р≥чкою алкою тощо.
Ћ≥тописц≥ нер≥дко користувались народ≠ними переказами, дружинним епосом,
п≥сн¤ми, а також народними приказками ≥ присл≥в'¤ми.
Ћ≥топис, ¤к правило, складавс¤ у кн¤жому двор≥ ≥ його автори були
виразниками ≥нтерес≥в кн¤жоњ верх≥вки. ¬они в≥дстоювали ≥дею збе≠реженн¤
Їдност≥ –ус≥ й засуджували тих представник≥в бо¤рськоњ знат≥, ¤к≥ с≥¤ли крамолу
≥ п≥дривали авторитет кн¤жоњ влади. ÷ент≠ральне м≥сце у л≥топис≥ пос≥даЇ
прославленн¤ кн¤з≥в з роду –омана ћстиславича. ќск≥льки л≥топис писавс¤ р≥зними
авторами, то л≥то≠писц≥ в≥дбивали точку зору р≥зних кн¤з≥в. ѕерший автор,
наприклад, присв¤тив основну увагу д≥¤льност≥ кн¤з¤ ƒанила √алицького, ≥нш≥
л≥тописц≥ п≥дкреслювали роль кн¤з¤ волинського ¬олодимира ¬аси≠льовича. ќсновна
≥де¤ л≥топису виражаЇтьс¤ в обгрунтуванн≥ права кн¤з¤ √алицько-¬олинськоњ
держави волод≥ти иЇвом ≥ вс≥Їю ѕ≥вден≠ною –уссю. ¬ л≥топис≥ в≥дображен≥
найголовн≥ш≥ под≥њ виникненн¤, розвитку ≥ занепаду √алицько-¬олинського
кн¤з≥вства. …ого автори були високоосв≥ченими людьми, ¤к≥ волод≥ли ≥ноземними
мовами, зокрема, добре знали вже згадан≥ грецьку, латинську, польську, н≥мецьку
≥ литовську мови. Ћ≥топис Ї важливим джерелом вивченн¤ ≥стор≥њ ≥ культури
√алицько-¬олинського кн¤з≥вства та ”крањни взагал≥.
¬ √алицько-¬олинському кн¤з≥вств≥ розвивались арх≥тектура, живопис,
художн≥ ремесла. р≥посн≥, оборонн≥ ≥ культов≥ споруди в головних м≥стах
виконувались у традиц≥¤х в≥зант≥йськоњ та м≥сцевоњ народноњ арх≥тектури. ¬
к≥нц≥ XI стол≥тт¤ в арх≥тектур≥
спостер≥гаютьс¤ значн≥ романськ≥ впливи, особливо в √алич≥ ≥ ¬олодимир≥ на
¬олин≥. Ќаприклад, звичайний тип церков (так званих тринефних), видовжуЇтьс¤ в
напр¤мку сх≥д-зах≥д через прибудову третьоњ пари стовп≥в. “ак≥ церкви в
середин≥ мають ш≥сть п≥лон≥в, сюди належать церкви ¬олодимира, √алича, ’олма та ≥нших м≥ст. ¬они складен≥ переважно з тесаного
кам≥нн¤, њх покритт¤, обробка фасад≥в з двома вежами, портали, кап≥тел≥,
пол≥хромне р≥зьбленн¤, в≥траж≥ мають ви≠разний романський стиль. “акою,
наприклад, Ї церква св¤того ѕан≠телеймона в √алич≥ (1200), ¤ка маЇ розк≥шний романський портал та ≥нш≥
р≥зьблен≥ з каменю детал≥. ¬ центр≥ староукрањнськоњ культури √алич≥ було
знайдено понад «ќ фундамент≥в р≥зних будов тринавних церков ≥ одн≥Їњ ротонди,
що вказують на переплетенн¤ сх≥дних, за≠х≥дних ≥ м≥сцевих арх≥тектурних
традиц≥й.
яскраву картину спорудженн¤ ƒанилом церкви у ’олм≥ подаЇ л≥топис,
розпов≥даючи, що церква була "гарна ≥ гожа". ÷ерква мала чотири
склеп≥нн¤ ≥ "сто¤ли вони на чотирьох головах людських, вир≥зьблених одним
ум≥льцем; троЇ в≥кон прикрашен≥ стеклами рим≠ськими".
ам'¤не зодчество у √алицько-¬олинському кн¤з≥вств≥ було дуже поширеним.
ћ≥ськ≥ забудови, оборонн≥ ≥ церковн≥ споруди виконува≠лись досв≥дченими
буд≥вничими. Ћ≥топис пов≥домл¤Ї, що, наприклад, м≥ськ≥ укр≥пленн¤ на ¬олин≥
зводив "муж хитрий" ќлекса. јрхео≠лог≥чн≥ розкопки в≥дкрили багато
нових ≥ ц≥кавих матер≥ал≥в про арх≥тектуру й мистецтво в √алицько-волинськ≥й
держав≥.
” √алицько-¬олинському кн¤з≥вств≥ високого р≥вн¤ розвитку на≠був живопис.
”крањнське живописне мистецтво, ¤к доводить, академ≥к јйналов, виникло ще в
дохристи¤нську добу. ≤стотний вплив на його розвиток зробив стиль
в≥зант≥йського живопису, ¤кий панував у т≥ часи не лише в старокињвськ≥й
держав≥, але й по вс≥й ™вроп≥. ¬≥зан≠т≥йський живопис, ¤к в≥домо, вир≥с на
грунт≥ античного, ¤кий у своњй основ≥ був реал≥стичним. ’ристи¤нський живопис
порвав з реал≥стич≠ними традиц≥¤ми ≥ перейшов до стил≥зованоњ декоративност≥,
зам≥сть життЇд≥¤льност≥ стверджував аскетизм. —аме в цьому вар≥ант≥ хри≠сти¤нський
живопис прийшов з ¬≥зант≥њ в ”крањну. …ого характер≠ною рисою було те, що
окрем≥ постат≥ розм≥щувались на картин≥ в небесн≥й гармон≥њ, а не в життЇвому
безладд≥. ÷е був досить високий р≥вень живописного мистецтва, але прийшов в≥н у
—тародавню –усь у дещо видозм≥нених формах, зокрема, у форм≥ монументального
мис≠тецтва, тобто декоративного малюванн¤ на ст≥нах, ≥ в форм≥ книжко≠вих
м≥н≥атюр (рисунк≥в ≥ початкових л≥тер у текстах книг). ћону≠ментальне мистецтво
теж зазнало певних зм≥н, зокрема в техн≥ц≥ малюванн¤. ¬оно прийшло в ”крањну у
форм≥ ст≥нного розпису та у вигл¤д≥ мозањки. —т≥нний розпис нашими живописц¤ми
був назва≠ний фресками. ќтже, монументальне мистецтво д≥литьс¤ на мозањку ≥
фрески.
” √алицько-¬олинському кн¤з≥вств≥ оздобленн¤ ≥нтер'Їр≥в давньоруських
палац≥в, храм≥в, кн¤жих двор≥в зд≥йснювалось мозањками, фресками, р≥зьбленим
каменем, ≥конами. ¬идатною пам'¤ткою живопису тих час≥в Ї м≥н≥атюри в л≥тописах
≥ художнЇ оздобленн¤ книг. ƒосл≥дни≠ки характеризують XII стол≥тт¤ ¤к початок самост≥йноњ художньоњ творчост≥
в ”крањн≥.
√алицько-¬олинське кн¤з≥вство мало т≥сн≥ культурн≥ взаЇмозв'¤з≠ки з
крањнами «ах≥дноњ ™вропи, що ви¤вл¤лис¤ в активн≥й торг≥вл≥, дипломатичних
стосунках, р≥зних пол≥тичних переговорах та взаЇм≠них в≥зитах. «ах≥дн≥ кн¤з≥
неодноразово в≥дв≥дували ¬олодимир,
’олм, √алич,
а галицьк≥ та волинськ≥ кн¤з≥ в свою чергу не раз бували в столиц¤х зах≥дних
держав. Ћ≥топис розпов≥даЇ про в≥зит ƒанила до угорського кн¤з≥вства. ƒанило
"њхав поруч з королем за звичаЇм руським: к≥нь п≥д ним був напрочуд
гарний, с≥дло з паленого золота, стр≥ли ≥ шабл¤ прикрашен≥ золотом та ≥ншими
оздобами, аж дивно було, кожух ≥з оловира грецького, обшитий золотим плоским мере≠живом,
≥ чоботи з зеленого сап'¤ну". ¬оњни, ¤к≥ супроводили кн¤з¤ теж були пишно
од¤гнут≥: "¬≥д полк≥в його йшла велика св≥тл≥сть, в≥д блискучоњ
зброњ". ƒружина кн¤з¤ справила велике враженн¤ на м≥сцевих людей, а король Ѕела в захопленн≥ казав: "ћенш варта мен≥ й тис¤ча
ср≥бла, н≥ж те, що ти прињхав руським звичаЇм своњх батьк≥в".
ћ≥ж державами в≥дбувавс¤ обм≥н мистецькими ц≥нност¤ми. ƒл¤ церкви
Ѕогородиц≥ в ’олм≥ ƒанило прив≥з ≥з угорськоњ земл≥ "чашу з багр¤ного
мармуру, вир≥зьблену чудовим мистецтвом...". ћстислав ƒанилович подарував онраду ћазовецькому дорогий од¤г та гарних
коней з майстерно виготовленою збруЇю.
ѕод≥њ культурного ≥ пол≥тичного житт¤ у √алицько-¬олинському кн¤з≥вств≥
знаходили широкий в≥дгук у хрон≥ках зах≥дних держав.
” той же час в √алицько-волинському л≥топис≥ розпов≥даЇтьс¤ про под≥њ в
крањнах «ах≥дноњ ™вропи. ¬заЇмовпливи культур формували атмосферу м≥жнародноњ
дов≥ри та мирних взаЇмов≥дносин у жорсто≠ку феодальну епоху воЇн ≥ розбою.
Ќа заход≥ √алицько-волинська –усь була форпостом сх≥дносло≠в'¤нськоњ
духовност≥. –≥зн≥ сфери њњ культури, зокрема так≥ ¤к осв≥≠та, мистецтво,
ф≥лософ≥¤, л≥тература, розвивалис¤ п≥д впливом зах≥д≠ноњ та сх≥дноњ культур.
„ерез так≥ культурн≥ центри, ¤к ¬олодимир, ’олм, √алич ≥ Ћьв≥в культурн≥ впливи давньоруських земель надхо≠дили до
сх≥дних слов'¤н в ”горщину ≥ держави ÷ентральноњ ™вро≠пи. ” той же час
√алицько-¬олинськ≥ земл≥ зазнавали ≥стотних куль≠турних вплив≥в своњх зах≥дних
сус≥д≥в; засвоЇн≥ духовн≥ ≥ матер≥альн≥ ц≥нност≥ передавались ≥ншим земл¤м
—тародавньоњ –ус≥. јле основа культури √алицько-волинського кн¤з≥вства була
украњнська, сп≥льна з ≥ншими кн¤з≥вствами —тародавньоњ –ус≥.
н¤з≥вськ≥ м≥жусобиц≥ та напади р≥зних завойовник≥в впливали на культуру
√алицько-¬олинського кн¤з≥вства, але не змогли призу≠пинити розвитку
культурного процесу. √рунтуючись на принципах Їдност≥ культури старокињвськоњ
держави, культура зах≥дного кн¤≠з≥вства продовжувала розвиватись в умовах
феодальноњ роздр≥бненост≥, вт≥люючи ≥дею Їдност≥ давньоукрањнських земель. «а своњм
≥дейним зм≥стом та художн≥ми ¤кост¤ми ц¤ культура була на р≥вн≥ культур
середньов≥чноњ ™вропи, а в окремих випадках перевищувала њх. ÷им самим вона
спри¤ла закр≥пленню ≥сторичних традиц≥й ињвськоњ –ус≥, примножувала багатющу
скарбницю традиц≥й украњнськоњ культури.
1. Ѕойко ¬.
≤стор≥¤ ”крањни. - ., 1997
2. ѕопович ћ.
Ќарис ≥стор≥њ культури ”крањни. - ., 1998
3. ”крањнська
та заруб≥жна культура. - ., 2000